Предоставление отпуска работнику после перевода на другое предприятиеНадання відпустки працівнику після переведення на інше підприємство

Принятие работника на работу на новое предприятие в порядке перевода происходит после его увольнения со «старого» предприятия на основании пункта 5 статьи 36 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ).¹

В день увольнения работодатель обязан выдать работнику оформленную трудовую книжку и осуществить с ним окончательный расчет, выплатив все суммы, причитающиеся ему от предприятия (ст. 47, 116 КЗоТ).

Статьей 83 КЗоТ и статьей 24 Закона Украины «Об отпусках» от 15.11.96 г. № 504/96-ВР (далее — Закон об отпусках) определено, что в случае увольнения работника ему выплачивается денежная компенсация за все не использованные им дни ежегодного отпуска², а также дополнительного отпуска работникам, имеющим детей или совершеннолетнего ребенка с инвалидностью с детства подгруппы А I группы.³ В случае перевода работника на работу на другое предприятие денежная компенсация за не использованные им дни ежегодных отпусков (далее — денежная компенсация)⁴ по его желанию должна быть перечислена на счет предприятия, на которое перешел работник.

Документальное оформление перечисления денежной компенсации
за неиспользованный отпуск при переводе работника

Предприятие, с которого работник увольняется (переводится), перечисляет денежную компенсацию на счет нового предприятия работника на основании заявления работника и предоставленных банковских реквизитов предприятия, на которое работник переводится.⁵ При этом, во избежание проблем с получением отпуска на новом месте работы, желательно, чтобы новому работодателю работник предоставил справку от прежнего работодателя о количестве дней неиспользованного ежегодного отпуска, рабочем годе, сумме начисленной и перечисленной новому работодателю денежной компенсации, факте уплаты и суммах уплаченного единого социального взноса, налога на доходы физических лиц и военного сбора с суммы денежной компенсации.

Вышеуказанные заявление работника и справка предприятия могут иметь такой вид:

 

Обращаем внимание, что денежная компенсация за неиспользованный социальный дополнительный отпуск работникам, имеющим детей, на новое место работы работника не перечисляется, а выплачивается при увольнении работника.⁶ То есть на новое место работы может перечисляться денежная компенсация только за не использованный работником ежегодный (основной и дополнительный) отпуск.

Если работник на предыдущем месте работы по состоянию на день увольнения уже использовал ежегодный отпуск полной продолжительности за рабочий год, который из-за перевода отработал не полностью, то при увольнении в порядке перевода при окончательном расчете из его заработной платы сумма отпускных за дни отпуска, предоставленные в счет неотработанной части рабочего года (фактически — за излишне использованные дни ежегодного отпуска), не отчисляется (п. 2 ч. второй ст. 22 Закона об отпусках, п. 2 ч. второй ст. 127 КЗоТ).

Расчет количества дней ежегодного отпуска,
на которые работник имеет право после перевода на другое предприятие

В случае если работник на предыдущем месте работы воспользовался своим правом на ежегодный отпуск или при увольнении ему была выплачена денежная компенсация, то стаж работы, дающий право на ежегодный отпуск, на новом месте работы исчисляется со дня заключения трудового договора.⁷

Если работник, переведенный на работу на другое предприятие, полностью или частично не использовал ежегодные основной и дополнительные отпуска и не получил за них денежную компенсацию, то в стаж работы, который дает право на ежегодные основной и дополнительные отпуска, засчитывается время, за которое он не использовал эти отпуска по предыдущему месту работы (ч. третья ст. 9 Закона об отпусках).

Следовательно, на новом месте работы стаж работы, дающий право на ежегодный отпуск, должен исчисляться с даты исчисления стажа работы, который давал право на ежегодный отпуск на предыдущем месте работы (т. е. рабочий год работника на новом месте работы для предоставления ежегодного отпуска желательно не изменять).

Напомним, что в соответствии со статьей 10 Закона об отпусках право работника на ежегодные основной и дополнительные отпуска полной продолжительности в первый год работы наступает после окончания 6 месяцев непрерывной работы на данном предприятии. В случае предоставления работнику указанных ежегодных отпусков до окончания 6-месячного срока непрерывной работы их продолжительность определяется пропорционально отработанному времени, за исключением случаев, предусмотренных частью седьмой статьи 10 Закона об отпусках.

Ежегодные отпуска полной продолжительности до наступления 6-месячного срока непрерывной работы в первый год работы на данном предприятии по желанию работника предоставляются работникам, которые не использовали по предыдущему месту работы полностью или частично ежегодный основной отпуск и не получили за него денежную компенсацию (п. 8 ч. седьмой ст. 10 Закона об отпусках).

Таким образом, преимуществом перечисления денежной компенсации за неиспользованный ежегодный отпуск на новое предприятие работника является то, что стаж работы, дающий право на ежегодный отпуск (далее — «отпускной» стаж), у работника не прерывается и учитывается на новом месте работы. В этом случае работнику может быть предоставлен ежегодный отпуск полной продолжительности раньше 6 месяцев непрерывной работы на новом месте работы.

Например, если работник до перевода на другое предприятие не использовал дни ежегодного основного отпуска за последние 12 месяцев работы (отработанный рабочий год) на предыдущем месте работы и не получил за них денежную компенсацию при увольнении (она была перечислена новому работодателю), то этот период (12 месяцев) засчитывается в «отпускной» стаж, дающий право на ежегодный основной отпуск по новому месту работы. В этом случае работник практически сразу после перевода на новое предприятие (с первого дня работы) имеет право на получение ежегодного основного отпуска полной продолжительности, установленной для должности работника на новом предприятии.

ПРИМЕР 1

Предоставление работнику не использованного на предыдущем месте работы
ежегодного основного отпуска сразу после перевода на другое предприятие

У работника на «старом» предприятии рабочий год был с 10 августа 2019 года по 9 августа 2020 года, а продолжительность ежегодного основного отпуска составляла 24 календарных дня. В связи с переводом на другое предприятие работник был уволен 1 июля 2020 года, но за последний рабочий год ни одного дня ежегодного основного отпуска не использовал. На момент увольнения «отпускной» стаж работника составлял 326 календарных дней (все календарные дни в период с 10 августа 2019 года по 1 июля 2020 года), поэтому работник имел право на 21 календарный день (далее в расчетах — к. д.) указанного отпуска (24 к. д. : (366 к. д. – 11 празд. д.) х (326 к. д. – 11 празд. д.)).⁸ На основании заявления работника денежная компенсация за неиспользованный 21 к. д. ежегодного основного отпуска при увольнении ему не выплачивалась, а была перечислена в связи с переводом новому работодателю, у которого работник приступил к работе с 2 июля 2020 года.

В такой ситуации новый работодатель уже с 2 июля 2020 года (первого дня работы после перевода) может предоставить работнику ежегодный основной отпуск полной продолжительности — 24 к. д. (с 2 по 25 июля 2020 года), включая 21 к. д., которые не были им использованы на «старом» предприятии (за которые была перечислена денежная компенсация новому работодателю), поскольку период работы (с учетом периода работы на «старом» предприятии) на момент предоставления такого отпуска у работника составляет более 6 месяцев. Уже через несколько дней после использования такого отпуска — с 10 августа 2020 года работнику может быть предоставлен новый ежегодный основной отпуск полной продолжительности, установленной для работника на новом предприятии, — за рабочий год с 10 августа 2020 года по 9 августа 2021 года (первый полный рабочий год на новом предприятии). Но такой «полный» ежегодный основной отпуск фактически будет предоставлен работнику наперед (авансом), и ему необходимо будет отработать по 9 августа 2021 года — полный рабочий год.

