ВОЄННИЙ СТАН І МОБІЛІЗАЦІЮ ПРОДОВЖЕНО ЩЕ НА 90 ДНІВ ДО 3 ЛЮТОГО 2026 РОКУ
Першим Указом Президента України, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21.10.2025 № 4643-IX, що набрав чинності 31.10.2025, у зв’язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією проти України на часткову зміну статті 1 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (з наступними доповненнями), затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Таким чином, воєнний стан в Україні продовжено до 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року.
Нагадаємо, що первісно воєнний стан вводився із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, після чого неодноразово продовжувався (востаннє — до 5 листопада 2025 року), але, на жаль, ворог продовжує збройну агресію проти України.
Другим Указом Президента України, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 21.10.2025 № 4644-IX, що набрав чинності 05.11.2025, у зв’язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання боєздатності Збройних Сил України та інших військових формувань на часткову зміну статті 3 Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022 (з наступними доповненнями), затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, продовжено з 5 листопада 2025 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.
Таким чином, загальну мобілізацію в Україні продовжено до 3 лютого 2026 року.
Нагадаємо, що первісно проведення загальної мобілізації було оголошено з 24 лютого 2022 року протягом 90 діб, після чого неодноразово продовжувалося (востаннє — до 5 листопада 2025 року), але, на жаль, війна триває, тому нашій країні потрібні захисники.
Враховуючи вищенаведене, до 3 лютого 2026 року будуть діяти всі заходи, обмеження, особливості трудових відносин, бронювання працівників, ведення військового обліку тощо, встановлені на період дії воєнного стану та мобілізації, про які докладно йшлося в низці матеріалів нашого журналу. Також продовжує діяти Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX.
ПІДПРИЄМСТВА, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ РОЗРОБКУ ІННОВАЦІЙ У СФЕРІ ОБОРОНИ
БЕЗ ВИКОРИСТАННЯ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ, ОТРИМАЛИ ПРАВО СТАТИ
КРИТИЧНО ВАЖЛИВИМИ І БРОНЮВАТИ СВОЇХ ПРАЦІВНИКІВ
Цим документом, який набрав чинності 15.11.2025, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час» від 27.01.2023 № 76, якою затверджено, зокрема:
– Порядок бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час (далі — Порядок бронювання);
Так, підпункт 1 пункту 9 Критеріїв та порядку доповнено абзацом десятим, згідно з яким критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період можуть бути визначені Міністерством оборони України (далі — Міноборони) підприємства, установи та організації, що здійснюють розробку інновацій у сфері оборони, зокрема спрямованих на розвиток озброєння та військової техніки, без використання бюджетних коштів, на підставі відповідних договорів (контрактів), укладених з Міноборони.
Одночасно пункт 8 Порядку бронювання доповнено абзацом сьомим такого змісту:
«Кількість військовозобов’язаних, які відповідно до закону підлягають бронюванню і працюють на критично важливих підприємствах, що здійснюють розробку інновацій у сфері оборони, зокрема спрямованих на розвиток озброєння та військової техніки, на підставі відповідних договорів (контрактів), укладених з Міноборони, не повинна перевищувати визначеної зазначеними договорами (контрактами) граничної кількості військовозобов’язаних працівників, які можуть бути залучені до виконання цих договорів (контрактів).».
Таким чином, до переліку критично важливих підприємств можуть потрапити підприємства, що розробляють оборонні технології та інновації без залучення бюджетних коштів — на підставі контрактів з Міноборони. Це сприятиме сталому функціонуванню підприємств, що розробляють оборонні інновації, які відіграють важливу роль у забезпеченні економічної стійкості та обороноздатності держави. Також встановлено вимоги до обсягів бронювання працівників таких підприємств.
Пункт 5 Критеріїв та порядку доповнено абзацами шостим – восьмим, згідно з якими підприємство, яким набуто статус резидента Дія Сіті відповідно до частини 3 статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» від 15.07.2021 № 1667-IX (далі — Закон № 1667), до звернення для отримання статусу критично важливого додає:
– підтвердні документи щодо виконання ним вимог, визначених пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону № 1667, а також засвідчені керівником копії правочинів та первинних документів, що підтверджують отримання підприємством за підсумками 3 повних місяців, наступних за місяцем набуття статусу резидента Дія Сіті, доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та роялті (якщо такі суми роялті не враховано у дохід від реалізації продукції), та/або грантів, та/або інвестицій — у розмірі не менше ніж еквівалент 20 000 євро за офіційним курсом гривні щодо євро, встановленим Національним банком України станом на 1 січня поточного календарного року; або
– підтвердні документи щодо виконання ним вимог, передбачених частиною 3 статті 13 Закону № 1667.
