Стажисти на підприємстві

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість) кожен має право на професійне навчання, яке реалізується шляхом первинної професійної підготовки, перепідготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації, стажування, зокрема, безпосередньо на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг з метою здобуття особою відповідної кваліфікації або приведення її рівня у відповідність із вимогами сучасного виробництва та сфери послуг.

Проходження стажування законодавчо передбачено лише для певних категорій осіб, про яких піде мова нижче. На думку Міністерства соціальної політики України¹, залучати осіб до стажування можливо виключно у випадках, передбачених законодавством. В інших випадках з метою перевірки відповідності особи роботі, яка йому доручається, з нею слід укладати трудовий договір і встановлювати випробування в порядку, визначеному статтями 26 – 28 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).²

Стажування керівників, професіоналів і фахівців

У статті одного з попередніх номерів журналу³ був розглянутий порядок професійного навчання працівників. В цій статті, зокрема, зазначалося, що стажування є одним з видів професійного навчання керівників, професіоналів і фахівців (ч. 6 ст. 6 Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2012 р. № 4312-VI).

Відповідно до пункту 2.6 Положення про професійне навчання працівників на виробництві, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 26.03.2001 р. № 127/151 (далі — Положення № 127), стажування керівників, професіоналів та фахівців (далі — професіонали) передбачає набуття ними практичного досвіду виконання завдань та обов’язків на займаній посаді або на посаді вищого рівня. Стажування професіоналів проводиться за індивідуальним планом, який затверджується роботодавцем, що направляє працівника на стажування. Тривалість такого стажування становить не більше 10 місяців і визначається залежно від мети та виробничої потреби.

Стажування професіоналів може здійснюватися шляхом формального або неформального навчання у закладах освіти, на підприємствах, в організаціях, установах (далі — підприємства) або безпосередньо у роботодавця. Періодичність стажування професіоналів установлюється залежно від виробничої потреби, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідні записи про стажування професіонала вносяться до його трудової книжки.⁴

Звертаємо увагу, що Положення № 127 визначає порядок проходження стажування лише керівниками, професіоналами та фахівцями, тобто особами, які є працівниками підприємства. Якщо підприємство направляє зазначених працівників на стажування до інших підприємств, то виконання роботи на таких підприємствах здійснюється на умовах сумісництва⁵, оскільки у працівника є основне місце роботи.

Стажування безробітних

Стажування на підприємстві за направленням центрів зайнятості можуть проходити зареєстровані безробітні. Так, згідно з частиною 3 статті 35 Закону про зайнятість організація професійного навчання безробітних здійснюється територіальними органами Державної служби зайнятості на договірних засадах з безробітними, роботодавцями, закладами освіти. Роботодавці – замовники кадрів беруть участь у визначенні змісту навчання, кваліфікаційній атестації безробітних, надають робочі місця для їх виробничого навчання, виробничої практики або стажування.

Порядок професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних затверджено спільним наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 р. № 318/655 (далі — Порядок № 318). Відповідно до пункту 1.5 цього Порядку стажування — підвищення кваліфікації безробітного з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов’язків за професією або на посаді, на яку претендує безробітний у роботодавця.

Стажування безробітних здійснюється на замовлення роботодавців за індивідуальною програмою, що затверджується роботодавцем і погоджується центром зайнятості. Термін підвищення кваліфікації безробітних шляхом стажування на курсах цільового призначення (організовуються у групах з чисельністю від 7 до 30 осіб) установлюється з урахуванням мети і складності навчання від 20 до 500 годин (п.п. 5.1–5.3 Порядку № 318). Після завершення стажування у роботодавця – замовника кадрів безробітні отримують довідку (п. 2.11 Порядку № 318).

У разі замовлення роботодавцем організації професійного навчання безробітних у навчальному закладі та їх працевлаштування після завершення навчання центром зайнятості укладається договір з роботодавцем. Роботодавець – замовник кадрів, який має право брати участь у визначенні змісту навчання, кваліфікаційній атестації безробітних, забезпечувати проходження стажування безробітних, зобов’язаний протягом 30 календарних днів з дня завершення навчання працевлаштувати безробітних. У разі безпідставного невиконання зобов’язань, визначених договором, роботодавець відшкодовує центру зайнятості загальну суму витрат на професійне навчання, проїзд до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямку, проживання у період навчання (п. 6.4 Порядку № 318).