__________________________________________________________________________

Если работник до перевода на другое предприятие не использовал дни ежегодного основного отпуска за последние 6 месяцев работы на «старом» предприятии и не получил за них денежную компенсацию при увольнении (она была перечислена новому работодателю), то эти 6 месяцев засчитываются в «отпускной» стаж по новому месту работы. В этом случае работнику сразу же после перевода на другое предприятие (с первого дня работы) может быть предоставлен ежегодный основной отпуск полной продолжительности, установленной для должности работника на новом предприятии. Но половина продолжительности такого «полного» ежегодного основного отпуска фактически будет предоставлена работнику наперед, поэтому ему необходимо будет отработать еще 6 месяцев на новом предприятии, чтобы его суммарный «отпускной» стаж (с учетом работы на «старом» и новом предприятиях) составил 12 месяцев (рабочий год).

Если продолжительность ежегодного основного отпуска работника на «старом» и новом предприятиях отличается (например, составляет соответственно 24 к. д. и 30 к. д.), то работнику за работу на «старом» предприятии предоставляется такое количество дней отпуска, за которое перечислена денежная компенсация на новое место работы, а продолжительность отпуска на новом предприятии определяется за отработанное на нем время со дня заключения трудового договора исходя из продолжительности такого отпуска по должности работника на новом предприятии.

ПРИМЕР 2

Определение продолжительности отпуска после перевода,
если работник отработал менее 6 месяцев на новом предприятии

Работнику, принятому предприятием на работу по переводу 27.01.2020 г., впервые предоставляется ежегодный основной отпуск с 22.07.2020 г. Продолжительность такого отпуска по должности работника за отработанный рабочий год составляет 30 календарных дней. Предыдущий работодатель работника за период работы у него работника с 27.08.2019 г. (начало рабочего года) по 24.01.2020 г. (день увольнения) при переводе работника перечислил новому работодателю денежную компенсацию за не использованные работником 10 календарных дней (24 к. д. : (365 к. д. – 11 празд. д.) х (151 к. д. – 4 празд. д.)) ежегодного основного отпуска, исходя из продолжительности такого отпуска на «старом» предприятии работника, равной 24 календарным дням за отработанный рабочий год.

Определим, на отпуск какой продолжительности работник имеет право на момент предоставления ежегодного основного отпуска по новому месту работы, учитывая, что рабочий год у работника — с 27.08.2019 г. по 26.08.2020 г. Для этого сначала исчислим «отпускной» стаж работника на новом месте работы за период с 27.01.2020 г. (первый день работы на новом предприятии) по 26.08.2020 г. (последний календарный день рабочего года):

5 к. д. (январь) + 29 к. д. (февраль) + 31 к. д. (март) + 30 к. д. (апрель) + 31 к. д. (май) + 30 к. д. (июнь) + 31 к. д. (июль) + 26 к. д. (август) – 7 празд. д. (8 марта, 19 апреля, 1 и 9 мая, 7 и 28 июня, 24 августа) = 206 к. д.

Продолжительность ежегодного основного отпуска, на которую работник имеет право за период работы на новом предприятии с 27.01.2020 г. по 26.08.2020 г., исходя из продолжительности ежегодного основного отпуска на новом месте работы:

30 к. д. : (366 к. д.– 11 празд. д.) х 206 к. д. = 17 к. д.

Продолжительность отпуска работника за рабочий год с 27.08.2019 г. по 26.08.2020 г.:

10 к. д. (на «старом» предприятии) + 17 к. д. (на новом предприятии) = 27 к. д.

Таким образом, новый работодатель с 22.07.2020 г. может предоставить работнику за рабочий год с 27.08.2019 г. по 26.08.2020 г. ежегодный основной отпуск продолжительностью 27 к. д. (в т. ч. 10 к. д. неиспользованного такого отпуска на «старом» предприятии), но работник должен будет еще отработать на новом предприятии рабочий год по 26.08.2020 г. для покрытия задолженности за предоставленные наперед и оплаченные дни указанного отпуска.

ПРИМЕР 3

Определение продолжительности отпуска после перевода,
если работник отработал более 6 месяцев на новом предприятии

Работнику, принятому предприятием на работу по переводу 16.09.2019 г., впервые предоставляется ежегодный основной отпуск с 06.07.2020 г. Продолжительность такого отпуска по должности работника на новом предприятии за отработанный рабочий год составляет 24 календарных дня. Предыдущий работодатель работника за период работы у него работника с 15.01.2019 г. (начало рабочего года) по 13.09.2019 г. (день увольнения) при переводе работника перечислил новому работодателю денежную компенсацию за не использованные работником 19 календарных дней (28 к. д. : (365 к. д. – 11 празд. д.) х (242 к. д. – 7 празд. д.)) ежегодного основного отпуска исходя из продолжительности такого отпуска на «старом» предприятии работника, равной 28 календарным дням за отработанный рабочий год.

Определим, на отпуск какой продолжительности работник имеет право на момент предоставления ежегодного основного отпуска по новому месту работы, учитывая, что рабочие годы у работника — с 15.01.2019 г. по 14.01.2020 г. (время работы на «старом» и новом предприятиях) и с 15.01.2020 г. по 14.01.2021 г. (время работы на новом предприятии).

Сначала исчислим «отпускной» стаж работника на новом месте работы за период с 16.09.2019 г. (первый день работы на новом предприятии) по 14.01.2020 г. (последний календарный день рабочего года с 15.01.2019 г. по 14.01.2020 г.)⁹:

15 к. д. (сентябрь) + 31 к. д. (октябрь) + 30 к. д. (ноябрь) + 31 к. д. (декабрь) + 14 к. д. (январь) – 4 празд. д. (14 октября, 25 декабря, 1 и 7 января) = 117 к. д.

Продолжительность ежегодного основного отпуска, на которую работник имеет право за период работы на новом предприятии с 16.09.2019 г. по 14.01.2020 г., исходя из продолжительности ежегодного основного отпуска по новому месту работы:

24 к. д. : (365 к. д. – 11 празд. д.) х 117 к. д. = 8 к. д.

Определим продолжительность ежегодного основного отпуска работника за рабочий год с 15.01.2019 г. по 14.01.2020 г.:

19 к. д. (на «старом» предприятии) + 8 к. д. (на новом предприятии) = 27 к. д.

За рабочий год с 15.01.2020 г. по 14.01.2021 г. работник имеет право на ежегодный основной отпуск продолжительностью 24 календарных дня, поскольку этот рабочий год полностью приходится на период работы на новом предприятии.

Определим продолжительность ежегодного основного отпуска работника за рабочие годы с 15.01.2019 г. по 14.01.2020 г. и с 15.01.2020 г. по 14.01.2021 г.:

27 к. д. + 24 к. д. = 51 к. д.

Таким образом, новый работодатель с 06.07.2020 г. может предоставить работнику ежегодный основной отпуск продолжительностью 27 календарных дней за рабочий год с 15.01.2019 г. по 14.01.2020 г., а сразу после его окончания —  ежегодный основной отпуск продолжительностью 24 календарных дня за рабочий год с 15.01.2020 г. по 14.01.2021 г., но работник должен будет еще отработать на предприятии рабочий год по 14.01.2021 г. для покрытия задолженности перед предприятием за предоставленные наперед и оплаченные дни указанного отпуска за рабочий год с 15.01.2020 г. по 14.01.2021 г.

_____________________________________________________________________________

Расчет отпускных при предоставлении работнику
оплачиваемого отпуска после перевода на новое предприятие

Поскольку при переводе работника на другое предприятие происходит замена работодателя, то отсчет периода работы работника у нового работодателя в целях определения расчетного периода для начисления ему оплаты за время ежегодного и прочих отпусков (далее — отпускные), в т. ч. в случае перечисления денежной компенсации предыдущим работодателем работника на новое место работы, начинается с первого числа месяца, следующего за месяцем оформления на работу у нового работодателя. Если первый день работы у нового работодателя при переводе пришелся не на первый календарный, а на первый рабочий день месяца (например, на 2 января 2020 года, поскольку 1 января 2020 года — праздничный день), то такой месяц (январь 2020 года) включается в расчетный период (будет первым месяцем расчетного периода).

