Одним з видів відпусток, що надаються працівникам і передбачені законодавством, є відпустки без збереження заробітної плати. До таких відпусток належить нещодавно запроваджена відпустка без збереження заробітної плати у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Також до відпусток без збереження заробітної плати належить відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, яка за бажанням працівника надається йому в обов’язковому порядку. Які ще існують види відпусток без збереження заробітної плати? В яких випадках відпустки без збереження заробітної плати надаються працівникам за їх бажанням в обов’язковому порядку, а які лише за згодою роботодавця? Яка максимальна тривалість відпусток без збереження заробітної плати? Як документально оформляється їх надання?
Відпустки без збереження заробітної плати: порядок надання і трудові гарантії
Види відпусток, які можуть надаватися працівникам, визначені статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). В пункті 5 частини першої статті 4 Закону про відпустки вказані відпустки без збереження заробітної плати.
Статтею 84 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і статтями 25, 26 Закону про відпустки передбачено надання працівникам двох видів відпусток без збереження заробітної плати:
1) Відпустки, що надаються працівникам за їх бажанням в обов’язковому порядку;
2) Відпустки, що надаються за згодою сторін (роботодавця і працівника).
Крім того, деякими іншими законами України передбачено надання відпусток без збереження заробітної плати.
Розглянемо детальніше особливості надання працівникам неоплачуваних відпусток різних видів.
Відпустка без збереження заробітної плати,
що надається працівникам в обов’язковому порядку
У частині першій статті 25 Закону про відпустки визначено випадки (певні підстави або обставини), коли працівнику за його бажанням надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати, категорії працівників, які мають право на таку відпустку, а також встановлена тривалість зазначеної відпустки для різних випадків і категорій працівників (див. таблицю нижче).
Таблиця
Категорії працівників, яким за бажанням надаються відпустки
без збереження заробітної плати в обов’язковому порядку
|
Кому надається відпустка |
Тривалість відпустки |
Норма Закону |
|
Матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), яка (який) має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю (далі — інвалід) |
до 14 календарних днів щорічно |
п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки |
|
Чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці |
до 14 календарних днів |
п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки |
|
Матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 Закону про відпустки (батьку дитини, бабі, діду чи іншим родичам, які фактично доглядають за дитиною, або особі, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, та одному із прийомних батьків чи батьків-вихователів), в разі якщо дитина потребує домашнього догляду: |
Тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як: |
п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки |
|
– загальний випадок |
– до досягнення дитиною 6-річного віку |
|
|
– якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня |
– до досягнення дитиною 16-річного віку |
|
|
– якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги |
– до досягнення дитиною 18-річного віку |
|
|
Матері або іншій особі, зазначеній у частині третій статті 18 Закону про відпустки (батьку дитини, бабі, діду чи іншим родичам, які фактично доглядають за дитиною, або особі, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, та одному із прийомних батьків чи батьків-вихователів), для догляду за дитиною віком до 14 років |
На період оголошення карантину на відповідній території |
п. 3-1 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки |
|
– учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII (далі — Закон № 3551; |
до 14 календарних днів щорічно |
п. 4 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки |
|
– особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною*, статус яких встановлений відповідно до Закону № 3551 |
до 21 календарного дня щорічно |
|
|
Особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною** |
до 21 календарного дня щорічно |
п. 5 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки |
|
Пенсіонерам за віком та інвалідам III групи |
тривалістю до 30 календарних днів щорічно |
п. 6 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки |
|
Інвалідам I та II груп |
до 60 календарних днів щорічно |
п. 7 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки |
|
Особам, які одружуються |
до 10 календарних днів |
п. 8 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки |
|
Працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: |
п. 9 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки |
|
|
– чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер; |
– до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; |
|
|
– інших рідних |
– до 3 к календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад |
|
|
Працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду |
Тривалість відпустки визначається у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів |
п. 10 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки |
|
Працівникам для завершення санаторно-курортного лікування |
