Стажеры на предприятииСтажисти на підприємстві

Согласно статье 8 Закона Украины «О занятости населения» от 05.07.2012 г. № 5067-VI (далее — Закон о занятости) каждый имеет право на профессиональное обучение, которое реализуется путем первичной профессиональной подготовки, переподготовки, специализации и повышения квалификации, стажировки, в частности, непосредственно на рабочих местах на производстве или в сфере услуг с целью получения лицом соответствующей квалификации или приведения ее уровня в соответствие с требованиями современного производства и сферы услуг.

Прохождение стажировки законодательно предусмотрено только для определенных категорий лиц, о которых пойдет речь ниже. По мнению Министерства социальной политики Украины¹, привлекать лиц к стажировке возможно исключительно в случаях, предусмотренных законодательством. В других случаях с целью проверки соответствия лица работе, которая ему поручается, с ним следует заключать трудовой договор и устанавливать испытание в порядке, определенном статьями 26 – 28 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ).²

Стажировка руководителей, профессионалов и специалистов

В статье одного из предыдущих номеров журнала³ был рассмотрен порядок профессионального обучения работников, в частности, отмечалось, что стажировка является одним из видов профессионального обучения руководителей, профессионалов и специалистов (ч. 6 ст. 6 Закона Украины «О профессиональном развитии работников» от 12.01.2012 г. № 4312-VI).

Согласно пункту 2.6 Положения о профессиональном обучении работников на производстве, утвержденного приказом Министерства труда и социальной политики Украины, Министерства образования и науки Украины от 26.03.2001 г. № 127/151 (далее — Положение № 127), стажировка руководителей, профессионалов и специалистов (далее — профессионалы) предусматривает приобретение ими практического опыта выполнения задач и обязанностей на занимаемой должности или на должности высшего уровня. Стажировка профессионалов проводится по индивидуальному плану, который утверждается работодателем, направляющим работника на стажировку. Продолжительность такой стажировки составляет не более 10 месяцев и определяется в зависимости от цели и производственной необходимости.

Стажировки профессионалов могут осуществляться путем формального или неформального обучения в заведениях образования, на предприятиях, в организациях, учреждениях (далее — предприятия) или непосредственно у работодателя. Периодичность стажировки профессионалов устанавливается в зависимости от производственной необходимости, но не реже одного раза в 5 лет. Соответствующие записи о стажировке профессионала вносятся в его трудовую книжку.⁴

Обращаем внимание, Положение № 127 определяет порядок прохождения стажировки только руководителями, профессионалами и специалистами, то есть лицами, которые являются работниками предприятия. Если предприятие направляет их на стажировку на другие предприятия, то выполнение работы на таких предприятиях осуществляется на условиях совместительства⁵, поскольку у работника имеется основное место работы.

Стажировка безработных

Стажировку на предприятии по направлению центров занятости могут проходить зарегистрированные безработные. Так, согласно части 3 статьи 35 Закона о занятости организация профессионального обучения безработных осуществляется территориальными органами Государственной службы занятости на договорных началах с безработными, работодателями, заведениями образования. Работодатели – заказчики кадров участвуют в определении содержания обучения, квалификационной аттестации безработных, предоставляют рабочие места для их производственного обучения, производственной практики или стажировки.

Порядок профессиональной подготовки, переподготовки и повышения квалификации зарегистрированных безработных утвержден приказом Министерства социальной политики Украины, Министерства образования и науки Украины от 31.05.2013 г. № 318/655 (далее — Порядок № 318). В соответствии с пунктом 1.5 этого Порядка стажировка — повышение квалификации безработного с целью приобретения практических умений и навыков для выполнения профессиональных обязанностей по профессии или на должности, на которую претендует безработный у работодателя.

Стажировка безработных осуществляется по заказу работодателей по индивидуальной программе, которая утверждается работодателем и согласуется центром занятости. Срок повышения квалификации безработных путем стажировки на курсах целевого назначения (организуются в группах с численностью от 7 до 30 человек) устанавливается с учетом цели и сложности обучения от 20 до 500 часов (п.п. 5.1–5.3 Порядка № 318). После завершения стажировки у работодателя – заказчика кадров безработные получают справку (п. 2.11 Порядка № 318).

В случае заказа работодателем организации профессионального обучения безработных в учебном заведении и их трудоустройства после завершения обучения центром занятости заключается договор с работодателем. Работодатель – заказчик кадров, который имеет право участвовать в определении содержания обучения, квалификационной аттестации безработных, обеспечивать прохождение стажировки безработных, обязан в течение 30 календарных дней со дня завершения обучения трудоустроить безработных. В случае безосновательного невыполнения обязательств, определенных договором, работодатель возмещает центру занятости общую сумму расходов на профессиональное обучение, проезд к месту расположения учебного заведения и обратно, проживание в период обучения (п. 6.4 Порядка № 318).

При обеспечении работодателем профессионального обучения безработного по индивидуальному учебному плану или путем стажировки и его дальнейшего трудоустройства заключается трехсторонний договор между центром занятости, работодателем и безработным (п. 6.5 Порядка № 318).

Учитывая вышеизложенное, в период стажировки безработного по направлению центра занятости трудовые отношения между предприятием (работодателем – заказчиком кадров) и безработным не возникают (имеет место учебный процесс), и предприятие никаких выплат безработному не осуществляет.

Стажировка студентов вузов и учеников ПТУЗов

Чаще всего на предприятиях, в учреждениях и организациях стажировку проходят студенты заведений высшего образования (далее — высшее учебное заведение; вуз) и ученики заведений профессионального (профессионально-технического) образования (далее — профессионально-технические учебные заведения; ПТУЗ).

Частью 6 статьи 18 Закона Украины «Об образовании» от 05.09.2017 г. № 2145-VIII установлено, что последипломное образование включает, в частности, стажировку — приобретение лицом практического опыта выполнения задач и обязанностей в определенной профессиональной деятельности или области знаний.

