ВВЕДЕН НОВЫЙ ВИД СОЦИАЛЬНОГО ОТПУСКА ДЛЯ ОТЦА РОДИВШЕГОСЯ РЕБЕНКА И УСТАНОВЛЕНО ГЕНДЕРНОЕ РАВЕНСТВО В ЧАСТИ ПРАВ НА СОКРАЩЕНИЕ ПРОДОЛЖИТЕЛЬНОСТИ РАБОЧЕГО ВРЕМЕНИ И СОЦИАЛЬНЫЕ ОТПУСКА
Этим законом (далее — Закон № 1401), вступившим в силу 09.05.2021 г., внесены изменения в Кодекс законов о труде Украины (далее — КЗоТ) и Закон Украины «Об отпусках» от 15.11.96 г. № 504/96-ВР (далее — Закон об отпусках). Изменения в основном предусматривают установление гендерного равенства в части прав на сокращение продолжительности рабочего времени и социальные отпуска, связанные с уходом за ребенком, а также вводят новый вид социального отпуска.
Так, часть четвертая статьи 51 КЗоТ изложена в новой редакции, согласно которой сокращенная продолжительность рабочего времени может устанавливаться за счет собственных денежных средств предприятий, учреждений, организаций для работников (ранее было — женщин), имеющих детей в возрасте до 14 лет или ребенка с инвалидностью, а также для одиноких матерей и отцов, воспитывающих ребенка без отца (матери), в том числе в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении.
Что касается новшеств в предоставлении отпусков, то пункт 4 части первой статьи 4 Закона об отпусках дополнен абзацем шестым, согласно которому социальным отпуском теперь также является отпуск при рождении ребенка (статья 19-1 этого Закона).
Одновременно КЗоТ дополнен новой статьей 77-3, а Закон об отпусках — новой статьей 19-1, которые имеют одинаковое название «Отпуск при рождении ребенка». Указанными статьями установлено, что одноразовый оплачиваемый отпуск при рождении ребенка продолжительностью до 14 календарных дней (без учета праздничных и нерабочих дней) предоставляется не позднее трех месяцев со дня рождения ребенка следующим работникам:
1) мужчине, жена которого родила ребенка;
2) отцу ребенка, не состоящему в зарегистрированном браке с матерью ребенка, при условии, что они совместно проживают, связаны общим бытом, имеют взаимные права и обязанности;
3) бабе или деду, или другому совершеннолетнему родственнику ребенка, которые фактически осуществляют уход за ребенком, мать или отец которого является одинокой матерью (одиноким отцом).
Отпуск при рождении ребенка предоставляется только одному из вышеуказанных лиц.
Также статьей 19-1 Закона об отпусках установлено, что продолжительность отпуска при рождении ребенка определяется работником в заявлении о его предоставлении с учетом требований, установленных абзацем первым части первой этой статьи (то есть в заявлении необходимо указать дату начала отпуска не позднее трех месяцев со дня рождения ребенка, а продолжительность отпуска должна быть не более 14 календарных дней).
Отпуск при рождении ребенка предоставляется собственником или уполномоченным им органом (далее — работодатель) вышеуказанным лицам на основании письменного заявления соответствующего лица.
Лицо, получившее отпуск при рождении ребенка, обязано предоставить работодателю копии документа, необходимого для государственной регистрации рождения ребенка, или свидетельства о рождении ребенка в течение 30 календарных дней со дня выхода в такой отпуск.
Порядок предоставления отпуска при рождении ребенка устанавливается Кабинетом Министров Украины.
Таким образом, не позднее 3 месяцев со дня рождения ребенка отец такого ребенка, а в случае если мать или отец ребенка являются одинокими, также баба или дед, или другой совершеннолетний родственник ребенка, которые фактически осуществляют уход за ребенком, по месту работы могут получить одноразовый оплачиваемый отпуск при рождении ребенка продолжительностью до 14 календарных дней. Для этого работник должен подать работодателю соответствующее заявление, а в течение 30 календарных дней со дня предоставления такого отпуска — копию свидетельства о рождении ребенка (другого документа, необходимого для государственной регистрации рождения ребенка).
