Відновлено подання статистичної і фінансової звітності
та уточнено порядок звільнення від сплати ПДФО, ВЗ, ЄСВ
і подання звітності військовослужбовців–самозайнятих
осіб на період військової служби
Цим документом (далі — Закон № 4505), який набрав чинності 05.07.2025 (крім окремих положень), внесено зміни до низки законодавчих актів.
Зокрема, пункт 1 Закону України «Про захист інтересів суб’єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 03.03.2022 № 2115-IX (далі — Закон № 2115) доповнено підпунктом 13 такого змісту:
«13) дія підпунктів 1 – 4 цього пункту не поширюється на подання статистичної та фінансової звітності до органів державної статистики та інших виробників офіційної статистики, а також на перевірку своєчасності та повноти її подання.
Особи, які підлягають статистичному спостереженню, у встановленому законодавством порядку протягом трьох місяців з дня набрання чинності Законом <…> (№ 4505; — Ред.) зобов’язані подати до органів державної статистики та інших виробників офіційної статистики неподану статистичну та фінансову звітність за весь період неподання відповідно до цього Закону».
Нагадаємо, що підпунктами 1 – 4 пункту 1 Закону № 2115 передбачено, що встановлено, що:
1) фізичні особи, фізичні особи – підприємці (далі — ФОП), юридичні особи, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями згідно із законодавством, подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов’язку подати документи;
2) у період дії воєнного стану або стану війни, а також протягом трьох місяців після його завершення до фізичних осіб, ФОП, юридичних осіб не застосовується адміністративна та/або кримінальна відповідальність за неподання чи несвоєчасне подання звітності та/або документів, визначених підпунктом 1 цього пункту;
3) особи, які не мають фізичної можливості протягом строку, визначеного цим Законом, подати звітність чи документи, зазначені у підпункті 1 цього пункту, у зв’язку з безпосередніми наслідками їх участі у бойових діях, звільняються від адміністративної та/або кримінальної відповідальності та подають звітність чи документи протягом одного місяця з дня закінчення наслідків, які унеможливлювали їх подання;
4) у період дії воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітового характеру уповноваженими органами не здійснюються.
Таким чином, з 05 липня 2025 року суб’єкти господарювання зобов’язані подавати статистичну та фінансову звітність до органів державної статистики та інших виробників офіційної статистики, а також скасовано мораторій на перевірку своєчасності та повноти подання вказаної звітності. Особи, які підлягають статистичному спостереженню, протягом трьох місяців з дня набрання чинності Законом № 4505 (тобто до 05.10.2025) зобов’язані подати до органів державної статистики та інших виробників офіційної статистики неподану статистичну та фінансову звітність за весь період її неподання.
Також Законом № 4505 внесено зміни до Податкового кодексу України (далі — ПКУ), якими, зокрема, уточнено порядок звільнення від сплати податкових зобов’язань і подання звітності військовослужбовців–самозайнятих осіб.
Так, відповідно до викладеного в новій редакції пункту 25 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ самозайняті особи (фізичні особи – підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або за контрактом, на весь період їхньої військової служби (з першого числа місяця, в якому особу призвано на військову службу або в якому з особою укладено контракт, але не раніше 24 лютого 2022 року, до останнього дня місяця, в якому особу демобілізовано (звільнено з військової служби), звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО), з єдиного податку (далі — ЄП), з військового збору (далі — ВЗ) у складі податкової звітності з ПДФО або ЄП відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ.
Підставою для такого звільнення є відомості, отримані Державною податковою службою України (далі — ДПСУ) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі — ЄДРПВР), про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) самозайнятої особи. Міністерство оборони України надає ДПСУ в електронній формі відомості з ЄДРПВР.
Таким чином, тепер самозайнятій особі не потрібно подавати до податкового органу заяву та копію військового квитка або копію іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу протягом 10 днів після демобілізації або закінчення лікування (реабілітації).
Якщо самозайнята особа, призвана на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період за контрактом, має найманих працівників і на строк своєї військової служби на особливий період уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, обов’язок з нарахування та утримання ПДФО та ВЗ з таких виплат на строк військової служби самозайнятої особи несе така уповноважена особа.
ПДФО та ВЗ, нараховані та утримані уповноваженою особою з таких виплат фізичним особам, сплачується до бюджету демобілізованою (звільненою з військової служби) самозайнятою особою, у тому числі особою, яка проходила військову службу за контрактом, протягом 180 календарних днів з дня її демобілізації (звільнення з військової служби), без нарахування штрафних і фінансових санкцій, пені.
