ПЕНСІЙНИЙ ФОНД ЗАТВЕРДИВ ПОРЯДОК ФІНАНСУВАННЯ
СТРАХУВАЛЬНИКІВ ДЛЯ НАДАННЯ СТРАХОВИХ ВИПЛАТ
Цим нормативно-правовим актом (далі — Постанова № 28-1), який набере чинності з дня його офіційного опублікування, затверджено Порядок фінансування страхувальників для надання страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (далі — Порядок № 28-1).
Одночасно Постановою № 28-1 визнано такими, що втратили чинність:
– постанову правління Пенсійного фонду України «Деякі питання фінансування для здійснення виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 21.12.2022 № 28-3 (далі — Постанова № 28-3).
Нагадаємо, що Постановою ФССУ № 12 був затверджений Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі — Порядок № 12), а Постановою № 28-3 було встановлено, що Порядок № 12 діє до прийняття правлінням Пенсійного фонду України (далі — ПФУ) нового механізму фінансування страхувальників для надання страхових виплат відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105).
Отже, нарешті ПФУ, якому з 01.01.2023 передано функції з фінансування страхувальників у зв’язку з ліквідацією ФССУ, затвердив власний Порядок № 28-1, який визначає механізм та умови фінансування страхувальників для надання страхових виплат застрахованим особам.
Строки подання страхувальниками до ПФУ заяви-розрахунку для отримання фінансування та повідомлення про здійснення страхової виплати не змінилися. Однак уточнено механізм подання страхувальниками документів до ПФУ, який вже давно реалізується на практиці.
Так, згідно з пунктом 4 Порядку № 28-1 заява-розрахунок за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, подається страхувальником до головних управлінь ПФУ в областях та м. Києві (далі — орган ПФУ) не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття рішення страхувальником про призначення страхової виплати в один з таких способів:
– у паперовій формі шляхом особистого звернення або надсилання поштовим відправленням;
– в електронній формі через вебпортал електронних послуг ПФУ (далі — вебпортал ПФУ) із застосуванням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі — Портал Дія) (у разі наявності технічної можливості).
Необхідні для перевірки зазначеної в поданій заяві-розрахунку інформації відомості, що містяться в державних електронних інформаційних ресурсах (далі — ДЕІР), отримуються шляхом електронної інформаційної взаємодії. У разі відсутності відомостей, що зазначаються в заяві-розрахунку, в ДЕІР, до такої заяви-розрахунку страхувальники додають скановані копії (фотокопії) документів, які підтверджують страховий випадок, його обставини, особливості статусу застрахованої особи чи інші обставини, що впливають на умови і тривалість здійснення страхових виплат або які підтверджують усунення виявлених помилок або недостовірних відомостей.
Скановані копії (фотокопії) виготовляються в кольоровому форматі з оригіналів відповідних документів, повинні містити всі їхні сторінки та поля, зокрема дані про серію та номер бланків документів, бути придатні для сприйняття їх змісту, рекомендована роздільна здатність при скануванні — 300 dpi, формат зображення має бути jpg або pdf, розмір кожного файлу не має перевищувати 1 Мб.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 28-1 після надходження заяви-розрахунку орган ПФУ здійснює перевірку зазначеної в ній інформації та доданих документів і у разі виявлення помилок або недостовірних відомостей або у разі відсутності необхідних документів приймає рішення про її залишення без руху, про що інформує страхувальника протягом 3 робочих днів з дня отримання заяви-розрахунку в особистому кабінеті на вебпорталі ПФУ у квитанції контролю заяви-розрахунку. У повідомленні про залишення заяви-розрахунку без руху зазначаються виявлені недоліки, спосіб та строк їх усунення, який має становити не менше 3 робочих днів від дня отримання зазначеного повідомлення. В особистому кабінеті страхувальника заява-розрахунок набуває статусу «Залишено без руху». Страхувальник створює виправлену заяву-розрахунок та подає її до ПФУ. Актуальною вважається заява-розрахунок, яка прийнята в ПФУ (в особистому кабінеті страхувальника має статус «Прийнято»).
Фінансування страхувальників для надання страхових виплат здійснюється ПФУ протягом 3 робочих днів після надходження заяви-розрахунку, яка має статус «Прийнято» (п. 6 Порядку № 28-1).
