Відпускні: оподаткування та відображення у звітності

Роботодавець є податковим агентом і страхувальником, тому при нарахуванні виплат працівникам повинен з’ясувати, до якого виду доходу належить та чи інша виплата, оскільки від цього залежить порядок її оподаткування та відображення в обліку підприємства. При виплаті відпускних важливо знати не тільки про те, чи відносяться вони до фонду оплати праці (далі — ФОП), а й про те, як оподатковуються «перехідні» відпускні.

Структура заробітної плати (ФОП) визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) та деталізована в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5).

Згідно зі статтею 2 Закону про оплату праці до додаткової заробітної плати відносяться, зокрема, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Оскільки чинним законодавством, зокрема статтею 74 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), статтями 21, 23 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) та іншими нормативно-правовими актами, передбачена оплата щорічної (основної та додаткових) відпустки, додаткової відпустки у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв’язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, то оплата за час зазначених відпусток як гарантійна виплата на підставі статті 2 Закону про оплату праці належить до додаткової заробітної плати.

В підпункті 2.2.12 розділу 2 «Фонд оплати праці» Інструкції № 5 також зазначено, що як оплата за невідпрацьований час відносяться до додаткової заробітної плати ФОП, зокрема:

• оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей (далі — грошова компенсація), у розмірах, передбачених законодавством;

• оплата додаткових відпусток (понад тривалість, передбачену законодавством), наданих відповідно до колективного договору;

• оплата додаткових відпусток у зв’язку з навчанням та творчих відпусток;

• оплата додаткових відпусток, що надаються відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. № 796-XII (далі — Закон № 796).

Крім того, оплачується за рахунок роботодавця додаткова відпустка, що надається учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII (далі — Закон № 3551), особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 – 1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, тривалістю 14 календарних днів на рік (ст. 77-2 КЗпП, ст. 16-2 Закону про відпустки, п. 12 ст. 12, п. 17 ст. 13 Закону № 3551). Оплата за цю відпустку також належить до додаткової заробітної плати.

Таким чином, оплата за час перебування у вищезазначених відпустках і грошова компенсація (далі разом — відпускні) є складовою заробітної плати (належать до ФОП), тому підлягають оподаткуванню в порядку, встановленому для заробітної плати.

Відпускні та податок на доходи фізичних осіб

Відповідно до підпункту 164.2.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Заробітна плата для цілей розділу IV ПКУ — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (пп. 14.1.48 ПКУ).

Оскільки, як зазначалося вище, відпускні є додатковою заробітною платою, то вони обкладаються податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) у складі заробітної плати на підставі підпункту 164.2.1 ПКУ за ставкою 18%.

Згідно з підпунктом 168.1.2 ПКУ податкові агенти, в т. ч. роботодавці, повинні сплачувати (перераховувати) ПДФО до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу. Отже, ПДФО має бути сплачений (перерахований) до бюджету в день виплати відпускних працівнику (перерахування на його «зарплатний» рахунок в банку).

При виплаті працівнику відпускних готівкою з каси підприємства ПДФО сплачується роботодавцем протягом трьох банківських днів з дня, наступного за днем їх виплати (пп. 168.1.4 ПКУ).

Якщо працівнику відпускні нараховані, але не виплачені, ПДФО має бути сплачений (перерахований) до бюджету не пізніше 30 числа місяця, наступного за місяцем нарахування такого доходу (пп. 168.1.5 ПКУ).

Що стосується сплати ПДФО при нарахуванні «перехідних» відпускних, то згідно з підпунктом 169.4.1 ПКУ якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги (далі — ПСП), та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

Отже, для визначення доходу працівника в конкретному місяці з метою обкладення ПДФО (в тому числі для визначення права працівника на застосування ПСП) «перехідні» відпускні необхідно відносити до місяців, на які припадають дні оплачуваної відпустки. Після такого розподілу по місяцях в цілях визначення права на застосування ПСП необхідно порівняти окремо доходи за кожен місяць з граничним розміром доходу, що дає право на застосування ПСП.

Оскільки ПДФО сплачується (перераховується) до бюджету з усієї суми відпускних в день їх виплати працівнику (в загальному випадку відпускні виплачуються не пізніше ніж за три дні до початку відпустки — ст. 115 КЗпП, ст. 21 Закону про відпустки), то в місяці закінчення «перехідної» відпустки здійснюється розрахунок ПДФО з урахуванням раніше сплаченого цього податку.

