Новшества в предоставлении отпуска в связи с беременностью и родамиНововведення в наданні відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами

29 июля 2023 года вступил в силу Закон Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно особенностей использования отпуска в связи с беременностью и родами» от 13.07.2023 № 3238-ІХ (далее — Закон № 3238). Этим Законом в 4 законодательных акта внесены изменения, устанавливающие дополнительные особенности предоставления отпуска в связи с беременностью и родами и пособия по беременности и родам.

Изменения в законодательных актах относительно предоставления
отпуска в связи с беременностью и родами

Законом № 3238 статья 179 Кодекса законов о труде Украины и статья 17 Закона Украины «Об отпусках» дополнены новой частью второй следующего содержания:

«По желанию женщины и в случае отсутствия медицинских противопоказаний часть отпуска продолжительностью 70 календарных дней, предусмотренная до родов, может быть перенесена и использована женщиной частично или полностью после родов, начиная со дня родов. При этом общая продолжительность отпуска не может превышать суммарно 126 календарных дней (140 календарных дней — в случае рождения двоих и более детей и в случае осложнения родов)».

Абзацы второй и третий части 1 статьи 18 Закона Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании» от 23.09.99 № 1105-XIV (далее — Закон № 1105) изложены в следующей новой редакции:

«Пособие по беременности и родам застрахованному лицу выплачивается за весь период отпуска в связи с беременностью и родами, продолжительность которого составляет 70 календарных дней до родов и 56 (в случае осложненных родов или рождения двоих и более детей — 70) календарных дней после родов. По желанию женщины и в случае отсутствия медицинских противопоказаний, часть отпуска продолжительностью 70 календарных дней, предусмотренная до родов, может быть перенесена и использована женщиной частично или полностью после родов, начиная со дня родов. При этом общая продолжительность отпуска не может превышать суммарно 126 календарных дней (140 календарных дней — в случае рождения двоих и более детей и в случае осложненных родов).

Женщинам, отнесенным к 1–3 категориям лиц, пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы, пособие по беременности и родам выплачивается за весь период указанного отпуска, продолжительность которого составляет 90 календарных дней до родов и 90 календарных дней после родов. По желанию женщины и в случае отсутствия медицинских противопоказаний, часть отпуска продолжительностью 90 календарных дней, предусмотренная до родов, может быть перенесена и использована женщиной частично или полностью после родов, начиная со дня родов».

Абзац первый пункта 10 части первой статьи 30 Закона Украины «О статусе и социальной защите граждан, пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы» от 28.02.91 № 796-XII изложен в новой редакции, которой предусмотрено предоставление женщинам, пострадавшим вследствие Чернобыльской катастрофы, отпуска по беременности и родам продолжительностью 90 календарных дней до родов и 90 календарных дней после родов, исчисляемого суммарно и предоставляемого женщинам полностью независимо от количества дней, фактически использованных до родов, с оплатой в размере полного заработка независимо от страхового стажа и места работы. По желанию женщины и в случае отсутствия медицинских противопоказаний, часть отпуска продолжительностью 90 календарных дней, предусмотренная до родов, может быть перенесена и использована женщиной частично или полностью после родов, начиная со дня родов.

Новые особенности предоставления отпуска по беременности и родам

Анализ вышеизложенных изменений в законодательных актах позволяет сделать следующий вывод: если работница независимо от причин не желает использовать до родов часть отпуска в связи с беременностью и родами (далее — «декретный» отпуск), предусмотренную до родов продолжительностью 70 календарных дней (для женщин–«чернобыльцев» — 90 календарных дней), то она имеет право перенести эту часть «декретного» отпуска на период, начиная со дня родов. При этом перенести на период, начиная со дня родов, можно как все 70 календарных дней (для женщин-«чернобыльцев» — 90 календарных дней), так и меньшее количество календарных дней «декретного» отпуска, которые предоставляются до родов. Но общая продолжительность «декретного» отпуска сохраняется — 126 календарных дней (для женщин-«чернобыльцев» — 180 календарных дней). О перенесении части «декретного» отпуска на период, начиная со дня родов, работнице желательно уведомить работодателя, чтобы последний знал, с какой даты и на какой период необходимо найти замену работнице. Такое уведомление рекомендуем оформлять в форме письменного заявления.