Обращаем внимание, что Закон № 1401 не содержит переходных положений, поэтому теоретически имеют право на рассматриваемый отпуск также лица, ребенок которых родился до даты вступления в силу этого Закона, т. е. до 09.05.2021 г., но еще не прошло 3 месяца со дня рождения ребенка (не истек срок подачи заявления на отпуск). Хотя, конечно, событием, с которым связано предоставление отпуска при рождении ребенка, является именно рождение ребенка, а не подача заявления о предоставлении такого отпуска. Поэтому безусловное право на указанный отпуск имеют родители, ребенок которых родился 09.05.2021 г. и позднее. Надеемся, что спорные вопросы, а также другие аспекты предоставления отпуска при рождении ребенка (в частности, порядок документального подтверждения права на отпуск отца ребенка, не состоящего в браке с матерью ребенка, но совместно проживающих) будут урегулированы постановлением Кабинета Министров Украины, которое должно быть принято в месячный срок со дня вступления в силу Закона № 1401.
Что касается источника оплаты отпуска при рождении ребенка, то согласно обновленной части первой статьи 23 Закона об отпусках расходы, связанные с оплатой отпусков, предусмотренных статьями 6, 7, 8, 13, 14, 15, 15-1, 16, 18-1 и 19, 19-1 этого Закона, осуществляются за счет денежных средств предприятий, предназначенных на оплату труда, или за счет денежных средств физического лица, у которого работают по трудовому договору работники.
Таким образом, отпуск при рождении ребенка, предусмотренный статьей 19-1 Закона об отпусках, оплачивается за счет денежных средств работодателя.
Что касается новшеств в предоставлении других видов отпусков, то согласно обновленным статье 179 КЗоТ и статье 18 Закона об отпусках по желанию матери или отца ребенка одному из них (ранее было — по желанию женщины) предоставляется отпуск по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста с выплатой за эти периоды пособия согласно законодательству.
Предприятия, учреждения и организации за счет собственных денежных средств могут предоставлять одному из родителей ребенка (ранее было — женщинам) частично оплачиваемый отпуск и отпуск без сохранения заработной платы по уходу за ребенком большей продолжительности.
В случае, если ребенок нуждается в домашнем уходе, одному из родителей ребенка (ранее было — женщине) в обязательном порядке предоставляется отпуск без сохранения заработной платы продолжительностью, определенной в медицинском заключении, но не более чем до достижения ребенком шестилетнего возраста.
Вышеуказанные отпуска по уходу за ребенком могут быть использованы полностью или частями также бабой (ранее было — отцом ребенка, бабой), дедом или другими родственниками ребенка, фактически осуществляющими уход за ним, или лицом, усыновившим или взявшим под опеку ребенка, одним из приемных родителей и родителей-воспитателей.
По желанию матери, отца ребенка (ранее было — женщины) или вышеуказанных лиц в период пребывания их в отпуске по уходу за ребенком они могут работать на условиях неполного рабочего времени или на дому.
Также статья 179 КЗоТ дополнена частью девятой, согласно которой лица, указанные в этой статье (см. выше), должны уведомить собственника или уполномоченный им орган о досрочном прекращении такого отпуска не позднее чем за 10 календарных дней до дня досрочного прекращения такого отпуска.
Следовательно, если работник находится в отпуске по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего (шестилетнего) возраста и решил досрочно прекратить такой отпуск и выйти на работу, то он должен сообщить об этом работодателю не позднее чем за 10 календарных дней до дня выхода на работу из такого отпуска. Это необходимо, в первую очередь, работодателю для того, чтобы у него было время уволить с работы (перевести на другую работу) работника, который принят на должность временно отсутствующего работника (например, по срочному трудовому договору). Форма уведомления (устная, письменная) не установлена, но рекомендуем работникам подавать письменное заявление о досрочном прекращении отпуска по уходу за ребенком.