Имеющийся у работника после перевода на новое предприятие «отпускной» стаж не влияет на порядок определения расчетного периода для начисления отпускных по новому месту работы. Определение расчетного периода для начисления отпускных при предоставлении отпуска на новом предприятии, в т. ч. при неиспользовании работником отпуска по «старому» месту работы, осуществляется согласно Порядку исчисления средней заработной платы, утвержденному постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.95 г. № 100 (далее — Порядок № 100).

Согласно пункту 2 Порядка № 100 исчисление средней заработной платы для оплаты времени отпуска осуществляется исходя из выплат за последние 12 календарных месяцев работы, предшествующих месяцу предоставления отпуска. Работнику, проработавшему на предприятии менее года, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за фактическое время работы, т. е. с первого числа месяца после оформления на работу до первого числа месяца, в котором предоставляется отпуск.

Следовательно, если, например, работник после перевода работает на новом предприятии с 16 сентября 2019 года, а ежегодный основной отпуск предоставляется ему на этом предприятии с 6 июля 2020 года (см. пример 3), то независимо от того, какой «отпускной» стаж у работника и за сколько неиспользованных дней отпуска перечислена «старым» работодателем новому денежная компенсация, расчетным периодом для начисления отпускных будет период с 1 октября 2019 года по 30 июня 2020 года (9 полностью отработанных календарных месяцев).

Если у работника нет ни одного полностью отработанного календарного месяца на новом предприятии, то расчетного периода не будет. В этом случае расчет отпускных осуществляется исходя из установленных работнику в трудовом договоре тарифной ставки, должностного (месячного) оклада (абз. третий п. 4 Порядка № 100).

Если после перевода на новом предприятии работник начал работать, например, с 9 июня 2020 года, и с любой даты в период с 9 июня по 31 июля 2020 года ему будет предоставляться ежегодный (любой другой оплачиваемый) отпуск, то расчет отпускных необходимо будет осуществлять исходя из установленного работнику должностного оклада (тарифной ставки) на таком (новом) предприятии, поскольку работник не отработал ни одного полного календарного месяца на этом предприятии. Если же на новом предприятии ему будет предоставлен отпуск с 1 августа 2020 года, то расчетный период  будет включать один календарный месяц — июль.

Средняя заработная плата для начисления отпускных работнику, проработавшему на новом предприятии после перевода менее года, исчисляется исходя из выплат, начисленных в расчетном периоде (за фактическое время работы на новом предприятии) — с первого числа месяца после оформления на работу (после перевода) до первого числа месяца, в котором предоставляется отпуск.

Таким образом, согласно нормам Порядка № 100 при предоставлении отпуска на новом месте работы отпускные как за «старые», так и за новые дни отпуска должны исчисляться одинаково — исходя из данных расчетного периода на новом предприятии. Но в некоторых разъяснениях¹⁰ госорганы отметили, что дни ежегодного отпуска, не использованные на предыдущем месте работы, оплачиваются из суммы компенсации, перечисленной на новое место работы. Хотя в Порядке № 100 такой нормы нет.

Законодательство (в т. ч. Порядок № 100) не устанавливает порядок определения суммы отпускных к выплате «на руки» за счет нового работодателя, но для соразмерности расчетов необходимо использовать отдельно суммы отпускных к начислению и отдельно суммы отпускных к выплате.

При начислении отпускных на новом предприятии для определения среднедневной заработной платы необходимо просуммировать всю зарплату работника в расчетном периоде на этом предприятии (последние 12 календарных месяцев или меньший фактически отработанный период с 1-го числа месяца после оформления на работу до 1-го числа месяца, в котором предоставляется отпуск) и разделить ее на количество календарных дней в расчетном периоде за вычетом праздничных и нерабочих дней. Затем полученный результат (среднедневную зарплату) необходимо умножить на количество (суммарное «старых» и «новых») календарных дней отпуска (п. 7 Порядка № 100).¹¹

ПРИМЕР 4

Расчет отпускных, если работник отработал на новом предприятии несколько месяцев

Используя данные примера 2, согласно которым работнику, принятому предприятием на работу по переводу 27.01.2020 г., с 22.07.2020 г. предоставляется ежегодный основной отпуск продолжительностью 27 календарных дней (в т. ч. 10 к. д. неиспользованного отпуска по «старому» месту работы и 17 к. д. отпуска за период работы на новом предприятии).

В расчетном периоде по новому месту работы, включающем 5 календарных месяцев (февраль – июнь), работник получил суммарную зарплату в размере 40 000 грн. Сумма начисленной денежной компенсации предыдущим работодателем за неиспользованные 10 к. д. ежегодного основного отпуска составила 2500 грн., а сумма перечисленной этой компенсации новому работодателю составила 2012,50 грн. (2500 грн. – 450 грн. (НДФЛ) – 37,50 грн. (ВС)).

Количество учитываемых для расчета календарных дней в расчетном периоде:

29 к. д. (февраль) + 31 к. д. (март) + 30 к. д. (апрель) + 31 к. д. (май) + 30 к. д. (июнь) – 6 празд. д. (8 марта, 19 апреля, 1 и 9 мая, 7 и 28 июня) = 145 к. д.

Среднедневная заработная плата: 40 000 грн. : 145 к. д. = 275,86 грн.

Сумма начисленных отпускных за 27 к. д. отпуска: 275,86 грн. х 27 к. д. = 7448,22 грн.

Сумма начисленных отпускных за счет нового работодателя:

7448,22 – 2500 = 4948,22 грн.

«На руки» работнику необходимо выплатить следующую сумму отпускных:

2012,50 + 4948,22 – 4948,22 грн. х 18% (НДФЛ) – 4948,22 грн. х 1,5% (ВС) = 5995,82 грн.

ПРИМЕР 5

Расчет отпускных, если работник отработал на новом предприятии меньше одного календарного месяца

Работник принят предприятием на работу по переводу 15 июня 2020 года, а с 27 июля ему предоставляется ежегодный основной отпуск пропорционально отработанному времени («отпускному» стажу). Должностной оклад работника — 8000 грн.

Предыдущий работодатель за неиспользованные 14 календарных дней ежегодного основного отпуска начислил работнику при увольнении денежную компенсацию в сумме 3300 грн., а сумма перечисленной (за вычетом НДФЛ и ВС) этой компенсации новому работодателю составила 2656,50 грн. (3300 грн. – 594 грн. (НДФЛ) – 49,50 грн. (ВС)).

«Отпускной» стаж работника на новом месте работы с момента принятия на работу до дня предоставления отпуска (с 15 июня по 26 июля) за вычетом праздничных и нерабочих дней:

16 к. д. (июнь) + 26 к. д. (июль) – 1 празд. д. (28 июня) = 41 к. д.

Продолжительность ежегодного основного отпуска, на которую работник имеет право исходя из отработанного времени на новом предприятии (с 15 июня по 26 июля):

24 к. д. : (366 к. д. – 11 празд. д.) х 41 к. д. = 3 к. д.

Таким образом, исходя из «отпускного» стажа по состоянию на день предоставления ежегодного основного отпуска на новом предприятии работник имеет право на 17 календарных дней (14 к. д. + 3 к. д.) такого отпуска, которые ему предоставляются с 27 июля.

Поскольку у работника нет ни одного полностью отработанного календарного месяца на новом предприятии, то расчетного периода у него нет. В этом случае среднедневная заработная плата исчисляется исходя из установленного работнику должностного оклада. За расчетный период условно принимаем последние 12 календарных месяцев.

Среднедневная заработная плата:

(8000 грн. х 12 мес.) : (366 к. д. – 11 празд. д.) = 270,42 грн.

Сумма начисленных отпускных за 17 к. д. отпуска:

270,42 грн. х 17 к. д. = 4597,14 грн.

Сумма начисленных отпускных за счет нового работодателя:

4597,14 – 3300 = 1297,14 грн.

«На руки» работнику необходимо выплатить следующую сумму отпускных:

2656,50 + 1297,14 – 1297,14 грн. х 18% (НДФЛ) – 1297,14 грн. х 1,5% (ВС) = 3700,69 грн.