Податкова звітність про суми ПДФО та ВЗ, нараховані та утримані уповноваженою особою з найманих працівників та інших фізичних осіб протягом строку військової служби самозайнятої особи, подається демобілізованою самозайнятою особою протягом 150 календарних днів з дня її демобілізації (звільнення з військової служби) без нарахування штрафних і фінансових санкцій, пені, передбачених ПКУ.
На підставі відомостей про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби), отриманих ДПСУ з ЄДРПВР, контролюючий орган не проводить нарахування авансових внесків з ЄП, передбачених пунктом 295.2 ПКУ, та авансових внесків з ВЗ, передбачених підпунктом 1.11 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, починаючи з місяця, в якому контролюючим органом отримані відомості про мобілізацію такої ФОП, укладений контракт, закінчуючи місяцем, в якому таку особу демобілізовано (звільнено з військової служби).
Нараховані контролюючим органом за період мобілізації або дії контракту суми авансових внесків з ЄП та ВЗ, суми штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або сплату (перерахування) не в повному обсязі авансових внесків з ЄП, ПДФО, ВЗ, підлягають скасуванню (анулюванню) за звітні періоди, з урахуванням строку позовної давності, включно до першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому контролюючим органом отримані відомості про мобілізацію такої ФОП, укладений з такою особою контракт.
ФОП, які мали або не мали найманих працівників, призваним на військову службу під час мобілізації або залученим до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, або за контрактом, реєстрація яких як платника ЄП анульована за рішенням контролюючого органу на підставі підпункту 8 підпункту 298.2.3 ПКУ під час проходження ними військової служби, контролюючий орган відновлює таку реєстрацію з дати анулювання.
Самозайнята особа, яка у зв’язку з призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період, проходженням військової служби за контрактом не дотрималася визначених ПКУ термінів виконання податкових обов’язків, які виникли до дати мобілізації, укладення контракту та/або під час проходження військової служби, звільняється від відповідальності, передбаченої ПКУ за невиконання податкових обов’язків, за умови виконання таких обов’язків протягом 180 календарних днів з дня демобілізації (звільнення з військової служби), закінчення лікування (реабілітації).
У разі відсутності в ЄДРПВР або неотримання ДПСУ відомостей про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) самозайнятої особи (фізичної особи – підприємця, особи, яка провадить незалежну професійну діяльність), така особа має право подати заяву та копію військового квитка або копію іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, копію контракту. Процедури звільнення від сплати податків, зборів, ненарахування податків, зборів, списання штрафних (фінансових) санкцій, пені, відновлення реєстрації як платника ЄП, подання звітності, сплати та звільнення від відповідальності застосовуються до самозайнятих осіб, які подали заяву та відповідні документи до контролюючого органу відповідно до цього пункту.
Також Законом № 4505 приблизно аналогічні зміни, але щодо сплати єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) самозайнятими особами, внесено до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон № 2464).
Так, викладеним в новій редакції пунктом 9-2 розділу VIII Закону № 2464 тепер, зокрема, встановлено, що під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники ЄСВ, визначені пунктами 4, 5 і 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону (тобто фізичні особи – підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; далі разом — самозайняті особи), які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, або за контрактом, на весь строк їхньої військової служби звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464, якщо вони не є роботодавцями.
Підставою для такого звільнення є відомості, отримані ДПСУ з ЄДРПВР, про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) таких платників ЄСВ.
Отже, тепер самозайнятій особі не потрібно подавати до податкового органу заяву та копію військового квитка або копію іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу протягом 10 днів після демобілізації або закінчення лікування (реабілітації).
Якщо самозайнята особа – платник ЄСВ має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, його зобов’язання, визначені підпунктами 1 (крім сплати ЄСВ), 2 – 6, 10, 12 частини 2 статті 6 Закону № 2464, здійснює така уповноважена особа.
ЄСВ, нарахований уповноваженою особою з таких виплат, сплачується таким демобілізованим (звільненим з військової служби) платником ЄСВ протягом 180 календарних днів з дня його демобілізації (звільнення з військової служби), без нарахування штрафних і фінансових санкцій.
Звітність про ЄСВ, нарахований уповноваженою особою протягом строку військової служби платника ЄСВ – самозайнятої особи, на суми виплат найманим працівникам та іншим особам, подається демобілізованим (звільненим з військової служби) платником ЄСВ протягом 150 календарних днів з дня його демобілізації (звільнення з військової служби), без нарахування штрафних і фінансових санкцій, пені, передбачених Законом № 2464.
Положення цього пункту застосовуються з першого дня мобілізації та протягом усього особливого періоду.
