Новшества в принятии на работу военнообязанных и трудовых гарантиях работников-резервистовНововведення у прийнятті на роботу військовозобов’язаних і трудових гарантіях працівників-резервістів

23 апреля 2021 года вступил в силу Закон Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно усовершенствования отдельных вопросов выполнения воинской обязанности и ведения воинского учета» от 30.03.2021 г. № 1357-IX (далее — Закон № 1357). Этим документом в 43 законодательных акта внесены изменения, которые направлены на совершенствование отдельных вопросов выполнения воинской обязанности и ведения воинского учета. В частности, изменения внесены в Кодекс законов о труде Украины (далее — КЗоТ).

Новшества в принятии на работу и трудовых отношениях с военнообязанными

Часть вторая статьи 24 КЗоТ дополнена нормой, согласно которой при заключении трудового договора гражданин обязан подать также соответствующий военно-учетный документ.

Следовательно, почти все мужчины, а также женщины, состоящие на воинском учете, в случае трудоустройства обязаны подать работодателю, кроме прочих документов, соответствующий военно-учетный документ, подтверждающий их пребывание на воинском учете (для призывника — удостоверение о приписке к призывному участку; для военнообязанного, резервиста — военный билет или временное удостоверение военнообязанного).

Часть пятая статьи 119 КЗоТ изложена в следующей новой редакции:

«Гарантии, определенные в части третьей этой статьи, сохраняются за работниками, которые во время прохождения военной службы получили ранения (другие повреждения здоровья) и находятся на лечении в медицинских учреждениях, а также попали в плен или признаны без вести пропавшими, на срок до дня, следующего за днем их постановки на воинский учет в районных (городских) территориальных центрах комплектования и социальной поддержки, Центральном управлении или региональных органах Службы безопасности Украины, соответствующем подразделении Службы внешней разведки Украины после их увольнения с военной службы в случае окончания ими лечения в медицинских учреждениях независимо от срока лечения, возвращения из плена, появления их после признания без вести пропавшими или до дня объявления судом их умершими».

Таким образом, трудовые гарантии, определенные в части третьей статьи 119 КЗоТ (сохранение места работы, должности и среднего заработка по месту работы на время пребывания на военной службе в особый период)¹ сохраняются за вышеуказанными категориями работников до дня, следующего за днем их постановки на воинский учет в вышеуказанных органах после их увольнения с военной службы.

Обращаем внимание, что Законом № 1357 внесены изменения во все законодательные акты, где упоминались военные комиссариаты, и слова «военные комиссариаты» заменены словами «территориальные центры комплектования и социальной поддержки» в соответствующих падежах. То есть теперь функции бывших военных комиссариатов выполняют территориальные центры комплектования и социальной поддержки. Поэтому в вопросах ведения воинского учета на предприятиях, в учреждениях и организациях ответственным лицам теперь необходимо сотрудничать с территориальными центрами комплектования и социальной поддержки.

Напомним, что по работникам, состоящим на воинском учете, ведется типовая форма первичной учетной документации № П-2 «Особова картка працівника», утвержденная совместным приказом Государственного комитета статистики Украины и Министерства обороны Украины от 25.12.2009 г. № 495/656. Она содержит раздел ІI «Відомості про військовий облік», где указываются данные, в частности, о группе и категория учета, воинском звании, военно-учетной специальности, пригодности к военной службе, названии райвоенкомата (теперь — территориального центра комплектования и социальной поддержки) по месту регистрации и по месту фактического проживания, о пребывании на специальном учете.

Особенности ведения воинского учета, в том числе работодателями, определяет Порядок организации и ведения воинского учета призывников и военнообязанных, утвержденный постановлением Кабинета Министров Украины от 07.12.2016 г. № 921. Сейчас готовятся изменения в этот Порядок и форму № П-2, что предусмотрено пунктом 3 раздела II «Заключительные и переходные положения» Закона № 1357.

Все остальные изменения в КЗоТ в основном касаются предоставления дополнительных трудовых гарантий работникам, которые проходят (проходили) военную службу по призыву лиц из числа резервистов в особый период, поскольку в ближайшее время для доукомплектования Вооруженных Сил Украины на военную службу планируется призвать много резервистов.