Якщо працівникам-«чорнобильцям» надається додаткова «чорнобильська» відпустка, при цьому роботодавець нарахував відпускні за таку відпустку і здійснив їх виплату за рахунок власних коштів (не чекаючи надходження компенсації з держбюджету від органів соціального захисту населення), то ПДФО підлягає сплаті роботодавцем при виплаті таких відпускних. Якщо роботодавець нарахував «чорнобильцю» відпускні за додаткову «чорнобильську» відпустку, а їх виплату здійснює після надходження відповідного фінансування з держбюджету, то ПДФО підлягає сплаті роботодавцем при виплаті відпускних за рахунок бюджетних коштів незалежно від того, коли здійснено ним нарахування відпускних і коли він отримав бюджетне фінансування.

Що стосується оподаткування грошової компенсації, яка перераховується на нове місце роботи працівника в разі його переведення, то оскільки її нараховує підприємство, з якого переводиться (звільняється) працівник, який не використав дні відпустки, це ж підприємство і повинно як податковий агент сплатити ПДФО з суми зазначеної грошової компенсації. Перерахування грошової компенсації на нове підприємство працівника прирівнюється до її виплати цьому працівникові, тому колишній роботодавець працівника повинен сплатити ПДФО з суми грошової компенсації в день її перерахування новому роботодавцю працівника.

Якщо роботодавець при остаточному розрахунку з працівником в день звільнення не нарахував і не виплатив належну працівникові грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку (додаткову відпустку працівникам, які мають дітей), а зробив це після звільнення працівника, то така грошова компенсація, виплачена вже не працівнику, а фізичній особі, яка не перебуває у трудових відносинах, обкладається ПДФО на підставі підпункту 164.2.20 ПКУ як інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ.

Відображення відпускних в Податковому розрахунку ф. № 1ДФ

Відпускні, що виплачуються працівнику, відображаються в розділі І Податкового розрахунку ф. № 1ДФ у складі заробітної плати за ознакою доходу «101» (окрема ознака доходу для відпускних не передбачена) в тому місяці (кварталі), в якому нараховані (виплачені).

«Перехідні» відпускні в Податковому розрахунку ф. № 1ДФ відображаються всією сумою в тому кварталі, в якому нараховані (виплачені). Наприклад, якщо відпустка припадає на суміжні місяці — червень і липень, то вся сума «перехідних» відпускних, нарахована та виплачена в червні (місяць ІІ кварталу), в тому числі за дні відпустки, що припадають на липень (місяць ІІІ кварталу), має бути відображена в Податковому розрахунку ф. № 1ДФ за II квартал.

Якщо відпустка у працівника починається в перших числах липня (місяць ІІІ кварталу), а відпускні за таку відпустку нараховані та виплачені всією сумою за три дні до початку відпустки — в кінці червня (місяць ІІ кварталу), то вся сума відпускних має бути відображена роботодавцем в Податковому розрахунку ф. № 1ДФ за II квартал.

При перерахуванні грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток на нове (інше) підприємство працівника (у разі його переведення) в Податковому розрахунку ф. № 1ДФ сума грошової компенсації в місяці її нарахування та перерахування відображається колишнім роботодавцем працівника як нарахована та виплачена (графи 3а та 3), а сума ПДФО — як нарахована та сплачена (графи 4а та 4). Новий роботодавець в Податковому розрахунку ф. № 1ДФ суму грошової компенсації не відображає.

Відпускні та військовий збір

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ.

Стаття 163 ПКУ визначає об’єкти оподаткування ПДФО, до яких належить загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, тому об’єктом оподаткування військовим збором є ті ж самі доходи, які є об’єктом оподаткування (з яких сплачується) ПДФО.

Оскільки, як зазначалося вище, відпускні є додатковою заробітною платою, то вони у складі заробітної плати на підставі підпункту 164.2.1 ПКУ оподатковуються військовим збором.

Згідно з підпунктом 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (1,5%).

Стаття 168 ПКУ визначає порядок сплати ПДФО, тому військовий збір з відпускних сплачується в такому самому порядку і в ті ж самі строки, що і ПДФО.

Відпускні (нараховані і виплачені працівникам), сума військового збору, нарахованого на відпускні та перерахованого до бюджету, загальною сумою (по всіх працівниках) відображаються в рядку «Військовий збір» та графах «Загальна сума нарахованого доходу», «Загальна сума виплаченого доходу», «Загальна сума утриманого (нарахованого, перерахованого) податку, збору» розділу ІІ Податкового розрахунку ф. № 1ДФ у місяці (кварталі) нарахування (виплати) відпускних і місяці (кварталі) нарахування (сплати) військового збору з них, але без персоніфікації.