У пункті 8 Критеріїв та порядку абзац другий замінено абзацами другим – шостим такого змісту:
«Підприємство, установа, організація, постійні представництва нерезидентів (іноземних компаній, організацій), які провадять в Україні діяльність, для підтвердження зазначеного статусу подають відповідну заяву органу, який прийняв рішення про визначення таких підприємств, установ та організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, до якої додаються копії підтвердних документів про відповідність критеріям, зазначеним у пункті 2 цих Критеріїв та порядку, та інформація про подання підприємством, установою, організацією в установленому законодавством порядку податкової звітності за останній податковий період, що підтверджується:
копією податкової декларації з відмітками (штампами) контролюючого органу, який отримав податкову декларацію, із зазначенням дати її отримання; або
квитанцією про прийняття податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв’язку; або
квитанцією контролюючого органу, на який покладено функції щодо перевірки та прийняття пакета звітних документів платників податків; або
поштовим повідомленням з відміткою про вручення контролюючому органу у разі надсилання податкової декларації поштою.».
НАБРАВ ЧИННОСТІ ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ ОРГАНАМИ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ
СКАРГ СТРАХУВАЛЬНИКІВ НА РІШЕННЯ ПРО ПОВЕРНЕННЯ СТРАХОВИХ КОШТІВ
ТА ЗАСТОСУВАННЯ ФІНАНСОВИХ САНКЦІЙ
Цим документом, який набрав чинності 24.10.2025, затверджено Порядок розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення, прийняті за результатами проведених перевірок правильності використання страхувальниками коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Порядок № 27-1).
Цим Порядком визначається процедура подання та розгляду головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, місті Києві (далі — органи ПФУ) / Пенсійним фондом України (далі — ПФУ) скарг страхувальників при оскарженні рішень про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування, про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів, передбачених частиною 6 статті 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV.
Відповідно до розділу ІІ Порядку № 27-1 скарга на рішення органу ПФУ має містити, крім даних скаржника, найменування органу ПФУ, яким прийнято рішення, що оскаржується, дату його прийняття і реєстраційний номер, вимоги скаржника та їх обґрунтування, дату складення скарги.
Скарга повинна бути викладена в письмовій формі та може бути подана:
– шляхом особистого звернення;
– поштовим відправленням;
– в електронній формі, у тому числі з використанням вебпорталу електронних послуг ПФУ.
Скарга підписується скаржником або його представником власноручно або з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
До скарги додаються документи, що свідчать про неправильність рішення (оригінали яких повертаються скаржнику за його вимогою після перегляду справи, що розглядається за скаргою), або копії таких документів.
Відповідно до розділу ІІІ Порядку № 27-1 скарга подається протягом 30 календарних днів з дня доведення рішення, що оскаржується, до відома страхувальника.
Скарга на рішення органу ПФУ подається до керівника цього органу, посадовою особою якого винесено оскаржуване рішення, та/або до адміністративного суду. Якщо оскаржуване рішення органу ПФУ винесене керівником цього органу, страхувальник має право на оскарження такого рішення в адміністративному порядку до ПФУ та/або до адміністративного суду. Якщо орган ПФУ доводить до відома страхувальника рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий страхувальник має право звернутися зі скаргою до ПФУ або оскаржити зазначене рішення в судовому порядку. Подання до ПФУ скарг здійснюється через орган ПФУ, рішення якого оскаржується.
Скарга, спрямована до ПФУ, що надійшла до органу ПФУ, який прийняв рішення, що оскаржується, реєструється і невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин — не пізніше 5 робочих днів надсилається ним разом з необхідними для її розгляду документами, що засвідчують обставини справи, та матеріалами розгляду скарги до ПФУ.
Згідно з розділом V Порядку № 27-1 орган ПФУ / ПФУ розглядає скаргу у строки та порядку, визначені Законом України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX (не більше 30 календарних днів). Орган ПФУ / ПФУ може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги страхувальника, але не більше ніж на 15 календарних днів, та письмово повідомити про це страхувальника з обґрунтуванням прийнятого рішення не пізніше ніж за 3 робочі дні до завершення граничного строку. Підставою для прийняття такого рішення може бути відсутність доданих до скарги документів (акта перевірки, розрахунків розміру штрафу або пені, рішення, прийнятого за результатами проведених перевірок правильності використання страхувальниками страхових коштів, рішення, прийнятого за результатом розгляду скарги, інших документів, необхідних для розгляду скарги).