Пособие по беременности и родам (далее — «декретные»), как и ранее, исчисляется суммарно за все дни «декретного» отпуска и предоставляется в полном объеме застрахованному лицу независимо от количества использованных дней «декретного» отпуска до родов (ч. 1 ст. 18 Закона № 1105).¹

Таким образом, если раньше (до 29 июля 2023 года) работница по собственному желанию уходила в «декретный» отпуск не с первого дня оформления (выдачи) листка нетрудоспособности по беременности и родам (далее — «декретный» ЛН), а позднее, то она теряла как часть «декретного» отпуска, так и часть «декретных». Теперь такая часть «декретного» отпуска теряться не будет, а будет предоставляться работнице по ее желанию после дня родов. То есть, если работница продолжает работать после оформления (выдачи) «декретного» ЛН, то фактически «декретный» отпуск переносится на более поздний период. То же самое происходит и с «декретными» — они выплачиваются за все календарные дни «декретного» отпуска независимо от даты его начала и даты оформления (выдачи) «декретного» ЛН.

Например, если для работницы сформирован «декретный» ЛН продолжительностью 126 календарных дней с 1 августа по 4 декабря 2023 года, но работница желает весь август (31 календарный день) отработать и только с 1 сентября 2023 года уйти в «декретный» отпуск, то неиспользованная до родов часть «декретного» отпуска продолжительностью 31 календарный день (весь август) по желанию женщины переносится на период, начиная со дня родов (со дня рождения ребенка) — условно с 10 октября. В этом случае на основании заявления работницы «декретный» отпуск должен быть предоставлен и «декретные» должны быть начислены ей за период с 1 сентября 2023 года по 4 января 2024 года — 126 календарных дней, то есть работница использует 39 календарных дней «декретного» отпуска до родов (с 1 сентября по 9 октября 2023 года) и 87 (31 + 56) календарных дней «декретного» отпуска со дня родов (с 10 октября 2023 года по 4 января 2024 года).

В вышеуказанном случае основная часть заявления (уведомления) о перенесении «декретного» отпуска на более поздний срок может иметь такой текст: «Уведомляю, что на основании сформированного с 01.08.2023 листка нетрудоспособности по беременности и родам я планирую использовать отпуск в связи с беременностью и родами полной продолжительности с 01.09.2023».

Основная часть заявления о предоставлении «декретного» отпуска, которое работница должна подать работодателю накануне желаемой даты начала этого отпуска, может иметь следующий текст: «Прошу предоставить мне отпуск в связи с беременностью и родами продолжительностью 126 календарных дней с 01.09.2023».

Если для работницы оформлен «декретный» ЛН продолжительностью 126 календарных дней с 1 августа по 4 декабря 2023 года, но работница желает весь период до дня родов — 70 календарных дней — с 1 августа по 9 октября 2023 года отработать и только со дня родов — условно с 10 октября 2023 года уйти в «декретный» отпуск, то неиспользованная до родов часть «декретного» отпуска продолжительностью 70 календарных дней по желанию женщины переносится на период, начиная со дня родов — условно с 10 октября. В этом случае на основании заявления работницы «декретный» отпуск должен быть предоставлен и «декретные» должны быть начислены ей за период с 10 октября 2023 года по 12 февраля 2024 года (126 календарных дней).

Обращаем внимание, что использование «декретного» отпуска полной продолжительности — 126 календарных дней (для женщин-«чернобыльцев» — 180 календарных дней) является правом, а не обязанностью работницы, поэтому она по собственному желанию может использовать только часть «декретного» отпуска.

Например, если для работницы сформирован «декретный» ЛН продолжительностью 126 календарных дней с 1 августа по 4 декабря 2023 года, но работница желает весь август (31 календарный день) отработать и только с 1 сентября 2023 года уйти в «декретный» отпуск, то она может отказаться от использования части «декретного» отпуска продолжительностью 31 календарный день (весь август) со дня родов. В этом случае на основании заявления работницы «декретный» отпуск должен быть предоставлен и «декретные» должны быть начислены ей за период с 1 сентября по 4 декабря 2023 года — 95 календарных дней, то есть работница использует 39 календарных дней «декретного» отпуска до родов (с 1 сентября по 9 октября 2023 года) и 56 календарных дней «декретного» отпуска со дня родов (с 10 октября по 4 декабря 2023 года).

Если беременная женщина не желает изменять дату начала «декретного» отпуска или существуют медицинские противопоказания для продолжения работы, то такой отпуск предоставляется ей в сроки, указанные в «декретном» ЛН.

