З 1 січня 2026 року набирає чинності Закон про Держбюджет–2026,
яким встановлено соціальні стандарти та інші показники на 2026 рік

Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX

Цим Законом (далі — Закон про Держбюджет-2026), який набирає чинності 1 січня 2026 року, встановлено на 2026 рік, зокрема, соціальні стандарти та інші показники, які впливають на оплату праці, оподаткування доходів фізичних осіб та індексацію доходів громадян.

Відповідно до статті 8 Закону про Держбюджет-2026 мінімальна заробітна плата з 1 січня 2026 року становить:

• у місячному розмірі — 8647 грн;
• у погодинному розмірі — 52 грн.

Отже, мінімальна заробітна плата з 1 січня 2026 року зросте у місячному розмірі на 647 грн (8647 – 8000), у погодинному розмірі — на 4 грн (52 – 48). Вищенаведені розміри мінімальної заробітної плати протягом усього 2026 року змінюватися не будуть.

Крім того, розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, визначено на рівні 1600 грн (не змінився в порівнянні з 2025 роком).

Згідно зі статтею 7 Закону про Держбюджет-2026 прожитковий мінімум з 1 січня 2026 року становить:

• усереднений на одну особу в розрахунку на місяць — 3209 грн;
• для дітей віком до 6 років — 2817 грн;
• для дітей віком від 6 до 18 років — 3512 грн;
• для працездатних осіб — 3328 грн;
• для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді — 2102 грн;
• для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів — 2102 грн;
• для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури — 1600 грн;
• для осіб, які втратили працездатність — 2595 грн;
• для осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення за рішеннями суду, — 1600 грн.

Таким чином, прожитковий мінімум для працездатних осіб (далі — ПМПО), який використовується для розрахунку низки інших показників, в тому числі для визначення оподатковуваного доходу, з 1 січня 2026 року зросте на 300 грн (3328 – 3028).

Статтею 32 Закону про Держбюджет-2026 встановлено, що у 2026 році (починаючи з 1 січня 2026 року) розмір максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ), тобто максимальної суми доходу застрахованої особи на місяць, на яку нараховується ЄСВ, визначеної Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон про ЄСВ), дорівнює 20 розмірам мінімальної заробітної плати (далі — МЗП), встановленої законом, а для доходів у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, нарахованих військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу, — 15 розмірам МЗП, встановленої законом.

Одночасно пунктом 3 «Прикінцевих положень» Закону про Держбюджет-2026 зупинено на 2026 рік дію пункту 4 частини 1 статті 1 Закону про ЄСВ в частині розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ (наразі пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону про ЄСВ встановлено, що максимальна величина бази нарахування ЄСВ дорівнює 15 розмірам МЗП).

Отже, у 2026 році максимальна величина бази нарахування ЄСВ для доходів працівників та інших фізичних осіб становитиме 20 розмірів МЗП (як і у 2025 році), а для грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу становитиме 15 розмірів МЗП.

Враховуючи вищезазначені (збільшені у 2026 році) показники МЗП у місячному розмірі та ПМПО, у тому числі станом на 1 січня 2026 року, максимальної величини бази нарахування ЄСВ, протягом усього 2026 року важливі для роботодавців «зарплатно-податково-страхові» показники будуть наступними:

• мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) — 3328 грн (ч. шоста ст. 96 Кодексу законів про працю України);
• максимальна величина бази нарахування ЄСВ для доходів працівників та інших фізичних осіб — 172 940 грн (8647 грн х 20), для грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу — 129 705 грн (8647 грн х 15);
• сума ЄСВ, яка має бути сплачена роботодавцем, якщо база нарахування ЄСВ у застрахованої особи за основним місцем роботи не перевищує МЗП, — 1902,34 грн (8647 грн х 22%);
• розмір мінімального страхового внеску — 1902,34 грн (8647 грн х 22%);
• сума податкової соціальної пільги (далі — ПСП), яка надається:

– у розмірі 100% (пп. 169.1.1 Податкового кодексу України; далі — ПКУ) — 1664 грн (50% х 3328 грн);

– у розмірі 100% на кожну дитину працівнику, який утримує двох чи більше дітей до 18 років (пп. 169.1.2 ПКУ), — добуток 1664 грн та кількості дітей;

– у розмірі 150% (пп. 169.1.3 ПКУ) — 2496 грн (1664 грн х 150%);

– у розмірі 200% (пп. 169.1.4 ПКУ) — 3328 грн (1664 грн х 200%);

