«Больничные»: порядок начисления и выплаты«Лікарняні»: порядок нарахування та виплати

Гарантии работающим гражданам по их социальной защите в связи с временной утратой трудоспособности определяет Закон Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании» от 23.09.99 № 1105-XIV (далее — Закон № 1105).

В соответствии с пунктами 1 и 7 части 1 статьи 15 Закона № 1105 пособие по временной нетрудоспособности предоставляется застрахованному лицу в форме страховых выплат, которые полностью или частично компенсируют потерю заработной платы (дохода), в случае наступления следующих страховых случаев:

– временная нетрудоспособность, в том числе в период реабилитации, вследствие заболевания или травмы, не связанной с несчастным случаем на производстве;

– пребывание в учреждении здравоохранения, на самоизоляции под медицинским контролем в связи с проведением мероприятий, направленных на предотвращение возникновения и распространения коронавирусной болезни (COVID-19), а также локализацию и ликвидацию ее вспышек и эпидемий.

Согласно части 2 статьи 15 Закона № 1105 оплата первых 5 дней временной нетрудоспособности в случаях, указанных в пунктах 1 и 7 части 1 этой статьи, осуществляется за счет денежных средств работодателя в соответствии с Порядком оплаты первых пяти дней временной нетрудоспособности вследствие заболевания или травмы, не связанной с несчастным случаем на производстве, за счет денежных средств работодателя, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 26.06.2015 № 440 (далее — Порядок № 440).

Пособие по временной нетрудоспособности в случаях, указанных в пунктах 1 и 7 части 1 статьи 15 Закона № 1105, выплачивается Пенсионным фондом Украины (далее — ПФУ) застрахованным лицам с 6-го дня нетрудоспособности за весь период до восстановления трудоспособности или до установления медико-социальной экспертной комиссией (далее — МСЭК) инвалидности (установления другой группы, подтверждения ранее установленной группы инвалидности), независимо от увольнения, прекращения предпринимательской или иной деятельности застрахованного лица в период утраты трудоспособности в порядке и размерах, установленных законодательством.

В соответствии с частью 3 статьи 36 Закона № 1105 если вследствие несчастного случая или профессионального заболевания потерпевший временно утратил трудоспособность, пособие по временной нетрудоспособности выплачивается в размере 100% средней заработной платы (налогооблагаемого дохода). При этом первые 17 дней временной нетрудоспособности оплачиваются работодателем за счет денежных средств предприятия, учреждения, организации.

Согласно части 1 статьи 23 Закона № 1105 и пункту 3 Порядка № 440 основанием для назначения пособия по временной нетрудоспособности и оплаты первых 5 дней временной нетрудоспособности (далее вместе — страховая выплата; «больничные») является сформированный на основе медицинского заключения о временной нетрудоспособности или выданный в установленном порядке листок нетрудоспособности (далее — ЛН).¹

Исчерпывающий перечень страховых случаев, при наступлении которых формируется (выдается) ЛН и застрахованному лицу предоставляется страховая выплата (в том числе с выплатой пособия по временной нетрудоспособности за счет ПФУ с первого дня временной нетрудоспособности), определен в статье 15 Закона № 1105.

Процедура получения страховой выплаты работником (застрахованным лицом) от предприятия, учреждения, организации, физического лица – предпринимателя (далее вместе — предприятие или работодатель) включает следующие этапы:

1. Формирование электронного ЛН (далее — э-ЛН) в Электронном реестре листков нетрудоспособности и его направление в электронный кабинет страхователя на портале электронных услуг ПФУ, а при выдаче лечащим врачом бумажного ЛН — предоставление работником такого ЛН уполномоченному лицу предприятия.

2. Рассмотрение страхователем или уполномоченными им лицами э-ЛН (бумажного ЛН) и принятие решение о назначении работнику страховой выплаты.

3. Расчет бухгалтерией предприятия суммы страховой выплаты и оформление заявления-расчета для получения финансирования от ПФУ.

4. Подача предприятием заявления-расчета в ПФУ и получение от него финансирования на отдельный счет предприятия.

5. Выплата предприятием «больничных» работнику и направление уведомления ПФУ о такой выплате.

Об этапах 1, 2 и 4 детально рассказано в статье предыдущего номера журнала.¹ Наиболее сложным и важным является этап 3 — расчет бухгалтерией суммы страховой выплаты, который включает исчисление средней заработной платы работника.

Нормативным документом, определяющим механизм исчисления средней заработной платы для определения суммы «больничных», является Порядок исчисления средней заработной платы (дохода, денежного обеспечения) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию, утвержденный постановлением Кабинета Министров Украины от 26.09.2001 № 1266 (далее — Порядок № 1266).

Согласно нормам Порядка № 1266 процесс начисления «больничных» работникам включает пять основных этапов:

I — определение расчетного периода (количества календарных дней в нем);

II — определение суммарной заработной платы в расчетном периоде;

III — определение среднедневной заработной платы в расчетном периоде;

IV — определение страхового стажа и корректировка среднедневной заработной платы (при необходимости);

V — расчет суммы «больничных».

Остановимся подробно на каждом из вышеприведенных этапов начисления «больничных».

Расчетный период для начисления «больничных»

В соответствии с пунктами 3, 11, 25 Порядка № 1266 расчетный период для начисления «больничных» (в связи с несчастным случаем на производстве и профессиональным заболеванием, в связи с временной утратой трудоспособности) составляет 12 календарных месяцев, предшествующих месяцу наступления страхового случая.

Пунктом 25 Порядка № 1266 определено, что для начисления «больничных» расчетным периодом, за который исчисляется средняя заработная плата, являются 12 календарных месяцев пребывания в трудовых отношениях (с первого до первого числа) по последнему основному месту работы застрахованного лица, предшествующих месяцу, в котором наступил страховой случай; для лиц, у которых через некоторое время ухудшилось состояние здоровья в связи с ранее полученным повреждением здоровья вследствие несчастного случая на производстве или профессионального заболевания (далее — НСП), — перед наступлением временной нетрудоспособности.

Для начисления страховых выплат по НСП расчетным периодом, за который исчисляется средняя заработная плата, являются 12 календарных месяцев по месту работы, где произошел страховой случай, начиная с месяца, предшествующего месяцу наступления страхового случая (п. 11 Порядка № 1266).

Следовательно, если работник заболел (получил травму) 31 марта 2023 года, то расчетным периодом будут последние 12 календарных месяцев, предшествующих месяцу начала болезни (получения травмы) — марту 2023 года, а именно период с 1 марта 2022 года по 28 февраля 2023 года.

Если застрахованное лицо находилось в трудовых отношениях менее 12 календарных месяцев по последнему основному месту работы (месту работы, где произошел страховой случай), расчетным периодом являются фактически отработанные календарные месяцы (с первого до первого числа) (п.п. 11, 26 Порядка № 1266).

Например, для работника, принятого на работу 15 августа 2022 года и заболевшего (получившего травму) в марте 2023 года, расчетным периодом является период с 1 сентября 2022 года по 28 февраля 2023 года (6 календарных месяцев).

Если же работник, принятый на работу 31 января 2023 года, заболел 2 марта текущего года, то расчетным периодом для исчисления средней заработной платы является период с 1 по 28 февраля 2023 года (т. е. один календарный месяц — февраль).

В случае если застрахованное лицо находилось в трудовых отношениях меньше календарного месяца по последнему основному месту работы (месту работы, где произошел страховой случай), расчетным периодом является фактически отработанное время (календарные дни) перед наступлением страхового случая (п.п. 11, 27 Порядка № 1266).

Например, для работника, принятого на работу 6 февраля 2023 года и заболевшего 28 марта этого же года, расчетным периодом будет период с 6 февраля по 27 марта (50 календарных дней).

Обращаем внимание, что в случае принятия работника на работу в первый рабочий, но не первый календарный день месяца, такой месяц не считается полностью отработанным месяцем (с первого до первого числа) и не включается в расчетный период для начисления страховых выплат.²

Например, для работника, принятого на работу 2 января 2023 года (не первый календарный, хотя и первый рабочий день января, поскольку 1 января — воскресенье — выходной день) и заболевшего 4 апреля текущего года, расчетным периодом является период с 1 февраля по 31 марта. То есть январь не включается в расчетный период, поскольку не считается полностью отработанным календарным месяцем (с первого до первого числа), несмотря на то, что работник в январе отработал все рабочие дни по графику работы, а единый социальный взнос (далее — ЕСВ) в этом месяце уплачен с его заработной платы за полный месяц (не меньше минимального страхового взноса).

Праздничные и нерабочие дни, установленные статьей 73 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ), не исключаются из количества календарных дней расчетного периода (как в мирное время, так и в период военного положения), поскольку их исключение не предусмотрено нормами Порядка № 1266.³

В то же время, исходя из норм пункта 3 Порядка № 1266, из расчетного периода исключаются календарные дни, не отработанные по уважительным причинам, к которым относятся:

– временная нетрудоспособность;

– отпуск в связи с беременностью и родами (далее — «декретный» отпуск);

– отпуск по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста и 6-летнего возраста по медицинскому заключению (далее — отпуск по уходу за ребенком);

– отпуск без сохранения заработной платы;

– приостановление действия трудового договора в связи с военной агрессией Российской Федерации против Украины.

Согласно пункту 3 Порядка формирования медицинских заключений о временной нетрудоспособности в Реестре медицинских заключений в электронной системе здравоохранения, утвержденного приказом Министерства здравоохранения Украины от 01.06.2021 № 1066, временная нетрудоспособность лица в соответствии с медицинским заключением — это нетрудоспособность лица вследствие заболевания, травмы или других причин (беременность и роды, карантин и т. д.), которая имеет временный обратный характер под воздействием лечения, реабилитации, других мер медицинского характера и продолжается до восстановления трудоспособности или до окончания причин, исключающих возможность выполнения работы. Временная нетрудоспособность рассчитывается в календарных днях.

Таким образом, к календарным дням временной нетрудоспособности, которые исключаются из расчетного периода на основании норм пункта 3 Порядка № 1266, относятся как дни временной нетрудоспособности, подтвержденные ЛН, за которые начислялись «больничные» (код в табеле «ТН»), так и дни временной нетрудоспособности, когда «больничные» не начислялись (код в табеле «НН», например, в случае, когда заболевание или травма произошли вследствие алкогольного, наркотического, токсического опьянения, либо в случаях, когда временная нетрудоспособность подтверждена справкой медицинского учреждения).

Например, период с даты направления документов на МСЭК и по дату осмотра больного, которые указаны в ЛН, является периодом временной нетрудоспособности застрахованного лица, календарные дни которого не отработаны по уважительной причине «временная нетрудоспособность», поэтому исключаются из расчетного периода.⁴

Если работнику был выдан ЛН по уходу за ребенком в возрасте до 14 лет на максимальный срок (14 календарных дней), а ребенок продолжал болеть, и такому работнику после окончания указанного максимального срока на основании подпункта 6 пункта 2 раздела IV Порядка организации экспертизы временной утраты трудоспособности, утвержденного приказом Министерства здравоохранения Украины от 09.04.2008 № 189 (далее — Порядок № 189), или пункта 3.4 Инструкции о порядке выдачи документов, удостоверяющих временную нетрудоспособность граждан, утвержденной приказом Министерства здравоохранения Украины от 13.11.2001 № 455 (далее — Инструкция № 455), выдавалась справка с указанием периода ухода за больным ребенком, то такой период, за который работнику не начислялись «больничные», подлежит исключению из расчетного периода как период, не отработанный по уважительной причине «временная нетрудоспособность». То же самое касается периодов прохождения медобследования по поводу установления причинной связи заболевания с условиями труда или по направлению следственных органов, прокуратуры и суда, периода прохождения диагностического обследования в учреждениях здравоохранения, при отсутствии признаков временной нетрудоспособности, когда работникам на основании пункта 2 раздела IV Порядка № 189 или пунктов 2.17, 2.18 Инструкции № 455 медучреждением выдавалась справка.⁵

К отпускам без сохранения заработной платы, которые исключаются из расчетного периода, относятся как отпуска, указанные в статьях 25 и 26 Закона Украины «Об отпусках» от 15.11.96 № 504/96-ВР (далее — Закон об отпусках), так и отпуска, предусмотренные другими нормативно-правовыми актами.⁶ Если отпуск без сохранения заработной платы, предусмотренный статьей 26 Закона об отпусках, предоставляется продолжительностью более 15 календарных дней, что является нарушением (кроме отпуска на период карантина и военного положения), то все календарные дни такого отпуска можно считать не отработанными по уважительной причине и исключать из расчетного периода, поскольку пункт 3 Порядка № 1266 предусматривает исключение из расчетного периода дней отпуска без сохранения заработной платы без уточнения его видов и продолжительности.⁷

Время (календарные дни) пребывания в отпуске без сохранения заработной платы, предоставляемого без ограничения срока, установленного частью первой статьи 26 Закона об отпусках, на период действия военного положения согласно части 3 статьи 12 Закона Украины «Об организации трудовых отношений в условиях военного положения» от 15.03.2022 № 2136-IX (далее — Закон № 2136), а также в отпуске без сохранения заработной платы, предоставляемого согласно части 4 статьи 12 Закона № 2136 в период действия военного положения по заявлению работника, который  выехал за пределы территории Украины или приобрел статус внутренне перемещенного лица, в обязательном порядке продолжительностью, определенной в заявлении, но не более 90 календарных дней, исключается из расчетного периода.

Кроме того, по мнению Минсоцполитики⁸, на основании пункта 3 Порядка № 1266 период, когда работник был освобожден от выполнения трудовых обязанностей по основному месту работы на период выполнения своих полномочий в избирательной комиссии на платной основе, должен исключаться из расчетного периода как не отработанный по уважительной причине.

В то же время не исключаются из расчетного периода календарные дни пребывания в оплачиваемых отпусках (ежегодном, учебном и т. п.) и календарные дни отсутствия на работе по другим причинам, предусмотренным и не предусмотренным законодательством (прогул и т. п., в том числе если работник отсутствовал на работе полный месяц), поскольку такие причины не указаны в пункте 3 Порядка № 1266 как уважительные причины отсутствия на работе в целях начисления страховых выплат.⁹

Кроме того, не исключается из расчетного периода время прохождения военной службы работниками, указанными в части третьей статьи 119 КЗоТ, т. е. призванными (принятыми по контракту) на военную службу в особый период, когда предприятие не начисляет им средний заработок, поскольку с 19 июля 2022 года это не предусмотрено частью третьей статьи 119 КЗоТ. Если предприятие продолжает начислять по собственному решению указанным лицам средний заработок, с которого как из заработной платы в общем порядке уплачивается ЕСВ на основании части 1 статьи 7 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» от 08.07.2010 № 2464-VІ (далее — Закон № 2464), то время прохождения военной службы указанными работниками также не исключается из расчетного периода.

Расчетный период, если у работника два страховых случая подряд

Если у застрахованного лица сразу после окончания одного страхового случая с назначением страховой выплаты наступил другой страховой случай, и у него возникло право на назначение другой страховой выплаты, при исчислении средней заработной платы для определения размера другой страховой выплаты берется новый расчетный период.

Например, если работник был временно нетрудоспособен вследствие НСП в период с 17 октября 2022 года по 14 марта 2023 года (первый страховой случай), при этом расчетным периодом по этому страховому случаю был период с 1 октября 2021 года по 30 сентября 2022 года, а с 15 марта 2023 года у него возникло право на назначение «больничных» по болезни (второй страховой случай), то для расчета «больничных» по второму страховому случаю расчетным периодом будет период с 1 марта 2022 года по 28 февраля 2023 года. При этом для второго страхового случая из расчетного периода исключается период с 17 октября 2022 года по 28 февраля 2023 года, поскольку в это время работник не работал по уважительной причине (временная нетрудоспособность).

Иногда случается, что работник выздоровел и должен приступить к работе, но в первый день работы заболевает другой болезнью. То есть если работнику выданы (сформированы) два ЛН, при этом между первым и вторым ЛН нет календарных дней, а в заключительном выводе первого ЛН указано, что работник должен приступить к работе (код­1), то второй случай заболевания считается другим страховым случаем, поэтому при исчислении средней заработной платы для расчета «больничных» по второму ЛН берется новый расчетный период. Первые 5 дней болезни по второму ЛН (как и по первому ЛН) оплачиваются работодателем.¹⁰

Также по второму ЛН первые 5 дней болезни оплачиваются работодателем, а с 6-го дня болезни — ПФУ в ситуации, когда первый день нетрудоспособности по новому (другому) заболеванию, указанный во втором ЛН, по каким-то причинам совпадает с последним днем нетрудоспособности предыдущего заболевания, указанным в первом ЛН, т. е. новое заболевание является началом нового страхового случая, а отсчет дней новой болезни начинается с первого (не со второго) дня болезни, указанного во втором ЛН. В указанной ситуации двойного начисления «больничных» за один и тот же календарный день болезни быть не должно — Законом № 1105 это не предусмотрено.¹¹

Если в заключительном выводе первого ЛН, выданного (сформированного по) работнику, указано, что работник продолжает болеть (код­2), то выданный (сформированный по) работнику второй ЛН с тем же диагнозом считается продолжением предыдущего и оплачивается за счет ПФУ. В таком случае для расчета «больничных» по второму ЛН берется тот же расчетный период, по которому исчислялись «больничные» по первому ЛН.¹²

Например, работница в марте 2023 года представила предприятию два бумажных ЛН:

– в первом ЛН указаны дни болезни с 23 января по 14 февраля 2023 года;

– во втором ЛН с другим диагнозом (код-1) указаны дни болезни с 15 февраля по 10 марта 2023 года.

В этом случае по первому ЛН расчетным периодом будет период с 1 января по 31 декабря 2022 года, а по второму ЛН — с 1 февраля 2022 года по 31 января 2023 года.

Если бы во втором ЛН был подчеркнут текст «Продовження листка № …», т. е. работник продолжает болеть (код­2) с тем же диагнозом, то расчетным периодом по обоим ЛН был бы период с 1 января по 31 декабря 2022 года.

У всех э-ЛН, сформированных в пределах одного страхового случая, совпадает первая часть уникального номера э-ЛН — номер случая нетрудоспособности (т. е. номер до первого дефиса), который сейчас состоит из семи цифр. Третья часть уникального номера э-ЛН — номер версии (т. е. номер после второго дефиса) — по новому страховому случаю обозначается цифрой «1», а при создании нового э-ЛН по этому же страховому случаю, в том числе при создании э-ЛН как продолжение, номер версии увеличивается по порядку («2», «3» и далее).

Если работнику выданы (по нему сформированы) два ЛН подряд по одной болезни (одному страховому случаю), но между ними имеются календарные дни (из-за несвоевременной явки работника на прием к врачу), при этом второй ЛН оформлен как продолжение предыдущего (код­2), а в заключении первого ЛН указано, что работник продолжает болеть, то расчетный период для определения суммы «больничных» по обоим ЛН будет одинаковым, но дни неявки к врачу (нарушения режима) не оплачиваются.

Если по работнику оформлен ЛН, например с 27 февраля 2023 года, но он 27 и 28 февраля работал, то за эти два отработанных дня «больничные» ему не начисляются (начисляется только заработная плата), но отсчет 5 дней болезни для начисления «больничных» за счет работодателя ведется с первого (не с третьего) дня болезни, указанного в ЛН, а расчетным периодом является период с 1 февраля 2022 года по 31 января 2023 года.

Расчетный период при реорганизации и переводе на другое предприятие

Если на предприятии имеет место реорганизация, то необходимо учитывать норму части шестой статьи 36 КЗоТ, согласно которой в случае изменения собственника предприятия, а также в случае его реорганизации (слияния, присоединения, разделения, выделения, преобразования) действие трудового договора работника продолжается. Прекращение трудового договора по инициативе работодателя возможно только в случае сокращения численности или штата работников (п. 1 ч. первой ст. 40 КЗоТ).

При реорганизации предприятия в трудовые книжки работников вносится запись по аналогии с переименованием предприятия, например, такого содержания: «ТОВ «Венера» с 01.03.2023 реорганизовано в ТОВ «Марс». Если при реорганизации предприятия некоторые работники болеют, то при предоставлении страховых выплат таким лицам исправление названия предприятия в бумажном ЛН не осуществляется. То есть если по одному страховому случаю работнику выдан первый ЛН с названием предприятия, которое при реорганизации ликвидировано, а затем во время работы уже на другом предприятии (к которому присоединено ликвидированное предприятие) работнику выдан второй ЛН, который является продолжением предыдущего, и в таком (втором) ЛН указано название уже нового предприятия, на которое переведен работник, то исправлять название предприятий в ЛН (делать его одинаковым в обоих ЛН) не нужно.¹³

Если в случае реорганизации предприятия (путем слияния, присоединения к другому предприятию, разделения, выделения, преобразования) действие трудового договора с работником продолжается (трудовые отношения работника с предприятием не прекращаются), то при исчислении средней заработной платы для расчета страховых выплат в расчетный период включается период работы работника до такой реорганизации, т. е. последние 12 календарных месяцев, предшествующих месяцу наступления страхового случая.¹⁴

В то же время пунктом 5 статьи 36 КЗоТ предусмотрено, что основанием прекращения трудового договора является перевод работника, с его согласия, на другое предприятие. При таком переводе трудовой договор работника с одним предприятием (бывшим работодателем) прекращается, и работник с него увольняется, а с другим предприятием заключается новый трудовой договор. В этом случае при исчислении средней заработной платы для расчета страховых выплат после перевода расчетный период будет включать только период работы на новом предприятии (последнем основном месте работы).¹⁵

Определение суммарной заработной платы в расчетном периоде

Согласно пункту 3 Порядка № 1266 среднедневная заработная плата (доход, денежное обеспечение) исчисляется путем деления начисленной за расчетный период (12 календарных месяцев) заработной платы (дохода, денежного обеспечения), на которую начислен ЕСВ и/или страховые взносы на соответствующие виды общеобязательного государственного социального страхования, на количество календарных дней занятости (в соответствии с видами страхования — период пребывания в трудовых отношениях, выполнения работ (услуг) по гражданско-правовым договорам, прохождения службы, осуществления предпринимательской или другой деятельности, связанной с получением дохода непосредственно от такой деятельности) в расчетном периоде без учета календарных дней, не отработанных по уважительным причинам.

Пунктом 32 Порядка № 1266 установлено, что средняя заработная плата для расчета «больничных» исчисляется работодателями на основании сведений, которые включаются в отчет о суммах начисленной заработной платы (дохода, денежного обеспечения, помощи, компенсации) застрахованных лиц и суммах начисленного единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование (далее — Налоговый расчет), которые подаются в Государственную налоговую службу Украины.

Таким образом, из норм пунктов 3, 32 Порядка № 1266 следует, что при исчислении средней заработной платы в расчетном периоде учитываются все выплаты, с которых уплачен ЕСВ. Для определения размера выплат, которые были начислены работнику в расчетном периоде и с которых был уплачен ЕСВ, необходимо использовать данные приложения Д1 Налогового расчета, в котором отражаются сведения о начисленных доходах каждому работнику и уплаченном с них ЕСВ (эта информация вносится в реестр застрахованных лиц с целью исчисления страхового стажа).

Составляющие фонда оплаты труда (далее — ФОТ), в том числе составляющие заработной платы в целях обложения ЕСВ, определены Инструкцией по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики от 13.01.2004 № 5 (далее — Инструкция № 5).

Выплаты, которые не облагаются ЕСВ, и, соответственно, не учитываются при исчислении средней заработной платы для начисления «больничных», приведены в Перечне видов выплат, которые осуществляются за счет денежных средств работодателей, на которые не начисляется единый взнос на общеобязательное государственное социальное страхование, утвержденном постановлением Кабинета Министров Украины от 22.12.2010 № 1170 (далее — Перечень № 1170).

Таким образом, при исчислении средней заработной платы для начисления «больничных» учитываются только те выплаты, на которые начисляется ЕСВ: относятся к заработной плате (ФОТ) согласно Инструкции № 5 и не включены в Перечень № 1170.