Згідно з пунктом 1 розділу VI Порядку № 27-1 рішення за розглядом скарги страхувальника в органі ПФУ приймає його керівник (якщо оскаржуване рішення винесено посадовою особою цього органу), в ПФУ — уповноважена особа на підставі відповідного розпорядчого акта.
Рішення за розглядом скарги доводиться до відома страхувальника невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин — не пізніше 3 робочих днів з дня його прийняття шляхом надсилання на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надання йому під розписку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою страхувальника або рішення про продовження строків її розгляду не надсилається скаржнику протягом встановленого строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків (п. 3 р. VI Порядку № 27-1).
У разі скасування повністю або частково рішення, яке оскаржується, якщо це необхідно здійснити для усунення порушення, в рішенні даються розпорядження органу ПФУ, рішення якого скасовано, про вчинення відповідних дій. У разі скасування раніше прийнятого рішення органу ПФУ про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій воно вважається відкликаним з дня прийняття рішення про повне або часткове задоволення скарги страхувальника (п.п. 4, 5 р. VI Порядку № 27-1).
Рішення ПФУ, прийняте за розглядом скарги страхувальника, може бути оскаржене до адміністративного суду (п. 6 р. VI Порядку № 27-1).
Відповідно до розділу VІI Порядку № 27-1 процедура оскарження закінчується:
– останнім днем строку, передбаченого пунктами 1, 9 розділу III цього Порядку (тобто після закінчення 30 календарних днів з дня доведення рішення, що оскаржується, до відома страхувальника, а в разі подання страхувальником клопотання про поновлення строку подання скарги, строк подання якої пропущено з поважних причин, — після закінчення 10 робочих днів з дня отримання страхувальником повідомлення про поновлення такого строку), для подання скарги про перегляд рішення органу ПФУ в тому разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;
– днем отримання страхувальником рішення органу ПФУ про повне задоволення скарги;
– днем отримання страхувальником рішення ПФУ, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню;
– днем набрання рішенням суду законної сили у справі за позовом страхувальника щодо визнання недійсним рішення органу ПФУ.
ЗАТВЕРДЖЕНО НОВИЙ ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ
ОБОВ’ЯЗКОВИХ МЕДИЧНИХ ОГЛЯДІВ ПРАЦІВНИКІВ ПЕВНИХ КАТЕГОРІЙ
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text
Цим документом (далі — Наказ № 1393), який набрав чинності 18.11.2025, затверджено новий Порядок організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій (далі — Порядок № 1393). Одночасно скасовано наказ Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 № 246, яким був затверджений Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій (далі — Порядок № 246).
Порядок № 1393 визначає засади організації та процедуру проведення обовʼязкових медичних оглядів (далі — ОМО) працівників певних категорій. Він поширюється на всіх юридичних осіб (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичних осіб, які використовують найману працю.
Згідно з пунктом 4 розділу І Порядку № 1393 ОМО проводяться з метою забезпечення систематичного динамічного спостереження за станом здоров’я відповідно до існуючих небезпек і ризиків, на які працівники наражаються або можуть наражатися в процесі трудової діяльності, а також визначення стану здоров’я та професійної придатності працівника до виконання своїх професійних обов’язків без погіршення стану здоров’я протягом всієї трудової діяльності, створення роботодавцем безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
Порядок № 1393 містить 9 додатків, зокрема:
- Додаток 1. Перелік категорій працівників, які підлягають ОМО в 20__ році.
- Додаток 1. Перелік категорій працівників, які підлягають ОМО в 20__ році.
- Додаток 2. Список працівників, які підлягають проходженню періодичного медичного огляду у 20__ році.
- Додаток 3. Направлення на ОМО.
- Додаток 7. Картка працівника, що підлягає ОМО (попередній, періодичний, позачерговий) 20__ рік.
Як і раніше, працівники певних категорій за рахунок роботодавця проходять попередній (під час прийняття на роботу), періодичні (протягом трудової діяльності) та позачергові ОМО. За результатами періодичних ОМО у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів (п.п. 6, 7 р. І Порядку № 1393).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 1393 до категорій працівників, які зобов’язані проходити ОМО, належать:
1) працівники, зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці (шум, вібрація, забруднене повітря робочої зони промисловими аерозолями та забруднені робочі поверхні шкідливими хімічними речовинами, іонізуюче та неіонізуюче випромінювання та інші), в тому числі і працівники, які підпадають під вплив канцерогенів, мутагенів та/або біологічних агентів;
2) працівники, які зайняті на роботах, де є потреба в професійному доборі;
3) працівники віком до 21 року;
4) працівники, які мають змінний режим роботи із залученням до роботи у нічний час.