• граничний розмір доходу, що дає право на застосування ПСП, — 4660 грн (3328 грн х 1,4), а для одного з батьків у випадку та у розмірі, передбачених підпунктом 169.1.2 (тобто для особи, яка утримує двох чи більше дітей віком до 18 років), підпунктами «а» (для одинокої матері (батька), вдови (вдівця) або опікуна, піклувальника) та «б» (для особи, яка утримує дитину з інвалідністю) підпункту 169.1.3 ПКУ, — добуток 4660 грн та кількості дітей;
• максимальна сума нецільової благодійної (матеріальної) допомоги сукупно за рік, яка не оподатковується податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) та військовим збором (далі — ВЗ), — 4660 грн (пп. 170.7.3 ПКУ);
• максимальна вартість подарунків (призів переможцям та призерам спортивних змагань) у негрошовій формі у розрахунку на місяць, що не оподатковується ПДФО та ВЗ (пп. 165.1.39 ПКУ), — 2161,75 грн (8647 грн х 25%);
• максимальна сума добових витрат, понесених працівником у зв’язку з відрядженням у межах України, яка не оподатковується ПДФО та ВЗ (пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ), — 864,70 грн (8647 грн х 0,1) за кожний календарний день відрядження;
• максимальна сума, сплачена будь-якою юридичною або фізичною особою на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, за підготовку чи перепідготовку платника податку за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи, що не оподатковується ПДФО та ВЗ (пп. 165.1.21 ПКУ), — 25 941 грн (8647 грн х 3);
• максимальна вартість путівки на відпочинок, оздоровлення та лікування платника податку та/або членів його сім’ї першого ступеня споріднення, яка надається його роботодавцем – платником податку на прибуток підприємств безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) один раз на календарний рік, що не оподатковується ПДФО та ВЗ (пп. 165.1.35 ПКУ), — 43 235 грн (8647 грн х 5);
• максимальна основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у розрахунку на рік, що не оподатковується ПДФО та ВЗ (пп. «д» пп. 164.2.17, пп. 165.1.55 ПКУ), — 2161,75 грн (8647 грн х 25%);
• максимальна сума виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються за рішенням професійної спілки, її об’єднання та/або організації професійної спілки, прийнятим в установленому порядку, на користь члена такої профспілки протягом року сукупно, яка не оподатковується ПДФО та ВЗ (пп. 165.1.47 ПКУ), — 4660 грн;
• максимальна сума коштів або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платника податку (колишнього працівника) за його останнім місцем роботи (у т. ч. перед виходом на пенсію) роботодавцем такого померлого платника податку, які не оподатковуються ПДФО та ВЗ (пп. «б» пп. 165.1.22 ПКУ), — 9320 грн (2 х 4660 грн);
• максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування «лікарняних», якщо страховий стаж становить менше 6 місяців за останні 12 місяців, та мінімальна середньоденна заробітна плата для нарахування «декретних» — 284,07 грн (8647 грн : 30,44);
• максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування «декретних», якщо страховий стаж становить менше 6 місяців за останні 12 місяців — 568,13 грн (8647 грн х 2 : 30,44);
• максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування «лікарняних» і «декретних», якщо страховий випадок настав: у січні 2026 року — 5256,24 грн (160 000 грн : 30,44), у лютому – грудні 2026 року — 5681,34 грн (172 940 грн : 30,44).

Статтею 40 Закону про Держбюджет-2026 встановлено, що у 2026 році для всіх категорій працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери, державних органів розмір заробітної плати (грошового забезпечення) може змінюватися виключно в межах бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті.

Статтею 42 Закону про Держбюджет-2026 визначено, що у 2026 році щорічні відпустки, на які працівник державного органу набув право за останній відпрацьований робочий рік, мають бути використані таким працівником до кінця 2026 року. У разі невикористання працівником державного органу зазначених щорічних відпусток йому в межах затверджених видатків на оплату праці відповідного державного органу має бути виплачено грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, на які він набув право за останній відпрацьований робочий рік (згідно з роз’ясненням Мінекономіки грошова компенсація працівнику державного органу виплачується тільки за невикористані дні щорічних відпусток після використання ним 24 календарних днів щорічної основної відпустки — ст. 24 Закону України «Про відпустки»).

Статтею 41 Закону про Держбюджет-2026 встановлено, що обчислення індексу споживчих цін (далі — ІСЦ) для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з січня 2026 року, який приймається за 1 або 100%. Сума індексації, яка склалася у грудні 2025 року, у січні 2026 року не нараховується.

Отже, з 1 січня 2026 року (як це було і з 1 січня 2025 року) індексація обнуляється, а «базовим» місяцем для обчислення величини приросту ІСЦ фактично буде січень 2026 року, в якому індексація не нараховується. Обчислення ІСЦ наростаючим підсумком почнеться з лютого 2026 року.