Но при исчислении средней заработной платы не учитываются «больничные» и пособие по беременности и родам (далее — «декретные»), поскольку они начисляются за календарные дни, не отработанные по уважительным причинам (временная нетрудоспособность, «декретный» отпуск), которые исключаются из расчетного периода.

Кроме того, при исчислении средней заработной платы не учитываются все выплаты, включая разовые (в том числе с которых уплачен ЕСВ), начисленные в периодах, которые исключаются из расчетного периода.

Отпускные и прочие «среднезарплатные» выплаты, которые исчисляются в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.95 № 100, а также разовые выплаты, в том числе начисленные в месяце, часть которого работником не отработана по уважительным причинам, в полной сумме (с которой уплачен ЕСВ) учитываются в суммарном заработке расчетного периода, с которого исчисляется средняя заработная плата для начисления «больничных».¹⁶

Все выплаты для расчета «больничных» учитываются в месяце их начисления (в месяце их отражения в Налоговом расчете), за исключением «переходных» отпускных.

Например, если в конце февраля 2023 года работнику начислена и выплачена помощь на оздоровление, предоставляемая к отпуску, начинающемуся 1 марта текущего года, то при начислении «больничных» в марте и последующих месяцах 2023 года указанную помощь на оздоровление следует относить к выплатам февраля 2023 года (независимо от периода пребывания работника в отпуске).¹⁷

«Переходные» отпускные (приходящиеся на два и более смежных месяца) относятся к месяцам, за которые они начислены (как и в целях определения базы начисления ЕСВ). Это следует из подпункта 1.6.1 Инструкции № 5, которым установлено, что суммы начислений за время отпусков в отличие от порядка их фактической выплаты, распределяются пропорционально времени, которое приходится на дни отпуска в соответствующем месяце.¹⁸

Что касается учета оплаты простоя не по вине работника (который согласно частям первой и третьей статьи 113 КЗоТ оплачивается из расчета не ниже 2/3 тарифной ставки установленного работнику разряда или в размере среднего заработка), то такая оплата за неотработанное время согласно подпункту 2.2.12 Инструкции № 5 включается в дополнительную заработную плату ФОТ, поэтому с нее уплачивается ЕСВ, и, соответственно, оплату простоя необходимо учитывать при исчислении средней заработной платы для начисления «больничных».¹⁹

Если работник был незаконно уволен с работы, а суд через некоторое время восстановил его на работе с выплатой среднего заработка за все время вынужденного прогула, то поскольку с такого среднего заработка уплачивается ЕСВ (абз. второй ч. 2 ст. 7 Закона № 2464), он учитывается с распределением по месяцам, за которые начислен, при определении суммарной заработной платы в расчетном периоде для начисления «больничных».¹⁹

Что касается начисления «больничных» не по основному месту работы, то в соответствии с пунктом 30 Порядка № 1266 в случае если на момент наступления страхового случая застрахованное лицо работает по совместительству, на условиях гражданско-правового договора, осуществляет предпринимательскую или иную деятельность, связанную с получением дохода непосредственно от такой деятельности, исчисление средней заработной платы осуществляется страхователями отдельно по основному месту работы, по совместительству и по месту (местам) осуществления другого вида (видов) деятельности. Расчетный период в таком случае определяется по каждому месту работы отдельно.

Страховые выплаты, в том числе «больничные» за счет работодателя, осуществляются на основании выданного в установленном порядке ЛН (при выдаче ЛН в форме документа на бумаге — на основании его копии, удостоверенной подписью руководителя и скрепленной печатью (при ее наличии) по основному месту работы) и справки о средней заработной плате по основному месту работы. Если лицо работает на нескольких работах по совместительству, дополнительно прилагаются справки о средней заработной плате по местам работы по совместительству.

В таком случае суммарная заработная плата, с которой рассчитываются «больничные», по месяцам расчетного периода по основному месту работы и по месту (местам) работы по совместительству не может превышать размер максимальной величины базы начисления ЕСВ.

В то же время ПФУ игнорирует вышеприведенные нормы пункта 30 Порядка № 1266 (в части возможности начисления страховых выплат совместителям одновременно по нескольким местам работы), о чем детально расскажем ниже.

Определение среднедневной заработной платы

Исходя из норм пункта 3 Порядка № 1266, при расчете среднедневной заработной платы для начисления «больничных» суммарный заработок расчетного периода делится на количество календарных дней занятости в расчетном периоде без учета календарных дней, не отработанных по уважительным причинам (их перечень см. выше).

При этом не имеет значения режим работы работника, количество отработанных им рабочих дней или часов в расчетном периоде, вид учета рабочего времени, поскольку не используется среднечасовая заработная плата, а для всех работников исчисляется только среднедневная заработная плата.

Обращаем внимание, что при исчислении среднедневной заработной платы из расчетного периода исключаются только календарные дни, не отработанные по уважительным причинам. При этом если работник полностью отработал рабочий день, за который ему начислена заработная плата, но в конце этого дня обратился в больницу и был признан больным с выдачей ЛН с этого дня, то такой день не исключается из расчетного периода, поскольку не является неотработанным днем по уважительной причине.²⁰

Календарные дни, не отработанные по всем прочим (неуважительным) причинам (например, из-за прогулов, работы на условиях неполной рабочей недели, простоя, пребывания в оплачиваемых отпусках и т. п.), не исключаются из расчетного периода.

ПРИМЕР 1

Определение среднедневной заработной платы, если расчетный период составляет 12 месяцев

Работник заболел 13 марта 2023 года. В расчетном периоде (последние 12 календарных месяцев: март 2022 года – февраль 2023 года), включающем 365 календарных дней (далее — к. д.), он работал, был в ежегодном отпуске 24 к. д., в отпуске без сохранения заработной платы на период военного положения 50 к. д. (ч. 3 ст. 12 Закона № 2136), болел 15 к. д., с ним приостанавливался трудовой договор на 91 к. д. (ст. 13 Закона № 2136), т. е. работник отсутствовал на работе по уважительным причинам суммарно в течение 156 (50 + 15 + 91) к. д. Общий доход работника в расчетном периоде без учета «больничных», но с учетом отпускных и всех прочих выплат, с которых уплачен ЕСВ, составляет 75 486,93 грн.

Среднедневная заработная плата работника в расчетном периоде:

75 486,93 грн. : (365 к. д. – 156 к. д.) = 361,18 грн.

ПРИМЕР 2

Определение среднедневной заработной платы, если расчетный период составляет менее 12 месяцев

Работник, принятый на работу 29 мая 2022 года, заболел 6 марта 2023 года. В расчетном периоде (9 календарных месяцев: июнь 2022 года – февраль 2023 года), который включает 273 календарных дня, его суммарная заработная плата, с которой уплачен ЕСВ, составляет 63 824,57 грн. В расчетном периоде работник работал, 2 рабочих дня прогулял, 16 рабочих дней не работал по причине простоя не по своей вине (введенного по инициативе работодателя) с начислением оплаты в размере 2/3 оклада за все время простоя, а также ему предоставлялся отпуск без сохранения заработной платы продолжительностью 15 календарных дней (ст. 26 Закона об отпусках).

Из расчетного периода исключаются только 15 календарных дней пребывания в отпуске без сохранения заработной платы (отсутствие на работе по уважительной причине).

Не отработанные календарные (рабочие) дни вследствие прогула и простоя не исключаются из расчетного периода, поскольку не включены в перечень уважительных причин отсутствия на работе, указанных в пункте 3 Порядка № 1266.

Среднедневная заработная плата работника в расчетном периоде составляет:

63 824,57 грн. : (273 к. д. – 15 к. д.) = 247,38 грн.

ПРИМЕР 3

Определение среднедневной заработной платы, если расчетный период составляет меньше календарного месяца

Работник, принятый на работу 5 декабря 2022 года, заболел 30 января 2023 года. Этому работнику как студенту вуза в период с 9 по 15 января 2023 года предоставлялся учебный отпуск для сдачи сессии. Поскольку у работника нет полностью отработанного календарного месяца (с 1-го до 1-го числа), расчетный период включает фактически отработанное время до наступления страхового случая (с 5 декабря 2022 года по 29 января 2023 года), т. е. 56 календарных дней. В расчетном периоде у работника нет календарных дней, не отработанных по уважительным причинам. Суммарная заработная плата работника, с которой уплачен ЕСВ, в расчетном периоде составляет 14 536,87 грн. (в том числе отпускные за период учебного отпуска).

Среднедневная заработная плата составляет:

14 536,87 грн. : 56 к. д. = 259,59 грн.

________________________________________________________________________

Отсутствие заработка в расчетном периоде

Согласно пункту 28 Порядка № 1266 если в расчетном периоде перед наступлением страхового случая застрахованное лицо по уважительным причинам не имело заработка или страховой случай наступил в первый день работы (для расчета «больничных», в том числе вследствие НСП), средняя заработная плата определяется исходя из тарифной ставки (должностного оклада) или ее части, установленной на день наступления страхового случая. Если тарифная ставка (должностной оклад) не устанавливается, расчет осуществляется исходя из размера минимальной заработной платы (или ее части), установленного законом на день наступления страхового случая.

Как видно, для лиц, которым месячная тарифная ставка (должностной оклад) не установлена (к ним относятся, в частности, работники, оплата труда которых зависит от выручки), предусмотрено верхнее ограничение для начисления «больничных».

Механизм расчета страховых выплат по НСП, установленный пунктом 12 Порядка № 1266, аналогичен механизму расчета «больничных» в случаях, не связанных с НСП, установленному пунктом 28 Порядка № 1266.

Очень важной для расчета среднедневной заработной платы, в т. ч. c учетом установленных ограничений, является норма пункта 5 Порядка № 1266, которой установлено, что в случае, если средняя заработная плата (доход, денежное обеспечение) исчисляется в соответствии с пунктами 9, 10, 12, 20, 28 и 29 этого Порядка, среднедневная заработная плата за один календарный день определяется путем деления тарифной ставки (должностного оклада), минимальной заработной платы или их части (в случае, если лицо работает в режиме неполного рабочего дня или недели), двукратного размера минимальной заработной платы на среднемесячное количество календарных дней (30,44).²¹

ПРИМЕР 4

Определение среднедневной заработной платы, если нет заработка в расчетном периоде

Работница с 2020 года по 14 марта 2023 года находилась в отпуске по уходу за ребенком до достижения им 3 лет. Она должна была выйти на работу 15 марта 2023 года, но в этот день заболела, поэтому на работу не вышла. В расчетном периоде (март 2022 года – февраль 2023 года) она не работала и не имела заработка по уважительной причине (отпуск по уходу за ребенком до 3 лет). Должностной оклад работницы в марте — 8000 грн.

Среднедневная заработная плата для начисления «больничных», исчисляемая исходя из должностного оклада, установленного на день наступления страхового случая, составляет:

8000 грн. : 30,44 = 262,81 грн.

ПРИМЕР 5

Определение среднедневной заработной платы, если болезнь наступила в первый день работы

Работник приказом работодателя, изданным 3 марта 2023 года (пятница), был принят на работу с 6 марта 2023 года (понедельник). Но в этот день работник на работу не вышел, поскольку заболел. Должностной оклад ему не установлен, поскольку работник как агент торговый получает комбинированную заработную плату, размер которой зависит от выручки.

Среднедневная заработная плата для начисления «больничных» исчисляется исходя из размера минимальной заработной платы, установленной в марте 2023 года (месяц наступления страхового случая), и среднемесячного количества календарных дней (30,44):

6700 грн. : 30,44 = 220,11 грн.

_____________________________________________________________________________

Если работнику установлена почасовая оплата труда, то тарифная ставка в расчете на месяц исчисляется как произведение часовой тарифной ставки в месяце наступления страхового случая на норму рабочего времени в часах в этом месяце.²²

Учет страхового стажа работника при исчислении среднедневной заработной платы

Согласно части 1 статьи 14 Закона № 1105 страховой стаж — это период (срок), в течение которого лицо подлежало страхованию в связи с временной утратой трудоспособности и за который ежемесячно уплачены страховые взносы в сумме не меньше минимального страхового взноса. Период отпуска для ухода за ребенком до достижения им трехлетнего возраста, получения выплат по отдельным видам социального страхования, кроме пенсий всех видов (за исключением пенсии по инвалидности), включается в страховой стаж как период, за который уплачены страховые взносы исходя из размера минимального страхового взноса.

В соответствии с частью 1 статьи 17 Закона № 1105 и пунктом 5 Порядка № 440 «больничные» в случаях, не связанных с НСП, выплачиваются застрахованным лицам в зависимости от страхового стажа (см. таблицу).

Таблица

Зависимость размера «больничных» от страхового стажа

Страховой стаж застрахованных лиц (категории застрахованных лиц)	Размер «больничных» в процентах к средней заработной плате
Страховой стаж до 3 лет	50%
Страховой стаж от 3 до 5 лет	60%
Страховой стаж от 5 до 8 лет	70%
Страховой стаж свыше 8 лет	100%
Лица, отнесенные к 1–3 категориям лиц, пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы	100% (независимо от страхового стажа)
Один из родителей или лицо, их заменяющее, которые осуществляют уход за больным ребенком в возрасте до 14 лет, пострадавшим вследствие Чернобыльской катастрофы
Ветераны войны, пострадавшие участники Революции Достоинства и члены семей погибших (умерших) ветеранов войны, члены семей погибших (умерших) Защитников и Защитниц Украины
Лица, отнесенные к жертвам нацистских преследований согласно Закону Украины «О жертвах нацистских преследований» от 23.03.2000 № 1584-ІІІ
Доноры, имеющие право на льготу, предусмотренную статьей 20 Закона Украины «О безопасности и качестве донорской крови и компонентов крови» от 30.09.2020 № 931-IX *
Лица, реабилитированные в соответствии с Законом Украины «О реабилитации жертв репрессий коммунистического тоталитарного режима 1917 – 1991 годов», из числа тех, которые подверглись репрессиям в форме (формах) лишения свободы (заключения) или ограничения свободы или принудительного безосновательного помещения здорового человека в психиатрическое учреждение по решению внесудебного или иного репрессивного органа

* Донорам, которые в течение года бесплатно осуществили донацию крови в суммарном количестве, равном 2 разовым максимально допустимым дозам (т. е. сдали 900 мл крови — 450 мл х 2), или плазмы крови в суммарном количестве, равном 4 разовым максимально допустимым дозам, заготовленным методом афереза, или тромбоцитов в 2 разовых донациях методом афереза, «больничные» выплачиваются в размере 100% средней заработной платы донора независимо от стажа работы в течение года после донации крови и/или компонентов крови в указанных количествах.

Таким образом, для лиц, у которых страховой стаж составляет меньше 8 лет и которые не относятся к указанным в таблице категориям лиц, имеющим право на 100%-ное начисление «больничных», конечная среднедневная заработная плата определяется путем умножения рассчитанной исходя из данных расчетного периода среднедневной заработной платы на процент, зависящий от страхового стажа (п. 2 Порядка № 1266).

Лицам, находящимся в учреждениях здравоохранения, а также на самоизоляции под медицинским контролем в связи с проведением мероприятий, направленных на предотвращение возникновения и распространения коронавирусной болезни (COVID-19), «больничные» выплачиваются в размере 50% средней заработной платы (дохода) независимо от страхового стажа, кроме медицинских работников и специалистов по реабилитации, которым «больничные» в таких случаях выплачиваются в размере 100% средней заработной платы (дохода) независимо от страхового стажа (ч. 2 ст. 17 Закона № 1105). «Больничные» застрахованному лицу, являющемуся работником или гиг-специалистом резидента Дия Сити, выплачиваются в размере суммы заработной платы (дохода), с которой фактически уплачены страховые взносы, независимо от страхового стажа (п. 6 ч. 1, ч. 2 ст. 17 Закона № 1105).

Страховой стаж исчисляется по данным реестра застрахованных лиц Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования (далее — Госреестр соцстрахования), а за периоды до 1 июля 2000 года — в порядке и на условиях, предусмотренных законодательством, действовавшим ранее (ч. 2 ст. 14 Закона № 1105).

В связи с вышеизложенным, напомним, что до 28.02.2001 (дата вступления в силу Закона Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании в связи с временной утратой трудоспособности и расходами, обусловленными погребением» от 18.01.2001 № 2240-III; далее — Закон № 2240) общий трудовой стаж исчислялся согласно записям в трудовой книжке. В соответствии с действовавшими в то время Правилами исчисления общего трудового стажа для назначения работникам пособия по временной нетрудоспособности, утвержденными постановлением Кабинета Министров Украины от 19.10.98 № 1658 (далее — Правила № 1658), в общий трудовой стаж для начисления «больничных», кроме периода работы, зачислялись и другие периоды, в частности:

• служба в Вооруженных Силах, Национальной гвардии, Пограничных войсках, СБУ, внутренних войсках МВД, войсках гражданской обороны и других военных формированиях, образованных в соответствии с законами Украины, а также в органах внутренних дел;
• время «декретного» отпуска, частично оплачиваемого отпуска по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста и отпуска без сохранения заработной платы по уходу за ребенком до достижения им 6-летнего возраста согласно медицинскому заключению;
• период получения пособия по безработице;
• время обучения в профессионально-техническом учебном заведении;
• время работы или производственной практики на рабочих местах и должностях, которые оплачиваются, в период обучения в высшем учебном заведении (далее — вуз).

В то же время не учитывалось в общем трудовом стаже для назначения «больничных» время обучения в вузе (в том числе на подготовительных отделениях), в аспирантуре, докторантуре и клинической ординатуре с дневной (очной) формой обучения.

С 28.02.2001 (дата вступления в силу Закона № 2240) до 01.01.2011 к общему трудовому стажу, приобретенному за предыдущие периоды, прибавляется страховой стаж. В страховой стаж в этот период согласно статье 7 Закона № 2240 (в действовавшей тогда редакции) включались период работы с уплатой страховых взносов в ФСС по ВУТ, а также периоды временной утраты трудоспособности, нахождения в «декретном» отпуске, время пребывания в отпуске по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста, а также периоды получения выплат по отдельным видам общеобязательного государственного социального страхования (в частности, по безработице), кроме пенсий всех видов. При этом период обучения в учебных заведениях, отпуска без сохранения заработной платы по уходу за ребенком до достижения им 6-летнего возраста согласно медицинскому заключению, а также целый ряд других периодов, которые были указаны в Правилах № 1658, отмененных в 2001 году, в период с 28.02.2001 по 31.12.2010 не включались в страховой стаж. В указанный период страховой стаж исчисляется по данным, указанным в трудовой книжке работника.²³

С 01.01.2011 (дата введения Госреестра соцстрахования) страховой стаж определяется по данным реестра застрахованных лиц Госреестра соцстрахования. С указанной даты к ранее приобретенному работником страховому (трудовому) стажу прибавляется страховой стаж, который зависит от размера уплаченного за работника (им, его работодателем) ЕСВ, часть которого направляется на общеобязательное государственное социальное страхование в связи с временной утратой трудоспособности. В страховой стаж также засчитываются период отпуска по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста, периоды получения выплат по безработице и пенсии по инвалидности.²³

Исходя из определения страхового стажа (см. выше), полный месяц включается в страховой стаж работника, если сумма уплаченного ЕСВ за такой месяц составляет не меньше минимального страхового взноса (далее — МСВ), исчисляемого как произведение размера минимальной заработной платы и ставки ЕСВ. В 2023 году размер МСВ составляет 1474 грн. (6700 грн. х 22%).

Обращаем внимание, что с 01.01.2016 (дата введения единой ставки ЕСВ — 22%) размер МСВ стал одинаковым как для работников, работающих по трудовому договору, так и для физических лиц, выполняющих работы (предоставляющих услуги) по гражданско-правовым договорам (далее — ГПД). Поэтому если физическое лицо не состояло в трудовых отношениях (не было наемным работником), но выполняло работы (предоставляло услуги) по ГПД, и сумма уплаченного ЕСВ с его вознаграждения по ГПД в месяцах выполнения работ (предоставления услуг) составила не меньше МСВ, то такие месяцы полностью включаются в страховой стаж, исчисляемый для целей начисления «больничных». Это объяснется тем, что часть ЕСВ, уплаченного с вознаграждения за выполненные работы (предоставленные услуги) по ГПД (так же как и часть ЕСВ, уплаченного с заработной платы), направляется на общеобязательное государственное социальное страхование в связи с временной утратой трудоспособности.

Если сумма уплаченного за соответствующий месяц ЕСВ меньше МСВ, этот месяц засчитывается в страховой стаж по специальной формуле, приведенной в части 3 статьи 14 Закона № 1105. Эта формула позволяет включить в страховой стаж часть месяца пропорционально уплаченной сумме ЕСВ в таком месяце.

Например, если за физическое лицо за март 2023 года ЕСВ уплачен в сумме 800 грн. при МСВ в этом месяце 1474 грн., то страховой стаж такого лица в марте составит:

800 грн. : 1474 грн. = 0,54 (месяца)

Страховой стаж, который согласно части 3 статьи 14 Закона № 1105 исчисляется в месяцах, подтверждается справкой ПФУ, являющегося администратором Госреестра соцстрахования. Справка о страховом стаже для начисления «больничных» выдается застрахованному лицу или страхователю по одной из форм, приведенных в приложениях к Положению о реестре застрахованных лиц Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования, утвержденному постановлением правления ПФУ от 18.06.2014 № 10-1 (далее — Положение № 10-1), в частности:

– форма ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (приложение 5) — формируется за период, начиная с 2011 года, и содержит сведения о фактических суммах заработка/дохода, с которых уплачен ЕСВ, и страховом стаже (для начисления страховых выплат);

– форма «Дані про трудовий та страховий стаж» (приложение 9) — содержит сведения о трудовом и страховом стаже.

Согласно пунктам 2, 8 и 9 раздела V Положения № 10-1 сведения (справки) о страховом стаже ПФУ предоставляет в бумажной и/или электронной форме:

• застрахованному лицу, лично обратившемуся в орган ПФУ;
• страхователю (его представителю, обратившемуся в орган ПФУ) о застрахованных лицах, состоящих с ним в трудовых отношениях, исключительно за период пребывания лица в трудовых отношениях со страхователем, о страховом стаже этих застрахованных лиц для назначения социальных выплат (в т. ч. «больничных»).

Расчет страхового стажа каждого работника должен делать работодатель на основании информации из Госреестра соцстрахования, предоставленной работником в виде справки, выданной органом ПФУ, и/или полученной работодателем самостоятельно от органа ПФУ в бумажном виде или в электронном форме через веб-портал услуг ПФУ. Если при подаче заявления-расчета в электронной форме система не заблокирует, рекомендуем работодателям указывать страховой стаж работников в том числе с учетом собственных данных, поскольку в Госреестре соцстрахования может отсутствовать информация о зачислении в страховой стаж работников месяцев последнего или текущего квартала (она вносится в Госреестр соцстрахования только после подачи работодателем Налогового расчета).

Если работодатель формирует заявление-расчет в электронной форме через кабинет страхователя на веб-портале услуг ПФУ, то ему предоставлена возможность определить страховой стаж работника автоматически на основании данных Госреестра соцстрахования.

Таким образом, общий страховой стаж для начисления «больничных» определяется в трех временных периодах (до 28.02.2001, с 28.02.2001 до 01.01.2011, с 01.01.2011 по день, предшествующий дню наступления страхового случая) и суммируется, после чего определяется процент, который будет применен к среднедневной заработной плате.

Хотя с 01.01.2023 в Законе № 1105 уже нет такой нормы, все равно рекомендуем работодателям требовать от льготных категорий граждан, имеющих право на «больничные» в размере 100% средней заработной платы независимо от страхового стажа (см. выше таблицу), для реализации этого права предоставить копии соответствующих удостоверений или другие документы, подтверждающие право на льготу.

ПРИМЕР 6

Определение среднедневной заработной платы с учетом страхового стажа

Работник,  который был принят на работу в 2018 году, заболел 6 марта 2023 года. Страховой стаж работника по данным Госреестра соцстрахования по состоянию на 5 марта 2023 года (включительно) составляет 4 года и 3,5 месяца, поэтому «больничные» выплачиваются ему в размере 60% средней заработной платы.