_________________________________________________________________________

Налогообложение и учет отпускных, перечисляемых на новое место работы работника

Оплата ежегодного отпуска (основного и дополнительных) и денежная компенсация предусмотрены статьями 74, 83 КЗоТ и статьями 21, 23, 24 Закона об отпусках, поэтому указанные выплаты в составе гарантийных выплат на основании статьи 2 Закона Украины «Об оплате труда» от 24.03.95 г. № 108/95-ВР относятся к дополнительной заработной плате.

Подпунктом 2.2.12 Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13.01.2004 г. № 5, также установлено, что суммы отпускных и денежных компенсаций относятся к дополнительной заработной плате фонда оплаты труда (далее — ФОТ).

Следовательно, начисляемые предприятием отпускные и денежная компенсация в составе заработной платы (ФОТ) облагаются единым социальным взносом (далее — ЕСВ), а также налогом на доходы физических лиц (далее — НДФЛ) и военным сбором (далее — ВС) на основании подпункта 164.2.1 Налогового кодекса Украины (далее — НКУ). ЕСВ, НДФЛ и ВС уплачиваются при выплате отпускных и денежной компенсации.¹²

Что касается налогообложения денежной компенсации, которая перечисляется на новое место работы работника в случае его перевода, то поскольку ее начисляет предприятие, с которого переводится (увольняется) работник, оно же должно как страхователь начислить ЕСВ¹³ и как налоговый агент — удержать НДФЛ и ВС из суммы денежной компенсации в месяце ее начисления (месяце увольнения работника).

Поскольку перечисление денежной компенсации на новое предприятие работника приравнивается к ее выплате, предыдущий работодатель работника должен уплатить ЕСВ, НДФЛ и ВС с суммы денежной компенсации в день ее перечисления новому работодателю работника.

В Налоговом расчете ф. № 1ДФ сумма денежной компенсации в составе заработной платы в месяце (квартале) ее начисления и перечисления отражается предыдущим работодателем работника как сумма начисленного и выплаченного дохода с признаком дохода «101», а суммы начисленных на него и перечисленных НДФЛ и ВС — в соответствующих графах разделов І и ІІ.

В Отчете о ЕСВ (ф. № Д4) начисленная работнику предыдущим работодателем денежная компенсация отражается им в месяце ее начисления (месяце перечисления новому работодателю работника) в составе заработной платы, в том числе в таблице 6.¹¹

Новый работодатель работника в Налоговом расчете ф. № 1ДФ и Отчете о ЕСВ сумму полученной денежной компенсации в месяце (квартале) ее выплаты работнику не отражает, поскольку она уже была отражена в этой отчетности предыдущим работодателем работника.

В налоговом учете отпускные отражаются в том же порядке, что и в бухгалтерском учете (пп. 134.1.1 НКУ).

В бухгалтерском учете предприятия, с которого переводится (увольняется) работник, денежная компенсация в составе дополнительной заработной платы ФОТ и начисленный на нее ЕСВ включаются в расходы в составе расходов на оплату труда по категориям работников с учетом созданного обеспечения (резерва) отпусков.¹¹

В бухгалтерском учете предприятия, на которое перевелся работник и которое получает, а в последующем выплачивает денежную компенсацию при предоставлении работнику дней отпуска, не использованных по предыдущему месту работы, операции отражаются следующим образом:

– получение денежной компенсации от бывшего работодателя работника: Дт 311  Кт 685;

– выплата работнику указанной денежной компенсации: Дт 685  Кт 301 (311);

– начисление оплаты за отпуск, заработанный на новом месте работы: Дт 91–94  Кт 661.

Поскольку вопрос использования новым работодателем денежной компенсации, полученной от предыдущего работодателя работника, на законодательном уровне четко не урегулирован, рассмотрим два варианта начисления отпускных на новом месте работы работника:

вариант І — предприятие «Б» за все «старые» дни отпуска выплачивает только полученную денежную компенсацию;

вариант ІІ — предприятие «Б» для оплаты всех дней отпуска (как не использованных по предыдущему месту работы, так и заработанных по новому месту работы) применяет единую среднедневную заработную плату, рассчитанную согласно Порядку № 100, а полученная денежная компенсация погашает часть общей суммы выплачиваемых работнику отпускных (как показано выше в примерах 4 и 5).

ПРИМЕР 6

Отражение в учете операций по перечислению денежной компенсации
на новое место работы работника, ее выплате и начислению отпускных

Работник уволился 4 мая 2020 года (понедельник) с предприятия «А» в связи с переводом на предприятие «Б», к работе на котором приступил с 5 мая 2020 года (вторник).

Согласно заявлению работника денежная компенсация за 20 календарных дней неиспользованного ежегодного основного отпуска предприятием «А» перечислена 4 мая 2020 года на текущий счет предприятия «Б» — новое место работы работника. Сумма начисленной предприятием «А» денежной компенсации работнику составляет 5000 грн. (250 грн. х 20 к. д.).

Предприятие «Б» с 30 июня 2020 года предоставляет работнику ежегодный основной отпуск продолжительностью 24 календарных дня (20 к. д. неиспользованного отпуска на «старом» предприятии и 4 к. д. отпуска за период работы на новом предприятии). Должностной оклад работника на предприятии «Б» составляет 9000 грн.

Поскольку у работника после перевода на предприятии «Б» нет ни одного полностью отработанного календарного месяца, среднедневная заработная плата для начисления отпускных исчисляется исходя из установленного работнику должностного оклада.

Среднедневная заработная плата:

(9000 грн. х 12 мес.) : (366 к. д. – 11 празд. д.) = 304,23 грн.

Вариант І: сумма начисленных отпускных за 4 «новых» календарных дня отпуска, предоставляемых за период работы на предприятии «Б», если это предприятие за все «старые» 20 к. д. отпуска выплачивает работнику только полученную денежную компенсацию:

304,23 грн. х 4 к. д. = 1216,92 грн.

Вариант ІІ: сумма начисленных отпускных за 24 календарных дня отпуска, если предприятие «Б»  при оплате всех («старых» и «новых») календарных дней отпуска применяет единую среднедневную заработную плату, а полученная денежная компенсация погашает часть общей суммы выплачиваемых работнику отпускных:

304,23 грн. х 24 к. д. = 7301,52 грн.

Вышеуказанные суммы отпускных, уменьшенные на сумму НДФЛ и ВС, предприятие «Б» выплатило работнику 26 июня 2020 года (по варианту ІІ — в т. ч. за счет суммы денежной компенсации, полученной от предприятия «А»).

В бухгалтерском учете начисление денежной компенсации у предприятия «А» и отпускных у предприятия «Б» (по двум вариантам) отражается следующим образом:

№ п/п	Содержание операции	Бухгалтерский учет		Сумма, грн.
		Д-т	К-т
Предприятие «А»
1	Начислена зарплата за май	93	661	394,74
2	Начислена денежная компенсация за неиспользованный отпуск	471	661	5000,00
3	Начислен ЕСВ на зарплату и денежную компенсацию: (394,74 + 5000) х 22%	93, 471	651	1186,84
4	Удержан НДФЛ из зарплаты и денежной компенсации: (394,74 + 5000) х 18%	661	641/ндфл	971,05
5	Удержан ВС из зарплаты и денежной компенсации: (394,74 + 5000) х 1,5%	661	642/вс	80,92
6	Выплачена зарплата: 394,74 – 394,74 х 18% – 394,74 х 1,5%	661	301	317,77
7	Перечислена денежная компенсация на предприятие «Б»: 5000 – 5000 х 18% – 5000 х 1,5%	685 661	311 685	4025,00 4025,00
Предприятие «Б» — вариант I
1	Получена денежная компенсация от предприятия «А»	311	685	4025,00
2	Выплачена работнику денежная компенсация, полученная от предприятия «А» за 20 календарных дней отпуска	685	301	4025,00
3	Начислены отпускные за счет собственных денежных средств за 4 календарных дня отпуска	93	661	1216,92
4	Начислен ЕСВ на отпускные: 1216,92 х 22%	93	651	267,72
5	Удержан НДФЛ из отпускных: 1216,92 х 18%	661	641/ндфл	219,05
6	Удержан ВС из отпускных: 1216,92 х 1,5%	661	642/вс	18,25
7	Выплачены отпускные: 1216,92 – 219,05 – 18,25	661	301	979,62
Предприятие «Б» — вариант II
1	Получена денежная компенсация от предприятия «А»	311	48	4025,00
2	Начислены отпускные за счет собственных денежных средств: 7301,52 – 5000	93	661	2301,52
3	Начислен ЕСВ на отпускные: 2301,52 х 22%	93	651	506,33
4	Удержан НДФЛ из отпускных: 2301,52 х 18%	661	641/ндфл	414,27
5	Удержан ВС из отпускных: 2301,52 х 1,5%	661	642/вс	34,52
6	Выплачена работнику денежная компенсация, полученная от предприятия «А»	685	301	4025,00
7	Выплачены отпускные за счет собственных денежных средств: 2301,52 – 414,27 – 34,52	661	301	1852,73