Обновленными частью первой статьи 181 КЗоТ и частью третьей статьи 20 Закона об отпусках установлено, что отпуск по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего (шестилетнего) возраста предоставляется по заявлению матери (отца) ребенка (ранее было — женщины) или бабы, деда или другого родственника ребенка, фактически осуществляющего уход за ним, или лица, усыновившего или взявшего под опеку ребенка, одного из приемных родителей либо родителей-воспитателей полностью или частично в пределах установленного периода и оформляются приказом (распоряжением) работодателя.
Согласно части четвертой статьи 20 Закона об отпусках бабе (ранее было — отцу ребенка, бабе), деду или другим родственникам, фактически ухаживающим за ребенком, отпуск по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста предоставляется на основании справки с места работы (обучения, службы) одного из родителей (ранее было — матери) ребенка о том, что он (она) вышел (вышла) на работу до окончания срока этого отпуска.
Таким образом, теперь отпуск по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста может быть предоставлен отцу ребенка без справки с места работы матери о том, что она вышла на работу (то есть работающие супруги самостоятельно могут решить, кто из них пойдет в такой отпуск). Кроме того, отпуск по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста может быть предоставлен отцу ребенка, жена которого является физическим лицом – предпринимателем или самозанятым лицом.
Одновременно из конца вышеприведенной нормы наконец-то исключили текст «и выплата пособия по уходу за ребенком ей прекращена (с указанием даты)», который уже давно не соответствовал законодательству (еще с 1 июля 2014 года одному из родителей ребенка выплачивается помощь при рождении ребенка независимо от того, работает или нет мать (отец) ребенка).
Также внесены изменения в часть первую статьи 182-1 КЗоТ и часть первую статьи 19 Закона об отпусках, которыми теперь установлено, что одному из родителей, который имеет (ранее было — женщине, которая работает и имеет) двоих или более детей в возрасте до 15 лет или ребенка с инвалидностью, или которые усыновили (ранее было — которая усыновила) ребенка, матери (отцу) лица с инвалидностью с детства подгруппы А I группы, одинокой матери, отцу ребенка или лица с инвалидностью с детства подгруппы А I группы, который воспитывает их без матери (в том числе в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении), а также лицу, взявшему под опеку ребенка или лицо с инвалидностью с детства подгруппы А I группы, предоставляется ежегодно дополнительный оплачиваемый отпуск продолжительностью 10 календарных дней без учета праздничных и нерабочих дней (статья 73 КЗоТ).
Таким образом, теперь не только мать, но и отец двоих или более детей в возрасте до 15 лет или ребенка с инвалидностью, или которые усыновили ребенка, а также не только мать, но и отец лица с инвалидностью с детства подгруппы А I группы имеют право на дополнительный оплачиваемый отпуск на детей, который предоставляется за календарный год продолжительностью 10 календарных дней (далее — отпуск на детей). При этом исключение слова «работает» из части первой статьи 182-1 КЗоТ и части первой статьи 19 Закона об отпусках означает, что такой отпуск на детей предоставляется одному из родителей ежегодно независимо от того, работал или нет он в календарном году, в том числе за календарный год пребывания в отпуске по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего (шестилетнего) возраста. Однако в таком случае для получения отпуска на детей необходимо одному из работающих супругов предоставлять своему работодателю справку с места работы второго супруга о том, что он за календарный год указанным отпуском не воспользовался (на сегодня не понятно, как подтверждать право на такой отпуск, если второй супруг временно не работает, а также как документально подтверждать и определять, кто из супругов должен получить и за сколько календарных лет денежную компенсацию за неиспользованный отпуск на детей за текущий и предыдущие календарные годы при увольнении).