В расчетном периоде (март 2022 года – февраль 2023 года), включающем 365 календарных дней, работник отсутствовал на работе по уважительным причинам 47 календарных дней (далее — к. д.), в том числе 12 к. д. он болел, а 35 к. д. находился в отпуске без сохранения заработной платы на период военного положения (ч. 3 ст. 12 Закона № 2136). Суммарная заработная плата работника в расчетном периоде, с которой уплачен ЕСВ, составляет 85 762,34 грн. (без учета «больничных»).

Среднедневная заработная плата исходя из данных расчетного периода:

85 762,34 грн. : (365 к. д. – 47 к. д.) = 269,69 грн.

Среднедневная заработная плата с учетом страхового стажа:

269,69 грн. х 60% = 161,81 грн.

Таким образом, для оплаты дней болезни необходимо использовать среднедневную заработную плату в размере 161,81 грн.

_____________________________________________________________________________

В случае временной утраты трудоспособности вследствие НСП выплата «больничных» осуществляется в размере 100% средней заработной платы (налогооблагаемого дохода), т. е. независимо от страхового стажа работника (ч. 3 ст. 36 Закона № 1105).

Ограничение размера среднедневной заработной платы

При исчислении среднедневной заработной платы необходимо учитывать ряд ограничений, установленных Законом № 1105 и Порядком № 1266.

Так, согласно пункту 4 Порядка № 1266 среднедневная заработная плата (доход, денежное обеспечение) не может превышать максимальную величину базы начисления ЕСВ в расчете на один календарный день (далее — максимальная среднедневная зарплата), которая исчисляется путем деления установленного ее размера в последнем месяце расчетного периода на среднемесячное количество календарных дней (30,44).

Напомним, что максимальная величина базы начисления ЕСВ составляет 15 размеров минимальной заработной платы, поэтому в каждом месяце 2023 года она равна 100 500 грн. (15 х 6700 грн.).

Следовательно, если работник заболел, например, 20 марта 2023 года (расчетный период: март 2022 года – февраль 2023 года), то максимальная среднедневная зарплата, рассчитанная исходя из максимальной величины базы начисления ЕСВ в феврале 2023 года, который является последним месяцем расчетного периода, составляет:

100 500 грн. : 30,44 = 3301,58 грн.

Эта максимальная среднедневная зарплата действует для всех страховых случаев, наступивших в феврале 2023 года – январе 2024 года (т. е. когда последним месяцем расчетного периода является любой месяц 2023 года).

Кроме того, согласно пункту 1 части 4 статьи 12 Закона № 1105 застрахованные лица, которые в течение 12 месяцев перед наступлением страхового случая по данным Госреестра соцстрахования имеют страховой стаж менее 6 месяцев, имеют право на страховые выплаты в соответствии с этим Законом в виде пособия по временной нетрудоспособности в размере, рассчитанном исходя из начисленной заработной платы (дохода), с которой уплачиваются страховые взносы, но не больше размера пособия, исчисленного из минимальной заработной платы, установленной на момент наступления страхового случая.

Аналогичную норму (только в устаревшей редакции) содержат также абзац второй пункта 29 Порядка № 1266 (за исключением расчета страховых выплат по НСП) и абзац второй пункта 5 Порядка № 440.

Таким образом, как Законом № 1105, так и Порядками № 440 и № 1266 введено верхнее ограничение для сумм «больничных» в случае, если работник в течение последних 12 месяцев перед наступлением страхового случая имеет страховой стаж менее 6 месяцев. При этом для применения указанного ограничения не имеет значения общий страховой стаж работника.

Порядок исчисления 6-месячного страхового стажа в течение последних 12 месяцев перед наступлением страхового случая аналогичен порядку исчисления общего страхового стажа (в частности, период пребывания застрахованного лица в отпуске по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста засчитывается в страховой стаж).

Таким образом, для начисления «больничных» без ограничения их суммы минимальной заработной платой работник должен иметь в течение последних 12 месяцев, а именно в течение последних 365 (в високосном году — 366) календарных дней, перед днем наступления страхового случая страховой стаж суммарно не менее 6 месяцев (183 календарных дней), хотя некоторые региональные отделения Фонда социального страхования Украины разъясняли, что исчисление 6-месячного страхового стажа осуществляется в течение последних 12 месяцев перед месяцем (не днем) наступления страхового случая. По нашему мнению, такой вывод неправомерен, поскольку в части 4 статьи 12 Закона № 1105 не идет речь о расчете страхового стажа в течение 12 месяцев перед месяцем наступления страхового случая, а говорится о 12 месяцах перед наступлением страхового случая, что не одно и то же.²⁴ Если календарные дни месяца наступления страхового случая исключать, то искусственно будет уменьшаться страховой стаж работника, что может привести к применению «верхнего» ограничения при расчете суммы «больничных». Хотя учет в страховом стаже работника отработанных им дней в месяце наступления страхового случая требует дополнительных расчетов, такой подход справедлив по отношению к работнику.

Что касается механизма расчета среднедневной заработной платы в случае применения ограничения размера «больничных» минимальной заработной платой, то он определен процитированным выше пунктом 5 Порядка № 1266, т. е. в случае, если средняя заработная плата исчисляется в соответствии с пунктом 29 этого Порядка, среднедневная заработная плата за один календарный день определяется путем деления тарифной ставки (должностного оклада), минимальной заработной платы или их части (в случае, если лицо работает в режиме неполного рабочего дня или недели) на среднемесячное количество календарных дней (30,44).

ПРИМЕР 7

Определение среднедневной заработной платы для начисления «больничных» исходя из минимальной заработной платы

Работник, принятый на работу 7 октября 2022 года, заболел 15 марта 2023 года. В течение последних 12 месяцев (365 календарных дней) перед наступлением страхового случая, т. е. в период с 15 марта 2022 года по 14 марта 2023 года, страховой стаж работника по данным Госреестра соцстрахования составил суммарно меньше 6 месяцев, а именно 5 месяцев и 8 календарных дней или 5,26 месяца. Общий страховой стаж работника — 7 лет.

В расчетном периоде (ноябрь 2022 года – февраль 2023 года) работнику начислена заработная плата суммарно в размере 38 000 грн. (9500 грн. х 4 месяца).

Количество календарных дней в расчетном периоде:

30 к. д. (ноябрь) + 31 к. д. (декабрь) + 31 к. д. (январь) + 28 к. д. (февраль) = 120 к. д.

Среднедневная заработная плата, рассчитанная исходя из начисленной заработной платы в расчетном периоде:

38 000 грн. : 120 к. д. = 316,67 грн.

Среднедневная заработная плата, рассчитанная с учетом страхового стажа работника:

316,67 грн. х 70% = 221,67 грн.

Поскольку в течение последних 12 месяцев перед наступлением страхового случая (болезни) страховой стаж у работника составляет меньше 6 месяцев, на него распространяется ограничение суммы «больничных» размером минимальной заработной платы. В этом случае применяется ограничение в виде максимальной среднедневной зарплаты, которая рассчитывается исходя из минимальной заработной платы (6700 грн.), установленной в марте 2023 года (месяц наступления страхового случая) независимо от общего страхового стажа работника.

Максимальная среднедневная зарплата:

6700 грн. : 30,44 = 220,11 грн.

Поскольку максимальная среднедневная зарплата оказалась меньше среднедневной заработной платы, исчисленной в расчетном периоде с учетом страхового стажа работника (220,11 грн. < 221,67 грн.), для расчета суммы «больничных» используется максимальная среднедневная зарплата (220,11 грн.).

ПРИМЕР 8

Определение среднедневной заработной платы для начисления «больничных» при работе с неполным рабочим временем

Работник, принятый на работу 19 декабря 2022 года, заболел 21 марта 2023 года. Он работает на условиях неполного рабочего дня — 5 рабочих часов в день при 8-часовом рабочем дне на предприятии, т. е. у работника ставка составляет 0,625 (5/8) должности. Оклад по полной должности работника — 9000 грн., оклад работника пропорционально режиму его работы — 5625 грн. (9000 грн. х 0,625). Среднедневная заработная плата работника, исчисленная исходя из начисленных ему выплат в расчетном периоде (январь – февраль 2023 года) и его общего страхового стажа, равного 4 годам, составляет:

(5625 грн. + 5625 грн.) : (31 к. д. + 28 к. д.) х 60% = 114,41 грн.

Страховой стаж работника в течение последних 12 месяцев составляет меньше 6 месяцев, поэтому для начисления «больничных» применяется ограничение в виде максимальной среднедневной зарплаты, исчисляемой из минимальной заработной платы, установленной в марте 2023 года (месяц наступления страхового случая), независимо от общего страхового стажа работника.

Максимальная среднедневная зарплата: 6700 грн. : 30,44 = 220,11 грн.

Поскольку среднедневная заработная плата в расчетном периоде оказалась меньше максимальной среднедневной зарплаты (114,41 грн. < 220,11 грн.), для расчета суммы «больничных» используется среднедневная заработная плата в расчетном периоде (114,41 грн.).

_________________________________________________________________________

Определение суммы «больничных»

В соответствии с пунктом 2 Порядка № 1266 сумма «больничных» исчисляется путем умножения суммы дневной выплаты, размер которой устанавливается в процентах среднедневной заработной платы (дохода, денежного обеспечения) в зависимости от страхового стажа, если его наличие предусмотрено законодательством, на количество календарных дней, подлежащих оплате.

Таким образом, «больничные» за счет работодателя и ПФУ начисляются за календарные дни, приходящиеся на период страхового случая (временной нетрудоспособности).

Если на период временной нетрудоспособности работника приходятся праздничные и нерабочие дни, установленные статьей 73 КЗоТ, а также дни, в которые работник не работал из-за установления ему неполной рабочей недели или работы вахтовым методом, то за такие дни «больничные» выплачиваются в общем порядке.²⁵

ПРИМЕР 9

Расчет суммы «больничных», если страховой стаж работника составляет более 6 лет

Работник болел с 14 февраля по 11 марта 2023 года (26 календарных дней). Среднедневная заработная плата, исчисленная в расчетном периоде (февраль 2022 года – январь 2023 года), составляет 325,47 грн. Общий страховой стаж работника составляет 6,5 лет, поэтому «больничные» начисляются в размере 70% средней заработной платы.

В течение последних 12 месяцев страховой стаж работника составляет более 6 месяцев, поэтому ограничение для суммы «больничных», установленное пунктом 1 части 4 статьи 12 Закона № 1105, к нему не применяется.

Среднедневная заработная плата, рассчитанная с учетом страхового стажа работника:

325,47 грн. х 70% = 227,83 грн.

Общая сумма «больничных»:

227,83 грн. х 26 к. д. болезни = 5923,58 грн., в том числе:

– сумма «больничных» за счет работодателя (первые 5 календарных дней болезни: с 14 по 18 февраля): 227,83 грн. х 5 к. д. болезни = 1139,15 грн.

– сумма «больничных» за счет ПФУ (начиная с 6-го дня болезни: с 19 февраля по 11 марта — 21 календарный день): 227,83 грн. х 21 к. д. болезни = 4784,43 грн.

ПРИМЕР 10

Расчет суммы «больничных», если работник работает на условиях неполной рабочей недели, а страховой стаж составляет 4 года

Сотрудник, работающий на условиях неполной рабочей недели с 3 рабочими днями в неделю (понедельник, среда, пятница), болел в период с 13 по 17 марта 2023 года (5 календарных дней), на который приходятся по графику работы работника 3 рабочих дня (понедельник — 13 марта, среда — 15 марта, пятница — 17 марта) и 2 выходных дня (14 и 16 марта). Однако за все указанные 5 календарных дней болезни работнику должны быть начислены «больничные», выплачиваемые за счет работодателя.

Среднедневная заработная плата, исчисленная в расчетном периоде (март 2022 года – февраль 2023 года), составляет 192,75 грн. Общий страховой стаж работника составляет 4 года 8 месяцев, поэтому «больничные» начисляются в размере 60% средней заработной платы. В течение последних 12 месяцев страховой стаж работника составляет более 6 месяцев, поэтому ограничение для суммы «больничных», установленное пунктом 1 части 4 статьи 12 Закона № 1105, к нему не применяется.

Общая сумма «больничных» составляет:

192,75 грн. х 60% х 5 к. д. болезни = 578,25 грн.

_________________________________________________________________________

Случаи и календарные дни болезни, за которые «больничные» не выплачиваются, определены в статье 16 Закона № 1105. В частности, «больничные» не выплачиваются за дни болезни, приходящиеся на период пребывания работника в отпуске без сохранения заработной платы, творческом и учебном отпусках (п. 6 ч. 1 ст. 16 Закона № 1105).

Если у работника возник простой по его вине, который не оплачивается (ч. четвертая ст. 113 КЗоТ), то в случае болезни работника «больничные» за этот период ему не начисляются, поскольку согласно части 1 статьи 22 Закона № 1105 они должны полностью или частично компенсировать потерю заработной платы, а она в данном случае работнику не начисляется.

Если же на предприятии оформлен простой не по вине работника и за время такого простоя работнику на основании частей первой или третьей статьи 113 КЗоТ начисляется оплата в размере не ниже двух третей тарифной ставки (оклада) или в размере среднего заработка, но в связи с болезнью (уходом за больным ребенком) работник утратил право на указанную выплату (оплату времени простоя), то, по нашему мнению, ему начисляются «больничные». Однако Минсоцполитики, ФССУ и Гоструда считают²⁶, что если работник во время простоя не выходит на работу и отсутствует на рабочем или специально определенном для него работодателем месте в рабочее время, предусмотренное правилами внутреннего трудового распорядка, то во время такого простоя «больничные» ему не начисляются.

Если приказом руководителя предприятия работник отстранен от работы без начисления заработной платы в связи с началом по нему досудебного расследования в соответствии с Уголовным кодексом Украины, то «больничные» работнику за дни временной нетрудоспособности, которые приходятся на период такого отстранения от работы, не начисляются, поскольку, как отмечено выше, «больничные» предоставляются застрахованному лицу как компенсация потери заработной платы, которая в указанном случае работнику не начисляется.²⁷

Ограничение суммы «больничных» минимальной заработной платой

Расчет суммы «больничных» в случае, если работник в течение 12 месяцев перед наступлением страхового случая имеет страховой стаж менее 6 месяцев, необходимо осуществлять в такой последовательности:

1) рассчитывается среднедневная заработная плата исходя из фактических выплат;

2) рассчитывается сумма дневной выплаты (среднедневная заработная плата умножается на процент, соответствующий общему страховому стажу);

3) сравнивается сумма дневной выплаты с максимальной среднедневной зарплатой, рассчитанной из минимальной заработной платы;

4) если сумма дневной выплаты не превышает максимальную среднедневную зарплату, рассчитанную из минимальной заработной платы, то сумма «больничных»  определяется путем умножения дневной выплаты на количество дней, подлежащих оплате;

5) если сумма дневной выплаты превышает максимальную среднедневную зарплату, рассчитанную из минимальной заработной платы, то сумма «больничных» определяется путем умножения указанной максимальной среднедневной зарплаты на количество дней, подлежащих оплате, т. е. с учетом ограничения, установленного пунктом 1 части 4 статьи 12 Закона № 1105, но без учета общего страхового стажа работника (на процент, соответствующий общему страховому стажу, сумма максимальной среднедневной зарплаты, рассчитанной из минимальной заработной платы, не умножается).²⁸

Обращаем внимание еще на такой нюанс: если работнику начисляются «больничные», которые рассчитываются исходя из минимальной заработной платы, установленной в месяце наступления страхового случая (во исполнение нормы пункта 1 части 4 статьи 12 Закона № 1105, абзаца второго пункта 29 Порядка № 1266 и абзаца второго пункта 5 Порядка № 440), за период болезни, который включает полный месяц (например, за период болезни с 27 февраля по 3 апреля, включающий полный месяц — март), и в полном месяце болезни (марте) сумма «больничных» оказывается больше минимальной заработной платы, установленной в месяце наступления страхового случая (феврале) или полном месяце болезни (марте — это обычно бывает в месяцах, в которых 31 календарный день), то корректировка «больничных», приходящихся на такой месяц (март), уже не осуществляется, а их сумма размером минимальной заработной платы не ограничивается, поскольку «больничные» уже исчислены из минимальной заработной платы.

ПРИМЕР 11

Определение суммы «больничных», рассчитанных из минимальной заработной платы, если работник болел весь месяц

Работник болел в период с 22 февраля по 31 марта 2023 года. Среднедневная заработная плата, рассчитанная исходя из начисленных ему выплат в расчетном периоде, с учетом общего страхового стажа работника составляет 226,87 грн. Работник в течение последних 12 месяцев перед наступлением страхового случая имеет страховой стаж меньше 6 месяцев. В этом случае для начисления «больничных» применяется ограничение в виде максимальной среднедневной зарплаты, которая рассчитывается из минимальной заработной платы (6700 грн.), установленной в феврале 2023 года (месяц наступления страхового случая) независимо от общего страхового стажа работника.

Максимальная среднедневная зарплата:

6700 грн. : 30,44 = 220,11 грн.

Поскольку максимальная среднедневная зарплата оказалась меньше среднедневной заработной платы в расчетном периоде (220,11 грн. < 226,87 грн.), для расчета суммы «больничных» используется максимальная среднедневная зарплата.

Сумма «больничных», приходящихся на февраль 2023 года (за 7 календарных дней болезни с 22 по 28 февраля):

220,11 грн. х 7 к. д. болезни = 1540,77 грн.

Сумма «больничных», приходящихся на март 2023 года (за 31 календарный день болезни с 1 по 31 марта):

220,11 грн. х 31 к. д. болезни = 6823,41 грн.

Как видно, сумма «больничных», приходящихся на март, превысила размер минимальной заработной платы, установленный как в феврале 2023 года (месяце наступления страхового случая), так и в марте (полном месяце болезни): 6823,41 грн. > 6700 грн. Однако это не является основанием для уменьшения работнику суммы «больничных», приходящихся на март, и общей суммы «больничных» за весь период болезни.

Общая сумма «больничных» за весь период болезни (с 22 февраля по 31 марта):

1540,77 грн. (за дни болезни в феврале) + 6823,41 грн. (за дни болезни в марте) = 8364,18 грн.

ПРИМЕР 12

Определение суммы «больничных», рассчитанных из минимальной заработной платы, если нет заработка в расчетном периоде

Работница с 11 марта 2020 года по 10 марта 2023 года (пятница) находилась в отпуске по уходу за ребенком до достижения им 6-летнего возраста согласно медицинскому заключению. Она должна была выйти на работу в понедельник 13 марта 2023 года, но в этот день заболела и болезнь продолжалась по 27 марта (15 календарных дней). В расчетном периоде (март 2022 года – февраль 2023 года) она не работала и не имела дохода, с которого уплачивается ЕСВ. Должностной оклад работницы в марте — 8500 грн. Общий страховой стаж работницы на день наступления страхового случая составляет 4 года 9 месяцев и 12 дней, поэтому «больничные» ей выплачиваются в размере 60% средней заработной платы.

Поскольку в расчетном периоде работница не работала по уважительной причине — находилась в отпуске по уходу за ребенком до достижения им 6-летнего возраста согласно медицинскому заключению, то средняя заработная плата для начисления «больничных» исчисляется исходя из должностного оклада, установленного работнице на день наступления страхового случая (п. 28 Порядка № 1266).²⁹

Среднедневная заработная плата с учетом общего страхового стажа работницы:

8500 грн. : 30,44 х 60% = 167,54 грн.

Учитывая, что в течение последних 12 месяцев перед наступлением страхового случая работница имеет страховой стаж меньше 6 месяцев (период отпуска по уходу за ребенком до достижения им 6-летнего возраста согласно медицинскому заключению не включается в страховой стаж), для начисления «больничных» применяется ограничение в виде максимальной среднедневной зарплаты, которая рассчитывается из минимальной заработной платы (6700 грн.), установленной в марте 2023 года (месяц наступления страхового случая) независимо от общего страхового стажа работницы.

Максимальная среднедневная зарплата:

6700 грн. : 30,44 = 220,11 грн.

Поскольку среднедневная заработная плата, исчисленная в расчетном периоде с учетом общего страхового стажа работницы, оказалась меньше максимальной среднедневной зарплаты (167,54 грн. < 220,11 грн.), для расчета суммы «больничных» используется среднедневная заработная плата в расчетном периоде (167,54 грн.).

Сумма «больничных» за период болезни, подлежащая начислению работнице:

167,54 грн. х 15 к. д. болезни = 2513,10 грн.

__________________________________________________________________________

Работники, которые по основному месту работы работают меньше 6 месяцев перед наступлением страхового случая, для подтверждения страхового стажа должны предоставить работодателю информацию из Госреестра соцстрахования о страховом стаже за прошедший период в виде справки, выданной органом ПФУ (о формах справок см. выше), если работодатель не может (не желает) получить такую информацию (справку) самостоятельно через веб-портал ПФУ.

Если работник не предоставит указанную справку работодателю, а последний не сможет ее получить у ПФУ, то у работодателя не будет достоверной информации, подтверждающей наличие у такого работника 6-месячного страхового стажа в 12-месячном периоде перед наступлением страхового случая, поэтому «больничные» работнику необходимо начислить из минимальной заработной платы, установленной в месяце наступления страхового случая. Если же работник предоставит указанную справку после начисления ему «больничных» и подтвердит наличие 6-месячного страхового стажа в 12-месячном периоде перед наступлением страхового случая, «больничные» подлежат перерасчету (доначислению) независимо от того, когда работником предоставлена справка: до истечения 6 месяцев со дня восстановления трудоспособности или после истечения этого срока, поскольку обращение за назначением «больничных» поступило вовремя — в срок, предусмотренный частью 5 статьи 24 Закона № 1105 (не позднее 6 календарных месяцев со дня восстановления трудоспособности или установления инвалидности).³⁰

Ограничение суммы «больничных» максимальной величиной базы начисления ЕСВ

Согласно части 3 статьи 17 Закона № 1105 и абзацу второму пункта 2 Порядка № 1266 сумма пособия по временной нетрудоспособности (включая уход за больным ребенком или больным членом семьи) в расчете на месяц не должна превышать размер максимальной величины базы начисления ЕСВ, с которой уплачены страховые взносы (ЕСВ), а для работников и гиг-специалистов резидентов Дия Сити, не должна превышать размер заработной платы (дохода) таких лиц, с которого фактически уплачены страховые взносы (ЕСВ).

Абзацем третьим пункта 5 Порядка № 440 также установлено, что сумма оплаты первых 5 дней временной нетрудоспособности в расчете на месяц не должна превышать размер максимальной величины базы начисления ЕСВ, с которой уплачивались страховые взносы (ЕСВ).

Обращаем внимание, что в части 3 статьи 17 Закона № 1105 и абзаце втором пункта 2 Порядка № 1266,  а также в других нормах этих документов, механизм применения ограничения «больничных» максимальной величиной базы начисления ЕСВ не разъяснен.

В процитированном выше пункте 5 Порядка № 1266, разъясняющем механизм расчета среднедневной заработной платы, не указано, что этот механизм применяется и для пункта 2 этого Порядка (указано, что он применяется только для пунктов 9, 10, 12, 20, 28 и 29 этого Порядка).

Следовательно, для целей реализации норм части 3 статьи 17 Закона № 1105, абзаца второго пункта 2 Порядка № 1266, абзаца третьего пункта 5 Порядка № 440 в части применения ограничения «больничных» максимальной величиной базы начисления ЕСВ нет оснований использовать механизм, приведенный в пункте 5 Порядка № 1266. То есть ограничивать сверху среднедневную заработную плату в месяце наступления страхового случая максимальной среднедневной зарплатой, рассчитываемой путем деления максимальной величины базы начисления ЕСВ в таком месяце на среднемесячное количество календарных дней (30,44) или на количество календарных дней в таком месяце нельзя, поскольку верхнее ограничение для среднедневной заработной платы уже предусмотрено пунктом 4 Порядка № 1266 (см. выше) на основании данных последнего месяца расчетного периода.