С целью создания условий для получения студентами вузов и учениками ПТУЗов в свободное от обучения время опыта практической работы по избранной специальности и содействия их трудоустройству после завершения обучения им предоставлена возможность проходить стажировку по профессии (специальности), по которой получается образование.

Порядок прохождения такой стажировки студентами вузов и учениками ПТУЗов регламентируется статьей 29 Закона о занятости и принятым в исполнение ее норм постановлением Кабинета Министров Украины от 16.01.2013 г. № 20, которым утверждены:

– Порядок заключения договора о стажировке студентов заведений высшего образования и учеников заведений профессионального (профессионально-технического) образования на предприятиях, в учреждениях и организациях (далее — Порядок № 20);

– Типовая форма договора о стажировке студентов заведений высшего образования и учеников заведений профессионального (профессионально-технического) образования на предприятиях, в учреждениях и организациях (далее — договор о стажировке).

Обращаем внимание, что действие Порядка № 20 не распространяется на:

– студентов вузов, проходящих стажировку в государственных органах, органах местного самоуправления;

– студентов медицинских вузов и интернов;

– курсантов (слушателей, студентов) заведений специализированного образования военного профиля, военных учебных подразделений вузов;

– курсантов и слушателей вузов МВД и ГСЧС.

Кроме того, действие статьи 29 Закона о занятости и Порядка № 20 не распространяется на прохождение стажировки у физических лиц – предпринимателей.⁶

Проведение и оформление стажировки

Согласно части 1 статьи 29 Закона о занятости и пункту 2 Порядка № 20 стажеры — это студенты вузов и ученики ПТУЗов, которые получили профессию (специальность, квалификацию) по образовательно-квалификационному уровню «квалифицированный рабочий», «младший специалист», образовательно-профессиональной ступени «профессиональный младший бакалавр», образовательной ступени «младший бакалавр», «бакалавр», «магистр» и продолжают получать образование по следующей ступени (образовательно-квалификационному уровню) и проходят стажировку на предприятиях независимо от формы собственности, вида деятельности и хозяйствования по профессии (специальности), по которой получается образование, на условиях, определенных договором о стажировке, в свободное от обучения время.

Целью стажировки является приобретение опыта по выполнению профессиональных задач и обязанностей, совершенствование профессиональных знаний, умений и навыков, изучение и усвоение новых технологий, техники, приобретение дополнительных компетенций.

Вузы и ПТУЗы вместе с предприятиями предоставляют студентам вузов и ученикам ПТУЗов информацию о возможности стажировки (п. 3 Порядка № 20, ч. 5 ст. 29 Закона о занятости). Для получения информации о возможности стажировки студенты вузов и ученики ПТУЗов обращаются в соответствующие подразделения таких учебных заведений, территориальных органов Государственной службы занятости, организаций работодателей, а также непосредственно к руководителям предприятий (п. 7 Порядка № 20).

Согласно пункту 8 Порядка № 20 для прохождения стажировки на предприятии студенты вузов и ученики ПТУЗов подают руководителю предприятия:

– заявление (по форме, приведенной в приложении к Порядку № 20), в котором указываются, в частности: фамилия, имя и отчество стажера; период (дата начала и окончания) стажировки; полученная специальность (квалификация) или профессия (квалификационный уровень); режим стажировки (распределение времени стажировки, продолжительность стажировки и отдыха); цель стажировки; дата подачи заявления;

– копию паспорта;

– копию документа об образовании (при наличии);

– копию регистрационного номера учетной карточки плательщика налогов (далее — РНУКПН) (кроме физических лиц, которые по своим религиозным убеждениям отказываются от принятия РНУКПН, уведомили об этом соответствующий налоговый орган и имеют отметку в паспорте).

Лица, которые будут проходить стажировку в соответствии с перечнем профессий, производств и организаций, работники которых подлежат обязательным профилактическим медицинским осмотрам, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 23.05.2001 г. № 559, дополнительно подают медицинскую книжку.

В случае необходимости лица, которые будут проходить стажировку, дополнительно подают сертификат о прохождении профилактического наркологического осмотра и справку о прохождении предварительного (периодического) психиатрического осмотра в соответствии с требованиями постановлений Кабинета Министров Украины «Об обязательном профилактическом наркологическом осмотре и порядке его проведения» от 06.11.97 г. № 1238 и «Об утверждении Порядка проведения обязательных предварительных и периодических психиатрических осмотров и перечня медицинских психиатрических противопоказаний по выполнению отдельных видов деятельности (работ, профессий, службы), которые могут представлять непосредственную опасность для лица, осуществляющего эту деятельность, или окружающих» от 27.09.2000 г. № 1465.

Предприятие может предусматривать проведение стажировки студентов вузов и учеников ПТУЗов в договоре о подготовке специалистов и квалифицированных рабочих кадров, который заключается между учебным заведением и предприятием – заказчиком подготовки кадров (п. 3 Порядка № 20).

Заключение договоров о стажировке, организация и проведение стажировки (в том числе несовершеннолетних) по профессиям, связанным с работами с вредными и тяжелыми условиями труда, а также с работами повышенной опасности, осуществляется в соответствии с законодательством об охране труда и с учетом требований нормативно-правовых актов, регламентирующих условия труда и обучение по специальностям (квалификациям) или профессиям (квалификационным уровням) (п. 5 Порядка № 20).

Срок стажировки студентов вузов и учеников ПТУЗов по договору о стажировке не может превышать 6 месяцев (абз. четвертый ч. 1 ст. 29 Закона о занятости, п. 6 Порядка № 20). Минимальный срок стажировки не регламентируется (определяется исходя из времени, необходимого для выполнения индивидуальной программы стажировки, и указывается в договоре о стажировке).