РАСШИРЕН ПЕРЕЧЕНЬ ДОКУМЕНТОВ, ПОДАВАЕМЫХ РАБОТНИКАМИ ПРИ ТРУДОУСТРОЙСТВЕ, И УСТАНОВЛЕНЫ ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЕ ТРУДОВЫЕ ГАРАНТИИ ВОЕННОСЛУЖАЩИМ-РЕЗЕРВИСТАМ
Этим документом (далее — Закон № 1357), вступившим в силу 23.04.2021 г., внесены изменения в 43 законодательных акта, в том числе в Кодекс законов о труде Украины (далее — КЗоТ). Так, часть вторая статьи 24 КЗоТ дополнена нормой, согласно которой при заключении трудового договора гражданин обязан подать (кроме прочих обязательных документов) соответствующий военно-учетный документ. Таким документом является: для призывника — удостоверение о приписке к призывному участку; для военнообязанного, резервиста — военный билет или временное удостоверение военнообязанного.
Все остальные новшества и трудовые гарантии Закона № 1357 в основном касаются лиц, призванных на военную службу из числа резервистов в особый период.
Детально — см. статью на стр. 121.
ВВОДИТСЯ ЭЛЕКТРОННЫЙ УЧЕТ ТРУДОВОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ РАБОТНИКОВ
Этим документом, вступающим в силу 10.06.2021 г., вносятся изменения в 26 законодательных актов, в частности в Кодекс законов о труде Украины, которые предусматривают введение учета трудовой деятельности работника в электронной форме. Для этого установлен переходный период в 5 лет (с 10.06.2021 г. до 10.06.2026 г.), в течение которого работодатели должны направить Пенсионному фонду Украины (далее — ПФУ) отсутствующие сведения о трудовой деятельности работников, а именно сканированные копии страниц бумажной трудовой книжки (далее — ТК) и других документов работника, для их внесения в реестр застрахованных лиц Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования (далее — Реестр). После этого учет трудовой деятельности работников будет вестись исключительно в Реестре, а работодатели могут выдать бумажные ТК работникам «на руки», не дожидаясь их увольнения. При трудоустройстве гражданин обязан предъявить (кроме прочих обязательных документов) ТК (при наличии) или сведения о трудовой деятельности из Реестра. Работодатель по требованию работника обязан вносить в ТК, которая хранится у работника, записи о принятии на работу, переводе и увольнении, поощрениях и наградах за успехи в работе. По требованию работника, который впервые принимается на работу, ТК оформляется работодателем в обязательном порядке не позднее 5 дней после принятия на работу. Работодатель обязан в день увольнения выдать работнику копию приказа (распоряжения) об увольнении, а также по требованию работника внести соответствующие записи об увольнении в ТК, которая хранится у работника.
Детально — см. статью на стр. 104.
УТВЕРЖДЕН НОВЫЙ ПОРЯДОК ОРГАНИЗАЦИИ ВЕДЕНИЯ
ЭЛЕКТРОННОГО РЕЕСТРА ЛИСТКОВ НЕТРУДОСПОСОБНОСТИ
Этим документом, вступившим в силу 09.04.2021 г. и применяющимся с 01.05.2021 г., Кабмин изложил в новой редакции Порядок организации ведения Электронного реестра листков нетрудоспособности и предоставления информации из него, утвержденный постановлением Кабинета Министров Украины от 17.04.2019 г. № 328. Этот Порядок определяет механизм организации ведения Электронного реестра листков нетрудоспособности (далее — ЭРЛН) и предоставления информации из него. ЭРЛН ведется с целью обеспечения накопления, хранения, учета и использования информации о сформированных (выданных), продленных листках нетрудоспособности (далее — ЛН) для реализации прав застрахованных лиц на получение оплаты первых пяти дней временной нетрудоспособности, осуществляемой за счет денежных средств работодателя, пособия по временной нетрудоспособности, пособия по беременности и родам, а также для проведения проверки обоснованности выдачи и продления ЛН.
Детально — см. статью на стр. 113.