Орган ПФУ має право відмовити у фінансуванні страхувальника для надання страхових виплат у разі відмови або перешкоджання страхувальником проведенню перевірки, виявлення фактів подання страхувальником недостовірних відомостей або порушення порядку використання страхових коштів. Рішення про відмову у фінансуванні страхувальника приймається керівником органу ПФУ за місцем обліку страхувальника протягом 3 робочих днів після настання/виявлення зазначених обставин та не пізніше 3 робочих днів з дня його прийняття надсилається страхувальнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення та ПФУ. В особистому кабінеті страхувальника всі заяви-розрахунки набувають статусу «Відмовлено», підстави відмови зазначаються у квитанції контролю заяви-розрахунку. Заяви-розрахунки, сформовані страхувальником, якому відмовлено у фінансуванні для надання страхових виплат, не включаються до виплатних реєстрів, відомостей на фінансування. Поновлення фінансування страхувальника для надання страхових виплат здійснюється на підставі наказу керівника органу ПФУ за умови усунення обставин, що спричинили відмову у фінансуванні (п. 9 Порядку № 28-1).
Якщо сума отриманих страхувальником від ПФУ страхових коштів перевищує фактичні витрати для надання страхових виплат, невикористані кошти повертаються на рахунок ПФУ протягом 3 робочих днів (п. 8 Порядку № 28-1).
Пунктом 11 Порядку № 28-1 встановлено, що після проведення виплат страхувальник не пізніше 30 календарних днів з дати зарахування страхових коштів на окремий рахунок та набуття заявою-розрахунком статусу «Оплачено» в особистому кабінеті страхувальника подає повідомлення про виплату страхових коштів застрахованим особам за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. Таке повідомлення може подаватись одним із способів, передбачених для подання заяви-розрахунку (див. вище).
Більш детально з положеннями Порядку № 28-1 можна ознайомитися на стор. 105 цього номера.
Порядок № 28-1 (як і його попередник — Порядок № 12) містить два додатки, в яких наведено форми:
– заяви-розрахунку (додаток 1);
– повідомлення про виплату страхових коштів застрахованим особам (далі — Повідомлення) (додаток 2).
Форми заяви-розрахунку та Повідомлення зазнали незначних змін, які здебільшого обумовлені приведенням їх тексту у відповідність до термінології Закону № 1105, який було викладено в новій редакції ще з 01.01.2023. Так, у заголовних і табличних частинах заяви-розрахунку та Повідомлення слова «матеріальне забезпечення», «виплати потерпілим на виробництві», «витрати Фонду» замінено на слова «страхова виплата» або «виплата застрахованим особам» у відповідному відмінку та числі. У заголовних частинах заяви-розрахунку та Повідомлення фізичні особи мають вказувати зареєстроване або задеклароване місце проживання/перебування (було — місце проживання), а після рядків з реквізитами окремого поточного рахунку в банку або окремого рахунку в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, замість поля «МФО» введено поле «код ID НБУ».
Усі додатки до загальної таблиці заяви-розрахунку вже не містять тексту «Додаток 1.1», «Додаток 1.2» і т. д., тобто вони стали не додатками, а розділами І, ІІ і т. д. одного додатка (загальної таблиці). При цьому колишній додаток 1.1 «I. Матеріальне забезпечення» розділено на два окремих розділи (таблиці), які мають назви «I. Допомога по тимчасовій непрацездатності» та «II. Допомога по вагітності та пологах». У зв’язку з цим тепер маємо не загальну таблицю з 5 додатками, а один додаток (загальну таблицю) з 6 розділами (таблицями), при цьому в додатку (загальній таблиці) порядковому номеру рядка з видом виплати (всього 6 видів виплат) у графі 5 «Примітка» відповідає такий самий номер розділу. Рядки 1.1 та 2.1 додатка (загальної таблиці) у графі 2 тепер мають текст «у тому числі постраждалим внаслідок ЧАЕС» (було — «У тому числі виплата за пільгами постраждалим внаслідок ЧАЕС»).
Розділ «I. Допомога по тимчасовій непрацездатності» має ті ж самі 22 графи, що і колишній додаток 1.1 «I. Матеріальне забезпечення», а розділ «II. Допомога по вагітності та пологах» має лише 18 граф (потреба в деяких графах колишнього додатка 1.1 відсутня). У графі 5 розділів I, ІІ, ІІІ, IV, V, VІ заяви-розрахунку та у графі 5 Повідомлення тепер зазначається «Реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України» (було — «№ страхового свідоцтва (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта»). У назвах граф розділів І та ІІ слово «Фонду» замінено на слова «Пенсійного фонду України». У виносці до графи 10 «Причина непрацездатності» розділів I і ІІ та у виносці до графи 11 «Причина непрацездатності» розділу «IV. Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання» наведено коди окремо для паперового та електронного листків непрацездатності.
У графах 9–10 розділу «III. Допомога на поховання» та у графах 8–9 розділу «VI. Відшкодування вартості поховання потерпілого та пов’язаних із цим ритуальних послуг» тепер зазначається «Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть / Свідоцтво про смерть; серія, номер» (було — «Свідоцтво про смерть; серія, номер»).
У таблиці Повідомлення, крім вищевказаних змін, графи 6–7 тепер мають назву «Дані листка непрацездатності / свідоцтва про смерть; серія, номер» (було — «Дані листка непрацездатності; серія, номер»).