Обращаем внимание, что действующее законодательство (в частности, КЗоТ, Закон о занятости, Порядок № 20) не определяет статус отношений между работодателем и стажером (трудовые, гражданско-правовые и т. п.). Но, в отличие от прохождения производственной практики, которая является учебным процессом и во время которой студенты вузов и ученики ПТУЗов не включаются в штат предприятия (с ними трудовой договор не заключается, но заключается договор о прохождении производственной практики между учебным заведением и предприятием – базой практики)⁷, прохождение стажировки не является учебным процессом, поскольку, как отмечалось выше, стажировка осуществляется в свободное от обучения время.

Одновременно подпункт 7 пункта 7 Типовой формы договора о стажировке (раздел «Права и обязанности сторон») содержит норму о том, что в случае выполнения стажером профессиональных работ, предусмотренных индивидуальной программой стажировки по установленным нормам (здесь указываются виды работ и их объем), предприятие обязуется обеспечить своевременную их оплату (здесь указывается ее сумма) на основании акта сдачи-приемки работ.

Напомним, что акт сдачи-приемки работ оформляется только при заключении гражданско-правового договора между заказчиком и исполнителем работ (подрядчиком), в частности, при заключении договора подряда на выполнение работ (ст. 837 Гражданского кодекса Украины). Поэтому заключаемый со стажером договор о стажировке является гражданско-правовым договором.⁸ Однако, учитывая некоторые нормы Закона о занятости и Порядка № 20 (они приведены ниже), со стажерами на период стажировки можно заключать не только договор о стажировке, но и срочный трудовой договор. Об этом сообщило Минсоцполитики в своих письмах⁹:

«В случае если стажировка студента (ученика) проводится с целью приобретения им опыта практической работы, а программа стажировки предусматривает только выполнение им профессиональных задач и обязанностей на должности, соответствующей полученной профессии (квалификации), студент (ученик) может проходить стажировку на основании срочного трудового договора, заключенного с работодателем.»

Более того, поскольку стажер принимается на стажировку на определенную должность (по определенной профессии), на время стажировки ему выделяется рабочее место, он допускается к выполнению работы на предприятии, его рабочий процесс контролируется работодателем, стажер соблюдает правила внутреннего трудового распорядка, режим стажировки, правила охраны труда, то отношения между стажером и предприятием имеют признаки, характерные для трудовых отношений.

Учитывая вышеизложенное, а также во избежание наложения штрафа, предусмотренного абзацем вторым части второй статьи 265 КЗоТ за фактический допуск к работе без оформления трудового договора в десятикратном размере минимальной заработной платы, рекомендуем со стажером на период стажировки заключать также срочный трудовой договор (стажер на время стажировки становится работником предприятия), поскольку этого трубует часть третья статьи 24 КЗоТ: работник (в нашем случае стажер) не может быть допущен к работе без заключения трудового договора, оформленного приказом или распоряжением собственника или уполномоченного им органа, и уведомления ГНС о принятии работника на работу в порядке, установленном постановлением Кабинета Министров Украины «О порядке сообщения Государственной налоговой службе и ее территориальным органам о принятии работника на работу» от 17.06.2015 г. № 413.

О необходимости заключения трудового договора со стажером говорится и в многочисленных разъяснениях территориальных органов Государственной службы Украины по вопросам труда, размещенных на их сайтах. При этом судебная практика в этом вопросе на стороне Гоструда.¹⁰

Обращаем внимание, что при заключении трудового договора соблюдение его письменной формы является обязательным в случаях, когда работник настаивает на заключении трудового договора в письменной форме и при заключении трудового договора с несовершеннолетним (п.п. 4, 5 ч. первой ст. 24 КЗоТ).

Как срочный трудовой договор, заключаемый в письменной форме, так и договор о стажировке заключаются в двух экземплярах, один из которых хранится на предприятии, второй — у стажера. Изменения в договор о стажировке вносятся по соглашению сторон путем заключения дополнительного договора, который является неотъемлемой частью договора о стажировке. Договор о стажировке может быть расторгнут по требованию одной из сторон в случае нарушения его условий. Действие договора о стажировке может быть продлено на период отсутствия стажера по уважительной причине при наличии подтверждающих документов, например, в случае болезни, подтвержденной листком нетрудоспособности (п.п. 11, 12, 16, 17 Порядка № 20).

В случае заключения на период стажировки срочного трудового договора при отражении стажера во внутренних кадровых документах и в форме Д5 Налогового расчета в названии должности (реквизит 15) к профессиональным названиям работ разделов «Профессионалы» и «Специалисты» необходимо добавить производное слово «стажер» (укр. «стажист»), предусмотренное в приложении В Классификатора профессий ГК 003:2010, при этом сохраняется код базового профессионального названия работы (например, «стажер бухгалтера» с кодом 3433).¹¹

Руководитель предприятия из числа работников предприятия определяет руководителя стажировки, который вместе со стажером разрабатывает индивидуальную программу стажировки по полученной специальности (квалификации) или профессии (квалификационному уровню) и перечень работ. Стажировка проводится по индивидуальной программе под руководством руководителя стажировки, который должен иметь стаж работы по соответствующей специальности (квалификации) или профессии (квалификационному уровню) не менее 3 лет (ч. 2 ст. 29 Закона о занятости, п.п. 2, 9 Порядка № 20).

Одновременно с заключением договора о стажировке руководитель предприятия утверждает индивидуальную программу стажировки и издает приказ о прохождении стажировки, в котором указываются сроки и место ее прохождения (структурное подразделение), специальность (квалификация) или профессия (квалификационный уровень) стажера, режим стажировки, а также ее руководитель. За руководителем стажировки закрепляется не более двух стажеров (п. 10 Порядка № 20).

Индивидуальная программа стажировки может быть скорректирована во время ее выполнения, в частности с целью учета изменений, происходящих в соответствующей сфере профессиональной деятельности, в организации работы на предприятии, особенностей усвоения стажером индивидуальной программы стажировки (п. 9 Порядка № 20).