Кто такие военнослужащие-резервисты

Законом № 1357 часть 6 статьи 2 Закона Украины «О воинской обязанности и военной службе» от 25.03.1992 г. № 2232-XII (далее — Закон № 2232) дополнена новым видом военной службы — военная служба по призыву лиц из числа резервистов в особый период.

Согласно обновленному абзацу шестому части 9 статьи 1 Закона № 2232 резервисты — лица, которые проходят службу в военном резерве Вооруженных Сил Украины, других военных формированиях и предназначены для их комплектования в мирное время и в особый период.

Граждане Украины могут проходить службу в военном резерве Вооруженных Сил Украины или других военных формированиях. Порядок отбора и принятия на службу в военном резерве, сроки, условия и порядок ее прохождения, а также основания и порядок увольнения со службы определяются Законом № 2232, соответствующими положениями о прохождении гражданами Украины службы в военном резерве, утверждаемыми Президентом Украины, и другими нормативно правовыми актами (ч. 9 ст. 2 Закона № 2232).

На военную службу по призыву лиц из числа резервистов в особый период для оперативного доукомплектования Вооруженных Сил Украины и других военных формирований призываются граждане Украины, которые заключили контракты о прохождении службы в военном резерве и/или зачислены в военный оперативный резерв (ч. 10 ст. 2 Закона № 2232).

Для граждан Украины, которые проходят службу в военном резерве по контракту, зачислены во время такой службы в военный оперативный резерв и призываются на военную службу по призыву лиц из числа резервистов в особый период, началом военной службы считается день зачисления в списки личного состава воинской части (п. 5 ч. 1 ст. 24 Закона № 2232).

Для граждан Украины, которые зачислены в военный оперативный резерв после их увольнения с военной службы и призываются на военную службу по призыву лиц из числа резервистов в особый период, началом прохождения военной службы считается день отправления в воинскую часть из соответствующего районного (городского) территориального центра комплектования и социальной поддержки (п. 6 ч. 1 ст. 24 Закона № 2232).

Для военнослужащих, проходящих военную службу по призыву лиц из числа резервистов в особый период, срок военной службы определяется решением Верховного Главнокомандующего Вооруженных Сил Украины (абз. восьмой ч. 7 ст. 23 Закона № 2232).

Напомним, что с соответствии с пунктом 17 статьи 106 Конституции Украины и статьей 7 Закона Украины «О Вооруженных Силах Украины» от 06.12.91 г. № 1934 XII Верховным Главнокомандующим Вооруженных Сил Украины является Президент Украины, поэтому срок военной службы резервистов в особый период устанавливается Указом Президента Украины.

Согласно обновленной статье 38 Закона № 2232 центральные и местные органы исполнительной власти, другие государственные органы, органы местного самоуправления, предприятия, учреждения, организации и учебные заведения независимо от подчинения и формы собственности обязаны по требованию территориальных центров комплектования и социальной поддержки, Центрального управления или региональных органов Службы безопасности Украины, соответствующего подразделения Службы внешней разведки Украины (далее вместе — центры комплектования) известить призывников, военнообязанных и резервистов об их вызове в центры комплектования, обеспечить их своевременное прибытие по этому вызову, в 7-дневный срок уведомить соответствующие центры комплектования о принятии на работу (обучение) и увольнении с работы (обучения) призывников, военнообязанных и резервистов.

Порядок и особенности призыва на военную службу по призыву лиц из числа резервистов в особый период, в том числе трудовые гарантии работников-резервистов, установлены новой статьей 39-1 Закона № 2232.

Трудовые гарантии работников-резервистов

В соответствии с частью 10 статьи 39-1 Закона № 2232 граждане Украины, призванные на военную службу по призыву лиц из числа резервистов в особый период, пользуются гарантиями, предусмотренными частью третьей статьи 119 КЗоТ.

Таким образом, за работниками–резервистами на срок до окончания особого периода или до дня фактического увольнения с военной службы сохраняются место работы, должность и средний заработок на предприятии, в учреждении, организации, фермерском хозяйстве, сельскохозяйственном производственном кооперативе независимо от подчинения и формы собственности и у физических лиц – предпринимателей, у которых они работали на момент призыва.