Учитывая вышеизложенное, если в полном месяце болезни размер «больничных», исчисленных с учетом норм пункта 4 Порядка № 1266, в расчете на месяц оказался больше максимальной величины базы начисления ЕСВ в последнем месяце расчетного периода (по аналогии с использованием данных этого месяца для исчисления максимальной среднедневной зарплаты), то сумма ее превышения работнику не выплачивается.³¹

Сумма «больничных» с учетом ограничения максимальной величиной базы начисления ЕСВ определяется по такому алгоритму:

1) рассчитывается среднедневная заработная плата исходя из фактических выплат;

2) сравнивается рассчитанная среднедневная заработная плата с максимальной среднедневной зарплатой, рассчитанной из максимальной величины базы начисления ЕСВ последнего месяца расчетного периода;

3) если рассчитанная среднедневная заработная плата не превышает максимальную среднедневную зарплату, то первая величина умножается на количество дней, подлежащих оплате;

4) если рассчитанная среднедневная заработная плата превышает максимальную среднедневную зарплату, то последняя величина умножается на количество дней, подлежащих оплате. Если в полном месяце временной нетрудоспособности рассчитанная сумма «больничных» превышает максимальную величину базы начисления ЕСВ последнего месяца расчетного периода, то сумма «больничных» в этом месяце ограничивается указанной максимальной величиной (уменьшается общая сумма «больничных»).³¹

Вывод о том, что сумма «больничных» ограничивается максимальной величиной базы начисления ЕСВ, если в полном месяце временной нетрудоспособности рассчитанная сумма «больничных» превышает максимальную величину базы начисления ЕСВ, следует из примера, приведенного в пункте 4 раздела III Примеров исчисления средней заработной платы (дохода) по видам общеобязательного государственного социального страхования, утвержденных приказом Министерства социальной политики Украины от 21.10.2015 № 1022 (далее — Примеры № 1022), которые не отменены, хотя и не упоминаются в Порядке № 1266.

ПРИМЕР 13

Начисление «больничных», если их сумма в полном месяце болезни не превышает
максимальную величину базы начисления единого социального взноса

Работник (директор предприятия), принятый на работу 5 сентября 2022 года, болел в период с 30 января по 3 марта 2023 года (33 календарных дня). В расчетном периоде (октябрь – декабрь 2022 года) работник ежемесячно получал заработную плату в размере оклада — 120 000 грн. и не имеет периодов, не отработанных по уважительным причинам. Общий страховой стаж работника — 25 лет, в течение последних 12 месяцев — более 6 месяцев.

Поскольку заработная плата работника в каждом месяце расчетного периода превышала максимальную величину базы начисления ЕСВ (120 000 грн. > 105 000 грн.), определим суммарную заработную плату работника в расчетном периоде, с которой уплачен ЕСВ:

105 000 грн. (октябрь) + 105 000 грн. (ноябрь) + 105 000 грн. (декабрь) = 315 000 грн.

Количество календарных дней в расчетном периоде:

31 к. д. (октябрь) + 30 к. д. (ноябрь) + 31 к. д. (декабрь) = 92 к. д.

Среднедневная заработная плата в расчетном периоде с учетом общего страхового стажа:

315 000 грн. : 92 к. д. х 100% = 3423,91 грн.

Максимальная среднедневная зарплата (исчисляется исходя из максимальной величины базы начисления ЕСВ в декабре — последнем месяце расчетного периода):

105 000 грн. : 30,44 = 3449,41 грн.

Поскольку среднедневная заработная плата, исчисленная в расчетном периоде с учетом общего страхового стажа работника, оказалась меньше максимальной среднедневной зарплаты (3423,91 грн. < 3449,41 грн.), для расчета суммы «больничных» используется среднедневная заработная плата в расчетном периоде (3423,91 грн.).

Сумма «больничных», которая приходится на полный месяц болезни — февраль (28 к. д.):

3423,91 грн. х 28 к. д. болезни = 95 869,48 грн.

Поскольку сумма «больничных», приходящихся на февраль, не превысила максимальную величину базы начисления ЕСВ в декабре — последнем месяце расчетного периода (95 869,48 грн. < 105 000 грн.), за дни болезни в феврале «больничные» выплачиваются работнику в полной сумме.

Общая сумма «больничных» за весь период болезни (с 30 января по 3 марта):

3423,91 грн. х 33 к. д. болезни = 112 989,03 грн., в том числе:

– за счет работодателя (за первые 5 дней болезни с 30 января по 3 февраля):

3423,91 грн. х 5 к. д. болезни = 17 119,55 грн.

– за счет ПФУ (за 28 дней болезни с 4 февраля по 3 марта):

3423,91 грн. х 28 к. д. болезни = 95 869,48 грн.

ПРИМЕР 14

Начисление «больничных», если в одном из месяцев болезни их сумма превышает
максимальную величину базы начисления единого социального взноса

Работник был принят на работу финансовым директором 10 октября 2022 года. В период с 27 декабря 2022 года по 6 февраля 2023 года (42 календарных дня) он болел. В расчетном периоде, включающем один месяц — ноябрь 2022 года, он отработал все рабочие дни, предусмотренные графиком работы, и получил в этом месяце заработную плату в размере оклада — 110 000 грн.

Общий страховой стаж работника составляет 20 лет, страховой стаж в течение последних 12 месяцев — более 6 месяцев.

Поскольку заработная плата работника в месяце расчетного периода (ноябре) превысила максимальную величину базы начисления ЕСВ (110 000 грн. > 105 000 грн.), то заработная плата работника в расчетном периоде (ноябре), с которой уплачен ЕСВ, составляет 105 000 грн. Количество календарных дней в расчетном периоде — 30 к. д. (все календарные дни ноября).

Среднедневная заработная плата в расчетном периоде с учетом общего страхового стажа:

105 000 грн. : 30 к. д. х 100% = 3500 грн.

Максимальная среднедневная зарплата (исчисляется исходя из максимальной величины базы начисления ЕСВ в ноябре — последнем и единственном месяце расчетного периода):

105 000 грн. : 30,44 = 3449,41 грн.

Поскольку среднедневная заработная плата в расчетном периоде оказалась больше максимальной среднедневной зарплаты (3500 грн. > 3449,41 грн.), для расчета суммы «больничных» используется максимальная среднедневная зарплата (3449,41 грн.).

Сумма «больничных», которая приходится на декабрь (5 к. д.):

3449,41 грн. х 5 к. д. болезни = 17 247,05 грн.

Сумма «больничных», которая приходится на полный месяц болезни — январь (31 к. д.):

3449,41 грн. х 31 к. д. болезни = 106 931,71 грн.

Учитывая, что сумма «больничных», приходящаяся на январь, превысила максимальную величину базы начисления ЕСВ в ноябре — последнем и единственном месяце расчетного периода (106 931,71 грн. > 105 000 грн.), за дни болезни в январе «больничные» выплачиваются работнику в сумме 105 000 грн., а «больничные», превышающие эту сумму, ему не выплачиваются.

Сумма «больничных», которая приходится на февраль (6 к. д.):

3449,41 грн. х 6 к. д. болезни = 20 696,46 грн.

Общая сумма «больничных» за весь период болезни, подлежащая начислению работнику:

17 247,05 грн. (за дни болезни в декабре) + 105 000 грн. (за дни болезни в январе) + 20 696,46 грн. (за дни болезни в феврале) = 142 943,51 грн.

_________________________________________________________________________

Сумма «больничных» при увольнении работника

Согласно части 1 статьи 12 Закона № 1105 право на страховые выплаты по страхованию в связи с временной утратой трудоспособности имеют застрахованные лица с наступлением страхового случая в период работы (включая время испытания и день увольнения), если иное не предусмотрено законодательством.

Таким образом, если работник увольняется, например согласно пункту 1 статьи 36 КЗоТ (по соглашению сторон), но в последний день работы (в день увольнения) заболел, то он имеет право на оплату ЛН (получение «больничных») за этот день, поскольку, как указано выше, такое право возникает с наступлением нетрудоспособности в период работы, включая день увольнения.

В случае увольнения работника не по инициативе работодателя в период временной нетрудоспсособности «больничные» начисляются за первые 5 дней болезни работодателем по день увольнения, а в дальнейшем — с 6-го дня временной нетрудоспособности — за счет ПФУ за весь период до восстановления трудоспособности или установления МСЭК инвалидности независимо от увольнения застрахованного лица (ч. 2 ст. 15 Закона № 1105). Количество ЛН, подлежащих оплате при увольнении, должно определяться по принципу, что они выданы по одному страховому случаю, наступившему в период работы.³²

Например, если последний день работы и день увольнения работника, которое осуществляется по инициативе работодателя (например, по пункту 1 статьи 40 КЗоТ в связи с сокращением штата), — 28 февраля 2023 года, но работник заболел в этот день и болел по 10 марта 2023 года (в данном случае дата увольнения работника переносится на последний день его нетрудоспособности по этому страховому случаю — ч. третья ст. 40 КЗоТ), то работодатель и ПФУ обязаны оплатить ЛН, выданный работнику на период болезни с 28 февраля по 10 марта 2023 года, а также ЛН, являющийся его продолжением. Если же работнику будет выдан новый (первичный) ЛН с 11 марта 2023 года по новому страховому случаю, то он не оплачивается, поскольку выдан после даты увольнения (после 10 марта 2023 года).

Если работник увольняется по соглашению сторон (п. 1 ст. 36 КЗоТ) или по собственному желанию (ст. 38 и 39 КЗоТ), при этом издан приказ о его увольнении, например 31 марта 2023 года, но в этот день работник заболел, и болезнь продолжалась по 11 апреля 2023 года, то за счет работодателя оплачивается только день болезни 31 марта, поскольку в этот день работник состоял в трудовых отношениях с работодателем (в данном случае дата увольнения работника не переносится на последний день его нетрудоспособности). Дни болезни работника с 1 по 4 апреля, приходящиеся на первые 5 календарных дней временной нетрудоспособности, работодателем не оплачиваются (приходятся на период, когда работник уже не состоит в трудовых отношениях с работодателем), а период болезни с 5 по 11 апреля оплачивается за счет ПФУ как период, начиная с 6-го дня временной нетрудоспособности за весь период до восстановления трудоспособности независимо от увольнения работника.³³

Сумма «больничных» при доначислении и сторнировании заработной платы

Согласно подпункту 1.6.2 Инструкции № 5 если начисления фонда оплаты труда осуществляются за предыдущий период, в частности в связи с уточнением количества отработанного времени, выявлением ошибок, они отражаются в фонде оплаты труда того месяца, в котором были осуществлены начисления.

В соответствии с подпунктом 2 пункта 2 раздела IV Инструкции о порядке начисления и уплаты единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование, утвержденной приказом Министерства финансов Украины от 20.04.2015 № 449, в случае начисления заработной платы за предыдущий период, в частности в связи с уточнением количества отработанного времени, выявлением ошибок, начисленные суммы в целях обложения ЕСВ включаются в заработную плату того месяца, в котором были осуществлены начисления.

Согласно пункту 1 раздела IV Порядка заполнения и подачи налоговыми агентами Налогового расчета сумм дохода, начисленного (выплаченного) в пользу плательщиков налогов – физических лиц, и сумм удержанного из них налога, а также сумм начисленного единого взноса, утвержденного приказом Министерства финансов Украины от 13.01.2015 № 4, при заполнении приложения Д1 Налогового расчета если начисление заработной платы осуществляется за предыдущий отчетный (налоговый) период, в частности в связи с уточнением количества отработанного времени, выявлением ошибок, суммы доначисленной заработной платы включаются в заработную плату месяца, в котором были осуществлены такие доначисления.

Как отмечалось выше, средняя заработная плата для расчета страховых выплат (в т. ч. «больничных») исчисляется работодателями на основании сведений, включаемых в Налоговый расчет (п. 32 Порядка № 1266).

Следовательно, доначисление заработной платы в текущем месяце за предыдущие месяцы не влияет на сумму (не требует доначисления) «больничных», выплаченных за предыдущие периоды, поскольку при исчислении средней заработной платы для начисления «больничных» учитывается только заработная плата (доход), с которой в расчетном периоде уплачены страховые взносы (ЕСВ).³⁴

В то же время если, например, в первом месяце расчетного периода работнику доначислили заработную плату за предыдущий месяц, который не включается в расчетный период, то такая доначисленная заработная плата включается в заработную плату первого месяца расчетного периода (т. е. месяца, в котором осуществлено доначисление), и соответственно включается в состав выплат расчетного периода, которые учитываются при исчислении средней заработной платы для начисления «больничных» (см. пример в п. 6 раздела III Примеров № 1022).

Если в последнем месяце расчетного периода работник болел (например, с 22 по 31 декабря), но ему ошибочно за рабочие дни болезни в таком месяце была начислена заработная плата (вместо «больничных») и ее сумма отражена в Налоговом расчете за этот месяц (декабрь), то вся сумма такой ошибочно начисленной заработной платы, с которой уплачен ЕСВ, включается в расчет при исчислении средней заработной платы для начисления «больничных» в следующих месяцах (январе, феврале и т. д.), но исключаются календарные дни болезни в таком месяце (декабре) как не отработанные по уважительной причине (см. пример в п. 6 раздела III Примеров № 1022).³⁵

В случае сторнирования заработной платы в месяце расчетного периода при исчислении среднедневной заработной платы для расчета «больничных» учитывается начисленная заработная плата за минусом сторнированной ее суммы в месяце такого сторнирования.

Так, если работник заболел, например, в марте, а в месяце расчетного периода — феврале сторнировалась сумма заработной платы из-за допущенной ошибки в предыдущем месяце — январе, который тоже включается в расчетный период, и в этом месяце (январе) работник часть месяца не работал из-за болезни, но ему ошибочно начислена заработная плата (вместо «больничных») как за полностью отработанный месяц, то для расчета «больничных» в марте и последующих месяцах (не позднее февраля следующего года) в состав выплат месяца исправления ошибки — февраля включается сумма, уменьшенная на ошибочно начисленную сумму заработной платы в предыдущем месяце — январе. Ошибочно начисленная сумма заработной платы в месяце болезни — январе включается в доходы этого месяца и в их составе учитывается при исчислении средней заработной платы для начисления «больничных» в последующих месяцах. Но из количества календарных дней расчетного периода исключаются календарные дни болезни в таком месяце — январе, поскольку эти дни не отработаны по уважительной причине (см. пример в п. 6 раздела III Примеров № 1022).

Особенности назначения и выплаты «больничных» совместителям

С 1 января 2023 года Закон № 1105 был изложен в новой редакции³⁶, после чего абзац второй части 1 статьи 22 этого Закона получил следующую редакцию:

«Пособие по временной нетрудоспособности (включая уход за больным ребенком), пособие по беременности и родам застрахованным лицам (в том числе тем, которые осуществляют предпринимательскую или иную деятельность и одновременно работают на условиях трудового договора) предоставляется по основному месту работы (деятельности) или по месту работы по совместительству (найму) в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины».

Напомним, что до 1 января 2023 года в абзаце втором части 1 статьи 30 Закона № 1105 была такая же норма, но вместо союза «или» использовался союз «и».

После первого ознакомления с вышеприведенной нормой абзаца второго части 1 статьи 22 Закона № 1105 нам показалось, что наличие союза «или» (вместо союза «и») является редакционной ошибкой (недоразумением, опиской), которые иногда встречаются в текстах законов. Поэтому мы с нетерпением ждали изменений в Порядок № 1266 (в частности, в его пункт 30, где речь идет о предоставлении страховых выплат совместителям), которыми нормы этого Порядка должны быть приведены в соответствие с новыми нормами Закона № 1105, поскольку в абзаце втором части 1 статьи 22 Закона № 1105 прямо указано, что предоставление пособий осуществляется в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины. Изменения в Порядок № 1266 были внесены³⁸, но по совместителям в пункте 30 Порядка № 1266 практически ничего не изменилось (нормы этого пункта см. выше на стр. 37–38). В частности, пункт 30 Порядка № 1266 предусматривает начисление страховых выплат как по основному месту работы, так и по месту (местам) работы по совместительству, при этом расчетный период в таком случае определяется по каждому месту работы отдельно. Как и раньше, страховые выплаты по совместительству должны начисляться на основании выданного ЛН (при выдаче ЛН в форме документа на бумаге — на основании его копии, удостоверенной подписью руководителя и скрепленной печатью (при наличии) по основному месту работы) и справки о средней заработной плате по основному месту работы. Если лицо работает на нескольких работах по совместительству, дополнительно прилагаются справки о средней заработной плате по местам работы по совместительству. В таком случае суммарная заработная плата, с которой рассчитываются выплаты, по месяцам расчетного периода по основному месту работы и по месту (местам) работы по совместительству не может превышать размер максимальной величины базы начисления ЕСВ.

Таким образом, Порядок № 1266 не предусматривает предоставление страховых выплат совместителям только по одному месту работы — по основному или по совместительству, поэтому укрепилась наша уверенность в том, что абзац второй части 1 статьи 22 Закона № 1105 имеет редакционную ошибку, на которую никто не будет обращать внимание.

Однако во второй половине января выяснилось, что наличие союза «или» (вместо союза «и») в абзаце втором части 1 статьи 22 Закона № 1105 не является редакционной ошибкой, а специально было задумано разработчиками новой редакции Закона № 1105, к которым относится и ПФУ (скорее всего, для экономии средств этого страховщика). Так, в нескольких своих письмах, ПФУ сообщил, что в словосочетании «предоставляется по основному месту работы (деятельности) или по месту работы по совместительству (найму)» использован союз «или», который употребляется для определения того, что из ряда перечисленных предметов (явлений и т. п.) возможен только один. В свою очередь согласно абзацу первому части 1 статьи 22 Закона № 1105 страховая выплата в связи с временной утратой трудоспособности застрахованным лицам, работающим на условиях трудового договора (контракта), гиг-контракта, другого гражданско-правового договора и по иным основаниям, предусмотренным законом, назначается и осуществляется по основному месту работы (деятельности). Следовательно, частью 1 статьи 22 Закона № 1105 определена первоочередность реализации права застрахованных лиц на страховую выплату по основному месту работы (деятельности), и только в случае не реализации застрахованным лицом права на такую выплату по основному месту работы (отказа страхователем в назначении страховой выплаты по основному месту работы) она предоставляется по месту работы по совместительству. Реализация права на страховую выплату в связи с временной утратой трудоспособности по совместительству предусмотрена только по одному месту работы по совместительству. Поэтому в случае наличия у застрахованного лица на момент наступления страхового случая нескольких мест работы по совместительству, застрахованное лицо реализует свое право на страховую выплату путем представления в одно из мест работы по совместительству решения страхователя или уполномоченных им лиц с основного места работы об отказе в назначении страховой выплаты.

Таким образом, ПФУ своими разъяснениями фактически лишает застрахованных лиц права на получение страховых выплат по каждому месту работы по трудовому договору, что предусмотрено Порядком № 1266.

Если ПФУ лоббировал внесение союза «или» (вместо союза «и») в абзац второй части 1 статьи 22 Закона № 1105, то непонятно, почему он не пролоббировал внесение аналогичных изменений в пункт 30 Порядка № 1266. Как следствие, имеем конфликт в применении нормы абзаца второго части 1 статьи 22 Закона № 1105: с одной стороны, наличие союза «или» предусматривает возможность начисления страховой выплаты застрахованному лицу только по одному месту работы (в т. ч. внутренним совместителям); с другой стороны, наличие ссылки в вопросе предоставления страховых выплат по основному месту работы и по месту работы по совместительству на порядок, установленный Кабинетом Министров Украины (т. е. на Порядок № 1266), предусматривает одновременное предоставление страховых выплат как по основному месту работы, так и по месту (местам) работы по совместительству при соблюдении определенных условий.

В такой ситуации оптимальный вариант — внесение соответствующих изменений в абзац второй части 1 статьи 22 Закона № 1105 (например, вместо союза «или» можно вернуть союз «и») или в пункт 30 Порядка № 1266 (например, предусмотреть возможность начисления страховой выплаты совместителю только по одному месту работы, при этом отменить норму о предоставлении по месту работы по совместительству справки о средней заработной плате по основному месту работы).

До внесения таких изменений работодатель по месту работы по совместительству имеет право выбора одного из следующих двух вариантов:

1. Придерживаться позиции ПФУ, изложенной в его письмах, то есть не начислять страховую выплату по совместительству, если она начислена по основному месту работы, и, наоборот, начислять страховую выплату по совместительству, если она не начислена по основному месту работы (на основании заявления работника, справки с основного места работы о неначислении (отказе в начислении) страховой выплаты).

2. Выполнять нормы пункта 30 Порядка № 1266, то есть начислять страховую выплату по совместительству, если она начислена по основному месту работы, при условии предоставления работником по месту работы по совместительству копии бумажного ЛН (получения работодателем по совместительству копии э-ЛН работника в электронном кабинете страхователя на портале услуг ПФУ) и справки о средней заработной плате по основному месту работы, из которой следует, что суммарная заработная плата по месяцам расчетного периода по основному месту работы и по месту (местам) работы по совместительству не превышает максимальную величину базы начисления ЕСВ.

При выборе варианта 2 и подаче заявления-расчета по страховой выплате совместителю в ПФУ система может заблокировать принятие (обработку) такого заявления-расчета, если страховая выплата по этому же страховому случаю уже назначена по основному месту работы. В этом случае единственный вариант защиты прав работника — судиться с ПФУ. Считаем, что позиция ПФУ не убедительна, поскольку она базируется лишь на наличии союза «или» в абзаце втором части 1 статьи 22 Закона № 1105 и не учитывает другие нормы этого Закона и нормы Порядка № 1266.

Напомним, что согласно статье 11 Закона № 1105 страхованию в связи с временной утратой трудоспособности подлежат лица, работающие на условиях трудового договора (контракта), гиг-контракта, другого гражданско-правового договора, по иным основаниям, предусмотренным законом, на предприятиях, учреждениях, организациях независимо от формы собственности и хозяйствования.

В соответствии с частью 2 статьи 1 Закона № 1105 и пунктом 3 части 1 статьи 1 Закона № 2464 застрахованное лицо — физическое лицо, которое в соответствии с законодательством подлежит общеобязательному государственному социальному страхованию и уплачивает (уплачивала) и/или за которое уплачивается или уплачивался в установленном законом порядке ЕСВ.

Пунктом 2 части 1 статьи 9 Закона № 1105 установлено, что застрахованное лицо имеет право на получение в случае наступления страхового случая страховых выплат и социальных услуг, предусмотренных этим Законом.

Статья 16 Закона № 1105, содержащая исчерпывающий перечень оснований для отказа в предоставлении пособия по временной нетрудоспособности, не содержит такого основания для отказа в предоставлении указанного пособия по месту работы по совместительству как предоставление этого пособия по основному месту работы.

Частью 1 статьи 8 Закона № 2464 установлено, что размер ЕСВ для каждой категории плательщиков, определенных этим Законом, и пропорции его распределения по видам общеобязательного государственного социального страхования устанавливаются с учетом того, что они должны обеспечивать застрахованным лицам страховые выплаты и социальные услуги, предусмотренные законодательством об общеобязательном государственном социальном страховании; создание резерва средств для обеспечения страховых выплат и предоставления социальных услуг застрахованным лицам.

Таким образом, вышеприведенные нормы Закона № 1105 и Закона № 2464 указывают на то, что лица, работающие на условиях трудового договора как по основному месту работы, так и по месту (местам) работы по совместительству, являются застрахованными лицами, на заработную плату (доход) которых начисляется ЕСВ, часть которого поступает в систему общеобязательного государственного социального страхования в связи с временной утратой трудоспособности, благодаря чему они имеют право на получение страховых выплат по этому виду страхования по каждому месту работы.