Тривалість відпустки визначається у медичному висновку |
п. 11 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки |
|
Працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади |
15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад |
п. 12 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки |
|
Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки |
Тривалість, необхідна для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад |
п. 13 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки |
|
Сумісникам |
На термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи |
п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки |
|
Ветеранам праці |
до 14 календарних днів щорічно |
п. 15 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки |
|
Працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію |
до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання 6-місячного терміну безперервної роботи |
п. 16 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки |
|
Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини |
12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі |
п. 17 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки |
|
Працівникам підприємств, розташованих в населених пунктах, що знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції (далі — АТО), заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (далі — операція Об’єднаних Сил; ООС) |
На період проведення АТО, ООС у відповідному населеному пункті, з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як 7 календарних днів після прийняття рішення про припинення АТО, ООС |
п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки |
|
Одному з батьків, віднесених до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (п. 3 ч. першої ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. № 796-XII; далі — Закон № 796), які мають неповнолітніх дітей і проживають на територіях зон радіоактивного забруднення |
до 14 робочих днів щорічно |
п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону № 796 |
|
Ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.98 р. № 203/98-ВР; далі — Закон № 203) |
до 14 календарних днів на рік |
п. 13 ч. 1 ст. 6 Закону № 203 |
|
Дітям війни (відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. № 2195-IV; далі — Закон № 2195) |
до двох тижнів на рік |
ст. 5 Закону № 2195 |
|
Колишнім неповнолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Другої світової війни, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків (відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 р. № 1584-III; далі — Закон № 1584) |
до двох тижнів на рік |
п. 12 ч. первой ст. 6-1 Закону № 1584 |
* Особами, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, вважаються особи, нагороджені орденом Героїв Небесної Сотні, Герої Радянського Союзу, повні кавалери ордена Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу», а також Герої Соціалістичної Праці, удостоєні цього звання за працю в період Другої світової війни (ст. 11 Закону № 3551).
** Особами, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, вважаються Герої Соціалістичної Праці, Герої України та повні кавалери ордена Трудової Слави (ст. 8 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.93 р. № 3721-XII).
Оскільки працівник може належати або одночасно, або в різні періоди одного календарного року до різних категорій осіб, які мають право на отримання за бажанням відпустки без збереження заробітної плати в обов’язковому порядку, то в кожному з випадків, зазначених у частині першій статті 25 Закону про відпустки та інших законах, працівник має право на таку відпустку.
Якщо працівник має право на отримання відпустки без збереження заробітної плати за кількома підставами, передбаченими статтею 25 Закону про відпустки та іншими законами, то, використавши відпустку за однією підставою, він може використати протягом календарного року відпустки з інших підстав.
Наприклад, якщо на підприємстві працює пенсіонер за віком, який одночасно є інвалідом II групи та учасником війни, він має право на використання в одному календарному році наступних відпусток без збереження заробітної плати:
– тривалістю до 30 календарних днів щорічно як пенсіонер;
– тривалістю до 60 календарних днів щорічно як інвалід II групи;
– тривалістю до 14 календарних днів щорічно як учасник війни.
За згодою роботодавця всі три зазначені відпустки можуть бути використані працівником одна за іншою (поспіль).
Відпустка без збереження заробітної плати може бути використана тільки в межах строку, встановленого законом. Відпустка без збереження заробітної плати, яка відповідно до статті 25 Закону про відпустки та інших законів надається певним категоріям працівників щорічно, не може бути перенесена на наступний календарний рік. Водночас відпустки, що надаються відповідно до статті 25 Закону про відпустки, працівники можуть використати частинами.
Наприклад, інвалід III групи, який має право відповідно до пункту 6 частини першої статті 25 Закону про відпустки на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 30 календарних днів щорічно, може використати протягом календарного року спочатку 20 календарних днів такої відпустки, а потім 10 календарних днів цієї відпустки.
Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін
Частинами другою і четвертою статті 84 КЗпП та статтею 26 Закону про відпустки передбачено надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін.