Также следует помнить, что «декретные» начисляются только за дни «декретного» отпуска, при этом за один календарный день работнице не могут быть одновременно начислены заработная плата и «декретные», поскольку последние являются страховой выплатой, которая полностью или частично компенсирует потерю заработной платы (дохода) за период «декретного» отпуска (ч. 1 ст. 18 Закона № 1105).

Что касается определения расчетного периода для начисления «декретных» при перенесении даты начала «декретного» отпуска, то следует учитывать следующее.

В соответствии с пунктом 25 Порядка исчисления средней заработной платы (дохода, денежного обеспечения) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 26.09.2001 № 1266 (далее — Порядок № 1266), расчетным периодом, за который исчисляется средняя заработная плата, являются 12 календарных месяцев пребывания в трудовых отношениях (с первого до первого числа) по последнему основному месту работы застрахованного лица, предшествующие месяцу, в котором наступил страховой случай.²

Таким образом, в настоящее время расчетный период для начисления «декретных» определяется в зависимости от месяца наступления страхового случая, а не от месяца, в котором работнице предоставлен «декретный» отпуск.

Например, если «декретный» ЛН оформлен с 26 июля 2023 года, то месяцем наступления страхового случая является июль 2023 года, а расчетным периодом для начисления «декретных» являются 12 календарных месяцев, предшествующих месяцу наступления страхового случая: июль 2022 года — июнь 2023 года. Если работнице по ее заявлению «декретный» отпуск будет предоставлен не с 26 июля, а с 02 августа 2023 года, то все равно расчетным периодом будут 12 календарных месяцев, предшествующих месяцу наступления страхового случая: июль 2022 года — июнь 2023 года.

В то же время пунктом 2 раздела II «Заключительные положения» Закона № 3238 поручено Кабинету Министров Украины в двухмесячный срок со дня вступления в силу этого Закона обеспечить принятие нормативно-правовых актов, необходимых для реализации этого Закона, и привести свои нормативно-правовые акты в соответствие с этим Законом.

Следовательно, не исключено, что во исполнение вышеприведенных норм Закона № 3238 Кабинет Министров Украины внесет изменения в пункт 25 Порядка № 1266 и определит, что в случае предоставления «декретного» отпуска позднее месяца наступления страхового случая расчетным периодом являются 12 календарных месяцев, предшествующих месяцу предоставления «декретного» отпуска.

В этом случае если «декретный» ЛН сформирован, например, с 28 августа 2023 года, а «декретный» отпуск по желанию работницы будет предоставлен ей с 18 сентября 2023 года, то расчетным периодом будут 12 календарных месяцев, предшествующих месяцу предоставления «декретного» отпуска: сентябрь 2022 года – август 2023 года.

Если изменения в Порядок № 1266 Кабинетом Министров Украины вноситься не будут, то необходимо и дальше руководствоваться пунктом 25 Порядка № 1266 в действующей редакции и определять расчетный период в зависимости от месяца наступления страхового случая, а не от месяца предоставления «декретного» отпуска.

После получения от работницы заявления о предоставлении «декретного» отпуска на основании сформированного «декретного» ЛН работодатель издает приказ о предоставлении работнице «декретного» отпуска с указанием его периода, начисляет «декретные» за весь период такого отпуска, после чего формирует и подает заявление-расчет в Пенсионный фонд Украины для получения от него соответствующего финансирования. В случае рождения двоих или более детей и в случае осложненных родов «декретный» отпуск приказом продлевается еще на 14 календарных дней.

29 липня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей використання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами» від 13.07.2023 № 3238-ІХ (далі — Закон № 3238). Цим Законом до 4 законодавчих актів внесено зміни, які встановлюють додаткові особливості надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами і допомоги по вагітності та пологах.

Зміни в законодавчих актах щодо надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами

Законом № 3238 статтю 179 Кодексу законів про працю України та статтю 17 Закону України «Про відпустки» доповнено новою частиною другою такого змісту:

«За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 70 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів. При цьому загальна тривалість відпустки не може перевищувати сумарно 126 календарних днів (140 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів)».

Абзаци другий і третій частини 1 статті 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) викладено в такій новій редакції:

«Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох і більше дітей — 70) календарних днів після пологів. За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 70 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів. При цьому загальна тривалість відпустки не може перевищувати сумарно 126 календарних днів (140 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнених пологів).

Жінкам, віднесеним до 1–3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за весь період зазначеної відпустки, тривалість якої становить 90 календарних днів до пологів та 90 календарних днів після пологів. За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 90 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів».