Если же руководствоваться логикой ПФУ (предоставление страховой выплаты по одному месту работы), то совместитель, которому при наступлении страхового случая всегда будет начисляться страховая выплата по основному месту работы, никогда не получит страховых выплат по месту работы по совместительству, то есть он фактически не будет застрахованным лицом и не подлежит страхованию в связи с временной утратой трудоспособности по месту работы по совместительству, несмотря на то, что с его заработной платы (дохода), начисленной по месту работы по совместительству, работодателем уплачивался ЕСВ. Это противоречит вышеприведенным нормам Закона № 1105.

Работодатель работника по месту работы по совместительству обязан за свой счет начислять ему «больничные» за первые 5 дней болезни, поскольку согласно пункту 2 Порядка № 440 оплата первых 5 дней временной нетрудоспособности осуществляется по основному месту работы застрахованного лица и по месту работы по совместительству³⁹ (в абзаце втором части 1 статьи 22 Закона № 1105, содержащем союз «или», речь идет только о выплате пособий («больничных», «декретных»), финансируемых за счет ПФУ).

Порядок назначения и выплаты «больничных»

При наступлении страхового случая у застрахованного лица на основании сформированного электронного ЛН⁴⁰ или предоставленного им бумажного ЛН страхователь или уполномоченные им лица принимают решение о назначении страховой выплаты такому лицу (ч. 3 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закона № 1105).

Документы (электронный или бумажный ЛН) для назначения «больничных» рассматриваются не позднее 10 дней со дня их поступления. Уведомление об отказе в назначении «больничных» с указанием причин отказа и порядка обжалования выдается или направляется заявителю (работнику) не позднее 5 дней после вынесения соответствующего решения (ч. 1 ст. 24 Закона № 1105).

Свое решение о назначении страховой выплаты уполномоченные лица страхователя могут оформлять протоколом, актом и т. п., а страхователь — приказом, распоряжением, решением и т. п.

На основании принятого решения о назначении работнику страховой выплаты работодатель за собственный счет оплачивает первые 5 календарных дней временной нетрудоспособности, не связанной с НСП, и первые 17 календарных дней временной нетрудоспособности, связанной с НСП (ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 36 Закона № 1105, п. 1 Порядка № 440).

Что касается выплаты работнику «больничных» за счет денежных средств ПФУ, то работодателю-страхователю необходимо пройти определенную процедуру.

Согласно статье 26 Закона № 1105 финансирование страхователей для предоставления страховых выплат застрахованным лицам осуществляется территориальными органами ПФУ в порядке, установленном правлением ПФУ. Однако до утверждения ПФУ такого порядка необходимо руководствоваться Порядком финансирования страхователей для предоставления материального обеспечения застрахованным лицам в связи с временной утратой трудоспособности и отдельных выплат пострадавшим на производстве за счет денежных средств Фонда социального страхования Украины, утвержденным постановлением правления ФССУ от 19.07.2018 № 12 (далее — Порядок № 12).

Основанием для финансирования страхователей территориальными органами ПФУ является оформленное по установленному образцу заявление-расчет, содержащее информацию о начисленных застрахованным лицам суммах страховых выплат по их видам. Форма заявления-расчета приведена в приложении 1 к Порядку № 12.

Заявление-расчет оформляется на основании решения страхователя или уполномоченных им лиц о назначении страховой выплаты и должно быть подано в территориальный орган ПФУ в электронном⁴¹ или бумажном виде не позднее 5 рабочих дней с даты принятия такого решения (п. 2, 4 Порядка № 12).

Территориальные органы ПФУ в течение 3 рабочих дней после поступления заявления-расчета, в том числе в электронной форме, осуществляют финансирование страхователей (ч. 1 ст. 26 Закона № 1105).

Страхователь открывает в банке отдельный текущий счет для зачисления страховых денежных средств от ПФУ. Страхователь, являющийся бюджетным учреждением, открывает отдельный счет для зачисления страховых денежных средств в соответствующем органе Государственной казначейской службы Украины. Денежные средства, поступающие на указанный счет, учитываются на отдельном субсчете. Страховые денежные средства, зачисленные на отдельный текущий счет страхователя, могут быть использованы страхователем исключительно на осуществление застрахованным лицам страховых выплат (ч. 2 ст. 26 Закона № 1105).

После поступления суммы денежных средств, указанной в заявлении-расчете, на отдельный счет страхователь обязан выплатить «больничные» работникам в ближайший после дня их назначения (получения от ПФУ) срок, установленный для выплаты заработной платы (ч. 2 ст. 24 Закона № 1105, п. 9 Порядка № 12).

Например, если деньги от ПФУ поступили на отдельный счет 15 марта, а ближайший срок выплаты заработной платы на предприятии — 22 марта, то «больничные» необходимо выплатить работникам 22 марта.⁴²

Согласно пункту 10 Порядка № 12 в течение месяца со дня проведения выплат за счет денежных средств ПФУ страхователь направляет ПФУ уведомление о проведении выплат по форме, приведенной в приложении 2 к Порядку № 12. В настоящее время такое уведомление в ПФУ можно подать только в бумажном виде (письмом с уведомлением о вручении или непосредственно в орган ПФУ), однако ПФУ сейчас работает над тем, чтобы это можно было сделать через электронный кабинет страхователя.

Обращаем внимание, что в заявлении-расчете необходимо указывать полную начисленную сумму «больничных» с учетом обязательных удержаний (НДФЛ, военный сбор). ПФУ осуществляет финансирование начисленной суммы «больничных» с учетом обязательных удержаний. После поступления от ПФУ на отдельный счет страховых денежных средств страхователь обязан выплатить «больничные» в вышеуказанный срок, а часть полученных страховых денежных средств направляется в уплату НДФЛ, военного сбора и других обязательных платежей. При этом финансирование страхователями за счет собственных денежных средств страховых выплат застрахованным лицам и уплата из них обязательных удержаний (НДФЛ, военный сбор) с последующим возмещением этих расходов ПФУ Законом № 1105 не предусмотрено.⁴³

В случае если сумма полученных страхователем от ПФУ страховых денежных средств превышает фактические расходы на предоставление страховых выплат, неиспользованные страховые денежные средства возвращаются в орган ПФУ, который осуществил финансирование, в течение 3 рабочих дней (ч. 1 ст. 26 Закона № 1105, п. 12 Порядка № 12).

Гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності визначає Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105).

Відповідно до пунктів 1 та 7 частини 1 статті 15 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків:

– тимчасова непрацездатність, в тому числі на період реабілітації, внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;

– перебування в закладі охорони здоров’я, на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону № 1105 оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини 1 цієї статті, здійснюється за рахунок коштів роботодавця відповідно до Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 440 (далі — Порядок № 440).

Допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини 1 статті 15 Закону № 1105 виплачується Пенсійним фондом України (далі — ПФУ) застрахованим особам з 6-го дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької чи іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону № 1105 якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100% середньої заробітної плати (оподатковуваного доходу). При цьому перші 17 днів тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцем за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону № 1105 та пунктом 3 Порядку № 440 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності (далі разом — страхова виплата; «лікарняні») є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (далі — ЛН).¹

Вичерпний перелік страхових випадків, у разі настання яких формується (видається) ЛН та застрахованій особі надається страхова виплата (у тому числі з виплатою допомоги з тимчасової непрацездатності за рахунок ПФУ з першого дня тимчасової непрацездатності), визначено у статті 15 Закону № 1105. До них, крім вищезазначених страхових випадків, наведених у пунктах 1 і 7 частини 1 цієї статті, належать: догляд за хворою дитиною; догляд за хворим членом сім’ї; догляд за дитиною віком до 3 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною; догляд за дитиною віком до 14 років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною; карантин, встановлений уповноваженими відповідно до закону органами; тимчасове переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу; надання реабілітаційної допомоги з протезування та ортезування у стаціонарних умовах у реабілітаційних закладах, реабілітаційних відділеннях, підрозділах закладів охорони здоров’я.

Процедура отримання страхової виплати працівником (застрахованою особою) від підприємства, установи, організації, фізичної особи – підприємця (далі разом — підприємство або роботодавець) включає наступні етапи:

1. Формування електронного ЛН (далі — е-ЛН) в Електронному реєстрі листків непрацездатності та його направлення до електронного кабінету страхувальника на порталі електронних послуг ПФУ, а при видачі лікуючим лікарем паперового ЛН — надання працівником такого ЛН уповноваженій особі підприємства.

2. Розгляд страхувальником або уповноваженими ним особами е-ЛН (паперового ЛН) та прийняття рішення про призначення працівнику страхової виплати.

3. Розрахунок бухгалтерією підприємства суми страхової виплати та оформлення заяви-розрахунку для отримання фінансування від ПФУ.

4. Подання підприємством заяви-розрахунку до ПФУ та отримання від нього фінансування на окремий рахунок підприємства.

5. Виплата підприємством «лікарняних» працівнику і направлення повідомлення ПФУ про таку виплату.

Про етапи 1, 2 і 4 детально розказано у статті попереднього номера журналу.² Найбільш складним і важливим є етап 3 — розрахунок бухгалтерією суми страхової виплати, який включає обчислення середньої заробітної плати працівника.

Нормативним документом, який визначає механізм обчислення середньої заробітної плати для визначення суми «лікарняних», є Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266).

Згідно з нормами Порядку № 1266 процес нарахування «лікарняних» працівникам включає п’ять основних етапів:

I — визначення розрахункового періоду (кількості календарних днів у ньому);

II — визначення сумарної заробітної плати в розрахунковому періоді;

III — визначення середньоденної заробітної плати в розрахунковому періоді;

IV — визначення страхового стажу та коригування середньоденної заробітної плати (за необхідності);

V — розрахунок суми «лікарняних».

Зупинимося детальніше на кожному з вищенаведених етапів нарахування «лікарняних».

Розрахунковий період для нарахування «лікарняних»

Відповідно до пунктів 3, 11, 25 Порядку № 1266 розрахунковий період для нарахування «лікарняних» (у зв’язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності) становить 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку.

Пунктом 25 Порядку № 1266 визначено, що для нарахування «лікарняних» розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; для осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров’я у зв’язку з раніше отриманим ушкодженням здоров’я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі — НВВ), — перед настанням тимчасової непрацездатності.

Для нарахування страхових виплат внаслідок НВВ розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку (п. 11 Порядку № 1266).

Отже, якщо працівник захворів (отримав травму) 31 березня 2023 року, то розрахунковим періодом будуть останні 12 календарних місяців, що передують місяцю початку хвороби (отримання травми) — березню 2023 року, а саме період з 1 березня 2022 року по 28 лютого 2023 року.

Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи (за місцем роботи, де стався страховий випадок), розрахунковим періодом є фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа) (п.п. 11, 26 Порядку № 1266).

Наприклад, для працівника, прийнятого на роботу 15 серпня 2022 року, який захворів (отримав травму) в березні 2023 року, розрахунковим періодом є період з 1 вересня 2022 року по 28 лютого 2023 року (6 календарних місяців).

Для працівника, прийнятого на роботу на роботу 31 січня 2023 року, який захворів 2 березня 2023 року, розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати є період з 1 по 28 лютого 2023 року (тобто один календарний місяць — лютий).

У разі, якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи (за місцем роботи, де стався страховий випадок), розрахунковим періодом є фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку (п.п. 11, 27 Порядку № 1266).

Наприклад, для працівника, прийнятого на роботу 6 лютого 2023 року, який захворів (отримав травму) 28 березня цього ж року, розрахунковим періодом буде період з 6 лютого по 27 березня (50 календарних днів).

Звертаємо увагу, що в разі прийняття працівника на роботу в перший робочий, але не перший календарний день місяця, такий місяць не вважається повністю відпрацьованим місяцем (з першого до першого числа) і не включається до розрахункового періоду для нарахування страхових виплат.³

Наприклад, для працівника, прийнятого на роботу 2 січня 2023 року (не перший календарний, хоча і перший робочий день січня, оскільки 1 січня — неділя — вихідний день), який захворів (отримав травму) 4 квітня 2023 року, розрахунковим періодом є період з 1 лютого по 31 березня. Тобто в даному випадку січень не включається до розрахункового періоду, оскільки не вважається повністю відпрацьованим календарним місяцем (з першого до першого числа), незважаючи на те, що працівник в січні відпрацював всі робочі дні за графіком роботи, а єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ) в цьому місяці сплачено з його заробітної плати за повний місяць (не менше мінімального страхового внеску).

При визначенні кількості календарних днів у розрахунковому періоді святкові та неробочі дні, встановлені статтею 73 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), не виключаються з розрахункового періоду (як у мирний час, так і в період воєнного стану), оскільки їх виключення не передбачено нормами Порядку № 1266.⁴

У той же час, виходячи з норм пункту 3 Порядку № 1266, з розрахункового періоду виключаються календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин, до яких належать:

– тимчасова непрацездатність;

– відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка);

– відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та 6-річного віку за медичним висновком (далі — відпустка для догляду за дитиною);

– відпустка без збереження заробітної плати;

– призупинення дії трудового договору у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно з пунктом 3 Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 01.06.2021 № 1066, тимчасова непрацездатність відповідно до медичного висновку — це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру, та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи. Тимчасова непрацездатність обраховується в календарних днях.

Таким чином, до календарних днів тимчасової непрацездатності, які виключаються з розрахункового періоду на підставі норм пункту 3 Порядку № 1266, належать як дні тимчасової непрацездатності, підтверджені ЛН, за які нараховувалися «лікарняні» (код у табелі «ТН»), так і дні тимчасової непрацездатності, коли «лікарняні» не нараховувалися (код у табелі «НН», наприклад, коли захворювання або травма сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, чи коли тимчасова непрацездатність підтверджена довідкою медичного закладу).

Наприклад, період з дати направлення документів на МСЕК і по дату огляду хворого, які вказані в ЛН, є періодом тимчасової непрацездатності застрахованої особи, календарні дні якого не відпрацьовані з поважної причини «тимчасова непрацездатність», тому виключаються з розрахункового періоду.⁵

Якщо працівнику було видано ЛН по догляду за дитиною віком до 14 років на максимальний термін (14 календарних днів), а дитина продовжувала хворіти, і такому працівнику після закінчення зазначеного максимального терміну на підставі підпункту 6 пункту 2 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.04.2008 № 189 (далі — Порядок № 189), або пункту 3.4 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 № 455 (далі — Інструкція № 455), видавалася довідка із зазначенням періоду догляду за хворою дитиною, то такий період, за який працівнику не нараховувалися «лікарняні», підлягає виключенню з розрахункового періоду як період, що не відпрацьований з поважної причини «тимчасова непрацездатність». Те ж саме стосується періодів проходження медичного обстеження з приводу встановлення причинного зв’язку захворювання з умовами праці або за направленням слідчих органів, прокуратури і суду, періоду проходження діагностичного обстеження в закладах охорони здоров’я, за відсутності ознак тимчасової непрацездатності, коли працівникам на підставі пункту 2 розділу IV Порядку № 189 або пунктів 2.17, 2.18 Інструкції № 455 медичним закладом видавалася довідка.⁶

До відпусток без збереження заробітної плати, які виключаються з розрахункового періоду, належать як відпустки, зазначені в статтях 25 і 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки), так і відпустки, передбачені іншими нормативно-правовими актами.⁷ При цьому якщо відпустка без збереження заробітної плати, передбачена статтею 26 Закону про відпустки, надається тривалістю більше 15 календарних днів, що є порушенням (крім надання цієї відпустки на період карантину та воєнного стану), то всі календарні дні такої відпустки можна вважати не відпрацьованими з поважної причини і виключати з розрахункового періоду, оскільки пункт 3 Порядку № 1266 передбачає виключення з розрахункового періоду днів відпустки без збереження заробітної плати без уточнення її видів та тривалості.⁸

Час (календарні дні) перебування у відпустці без збереження заробітної плати, що надається без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону про відпустки, протягом періоду дії воєнного стану згідно з частиною 3 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136), а також у відпустці без збереження заробітної плати, що надається згідно з частиною 4 статті 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, виключається з розрахункового періоду.

Крім того, на думку Мінсоцполітики⁹, на підставі пункту 3 Порядку № 1266 період, коли працівник був увільнений від виконання трудових обов’язків за основним місцем роботи на період виконання своїх повноважень у виборчій комісії на платній основі, повинен виключатися з розрахункового періоду як не відпрацьований з поважної причини.

Водночас не виключаються з розрахункового періоду календарні дні перебування в оплачуваних відпустках (щорічній, навчальній, творчій та ін.) і календарні дні відсутності на роботі з інших причин, передбачених і не передбачених законодавством (прогул тощо, в тому числі якщо працівник був відсутній на роботі повний місяць), оскільки такі причини не зазначені в пункті 3 Порядку № 1266 як поважні причини відсутності на роботі в цілях нарахування страхових виплат.¹⁰

Крім того, не виключається з розрахункового періоду період проходження військової служби працівниками, зазначеними у частині третій статті 119 КЗпП, тобто призваними (прийнятими за контрактом) на військову службу в особливий період, коли підприємство не нараховує їм середній заробіток, оскільки з 19 липня 2022 року це не передбачено частиною третьою статті 119 КЗпП. Якщо підприємство продовжує нараховувати за власним рішенням вказаним особам середній заробіток, з якого як із заробітної плати в загальному порядку сплачується ЄСВ на підставі частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі — Закон № 2464), то час проходження військової служби зазначеними працівниками також не виключається з розрахункового періоду.

Розрахунковий період, якщо у працівника два страхових випадки поспіль

Якщо у застрахованої особи відразу після закінчення одного страхового випадку з призначенням страхової виплати настав інший страховий випадок, і в нього виникло право на призначення іншої страхової виплати, при обчисленні середньої заробітної плати для визначення розміру іншої страхової виплати береться новий розрахунковий період.

Наприклад, якщо працівник був тимчасово непрацездатний внаслідок НВВ в період з 17 жовтня 2022 року по 14 березня 2023 року (перший страховий випадок), при цьому розрахунковий період за цим страховим випадком включав період з 1 жовтня 2021 року по 30 вересня 2022 року, а з 15 березня 2023 року в нього виникло право на призначення «лікарняних» через хворобу (другий страховий випадок), то для розрахунку «лікарняних» за другим страховим випадком розрахунковим періодом буде період з 1 березня 2022 року по 28 лютого 2023 року. При цьому для другого страхового випадку з розрахункового періоду виключається період з 17 жовтня 2022 року по 28 лютого 2023 року, оскільки в цей час працівник не працював з поважної причини (тимчасова непрацездатність).

Іноді трапляється, що працівник одужав і повинен стати до роботи, але в перший день роботи захворює іншою хворобою. Тобто якщо працівнику видано (по ньому сформовано) два ЛН, при цьому між першим і другим ЛН немає календарних днів, а в заключному висновку першого ЛН зазначено, що працівник має стати до роботи (код-1), то другий випадок захворювання вважається іншим страховим випадком, тому при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку «лікарняних» по другому ЛН береться новий розрахунковий період. Перші 5 днів хвороби за другим ЛН (як і за першим ЛН) оплачуються роботодавцем.¹¹

Також по другому ЛН перші 5 днів хвороби оплачуються роботодавцем, а з 6-го дня хвороби — ПФУ в ситуації, коли перший день непрацездатності по новому (іншому) захворюванню, зазначений у другому ЛН, з якихось причин збігається з останнім днем непрацездатності попереднього захворювання, зазначеним у першому ЛН, тобто нове захворювання є початком нового страхового випадку, а відлік днів нової хвороби починається з першого (не з другого) дня хвороби, зазначеного у другому ЛН. В цій ситуації подвійного нарахування «лікарняних» за один і той же календарний день хвороби бути не повинно — Законом № 1105 це не передбачено.¹²

Якщо в заключному висновку першого ЛН, виданого (сформованого по) працівнику, зазначено, що працівник продовжує хворіти (код-2), то виданий (сформований по) працівнику другий ЛН з тим самим діагнозом вважається продовженням попереднього і оплачується за рахунок ПФУ. У такому випадку для розрахунку «лікарняних» по другому ЛН береться той же розрахунковий період, за яким обчислювалися «лікарняні» за першим ЛН.¹³

Наприклад, працівниця у березні 2023 року надала підприємству два паперових ЛН:

– в першому ЛН вказані дні хвороби з 23 січня по 14 лютого 2023 року;

– у другому ЛН з іншим діагнозом (код-1) вказані дні хвороби з 15 лютого по 10 березня 2023 року.

У цьому випадку за першим ЛН розрахунковим періодом буде період з 1 січня по 31 грудня 2022 року, а за другим ЛН — з 1 лютого 2022 року по 31 січня 2023 року.

Якби у другому ЛН був підкреслений текст «Продовження листка № …», тобто працівник продовжує хворіти (код-2) з тим самим діагнозом, то розрахунковим періодом за обома ЛН був би період з 1 січня по 31 грудня 2022 року.

У всіх е-ЛН, сформованих у межах одного страхового випадку, збігається перша частина унікального номера е-ЛН — номер випадку непрацездатності (тобто номер до першого дефісу), який зараз складається з семи цифр. Третя частина унікального номера е-ЛН — номер версії (тобто номер після другого дефісу) — за новим страховим випадком позначається цифрою «1», а при створенні нового е-ЛН за цим же страховим випадком, у тому числі при створенні е-ЛН як продовження, номер версії збільшується по порядку («2», «3» і далі).

Якщо працівнику видано (по ньому сформовано) два ЛН поспіль за однією хворобою (одним страховим випадком), але між ними є календарні дні (через несвоєчасну явку працівника на прийом до лікаря), при цьому другий ЛН оформлений як продовження попереднього (код-2), а у висновку першого ЛН зазначено, що працівник продовжує хворіти, то розрахунковий період для визначення суми «лікарняних» за обома ЛН буде однаковим, але дні неявки до лікаря (порушення режиму) працівнику не оплачуються.

Якщо по працівнику оформлено ЛН, наприклад з 27 лютого 2023 року, але він 27 та 28 лютого працював, то за ці два відпрацьованих дні «лікарняні» йому не нараховуються (нараховується лише заробітна плата), але відлік 5 днів хвороби для нарахування «лікарняних» за рахунок роботодавця ведеться з першого (не з третього) дня хвороби, вказаного у ЛН, а розрахунковим періодом є період з 1 лютого 2022 року до 31 січня 2023 року.

Розрахунковий період при реорганізації і переведенні на інше підприємство

Якщо на підприємстві має місце реорганізація, то необхідно враховувати норму частини шостої статті 36 КЗпП, згідно з якою у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. першої ст. 40 КЗпП).

При реорганізації підприємства до трудових книжок працівників вноситься запис за аналогією із записом про перейменування підприємства, наприклад, такого змісту: «ТОВ «Венера» з 01.03.2023 реорганізовано в ТОВ «Сатурн».

Якщо при реорганізації підприємства деякі працівники хворіють, то при призначенні страхових виплат таким особам виправлення назви підприємства в паперовому ЛН не провадиться. Тобто якщо за одним страховим випадком працівнику видано перший ЛН з назвою підприємства, яке при реорганізації ліквідовано, а потім під час роботи вже на іншому підприємстві (до якого приєднано ліквідоване підприємство) працівнику видано другий ЛН, який є продовженням попереднього, і в такому (другому) ЛН вказано назву вже нового підприємства, на яке переведено працівника, то виправляти назву підприємств в ЛН (робити його однаковим в обох ЛН) не потрібно.¹⁴

Якщо у разі реорганізації підприємства (шляхом злиття, приєднання до іншого підприємства, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору з працівником продовжується (трудові відносини працівника з підприємством не припиняються), то при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат до розрахункового періоду включається період роботи працівника до такої реорганізації, тобто останні 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку.¹⁵

Водночас пунктом 5 статті 36 КЗпП передбачено, що підставою припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство. При такому переведенні трудовий договір працівника з одним підприємством (колишнім роботодавцем) припиняється, і працівник з нього звільняється, а з іншим підприємством укладається новий трудовий договір. В цьому випадку при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат після переведення розрахунковий період буде включати тільки період роботи на новому підприємстві (за останнім основним місцем роботи).¹⁵

Визначення сумарної заробітної плати в розрахунковому періоді

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований ЄСВ та/або страхові внески на відповідні види загальнообов’язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування — період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов’язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин.