Работа руководителей стажировки, назначенных из числа работников предприятия, может оплачиваться предприятием за счет денежных средств, предусмотренных на подготовку, переподготовку, повышение квалификации кадров, дополнительно на срок стажировки ежемесячно в размерах не менее 5% суммы основной заработной платы, которую они получают по основному месту работы (ч. 4 ст. 29 Закона о занятости).

Рабочее время и оплата труда стажера

Продолжительность работы стажера во время стажировки не должна превышать продолжительности рабочего времени, установленного законодательством для соответствующей категории работников (п. 9 Порядка № 20).

Согласно части 3 статьи 29 Закона о занятости в случае если стажер в период стажировки выполняет профессиональные работы, предприятие за все работы, выполненные в соответствии с поставленными задачами, осуществляет выплату ему заработной платы в соответствии с установленными системами оплаты труда по нормам, расценкам, ставкам (окладам) с учетом коэффициентов, доплат и надбавок.

Таким образом, Закон о занятости предусматривает выплату стажеру за выполнение профессиональных работ заработной платы, которая может выплачиваться только при заключении трудового договора. В то же время выше процитированная норма подпункта 7 пункта 7 Типовой формы договора о стажировке позволяет начислять стажеру вознаграждение за выполненную работу на основании акта сдачи-приемки работ, если трудовой договор со стажером не заключался.

Касательно оплаты выполненной стажером работы Минсоцполитики в своих письмах¹² разъяснило следующее:

«Работодатель обеспечивает оплату выполненных работ на основании акта сдачи-приемки работ. В таком случае заработная плата и другие выплаты не выплачиваются, а также не предоставляются ежегодные отпуска.

<…> 

При заключении трудового договора работник находится с соответствующим субъектом в трудовых отношениях, в этом случае ему выплачивается заработная плата и другие выплаты, предоставляются отпуска, в порядке и на условиях, определенных законодательством.»

Таким образом, при заключении со стажером срочного трудового договора рекомендуем в договоре о стажировке указывать как вид оплаты за выполненную работу не вознаграждение на основании акта сдачи-приемки работ, а заработную плату. Но в любом случае действующим законодательством не предусмотрено бесплатное выполнение стажером работ во время прохождения стажировки, если такие работы предусмотрены индивидуальной программой стажировки.

Руководитель предприятия отвечает за создание надлежащих условий работы и обеспечение оплаты труда стажера, соблюдение правил и норм охраны труда, безопасности труда и производственной санитарии (п. 14 Порядка № 20).

С заработной платы, выплачиваемой стажеру согласно заключенному трудовому договору, в общем порядке уплачиваются НДФЛ, военный сбор и ЕСВ, при этом заработная плата стажера отражается в форме Д1 Налогового расчета с указанием в реквизите 08 кода категории застрахованных лиц «69».

Если трудовой договор со стажером не заключался, и ему согласно договору о стажировке (т. е. согласно гражданско-правовому договору) выплачивается вознаграждение за выполнение работ на основании акта сдачи-приемки работ, то с такого вознаграждения уплачиваются НДФЛ, военный сбор и ЕСВ, а в форме Д1 Налогового расчета в реквизите 08 указывается код категории застрахованных лиц «26».

Окончание стажировки

После окончания стажировки стажеру выдается заключение (вывод) о ее результатах, в котором указываются выполненные работы, оценка качества их выполнения, а также характеристика профессиональной компетентности, личных и деловых качеств стажера (п. 15 Порядка № 20). Форма заключения о результатах прохождения стажировки законодательством не определена, поэтому указанное заключение составляется по форме, самостоятельно разработанной предприятием.

Если со стажером заключался срочный трудовой договор, то в день увольнения (им является последний день стажировки) работнику в общем порядке выплачиваются все надлежащие ему от предприятия денежные средства, в том числе компенсация за неиспользованные дни ежегодного отпуска.

Обращаем внимание, что стажировка — это не испытание, которое устанавливается для работников на определенный срок и регламентируется статьями 26–28 КЗоТ, поэтому после окончания стажировки студентов вузов и учеников ПТУЗов отношения (в том числе трудовые) с ними прекращаются. В то же время для лиц, прошедших стажировку при принятии на работу с отрывом от основной работы, испытание не устанавливается (ч. третья ст. 26 КЗоТ).

Трудовая книжка стажера

Запись о прохождении стажировки работодатель вносит в трудовую книжку стажера, которая в случае необходимости оформляется в соответствии с законодательством (абз. пятый ч. 1 ст. 29 Закона о занятости, п. 13 Порядка № 20).

В соответствии со статьей 48 КЗоТ трудовые книжки ведутся на всех работников, работающих на предприятии более 5 дней. Трудовые книжки ведутся также на студентов вузов и учеников ПТУЗов, которые проходят стажировку на предприятии. Студентам высших и ученикам профессионально-технических учебных заведений трудовая книжка оформляется не позднее 5 дней после начала прохождения стажировки.

Согласно пункту 1.1 Инструкции о порядке ведения трудовых книжек работников, утвержденной приказом Министерства труда Украины, Министерства юстиции Украины, Министерства социальной защиты населения Украины от 29.07.93 г. № 58 (далее — Инструкция № 58), трудовые книжки ведутся на студентов вузов и учеников ПТУЗов, получивших профессию (квалификацию) по образовательно-квалификационному уровню «квалифицированный рабочий», «младший специалист», «бакалавр», «специалист» и продолжающих обучаться на следующем образовательно-квалификационном уровне, которые проходят стажировку на предприятии, в учреждении, организации всех форм собственности.

Заполнение трудовой книжки впервые осуществляется собственником или уполномоченным им органом не позднее недельного срока со дня принятия на стажировку студента вуза, ученика ПТУЗа, которые получили профессию (квалификацию) по образовательно-квалификационному уровню «квалифицированный рабочий», «младший специалист», «бакалавр», «специалист» и продолжают обучаться на следующем образовательно-квалификационном уровне (п. 2.2 Инструкция № 58).