Працівники останньої категорії раніше не виділялися окремо як особи, які зобов’язані проходити ОМО, але тепер їх виділили в окрему категорію та зобов’язали проходити ОМО.
Загальні вимоги до проведення попереднього, періодичного та позачергового ОМО працівників визначено в розділі ІІ Порядку № 1393, а організація проведення ОМО роботодавцем — в розділі ІІІ Порядку № 1393.
Відповідно до розділу ІІІ Порядку № 1393 роботодавець для забезпечення проведення ОМО працівників певних категорій укладає договір з надавачем послуг з проведення ОМО (закладом охорони здоров’я), в якому утворена та функціонує медична комісія з проведення ОМО (далі — Комісія). Роботодавець за участі служби охорони праці призначає відповідальних осіб за організацію ОМО і здійснює контроль за проведенням ОМО у строки, узгоджені з Комісією.
Для організації ОМО на наступний рік роботодавець до 01 грудня поточного року складає та в місячний строк погоджує з лікарем з гігієни праці територіального органу Державної служби України з питань праці (далі — орган Держпраці) Перелік категорій працівників, які підлягають ОМО (далі — Перелік). Останній доповнюється у разі виявлення нових шкідливих та небезпечних виробничих факторів або зміни їх наявних рівнів, які впливають на стан здоров’я працівника та можуть призвести до його погіршення. Про віднесення професії (посади) до Переліку роботодавець інформує працівника у паперовій чи електронній формі, на адресу електронної пошти чи засобами інформаційно-комунікаційних систем, особисто чи на поштову адресу при прийнятті на роботу та/або не пізніше 10 робочих днів з дня погодження Переліку лікарем з гігієни праці органу Держпраці. При визначенні категорій працівників, які підлягають ОМО, використовуються результати моніторингу умов праці за поточний рік та лабораторних досліджень умов праці та враховуються матеріали чинної на час складання Переліку атестації робочих місць за умовами праці.
Що стосується нововведень, то раніше роботодавці подавали до органу Держпраці заявку та Перелік у довільній формі, а тепер вони подають Перелік за формою, наведеною в додатку 1, без заявки. Ті роботодавці, які до 18.11.2025 (до дня набрання чинності Наказом № 1393) подали заявку з Переліком на 2026 рік, повторно документи не подають. Також раніше Держпраці спочатку складала Акт визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду за формою, наведеною в додатку 1 до Порядку № 246, і вже на його підставі роботодавець формував поіменні списки. Тепер зазначений Акт не складається.
Роботодавець протягом місяця з дати складення Переліку на його підставі складає та в місячний строк погоджує з профспілкою підприємства (якщо профспілка не створювалася — з представником трудового колективу), з лікарем з гігієни праці органу Держпраці поіменний Список працівників, які підлягають проходженню періодичного медичного огляду (далі — Список працівників), за формою, наведеною у додатку 2 до Порядку № 1393, та затверджує графік проходження ОМО з надавачем послуг з проведення ОМО. Списки працівників складаються протягом місяця з дати складання Переліку у 4 примірниках: перший — для роботодавця; другий — для надавача послуг з проведення ОМО, з яким укладено договір; третій — для територіального органу Пенсійного фонду України; четвертий — для профспілки підприємства (представника трудового колективу) за запитом.
Під час прийняття на роботу осіб, які належать до категорій, визначених пунктом 2 розділу I Порядку № 1393, роботодавець надає особі направлення на ОМО за формою, наведеною у додатку 3 до Порядку № 1393.
За результатами проходження працівниками ОМО роботодавець приймає рішення про подальший допуск їх до роботи. Працівника, який за станом здоров’я після проходження періодичного медичного огляду відповідно до медичного висновку Комісії потребує надання легшої роботи, роботодавець переводить за згодою працівника на таку роботу на термін (строк), зазначений у медичному висновку Комісії.
Роботодавець відсторонює від роботи працівників, які не пройшли ОМО в установлений строк без поважних причин. Роботодавець не допускає до роботи працівників, яким за медичним висновком така робота протипоказана за станом здоров’я і пропонує роботу, яку вони можуть виконувати. Роботодавець зобов’язаний відсторонити працівника, який ухиляється від проходження ОМО, від роботи без збереження заробітної плати.
За час проходження ОМО за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.