ЗАПРОВАДЖЕНО НОВИЙ ВИД СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПУСТКИ ДЛЯ БАТЬКА НАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ ТА ВСТАНОВЛЕНО ГЕНДЕРНУ РІВНІСТЬ В ЧАСТИНІ ПРАВ НА СКОРОЧЕННУ ТРИВАЛІСТЬ РОБОЧОГО ЧАСУ ТА СОЦІАЛЬНІ ВІДПУСТКИ
Цим законом (далі — Закон № 1401), який набрав чинності 09.05.2021 р., внесено зміни до Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Зміни здебільшого передбачають встановлення гендерної рівності в частині прав на скорочену тривалість робочого часу та соціальні відпустки, пов’язані з доглядом за дитиною, а також запроваджують новий вид соціальної відпустки.
Так, частину четверту статті 51 КЗпП викладено в новій редакції, відповідно до якої скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій для працівників (раніше було — жінок), які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі.
Що стосується нововведень в наданні відпусток, то пункт 4 частини першої статті 4 Закону про відпустки доповнено абзацом шостим, згідно з яким соціальною відпусткою тепер також є відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону).
Одночасно КЗпП доповнено новою статтею 77-3, а Закон про відпустки — новою статтею 19-1, які мають однакову назву «Відпустка при народженні дитини». Вказаними статтями встановлено, що одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини таким працівникам:
1) чоловіку, дружина якого народила дитину;
2) батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки;
3) бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати чи батько якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком).
Відпустка при народженні дитини надається лише одній з вищезазначених осіб.
Також статтею 19-1 Закону про відпустки встановлено, що тривалість відпустки при народженні дитини визначається працівником у заяві про її надання з урахуванням вимог, встановлених абзацом першим частини першої цієї статті (тобто в заяві необхідно вказати дату початку відпустки не пізніше 3 місяців з дня народження дитини, а тривалість відпустки має бути не більше 14 календарних днів).
Відпустка при народженні дитини надається власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець) вищезазначеним особам на підставі письмової заяви відповідної особи.
Особа, яка отримала відпустку при народженні дитини, зобов’язана надати роботодавцю копії документа, необхідного для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтва про народження дитини протягом 30 календарних днів з дня виходу в таку відпустку.
Порядок надання відпустки при народженні дитини встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, не пізніше трьох місяців з дня народження дитини батько такої дитини, а в разі, якщо мати чи батько дитини є одинокими, також баба або дід, або інший повнолітній родич дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, за місцем роботи можуть отримати одноразову оплачувану відпустку при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів. Для цього працівник має подати роботодавцю відповідну заяву, а протягом 30 календарних днів з дня надання такої відпустки — копію свідоцтва про народження дитини (іншого документа, необхідного для державної реєстрації народження дитини).
Звертаємо увагу, що Закон № 1401 не містить перехідних положень, тому теоретично право на відпустку при народженні дитини мають також особи, дитина яких народилася до дати набрання чинності цього Закону, тобто до 09.05.2021 р., але ще не пройшло 3 місяці з дня народження дитини (не минув термін подання заяви на таку відпустку). Хоча, звичайно, подією, з якою пов’язане надання відпустки при народженні дитини, є саме народження дитини, а не подання заяви про надання зазначеної відпустки. Тому безумовне право на зазначену відпустку мають батьки, дитина яких народилася 09.05.2021 р. і пізніше. Сподіваємося, що спірні питання, а також інші аспекти надання відпустки при народженні дитини (зокрема, порядок документального підтвердження права на відпустку батька дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, але вони спільно проживають) будуть врегульовані постановою Кабінету Міністрів України, яка має бути прийнята у місячний строк з дня набрання чинності Законом № 1401.
Що стосується джерела оплати відпустки при народженні дитини, то згідно з оновленою частиною першою статті 23 Закону про відпустки витрати, пов’язані з оплатою відпусток, передбачених статтями 6, 7, 8, 13, 14, 15, 15-1, 16, 18-1 і 19, 19-1 цього Закону, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.