Запись в трудовую книжку о стажировке студентов вузов и учеников ПТУЗов, получивших профессию (квалификацию) по образовательно-квалификационному уровню «квалифицированный рабочий», «младший специалист», «бакалавр», «специалист» и продолжающих обучаться на следующем образовательно-квалификационном уровне, вносится предприятием, где они проходили стажировку, с указанием должности, периода и места прохождения (структурное подразделение) стажировки, специальности (квалификации) или профессии (квалификационного уровня) стажера. Основанием для таких записей является приказ о прохождении стажировки (п. 2.17 Инструкция № 58).

Таким образом, если у стажера вышеуказанных категорий студентов и учеников (фактически это те студенты и ученики, на которых распространяется действие Порядка № 20) уже имеется трудовая книжка, то при принятии на стажировку он должен предоставить ее предприятию, на котором будет стажироваться. Если у стажера еще нет трудовой книжки, то предприятие как первый работодатель должно оформить на него трудовую книжку. По окончании стажировки предприятие выдает стажеру его трудовую книжку с внесенной записью о прохождении стажировки.

Если со стажером заключается срочный трудовой договор, то в его трудовую книжку на основании изданных руководителем приказа о принятии на работу и приказа об увольнении с работы в общеустановленном порядке вносятся соответственно записи о принятии на работу с указанием должности (профессии), по которой проходит стажировка («Принят для прохождения стажировки на должность экономиста по приобретенной специализации «Экономика предприятия»), и об увольнении с работы («Уволен в связи с окончанием стажировки»).

Если трудовой договор со стажером не заключался, то в его трудовую книжку вносится только одна (общая) запись о прохождении стажировки, при этом после указания названия предприятия в графе 3 она может быть такой: «В период с 01.02.2021 по 31.03.2021 проходил стажировку на должности «бухгалтер». В графе 4 трудовой книжки указывается приказ руководителя предприятия о прохождении стажировки (его дата и номер).

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість) кожен має право на професійне навчання, яке реалізується шляхом первинної професійної підготовки, перепідготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації, стажування, зокрема, безпосередньо на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг з метою здобуття особою відповідної кваліфікації або приведення її рівня у відповідність із вимогами сучасного виробництва та сфери послуг.

Проходження стажування законодавчо передбачено лише для певних категорій осіб, про яких піде мова нижче. На думку Міністерства соціальної політики України¹, залучати осіб до стажування можливо виключно у випадках, передбачених законодавством. В інших випадках з метою перевірки відповідності особи роботі, яка йому доручається, з нею слід укладати трудовий договір і встановлювати випробування в порядку, визначеному статтями 26 – 28 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).²

Стажування керівників, професіоналів і фахівців

У статті одного з попередніх номерів журналу³ був розглянутий порядок професійного навчання працівників. В цій статті, зокрема, зазначалося, що стажування є одним з видів професійного навчання керівників, професіоналів і фахівців (ч. 6 ст. 6 Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2012 р. № 4312-VI).

Відповідно до пункту 2.6 Положення про професійне навчання працівників на виробництві, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 26.03.2001 р. № 127/151 (далі — Положення № 127), стажування керівників, професіоналів та фахівців (далі — професіонали) передбачає набуття ними практичного досвіду виконання завдань та обов’язків на займаній посаді або на посаді вищого рівня. Стажування професіоналів проводиться за індивідуальним планом, який затверджується роботодавцем, що направляє працівника на стажування. Тривалість такого стажування становить не більше 10 місяців і визначається залежно від мети та виробничої потреби.

Стажування професіоналів може здійснюватися шляхом формального або неформального навчання у закладах освіти, на підприємствах, в організаціях, установах (далі — підприємства) або безпосередньо у роботодавця. Періодичність стажування професіоналів установлюється залежно від виробничої потреби, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідні записи про стажування професіонала вносяться до його трудової книжки.⁴

Звертаємо увагу, що Положення № 127 визначає порядок проходження стажування лише керівниками, професіоналами та фахівцями, тобто особами, які є працівниками підприємства. Якщо підприємство направляє зазначених працівників на стажування до інших підприємств, то виконання роботи на таких підприємствах здійснюється на умовах сумісництва⁵, оскільки у працівника є основне місце роботи.

Стажування безробітних

Стажування на підприємстві за направленням центрів зайнятості можуть проходити зареєстровані безробітні. Так, згідно з частиною 3 статті 35 Закону про зайнятість організація професійного навчання безробітних здійснюється територіальними органами Державної служби зайнятості на договірних засадах з безробітними, роботодавцями, закладами освіти. Роботодавці – замовники кадрів беруть участь у визначенні змісту навчання, кваліфікаційній атестації безробітних, надають робочі місця для їх виробничого навчання, виробничої практики або стажування.

Порядок професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних затверджено спільним наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 р. № 318/655 (далі — Порядок № 318). Відповідно до пункту 1.5 цього Порядку стажування — підвищення кваліфікації безробітного з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов’язків за професією або на посаді, на яку претендує безробітний у роботодавця.

Стажування безробітних здійснюється на замовлення роботодавців за індивідуальною програмою, що затверджується роботодавцем і погоджується центром зайнятості. Термін підвищення кваліфікації безробітних шляхом стажування на курсах цільового призначення (організовуються у групах з чисельністю від 7 до 30 осіб) установлюється з урахуванням мети і складності навчання від 20 до 500 годин (п.п. 5.1–5.3 Порядку № 318). Після завершення стажування у роботодавця – замовника кадрів безробітні отримують довідку (п. 2.11 Порядку № 318).

У разі замовлення роботодавцем організації професійного навчання безробітних у навчальному закладі та їх працевлаштування після завершення навчання центром зайнятості укладається договір з роботодавцем. Роботодавець – замовник кадрів, який має право брати участь у визначенні змісту навчання, кваліфікаційній атестації безробітних, забезпечувати проходження стажування безробітних, зобов’язаний протягом 30 календарних днів з дня завершення навчання працевлаштувати безробітних. У разі безпідставного невиконання зобов’язань, визначених договором, роботодавець відшкодовує центру зайнятості загальну суму витрат на професійне навчання, проїзд до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямку, проживання у період навчання (п. 6.4 Порядку № 318).