При забезпеченні роботодавцем професійного навчання безробітного за індивідуальним навчальним планом або шляхом стажування та його подальшого працевлаштування укладається тристоронній договір між центром зайнятості, роботодавцем і безробітним (п. 6.5 Порядку № 318).

Враховуючи вищевикладене, в період стажування безробітного за направленням центру зайнятості трудові відносини між підприємством (роботодавцем – замовником кадрів) та безробітним не виникають (має місце навчальний процес), і підприємство жодних виплат безробітному не здійснює.

Стажування студентів вишів та учнів ПТНЗ

Найчастіше на підприємствах, в установах і організаціях стажування проходять студенти закладів вищої освіти (далі — вищий навчальний заклад; виш) та учні закладів професійної (професійно-технічної) освіти (далі — професійно-технічні навчальні заклади; ПТНЗ).

Частиною 6 статті 18 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145-VIII встановлено, що післядипломна освіта включає, зокрема, стажування — набуття особою практичного досвіду виконання завдань та обов’язків у певній професійній діяльності або галузі знань.

З метою створення умов для отримання студентами вишів та учнями ПТНЗ у вільний від навчання час досвіду практичної роботи за обраною спеціальністю і сприяння їх працевлаштуванню після завершення навчання їм надана можливість проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта.

Порядок проходження такого стажування студентами вишів та учнями ПТНЗ регламентується статтею 29 Закону про зайнятість і прийнятою у виконання її норм постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2013 р. № 20, якою затверджено:

– Порядок укладення договору про стажування студентів закладів вищої освіти та учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти на підприємствах, в установах та організаціях (далі — Порядок № 20);

– Типову форму договору про стажування студентів закладів вищої освіти та учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти на підприємствах, в установах та організаціях (далі — договір про стажування).

Звертаємо увагу, що дія Порядку № 20 не поширюється на:

– студентів вишів, які проходять стажування у державних органах, органах місцевого самоврядування;

– студентів медичних вишів та інтернів;

– курсантів (слухачів, студентів) закладів спеціалізованої освіти військового профілю, військових навчальних підрозділів вишів;

– курсантів і слухачів вишів Міністерства внутрішніх справ і Державної служби надзвичайних ситуацій.

Крім того, положення статті 29 Закону про зайнятість і Порядку № 20 не поширюються на проходження стажування у фізичних осіб – підприємців.⁶

Проведення та оформлення стажування

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону про зайнятість і пункту 2 Порядку № 20 стажисти — це студенти вишів та учні ПТНЗ, які здобули професію (спеціальність, кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», освітньо-професійним ступенем «фаховий молодший бакалавр», освітнім ступенем «молодший бакалавр», «бакалавр», «магістр» та продовжують здобувати освіту за наступним ступенем (освітньо-кваліфікаційним рівнем) і проходять стажування на підприємствах незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на умовах, визначених договором про стажування, у вільний від навчання час.

Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов’язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій.

Виши і ПТНЗ разом із підприємствами надають студентам вишів та учням ПТНЗ інформацію про можливість стажування (п. 3 Порядку № 20, ч. 5 ст. 29 Закону про зайнятість). Для отримання інформації про можливість стажування студенти вишів та учні ПТНЗ звертаються до відповідних підрозділів таких навчальних закладів, територіальних органів Державної служби зайнятості, організацій роботодавців, а також безпосередньо до керівників підприємств (п. 7 Порядку № 20).

Згідно з пунктом 8 Порядку № 20 для проходження стажування на підприємстві студенти вишів та учні ПТНЗ подають керівнику підприємства:

– заяву (за формою, наведеною в додатку до Порядку № 20), в якій зазначаються, зокрема: прізвище, ім’я та по батькові стажиста; період (дати початку та закінчення) стажування; здобута спеціальність (кваліфікація) або професія (кваліфікаційний рівень); режим стажування (розподіл часу стажування, тривалість стажування і відпочинку); мета стажування; дата подачі заяви;

– копію паспорта;

– копію документа про освіту (за наявності);

– копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (далі — РНОКПП) (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття РНОКПП та повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку у паспорті).

Особи, які проходитимуть стажування згідно з переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 р. № 559, додатково подають медичну книжку.

У разі потреби особи, які проходитимуть стажування, додатково подають сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду та довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України «Про обов’язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення» від 06.11.97 р. № 1238 та «Про затвердження Порядку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів і переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих» від 27.09.2000 р. № 1465.