Таким чином, відпустка при народженні дитини, надання якої передбачено статтею 19-1 Закону про відпустки, оплачується за рахунок коштів роботодавця.
Що стосується нововведень в наданні інших видів відпусток, то згідно з оновленими статтею 179 КЗпП та статтею 18 Закону про відпустки за бажанням матері або батька дитини одному з них (раніше було — за бажанням жінки) надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.
Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати одному з батьків дитини (раніше було — жінкам) частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.
У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини (раніше було — жінці) в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Вищевказані відпустки для догляду за дитиною можуть бути використані повністю або частинами також бабою (раніше було — батьком дитини, бабою), дідом чи іншими родичами дитини, які фактично здійснюють догляд за нею, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.
За бажанням матері, батька дитини (раніше було — жінки) або вищезазначених осіб у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.
Також статтю 179 КЗпП доповнено частиною дев’ятою, згідно з якою особи, зазначені в цій статті (див. вище), повинні повідомити власника або уповноважений ним орган про дострокове припинення такої відпустки не пізніш як за 10 календарних днів до дня дострокового припинення такої відпустки.
Отже, якщо працівник перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку і вирішив достроково припинити таку відпустку і вийти на роботу, то він має повідомити про це роботодавця не пізніш як за 10 календарних днів до дня виходу на роботу з такої відпустки. Це потрібно, в першу чергу, роботодавцю для того, щоб у нього був час звільнити з роботи (перевести на іншу роботу) працівника, якого прийнято на посаду тимчасово відсутнього працівника (наприклад, за строковим трудовим договором). Форму такого повідомлення (усна, письмова) не встановлено, але радимо працівникам подавати письмову заяву про дострокове припинення відпустки для догляду за дитиною.
Оновленими частиною першою статті 181 КЗпП та частиною третьою статі 20 Закону про відпустки встановлено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, надаються за заявою матері (батька) дитини (раніше було — жінки) або баби, діда чи іншого родича дитини, які фактично здійснюють догляд за нею, або особи, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одного із прийомних батьків чи батьків-вихователів повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця.
Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону про відпустки бабі (раніше було — батьку дитини, бабі), діду чи іншим родичам, які фактично доглядають за дитиною, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) одного з батьків (раніше було — матері) дитини про те, що він (вона) вийшов (вийшла) на роботу до закінчення терміну цієї відпустки.
Таким чином, тепер відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути надано батьку дитини без довідки з місця роботи матері про те, що вона вийшла на роботу (тобто працюючі чоловік і жінка самостійно можуть вирішити, хто з них піде в таку відпустку). Крім того, відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути надано батьку дитини, дружина якого є фізичною особою – підприємцем або самозайнятою особою.
Одночасно з кінця вищенаведеної норми нарешті виключили текст «і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати)», який вже давно не відповідав чинному законодавству (ще з 1 липня 2014 року одному з батьків дитини виплачується допомога при народженні дитини незалежно від того, працює чи ні мати (батько) дитини).
Також внесено зміни до частини першої статті 182-1 КЗпП і частини першої статті 19 Закону про відпустки, якими тепер встановлено, що одному з батьків, який має (раніше було — жінці, яка працює і має) двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили (раніше було — яка усиновила) дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП).