Так, згідно з частиною другою статті 84 КЗпП і частиною першою статті 26 Закону про відпустки за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
З наведеної норми можна зробити висновок, що для отримання зазначеної неоплачуваної відпустки одного бажання працівника мало. Обов’язковою умовою надання цієї відпустки є угода сторін. Працівник в заяві на ім’я роботодавця про надання такої відпустки має зазначити сімейні обставини або інші причини, що призвели до необхідності використання цієї відпустки. Перелік причин для надання зазначеної відпустки законодавством не встановлений, оскільки важливість причини залежить від конкретних обставин, які можуть скластися в житті працівника. Тому прийняття рішення про надання чи ненадання працівникові за вказаною ним в заяві причиною відпустки без збереження заробітної плати, передбаченої частиною другою статті 84 КЗпП та частиною першою статті 26 Закону про відпустки, належить виключно до компетенції роботодавця.
Початок відпусток без збереження заробітної плати, що надаються за згодою сторін, залежить, як правило, від моменту виникнення обставин, які змушують працівника звертатися до роботодавця за наданням такої відпустки, а їхня тривалість — від часу, необхідного для вирішення (усунення) сімейних або інших проблем. Тому працівникові протягом календарного року може бути надано як одну таку відпустку з максимальною тривалістю 15 календарних днів, так і кілька відпусток різної або однакової тривалості, наприклад, першу відпустку тривалістю 1 календарний день, другу і третю відпустки — по 3 календарних дня і т. д. Однак в будь-якому випадку роботодавець не має права надавати зазначені відпустки сукупно протягом календарного року на строк більше 15 календарних днів, оскільки це буде порушенням законодавства про працю.
Єдиний виняток містять нові норми, якими з 17 березня 2020 року доповнено статтю 84 КЗпП і статтю 26 Закону про відпустки, що викликано карантином, введеним урядом у зв’язку з поширенням коронавірусу.
Так, згідно з частиною четвертою статті 84 КЗпП та частиною третьою статті 26 Закону про відпустки у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений відповідно частиною другою статті 84 КЗпП та частиною першою статті 26 Закону про відпустки.
Таким чином, на весь період карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 р. № 211, працівникові може бути надана відпустка без збереження заробітної плати, а після закінчення такої відпустки у працівника залишається право на використання протягом цього ж календарного року ще 15 календарних днів відпустки без збереження заробітної плати, передбаченої частиною другою статті 84 КЗпП та частиною першою статті 26 Закону про відпустки.
Звертаємо увагу, що всі відпустки без збереження заробітної плати, передбачені статтею 84 КЗпП, статтями 25 і 26 Закону про відпустки та іншими законами (див. таблицю на стор. 91–93), надаються тільки за згодою сторін. Тому якщо працівник не бажає йти у відпустку без збереження заробітної плати (не подає заяву про надання йому такої відпустки), роботодавець не має права примушувати його до цього і з власної ініціативи видавати наказ про надання працівнику зазначеної неоплачуваної відпустки. Останнє є порушенням законодавства про працю, за яке на роботодавця може бути накладено штраф у розмірі мінімальної заробітної плати, тобто наразі 4723 грн. (абз. дев’ятий ч. другої ст. 265 КЗпП), а на винну посадову особу — штраф у розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 510 до 1700 грн. (ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Така ж відповідальність настає і в разі іншого порушення — надання працівнику неоплачуваної відпустки, передбаченої частиною другою статті 84 КЗпП та частиною першою статті 26 Закону про відпустки, тривалістю більше 15 календарних днів у календарному році.
Також роботодавцям слід враховувати, що в колективному договорі не можна встановлювати працівникам будь-які види відпусток без збереження заробітної плати або передбачати тривалість таких відпусток більшої тривалості, ніж встановлено статтями 25 і 26 Закону про відпустки, статтею 84 КЗпП та іншими законами.1
1 Див. лист Мінсоцполітики від 29.04.2016 р. № 243/13/116-16 в журналі «Все про працю і зарплату» № 6/2016, стор. 102.
Відпустка без збереження заробітної плати для економії бюджетних коштів
До теперішнього моменту не скасований, тому продовжує діяти пункт 9 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. № 76-VIII, яким керівникам органів виконавчої влади та інших державних органів з метою забезпечення раціонального використання бюджетних коштів доручено вжити заходів, зокрема, щодо надання працівникам зазначених державних органів відпусток без збереження заробітної плати.