Підприємство може передбачати проведення стажування студентів вишів та учнів ПТНЗ в договорі про підготовку фахівців та кваліфікованих робітничих кадрів, що укладається між закладом освіти та підприємством – замовником підготовки кадрів (п. 3 Порядку № 20).

Укладення договорів про стажування, організація та проведення стажування (в тому числі неповнолітніх осіб) за професіями, пов’язаними з роботами із шкідливими та важкими умовами праці, а також з роботами підвищеної небезпеки, здійснюється відповідно до законодавства з охорони праці та з урахуванням вимог нормативно-правових актів, які регламентують умови праці і навчання за такими спеціальностями (кваліфікаціями) або професіями (кваліфікаційними рівнями) (п. 5 Порядку № 20).

Строк стажування студентів вишів та учнів ПТНЗ за договором про стажування не може перевищувати 6 місяців (абз. четвертий ч. 1 ст. 29 Закону про зайнятість, п. 6 Порядку № 20). Мінімальний строк стажування не регламентується (визначається виходячи з часу, необхідного для виконання індивідуальної програми стажування, і вказується в договорі про стажування).

Звертаємо увагу, що чинне законодавство (зокрема, КЗпП, Закон про зайнятість, Порядок № 20) не визначає статус відносин між роботодавцем і стажистом (трудові, цивільно-правові тощо). Але, на відміну від проходження виробничої практики, яка є навчальним процесом і під час якої студенти вишів та учні ПТНЗ не включаються до штату підприємства (з ними трудовий договір не укладається, але укладається договір про проходження виробничої практики між навчальним закладом та підприємством – базою практики)⁷, проходження стажування не є навчальним процесом, оскільки, як зазначалося вище, стажування здійснюється у вільний від навчання час.

Одночасно підпункт 7 пункту 7 Типової форми договору про стажування (розділ «Права і обов’язки сторін») містить норму про те, що у разі виконання стажистом професійних робіт, передбачених індивідуальною програмою стажування за встановленими нормами (тут вказуються види робіт та їх обсяг), підприємство зобов’язується забезпечити своєчасну їх оплату (тут вказується її сума) на підставі акта здавання-приймання робіт.

Нагадаємо, що акт здавання-приймання робіт оформляється лише при укладенні цивільно-правового договору між замовником і виконавцем робіт (підрядником), зокрема, при укладенні договору підряду на виконання робіт (ст. 837 Цивільного кодексу України). Тому договір про стажування, що укладається із стажистом, є цивільно-правовим договором.⁸ Однак, з огляду на деякі норми Закону про зайнятість і Порядку № 20 (вони наведені нижче), зі стажистами на період стажування можна укладати не тільки договір про стажування, а й строковий трудовий договір. Про це повідомило Мінсоцполітики у своїх листах⁹:

«У разі якщо стажування студента (учня) проводиться з метою набуття ним досвіду практичної роботи, а програма стажування передбачає тільки виконання ним професійних завдань та обов’язків на посаді, що відповідає здобутій професії (кваліфікації), студент (учень) може проходити стажування на підставі строкового трудового договору, укладеного з роботодавцем.»

Більш того, оскільки стажист приймається на стажування на певну посаду (за певною професією), на час стажування йому виділяється робоче місце, він допускається до виконання роботи на підприємстві, його робочий процес контролюється роботодавцем, стажист дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку, режиму стажування, правил охорони праці, то відносини між стажистом та підприємством мають ознаки, характерні для трудових відносин.

З огляду на вищевикладене, а також з метою уникнення накладення штрафу, передбаченого абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП за фактичний допуск до роботи без оформлення трудового договору в десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, рекомендуємо із стажистом на період стажування укладати також строковий трудовий договір (стажист на час стажування стає працівником підприємства), оскільки цього вимагає частина третя статті 24 КЗпП: працівник (в нашому випадку стажист) не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення ДПС про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 р. № 413.

Про необхідність укладення трудового договору із стажистом йдеться також в численних роз’ясненнях територіальних органів Державної служби України з питань праці, розміщених на їх сайтах. При цьому судова практика в цьому питанні на боці Держпраці.¹⁰

Звертаємо увагу, що при укладенні трудового договору додержання його письмової форми є обов’язковим у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі та при укладенні трудового договору з неповнолітнім (п.п. 4, 5 ч. першої ст. 24 КЗпП).