Пункт 9 части второй статьи 42 КЗоТ дополнен положением, согласно которому при равных условиях производительности труда и квалификации преимущество в оставлении на работе при сокращении численности или штата работников в связи с изменениями в организации производства и труда предоставляется работникам из числа бывших военнослужащих срочной службы, военной службы по призыву во время мобилизации, на особый период, военной службы по призыву лиц из числа резервистов в особый период, военной службы по призыву лиц офицерского состава и лиц, проходивших альтернативную (невоенную) службу, — в течение двух лет со дня увольнения их со службы.

Следовательно, вышеуказанная трудовая гарантия (преимущество в оставлении на работе при сокращении численности или штата работников) теперь распространена на работников из числа бывших военнослужащих, проходивших военную службу по призыву лиц из числа резервистов в особый период.

Часть третья статьи 47 КЗоТ изложена в новой редакции, в соответствии с которой в случае призыва собственника – физического лица на военную службу по призыву во время мобилизации, на особый период, на военную службу по призыву лиц из числа резервистов в особый период такой собственник – физическое лицо должен выполнить свои обязанности, определенные этой статьей, в течение месяца после увольнения с такой военной службы без применения санкций и штрафов.

Таким образом, теперь не только в случае призыва в особый период собственника – физического лица на военную службу во время мобилизации, но и в случае призыва как резервиста такой собственник – физическое лицо как работодатель может не в день увольнения выдать наемным работникам надлежащим образом оформленную трудовую книжку и провести с ними окончательный денежный расчет, а в течение месяца после увольнения с такой военной службы без применения санкций и штрафов. Хотя желательно трудовую книжку наемным работникам выдать именно в день увольнения, чтобы у них не было проблем с трудоустройством к другому работодателю, пока бывший работодатель находится на военной службе.

Статья 196 «Дополнительные гарантии в содействии трудоустройству» КЗоТ изложена в новой редакции, согласно которой для трудоустройства молодежи, которая закончила или прекратила обучение в общеобразовательных, профессионально-технических и высших учебных заведениях, уволилась со срочной военной службы и впервые принимается на работу, а также лиц, уволенных с военной службы по призыву во время мобилизации, на особый период, военной службы по призыву лиц из числа резервистов в особый период, которые в добровольном порядке заключили контракт о прохождении службы в военном резерве, военной службы по призыву лиц офицерского состава или альтернативной (невоенной) службы (в течение 6 месяцев после окончания или прекращения обучения или службы), детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки, лиц, которым исполнилось 15 лет и которые по согласию одного из родителей или лица, которое их заменяет, могут, как исключение, приниматься на работу, а также других категорий лиц, имеющих дополнительные гарантии в содействии трудоустройству, предприятиям, учреждениям и организациям устанавливается квота в соответствии с Законом Украины «О занятости населения» от 05.07.2012 г. № 5067-VI (далее — Закон о занятости).

Одновременно пункт 4 части 1 статьи 14 Закона о занятости изложен в новой редакции, согласно которой к категориям граждан, имеющих дополнительные гарантии в содействии трудоустройству (и соответственно включающихся в квоту для трудоустройства указанных граждан в размере 5% среднеучетной численности штатных работников за предшествующий календарный год), относится молодежь, которая закончила или прекратила обучение в учреждениях общего среднего, профессионального (профессионально-технического), специального предвысшего и высшего образования, уволилась со срочной военной или альтернативной (невоенной) службы, военной службы по призыву лиц из числа резервистов в особый период (в течение 6 месяцев после окончания или прекращения обучения или службы) и впервые принимается на работу.

Обращаем внимание, что нормы вышепроцитированной статьи 196 КЗоТ в вопросе категорий лиц – бывших военнослужащих, которые имеют дополнительные гарантии в содействии трудоустройству и включаются в квоту, не совсем совпадают с вышеприведенными нормами пункта 4 части 1 статьи 14 Закона о занятости. Учитывая, что последний нормативный документ является специальным законодательным актом в указанном вопросе, то необходимо руководствоваться именно его нормами.