Таким чином, тепер не тільки мати, а й батько двох або більше дітей віком до 15 років, або дитини з інвалідністю, або які усиновили дитину, а також не тільки мати, а й батько особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи мають право на додаткову оплачувану відпустку на дітей, яка надається за календарний рік тривалістю 10 календарних днів (далі — відпустка на дітей). При цьому виключення слова «працює» з частини першої статті 182-1 КЗпП і частини першої статті 19 Закону про відпустки означає, що така додаткова відпустка на дітей надається одному з батьків щорічно незалежно від того, працювали чи ні вони в календарному році, в тому числі надається за календарний рік перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку. Однак в такому випадку для отримання відпустки на дітей необхідно одному з працюючих подружжя надавати своєму роботодавцю довідку з місця роботи другого з подружжя про те, що він за календарний рік зазначеною відпусткою не скористався. Але на сьогодні не зрозуміло, як підтверджувати право на таку відпустку, якщо другий з подружжя тимчасово не працює, а також як документально підтверджувати і визначати, хто з подружжя повинен отримати і за скільки календарних років грошову компенсацію за невикористану відпустку на дітей за поточний і попередні календарні роки при звільненні з роботи.
РОЗШИРЕНО ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ, ЩО ПОДАЮТЬСЯ ПРАЦІВНИКАМИ ПРИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННІ, ТА ВСТАНОВЛЕНО ДОДАТКОВІ ТРУДОВІ ГАРАНТІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ–РЕЗЕРВІСТАМ
Цим документом (далі — Закон № 1357), що набрав чинності 23.04.2021 р., внесено зміни до 43 законодавчих актів, які спрямовано на удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку. Зокрема, зміни внесено до Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Так, частину другу статті 24 КЗпП доповнено нормою, згідно з якою при укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати (крім інших обов’язкових документів) відповідний військово-обліковий документ.
Таким документом є: для призовника — посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов’язаного, резервіста — військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного.
Всі інші нововведення і трудові гарантії, передбачені Законом № 1357, здебільшого стосуються осіб, призваних на військову службу осіб із числа резервістів в особливий період. Зокрема, працівники-резервісти користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 КЗпП, а саме за ними на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток за місцем роботи.
Детально — див. статтю на стор. 121.
ЗАПРОВАДЖУЄТЬСЯ ЕЛЕКТРОННИЙ ОБЛІК ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ
Цим документом, що набирає чинності 10.06.2021 г., вносяться зміни до 26 законодавчих актів, зокрема до Кодексу законів про працю України, які передбачають запровадження обліку трудової діяльності працівника в електронній формі.
Для цього встановлено перехідний період у 5 років (з 10.06.2021 р. до 10.06.2026 р.), протягом якого роботодавці повинні направити Пенсійному фонду України (далі — ПФУ) відсутні відомості про трудову діяльність працівників, а саме скановані копії сторінок паперової трудової книжки (далі — ТК) та інших документів працівника, для їх внесення до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Реєстр), адміністратором якого є ПФУ. Після цього облік трудової діяльності працівників буде вестися виключно в Реєстрі, а роботодавці можуть видати паперові ТК працівникам «на руки», не чекаючи їхнього звільнення. При працевлаштуванні громадянин зобов’язаний подати, крім інших обов’язкових документів, ТК (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з Реєстру. Роботодавець на вимогу працівника зобов’язаний вносити до ТК, яка зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. На вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, ТК оформляється роботодавцем в обов’язковому порядку не пізніше 5 днів після прийняття на роботу. Роботодавець зобов’язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до ТК, що зберігається у працівника.
Детально — див. статтю на стор. 104.
ЗАТВЕРДЖЕНО НОВИЙ ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ ВЕДЕННЯ
ЕЛЕКТРОННОГО РЕЄСТРУ ЛИСТКІВ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ
Цією постановою, яка набрала чинності 09.04.2021 р. і застосовується з 01.05.2021 р., Кабмін виклав в новій редакції Порядок організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 р. № 328. Цей Порядок визначає механізм організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності (далі — ЕРЛН) та надання інформації з нього. ЕРЛН ведеться з метою забезпечення накопичення, зберігання, обліку та використання інформації про сформовані (видані), продовжені листки непрацездатності (далі — ЛН) для реалізації прав застрахованих осіб на отримання оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах, а також для проведення перевірки обґрунтованості видачі та продовження ЛН.
Детально — див. статтю на стор. 113.