Як строковий трудовий договір, укладений у письмовій формі, так і договір про стажування укладаються у двох примірниках, один з яких зберігається на підприємстві, другий — у стажиста. Зміни до договору про стажування вносяться за згодою сторін шляхом укладення додаткового договору, що є невід’ємною частиною договору про стажування. Договір про стажування може бути розірваний на вимогу однієї із сторін у разі порушення його умов. Дія договору про стажування може бути продовжена на період відсутності стажиста з поважної причини за наявності підтвердних документів, наприклад, в разі хвороби, підтвердженої листком непрацездатності (п.п. 11, 12, 16, 17 Порядку № 20).

У разі укладення на період стажування строкового трудового договору при відображенні стажиста у внутрішніх кадрових документах і в формі Д5 Податкового розрахунку в назві посади (реквізит 15) до професійних назв робіт розділів «Професіонали» та «Фахівці» необхідно додати похідне слово «стажист», передбачене в додатку В Класифікатора професій ДК 003:2010, при цьому зберігається код базової професійної назви роботи (наприклад, «стажист бухгалтера» з кодом 3433).¹¹

Керівник підприємства з числа працівників підприємства визначає керівника стажування, який разом із стажистом розробляє індивідуальну програму стажування за здобутою спеціальністю (кваліфікацією) або професією (кваліфікаційним рівнем) та перелік робіт. Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом керівника стажування, який повинен мати стаж роботи за відповідною спеціальністю (кваліфікацією) або професією (кваліфікаційним рівнем) не менш як 3 роки (ч. 2 ст. 29 Закону про зайнятість, п.п. 2, 9 Порядку № 20).

Одночасно з укладенням договору про стажування керівник підприємства затверджує індивідуальну програму стажування та видає наказ про проходження стажування, в якому зазначаються строки і місце його проходження (структурний підрозділ), спеціальність (кваліфікація) або професія (кваліфікаційний рівень) стажиста, режим стажування, а також його керівник. За керівником стажування закріплюється не більше двох стажистів (п. 10 Порядку № 20).

Індивідуальна програма стажування може бути скоригована під час її виконання, зокрема з метою врахування змін, які відбуваються у відповідній сфері професійної діяльності (зокрема, у разі прийняття нормативно-правових актів, які впливають на виконання обов’язків за спеціальністю (посадою), яку має (обіймає) стажист), в організації роботи на підприємстві, особливостей засвоєння стажистом індивідуальної програми стажування (п. 9 Порядку № 20).

Робота керівників стажування, призначених з числа працівників підприємства, може оплачуватися підприємством за рахунок коштів, передбачених на підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів, додатково на строк стажування щомісяця у розмірах не менше 5% суми основної заробітної плати, яку вони отримують за основним місцем роботи (ч. 4 ст. 29 Закону про зайнятість).

Робочий час і оплата праці стажиста

Тривалість роботи стажиста під час стажування не повинна перевищувати тривалості робочого часу, встановленого законодавством для відповідної категорії працівників (п. 9 Порядку № 20).

Відповідно до частини 3 статті 29 Закону про зайнятість у разі якщо стажист в період стажування виконує професійні роботи, підприємство за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату йому заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Таким чином, Закон про зайнятість передбачає виплату стажисту за виконання професійних робіт заробітної плати, яка може виплачуватися лише при укладенні трудового договору. У той же час вище процитована норма підпункту 7 пункту 7 Типової форми договору про стажування дозволяє нараховувати стажисту винагороду за виконану роботу на підставі акта здавання-приймання робіт, якщо трудовий договір із стажистом не укладався.

Стосовно оплати виконаної стажистом роботи Мінсоцполітики у своїх листах¹² роз’яснило наступне:

«Роботодавець забезпечує оплату виконаних робіт на підставі акта здавання-приймання робіт. У такому випадку заробітна плата та інші виплати не виплачуються, а також не надаються щорічні відпустки.

<…>

При укладанні трудового договору працівник перебуває із відповідним суб’єктом у трудових відносинах, у цьому випадку йому виплачується заробітна плата та інші виплати, надаються відпустки, в порядку і на умовах, визначених законодавством.»

Таким чином, при укладенні із стажистом строкового трудового договору рекомендуємо в договорі про стажування вказувати як вид оплати за виконану роботу не винагороду на підставі акта здавання-приймання робіт, а заробітну плату. Але в будь-якому випадку чинним законодавством не передбачено безоплатне виконання стажистом робіт під час проходження стажування, якщо такі роботи передбачені індивідуальною програмою стажування.