Прийняття працівника на роботу на нове підприємство в порядку переведення відбувається після його звільнення зі «старого» підприємства на підставі пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).¹

В день звільнення роботодавець зобов’язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним остаточний розрахунок, виплативши всі суми, що належать йому від підприємства (ст. 47, 116 КЗпП).

Статтею 83 КЗпП та статтею 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки², а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.³ У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток (далі — грошова компенсація)⁴ за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Документальне оформлення перерахування грошової компенсації
за невикористану відпустку при переведенні працівника

Підприємство, з якого працівник звільняється (переводиться), перераховує грошову компенсацію на рахунок нового підприємства працівника на підставі заяви працівника та наданих банківських реквізитів підприємства, на яке працівник переводиться.⁵ При цьому, щоб уникнути проблем з отриманням відпустки на новому місці роботи, бажано, щоб новому роботодавцю працівник надав довідку від колишнього роботодавця про кількість днів невикористаної щорічної відпустки, робочий рік, за який не використана така відпустка, суму нарахованої та перерахованої новому роботодавцю грошової компенсації, факт сплати і суми сплаченого єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб і військового збору з суми грошової компенсації.

Вищевказані заява працівника та довідка підприємства можуть мати такий вигляд:

 

Звертаємо увагу, що грошова компенсація за невикористану соціальну додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, на нове місце роботи працівника не перераховується, а виплачується при звільненні працівника.⁶ Тобто на нове місце роботи може перераховуватися грошова компенсація тільки за не використану працівником щорічну (основну і додаткову) відпустку.

Якщо працівник на попередньому місці роботи за станом на день звільнення вже використав щорічну відпустку повної тривалості за робочий рік, який через переведення відпрацював не повністю, то при звільненні в порядку переведення при остаточному розрахунку з його заробітної плати сума відпускних за дні відпустки, надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року (фактично — за надміру використані дні щорічної відпустки), не відраховується (п. 2 ч. другої ст. 22 Закону про відпустки, п. 2 ч. другої ст. 127 КЗпП).

Розрахунок кількості днів щорічної відпустки,
на які працівник має право після переведення на інше підприємство

У разі якщо працівник на попередньому місці роботи скористався своїм правом на щорічну відпустку або при звільненні йому була виплачена грошова компенсація, то стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку, на новому місці роботи обчислюється з дня укладення трудового договору.⁷

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, який дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи (ч. третя ст. 9 Закону про відпустки).

Отже, на новому місці роботи стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку, повинен обчислюватися з дати обчислення стажу роботи, який давав право на щорічну відпустку на попередньому місці роботи (тобто робочий рік працівника на новому місці роботи для надання щорічної відпустки бажано не змінювати).

Нагадаємо, що відповідно до статті 10 Закону про відпустки право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою статті 10 Закону про відпустки.

Щорічні відпустки повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації (п. 8 ч. сьомої ст. 10 Закону про відпустки).

Таким чином, перевагою перерахування грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку на нове підприємство працівника є те, що стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку (далі — «відпускний» стаж), у працівника не переривається і враховується на новому місці роботи. У цьому випадку працівникові може бути надана щорічна відпустка повної тривалості раніше 6 місяців безперервної роботи на новому місці роботи.

Наприклад, якщо працівник до переведення на інше підприємство не використав дні щорічної основної відпустки за останні 12 місяців роботи (відпрацьований робочий рік) на попередньому місці роботи і не отримав за них грошову компенсацію при звільненні (вона була перерахована новому роботодавцю), то цей період (12 місяців) зараховується до «відпускного» стажу, що дає право на щорічну основну відпустку за новим місцем роботи. У цьому випадку працівник практично відразу після переведення на нове підприємство (з першого дня роботи) має право на отримання щорічної основної відпустки повної тривалості, встановленої для посади працівника на новому підприємстві.

ПРИКЛАД 1

Надання працівнику невикористаної на попередньому місці роботи
щорічної основної відпустки відразу після переведення на інше підприємство

У працівника на «старому» підприємстві робочий рік був з 10 серпня 2019 року по 9 серпня 2020 року, а тривалість щорічної основної відпустки становила 24 календарні дні. У зв’язку з переведенням на інше підприємство працівника звільнено з роботи 1 липня 2020 року, але за останній робочий рік жодного дня щорічної основної відпустки він не використав. На момент звільнення «відпускний» стаж працівника становив 326 календарних днів (всі календарні дні в період з 10 серпня 2019 року по 1 липня 2020 року), тому працівник мав право на 21 календарний день (далі в розрахунках — к. д.) зазначеної відпустки (24 к. д. : (366 к. д. – 11 святк. д.) х (326 к. д. – 11 святк. д.)).⁸ На підставі заяви працівника грошова компенсація за невикористані 21 к. д. щорічної основної відпустки при звільненні йому не виплачувалась, а була перерахована у зв’язку з переведенням новому роботодавцю, у якого працівник став до роботи з 2 липня 2020 року.

В такій ситуації новий роботодавець вже з 2 липня 2020 року (першого дня роботи після переведення) може надати працівнику щорічну основну відпустку повної тривалості — 24 к. д. (з 2 по 25 липня 2020 року), включаючи 21 к. д., що не були ним використані на «старому» підприємстві (за які була перерахована грошова компенсація новому роботодавцю), оскільки період роботи (з урахуванням періоду роботи на «старому» підприємстві) на момент надання такої відпустки у працівника становить більше 6 місяців. Вже через кілька днів після використання такої відпустки — з 10 серпня 2020 року працівнику може бути надано нову щорічну основну відпустку повної тривалості, встановленої для працівника на новому підприємстві, — за робочий рік з 10 серпня 2020 року по 9 серпня 2021 року (перший повний робочий рік на новому підприємстві). Але така «повна» щорічна основна відпустка фактично буде надана працівнику наперед (авансом), і йому необхідно буде відпрацювати по 9 серпня 2021 року — повний робочий рік.

__________________________________________________________________________

Якщо працівник до переведення на інше підприємство не використав дні щорічної основної відпустки за останні 6 місяців роботи на «старому» підприємстві та не отримав за них грошову компенсацію при звільненні (вона була перерахована новому роботодавцю), то ці 6 місяців зараховуються до «відпускного» стажу за новим місцем роботи. У цьому випадку працівнику одразу після переведення на інше підприємство (з першого дня роботи) може бути надано щорічну основну відпустку повної тривалості, встановленої для посади працівника на новому підприємстві. Але половину тривалості такої «повної» щорічної основної відпустки фактично буде надано працівнику наперед, тому йому необхідно буде відпрацювати ще 6 місяців на новому підприємстві, щоб його сумарний «відпускний» стаж (з урахуванням роботи на «старому» і новому підприємствах) становив 12 місяців (робочий рік).

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника на «старому» і новому підприємствах відрізняється (наприклад, становить відповідно 24 к. д. і 30 к. д.), то працівнику за роботу на «старому» підприємстві надається така кількість днів відпустки, за яку перерахована грошова компенсація на нове місце роботи, а тривалість відпустки на новому підприємстві визначається за відпрацьований на ньому час з дня укладення трудового договору виходячи з тривалості такої відпустки за посадою працівника на новому підприємстві.