Під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для платників ЄСВ – самозайнятих осіб, призваних на військову службу під час мобілізації або залучених до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, або за контрактом, на весь строк їхньої військової служби зупиняється застосування положень статті 25 Закону № 2464.
Підставою для такого зупинення є відомості про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби), отримані ДПСУ з ЄДРПВР.
За період мобілізації платника ЄСВ або дії укладеного з такою особою контракту нараховані контролюючим органом суми штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або сплату (перерахування) не в повному обсязі сум ЄСВ підлягають скасуванню (анулюванню) за звітні періоди включно до першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому контролюючим органом отримані відомості про мобілізацію платника ЄСВ – самозайнятої особи, укладений з такою особою контракт.
Платник ЄСВ – самозайнята особа, який у зв’язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період, проходженням військової служби за контрактом не дотримався визначених Законом № 2464 термінів виконання своїх обов’язків, які виникли до дати мобілізації, укладення контракту та/або під час проходження військової служби, звільняється від відповідальності, передбаченої Законом № 2464 за несплату ЄСВ та неподання звітності про нарахування ЄСВ у складі звітності з ПДФО (ЄП), за умови виконання таких обов’язків щодо подання звітності протягом 150 календарних днів та/або щодо сплати ЄСВ протягом 180 календарних днів з дня його демобілізації (звільнення з військової служби), закінчення лікування (реабілітації).
У разі відсутності в ЄДРПВР або неотримання ДРСУ відомостей про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) платника ЄСВ – самозайнятої особи, такий платник має право подати заяву та копію військового квитка або копію іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, копію контракту. Процедури звільнення від сплати ЄСВ, списання штрафних (фінансових) санкцій, пені, подання звітності, сплати та звільнення від відповідальності застосовуються до таких платників ЄСВ, які подали заяву та відповідні документи до контролюючого органу відповідно до цього пункту.
Все вищевикладене в пункті 9-2 розділу VIII Закону № 2464 поширюється і на платників ЄСВ – самозайнятих осіб, призваних на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, про що зазначено у викладеному в новій редакції пункті 9-18 розділу VIII Закону № 2464.
Внесено зміни до Порядку обчислення середньої заробітної плати
для розрахунку виплат за загальнообов’язковим
державним соціальним страхуванням
Цим нормативним актом (далі — Постанова № 837), який набрав чинності 18.07.2025, внесено зміни до трьох постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266). Зупинимося лише на змінах, які стосуються роботодавців, а саме в Порядку № 1266.
Так, пункт 3 Порядку № 1266 доповнено абзацом другим такого змісту:
«Місяці розрахункового періоду, в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (з першого до останнього числа календарного місяця), виключаються з розрахункового періоду.».
Нагадаємо, що майже аналогічна норма (відмінність тільки в тому, що в ній йшлося про виключення з розрахункового періоду місяців, не відпрацьованих з поважних причин з першого до першого числа), вже була в абзаці другому пункту 3 Порядку № 1266 до 01.01.2023, але з цієї дати її скасували.
Як і раніше, вичерпний перелік поважних причин, через які період відсутності на роботі виключається з розрахункового періоду, наведено в абзаці першому пункту 3 Порядку № 1266. До поважних причин належать: тимчасова непрацездатність; відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком; відпустка без збереження заробітної плати; призупинення дії трудового договору; період, протягом якого працівник проходив військову службу під час дії особливого періоду і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі — поважні причин).
Отже, тепер якщо в місяці розрахункового періоду, в якому працівник з першого до останнього числа не працював з поважних причин і який виключається з розрахункового періоду, працівнику нараховуються будь-які виплати (наприклад, виробнича премія за попередній місяць), то такі виплати не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат.
Водночас знову залишилося не врегульованим питання, а що робити з виплатами в місяці, в якому працівник не відпрацював з поважних причин лише всі робочі дні, а у вихідні дні поважних причин не було, наприклад, з 1 по 15 серпня працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати (поважна причина), 16 і 17 серпня — вихідні дні (неповажна причина), з 18 по 31 серпня працівник хворів (поважна причина). Формально в цьому випадку в серпні працівник не працював з поважних причин не з першого до останнього числа місяця, а з 1 по 15 та з 18 по 31 серпня, тобто 2 календарні дні — 16 і 17 серпня не відпрацьовані працівником не через поважну причину, а через те, що це вихідні дні за графіком роботи, які не виключаються з розрахункового періоду (тобто є 2 календарні дні серпня, які включаються до розрахункового періоду). Тому, на нашу думку, було б краще, якби в абзаці другому пункту 3 Порядку № 1266 прописали, що всі виплати, нараховані в місяці розрахункового періоду, в якому застрахована особа через поважні причини не відпрацювала жодного робочого дня, не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат. Така норма була б корисніше роботодавцям, оскільки періоди (календарні дні), які виключаються з розрахункового періоду через поважні причини, чітко визначені в абзаці першому пункту 3 Порядку № 1266, а про виплати, з яких сплачено ЄСВ, але які не враховуються, взагалі не йдеться в Порядку № 1266.