При забезпеченні роботодавцем професійного навчання безробітного за індивідуальним навчальним планом або шляхом стажування та його подальшого працевлаштування укладається тристоронній договір між центром зайнятості, роботодавцем і безробітним (п. 6.5 Порядку № 318).

Враховуючи вищевикладене, в період стажування безробітного за направленням центру зайнятості трудові відносини між підприємством (роботодавцем – замовником кадрів) та безробітним не виникають (має місце навчальний процес), і підприємство жодних виплат безробітному не здійснює.

Стажування студентів вишів та учнів ПТНЗ

Найчастіше на підприємствах, в установах і організаціях стажування проходять студенти закладів вищої освіти (далі — вищий навчальний заклад; виш) та учні закладів професійної (професійно-технічної) освіти (далі — професійно-технічні навчальні заклади; ПТНЗ).

Частиною 6 статті 18 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145-VIII встановлено, що післядипломна освіта включає, зокрема, стажування — набуття особою практичного досвіду виконання завдань та обов’язків у певній професійній діяльності або галузі знань.

З метою створення умов для отримання студентами вишів та учнями ПТНЗ у вільний від навчання час досвіду практичної роботи за обраною спеціальністю і сприяння їх працевлаштуванню після завершення навчання їм надана можливість проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта.

Порядок проходження такого стажування студентами вишів та учнями ПТНЗ регламентується статтею 29 Закону про зайнятість і прийнятою у виконання її норм постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2013 р. № 20, якою затверджено:

– Порядок укладення договору про стажування студентів закладів вищої освіти та учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти на підприємствах, в установах та організаціях (далі — Порядок № 20);

– Типову форму договору про стажування студентів закладів вищої освіти та учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти на підприємствах, в установах та організаціях (далі — договір про стажування).

Звертаємо увагу, що дія Порядку № 20 не поширюється на:

– студентів вишів, які проходять стажування у державних органах, органах місцевого самоврядування;

– студентів медичних вишів та інтернів;

– курсантів (слухачів, студентів) закладів спеціалізованої освіти військового профілю, військових навчальних підрозділів вишів;

– курсантів і слухачів вишів Міністерства внутрішніх справ і Державної служби надзвичайних ситуацій.

Крім того, положення статті 29 Закону про зайнятість і Порядку № 20 не поширюються на проходження стажування у фізичних осіб – підприємців.⁶

Проведення та оформлення стажування

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону про зайнятість і пункту 2 Порядку № 20 стажисти — це студенти вишів та учні ПТНЗ, які здобули професію (спеціальність, кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», освітньо-професійним ступенем «фаховий молодший бакалавр», освітнім ступенем «молодший бакалавр», «бакалавр», «магістр» та продовжують здобувати освіту за наступним ступенем (освітньо-кваліфікаційним рівнем) і проходять стажування на підприємствах незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на умовах, визначених договором про стажування, у вільний від навчання час.

Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов’язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій.

Виши і ПТНЗ разом із підприємствами надають студентам вишів та учням ПТНЗ інформацію про можливість стажування (п. 3 Порядку № 20, ч. 5 ст. 29 Закону про зайнятість). Для отримання інформації про можливість стажування студенти вишів та учні ПТНЗ звертаються до відповідних підрозділів таких навчальних закладів, територіальних органів Державної служби зайнятості, організацій роботодавців, а також безпосередньо до керівників підприємств (п. 7 Порядку № 20).

Згідно з пунктом 8 Порядку № 20 для проходження стажування на підприємстві студенти вишів та учні ПТНЗ подають керівнику підприємства:

– заяву (за формою, наведеною в додатку до Порядку № 20), в якій зазначаються, зокрема: прізвище, ім’я та по батькові стажиста; період (дати початку та закінчення) стажування; здобута спеціальність (кваліфікація) або професія (кваліфікаційний рівень); режим стажування (розподіл часу стажування, тривалість стажування і відпочинку); мета стажування; дата подачі заяви;

– копію паспорта;

– копію документа про освіту (за наявності);

– копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (далі — РНОКПП) (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття РНОКПП та повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку у паспорті).

Особи, які проходитимуть стажування згідно з переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 р. № 559, додатково подають медичну книжку.

У разі потреби особи, які проходитимуть стажування, додатково подають сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду та довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України «Про обов’язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення» від 06.11.97 р. № 1238 та «Про затвердження Порядку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів і переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих» від 27.09.2000 р. № 1465.

Підприємство може передбачати проведення стажування студентів вишів та учнів ПТНЗ в договорі про підготовку фахівців та кваліфікованих робітничих кадрів, що укладається між закладом освіти та підприємством – замовником підготовки кадрів (п. 3 Порядку № 20).

Укладення договорів про стажування, організація та проведення стажування (в тому числі неповнолітніх осіб) за професіями, пов’язаними з роботами із шкідливими та важкими умовами праці, а також з роботами підвищеної небезпеки, здійснюється відповідно до законодавства з охорони праці та з урахуванням вимог нормативно-правових актів, які регламентують умови праці і навчання за такими спеціальностями (кваліфікаціями) або професіями (кваліфікаційними рівнями) (п. 5 Порядку № 20).

Строк стажування студентів вишів та учнів ПТНЗ за договором про стажування не може перевищувати 6 місяців (абз. четвертий ч. 1 ст. 29 Закону про зайнятість, п. 6 Порядку № 20). Мінімальний строк стажування не регламентується (визначається виходячи з часу, необхідного для виконання індивідуальної програми стажування, і вказується в договорі про стажування).