ПРИКЛАД 2

Визначення тривалості відпустки після переведення,
якщо працівник відпрацював менше 6 місяців на новому підприємстві

Працівнику, прийнятому підприємством на роботу за переведенням 27.01.2020 р., вперше надається щорічна основна відпустка з 22.07.2020 р. Тривалість такої відпустки за посадою працівника за відпрацьований робочий рік становить 30 календарних днів. Попередній роботодавець за період роботи у нього працівника з 27.08.2019 р. (початок робочого року) по 24.01.2020 р. (день звільнення) при переведенні працівника перерахував новому роботодавцю грошову компенсацію за невикористані працівником 10 календарних днів (24 к. д. : (365 к. д. – 11 святк. д.) х (151 к. д. – 4 святк. д.)) щорічної основної відпустки виходячи з тривалості такої відпустки на «старому» підприємстві працівника —24 календарні дні за відпрацьований робочий рік.

Визначимо, на відпустку якої тривалості працівник має право на момент надання щорічної основної відпустки за новим місцем роботи, враховуючи, що робочий рік у працівника — з 27.08.2019 р. по 26.08.2020 р. Для цього спочатку обчислимо «відпускний» стаж працівника на новому місці роботи за період з 27.01.2020 р. (перший день роботи на новому підприємстві) по 26.08.2020 р. (останній календарний день робочого року):

5 к. д. (січень) + 29 к. д. (лютий) + 31 к. д. (березень) + 30 к. д. (квітень) + 31 к. д. (травень) + 30 к. д. (червень) + 31 к. д. (липень) + 26 к. д. (серпень) – 7 святк. д. (8 березня, 19 квітня, 1 і 9 травня, 7 і 28 червня, 24 серпня) = 206 к. д.

Тривалість щорічної основної відпустки, на яку працівник має право за період роботи на новому підприємстві з 20.01.2020 р. по 26.08.2020 р., виходячи з тривалості щорічної основної відпустки за новим місцем роботи:

30 к. д. : (366 к. д. : 11 святк. д.) х 206 к. д. = 17 к. д.

Тривалість відпустки працівника за робочий рік з 27.08.2019 р. по 26.08.2020 р.:

10 к. д. (на «старому» підприємстві) + 17 к. д. (на новому підприємстві) = 27 к. д.

Таким чином, новий роботодавець з 22.07.2020 р. може надати працівнику за робочий рік з 27.08.2019 р. по 26.08.2020 р. щорічну основну відпустку тривалістю 27 к. д. (в т. ч. 10 к. д. невикористаної такої відпустки на «старому» підприємстві), але працівник повинен буде ще відпрацювати на новому підприємстві робочий рік по 26.08.2020 р. для покриття заборгованості за надані наперед і оплачені дні зазначеної відпустки.

ПРИКЛАД 3

Визначення тривалості відпустки після переведення,
якщо працівник відпрацював більше 6 місяців на новому підприємстві

Працівнику, прийнятому підприємством на роботу за переведенням 16.09.2019 р., вперше надається щорічна основна відпустка з 06.07.2020 р. Тривалість такої відпустки за посадою працівника на новому підприємстві за відпрацьований робочий рік становить 24 календарні дні. Попередній роботодавець за період роботи у нього працівника з 15.01.2019 р. (початок робочого року) по 13.09.2019 р. (день звільнення) при переведенні працівника перерахував новому роботодавцю грошову компенсацію за невикористані працівником 19 календарних днів (28 к. д. : (365 к. д. – 11 святк. д.) х (242 к. д. – 7 святк. д.)) щорічної основної відпустки виходячи з тривалості такої відпустки на «старому» підприємстві працівника — 28 календарних днів за відпрацьований робочий рік.

Визначимо, на відпустку якої тривалості працівник має право на момент надання щорічної основної відпустки за новим місцем роботи, враховуючи, що робочі роки у працівника — з 15.01.2019 р. по 14.01.2020 р. (час роботи на «старому» і новому підприємствах) та з 15.01.2020 р. по 14.01.2021 р. (час роботи на новому підприємстві).

Спочатку обчислимо «відпускний» стаж працівника на новому місці роботи за період з 16.09.2019 р. (перший день роботи на новому підприємстві) по 14.01.2020 р. (останній календарний день робочого року з 15.01.2019 р. по 14.01.2020 р.)⁹:

15 к. д. (вересень) + 31 к. д. (жовтень) + 30 к. д. (листопад) + 31 к. д. (грудень) + 14 к. д. (січень) – 4 святк. д. (14 жовтня, 25 грудня, 1 і 7 січня) = 117 к. д.

Тривалість щорічної основної відпустки, на яку працівник має право за період роботи на новому підприємстві з 16.09.2019 р. по 14.01.2020 р., виходячи з тривалості щорічної основної відпустки за новим місцем роботи:

24 к. д. : (365 к. д. – 11 святк. д.) х 117 к. д. = 8 к. д.

Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівника за робочий рік з 15.01.2019 р. по 14.01.2020 р.:

19 к. д. (на «старому» підприємстві) + 8 к. д. (на новому підприємстві) = 27 к. д.

За робочий рік з 15.01.2020 р. по 14.01.2021 р. працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні, оскільки цей робочий рік повністю припадає на період роботи на новому підприємстві.

Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівника за робочі роки з 15.01.2019 р. по 14.01.2020 р. та з 15.01.2020 р. по 14.01.2021 р.:

27 к. д. + 24 к. д. = 51 к. д.

Таким чином, новий роботодавець з 06.07.2020 р. може надати працівникові щорічну основну відпустку тривалістю 27 календарних днів за робочий рік з 15.01.2019 р. по 14.01.2020 р., а відразу після її закінчення — щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні за робочий рік з 15.01.2020 р. по 14.01.2021 р., але працівник повинен буде ще відпрацювати на підприємстві робочий рік по 14.01.2021 р. для покриття заборгованості перед підприємством за надані наперед і оплачені дні зазначеної відпустки за робочий рік з 15.01.2020 р. по 14.01.2021 р.

________________________________________________________________________

Розрахунок відпускних при наданні працівнику
оплачуваної відпустки після переведення на нове підприємство

Оскільки при переведенні працівника на інше підприємство відбувається заміна роботодавця, то відлік періоду роботи працівника у нового роботодавця з метою визначення розрахункового періоду для нарахування йому оплати за час щорічної та інших відпусток (далі — відпускні), в т. ч. в разі перерахування грошової компенсації попереднім роботодавцем працівника на нове місце роботи, починається з першого числа місяця, наступного за місяцем оформлення на роботу у нового роботодавця. Якщо перший день роботи у нового роботодавця при переведенні припав не на перший календарний, а на перший робочий день місяця (наприклад, на 2 січня 2020 року, оскільки 1 січня 2020 року — святковий день), то такий місяць (січень 2020 року) включається до розрахункового періоду (буде першим місяцем розрахункового періоду).

Наявний у працівника після переведення на нове підприємство «відпускний» стаж не впливає на порядок визначення розрахункового періоду для нарахування відпускних за новим місцем роботи. Визначення розрахункового періоду для нарахування відпускних при наданні відпустки на новому підприємстві, в т. ч. при невикористанні працівником відпустки за «старим» місцем роботи, здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної (основної та додаткової) відпустки та інших відпусток провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка.

Отже, якщо, наприклад, працівник після переведення працює на новому підприємстві з 16 вересня 2019 року, а щорічна основна відпустка надається йому на цьому підприємстві з 6 липня 2020 року (див. приклад 3), то незалежно від того, який «відпускний» стаж у працівника і за скільки невикористаних днів відпустки перерахована «старим» роботодавцем новому грошова компенсація, розрахунковим періодом для нарахування відпускних буде період з 1 жовтня 2019 року по 30 червня 2020 року (9 повністю відпрацьованих календарних місяців).