Відпускні та єдиний соціальний внесок

Платники, база нарахування, порядок сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний соціальний внесок, ЄСВ) визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VІ (далі — Закон про ЄСВ).

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — Інструкція № 449), яка деталізує базу нарахування і порядок сплати ЄСВ, зокрема, з «перехідних» виплат, в тому числі відпускних.

Для роботодавців базою нарахування ЄСВ є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються відповідно до Закону про оплату праці (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ, п. 1 р. ІІІ Інструкції № 449).

Відповідно до підпункту 5 пункту 3 розділу IV Інструкції № 449 визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄСВ передбачено Інструкцією № 5.

Оскільки, як зазначалося вище, згідно з підпунктом 2.2.12 Інструкції № 5 відпускні (оплата за невідпрацьований час) належать до заробітної плати у складі додаткової заробітної плати, то вони є базою нарахування ЄСВ. Роботодавці нараховують ЄСВ на відпускні за ставкою 22%. На відпускні працюючих осіб з інвалідністю роботодавці, в тому числі фізичні особи – підприємці, нараховують ЄСВ за ставкою 8,41% (ч. 13 ст. 8 Закону про ЄСВ, п. 6 р. IІІ Інструкції № 449).

Роботодавці повинні сплатити ЄСВ з відпускних в день їх виплати працівнику (перерахування на його «зарплатний» рахунок в банку). Якщо працівнику відпускні нараховані, але не виплачені, то ЄСВ сплачується не пізніше 20 числа (гірничими підприємствами — не пізніше 28 числа) місяця, наступного за місяцем, в якому вони нараховані (ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ, пп. 6 п. 3 р. IV Інструкції № 449).

При нарахуванні «перехідних» відпускних слід враховувати, що максимальна величина бази нарахування ЄСВ становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати (п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 7 Закону про ЄСВ). Застосування зазначеної максимальної величини при нарахуванні ЄСВ на суми оплати щорічної відпустки, період якої більше одного місяця, здійснюється окремо за кожний місяць (пп. 2 п. 3 р. IV Інструкції № 449).

Отже, при нарахуванні «перехідних» відпускних їх суму необхідно розподілити по місяцях, на які припадають дні відпустки, і визначити, чи не перевищує сума виплат працівнику в будь-якому з місяців, на які припадає «перехідна» відпустка, максимальну величину бази нарахування ЄСВ, яка протягом всього 2020 року становить 70 845 грн. (4723 грн. х 15). Якщо в результаті такого розподілу в одному з місяців сума доходу працівника перевищить зазначену максимальну величину, то ЄСВ необхідно сплатити тільки з цієї максимальної величини. Якщо після такого розподілу сума місячного доходу буде менше мінімальної заробітної плати, то ЄСВ за цей місяць за працівника сплачується роботодавцем з мінімальної заробітної плати (ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ). Тобто за такий місяць у 2020 році роботодавцю необхідно сплатити за працівника ЄСВ в сумі 1039,06 грн. (4723 грн. х 22%).

Сплата ЄСВ з різниці між мінімальною заробітною платою і фактично нарахованим доходом здійснюється не пізніше 20 числа (гірничими підприємствами — не пізніше 28 числа) наступного місяця.

З грошової компенсації, що перераховується на нове місце роботи працівника в разі його переведення на інше підприємство, ЄСВ сплачує підприємство, з якого переводиться (звільняється) працівник.

Оскільки перерахування грошової компенсації на нове підприємство працівника прирівнюється до її виплати працівнику, то підприємство, з якого звільняється (переводиться) працівник, має сплатити ЄСВ із суми грошової компенсації в день її перерахування новому роботодавцю працівника.

З грошової компенсації, нарахованої працівнику після його звільнення, ЄСВ не сплачується, оскільки підприємство вже не є страхувальником по відношенню до колишнього (звільненого) працівника.

Відображення відпускних у Звіті з ЄСВ

Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. № 435 затверджено форму Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі —Звіт з ЄСВ) і Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — Порядок № 435).

Таблиця 1 Звіту з ЄСВ не містить окремих рядків для відображення відпускних, тому вони в зазначеній таблиці відображаються всією сумою в місяці їх нарахування у складі заробітної плати незалежно від того, на який місяць (місяці) припадають дні відпустки, за які нараховані відпускні.