Звертаємо увагу, що чинне законодавство (зокрема, КЗпП, Закон про зайнятість, Порядок № 20) не визначає статус відносин між роботодавцем і стажистом (трудові, цивільно-правові тощо). Але, на відміну від проходження виробничої практики, яка є навчальним процесом і під час якої студенти вишів та учні ПТНЗ не включаються до штату підприємства (з ними трудовий договір не укладається, але укладається договір про проходження виробничої практики між навчальним закладом та підприємством – базою практики)⁷, проходження стажування не є навчальним процесом, оскільки, як зазначалося вище, стажування здійснюється у вільний від навчання час.

Одночасно підпункт 7 пункту 7 Типової форми договору про стажування (розділ «Права і обов’язки сторін») містить норму про те, що у разі виконання стажистом професійних робіт, передбачених індивідуальною програмою стажування за встановленими нормами (тут вказуються види робіт та їх обсяг), підприємство зобов’язується забезпечити своєчасну їх оплату (тут вказується її сума) на підставі акта здавання-приймання робіт.

Нагадаємо, що акт здавання-приймання робіт оформляється лише при укладенні цивільно-правового договору між замовником і виконавцем робіт (підрядником), зокрема, при укладенні договору підряду на виконання робіт (ст. 837 Цивільного кодексу України). Тому договір про стажування, що укладається із стажистом, є цивільно-правовим договором.⁸ Однак, з огляду на деякі норми Закону про зайнятість і Порядку № 20 (вони наведені нижче), зі стажистами на період стажування можна укладати не тільки договір про стажування, а й строковий трудовий договір. Про це повідомило Мінсоцполітики у своїх листах⁹:

«У разі якщо стажування студента (учня) проводиться з метою набуття ним досвіду практичної роботи, а програма стажування передбачає тільки виконання ним професійних завдань та обов’язків на посаді, що відповідає здобутій професії (кваліфікації), студент (учень) може проходити стажування на підставі строкового трудового договору, укладеного з роботодавцем.»

Більш того, оскільки стажист приймається на стажування на певну посаду (за певною професією), на час стажування йому виділяється робоче місце, він допускається до виконання роботи на підприємстві, його робочий процес контролюється роботодавцем, стажист дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку, режиму стажування, правил охорони праці, то відносини між стажистом та підприємством мають ознаки, характерні для трудових відносин.

З огляду на вищевикладене, а також з метою уникнення накладення штрафу, передбаченого абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП за фактичний допуск до роботи без оформлення трудового договору в десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, рекомендуємо із стажистом на період стажування укладати також строковий трудовий договір (стажист на час стажування стає працівником підприємства), оскільки цього вимагає частина третя статті 24 КЗпП: працівник (в нашому випадку стажист) не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення ДПС про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 р. № 413.

Про необхідність укладення трудового договору із стажистом йдеться також в численних роз’ясненнях територіальних органів Державної служби України з питань праці, розміщених на їх сайтах. При цьому судова практика в цьому питанні на боці Держпраці.¹⁰

Звертаємо увагу, що при укладенні трудового договору додержання його письмової форми є обов’язковим у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі та при укладенні трудового договору з неповнолітнім (п.п. 4, 5 ч. першої ст. 24 КЗпП).

Як строковий трудовий договір, укладений у письмовій формі, так і договір про стажування укладаються у двох примірниках, один з яких зберігається на підприємстві, другий — у стажиста. Зміни до договору про стажування вносяться за згодою сторін шляхом укладення додаткового договору, що є невід’ємною частиною договору про стажування. Договір про стажування може бути розірваний на вимогу однієї із сторін у разі порушення його умов. Дія договору про стажування може бути продовжена на період відсутності стажиста з поважної причини за наявності підтвердних документів, наприклад, в разі хвороби, підтвердженої листком непрацездатності (п.п. 11, 12, 16, 17 Порядку № 20).

У разі укладення на період стажування строкового трудового договору при відображенні стажиста у внутрішніх кадрових документах і в формі Д5 Податкового розрахунку в назві посади (реквізит 15) до професійних назв робіт розділів «Професіонали» та «Фахівці» необхідно додати похідне слово «стажист», передбачене в додатку В Класифікатора професій ДК 003:2010, при цьому зберігається код базової професійної назви роботи (наприклад, «стажист бухгалтера» з кодом 3433).¹¹

Керівник підприємства з числа працівників підприємства визначає керівника стажування, який разом із стажистом розробляє індивідуальну програму стажування за здобутою спеціальністю (кваліфікацією) або професією (кваліфікаційним рівнем) та перелік робіт. Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом керівника стажування, який повинен мати стаж роботи за відповідною спеціальністю (кваліфікацією) або професією (кваліфікаційним рівнем) не менш як 3 роки (ч. 2 ст. 29 Закону про зайнятість, п.п. 2, 9 Порядку № 20).

Одночасно з укладенням договору про стажування керівник підприємства затверджує індивідуальну програму стажування та видає наказ про проходження стажування, в якому зазначаються строки і місце його проходження (структурний підрозділ), спеціальність (кваліфікація) або професія (кваліфікаційний рівень) стажиста, режим стажування, а також його керівник. За керівником стажування закріплюється не більше двох стажистів (п. 10 Порядку № 20).

Індивідуальна програма стажування може бути скоригована під час її виконання, зокрема з метою врахування змін, які відбуваються у відповідній сфері професійної діяльності (зокрема, у разі прийняття нормативно-правових актів, які впливають на виконання обов’язків за спеціальністю (посадою), яку має (обіймає) стажист), в організації роботи на підприємстві, особливостей засвоєння стажистом індивідуальної програми стажування (п. 9 Порядку № 20).

Робота керівників стажування, призначених з числа працівників підприємства, може оплачуватися підприємством за рахунок коштів, передбачених на підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів, додатково на строк стажування щомісяця у розмірах не менше 5% суми основної заробітної плати, яку вони отримують за основним місцем роботи (ч. 4 ст. 29 Закону про зайнятість).

Робочий час і оплата праці стажиста

Тривалість роботи стажиста під час стажування не повинна перевищувати тривалості робочого часу, встановленого законодавством для відповідної категорії працівників (п. 9 Порядку № 20).

