Разъяснение Восточного межрегионального управления Гоструда «Считается ли дистанционная работа за границей командировкой?» от 23.05.2022Роз’яснення Східного міжрегіонального управління Держпраці «Чи вважається дистанційна робота за кордоном відрядженням?» від 23.05.2022

ВОСТОЧНОЕ МЕЖРЕГИОНАЛЬНОЕ УПРАВЛЕНИЕ
ГОСУДАРСТВЕННОЙ СЛУЖБЫ УКРАИНЫ ПО ВОПРОСАМ ТРУДА

РАЗЪЯСНЕНИЕ

от 23.05.2022

Считается ли дистанционная работа за границей командировкой?

В соответствии с частью первой статьи 60-2 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) дистанционная работа — это форма организации труда, при которой работа выполняется работником вне рабочих помещений или территории работодателя, в любом месте по выбору работника и с использованием информационно-коммуникационных технологий.

Согласно нормам части третьей статьи 32 КЗоТ в связи с изменениями в организации производства и труда допускается изменение существенных условий труда при продолжении работы по той же специальности, квалификации или должности. Об изменении существенных условий труда — систем и размеров оплаты труда, льгот, режима работы, установления или отмены неполного рабочего времени, совмещения профессий, изменении разрядов и наименования должностей и других — работник должен быть уведомлен не позднее чем за два месяца.

Однако в период действия военного положения нормы части третьей статьи 32 КЗоТ об уведомлении работника об изменении существенных условий труда не применяются согласно требованиям Закона Украины от 15.03.2022 № 2136-ІХ «Об организации трудовых отношений в условиях военного положения».

В соответствии с нормами пункта 1 Инструкции о служебных командировках в пределах Украины и за границу, утвержденной приказом Министерства финансов Украины от 13.03.1998 № 59 (в редакции приказа Министерства финансов Украины от 17.03.2011 № 362), служебной командировкой считается поездка работника по распоряжению руководителя государственного органа (поездка государственного служащего — по распоряжению руководителя государственной службы), предприятия, учреждения и организации, которые полностью или частично содержатся (финансируются) за счет бюджетных денежных средств (далее — предприятие), на определенный срок в другой населенный пункт для выполнения служебного поручения вне места его постоянной работы (при наличии документов, подтверждающих связь служебной командировки с основной деятельностью предприятия).

Для предприятий частного сектора нет никаких ограничений относительно того, что считать командировкой, а что нет.

При этом законодательство не содержит запрета на выполнение такой дистанционной работы за границей. Поэтому в случае, когда работник в связи с опасностью для жизни и здоровья во время действия военного положения выехал за пределы страны и имеет техническую возможность выполнения трудовых функций дистанционно с использованием информационно-коммуникационных технологий, ему осуществляется выплата заработной платы в соответствии с условиями, установленными в трудовом договоре, за фактически выполненную работу (отработанное время). В табеле учета отражается фактически отработанное работником время.

Следовательно, пребывание работников за границей на время военного положения не считается командировкой.

СХІДНЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 23.05.2022

Чи вважається дистанційна робота за кордоном відрядженням?

Відповідно до частини першої статті 60-2 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) дистанційна робота — це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Згідно з нормами частини третьої статті 32 КЗпП у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці — систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших — працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Проте у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 КЗпП щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються згідно із вимогами Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до норм пункту 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.03.2011 № 362), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця — за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі — підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Для підприємств приватного сектору немає жодних обмежень щодо того, що вважати відрядженням, а що — ні.

При цьому законодавство не містить заборони виконання такої дистанційної роботи за кордоном. Тому відповідно у випадку, коли працівник у зв’язку з небезпекою для життя і здоров’я під час дії воєнного стану виїхав за межі країни і має технічну можливість виконання трудових функцій дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, йому здійснюється виплата заробітної плати відповідно до умов, встановлених у трудовому договорі, за фактично виконану роботу (відпрацьований час). У табелі обліку відображається фактично відпрацьований працівником час.

Отже, перебування працівників за кордоном на час воєнного стану не вважається відрядженням.