Абзац перший пункту 10 частини першої статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 № 796-XII викладено в новій редакції, якою передбачено надання жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відпустки по вагітності та пологах тривалістю 90 календарних днів до пологів і 90 календарних днів після пологів, яка обчислюється сумарно і надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів, з оплатою в розмірі повного заробітку незалежно від страхового стажу та місця роботи. За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 90 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів.

Нові особливості надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами

Аналіз вищенаведених змін в законодавчих актах дозволяє зробити такий висновок: якщо працівниця незалежно від причин не бажає використовувати до пологів частину відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка), передбачену до пологів тривалістю 70 календарних днів (для жінок-«чорнобильців» — 90 календарних днів), то вона має право перенести цю частину «декретної» відпустки на період, починаючи з дня пологів. При цьому перенести на період, починаючи з дня пологів, можна як всі 70 календарних днів (для жінок-«чорнобильців» — 90 календарних днів), так і меншу кількість календарних днів «декретної» відпустки, що надаються до пологів. Але загальна тривалість «декретної» відпустки зберігається — 126 календарних днів (для жінок-«чорнобильців» — 180 календарних днів). Про перенесення частини «декретної» відпустки на період, починаючи з дня пологів, працівниці бажано повідомити роботодавця, щоб останній знав, з якої дати та на який період необхідно знайти заміну працівниці. Таке повідомлення рекомендуємо оформляти у формі письмової заяви.

Допомога по вагітності та пологах (далі — «декретні»), як і раніше, обчислюється сумарно за всі дні «декретної» відпустки та надається в повному обсязі застрахованій особі незалежно від кількості використаних днів «декретної» відпустки до пологів (ч. 1 ст. 18 Закону № 1105).¹

Таким чином, якщо раніше (до 29 липня 2023 року) працівниця за власним бажанням йшла у «декретну» відпустку не з першого дня оформлення (видачі) листка непрацездатності по вагітності та пологах (далі — «декретний» ЛН), а пізніше, то вона втрачала як частину «декретної» відпустки, так і частину «декретних». Тепер така частина «декретної» відпустки втрачатися не буде, а надаватиметься працівниці за її бажанням після дня пологів. Тобто, якщо працівниця продовжує працювати після оформлення (видачі) «декретного» ЛН, то фактично «декретна» відпустка переноситься на більш пізній період. Те ж саме відбувається і з «декретними» — вони виплачуються за всі календарні дні «декретної» відпустки незалежно від дати її початку та дати оформлення (видачі) «декретного» ЛН.

Наприклад, якщо для працівниці сформовано «декретний» ЛН тривалістю 126 календарних днів з 1 серпня по 4 грудня 2023 року, але працівниця бажає весь серпень (31 календарний день) відпрацювати і лише з 1 вересня 2023 року піти у «декретну» відпустку, то невикористана до пологів частина «декретної» відпустки тривалістю 31 календарний день (весь серпень) за бажанням жінки переноситься на період, починаючи з дня пологів (з дня народження дитини) — умовно з 10 жовтня. В цьому випадку на підставі заяви працівниці «декретна» відпустка має бути надана і «декретні» мають бути нараховані їй за період з 1 вересня 2023 року по 4 січня 2024 року — 126 календарних днів, тобто працівниця використає 39 календарних днів «декретної» відпустки до пологів (з 1 вересня по 9 жовтня 2023 року) та 87 (31 + 56) календарних днів «декретної» відпустки з дня пологів (з 10 жовтня 2023 року по 4 січня 2024 року).

У вищевказаному випадку основна частина заяви (повідомлення) про перенесення «декретної» відпустки на більш пізній термін може мати такий текст: «Повідомляю, що на підставі сформованого з 01.08.2023 листка непрацездатності по вагітності та пологах я планую використати відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами повної тривалості з 01.09.2023».

Основна частина заяви про надання «декретної» відпустки, яку працівниця має подати роботодавцю напередодні бажаної дати початку цієї відпустки, може мати такий текст: «Прошу надати мені відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю 126 календарних днів з 01.09.2023».