Також Постановою № 837 положення пунктів 1, 2, 30, 32 Порядку № 1266 приведено у відповідність до норм частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV, а саме уточнено, що за місцем роботи, де стався страховий випадок за страхуванням від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, за рахунок роботодавця оплачуються перші 17 днів тимчасової непрацездатності.
Крім того, уточнено порядок нарахування страхових виплат працівникам та гіг-спеціалістам резидентів Дія Сіті. Нагадаємо, що згідно з абзацом четвертим пункту 2 Порядку № 1266 сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї), допомоги по вагітності та пологах в розрахунку на місяць, що виплачується працівникам та гіг-спеціалістам резидентів Дія Сіті, не повинна перевищувати розміру заробітної плати (доходу) таких осіб, з якого фактично сплачено страхові внески (єдиний внесок; далі — ЄСВ).
Постановою № 837 вище процитоване перше речення абзацу четвертого пункту 2 Порядку № 1266 доповнено другим реченням такого змісту:
«Визначене цим абзацом обмеження обчислюється шляхом ділення розміру заробітної плати (доходу) таких осіб (працівників та гіг-спеціалістів резидентів Дія Сіті), з якого фактично сплачено страхові внески (єдиний внесок) в останньому місяці розрахункового періоду, на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) з подальшим множенням частки на кількість календарних днів тимчасової непрацездатності відповідного місяця.».
Отже, якщо резидент Дія Сіті отримав свій статус до липня 2025 року, а в липні 2025 року за свого працівника незалежно від фактичного розміру його заробітної плати сплатив ЄСВ у розмірі мінімального страхового внеску — 1760 грн (8000 грн х 22%), а в серпні 2025 року цей працівник захворів і хвороба тривала 5 днів, то середньоденна заробітна плата для обчислення суми «лікарняних» (враховуючи, що останнім місяцем розрахункового періоду є липень 2025 року) становить 262,81 грн (8000 грн : 30,44), а сума «лікарняних» дорівнює 1314,05 грн (262,81 грн х 5 к. д. хвор.).
Якщо резидент Дія Сіті отримав свій статус в липні 2025 року і в цьому місяці нарахував працівнику заробітну плату в розмірі 50 000 грн, з якої сплатив ЄСВ у розмірі 11 000 грн (50 000 грн х 22%), а в серпні 2025 року цей працівник захворів і хвороба тривала 5 днів, то середньоденна заробітна плата для обчислення суми «лікарняних» (враховуючи, що останнім місяцем розрахункового періоду є липень 2025 року) становить 1642,58 грн (50 000 грн : 30,44), а сума «лікарняних» дорівнює 8212,90 грн (1642,58 грн х 5 к. д. хвор.).
Встановлено тривалість щорічної додаткової відпустки помічникам вихователів
спеціальних дитячих садків (спеціальних груп у закладах дошкільної освіти)
Цим нормативним актом (далі — Постанова № 700), який набрав чинності 19.06.2025, на виконання норм частини четвертої статті 27 Закону України «Про дошкільну освіту» від 06.06.2024 № 3788-IX встановлено тривалість щорічної додаткової відпустки помічників вихователів спеціальних дитячих садків (спеціальних груп у закладах дошкільної освіти), які працюють з дітьми:
– з функціональними сенсорними труднощами, що передбачають обмеження слухової або зорової функцій, функціональними фізичними або моторними труднощами, функціональними мовленнєвими труднощами, із соціоадаптаційними труднощами, — 7 календарних днів;
– з інтелектуальними труднощами або із складними порушеннями розвитку, — 14 календарних днів.
Вищенаведені положення щодо тривалості щорічної додаткової відпустки поширюються на помічників вихователів спеціальних груп у дошкільних підрозділах закладів загальної середньої освіти та інших юридичних осіб публічного чи приватного права та фізичних осіб – підприємців, які провадять освітню діяльність у сфері дошкільної освіти.
Колективним договором та/або трудовим договором вище зазначеним працівникам може бути встановлено більшу тривалість щорічної додаткової відпустки, ніж визначена Постановою № 700.