Законом № 1357 внесены дополнения в статью 197 «Предоставление молодежи первого рабочего места» КЗоТ, которой теперь установлено, что трудоспособной молодежи – гражданам Украины в возрасте от 15 до 28 лет после окончания или прекращения обучения в общеобразовательных, профессиональных учебно-воспитательных и высших учебных заведениях, завершения профессиональной подготовки и переподготовки, а также после увольнения со срочной военной службы, военной службы по призыву во время мобилизации, на особый период, военной службы по призыву лиц из числа резервистов в особый период, военной службы по призыву лиц офицерского состава или альтернативной (невоенной) службы предоставляется первое рабочее место на срок не менее 2 лет.

Таким образом, теперь гарантия в виде предоставления молодежи первого рабочего места на срок не менее 2 лет предоставляется также лицам, уволенным с военной службы по призыву лиц из числа резервистов в особый период.

Пункт 5 части седьмой статьи 10 Закона Украины «Об отпусках» от 15.11.96 г. № 504/96-ВР дополнен нормой, согласно которой ежегодные отпуска полной продолжительности до наступления 6-месячного срока непрерывной работы в первый год работы на данном предприятии по желанию работника предоставляются лицам, уволенным после прохождения военной службы по призыву лиц из числа резервистов в особый период, если после увольнения со службы они были приняты на работу в течение 3 месяцев, не считая времени переезда к месту жительства.

Напомним, что с 2015 года такая же трудовая гарантия предоставлена лицам, уволенным после прохождения срочной военной службы, военной службы по призыву во время мобилизации, на особый период, военной службы по призыву лиц офицерского состава или альтернативной (невоенной) службы.

Уплата единого социального взноса предпринимателями – резервистами

Законом № 1357 внесены изменения в Закон Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» от 08.07.2010 г. № 2464-VI (далее — Закон о ЕСВ). Так, раздел VIII «Заключительные и переходные положения» Закона о ЕСВ дополнен новым пунктом 9-18, которым установлено следующее.

Во время действия особого периода, определенного Законом Украины «О мобилизационной подготовке и мобилизации» от 21.10.93 г. № 3543-XII (далее — Закон о мобилизации), плательщики единого социального взноса (далее — ЕСВ), указанные в части 1 статьи 4 Закона о ЕСВ, призванные на военную службу по призыву лиц из числа резервистов в особый период, на весь срок их военной службы освобождаются от выполнения своих обязанностей, определенных частью 2 статьи 6 Закона о ЕСВ, если они не являются работодателями.

Следовательно, неработодатели — физические лица – предприниматели, физические лица, обеспечивающие себя работой самостоятельно, лица, осуществляющие независимую профессиональную деятельность, члены фермерского хозяйства — на весь срок их военной службы освобождаются, в частности, от начисления и уплаты ЕСВ, представления отчетности о начислении ЕСВ, ведения учета выплат (дохода) для начисления ЕСВ и т. п.

Основанием для указанного освобождения являются заявление плательщика ЕСВ и копия соответствующего военно-учетного документа с указанием данных о его призыве на военную службу по призыву лиц из числа резервистов в особый период, представляемые в налоговый орган по месту учета плательщика ЕСВ в течение 10 дней после его увольнения с такой военной службы.

Если плательщик ЕСВ после увольнения с военной службы по призыву лиц из числа резервистов в особый период находится на лечении (реабилитации) в связи с віполнением обязанностей такой службы, заявление и копия соответствующего военно-учетного документа подаются им в течение 10 дней после окончания лечения (реабилитации).

Если плательщик ЕСВ имеет наемных работников и на срок своей военной службы по призыву лиц из числа резервистов в особый период уполномочивает другое лицо на выплату наемным работникам заработной платы и/или других доходов, его обязательства, определенные пунктами 1 (кроме уплаты ЕСВ), 2 – 6, 10 и 12 части 2 статьи 6 Закона о ЕСВ, осуществляет такое уполномоченное лицо.