Якщо працівник не має жодного повністю відпрацьованого календарного місяця на новому підприємстві, то розрахункового періоду не буде. У цьому випадку розрахунок відпускних здійснюється виходячи з установлених працівнику в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абз. третій п. 4 Порядку № 100).

Якщо після переведення на новому підприємстві працівник почав працювати, наприклад, з 9 червня 2020 року, і з будь-якої дати в період з 9 червня по 31 липня 2020 року йому буде надаватися щорічна (будь-яка інша оплачувана) відпустка, то розрахунок відпускних необхідно буде здійснювати виходячи з установленого працівнику посадового окладу (тарифної ставки) на такому (новому) підприємстві, оскільки працівник не відпрацював жодного повного календарного місяця на цьому підприємстві. Якщо ж на новому підприємстві йому буде надана відпустка з 1 серпня 2020 року, то розрахунковий період включатиме один календарний місяць — липень.

Середня заробітна плата для нарахування відпускних працівнику, який пропрацював на новому підприємстві після переведення менше року, обчислюється виходячи з виплат, нарахованих у розрахунковому періоді (за фактичний час роботи на новому підприємстві) — з першого числа місяця після оформлення на роботу (після переведення) до першого числа місяця, в якому надається відпустка.

Таким чином, згідно з нормами Порядку № 100 при наданні відпустки на новому місці роботи відпускні як за «старі», так і за нові дні відпустки повинні обчислюватися однаково — виходячи з даних розрахункового періоду на новому підприємстві. Але в деяких роз’ясненнях¹⁰ держоргани відзначили, що дні щорічної відпустки, не використані на попередньому місці роботи, оплачуються з суми компенсації, перерахованої на нове місце роботи. Хоча в Порядку № 100 такої норми немає.

Законодавство (в т. ч. Порядок № 100) не встановлює порядок визначення суми відпускних до виплати «на руки» за рахунок нового роботодавця, але для пропорційності розрахунків необхідно використовувати окремо суми відпускних до нарахування і окремо суми відпускних до виплати.

При нарахуванні відпускних на новому підприємстві для визначення середньоденної заробітної плати необхідно підсумувати всю заробітну плату працівника в розрахунковому періоді на цьому підприємстві (останні 12 календарних місяців або менший фактично відпрацьований період з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, в якому надається відпустка) і розділити її на кількість календарних днів у розрахунковому періоді за винятком святкових і неробочих днів. Потім одержаний результат (середньоденна заробітна плата) перемножується на кількість (сумарну «старих» і «нових») календарних днів відпустки (п. 7 Порядку № 100).¹¹

ПРИКЛАД 4

Розрахунок відпускних, якщо працівник відпрацював на новому підприємстві декілька місяців

Використовуючи дані прикладу 2, згідно з якими працівнику, прийнятому підприємством на роботу за переведенням 27.01.2020 р., з 22.07.2020 р. надається щорічна основна відпустка тривалістю 27 календарних днів (в т. ч. 10 к. д. невикористаної відпустки за «старим» місцем роботи і 17 к. д. відпустки за період роботи на новому підприємстві).

У розрахунковому періоді за новим місцем роботи, що включає 5 календарних місяців (лютий – червень), працівник отримав сумарну заробітну плату в розмірі 40 000 грн. Сума нарахованої грошової компенсації попереднім роботодавцем за невикористані 10 к. д. щорічної основної відпустки становила 2500 грн., а сума перерахованої цієї компенсації новому роботодавцю склала 2012,50 грн. (2500 грн. – 450 грн. (ПДФО) – 37,50 грн. (ВЗ)).

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді, що включаються до розрахунку:

29 к. д. (лютий) + 31 к. д. (березень) + 30 к. д. (квітень) + 31 к. д. (травень) + 30 к. д. (червень) – 6 святк. д. (8 березня, 19 квітня, 1 і 9 травня, 7 і 28 червня) = 145 к. д.

Середньоденна заробітна плата: 40 000 грн. : 145 к. д. = 275,86 грн.

Сума нарахованих відпускних за 27 к. д. відпустки: 275,86 грн. х 27 к. д. = 7448,22 грн.

Сума нарахованих відпускних за рахунок нового роботодавця:

7448,22 – 2500 = 4948,22 грн.

«На руки» працівникові необхідно виплатити таку суму відпускних:

2012,50 + 4948,22 – 4948,22 грн. х 18% (ПДФО) – 4948,22 грн. х 1,5% (ВЗ) = 5995,82 грн.

ПРИКЛАД 5

Розрахунок відпускних, якщо працівник відпрацював
на новому підприємстві менше одного календарного місяця

Працівника прийнято підприємством на роботу за переведенням 15 червня 2020 року, а з 27 липня йому надається щорічна основна відпустка пропорційно до відпрацьованого часу («відпускного» стажу). Посадовий оклад працівника — 8000 грн.

Попередній роботодавець за невикористані 14 календарних днів щорічної основної відпустки нарахував працівнику при звільненні грошову компенсацію в сумі 3300 грн., а сума перерахованої (за вирахуванням ПДФО і ВЗ) цієї компенсації новому роботодавцю склала 2656,50 грн. (3300 грн. – 594 грн. (ПДФО) – 49,50 грн. (ВЗ)).

«Відпускний» стаж працівника на новому місці роботи з моменту прийняття на роботу до дня надання відпустки (з 15 червня по 26 липня) за винятком святкових і неробочих днів:

16 к. д. (червень) + 26 к. д. (липень) – 1 святк. д. (28 червня) = 41 к. д.

Тривалість щорічної основної відпустки, на яку працівник має право виходячи з відпрацьованого часу на новому підприємстві (з 15 червня по 26 липня):

24 к. д. : (366 к. д. – 11 святк. д.) х 41 к. д. = 3 к. д.

Таким чином, виходячи з «відпускного» стажу станом на день надання щорічної основної відпустки на новому підприємстві працівник має право на 17 календарних днів (14 к. д. + 3 к. д.) такої відпустки, які йому надаються з 27 липня.

Оскільки у працівника немає жодного повністю відпрацьованого календарного місяця на новому підприємстві, то розрахункового періоду у нього немає. В цьому випадку середньоденна заробітна плата обчислюється виходячи з встановленого працівникові посадового окладу. За розрахунковий період умовно приймаємо останні 12 календарних місяців.

Середньоденна заробітна плата:

(8000 грн. х 12 міс.) : (366 к. д. – 11 святк. д.) = 270,42 грн.

Сума нарахованих відпускних за 17 к. д. відпустки:

270,42 грн. х 17 к. д. = 4597,14 грн.

Сума нарахованих відпускних за рахунок нового роботодавця:

4597,14 – 3300 = 1297,14 грн.

«На руки» працівникові необхідно виплатити таку суму відпускних:

2656,50 + 1297,14 – 1297,14 грн. х 18% (ПДФО) – 1297,14 грн. х 1,5% (ВЗ) = 3700,69 грн.

_________________________________________________________________________

Оподаткування та облік відпускних, що перераховуються на нове місце роботи працівника

Оплата щорічної відпустки (основної та додаткових) і виплата грошової компенсації працівникам передбачені статтями 74, 83 КЗпП та статтями 21, 23, 24 Закону про відпустки, тому зазначені виплати у складі гарантійних виплат на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР належать до додаткової заробітної плати.

Підпунктом 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5, також встановлено, що суми відпускних і грошових компенсацій належать до додаткової заробітної плати фонду оплати праці (далі — ФОП).

Отже, нараховані підприємством відпускні та грошова компенсація у складі заробітної плати (ФОП) обкладаються єдиним соціальним внеском (далі — ЄСВ), а також податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) і військовим збором (далі — ВЗ) на підставі підпункту 164.2.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ). ЄСВ, ПДФО і ВЗ сплачуються під час виплати відпускних та грошової компенсації.¹²

Що стосується оподаткування грошової компенсації, яка перераховується на нове місце роботи працівника в разі його переведення, то оскільки її нараховує підприємство, з якого переводиться (звільняється) працівник, саме воно повинно як страхувальник нарахувати ЄСВ на суму грошової компенсації¹³ і як податковий агент — утримати ПДФО і ВЗ із суми грошової компенсації в місяці її нарахування (місяці звільнення працівника).