Відповідно до пункту 32 Порядку № 1266 середня заробітна плата для розрахунку «лікарняних» обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — Податковий розрахунок), які подаються до Державної податкової служби України.

Таким чином, з норм пунктів 3, 32 Порядку № 1266 випливає, що при обчисленні середньої заробітної плати в розрахунковому періоді враховуються всі виплати, з яких сплачено ЄСВ. Для визначення розміру виплат, які були нараховані працівнику в розрахунковому періоді і з яких було сплачено ЄСВ, необхідно використовувати дані додатка Д1 Податкового розрахунку, в якому відображаються відомості про нараховані доходи кожному працівнику і сплачений з них ЄСВ (ця інформація вноситься до реєстру застрахованих осіб з метою обчислення страхового стажу).

Складові фонду оплати праці (далі — ФОП), в тому числі складові заробітної плати з метою обкладення ЄСВ, визначено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5).

Виплати, які не обкладаються ЄСВ, і, відповідно, не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних», наведено в Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1170 (далі — Перелік № 1170).

Таким чином, при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» враховуються лише ті виплати, на які нараховується ЄСВ: належать до заробітної плати (ФОП) згідно з Інструкцією № 5 і не включені до Переліку № 1170. Але при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються «лікарняні» і допомога по вагітності та пологах (далі — «декретні»), оскільки вони нараховуються за календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин (тимчасова непрацездатність, «декретна» відпустка), які виключаються з розрахункового періоду.

Крім того, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються всі виплати, включаючи разові (в тому числі з яких сплачено ЄСВ), нараховані в періодах, які виключаються з розрахункового періоду.¹⁶

Відпускні та інші «середньозарплатні» виплати, які обчислюються відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100, а також разові виплати, в тому числі нараховані в місяці, частина якого працівником не відпрацьована з поважних причин, в повній сумі (з якої сплачено ЄСВ) враховуються в сумарному заробітку розрахункового періоду, з якого обчислюється середня заробітна плата для нарахування «лікарняних».¹⁶

Всі виплати для розрахунку «лікарняних» враховуються в місяці їх нарахування (в місяці їх відображення у Податковому розрахунку), за винятком «перехідних» відпускних.

Наприклад, якщо в кінці лютого 2023 року працівнику нараховано і виплачено допомогу на оздоровлення, яка надається до відпустки, що починається 1 березня 2023 року, то при нарахуванні «лікарняних» у березні, квітні і наступних місяцях 2023 року зазначену допомогу на оздоровлення слід відносити до виплат лютого 2023 року (незалежно від періоду перебування працівника у відпустці).¹⁷

«Перехідні» відпускні (що припадають на два і більше суміжних місяці) належать до місяців, за які вони нараховані (як і з метою визначення бази нарахування ЄСВ). Це випливає з підпункту 1.6.1 Інструкції № 5, яким встановлено, що суми нарахувань за час відпусток, на відміну від порядку їхньої фактичної виплати, розподіляються пропорційно часу, що припадає на дні відпустки у відповідному місяці.¹⁸

Що стосується врахування оплати простою не з вини працівника (який відповідно до частин першої та третьої статті 113 КЗпП оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду або в розмірі середнього заробітку), то така оплата за невідпрацьований час відповідно до підпункту 2.2.12 Інструкції № 5 включається до додаткової заробітної плати ФОП, тому з неї сплачується ЄСВ, і, відповідно, оплату простою необхідно враховувати при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних».¹⁹

Якщо працівник був незаконно звільнений з роботи, а суд через деякий час відновив його на роботі з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, то оскільки з такого середнього заробітку сплачується ЄСВ (абз. другий ч. 2 ст. 7 Закону № 2464), він враховується з розподілом по місяцях, за які нарахований, при визначенні сумарної заробітної плати в розрахунковому періоді для нарахування «лікарняних».¹⁸

Що стосується нарахування «лікарняних» не за основним місцем роботи, то відповідно до пункту 30 Порядку № 1266 у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, на умовах цивільно-правового договору, провадить підприємницьку або іншу діяльність, пов’язану з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності, обчислення середньої заробітної плати (суми заробітної плати) здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи, за сумісництвом та за місцем (місцями) провадження іншого виду (видів) діяльності. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо.

Страхові виплати, в тому числі «лікарняні» за рахунок роботодавця, нараховуються працівнику на підставі копії виданого в установленому порядку листка непрацездатності (у разі видачі ЛН у формі документа на папері — на підставі його копії, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою (у разі наявності) за основним місцем роботи) та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом. У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ.

В той же час ПФУ ігнорує вищенаведені норми пункту 30 Порядку № 1266 (в частині можливості нарахування страхових виплат сумісникам одночасно за декількома місцями роботи), про що детально розповімо нижче.

Визначення середньоденної заробітної плати

Виходячи з норм пункту 3 Порядку № 1266, при розрахунку середньоденної заробітної плати для нарахування «лікарняних» сумарний заробіток розрахункового періоду ділиться на кількість календарних днів зайнятості в розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин (їх перелік див. вище). При цьому не має значення режим роботи працівника, кількість відпрацьованих ним робочих днів або годин у розрахунковому періоді, вид обліку робочого часу, оскільки для всіх працівників обчислюється тільки середньоденна заробітна плата.

Звертаємо увагу, що при обчисленні середньоденної заробітної плати з розрахункового періоду виключаються лише календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин. При цьому якщо працівник повністю відпрацював робочий день, за який йому нараховано заробітну плату, але в кінці цього дня звернувся до лікарні та був визнаний хворим з видачею ЛН з цього дня, то такий день не виключається з розрахункового періоду, оскільки не є невідпрацьованим днем з поважної причини.²⁰

Календарні дні, не відпрацьовані з усіх інших (неповажних) причин (наприклад, через прогули, роботу на умовах неповного робочого тижня, простій, перебування в оплачуваних відпустках тощо), не виключаються з розрахункового періоду.

ПРИКЛАД 1

Визначення середньоденної заробітної плати, якщо розрахунковий період становить 12 місяців

Працівник захворів 13 березня 2023 року. В розрахунковому періоді (останні 12 календарних місяців: березень 2022 року – лютий 2023 року), що включає 365 календарних днів (далі — к. д.), він працював, перебував у щорічній відпустці 24 к. д., у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану 50 к. д. (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136), хворів протягом 15 к. д., з ним призупинявся трудовий договір на 91 к. д. (ст. 13 Закону № 2136), тобто працівник був відсутній на роботі з поважних причин сумарно протягом 156 (50 + 15 + 91) к. д. Загальний дохід працівника в розрахунковому періоді без урахування «лікарняних», але з урахуванням відпускних і всіх інших виплат, з яких сплачено ЄСВ, дорівнює 75 486,93 грн.

Середньоденна заробітна плата у працівника становить:

75 486,93 грн. : (365 к. д. – 156 к. д.) = 361,18 грн.

ПРИКЛАД 2

Визначення середньоденної заробітної плати, якщо розрахунковий період становить менше 12 місяців

Працівник, прийнятий на роботу 29 травня 2022 року, захворів 6 березня 2023 року. В розрахунковому періоді (9 календарних місяців: червень 2022 року – лютий 2023 року), який включає 273 календарних дні, сумарна заробітна плата працівника, з якої сплачено ЄСВ, становить 63 824,57 грн. У розрахунковому періоді працівник працював, 2 робочих дні прогуляв, 16 робочих днів не працював через простій не з власної вини (простій введено з ініціативи роботодавця) з нарахуванням оплати в розмірі 2/3 окладу за весь час простою, а також йому надавалася відпустка без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів (ст. 26 Закону про відпустки).

З розрахункового періоду виключаються тільки 15 календарних днів перебування у відпустці без збереження заробітної плати (відсутність на роботі з поважної причини).

Не відпрацьовані календарні (робочі) дні внаслідок прогулу і простою не виключаються з розрахункового періоду, оскільки не включені до переліку поважних причин відсутності на роботі, зазначених у пункті 3 Порядку № 1266.

Середньоденна заробітна плата працівника в розрахунковому періоді становить:

63 824,57 грн. : (273 к. д. – 15 к. д.) = 247,38 грн.

ПРИКЛАД 3

Визначення середньоденної заробітної плати,
якщо розрахунковий період становить менше ніж календарний місяць

Працівник, прийнятий на роботу 5 грудня 2022 року, захворів 30 січня 2023 року. Йому як студенту вишу в період з 9 по 15 січня 2023 року надавалась навчальна відпустка для здачі сесії. Оскільки у працівника немає повністю відпрацьованого календарного місяця (з 1-го до 1-го числа), розрахунковий період включає фактично відпрацьований час до настання страхового випадку (з 5 грудня 2022 року по 29 січня 2023 року), тобто 56 календарних днів. У розрахунковому періоді працівник не має календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин. Сумарна заробітна плата працівника, з якої сплачено ЄСВ, в розрахунковому періоді становить 14 536,87 грн. (в тому числі відпускні за період навчальної відпустки).

Середньоденна заробітна плата становить:

14 536,87 грн. : 56 к. д. = 259,59 грн.

________________________________________________________________________

Відсутність заробітку в розрахунковому періоді

Відповідно до пункту 28 Порядку № 1266 якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи (для розрахунку «лікарняних», в тому числі внаслідок НВВ), середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку. Якщо тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлюється, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання страхового випадку.

Як видно, для осіб, яким місячна тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена (до них належать, зокрема, працівники, оплата праці яких залежить від виручки), передбачено верхнє обмеження для нарахування «лікарняних».

Механізм розрахунку страхових виплат внаслідок НВВ, встановлений пунктом 12 Порядку № 1266, є аналогічним механізму розрахунку «лікарняних» у випадках, не пов’язаних з НВВ, встановленому пунктом 28 Порядку № 1266.

Дуже важливою для розрахунку середньоденної заробітної плати, в т. ч. з урахуванням встановлених обмежень, є норма пункту 5 Порядку № 1266, якою встановлено, що у разі, якщо середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється відповідно до пунктів 9, 10, 12, 20, 28 і 29 цього Порядку, середньоденна заробітна плата за один календарний день визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), мінімальної заробітної плати або їх частини (у разі, якщо особа працює у режимі неповного робочого дня або тижня), двократного розміру мінімальної заробітної плати на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).²¹

ПРИКЛАД 4

Визначення середньоденної заробітної плати, якщо немає заробітку в розрахунковому періоді

Працівниця з 2020 року по 14 березня 2023 року перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років. Вона повинна була вийти на роботу 15 березня 2023 року, але в цей день захворіла, тому на роботу не вийшла. У розрахунковому періоді (березень 2022 року – лютий 2023 року) вона не працювала і не мала заробітку з поважної причини (відпустка для догляду за дитиною до 3 років). Посадовий оклад працівниці в місяці початку хвороби (березні) — 8000 грн.

Середньоденна заробітна плата для нарахування «лікарняних», що обчислюється виходячи з посадового окладу, встановленого на день настання страхового випадку, становить:

8000 грн. : 30,44 = 262,81 грн.

ПРИКЛАД 5

Визначення середньоденної заробітної плати, якщо хвороба настала в перший день роботи

Працівник наказом роботодавця, виданим 3 березня 2023 року (п’ятниця), був прийнятий на роботу з 6 березня 2023 року (понеділок). Але в цей день працівник на роботу не вийшов, оскільки захворів. Посадовий оклад йому не встановлений, оскільки працівник як агент торговельний отримує комбіновану заробітну плату, розмір якої залежить від виручки.

Середньоденна заробітна плата для нарахування «лікарняних» обчислюється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої в березні 2023 року (місяць настання страхового випадку) і середньомісячної кількості календарних днів (30,44):

6700 грн. : 30,44 = 220,11 грн.

_____________________________________________________________________________

Якщо працівнику встановлена погодинна оплата праці, то тарифна ставка в розрахунку на місяць обчислюється як добуток годинної тарифної ставки в місяці настання страхового випадку і норми робочого часу в годинах в цьому місяці.²²

Врахування страхового стажу працівника при обчисленні середньоденної заробітної плати

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону № 1105 страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску. Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону № 1105 та пунктом 5 Порядку № 440 «лікарняні» у випадках, не пов’язаних з НВВ, виплачуються застрахованим особам залежно від страхового стажу (див. таблицю).

Таблиця

Залежність розміру «лікарняних» від страхового стажу

Страховий стаж застрахованих осіб (категорії застрахованих осіб)	Розмір «лікарняних» у відсотках до середньої заробітної плати
Страховий стаж до 3 років	50%
Страховий стаж від 3 до 5 років	60%
Страховий стаж від 5 до 8 років	70%
Страховий стаж понад 8 років	100%
Особи, віднесені до 1–3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи	100% (незалежно від страхового стажу)
Один з батьків або особа, яка їх замінює, які доглядають хвору дитину віком до 14 років, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи
Ветерани війни, постраждалі учасники Революції Гідності та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України
Особи, віднесені до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 № 1584-ІІІ
Донори, які мають право на пільгу, передбачену статтею 20 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» від 30.09.2020 № 931-IX *
Особи, реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 – 1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу

* Донорам, які протягом року безоплатно здійснили донацію крові в сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам (тобто здали 900 мл крові — 450 мл х 2), або плазми крові в сумарній кількості, що дорівнює чотирьом разовим максимально допустимим дозам, заготовленим методом аферезу, або тромбоцитів у двох разових донаціях методом аферезу, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100% середньої заробітної плати донора незалежно від стажу роботи протягом року після донації крові та/або компонентів у зазначених кількостях²³

Таким чином, для осіб, у яких страховий стаж становить менше 8 років і які не належать до зазначених в таблиці категорій осіб, що мають право на 100%-ве нарахування «лікарняних», кінцева середньоденна заробітна плата визначається шляхом множення розрахованої виходячи з даних розрахункового періоду середньоденної заробітної плати на відсоток, який залежить від страхового стажу (п. 2 Порядку № 1266).

Особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), «лікарняні» виплачуються у розмірі 50% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу, крім медичних працівників та фахівців з реабілітації, яким «лікарняні» у таких випадках виплачуються в розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу (ч. 2 ст. 17 Закону № 1105). «Лікарняні» застрахованій особі, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, виплачуються у розмірі суми заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески, незалежно від страхового стажу (п. 6 ч. 1, ч. 2 ст. 17 Закону № 1105).

Страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Держреєстр соцстрахування), а за періоди до 1 липня 2000 року — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 2 ст. 14 Закону № 1105).

У зв’язку з вищевикладеним, нагадаємо, що до 28.02.2001 (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 № 2240-III; далі — Закон № 2240) загальний трудовий стаж обчислювався згідно із записами у трудовій книжці. Відповідно до чинних на той час Правил обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.98 № 1658 (далі — Правила № 1658), до загального трудового стажу для нарахування «лікарняних», крім періоду роботи, зараховувалися й інші періоди, зокрема:

• служба у Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах, СБУ, внутрішніх військах МВС, військах цивільної оборони та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, а також в органах внутрішніх справ;
• час «декретної» відпустки, частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку і відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком;
• період отримання допомоги по безробіттю;
• час навчання в професійно-технічному навчальному закладі;
• час роботи або виробничої практики на робочих місцях і посадах, які оплачуються, в період навчання у вищому навчальному закладі (далі — виш).

Водночас не враховувався в загальному трудовому стажі для призначення «лікарняних» час навчання у виші (в тому числі на підготовчих відділеннях), в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі з денною (очною) формою навчання.

З 28.02.2001 (дата набрання чинності Законом № 2240) до 01.01.2011 до загального трудового стажу, набутого за попередні періоди, додається страховий стаж. До страхового стажу в цей період згідно зі статтею 7 Закону № 2240 (в редакції, що діяла в той час) включалися період роботи зі сплатою страхових внесків до ФСС з ТВП, а також періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у «декретній» відпустці, час перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування (зокрема, по безробіттю), крім пенсій усіх видів. При цьому період навчання в навчальних закладах, відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком, а також ціла низка інших періодів, вказаних у Правилах № 1658, скасованих у 2001 році, в період з 28.02.2001 по 31.12.2010 не включалися до страхового стажу. Обчислення страхового стажу в цей період необхідно здійснювати за даними, вказаними у трудовій книжці працівника.²⁴

З 01.01.2011 (дата введення Держреєстру соцстрахування) страховий стаж визначається за даними реєстру застрахованих осіб Держреєстру соцстрахування. З вказаної дати до раніше набутого працівником страхового (трудового) стажу додається страховий стаж, який залежить від розміру сплаченого за працівника (ним, його роботодавцем) ЄСВ, частина якого спрямовується на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. До страхового стажу також зараховуються період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування (зокрема, допомоги з безробіття) і пенсії по інвалідності.²⁴

Виходячи з визначення страхового стажу (див. вище), повний місяць включається до страхового стажу працівника, якщо сума сплаченого ЄСВ за такий місяць становить не менше мінімального страхового внеску (далі — МСВ), що обчислюється як добуток розміру мінімальної заробітної плати та ставки ЄСВ. У 2023 році розмір МСВ становить 1474 грн. (6700 грн. х 22%).

Звертаємо увагу, що з 01.01.2016 (дата введення єдиної ставки ЄСВ — 22%) розмір МСВ став однаковим як для працівників, які працюють за трудовим договором, так і для фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами (далі — ЦПД). Тому якщо фізична особа не перебувала у трудових відносинах (не була найманим працівником), але виконувала роботи (надавала послуги) згідно з ЦПД, і сума сплаченого ЄСВ з її винагороди за ЦПД в місяцях виконання робіт (надання послуг) становила не менше МСВ, то такі місяці повністю включаються до страхового стажу, який обчислюється для цілей нарахування «лікарняних». Це пояснюється тим, що частина ЄСВ, сплаченого з винагороди за виконані роботи (надані послуги) за ЦПД (так само як і частина ЄСВ, сплаченого з заробітної плати працівників), спрямовується на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Якщо сума сплаченого за відповідний місяць ЄСВ менше МСВ, цей місяць зараховується до страхового стажу за спеціальною формулою, наведеною в частині 3 статті 14 Закону № 1105. Ця формула дозволяє зарахувати до страхового стажу частину місяця пропорційно до сплаченої суми ЄСВ у такому місяці.

Наприклад, якщо за фізичну особу за березень 2023 року сплачено ЄСВ в сумі 800 грн. за МСВ в цьому місяці 1474 грн., то страховий стаж такої особи в березні складе:

800 грн. : 1474 грн. = 0,54 (місяця)

Страховий стаж, який відповідно до частини 3 статті 14 Закону № 1105 обчислюється в місяцях, підтверджується довідкою ПФУ, що є адміністратором Держреєстру соцстрахування. Довідка про страховий стаж для нарахування «лікарняних» видається застрахованій особі або страхувальнику за однією з форм, наведених у додатках до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 № 10-1 (далі — Положення № 10-1), зокрема:

– форма ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (додаток 5) — формується за період, починаючи з 2011 року, і містить відомості про фактичні суми заробітку/доходу, з яких сплачено ЄСВ, і страховий стаж (для нарахування страхових виплат);

– форма «Дані про трудовий та страховий стаж» (додаток 9) — містить відомості про трудовий і страховий стаж.

Згідно з пунктами 2, 8 і 9 розділу V Положення № 10-1 інформацію (довідки) про страховий стаж ПФУ надає в паперовій та/або електронній формі:

• застрахованій особі, яка особисто звернулася до органу ПФУ;
• страхувальнику про застрахованих осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, виключно за період перебування особи у трудових відносинах із страхувальником, про страховий стаж цих застрахованих осіб для призначення соціальних виплат (в т. ч. «лікарняних»);
• представнику застрахованої особи чи страхувальника при пред’явленні документів, що посвідчують особу представника та її повноваження діяти від імені особи, яку він представляє.

Розрахунок страхового стажу кожного працівника повинен робити роботодавець на підставі інформації з Держреєстру соцстрахування, наданої працівником у вигляді довідки, виданої органом ПФУ, та/або отриманої роботодавцем самостійно безпосередньо від органу ПФУ в паперовій формі або в електронному вигляді через веб-портал послуг ПФУ. Якщо при поданні заяви-розрахунку в електронній формі система не заблокує, рекомендуємо роботодавцям зазначати страховий стаж працівників з урахуванням в тому числі власних даних, оскільки у Держреєстрі соцстрахування може бути відсутня інформація про зарахування до страхового стажу працівників місяців останнього чи поточного кварталу (вона вноситься до Держреєстру соцстрахування тільки після подання роботодавцем Податкового розрахунку).

Якщо роботодавець формує заяву-розрахунок в електронній формі через кабінет страхувальника на веб-порталі послуг ПФУ, то йому надано можливість визначити страховий стаж працівника автоматично на підставі даних Держреєстру соцстрахування.

Таким чином, загальний страховий стаж для нарахування «лікарняних» визначається в трьох часових періодах (до 28.02.2001, з 28.02.2001 до 01.01.2011, з 01.01.2011 по день, що передує дню настання страхового випадку) і підсумовується, після чого визначається відсоток, який буде застосований до середньоденної заробітної плати.

Хоча з 01.01.2023 у Законі № 1105 вже немає такої норми, все одно рекомендуємо роботодавцям вимагати від пільгових категорій громадян, які мають право на «лікарняні» у розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу (див. вище таблицю), для реалізації цього права надати копії відповідних посвідчень чи інші документи, що підтверджують право на пільгу.

ПРИКЛАД 6

Визначення середньоденної заробітної плати з урахуванням страхового стажу

Працівник, який був прийнятий на роботу у 2018 році, захворів 6 березня 2023 року. Страховий стаж працівника за даними Держреєстру соцстрахування станом на 5 березня 2023 року (включно) становить 4 роки і 3,5 місяця, тому «лікарняні» виплачуються йому в розмірі 60% середньої заробітної плати.

У розрахунковому періоді (березень 2022 року – лютий 2023 року), що включає 365 календарних днів, працівник був відсутній на роботі з поважних причин 47 календарних днів (далі — к. д.), в тому числі 12 к. д. він хворів, а 35 к. д. перебував у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136). Сумарна заробітна плата працівника в розрахунковому періоді, з якої сплачено ЄСВ, становить 85 762,34 грн. (без урахування «лікарняних»).

Середньоденна заробітна плата виходячи з даних розрахункового періоду:

85 762,34 грн. : (365 к. д. – 47 к. д.) = 269,69 грн.

Середньоденна заробітна плата з урахуванням страхового стажу:

269,69 грн. х 60% = 161,81 грн.

Таким чином, для оплати днів хвороби необхідно використовувати середньоденну заробітну плату в розмірі 161,81 грн.

_____________________________________________________________________________

У разі тимчасової втрати працездатності внаслідок НВВ виплата «лікарняних» здійснюється в розмірі 100% середньої заробітної плати (оподатковуваного доходу) незалежно від страхового стажу працівника (ч. 3 ст. 36 Закону № 1105).

Обмеження розміру середньоденної заробітної плати

При обчисленні середньоденної заробітної плати необхідно враховувати декілька обмежень, встановлених Законом № 1105 і Порядком № 1266.

Так, згідно з пунктом 4 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) не може перевищувати максимальну величину бази нарахування ЄСВ з розрахунку на один календарний день (далі — максимальна середньоденна зарплата), яка обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).

Нагадаємо, що максимальна величина бази нарахування ЄСВ становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати, тому в кожному місяці 2023 року вона дорівнює 100 500 грн. (15 х 6700 грн.).

Отже, якщо працівник захворів, наприклад 20 березня 2023 року (розрахунковий період: березень 2022 року – лютий 2023 року), то максимальна середньоденна зарплата, розрахована виходячи з максимальної величини бази нарахування ЄСВ у лютому 2023 року, який є останнім місяцем розрахункового періоду, становить:

100 500 грн. : 30,44 = 3301,58 грн.

Ця максимальна середньоденна зарплата застосовується для всіх страхових випадків, що настали (настануть) в лютому 2023 року – січні 2024 року (тобто коли останнім місяцем розрахункового періоду є будь-який місяць 2023 року).