Керівникам зазначених державних органів надано право без згоди та попередження працівників надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками термін.
Також встановлено, що під час здійснення державними органами вищезазначених заходів положення статті 26 Закону про відпустки та статті 84 КЗпП у частині обмеження терміну відпустки без збереження заробітної плати не застосовуються.
Трудові гарантії працівників, які перебувають у відпустках без збереження заробітної плати
При наданні відпусток без збереження заробітної плати, визначених статтями 25 та 26 Закону про відпустки та іншими законами, встановлено такі гарантії:
• за працівником на час надання зазначених відпусток зберігається місце роботи (посада) (ч. третя ст. 2 Закону про відпустки);
• час перебування в таких відпустках (за винятком відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною, зазначеної в пункті 3 частини першої статті 25 Закону про відпустки — див. таблицю вище) зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (п. 4 частини першої ст. 9 Закону про відпустки);
• відкликання працівників з відпусток без збереження заробітної плати законодавством не передбачено.2
2 Див. лист Мінсоцполітики від 17.10.2016 р. № 576/13/116-16 в журналі «Все про працю і зарплату» № 11/2016, стор. 119.
Водночас, на відміну від щорічних відпусток, відпустка без збереження заробітної плати не продовжується на святкові (неробочі) дні та дні хвороби, які припадають на період такої відпустки.
При нарахуванні працівникам, яким надавалася відпустка без збереження заробітної плати, «середньозарплатних» виплат, які розраховуються відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100, слід пам’ятати про норму абзацу шостого пункту 2 цього Порядку, згідно з якою час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Ця норма стосується і випадків, коли працівникові надавалися відпустки без збереження заробітної плати відповідно до статей 25 і 26 Закону про відпустки та інших законів.
Отже, при нарахуванні відпускних час перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до статей 25 і 26 Закону про відпустки та інших законів, виключається з розрахункового періоду. В цьому випадку середньоденна заробітна плата для оплати часу відпусток обчислюється шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого фактично відпрацьованого періоду, зменшену на кількість святкових і неробочих днів, встановлених законодавством (стаття 73 КЗпП), і на кількість календарних днів перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати.3
3 Див. також лист Мінсоцполітики від 26.11.2012 р. № 1203/13/84-12.
Також звертаємо увагу на те, що за період перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати йому не виплачуються допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок Фонду та оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок роботодавця (п. 6 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV, п. 4 Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 р. № 440).
При нарахуванні працівникам, яким надавалася відпустка без збереження заробітної плати, страхових виплат («лікарняних», «декретних»), що розраховуються згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266, слід пам’ятати про норму пункту 3 цього Порядку, згідно з якою з розрахункового періоду виключаються календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин, до яких належать, зокрема, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати. Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.
Отже, при нарахуванні страхових виплат («лікарняних», «декретних») час перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до статей 25 і 26 Закону про відпустки та інших законів, виключається з розрахункового періоду.
Що стосується страхового стажу, то якщо працівник весь місяць перебував у відпустці без збереження заробітної плати і йому в такому місяці не нараховувався дохід, який є базою нарахування єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ), то роботодавець за такий місяць за працівника ЄСВ не сплачує4, а місяць перебування у відпустці без збереження заробітної плати не зараховується до страхового стажу. Якщо ж працівник весь місяць перебував у відпустці без збереження заробітної плати, але йому за цей місяць нараховано дохід, який є базою нарахування ЄСВ, і роботодавець за такий місяць сплатив ЄСВ за працівника не менше ніж з мінімальної заробітної плати, то весь місяць перебування в відпустці без збереження заробітної плати зараховується до страхового стажу.
4 Див. також консультацію «Відображення у Звіті з ЄСВ працівниці, яка весь місяць перебувала у відпустках без збереження заробітної плати і не мала доходу» в цьому номері.
Документальне оформлення надання відпусток без збереження заробітної плати
Для отримання відпустки без збереження заробітної плати працівник повинен подати заяву на ім’я керівника із зазначенням причини (підстави) для надання відпустки, дати початку і тривалості відпустки (зразок заяви див. нижче).