ЕСВ, начисленный уполномоченным лицом на такие выплаты в течение срока военной службы плательщика ЕСВ, уплачивается уволенным с военной службы плательщиком ЕСВ в течение 180 календарных дней со дня, следующего за днем его увольнения с такой службы, без начисления штрафных и финансовых санкций. Плательщик ЕСВ в вышеупомянутом заявлении указывает данные о начисленном уполномоченным лицом ЕСВ на сумму таких выплат.

В течение срока военной службы плательщика ЕСВ отчетность о начисленном уполномоченным лицом ЕСВ на суммы выплат наемным работникам подается плательщиком ЕСВ, уволенным с военной службы по призыву лиц из числа резервистов в особый период, в порядке и сроки, установленные Законом о ЕСВ, без начисления штрафных и финансовых санкций, предусмотренных этим Законом.

Во время действия особого периода, определенного Законом о мобилизации, к плательщикам ЕСВ, указанным в части 1 статьи 4 Закона о ЕСВ, призванным на военную службу по призыву лиц из числа резервистов в особый период, в течение срока такой военной службы меры воздействия и взыскания, предусмотренные статьей 25 Закона о ЕСВ, не применяются.

Основанием для неприменения указанных мер воздействия и взысканий является копия соответствующего военно-учетного документа с указанием данных о призыве плательщика ЕСВ на военную службу по призыву лиц из числа резервистов в особый период, представляемая в налоговые органы руководителем территориального центра комплектования и социальной поддержки или командиром воинской части в 10-дневный срок после призыва.

Следовательно, физическое лицо – работодатель, призванное на военную службу в особый период как резервист, должно уведомить руководителя территориального центра комплектования и социальной поддержки или командира воинской части о необходимости выполнения ими вышеуказанной обязанности в 10-дневный срок после призыва такого резервиста.

23 квітня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку» від 30.03.2021 р. № 1357-IX (далі — Закон № 1357). Цим документом  до 43 законодавчих актів внесено зміни, які спрямовано на удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку. Зокрема, зміни внесено до Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).

Нововведення у прийнятті на роботу і трудових відносинах з військовозобов’язаними

Частину другу статті 24 КЗпП доповнено нормою, згідно з якою при укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати також відповідний військово-обліковий документ.

Отже, майже всі чоловіки, а також жінки, які перебувають на військовому обліку, у разі працевлаштування зобов’язані подати роботодавцю, крім інших документів, відповідний військово-обліковий документ, що підтверджує їх перебування на військовому обліку (для призовника — посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов’язаного, резервіста — військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного).

Частину п’яту статті 119 КЗпП викладено в наступній новій редакції:

«Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими».

Отже, трудові гарантії, визначені у частині третій статті 119 КЗпП (збереження місця роботи, посади і середнього заробітку за місцем роботи на час перебування на військовій службі в особливий період)¹ зберігаються за вищевказаними категоріями працівників до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у вищевказаних органах після їх звільнення з військової служби.

Звертаємо увагу, що Законом № 1357 внесено зміни до всіх законодавчих актів, де згадувалися військові комісаріати, та слова «військові комісаріати» замінено на слова «територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» у відповідних відмінках. Тобто тепер функції колишніх військових комісаріатів виконують територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Тому в питаннях ведення військового обліку на підприємствах, в установах та організаціях відповідальним особам тепер потрібно співпрацювати з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Нагадаємо, що по працівниках, які перебувають на військовому обліку, ведеться типова форма первинної облікової документації № П-2 «Особова картка працівника», затверджена спільним наказом Державного комітету статистики України та Міністерства оборони України від 25.12.2009 р. № 495/656. Вона містить розділ ІI «Відомості про військовий облік», де зазначаються дані, зокрема, про групу і категорію обліку, військове звання, військово-облікову спеціальність, придатність до військової служби, назву райвійськкомату (відтепер — територіального центру комплектування та соціальної підтримки) за місцем реєстрації і за місцем фактичного проживання, про перебування на спеціальному обліку.