Крім того, згідно з пунктом 1 частини 4 статті 12 Закону № 1105 застраховані особи, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Держреєстру соцстрахування мають страховий стаж менше 6 місяців, мають право на страхові виплати відповідно до цього Закону у вигляді допомоги по тимчасової непрацездатності в розмірі, розрахованому виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Аналогічну норму (тільки в дещо застарілій редакції) містять також абзац другий пункту 29 Порядку № 1266 (за винятком розрахунку страхових виплат внаслідок НВВ) і абзац другий пункту 5 Порядку № 440.

Таким чином, як Законом № 1105, так і Порядками № 440 і № 1266 передбачено верхнє обмеження для сум «лікарняних» у разі, якщо працівник протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку має страховий стаж менше 6 місяців. При цьому для застосування зазначеного обмеження не має значення загальний страховий стаж працівника.

Порядок обчислення 6-місячного страхового стажу протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку аналогічний порядку обчислення загального страхового стажу (зокрема, період перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку зараховується до страхового стажу).

Враховуючи вищевикладене, для нарахування «лікарняних» без обмеження їхньої суми мінімальною заробітною платою працівник повинен мати протягом останніх 12 місяців, а саме протягом останніх 365 (у високосному році — 366) календарних днів, перед днем настання страхового випадку страховий стаж сумарно не менше 6 місяців (183 календарних днів). Хоча деякі регіональні відділення Фонду соціального страхування України роз’яснювали, що обчислення 6-місячного страхового стажу необхідно здійснювати протягом останніх 12 місяців перед місяцем (не днем) настання страхового випадку. На нашу думку, такий висновок неправомірний, оскільки в частині 4 статті 12 Закону № 1105 не йдеться про розрахунок страхового стажу протягом 12 місяців перед місяцем настання страхового випадку, а йдеться про 12 місяців перед настанням страхового випадку, що не одне і те ж.²⁵ Якщо календарні дні місяця настання страхового випадку виключати, то штучно буде зменшуватися страховий стаж працівника, що може привести до застосування «верхнього» обмеження при розрахунку суми «лікарняних». Хоча врахування у страховому стажі працівника відпрацьованих ним днів у місяці настання страхового випадку вимагає додаткових розрахунків, такий підхід справедливий по відношенню до працівника.

Що стосується механізму розрахунку середньоденної заробітної плати у випадку застосування обмеження розміру «лікарняних» мінімальною заробітною платою, то він визначений процитованим вище пунктом 5 Порядку № 1266, тобто у разі коли середня заробітна плата обчислюється відповідно до пункту 29 цього Порядку, середньоденна заробітна плата за один календарний день визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), мінімальної заробітної плати або їх частини (у разі, коли особа працює в режимі неповного робочого дня або тижня) на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).

ПРИКЛАД 7

Визначення середньоденної заробітної плати для нарахування «лікарняних» виходячи з мінімальної заробітної плати

Працівник, прийнятий на роботу 7 жовтня 2022 року, захворів 15 березня 2023 року. Протягом останніх 12 місяців (365 календарних днів) перед настанням страхового випадку, тобто в період з 15 березня 2022 року по 14 березня 2023 року, страховий стаж працівника за даними Держреєстру соцстрахування склав сумарно менше 6 місяців, а саме 5 місяців і 8 календарних днів або 5,26 місяця. Загальний страховий стаж працівника — 7 років.

У розрахунковому періоді (листопад 2022 року – лютий 2023 року) працівнику нараховано заробітну плату сумарно в розмірі 38 000 грн. (9500 грн. х 4 місяці).

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді:

30 к. д. (листопад) + 31 к. д. (грудень) + 31 к. д. (січень) + 28 к. д. (лютий) = 120 к. д.

Середньоденна заробітна плата, розрахована виходячи з нарахованої заробітної плати в розрахунковому періоді:

38 000 грн. : 120 к. д. = 316,67 грн.

Середньоденна заробітна плата, розрахована з урахуванням загального страхового стажу працівника:

316,67 грн. х 70% = 221,67 грн.

Оскільки протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку (хвороби) страховий стаж у працівника становить менше 6 місяців, на нього поширюється обмеження суми «лікарняних» розміром мінімальної заробітної плати. У цьому випадку застосовується обмеження у вигляді максимальної середньоденної зарплати, яка розраховується виходячи з мінімальної заробітної плати (6700 грн.), встановленої в березні 2023 року (місяць настання страхового випадку), незалежно від загального страхового стажу працівника.

Максимальна середньоденна зарплата:

6700 грн. : 30,44 = 220,11 грн.

Оскільки максимальна середньоденна зарплата є нижчою за середньоденну заробітну плату, обчислену в розрахунковому періоді з урахуванням страхового стажу працівника (220,11 грн. < 221,67 грн.), для розрахунку суми «лікарняних» використовується максимальна середньоденна зарплата (220,11 грн.).

ПРИКЛАД 8

Визначення середньоденної заробітної плати для нарахування «лікарняних» при роботі з неповним робочим часом

Працівник, прийнятий на роботу 19 грудня 2022 року, захворів 21 березня 2023 року. Він працює на умовах неповного робочого дня — 5 робочих годин в день при 8-годинному робочому дні на підприємстві, тобто у працівника ставка становить 0,625 (5/8) посади. Оклад за повною посадою працівника — 9000 грн., оклад працівника пропорційно до режиму його роботи — 5625 грн. (9000 грн. х 0,625). Середньоденна заробітна плата працівника, обчислена виходячи з нарахованих йому виплат в розрахунковому періоді (січень – лютий 2023 року) і його загального страхового стажу — 4 роки, становить:

(5625 грн. + 5625 грн.) : (31 к. д. + 28 к. д.) х 60% = 114,41 грн.

Страховий стаж працівника протягом останніх 12 місяців становить менше 6 місяців, тому для нарахування «лікарняних» застосовується обмеження у вигляді максимальної середньоденної зарплати, що розраховується з мінімальної заробітної плати, встановленої у березні 2023 року (місяць настання страхового випадку), незалежно від загального страхового стажу працівника.

Максимальна середньоденна зарплата:

6700 грн. : 30,44 = 220,11 грн.

Оскільки середньоденна заробітна плата у розрахунковому періоді є меншою за максимальну середньоденну зарплату (114,41 грн. < 220,11 грн.), для розрахунку суми «лікарняних» використовується середньоденна заробітна плата у розрахунковому періоді (114,41 грн.).

_____________________________________________________________________________

Визначення суми «лікарняних»

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1266 сума «лікарняних» обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.

Таким чином, «лікарняні» за рахунок роботодавця і ПФУ нараховуються за календарні дні, що припадають на період страхового випадку (тимчасової непрацездатності).

Якщо на період тимчасової непрацездатності працівника припадають святкові та неробочі дні, встановлені статтею 73 КЗпП (як в мирний час, так і в період дії воєнного стану), а також дні, в які працівник не працював через встановлення йому неповного робочого тижня або роботи вахтовим методом, то за такі дні «лікарняні» виплачуються в загальному порядку.²⁶

ПРИКЛАД 9

Розрахунок суми «лікарняних», якщо загальний страховий стаж працівника становить понад 6 років

Працівник хворів з 14 лютого по 11 березня 2023 року (26 календарних днів). Його середньоденна заробітна плата, обчислена в розрахунковому періоді (лютий 2022 року – січень 2023 року), становить 325,47 грн. Загальний страховий стаж працівника — 6,5 років («лікарняні» нараховуються в розмірі 70% середньої заробітної плати). Протягом останніх 12 місяців перед днем настання страхового випадку (хвороби) страховий стаж працівника становить понад 6 місяців, тому обмеження для суми «лікарняних», встановлене пунктом 1 частини 4 статті 12 Закону № 1105, до нього не застосовується.

Середньоденна заробітна плата, розрахована з урахуванням загального страхового стажу працівника:

325,47 грн. х 70% = 227,83 грн.

Загальна сума «лікарняних»:

227,83 грн. х 26 к. д. хвороби = 5923,58 грн., в тому числі:

– сума «лікарняних» за рахунок роботодавця (перші 5 календарних днів хвороби: з 14 по 18 лютого): 227,83 грн. х 5 к. д. хвороби = 1139,15 грн.

– сума «лікарняних» за рахунок ПФУ (починаючи з 6-го дня хвороби: з 19 лютого по 11 березня — 21 календарний день): 227,83 грн. х 21 к. д. хвороби = 4784,43 грн.

ПРИКЛАД 10

Розрахунок суми «лікарняних», якщо працівник працює на умовах неповного робочого тижня, а страховий стаж становить 4 роки

Працівник, який працює на умовах неповного робочого тижня з 3 робочими днями на тиждень (понеділок, середа, п’ятниця), хворів в період з 13 по 17 березня 2023 року (5 календарних днів), на який припадають за графіком роботи працівника 3 робочих дні (понеділок — 13 березня, середа — 15 березня, п’ятниця — 17 березня) та 2 вихідних дні (14 та 16 березня). Однак за всі зазначені 5 календарних днів хвороби працівника повинні бути нараховані «лікарняні», що виплачуються за рахунок роботодавця.

Середньоденна заробітна плата працівника, обчислена в розрахунковому періоді (березень 2022 року – лютий 2023 року), становить 192,75 грн. Загальний страховий стаж працівника — 4 роки 8 місяців, тому «лікарняні» нараховуються в розмірі 60% середньої заробітної плати. Протягом останніх 12 місяців страховий стаж працівника становить понад 6 місяців, тому обмеження для суми «лікарняних», встановлене пунктом 1 частини 4 статті 12 Закону № 1105, до нього не застосовується.

Загальна сума «лікарняних» становить:

192,75 грн. х 60% х 5 к. д. хвороби = 578,25 грн.

_________________________________________________________________________

Випадки та календарні дні хвороби, за які «лікарняні» не виплачуються, встановлено у статті 16 Закону № 1105. Зокрема, «лікарняні» не виплачуються за дні хвороби, які припадають на період перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, творчій та навчальній відпустках (п. 6 ч. 1 ст. 16 Закону № 1105).

Якщо у працівника виник простій з його вини, який не оплачується (ч. четверта ст. 113 КЗпП), то у разі хвороби працівника в період такого простою «лікарняні» за цей період йому не нараховуються, оскільки вони мають повністю або частково компенсувати втрату заробітної плати, яка в даному випадку працівнику не нараховується. Якщо ж на підприємстві оформлено простій не з вини працівника, і за час такого простою працівнику на підставі частин першої або третьої статті 113 КЗпП нараховується оплата в розмірі не нижче двох третин тарифної ставки (окладу) або у розмірі середнього заробітку, але у зв’язку з хворобою (доглядом за хворою дитиною) працівник втратив право на зазначену виплату (оплату часу простою), то, на нашу думку, йому нараховуються «лікарняні» на підставі виданого (сформованого) ЛН. Проте Мінсоцполітики, ФССУ та Держпраці вважають²⁷, що якщо працівник під час простою не виходить на роботу та відсутній на робочому чи спеціально визначеному для нього роботодавцем місці у робочий час, передбачений правилами внутрішнього трудового розпорядку, то під час такого простою «лікарняні» йому не нараховуються.

Якщо наказом керівника підприємства працівник відсторонений від роботи без нарахування заробітної плати у зв’язку з початком щодо нього досудового розслідування відповідно до Кримінального кодексу України, то «лікарняні» працівникові за дні тимчасової непрацездатності, які припадають на період такого відсторонення від роботи, не нараховуються, оскільки, як зазначено вище, «лікарняні» виплачуються застрахованій особі як компенсація втрати заробітної плати, яка в зазначеному випадку працівнику не нараховується.²⁸

Обмеження суми «лікарняних» мінімальною заробітною платою

Розрахунок суми «лікарняних» у разі, якщо працівник протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку має страховий стаж менше 6 місяців, необхідно здійснювати в такій послідовності:

1) розраховується середньоденна заробітна плата виходячи з фактичних виплат;

2) розраховується сума денної виплати (середньоденна заробітна плата множиться на відсоток, що відповідає загальному страховому стажу);

3) порівнюється сума денної виплати з максимальною середньоденною зарплатою, розрахованою з мінімальної заробітної плати;

4) якщо сума денної виплати не перевищує максимальну середньоденну зарплату, розраховану з мінімальної заробітної плати, то сума «лікарняних» визначається шляхом множення денної виплати на кількість днів, які підлягають оплаті;

5) якщо сума денної виплати перевищує максимальну середньоденну зарплату, розраховану з мінімальної заробітної плати, то сума «лікарняних» визначається шляхом множення зазначеної максимальної середньоденної зарплати на кількість днів, які підлягають оплаті, тобто з урахуванням обмеження, встановленого пунктом 1 частини 4 статті 12 Закону № 1105, але без урахування загального страхового стажу працівника (на відсоток, що відповідає загальному страхового стажу, сума максимальної середньоденної зарплати, розрахованої з мінімальної заробітної плати, не множиться).²⁹

Звертаємо увагу ще на такий нюанс: якщо працівнику нараховуються «лікарняні», які розраховуються виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої в місяці настання страхового випадку (на виконання норми пункту 1 частини 4 статті 12 Закону № 1105, абзацу другого пункту 29 Порядку № 1266 та абзацу другого пункту 5 Порядку № 440), за період хвороби, який включає повний місяць (наприклад, за період хвороби з 27 лютого по 3 квітня, який включає повний місяць — березень), і в повному місяці хвороби (березні) сума «лікарняних» є більшою за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений в місяці настання страхового випадку (лютому) або повному місяці хвороби (березні — це зазвичай буває в місяцях, які мають 31 календарний день), то коригування «лікарняних», що припадають на такий місяць (березень), вже не провадиться, а їхня сума розміром мінімальної заробітної плати не обмежується, оскільки «лікарняні» вже обчислені з мінімальної заробітної плати.

ПРИКЛАД 11

Визначення суми «лікарняних», розрахованих з мінімальної заробітної плати, якщо працівник хворів весь місяць

Працівник хворів у період з 22 лютого по 31 березня 2023 року. Середньоденна заробітна плата, розрахована виходячи з нарахованих йому виплат в розрахунковому періоді, з урахуванням загального страхового стажу працівника становить 226,87 грн. Працівник протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку має страховий стаж менше 6 місяців. В цьому випадку для нарахування «лікарняних» застосовується обмеження у вигляді максимальної середньоденної зарплати, яка розраховується з мінімальної заробітної плати (6700 грн.), встановленої в лютому 2023 року (місяць настання страхового випадку) незалежно від загального страхового стажу працівника.

Максимальна середньоденна зарплата:

6700 грн. : 30,44 = 220,11 грн.

Оскільки максимальна середньоденна зарплата є меншою за середньоденну заробітну плату в розрахунковому періоді (220,11 грн. < 226,87 грн.), для розрахунку суми «лікарняних» використовується максимальна середньоденна зарплата (220,11 грн.).

Сума «лікарняних», що припадають на лютий 2023 року (за 7 календарних днів хвороби з 22 по 28 лютого):

220,11 грн. х 7 к. д. хвороби = 1540,77 грн.

Сума «лікарняних», що припадають на березень 2023 року (за 31 календарний день хвороби з 1 по 31 березня):

220,11 грн. х 31 к. д. хвороби = 6823,41 грн.

Як видно, сума «лікарняних», що припадають на березень, перевищила розмір мінімальної заробітної плати, встановлений як в лютому 2023 року (місяці настання страхового випадку), так і в березні (повному місяці хвороби): 6823,41 грн. > 6700 грн. Однак це не є підставою для зменшення працівнику суми «лікарняних», що припадають на березень, і загальної суми «лікарняних» за весь період хвороби.

Загальна сума «лікарняних» за весь період хвороби (з 22 лютого по 31 березня):

1540,77 грн. (за дні хвороби в лютому) + 6823,41 грн. (за дні хвороби в березні) = 8364,18 грн.

ПРИКЛАД 12

Визначення суми «лікарняних», розрахованих з мінімальної заробітної плати, якщо немає заробітку в розрахунковому періоді

Працівниця з 11 березня 2020 року по 10 березня 2023 року (п’ятниця) перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком. Вона повинна була вийти на роботу в понеділок 13 березня 2023 року, але в цей день захворіла і хвороба тривала по 27 березня (15 календарних днів). У розрахунковому періоді (березень 2022 року – лютий 2023 року) вона не працювала і не мала доходу, з якого сплачується ЄСВ. Посадовий оклад працівниці в березні — 8500 грн. Загальний страховий стаж працівниці на день настання страхового випадку становить 4 роки 9 місяців і 12 днів, тому «лікарняні» їй виплачуються в розмірі 60% середньої заробітної плати.

Оскільки в розрахунковому періоді працівниця не працювала з поважної причини — перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком, то середня заробітна плата для нарахування «лікарняних» обчислюється виходячи з посадового окладу, встановленого працівниці на день настання страхового випадку (п. 28 Порядку № 1266).³⁰

Середньоденна заробітна плата з урахуванням загального страхового стажу працівниці:

8500 грн. : 30,44 х 60% = 167,54 грн.

Враховуючи, що протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку працівниця має страховий стаж менше 6 місяців (період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком не включається до страхового стажу), для нарахування «лікарняних» застосовується обмеження у вигляді максимальної середньоденної зарплати, яка розраховується з мінімальної заробітної плати (6700 грн.), встановленої в березні 2023 року (місяць настання страхового випадку) незалежно від загального страхового стажу працівниці.

Максимальна середньоденна зарплата:

6700 грн. : 30,44 = 220,11 грн.

Оскільки середньоденна заробітна плата, обчислена в розрахунковому періоді з урахуванням загального страхового стажу працівниці, є меншою за максимальну середньоденну зарплату (167,54 грн. < 220,11 грн.), для розрахунку суми «лікарняних» використовується середньоденна заробітна плата, обчислена в розрахунковому періоді (167,54 грн.).

Сума «лікарняних» за період хвороби, яка підлягає нарахуванню працівниці:

167,54 грн. х 15 к. д. хвороби = 2513,10 грн.

_____________________________________________________________________________

Працівники, які за основним місцем роботи працюють менше 6 місяців перед настанням страхового випадку, для підтвердження страхового стажу повинні надати роботодавцю інформацію з Держреєстру соцстрахування про страховий стаж за минулий період у вигляді довідки, виданої органом ПФУ (про форми довідок див. вище), якщо роботодавець не може (не хоче) отримати таку інформацію (довідку) самостійно через веб-портал ПФУ.

Якщо працівник не надасть зазначену довідку роботодавцю, а останній не зможе її отримати у ПФУ, то у роботодавця не буде достовірної інформації, яка б підтверджувала наявність у такого працівника 6-місячного страхового стажу в 12-місячному періоді перед настанням страхового випадку, тому «лікарняні» працівнику необхідно нарахувати з мінімальної заробітної плати, встановленої в місяці настання страхового випадку. Якщо працівник надасть зазначену довідку після нарахування йому «лікарняних» і підтвердить наявність 6-місячного страхового стажу в 12-місячному періоді перед настанням страхового випадку, «лікарняні» підлягають перерахунку (донарахуванню) незалежно від того, коли працівником надана довідка: до закінчення 6 місяців з дня відновлення працездатності або після закінчення цього строку, оскільки звернення за призначенням «лікарняних» надійшло вчасно — в строк, передбачений частиною 5 статті 24 Закону № 1105 (не пізніше 6 календарних місяців з дня відновлення працездатності або встановлення інвалідності).³¹

Обмеження суми «лікарняних» максимальною величиною бази нарахування ЄСВ

Згідно з частиною 3 статті 17 Закону № 1105 і абзацом другим пункту 2 Порядку № 1266 сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ, з якої сплачено страхові внески (ЄСВ), а для працівників та гіг-спеціалістів резидентів Дія Сіті, не має перевищувати розмір заробітної плати (доходу) таких осіб, з якого фактично сплачено страхові внески (ЄСВ).

Абзацом третім пункту 5 Порядку № 440 також встановлено, що сума оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ, з якої сплачувалися страхові внески (ЄСВ).

Звертаємо увагу, що в частині 3 статті 17 Закону № 1105 і абзаці другому пункту 2 Порядку № 1266, а також в інших нормах цих документів, механізм застосування обмеження «лікарняних» максимальною величиною бази нарахування ЄСВ не роз’яснено.

У процитованому вище пункті 5 Порядку № 1266, що роз’яснює механізм розрахунку середньоденної заробітної плати, не вказано, що цей механізм застосовується і для пункту 2 цього Порядку (вказано, що він застосовується лише для пунктів 9, 10, 12, 20, 28 і 29 цього Порядку).

Отже, для цілей реалізації норм частини 3 статті 17 Закону № 1105, абзацу другого пункту 2 Порядку № 1266, абзацу третього пункту 5 Порядку № 440 в частині застосування обмеження «лікарняних» максимальною величиною бази нарахування ЄСВ немає підстав використовувати механізм, наведений в пункті 5 Порядку № 1266. Тобто обмежувати зверху середньоденну заробітну плату в місяці настання страхового випадку максимальною середньоденною зарплатою, що розраховується шляхом ділення максимальної величини бази нарахування ЄСВ у такому місяці на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) або на кількість календарних днів у такому місяці не можна, оскільки верхнє обмеження для середньоденної заробітної плати вже передбачено пунктом 4 Порядку № 1266 (див. вище) на підставі даних останнього місяця розрахункового періоду.

Враховуючи вищевикладене, якщо в повному місяці хвороби розмір «лікарняних», обчислених з урахуванням норм пункту 4 Порядку № 1266, в розрахунку на місяць є більшим за максимальну величину бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду (за аналогією з використанням даних цього місяця для обчислення максимальної середньоденної зарплати), то сума її перевищення працівнику не виплачується.³²

Сума «лікарняних» з урахуванням обмеження максимальною величиною бази нарахування ЄСВ визначається за таким алгоритмом:

1) розраховується середньоденна заробітна плата виходячи з фактичних виплат;

2) порівнюється розрахована середньоденна заробітна плата з максимальною середньоденною зарплатою, обчисленою з максимальної величини бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду;

3) якщо розрахована середньоденна заробітна плата не перевищує максимальну середньоденну зарплату, то перша величина множиться на кількість днів, які підлягають оплаті;

4) якщо розрахована середньоденна заробітна плата перевищує максимальну середньоденну зарплату, то остання величина множиться на кількість днів, які підлягають оплаті. Якщо в повному місяці тимчасової непрацездатності обчислена сума «лікарняних» перевищує максимальну величину бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду, то сума «лікарняних» в цьому місяці обмежується вказаною максимальною величиною (зменшується загальна сума «лікарняних»).³²

Висновок про те, що сума «лікарняних» обмежується максимальною величиною бази нарахування ЄСВ, якщо в повному місяці тимчасової непрацездатності обчислена сума «лікарняних» перевищує максимальну величину бази нарахування ЄСВ, випливає з прикладу, наведеного в пункті 4 розділу III Прикладів обчислення середньої заробітної плати (доходу) за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 21.10.2015 № 1022 (далі — Приклади № 1022), які не скасовано, хоча вони і не згадуються в Порядку № 1266.

ПРИКЛАД 13

Нарахування «лікарняних», якщо їхня сума в повному місяці хвороби не перевищує
максимальну величину бази нарахування єдиного соціального внеску

Працівник (директор підприємства), прийнятий на роботу 5 вересня 2022 року, хворів у період з 30 січня по 3 березня 2023 року (33 календарних дні). У розрахунковому періоді (жовтень – грудень 2022 року) працівник щомісяця отримував заробітну плату в розмірі окладу — 120 000 грн. і не має періодів, не відпрацьованих з поважних причин. Загальний страховий стаж працівника — 25 років, протягом останніх 12 місяців — більше 6 місяців.