Керівник підприємства відповідає за створення належних умов роботи та забезпечення оплати праці стажиста, дотримання правил і норм охорони праці, безпеки праці та виробничої санітарії (п. 14 Порядку № 20).

Із заробітної плати, що виплачується стажисту згідно з укладеним трудовим договором, в загальному порядку сплачуються ПДФО, військовий збір та ЄСВ, при цьому заробітна плата стажиста відображається в додатку Д1 Податкового розрахунку із зазначенням в реквізиті 08 коду категорії застрахованих осіб «69», а в додатку 4ДФ — з ознакою доходу «101».

Якщо трудовий договір із стажистом не укладався, і йому відповідно до договору про стажування (тобто відповідно до цивільно-правового договору) виплачується винагорода за виконання робіт на підставі акта здавання-приймання робіт, то з такої винагороди сплачуються ПДФО, військовий збір та ЄСВ, при цьому в додатку Д1 Податкового розрахунку в реквізиті 08 вказується код категорії застрахованих осіб «26», а в додатку 4ДФ — ознака доходу «102».

Закінчення стажування

Після закінчення стажування стажисту видається висновок про результати стажування, в якому зазначаються виконані роботи, оцінка якості їх виконання, а також характеристика професійної компетентності, особистих та ділових якостей стажиста (п. 15 Порядку № 20). Форма висновку про результати проходження стажування законодавством не визначена, тому вказаний висновок складається за формою, самостійно розробленою підприємством.

Якщо із стажистом укладався строковий трудовий договір, то в день звільнення (ним є останній день стажування) працівникові в загальному порядку виплачуються всі належні йому від підприємства кошти, в тому числі компенсація за невикористані дні щорічної відпустки.

Звертаємо увагу, що стажування — це не випробування, яке встановлюється для працівників на певний термін і регламентується статтями 26–28 КЗпП, тому після закінчення стажування студентів вишів та учнів ПТНЗ відносини (в тому числі трудові) з ними припиняються. Водночас для осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи, випробування не встановлюється (ч. третя ст. 26 КЗпП).

Трудова книжка стажиста

Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки стажиста, яка у разі потреби оформляється згідно із законодавством (абз. п’ятий ч. 1 ст. 29 Закону про зайнятість, п. 13 Порядку № 20).

Відповідно до статті 48 КЗпП трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві більше 5 днів. Трудові книжки ведуться також на студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше 5 днів після початку проходження стажування.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58 (далі — Інструкція № 58), трудові книжки ведуться на студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності.

Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на стажування студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні (п. 2.2 Інструкція № 58).

Запис до трудової книжки про стажування студентів вищих, учнів професійно-технічних навчальних закладів, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, вноситься підприємством, де вони проходили стажування, із зазначенням посади, періоду та місця проходження (структурний підрозділ) стажування, спеціальності (кваліфікації) або професії (кваліфікаційного рівня) стажиста. Підставою для таких записів є наказ про проходження стажування (п. 2.17 Інструкції № 58).

Таким чином, якщо у стажиста вищевказаних категорій студентів та учнів (фактично це ті студенти та учні, на яких поширюється дія Порядку № 20) вже є трудова книжка, то при прийнятті на стажування він повинен надати її підприємству, на якому буде стажуватися. Якщо у стажиста ще немає трудової книжки, то підприємство як перший роботодавець має оформити на нього трудову книжку. Після закінчення стажування підприємство видає стажисту його трудову книжку з внесеним записом про проходження стажування.

Якщо зі стажистом укладається строковий трудовий договір, то до його трудової книжки на підставі виданих керівником наказу про прийняття на роботу та наказу про звільнення з роботи у загальновстановленому порядку вносяться записи про прийняття на роботу із зазначенням посади (професії), за якою проходить стажування («Прийнятий для проходження стажування на посаду економіста за здобутою спеціалізацією «Економіка підприємства»), і про звільнення з роботи («Звільнений у зв’язку із закінченням стажування»).

Якщо трудовий договір із стажистом не укладався, то до його трудової книжки вноситься тільки один (загальний) запис про проходження стажування, при цьому після зазначення назви підприємства у графі 3 запис може бути таким: «У період з 01.02.2021 по 31.03.2021 проходив стажування на посаді «бухгалтер». У графі 4 трудової книжки зазначається наказ керівника підприємства про проходження стажування (його дата і номер).