Особливості ведення військового обліку, в тому числі роботодавцями, визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 р. № 921 (далі — Порядок № 921). Згідно з пунктом 36 цього Порядку підприємства, установи та організації ведуть персональний облік призовників і військовозобов’язаних за місцем їх роботи, у тому числі на умовах трудового договору, якщо вони працюють більш як три місяці.

Наразі готуються зміни до Порядку № 921 та форми № П-2, що передбачено пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1357.

Інші зміни до КЗпП здебільшого стосуються надання додаткових трудових гарантій працівникам, які проходять (проходили) військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, оскільки найближчим часом для доукомплектування Збройних Сил України на військову службу планується призвати багато резервістів.

Хто такі військовослужбовці–резервісти

Законом № 1357 частину 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі — Закон № 2232) доповнено новим видом військової служби — військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно з оновленим абзацом шостим частини 9 статті 1 Закону № 2232 резервісти — особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Громадяни України можуть проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України або інших військових формувань. Порядок відбору та прийняття на службу у військовому резерві, строки, умови та порядок її проходження, а також підстави та порядок звільнення із служби визначаються Законом № 2232, відповідними положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 9 ст. 2 Закону № 2232).

На військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період для оперативного доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань призиваються громадяни України, які уклали контракти про проходження служби у військовому резерві та/або зараховані до військового оперативного резерву (ч. 10 ст. 2 Закону № 2232).

Для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 2232).

Для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону № 2232).

Для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, строк військової служби визначається рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України (абз. восьмий ч. 7 ст. 23 Закону № 2232).

Нагадаємо, що згідно з пунктом 17 статті 106 Конституції України та статтею 7 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.91 р. № 1934-XII Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України є Президент України, тому строк військової служби резервістів в особливий період встановлюється Указом Президента України.

Відповідно до оновленої статті 38 Закону № 2232 центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та заклади освіти незалежно від підпорядкування і форми власності зобов’язані на вимогу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (далі разом — центри комплектування) сповістити призовників, військовозобов’язаних та резервістів про їх виклик до центрів комплектування, забезпечити їх своєчасне прибуття за цим викликом, у семиденний строк повідомити відповідні центри комплектування про прийняття на роботу (навчання) та звільнення з роботи (навчання) призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Порядок та особливості призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, в тому числі трудові гарантії працівників-резервістів, встановлено новою статтею 39-1 Закону № 2232.

Трудові гарантії працівників–резервістів

Згідно з частиною 10 статті 39-1 Закону № 2232 громадяни України, призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 КЗпП.

Отже, за працівниками–резервістами на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Пункт 9 частини другої статті 42 КЗпП доповнено положенням, відповідно до якого при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації перевага в залишенні на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці надається працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Таким чином, вищевказану трудову гарантію (перевага в залишенні на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників) тепер поширено на працівників з числа колишніх військовослужбовців, які проходили військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Частину третю статті 47 КЗпП викладено в новій редакції, згідно з якою у разі призову власника – фізичної особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період такий власник – фізична особа повинен виконати свої обов’язки, визначені цією статтею, протягом місяця після звільнення з такої військової служби без застосування санкцій та штрафів.

Отже, тепер не тільки у разі призову в особливий період власника – фізичної особи на військову службу під час мобілізації, а й у разі призову як резервіста такий власник – фізична особа як роботодавець може не в день звільнення видати найманим працівникам належно оформлену трудову книжку і провести з ними остаточний грошовий розрахунок, а протягом місяця після звільнення з такої військової служби без застосування санкцій та штрафів. Хоча бажано трудову книжку найманим працівникам видати саме в день звільнення, щоб у них не було проблем з працевлаштуванням до іншого роботодавця, поки колишній роботодавець перебуває на військовій службі.

Статтю 196 «Додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню» КЗпП викладено в новій редакції, відповідно до якої для працевлаштування молоді, яка закінчила або припинила навчання в загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової служби і вперше приймається на роботу, а також осіб, звільнених із військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, які в добровільному порядку уклали контракт про проходження служби у військовому резерві, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби (протягом 6 місяців після закінчення або припинення навчання чи служби), дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу, а також інших категорій осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, підприємствам, установам та організаціям встановлюється квота відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість).