Підписувати додаток заяви-розрахунку та Повідомлення тепер повинна тільки одна особа — «Керівник / уповноважена особа» (було — «Керівник установи» та «Головний бухгалтер»). Розділи додатка заяви-розрахунку також має підписувати «Керівник / уповноважена особа» (було — «Відповідальна особа») без зазначення посади та контактного номера телефону. Замість ПІБ керівник / уповноважена особа після підпису вказують власне ім’я та прізвище.
ОНОВЛЕНО ПОРЯДОК НАДАННЯ ВІДПУСТКИ
ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ТА УЧАСТІ У СПОРТИВНИХ ЗМАГАННЯХ
Першим з вищенаведених документів (далі — Закон № 4514), який набрав чинності 12.10.2025, внесено зміни до Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) та Закону України «Про фізичну культуру і спорт» від 24.12.93 № 3808-XII (далі — Закон про спорт). Змінами удосконалено порядок надання відпустки для підготовки та участі у спортивних змаганнях.
Так, статтю 77-1 КЗпП і статтю 16-1 Закону про відпустки, які отримали нову назву «Відпустка для підготовки та участі у спортивних змаганнях», викладено в новій редакції, що має такий текст:
«Відпустка для підготовки та участі у змаганнях надається працівникам, які беруть участь у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях.
Тривалість відпустки, порядок, умови її надання та оплати для підготовки та участі у спортивних змаганнях, що надається спортсменам, включеним до складу національної збірної команди, спортивним суддям, визначаються Кабінетом Міністрів України, а для інших працівників — трудовим та/або колективним договором.».
Нагадаємо, що раніше частинами другими статті 77-1 КЗпП та статті 16-1 Закону про відпустки було встановлено таке:
«Тривалість, порядок, умови надання та оплати відпустки для підготовки та участі в спортивних змаганнях визначаються трудовим та/або колективним договором.».
Частину першу статті 43 Закону про спорт замінено двома новими частинами такого змісту:
«Спортсменам та спортивним суддям, які беруть участь у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях, надається за місцем роботи відпустка для підготовки та участі в таких змаганнях.
Тривалість відпустки, порядок, умови її надання та оплати для підготовки та участі у спортивних змаганнях, що надається спортсменам, включеним до складу національної збірної команди, спортивним суддям, визначаються Кабінетом Міністрів України, а для інших спортсменів — трудовим та/або колективним договором.».
Другим з вищенаведених документів (далі — Постанова № 1123), який набрав чинності 12.10.2025 одночасно із Законом № 4514 та прийнятий на виконання пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 4514 та вищенаведених оновлених норм КЗпП, Закону про відпустки та Закону про спорт, внесено зміни до Порядку надання та оплати відпусток для підготовки та участі у всеукраїнських і міжнародних спортивних змаганнях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 565 (далі — Порядок № 565).
Пункт 1 Порядку № 565 тепер містить два абзаци, в яких зазначено наступне:
«1. Цей Порядок відповідно до статті 771 Кодексу законів про працю України, частин першої, другої статті 43 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», статті 161 Закону України «Про відпустки» визначає механізм надання та оплати відпусток спортсменам, включеним до складу національної збірної команди на відповідний рік, спортивним суддям для підготовки та участі у всеукраїнських і міжнародних спортивних змаганнях (далі — відпустки) та тривалість відпусток.
Тривалість відпустки, порядок, умови її надання та оплати для підготовки та участі у всеукраїнських і міжнародних спортивних змаганнях спортсменів, які не включені до складу національної збірної команди, визначається трудовим та/або колективним договором.».
Пункт 2 Порядку № 565 викладено в такій новій редакції:
«2. Право на отримання відпустки мають:
1) спортсмени, включені до складу національної збірної команди на відповідний рік, для підготовки та участі:
у всеукраїнських спортивних змаганнях, які працюють за основним місцем роботи, за сумісництвом або за суміщенням професій (посад) на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності, крім спортсменів штатної команди національних збірних команд з видів спорту, штатних спортивних команд резервного спорту, військовослужбовців і працівників Збройних Сил, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, правоохоронних органів, рятувальних та інших спеціальних служб, працівників суб’єктів сфери фізичної культури і спорту, які за своїми функціональними обов’язками беруть участь у всеукраїнських спортивних змаганнях з видів спорту;
у міжнародних спортивних змаганнях, які працюють за основним місцем роботи, за сумісництвом або за суміщенням професій (посад) на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності, крім спортсменів штатної команди національних збірних команд з видів спорту, штатних спортивних команд резервного спорту, військовослужбовців і працівників Збройних Сил, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, правоохоронних органів, рятувальних та інших спеціальних служб, працівників суб’єктів сфери фізичної культури і спорту, які за своїми функціональними обов’язками беруть участь у міжнародних спортивних змаганнях з видів спорту;
2) спортивні судді, які працюють за основним місцем роботи, за сумісництвом або за суміщенням професій (посад) на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності та виду працевлаштування, крім фахівців штатної команди національних збірних команд з видів спорту, для участі у:
всеукраїнських спортивних змаганнях у разі їх включення в установленому порядку організатором спортивного змагання до складу суддівської колегії;
міжнародних спортивних змаганнях, якщо згідно з вимогами регламентних документів про проведення міжнародних спортивних змагань, що проводяться за кордоном та/або в Україні, передбачена обов’язкова присутність у складі національної збірної команди з виду спорту спортивних суддів для участі у суддівстві відповідних спортивних змагань.».