Якщо для працівниці сформовано «декретний» ЛН тривалістю 126 календарних днів з 1 серпня по 4 грудня 2023 року, але працівниця бажає весь період до дня пологів — 70 календарних днів — з 1 серпня по 9 жовтня 2023 року відпрацювати і лише з дня пологів — умовно з 10 жовтня 2023 року піти у «декретну» відпустку, то невикористана до пологів частина «декретної» відпустки тривалістю 70 календарних днів за бажанням жінки переноситься на період, починаючи з дня пологів — умовно з 10 жовтня. В цьому випадку на підставі заяви працівниці «декретна» відпустка має бути надана і «декретні» мають бути нараховані їй за період з 10 жовтня 2023 року по 12 лютого 2024 року (126 календарних днів).

Якщо вагітна жінка не бажає змінювати дату початку «декретної» відпустки або існують медичні протипоказання для продовження роботи, то така відпустка надається їй у строки, зазначені у «декретному» ЛН.

Звертаємо увагу, що використання «декретної» відпустки повної тривалості — 126 календарних днів (для жінок-«чорнобильців» — 180 календарних днів) є правом, а не обов’язком працівниці, тому вона за власним бажанням може використати лише частину «декретної» відпустки.

Наприклад, якщо для працівниці сформовано «декретний» ЛН тривалістю 126 календарних днів з 1 серпня по 4 грудня 2023 року, але працівниця бажає весь серпень (31 календарний день) відпрацювати і лише з 1 вересня 2023 року піти у «декретну» відпустку, то вона може відмовитися від використання частини «декретної» відпустки тривалістю 31 календарний день (весь серпень) з дня пологів. В цьому випадку на підставі заяви працівниці «декретна» відпустка має бути надана і «декретні» мають бути нараховані їй за період з 1 вересня по 4 грудня 2023 року — 95 календарних днів, тобто працівниця використає 39 календарних днів «декретної» відпустки до пологів (з 1 вересня по 9 жовтня 2023 року) та 56 календарних днів «декретної» відпустки з дня пологів (з 10 жовтня по 4 грудня 2023 року).

Також слід пам’ятати, що «декретні» нараховуються лише за дні «декретної» відпустки, при цьому за один календарний день працівниці не можуть бути одночасно нараховані заробітна плата і «декретні», оскільки останні є страховою виплатою, яка повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період «декретної» відпустки (ч. 1 ст. 18 Закону № 1105).

Що стосується визначення розрахункового періоду для нарахування «декретних» у разі перенесення дати початку «декретної» відпустки, то слід враховувати таке.

Відповідно до пункту 25 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266), розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.²

Таким чином, наразі розрахунковий період для нарахування «декретних» визначається залежно від місяця настання страхового випадку, а не від місяця, в якому працівниці надано «декретну» відпустку.

Наприклад, якщо «декретний» ЛН оформлено з 26 липня 2023 року, то місяцем настання страхового випадку є липень 2023 року, а розрахунковим періодом для нарахування «декретних» є 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку: липень 2022 року – червень 2023 року. Якщо працівниці за її заявою «декретну» відпустку буде надано не з 26 липня, а з 02 серпня 2023 року, то все одно розрахунковим періодом є 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку: липень 2022 року – червень 2023 року.

Водночас пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 3238 доручено Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Отже, не виключено, що на виконання вищенаведених норм Закону № 3238 Кабінет Міністрів України внесе зміни до пункту 25 Порядку № 1266 і визначить, що у разі надання «декретної» відпустки пізніше місяця настання страхового випадку розрахунковим періодом є 12 календарних місяців, що передують місяцю надання «декретної» відпустки.

В цьому випадку якщо «декретний» ЛН оформлено, наприклад, з 28 серпня 2023 року, а «декретну» відпустку за бажанням працівниці надано їй з 18 вересня 2023 року, то розрахунковим періодом будуть останні 12 календарних місяців, що передують місяцю надання «декретної» відпустки: вересень 2022 року – серпень 2023 року.

Якщо зміни до Порядку № 1266 Кабінетом Міністрів України вноситися не будуть, то потрібно й надалі керуватися пунктом 25 Порядку № 1266 в чинній редакції та визначати розрахунковий період залежно від місяця настання страхового випадку, а не від місяця надання «декретної» відпустки.

Після отримання від працівниці заяви про надання «декретної» відпустки на підставі сформованого «декретного» ЛН роботодавець видає наказ про надання працівниці «декретної» відпустки із зазначенням її періоду, нараховує «декретні» за весь період такої відпустки, формує та подає заяву-розрахунок до Пенсійного фонду України для отримання від нього відповідного фінансування. У разі народження двох або більше дітей та у разі ускладнених пологів «декретна» відпустка наказом продовжується ще на 14 календарних днів.