Відпускні, нараховані за відпустку, яка повністю припадає на один місяць, відображаються у складі заробітної плати за цей календарний місяць, а нарахований на відпускні ЄСВ відображається у складі ЄСВ, нарахованого на заробітну плату за цей місяць, у відповідних рядках таблиці 1 Звіту з ЄСВ.

В таблиці 6 «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» Звіту з ЄСВ суми відпускних відображаються в окремому рядку — окремо від сум заробітної плати та інших доходів із зазначенням коду типу нарахувань 10 в графі 10 «Код типу нарахувань» (п. 9 р. IV Порядку № 435).

Що стосується «перехідних» відпускних, то вся їх сума (в тому числі сума відпускних, що припадають на наступний місяць) у складі нарахованої заробітної плати відображається у таблиці 1 Звіту з ЄСВ за той місяць, в якому вони нараховані.

Сума нарахованого на «перехідні» відпускні ЄСВ відображається у складі ЄСВ, нарахованого на суми заробітної плати (що включає всю суму «перехідних» відпускних), у таблиці 1 Звіту з ЄСВ за той місяць, в якому ЄСВ нарахований (сплачений).

В таблиці 6 Звіту з ЄСВ нараховані у звітному місяці «перехідні» відпускні відображаються окремо від заробітної плати в окремих рядках по кожному місяцю, на який вони припадають, із зазначенням в реквізиті 10 коду типу нарахувань 10 (далі — КТН 10). В реквізит 17 «Загальна сума нарахованої заробітної плати/доходу/грошового забезпечення (усього з початку звітного місяця)» вносяться суми, нараховані в календарному місяці за дні відпустки, із зазначенням відповідного місяця тільки в сумі, що припадає на дні відпустки у цьому місяці з КТН 10. Суми, що припадають на дні відпустки в наступних місяцях, включаються до поля наступних місяців і відображаються в окремих (наступних) рядках за першим рядком з КТН 10 (п. 9 р. IV Порядку № 435).

Наприклад, якщо працівнику в травні за період роботи з 1 по 25 травня нарахована заробітна плата, а з 26 травня по 14 липня надано щорічну основну відпустку одразу за 2 робочі роки загальною тривалістю 48 календарних днів з нарахуванням і виплатою відпускних за весь період цієї відпустки перед її наданням, то в таблиці 6 Звіту з ЄСВ за травень працівник відображається в чотирьох рядках, при цьому вказуються:

• в першому рядку — заробітна плата за травень;
• в другому рядку — відпускні, що припадають на дні відпустки в травні (з 26 по 31 травня);
• в третьому рядку — відпускні, що припадають на дні відпустки в червні (з 1 по 30 червня);
• в четвертому рядку — відпускні, що припадають на дні відпустки в липні (з 1 по 14 липня).

Якщо в зазначеній ситуації інший дохід, крім відпускних, за червень працівнику не нараховувався, то він відображається в таблиці 6 Звіту з ЄСВ за червень в одному рядку, в якому зазначаються: в реквізитах 10, 13, 14, 16, 17, 18, 19 , 20, 21 — прочерк; в реквізиті 11 «Місяць та рік, за який проведено нарахування» — 06.2020 (звітний місяць); в реквізиті 15 «Кількість календарних днів перебування у трудових … відносинах … протягом звітного місяця» — 30 (всі календарні дні червня); в реквізитах 22 – 25 — відповідна інформація.

В таблиці 6 Звіту з ЄСВ внесення від’ємних значень сум нарахованої заробітної плати (доходу) допускається у разі відображення, зокрема:

– сум перерахунків заробітку (доходу), що пов’язані з уточненням кількості відпрацьованого часу у зв’язку з відпусткою, нарахованого у попередніх періодах;

– сторнованих сум відпускних (п. 9 р. IV Порядку № 435).

Якщо працівник був відкликаний з відпустки або частина відпустки через хворобу була перенесена на більш пізній період або працівник звільняється, використавши незароблені дні відпустки, внаслідок чого надміру виплачені відпускні відраховуються із заробітної плати поточного місяця, то коригування (сторнування) відпускних і нарахованого на відпускні ЄСВ також слід провести в поточному місяці і відобразити у Звіті з ЄСВ за поточний місяць.