Відповідно до частини 3 статті 29 Закону про зайнятість у разі якщо стажист в період стажування виконує професійні роботи, підприємство за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату йому заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Таким чином, Закон про зайнятість передбачає виплату стажисту за виконання професійних робіт заробітної плати, яка може виплачуватися лише при укладенні трудового договору. У той же час вище процитована норма підпункту 7 пункту 7 Типової форми договору про стажування дозволяє нараховувати стажисту винагороду за виконану роботу на підставі акта здавання-приймання робіт, якщо трудовий договір із стажистом не укладався.

Стосовно оплати виконаної стажистом роботи Мінсоцполітики у своїх листах¹² роз’яснило наступне:

«Роботодавець забезпечує оплату виконаних робіт на підставі акта здавання-приймання робіт. У такому випадку заробітна плата та інші виплати не виплачуються, а також не надаються щорічні відпустки.

<…>

При укладанні трудового договору працівник перебуває із відповідним суб’єктом у трудових відносинах, у цьому випадку йому виплачується заробітна плата та інші виплати, надаються відпустки, в порядку і на умовах, визначених законодавством.»

Таким чином, при укладенні із стажистом строкового трудового договору рекомендуємо в договорі про стажування вказувати як вид оплати за виконану роботу не винагороду на підставі акта здавання-приймання робіт, а заробітну плату. Але в будь-якому випадку чинним законодавством не передбачено безоплатне виконання стажистом робіт під час проходження стажування, якщо такі роботи передбачені індивідуальною програмою стажування.

Керівник підприємства відповідає за створення належних умов роботи та забезпечення оплати праці стажиста, дотримання правил і норм охорони праці, безпеки праці та виробничої санітарії (п. 14 Порядку № 20).

Із заробітної плати, що виплачується стажисту згідно з укладеним трудовим договором, в загальному порядку сплачуються ПДФО, військовий збір та ЄСВ, при цьому заробітна плата стажиста відображається в додатку Д1 Податкового розрахунку із зазначенням в реквізиті 08 коду категорії застрахованих осіб «69», а в додатку 4ДФ — з ознакою доходу «101».

Якщо трудовий договір із стажистом не укладався, і йому відповідно до договору про стажування (тобто відповідно до цивільно-правового договору) виплачується винагорода за виконання робіт на підставі акта здавання-приймання робіт, то з такої винагороди сплачуються ПДФО, військовий збір та ЄСВ, при цьому в додатку Д1 Податкового розрахунку в реквізиті 08 вказується код категорії застрахованих осіб «26», а в додатку 4ДФ — ознака доходу «102».

Закінчення стажування

Після закінчення стажування стажисту видається висновок про результати стажування, в якому зазначаються виконані роботи, оцінка якості їх виконання, а також характеристика професійної компетентності, особистих та ділових якостей стажиста (п. 15 Порядку № 20). Форма висновку про результати проходження стажування законодавством не визначена, тому вказаний висновок складається за формою, самостійно розробленою підприємством.

Якщо із стажистом укладався строковий трудовий договір, то в день звільнення (ним є останній день стажування) працівникові в загальному порядку виплачуються всі належні йому від підприємства кошти, в тому числі компенсація за невикористані дні щорічної відпустки.

Звертаємо увагу, що стажування — це не випробування, яке встановлюється для працівників на певний термін і регламентується статтями 26–28 КЗпП, тому після закінчення стажування студентів вишів та учнів ПТНЗ відносини (в тому числі трудові) з ними припиняються. Водночас для осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи, випробування не встановлюється (ч. третя ст. 26 КЗпП).

Трудова книжка стажиста

Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки стажиста, яка у разі потреби оформляється згідно із законодавством (абз. п’ятий ч. 1 ст. 29 Закону про зайнятість, п. 13 Порядку № 20).

Відповідно до статті 48 КЗпП трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві більше 5 днів. Трудові книжки ведуться також на студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше 5 днів після початку проходження стажування.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58 (далі — Інструкція № 58), трудові книжки ведуться на студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності.

Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на стажування студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні (п. 2.2 Інструкція № 58).

Запис до трудової книжки про стажування студентів вищих, учнів професійно-технічних навчальних закладів, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, вноситься підприємством, де вони проходили стажування, із зазначенням посади, періоду та місця проходження (структурний підрозділ) стажування, спеціальності (кваліфікації) або професії (кваліфікаційного рівня) стажиста. Підставою для таких записів є наказ про проходження стажування (п. 2.17 Інструкції № 58).

Таким чином, якщо у стажиста вищевказаних категорій студентів та учнів (фактично це ті студенти та учні, на яких поширюється дія Порядку № 20) вже є трудова книжка, то при прийнятті на стажування він повинен надати її підприємству, на якому буде стажуватися. Якщо у стажиста ще немає трудової книжки, то підприємство як перший роботодавець має оформити на нього трудову книжку. Після закінчення стажування підприємство видає стажисту його трудову книжку з внесеним записом про проходження стажування.

Якщо зі стажистом укладається строковий трудовий договір, то до його трудової книжки на підставі виданих керівником наказу про прийняття на роботу та наказу про звільнення з роботи у загальновстановленому порядку вносяться записи про прийняття на роботу із зазначенням посади (професії), за якою проходить стажування («Прийнятий для проходження стажування на посаду економіста за здобутою спеціалізацією «Економіка підприємства»), і про звільнення з роботи («Звільнений у зв’язку із закінченням стажування»).

Якщо трудовий договір із стажистом не укладався, то до його трудової книжки вноситься тільки один (загальний) запис про проходження стажування, при цьому після зазначення назви підприємства у графі 3 запис може бути таким: «У період з 01.02.2021 по 31.03.2021 проходив стажування на посаді «бухгалтер». У графі 4 трудової книжки зазначається наказ керівника підприємства про проходження стажування (його дата і номер).