Голові правління ПрАТ «ЛЕВ»
Панченку О. М.
економіста
Купріна Сергія Васильовича
Заява
Прошу мені, як чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, надати відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 14 календарних днів з 23.03.2020.
18.03.2020 Куприн
Крім заяви, для отримання відпустки, яка надається відповідно до статті 25 Закону про відпустки, працівник повинен надати роботодавцю документ, що підтверджує його право на отримання обов’язкової відпустки (пенсійне посвідчення, посвідчення учасника війни, посвідчення інваліда, довідка медичної установи, довідка з основного місця роботи про надання відпустки тощо).
Якщо відпустка надається згідно зі статтею 26 Закону про відпустки, то додаткові документи працівником не надаються.
Надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати оформлюється наказом (розпорядженням) керівника підприємства із зазначенням підстав надання, тривалості, дат початку і закінчення такої відпустки (див. нижче):
Приватне акціонерне товариство «ЛЕВ»
НАКАЗ
19.03.2020 м. Дніпро № 20-відп
Про надання відпустки Купріну С. В.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про відпустки»
НАКАЗУЮ:
КУПРІНУ Сергію Васильовичу, економісту, надати відпустку без збереження заробітної плати як чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, тривалістю 14 календарних днів з 23.03.2020 по 05.04.2020.
Підстави: 1. Заява Купріна С. В. від 18.03.2020.
2. Довідка № 15 від 05.03.2020 про перебування Купріної І. О. (дружини Купріна С. В.) у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами.
3. Свідоцтво про народження Купріна М. С. (сина Купріна С. В.), серія 1-БК № 123457.
Голова правління Панченко О. М. Панченко
З наказом ознайомлений:
Куприн С. В. Купрін
19.03.2020
У разі якщо на підприємстві відразу кілька працівників подали заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати, то роботодавець може видати один наказ про надання їм всім відпусток, вказавши в ньому інформацію про відпустку для кожного працівника (зразок такого наказу див. нижче).
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ»
НАКАЗ
23.03.2020 м. Харків № 15-відп
Про надання відпусток
Відповідно до статей 25 і 26 Закону України «Про відпустки»
НАДАТИ:
1. БАРКОВІЙ Світлані Володимирівні, завідувачу бібліотеки, відпустку без збереження заробітної плати на період карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211, з 24.03.2020 по 24.04.2020.
Підстава: заява Баркової С. В. від 20.03.2020.
2. САВЧЕНКУ Андрію Петровичу, кур’єру, як пенсіонеру за віком відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 30 календарних днів з 01.04.2020 по 30.04.2020.
Підстави: 1. Заява Савченка А. П. від 20.03.2020;
2. Пенсійне посвідчення, серія КВ № 3451279
3. КОНОНОВУ Ігорю Петровичу, інженеру-лаборанту, як особі з інвалідністю ІІ групи, відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 40 календарних днів з 30.03.2020 по 08.05.2020.
Підстави: 1. Заява Кононова І. П. від 19.03.2020;
2. Посвідчення інваліда ІІ групи, серія АЕ № 15427.
Директор Павленко К. В. Павленко
З наказом ознайомлені:
Баркова С. В. Баркова
23.03.2020
Савченко А. П. Савченко
23.03.2020
Кононов І. П. Кононов
23.03.2020
У табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5 відображаються:
– під кодом «НБ» («13») — відпустка без збереження заробітної плати у зв’язку з навчанням (п. 12, 13, 17 частини першої ст. 25 Закону про відпустки);
– під кодом «ДБ» («14») — додаткова відпустка без збереження заробітної плати в обов’язковому порядку (ст. 25 (крім п. 3, 12, 13, 17 частини першої) Закону про відпустки);
– під кодом «ДД» («17») — відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку (п. 3 частини першої ст. 25 Закону про відпустки);
– під кодом «НА» («18») — відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки);
– під кодом «БЗ» («19») — інші відпустки без збереження заробітної плати (на період припинення виконання робіт).