Наприклад, якщо відпускні були нараховані в червні за дні «перехідної» відпустки, що припадає на червень і липень, і відображені в таблиці 6 Звіту з ЄСВ за червень, а потім в липні працівник був відкликаний з відпустки, і відрахування надміру виплачених відпускних за липень в сумі 1000 грн. здійснюється із заробітної плати за липень, то в таблиці 6 Звіту з ЄСВ за липень в першому рядку зазначається нарахована працівнику заробітна плата за липень, у другому рядку для виправлення даних щодо відпускних за липень, раніше відображених у Звіті з ЄСВ за червень, в реквізиті 10 зазначається КТН 10, в реквізиті 11 — «07.2020» (місяць, в якому коригується сума відпускних у зв’язку з відкликанням працівника з відпустки), в реквізитах 17 та 18 — «–1000,00» (зі знаком «мінус» сума надміру виплачених відпускних за липень, яка підлягає відрахуванню із заробітної плати), в реквізиті 21 — «–220,00» (зі знаком «мінус» сума ЄСВ, нарахованого на відпускні, надміру виплачені за липень).

Аналогічно — зі знаком «мінус» в реквізитах 17 та 18 таблиці 6 Звіту з ЄСВ відображаються суми надміру виплачених працівнику відпускних, які відраховуються із заробітної плати (сторнуються) в місяці звільнення працівника, із зазначенням в реквізиті 10 КТН 10, в реквізиті 21 — зі знаком «мінус» суми ЄСВ, нарахованого на відпускні, що надміру виплачені.

Якщо працівнику в одному з попередніх місяців (наприклад, у грудні 2019 року) помилково була нарахована заробітна плата замість відпускних, і помилку виявлено в поточному місяці (наприклад, в травні 2020 року), то сторнувати суму заробітної плати за попередній місяць і донараховувати відпускні за попередній місяць (грудень 2019 року) необхідно в поточному місяці (травні 2020 року), при цьому в таблиці 6 Звіту з ЄСВ за поточний місяць (травень 2020 року) відображаються в трьох рядках:

– сума заробітної плати за поточний місяць (травень 2020 року);

– сторнована сума заробітної плати (зі знаком «мінус») за попередній місяць (грудень 2019 року);

– сума відпускних, нарахована за попередній місяць (грудень 2019 року).

В цьому випадку в рядку з донарахованими відпускними в реквізиті 10 відображається КТН 10, в реквізиті 11 «Місяць та рік, за який проведено нарахування» — «12.2019» (місяць, за який донараховано відпускні в травні 2020 року), в реквізитах 17 і 18 — сума донарахованих відпускних, в реквізиті 21 — сума ЄСВ, нарахованого в поточному місяці (травні 2020 року) на донараховані відпускні за попередній місяць (грудень 2019 року).

Грошова компенсація за невикористану відпустку, яка виплачується працівнику, який продовжує працювати, або при звільненні працівника чи перераховується при переведенні працівника на інше підприємство його новому роботодавцю, відображається в поточному місяці у складі нарахованої заробітної плати як в таблиці 1, так і в таблиці 6 Звіту з ЄСВ.

Відображення відпускних в обліку

В бухгалтерському обліку відпускні відображаються з урахуванням створеного забезпечення (резерву) відпусток, який коригується на кожну дату балансу. Суб’єкти малого підприємництва мають право не створювати резерв відпусток, а відразу включати нараховані відпускні до витрат.

Витрати, пов’язані із створенням забезпечення оплати відпусток, відображаються за кредитом субрахунку 471 «Забезпечення виплат відпусток» в кореспонденції з дебетом рахунків 23 «Виробництво», 84 «Інші операційні витрати», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності», тобто в залежності від категорії працівників, яким нараховуються відпускні.

Використання резерву відображається за дебетом субрахунку 471 і кредитом субрахунків 661 «Розрахунки за заробітною платою», 651 «За розрахунками із загальнообов’язкового державного соціального страхування», тобто сума фактично нарахованих відпускних включається не до витрат, а зменшує створений резерв відпусток.

Використовувати резерв відпусток можна тільки в межах нарахованої суми (дебетового залишку за субрахунком 471 бути не повинно). Якщо створеного резерву відпусток недостатньо, додаткові витрати з нарахування відпускних і нарахування на них ЄСВ відносяться до операційних витрат того періоду, в якому вони виникли.

Загальна сума «перехідних» відпускних відображається в місяці їх нарахування.

В податковому обліку відпускні відображаються в тому ж порядку, що і в бухгалтерському обліку (пп. 134.1.1 ПКУ). Коригування фінансового результату на суму створеного резерву відпусток статтею 139 ПКУ не передбачено, тому витрати на створення такого резерву платниками податку на прибуток враховуються при визначенні об’єкта оподаткування.