Одночасно пункт 4 частини 1 статті 14 Закону про зайнятість викладено в новій редакції, згідно з якою до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (й відповідно включаються до квоти для працевлаштування зазначених громадян у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік), належать молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (протягом 6 місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу.

Звертаємо увагу, що норми вище процитованої статті 196 КЗпП у питанні категорій осіб – колишніх військовослужбовців, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню і включаються до квоти, не зовсім співпадають з вищенаведеними нормами пункту 4 частини 1 статті 14 Закону про зайнятість. Враховуючи, що останній нормативний документ є спеціальним законодавчим актом в зазначеному питанні, то потрібно керуватися саме його нормами.

Законом № 1357 внесено доповнення до статті 197 «Надання молоді першого робочого місця» КЗпП, якою тепер встановлено, що працездатній молоді – громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше 2 років.

Таким чином, тепер гарантія у вигляді надання молоді першого робочого місця на строк не менше 2 років надається також особам, які звільнені з військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Пункт 5 частини сьомої статті 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР доповнено нормою, згідно з якою щорічні відпустки повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються особам, звільненим після проходження військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання.

Нагадаємо, що з 2015 року таку саму трудову гарантію надано особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби.

Сплата єдиного соціального внеску підприємцями – резервістами

Законом № 1357 внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон про ЄСВ). Так, розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про ЄСВ доповнено новим пунктом 9-18, яким встановлено наступне.

Під час дії особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від  21.10.93 р. № 3543-XII (далі — Закон про мобілізацію), платники єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ), зазначені у частині 1 статті 4 Закону про ЄСВ, призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону про ЄСВ, якщо вони не є роботодавцями.

Отже, нероботодавці — фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства — на весь строк їх військової служби звільняються, зокрема, від нарахування і сплати ЄСВ, подання звітності про нарахування ЄСВ, ведення обліку виплат (доходу) для нарахування ЄСВ.

Підставою для такого звільнення є заява платника ЄСВ та копія відповідного військово-облікового документа із зазначенням даних про його призов на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, які подаються до податкового органу за місцем обліку платника ЄСВ протягом 10 днів після його звільнення з такої військової служби.

Якщо платник ЄСВ після звільнення з військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв’язку з виконанням обов’язків такої служби, заява і копія відповідного військово-облікового документа подаються ним протягом 10 днів після закінчення лікування (реабілітації).

Якщо платник ЄСВ має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, його зобов’язання, визначені пунктами 1 (крім сплати ЄСВ), 2 – 6, 10 і 12 частини 2 статті 6 Закону про ЄСВ, здійснює така уповноважена особа.

ЄСВ, нарахований уповноваженою особою з таких виплат протягом строку військової служби платника ЄСВ, сплачується звільненим з військової служби платником ЄСВ протягом 180 календарних днів з дня, наступного за днем його звільнення з такої служби, без нарахування штрафних і фінансових санкцій. Платник ЄСВ у вищезгаданій заяві зазначає дані про нарахований уповноваженою особою ЄСВ на суму таких виплат.

Протягом строку військової служби платника ЄСВ звітність про нарахований уповноваженою особою ЄСВ на суми виплат найманим працівникам подається платником ЄСВ, звільненим із військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, у порядку та строки, встановлені Законом про ЄСВ, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, передбачених цим Законом.

Під час дії особливого періоду, визначеного Законом про мобілізацію, до платників ЄСВ, зазначених у частині 1 статті 4 Закону про ЄСВ, призваних на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, протягом строку такої військової служби заходи впливу та стягнення, передбачені статтею 25 Закону про ЄСВ, не застосовуються.

Підставою для незастосування зазначених заходів впливу та стягнень є копія відповідного військово-облікового документа із зазначенням даних про призов платника ЄСВ на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, що подається до податкових органів керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини в 10-денний строк після призову.

Отже, фізична особа – роботодавець, призвана на військову службу як резервіст в особливий період, має повідомити керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командира військової частини про необхідність виконання ними вищевказаного обов’язку в 10-денний строк після призову такого резервіста.