Оскільки заробітна плата працівника в кожному місяці розрахункового періоду перевищувала максимальну величину бази нарахування ЄСВ (120 000 грн. > 105 000 грн.), визначимо сумарну заробітну плату працівника в розрахунковому періоді, з якої сплачено ЄСВ:

105 000 грн. (жовтень) + 105 000 грн. (листопад) + 105 000 грн. (грудень) = 315 000 грн.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді:

31 к. д. (жовтень) + 30 к. д. (листопад) + 31 к. д. (грудень) = 92 к. д.

Середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді з урахуванням загального страхового стажу:

315 000 грн. : 92 к. д. х 100% = 3423,91 грн.

Максимальна середньоденна зарплата (обчислюється виходячи з максимальної величини бази нарахування ЄСВ у грудні — останньому місяці розрахункового періоду):

105 000 грн. : 30,44 = 3449,41 грн.

Оскільки середньоденна заробітна плата, обчислена в розрахунковому періоді з урахуванням загального страхового стажу працівника, менше ніж максимальна середньоденна зарплата (3423,91 грн. < 3449,41 грн.), для розрахунку суми «лікарняних» використовується середньоденна заробітна плата, обчислена в розрахунковому періоді (3423,91 грн.).

Сума «лікарняних», яка припадає на повний місяць хвороби — лютий (28 к. д.):

3423,91 грн. х 28 к. д. хвороби = 95 869,48 грн.

Сума «лікарняних», яка припадає на лютий, не перевищила максимальну величину бази нарахування ЄСВ у грудні — останньому місяці розрахункового періоду (95 869,48 грн. < 105 000 грн.), тому за дні хвороби у лютому «лікарняні» виплачуються працівнику в повній сумі.

Загальна сума «лікарняних» за весь період хвороби (з 30 січня по 3 березня):

3423,91 грн. х 33 к. д. хвороби = 112 989,03 грн., в тому числі:

– за рахунок роботодавця (за перші 5 днів хвороби з 30 січня по 3 лютого):

3423,91 грн. х 5 к. д. хвороби = 17 119,55 грн.

– за рахунок ПФУ (за 28 днів хвороби з 4 лютого по 3 березня):

3423,91 грн. х 28 к. д. хвороби = 95 869,48 грн.

ПРИКЛАД 14

Нарахування «лікарняних», якщо в одному з місяців хвороби їхня сума перевищує
максимальну величину бази нарахування єдиного соціального внеску

Працівник був прийнятий на роботу фінансовим директором 10 жовтня 2022 року. В період з 27 грудня 2022 року по 6 лютого 2023 року (42 календарних дні) він хворів. У розрахунковому періоді, який включає лише один місяць — листопад 2022 року, він відпрацював усі робочі дні, передбачені графіком роботи, і отримав в цьому місяці заробітну плату в розмірі окладу — 110 000 грн. Загальний страховий стаж працівника становить 20 років, страховий стаж протягом останніх 12 місяців — більше 6 місяців.

Оскільки заробітна плата працівника в місяці розрахункового періоду (листопаді) перевищила максимальну величину бази нарахування ЄСВ (110 000 грн. > 105 000 грн.), то заробітна плата працівника в розрахунковому періоді (листопаді), з якої сплачено ЄСВ, становить 105 000 грн. Кількість календарних днів у розрахунковому періоді — 30 к. д. (всі календарні дні листопада).

Середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді з урахуванням загального страхового стажу:

105 000 грн. : 30 к. д. х 100% = 3500 грн.

Максимальна середньоденна зарплата (обчислюється з максимальної величини бази нарахування ЄСВ у листопаді — останньому та єдиному місяці розрахункового періоду):

105 000 грн. : 30,44 = 3449,41 грн.

Враховуючи, що середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді є більшою за максимальну середньоденну зарплату (3500 грн. > 3449,41 грн.), для розрахунку суми «лікарняних» використовується максимальна середньоденна зарплата (3449,41 грн.).

Сума «лікарняних», яка припадає на грудень (5 к. д.):

3449,41 грн. х 5 к. д. хвороби = 17 247,05 грн.

Сума «лікарняних», яка припадає на повний місяць хвороби — січень (31 к. д.):

3449,41 грн. х 31 к. д. хвороби = 106 931,71 грн.

Оскільки сума «лікарняних», яка припадає на січень, перевищила максимальну величину бази нарахування ЄСВ у листопаді — останньому та єдиному місяці розрахункового періоду (106 931,71 грн. > 105 000 грн.), за дні хвороби в січні «лікарняні» виплачуються працівнику в сумі 105 000 грн., а «лікарняні», що перевищують цю суму, йому не виплачуються.

Сума «лікарняних», яка припадає на лютий (6 к. д.):

3449,41 грн. х 6 к. д. хвороби = 20 696,46 грн.

Загальна сума «лікарняних» за весь період хвороби, що підлягає нарахуванню працівнику:

17 247,05 грн. (за дні хвороби у грудні) + 105 000 грн. (за дні хвороби в січні) + 20 696,46 грн. (за дні хвороби в лютому) = 142 943,51 грн.

_________________________________________________________________________

Сума «лікарняних» при звільненні працівника

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 1105 право на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законодавством.

Враховуючи вищевикладене, якщо працівник звільняється, наприклад, згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП (за угодою сторін), але в останній день роботи (в день звільнення) захворів, то він має право на оплату ЛН (отримання «лікарняних») за цей день, оскільки, як зазначено вище, таке право виникає з настанням непрацездатності в період роботи, включаючи день звільнення.

У разі звільнення працівника не з ініціативи роботодавця під час тимчасової непрацездатності «лікарняні» нараховуються за перші 5 днів хвороби роботодавцем по день звільнення, а в подальшому — з 6-го дня тимчасової непрацездатності — за рахунок ПФУ за весь період до відновлення працездатності або встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи (ч. 2 ст. 15 Закону № 1105). Кількість ЛН, що підлягають оплаті при звільненні, має визначатися за принципом, що вони видані за одним страховим випадком, що настав у період роботи.³³

Наприклад, якщо останній день роботи і день звільнення працівника, що здійснюється з ініціативи роботодавця (наприклад, за пунктом 1 статті 40 КЗпП у зв’язку із скороченням штату), — 28 лютого 2023 року, але працівник захворів у цей день і хворів по 10 березня 2023 року (в даному випадку дата звільнення працівника переноситься на останній день його непрацездатності за цим страховим випадком — ч. третя ст. 40 КЗпП), то роботодавець і ПФУ зобов’язані оплатити ЛН, виданий працівнику на період хвороби з 28 лютого по 10 березня 2023 року, а також ЛН, що є його продовженням. Якщо працівнику буде виданий (по працівнику буде сформований) новий (первинний) ЛН з 11 березня 2023 року за новим страховим випадком, то він не оплачується, оскільки виданий після дати звільнення працівника (після 10 березня 2023 року).

Якщо працівник звільняється за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) або за власним бажанням (ст. 38 і 39 КЗпП), при цьому видано наказ про його звільнення, наприклад 31 березня 2023 року, але в цей день працівник захворів, і хвороба тривала по 11 квітня 2023 року, то за рахунок роботодавця оплачується тільки день хвороби 31 березня, оскільки в цей день працівник перебував у трудових відносинах з роботодавцем (в даному випадку дата звільнення працівника не переноситься на останній день його непрацездатності). Дні хвороби працівника з 1 по 4 квітня, що припадають на перші 5 календарних днів тимчасової непрацездатності, роботодавцем не оплачуються (припадають на період, коли працівник вже не перебуває у трудових відносинах з роботодавцем), а період хвороби з 5 по 11 квітня 2023 року оплачується за рахунок ПФУ, як період, починаючи з 6-го дня тимчасової непрацездатності за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення працівника.³⁴

Сума «лікарняних» при донарахуванні та сторнуванні заробітної плати

Згідно з підпунктом 1.6.2 Інструкції № 5 якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у фонді оплати праці того місяця, в якому були здійснені нарахування.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, у разі нарахування заробітної плати за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми з метою обкладення ЄСВ включаються до заробітної плати того місяця, в якому були здійснені нарахування.

Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, при заповненні додатка Д1 Податкового розрахунку якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній звітний (податковий) період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, суми донарахованої заробітної плати включаються до заробітної плати місяця, в якому були здійснені такі донарахування.

Як зазначалося вище, середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат (в т. ч. «лікарняних») обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до Податкового розрахунку (п. 32 Порядку № 1266).

Отже, донарахування заробітної плати в поточному місяці за попередні місяці не впливає на суму (не вимагає донарахування) «лікарняних», виплачених за попередні періоди, оскільки при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» враховується тільки заробітна плата (дохід), з якої в розрахунковому періоді сплачені страхові внески (ЄСВ).³⁵

Водночас якщо, наприклад, в першому місяці розрахункового періоду працівнику донарахували заробітну плату за попередній місяць, який не включається до розрахункового періоду, то така донарахована заробітна плата включається до заробітної плати першого місяця розрахункового періоду (тобто місяця, в якому здійснено донарахування), і, відповідно, включається до складу виплат розрахункового періоду, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» (див. приклад в п. 6 розділу III Прикладів № 1022).

Якщо в останньому місяці розрахункового періоду працівник хворів (наприклад, з 22 по 31 грудня), але йому помилково за робочі дні хвороби в такому місяці була нарахована заробітна плата (замість «лікарняних») і її сума відображена у Податковому розрахунку за цей місяць (грудень), то вся сума такої помилково нарахованої заробітної плати, з якої сплачено ЄСВ, включається до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» в наступних місяцях (січні, лютому і т. д.), але виключаються календарні дні хвороби в такому місяці (грудні) як не відпрацьовані з поважної причини (див. приклад в п. 6 розділу III Прикладів № 1022).³⁶

У разі сторнування заробітної плати в місяці розрахункового періоду при обчисленні середньоденної заробітної плати для розрахунку «лікарняних» включається нарахована заробітна плата за мінусом її сторнованої суми в місяці такого сторнування.

Так, якщо працівник захворів, наприклад, у березні, а в місяці розрахункового періоду — лютому сторновано суму заробітної плати через допущену помилку в попередньому місяці — січні, який теж включається до розрахункового періоду, і в цьому місяці (січні) працівник частину місяця не працював через хворобу, але йому помилково нараховано заробітну плату (замість «лікарняних») як за повністю відпрацьований місяць, то для розрахунку «лікарняних» у березні та наступних місяцях (не пізніше лютого наступного року) до складу виплат місяця виправлення помилки — лютого включається сума, зменшена на помилково нараховану суму заробітної плати в попередньому місяці — січні. Помилково нарахована сума заробітної плати в місяці хвороби — січні включається до доходів цього місяця і в їхньому складі враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» в наступних місяцях. Але з кількості календарних днів розрахункового періоду виключаються календарні дні хвороби в такому місяці — січні, оскільки ці дні не відпрацьовані з поважної причини (див. приклад в п. 6 розділу III Прикладів № 1022).

Особливості призначення та виплати «лікарняних» сумісникам

З 1 січня 2023 року Закон № 1105 був викладений в новій редакції³⁷, після чого абзац другий частини 1 статті 22 цього Закону отримав таку редакцію:

«Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Нагадаємо, що до 1 січня 2023 року в абзаці другому частини 1 статті 30 Закону № 1105 була така сама норма, але замість сполучника «або» використовувався сполучник «та».

Після першого ознайомлення з вищенаведеною нормою абзацу другого частини 1 статті 22 Закону № 1105 нам здалося, що наявність сполучника «або» (замість сполучника «та») є редакційною помилкою (непорозумінням, опискою), які іноді трапляються у текстах законів. Тому ми з нетерпінням чекали змін до Порядку № 1266 (зокрема, до його пункту 30, де йдеться про надання страхових виплат сумісникам), якими норми цього Порядку мали бути приведені у відповідність з новими нормами Закону № 1105, оскільки в абзаці другому частини 1 статті 22 Закону № 1105 прямо зазначено, що надання допомог здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зміни до Порядку № 1266 було внесено³⁸, але по сумісниках в пункті 30 Порядку № 1266 практично нічого не змінилося (норми цього пункту див. вище на стор. 37–38). Зокрема, пункт 30 Порядку № 1266 передбачає нарахування страхових виплат як за основним місцем роботи, так і за місцем (місцями) роботи за сумісництвом, при цьому розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо. Як і раніше, страхові виплати за сумісництвом мають нараховуватися на підставі виданого ЛН (у разі видачі ЛН у формі документа на папері — на підставі його копії, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою (у разі наявності) за основним місцем роботи) та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом. У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ.

Таким чином, Порядок № 1266 не передбачає надання страхових виплат сумісникам лише за одним місцем роботи — за основним чи за сумісництвом, тому зміцнилася наша впевненість в тому, що абзац другий частини 1 статті 22 Закону № 1105 має редакційну помилку, на яку ніхто не буде звертати увагу.

Але у другій половині січня виявилося, що наявність сполучника «або» (замість сполучника «та») в абзаці другому частини 1 статті 22 Закону № 1105 не є редакційною помилкою, а спеціально було задумано розробниками нової редакції Закону № 1105, до яких належить і ПФУ (скоріш за все, для економії коштів цього страховика). Так, в декількох своїх листах³⁹ ПФУ повідомив, що в словосполученні «надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом)» використано сполучник «або», який уживається на означення того, що з ряду перелічуваних предметів (явищ і т. ін.) можливий тільки один. У свою чергу згідно з абзацом першим частини 1 статті 22 Закону № 1105 страхова виплата у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності). Отже, частиною 1 статті 22 Закону № 1105 визначено першочерговість реалізації права застрахованих осіб на страхову виплату за основним місцем роботи (діяльності), і лише у разі не реалізації застрахованою особою права на таку виплату за основним місцем роботи (відмови страхувальником в призначені страхової виплати за основним місцем роботи) вона надається за місцем роботи за сумісництвом. Реалізація права на страхову виплату у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за сумісництвом передбачена лише за одним місцем роботи за сумісництвом. Тому у разі наявності у застрахованої особи на момент настання страхового випадку декількох місць роботи за сумісництвом застрахована особа реалізує своє право на страхову виплату шляхом подання до одного з місць роботи за сумісництвом рішення страхувальника або уповноважених ним осіб з основного місця роботи про відмову в призначенні страхової виплати.

Таким чином, ПФУ своїми роз’ясненнями фактично позбавляє застрахованих осіб права на отримання страхових виплат за кожним місцем роботи за трудовим договором, що передбачено Порядком № 1266.

Якщо ПФУ лобіював внесення сполучника «або» (замість сполучника «та») до абзацу другого частини 1 статті 22 Закону № 1105, то незрозуміло, чому він не пролобіював внесення аналогічних змін до пункту 30 Порядку № 1266. Як наслідок, маємо конфлікт в застосуванні норми абзацу другого частини 1 статті 22 Закону № 1105: з одного боку, наявність сполучника «або» передбачає можливість нарахування страхової виплати застрахованій особі лише за одним місцем роботи (в т. ч. внутрішнім сумісникам); з іншого боку, наявність посилання в питанні надання страхових виплат за основним місцем роботи та за місцем роботи за сумісництвом на порядок, встановлений Кабінетом Міністрів України (тобто на Порядок № 1266), передбачає одночасне надання страхових виплат як за основним місцем роботи, так і за місцем (місцями) роботи за сумісництвом при дотриманні певних умов.

В такій ситуації оптимальний варіант — внесення відповідних змін до абзацу другого частини 1 статті 22 Закону № 1105 (наприклад, замість сполучника «або» можна повернути сполучник «та») або до пункту 30 Порядку № 1266 (наприклад, передбачити можливість нарахування страхової виплати суміснику лише за одним місцем роботи, при цьому скасувати норму про надання за місцем роботи за сумісництвом довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи).

До моменту внесення змін до абзацу другого частини 1 статті 22 Закону № 1105 або до пункту 30 Порядку № 1266 роботодавець за місцем роботи за сумісництвом має право вибору з наступних двох варіантів:

1. Дотримуватися позиції ПФУ, викладеної в його листах, тобто не нараховувати страхову виплату за сумісництвом, якщо її нараховано за основним місцем роботи, і, навпаки, нараховувати страхову виплату за сумісництвом, якщо її не нараховано за основним місцем роботи (на підставі заяви працівника, довідки з основного місця роботи про ненарахування страхової виплати).

2. Виконувати норми пункту 30 Порядку № 1266, тобто нараховувати страхову виплату за сумісництвом, якщо її нараховано за основним місцем роботи, за умови надання працівником за місцем роботи за сумісництвом копії паперового ЛН (отримання роботодавцем за сумісництвом копії е-ЛН працівника в електронному кабінеті страхувальника на порталі послуг ПФУ) та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи, з якої випливає, що сумарна заробітна плата за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не перевищує розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ.

У разі вибору варіанту 2 і подання заяви-розрахунку по страховій виплаті суміснику до ПФУ система може заблокувати прийняття (обробку) такої заяви-розрахунку, якщо страхову виплату за цим же страховим випадком вже призначено за основним місцем роботи. В цьому випадку єдиний варіант захисту прав працівника — судитись з ПФУ. На нашу думку, позиція ПФУ не переконлива, оскільки вона базується лише на наявності сполучника «або» в абзаці другому частини 1 статті 22 Закону № 1105 та не враховує інші норми цього Закону та норми Порядку № 1266.

Нагадаємо, що згідно зі статтею 11 Закону № 1105 страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 1105 та пункту 3 частини 1 статті 1 Закону № 2464 застрахована особа — фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку ЄСВ.

Пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону № 1105 встановлено, що застрахована особа має право на отримання у разі настання страхового випадку страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Крім того, стаття 16 Закону № 1105, яка містить виключний перелік підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, не містить такої підстави для відмови в наданні вказаної допомоги за місцем роботи за сумісництвом як надання цієї допомоги за основним місцем роботи.

Частиною 1 статті 8 Закону № 2464 встановлено, що розмір ЄСВ для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам.

Таким чином, вищенаведені норми Закону № 1105 та Закону № 2464 вказують на те, що особи, які працюють на умовах трудового договору як за основним місцем роботи, так і за місцем (місцями) роботи за сумісництвом, є застрахованими особами, на заробітну плату (дохід) яких нараховується ЄСВ, частина якого потрапляє до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, завдяки чому вони мають право на отримання страхових виплат за цим видом страхування за кожним місцем роботи.

Якщо ж керуватися логікою ПФУ (надання страхової виплати лише за одним місцем роботи), то сумісник, якому при настанні страхового випадку завжди буде нараховуватися страхова виплата за основним місцем роботи, ніколи не отримає страхових виплат за місцем роботи за сумісництвом, тобто він фактично не буде застрахованою особою та не підлягатиме страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за місцем роботи за сумісництвом, незважаючи на те, що з його заробітної плати (доходу), нарахованої за місцем роботи за сумісництвом, роботодавцем сплачувався ЄСВ. Це суперечить вищенаведеним нормам Закону № 1105.

Роботодавець працівника за місцем роботи за сумісництвом зобов’язаний за власний рахунок нараховувати йому «лікарняні» за перші 5 днів хвороби, оскільки згідно з пунктом 2 Порядку № 440 оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом⁴⁰ (в абзаці другому частини 1 статті 22 Закону № 1105, яка містить сполучник «або», йдеться лише про виплату допомог, які фінансуються за рахунок ПФУ.

Порядок призначення та виплати «лікарняних»

У разі настання у застрахованої особи страхового випадку на підставі сформованого електронного ЛН⁴¹ або поданого нею паперового ЛН страхувальник або уповноважені ним особи приймають рішення про призначення страхової виплати застрахованій особі (ч. 3 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону № 1105).

Документи (електронний або паперовий ЛН) для призначення «лікарняних» розглядаються не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні «лікарняних» із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові (застрахованій особі) не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення (ч. 1 ст. 24 Закону № 1105).

Своє рішення про призначення страхової виплати уповноважені особи страхувальника можуть оформляти протоколом, актом тощо, а страхувальник — наказом, розпорядженням, рішенням тощо.

Свое решение о назначении страховой выплаты уполномоченные лица страхователя могут оформлять протоколом, актом и т. п., а страхователь — приказом, распоряжением, решением и т. п.

На підставі прийнятого рішення про призначення працівнику страхової виплати роботодавець за власний рахунок оплачує перші 5 календарних днів тимчасової непрацездатності, не пов’язаної з НВВ, та перші 17 календарних днів тимчасової непрацездатності, пов’язаної з НВВ (ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 36 Закону № 1105, п. 1 Порядку № 440).

Що стосується виплати працівнику «лікарняних» за рахунок коштів ПФУ, то роботодавцю-страхувальнику необхідно пройти певну процедуру.

Згідно зі статтею 26 Закону № 1105 фінансування страхувальників для надання страхових виплат застрахованим особам здійснюється територіальними органами ПФУ в порядку, встановленому правлінням ПФУ. Однак до затвердження ПФУ такого порядку необхідно керуватися Порядком фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженим постановою правління ФССУ від 19.07.2018 № 12 (далі — Порядок № 12).

Підставою для фінансування страхувальників територіальними органами ПФУ є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами. Форма заяви-розрахунку наведена у додатку 1 до Порядку № 12.

Заява-розрахунок оформляється на підставі рішення страхувальника або уповноважених ним осіб про призначення страхової виплати та має бути подана до територіального органу ПФУ в електронному⁴² або паперовому вигляді не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття такого рішення (п.п. 2, 4 Порядку № 12).

Територіальні органи ПФУ протягом 3 робочих днів після надходження заяви-розрахунку, в тому числі в електронній формі, здійснюють фінансування страхувальників (ч. 1 ст. 26 Закону № 1105).

Страхувальник відкриває у банку окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів від ПФУ. Страхувальник, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів у відповідному органі Державної казначейської служби України. Кошти, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок страхувальника, можуть бути використані страхувальником виключно на здійснення застрахованим особам страхових виплат. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону (ч. 2 ст. 26 Закону № 1105).

Після надходження суми коштів, зазначеної у заяві-розрахунку, на окремий рахунок страхувальник зобов’язаний виплатити «лікарняні» працівникам у найближчий після дня їх призначення (отримання від ПФУ) строк, встановлений для виплати заробітної плати (ч. 2 ст. 24 Закону № 1105, п. 9 Порядку № 12).

Наприклад, якщо гроші від ПФУ надійшли на окремий рахунок 15 березня, а найближчий строк виплати заробітної плати на підприємстві — 22 березня, то «лікарняні» необхідно виплатити працівникам 22 березня.⁴³

Згідно з пунктом 10 Порядку № 12 протягом місяця з дня проведення виплат за рахунок коштів ПФУ страхувальник надсилає ПФУ повідомлення про проведення виплат за формою, наведеною у додатку 2 до Порядку № 12. Наразі таке повідомлення до ПФУ можна подати лише в паперовому вигляді (листом з повідомленням про вручення або безпосередньо до органу ПФУ), але ПФУ вже працює над тим, щоб це можна було зробити через електронний кабінет страхувальника на порталі послуг ПФУ.

Звертаємо увагу, що в заяві-розрахунку страхувальнику необхідно вказувати повну нараховану суму «лікарняних» з урахуванням обов’язкових утримань (ПДФО, військовий збір). ПФУ здійснює фінансування нарахованої суми «лікарняних» з урахуванням обов’язкових утримань. Після надходження від ПФУ на окремий рахунок суми коштів, яка зазначена в заяві-розрахунку, страхувальник зобов’язаний виплатити «лікарняні» у вищезазначений строк, а частина отриманих страхових коштів спрямовується на сплату ПДФО, військового збору та інших обов’язкових платежів. При цьому фінансування страхувальниками за рахунок власних коштів страхових виплат застрахованим особам і сплата з них суми обов’язкових утримань (ПДФО, військовий збір) з наступним відшкодуванням (погашенням) цих витрат ПФУ Законом № 1105 не передбачено.⁴⁴

У разі якщо сума отриманих страхувальником від територіальних органів ПФУ страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання страхових виплат, невикористані страхові кошти повертаються до територіального органу ПФУ, що здійснив фінансування, протягом 3 робочих днів (ч. 1 ст. 26 Закону № 1105, п. 12 Порядку № 12).