Оскільки перерахування грошової компенсації на нове підприємство працівника прирівнюється до її виплати, попередній роботодавець працівника повинен сплатити ЄСВ, ПДФО та ВЗ з суми грошової компенсації в день її перерахування новому роботодавцю працівника.

У Податковому розрахунку ф. № 1ДФ сума грошової компенсації у складі заробітної плати в місяці (кварталі) її нарахування та перерахування відображається попереднім роботодавцем працівника як сума нарахованого та виплаченого доходу за ознакою доходу «101», а суми нарахованих на такий дохід і перерахованих ПДФО і ВЗ — у відповідних графах розділів І та ІІ.

У Звіті з ЄСВ (ф. № Д4) нарахована працівнику попереднім роботодавцем грошова компенсація відображається ним у місяці її нарахування (місяці перерахування новому роботодавцю працівника) у складі заробітної плати, в тому числі в таблиці 6.¹¹

Новий роботодавець працівника в Податковому розрахунку ф. № 1ДФ і Звіті з ЄСВ суму отриманої грошової компенсації в місяці (кварталі) її виплати працівнику не відображає, оскільки вона вже була відображена в цій звітності попереднім роботодавцем працівника.

У податковому обліку відпускні відображаються в тому ж порядку, що і в бухгалтерському обліку (пп. 134.1.1 ПКУ).

У бухгалтерському обліку підприємства, з якого переводиться (звільняється) працівник, грошова компенсація у складі додаткової заробітної плати ФОП і нарахований на неї ЄСВ включаються до витрат у складі витрат на оплату праці за категоріями працівників з урахуванням створеного забезпечення (резерву) відпусток.¹¹

У бухгалтерському обліку підприємства, на яке перевівся працівник і яке отримує, а в подальшому виплачує грошову компенсацію при наданні працівнику днів відпустки, не використаних за попереднім місцем роботи, операції відображаються таким чином:

– отримання грошової компенсації від попереднього роботодавця працівника: Дт 311  Кт 685;

– виплата працівнику зазначеної грошової компенсації: Дт 685  Кт 301 (311);

– нарахування оплати за відпустку, зароблену на новому місці роботи: Дт 91–94  Кт 661.

Оскільки питання використання новим роботодавцем грошової компенсації, отриманої від попереднього роботодавця працівника, на законодавчому рівні чітко не врегульовано, розглянемо два варіанти нарахування відпускних на новому місці роботи працівника:

Варіант І — підприємство «Б» за всі «старі» дні відпустки виплачує тільки отриману грошову компенсацію;

Варіант ІІ — підприємство «Б» для оплати всіх днів відпустки (як не використаних за попереднім місцем роботи, так і зароблених за новим місцем роботи) застосовує єдину середньоденну заробітну плату, розраховану згідно з Порядком № 100, а отримана грошова компенсація погашає частину загальної суми виплачуваних працівнику відпускних (як показано вище в прикладах 4 і 5).

ПРИКЛАД 6

Відображення в обліку операцій з перерахування грошової компенсації
на нове місце роботи працівника, її виплати та нарахування відпускних

Працівник звільнився 4 травня 2020 року (понеділок) з підприємства «А» у зв’язку з переведенням на підприємство «Б», до роботи на якому приступив з 5 травня 2020 року (вівторок).

Згідно із заявою працівника грошову компенсацію за 20 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки підприємством «А» перераховано 4 травня 2020 року на поточний рахунок підприємства «Б» — нове місце роботи працівника. Сума нарахованої підприємством «А» грошової компенсації працівнику становить 5000 грн. (250 грн. х 20 к. д.).

Підприємство «Б» з 30 червня 2020 року надає працівнику щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні (20 к. д. невикористаної відпустки на «старому» підприємстві та 4 к. д. відпустки за період роботи на новому підприємстві). Посадовий оклад працівника на підприємстві «Б» становить 9000 грн.

Оскільки у працівника після переведення на підприємстві «Б» немає жодного повністю відпрацьованого календарного місяця, середньоденна заробітна плата для нарахування відпускних обчислюється виходячи з встановленого працівникові посадового окладу.

Середньоденна заробітна плата:

(9000 грн. х 12 міс.) : (366 к. д. – 11 святк. д.) = 304,23 грн.

Варіант І: сума нарахованих відпускних за 4 «нові» календарні дні відпустки, що надаються за період роботи на підприємстві «Б», якщо це підприємство за всі «старі» 20 к. д. відпустки виплачує працівникові тільки отриману грошову компенсацію:

304,23 грн. х 4 к. д. = 1216,92 грн.

Варіант ІІ: сума нарахованих відпускних за 24 календарні дні відпустки, якщо підприємство «Б» при оплаті всіх («старих» і «нових») календарних днів відпустки застосовує єдину середньоденну заробітну плату, а отримана грошова компенсація погашає частину загальної суми виплачуваних працівникові відпускних:

304,23 грн. х 24 к. д. = 7301,52 грн.

Вищевказані суми відпускних, зменшені на суму ПДФО і ВЗ, підприємство «Б» виплатило працівнику 26 червня 2020 року (за варіантом ІІ — в т. ч. за рахунок суми грошової компенсації, отриманої від підприємства «А»).

У бухгалтерському обліку нарахування грошової компенсації у підприємства «А» і відпускних у підприємства «Б» (за двома варіантами) відображається таким чином:

№ п/п	Содержание операции	Бухгалтерский учет		Сумма, грн.
		Д-т	К-т
Предприятие «А»
1	Нараховано зарплату за травень	93	661	394,74
2	Нараховано грошову компенсацію за невикористану відпустку	471	661	5000,00
3	Нараховано ЄСВ на зарплату і грошову компенсацію: (394,74 + 5000) х 22%	93, 471	651	1186,84
4	Утримано ПДФО із зарплати і грошової компенсації: (394,74 + 5000) х 18%	661	641/пдфо	971,05
5	Утримано ВЗ із зарплати і грошової компенсації: (394,74 + 5000) х 1,5%	661	642/вз	80,92
6	Виплачено зарплату: 394,74 – 394,74 х 18% – 394,74 х 1,5%	661	301	317,77
7	Перераховано грошову компенсацію на підприємство «Б»: 5000 – 5000 х 18% – 5000 х 1,5%	685 661	311 685	4025,00 4025,00
Підприємство «Б» — варіант I
1	Отримано грошову компенсацію від підприємства «А»	311	685	4025,00
2	Виплачено працівнику грошову компенсацію, отриману від підприємства «А» за 20 календарних днів відпустки	685	301	4025,00
3	Нараховано відпускні за рахунок власних коштів за 4 календарні дні відпустки	93	661	1216,92
4	Нараховано ЄСВ на відпускні: 1216,92 х 22%	93	651	267,72
5	Утримано ПДФО з відпускних: 1216,92 х 18%	661	641/пдфо	219,05
6	Утримано ВЗ з відпускних: 1216,92 х 1,5%	661	642/вз	18,25
7	Виплачено відпускні: 1216,92 – 219,05 – 18,25	661	301	979,62
Підприємство «Б» — варіант II
1	Отримано грошову компенсацію від підприємства «А»	311	48	4025,00
2	Нараховано відпускні за рахунок власних коштів: 7301,52 – 5000	93	661	2301,52
3	Нараховано ЄСВ на відпускні: 2301,52 х 22%	93	651	506,33
4	Утримано ПДФО з відпускних: 2301,52 х 18%	661	641/пдфо	414,27
5	Утримано ВЗ з відпускних: 2301,52 х 1,5%	661	642/вз	34,52
6	Виплачено працівнику грошову компенсацію, отриману від підприємства «А»	685	301	4025,00
7	Виплачено відпускні за рахунок власних коштів: 2301,52 – 414,27 – 34,52	661	301	1852,73