У пункті 4 Порядку № 565 уточнено, що відпустки, передбачені цим Порядком (далі — «спортивні» відпустки), надаються на підставі заяви працівника та листа-виклику на відповідні спортивні змагання або підготовки до них, який готується Мінмолодьспортом (далі — лист-виклик).
Таким чином, Постановою № 1123 в Порядку № 565 оновлено коло осіб, які мають право на «спортивні» відпустки. До таких осіб тепер належать:
- спортсмени, включені до складу національної збірної команди на відповідний календарний рік;
- спортивні судді.
Для спортсменів, які не включені до складу національної збірної команди, тривалість відпустки, порядок, умови її надання та оплати для підготовки та участі у всеукраїнських і міжнародних спортивних змаганнях визначаються трудовим та/або колективним договором.
Як і раніше, «спортивні» відпустки надаються тривалістю не більш як 40 календарних днів на рік. Тривалість відпустки включає час, необхідний для проїзду до місця проведення спортивних змагань та повернення. Відпустки можуть надаватися частинами, про що зазначається в листі-виклику на відповідні спортивні змагання (п. 5 Порядку № 565).
Мета вищенаведених змін — забезпечити, щоб спортсмени, включені до складу національної збірної команди, які у тому числі представляють Україну на міжнародному рівні, та спортивні судді могли брати участь у змаганнях незалежно від згоди роботодавця. Їхні здобутки зміцнюють міжнародний імідж держави, а участь суддів — гарантує належну організацію змагань.
ДЕРЖПРАЦІ ОТРИМАЛА ПРАВО НА ПРОВЕДЕННЯ
ПОЗАПЛАНОВИХ ПЕРЕВІРОК РОБОТОДАВЦІВ З ДЕЯКИХ ПИТАНЬ
ДОДЕРЖАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ У ПЕРІОД ДІЇ
ВОЄННОГО СТАНУ
Цим документом (далі — Закон № 4352), який введено в дію 02.10.2025, частину 1 статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136) викладено в такій новій редакції:
«1. У період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин, вчинення мобінгу (цькування) та законності припинення трудових договорів.
Позапланові заходи державного нагляду (контролю) з питань вчинення мобінгу (цькування) не можуть здійснюватися одночасно з позаплановими заходами державного нагляду (контролю) з будь-яких інших питань».
Отже, з 02.10.2025 органи Державної служби України з питань праці (далі —Держпраці) мають право проводити позапланові перевірки роботодавців:
– в частині додержання вимог Закону № 2136;
– з питань виявлення неоформлених трудових відносин;
– з питань вчинення мобінгу (цькування);
– з питань законності припинення трудових договорів.
Позапланові перевірки з питань вчинення мобінгу (цькування) мають здійснюватися окремо від позапланових перевірок з будь-яких інших питань. Підставою для позапланової перевірки роботодавців є заява працівника або профспілки, направлена до Держпраці або її органів.
Як зазначено в пояснювальній записці до Закону № 4352, його прийняття обумовлено тим, що до Держпраці та її органів надходить багато звернень щодо ознак мобінгу. У зв’язку з цим виникла необхідність внести зміни до законодавства та розширити перелік випадків, в яких можна проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) під час дії правового режиму воєнного стану за заявою працівника або профспілки.
Держпраці на своєму сайті вже повідомила, що після введення в дію Закону № 4352 посадові особи Держпраці мають право проводити заходи державного контролю, зокрема, з питань вчинення мобінгу. Можливість перевірок з боку Держпраці стимулюватиме роботодавців до розробки та впровадження внутрішніх політик з протидії мобінгу, проведення просвітницької роботи та створення атмосфери нетерпимості до будь-яких проявів дискримінації та цькування.
Нагадаємо, що ще з 11.12.2022 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)» від 16.11.2022 № 2759-IX Кодекс законів про працю України був доповнений статтею 2-2 «Заборона мобінгу (цькування)», в якій визначено, що таке мобінг (цькування), а також встановлено пряму заборону на вчинення мобінгу (цькування).