Пунктом 3 «Прикінцевих положень» Закону про Держбюджет-2026 зупинено на 2026 рік дію пункту 9-19 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про ЄСВ, яким встановлено, що тимчасово, з 1 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом 12 місяців після припинення або скасування воєнного стану, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 Закону про ЄСВ, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати ЄСВ за себе.

Отже, у 2026 році (як і у 2025 році) фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів)), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, повинні нараховувати, обчислювати та сплачувати ЄСВ за себе.

Також пунктом 3 «Прикінцевих положень» Закону про Держбюджет-2026 зупинено на 2026 рік дію:

– частини другої статті 18 Закону України «Про судову експертизу» щодо розміру посадових окладів судових експертів;

– абзацу третього частини 1 статті 57-1 Закону України «Про освіту» в частині збереження середнього заробітку працівників закладів та установ освіти, наукових установ (стосується тих, які в умовах воєнного стану були вимушені залишити робоче місце), абзаців першого – п’ятого частини 2 статті 61 Закону України «Про освіту» (ними визначено розміри окладів педагогічних та науково-педагогічних працівників), абзацу першого частини 2 статті 36 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (стосується розмірів ставок (окладів) наукових працівників державних наукових установ, закладів вищої освіти).

Пунктами 8–13 «Прикінцевих положень» Закону про Держбюджет-2026 встановлено особливості оплати праці державних службовців окремих державних органів у 2026 році, зокрема, залежно від того, чи провів відповідний державний орган класифікацію посад державної служби. При цьому визначено, що норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить Закону про Держбюджет-2026.

Підприємствам оборонно-промислового комплексу дозволили приймати
на роботу працівників, у яких є порушення правил військового обліку,
з випробувальним строком для усунення порушень

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо організації трудових відносин в умовах воєнного стану» від 09.10.2025  № 4630-IX

Цим документом (далі — Закон № 4630), який набрав чинності 04.12.2025, внесено зміни до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136) та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 № 3543-XII (далі — Закон про мобілізацію).

Так, у Законі № 2136 статтю 2 доповнено частиною 3 такого змісту:

«3. При укладенні трудового договору з військовозобов’язаними працівниками на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу, строк випробування під час прийняття на роботу не може перевищувати 45 календарних днів для будь-якої категорії працівників.

З метою оперативного залучення до виконання робіт нових працівників, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили такі підприємства, установи і організації мають право укладати трудові договори з військовозобов’язаними працівниками, у яких відсутні або оформлено неналежним чином військово-облікові документи, та/або які не перебувають на військовому обліку, та/або які не уточнили персональні дані, зазначені у підпункті 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, та/або які перебувають в розшуку за порушення правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, на період проходження строку випробування під час прийняття на роботу, що не є порушенням посадовими особами підприємств, установ та організацій законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.».

Крім того, статтю 5 Закону № 2136 доповнено частиною 4 такого змісту:

«4. У період дії воєнного стану допускається звільнення військовозобов’язаного працівника, прийнятого на роботу на підприємство, в установу чи організацію, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу, з ініціативи роботодавця, якщо він протягом строку бронювання, встановленого абзацом другим пункту 4 частини першої статті 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не привів свої військово-облікові документи у відповідність з вимогами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.».

Таким чином, критично важливі підприємства оборонно-промислового комплексу (далі — ОПК) отримали право:

– для будь-якої категорії військовозобов’язаних працівників під час прийняття на роботу встановлювати випробування, строк якого не може перевищувати 45 календарних днів;

– приймати на роботу військовозобов’язаних працівників, у яких є порушення правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (фактично йдеться про чоловіків, які з різних причин не перебувають на військовому обліку, але є фахівцями та готові працювати на оборонних підприємствах), якщо в період проходження строку випробування, що не може перевищувати 45 календарних днів, такі працівники усувають всі порушення і приводять свої військово-облікові документи у відповідність з вимогами законодавства. Якщо зазначені працівники протягом строку випробування не приводять свої військово-облікові документи у відповідність з вимогами законодавства, вони можуть бути звільнені з ініціативи роботодавця.

Також Законом № 4630 у Законі про мобілізацію пункт 4 частини 1 статті 25 викладено в новій редакції, але дійсно новими в цьому пункті є наступні норми:

«Бронюванню також підлягають військовозобов’язані працівники підприємств, установ і організацій, незалежно від кількості заброньованих, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу, у яких відсутні або оформлено неналежним чином військово-облікові документи, та/або які не перебувають на військовому обліку, та/або які не уточнили персональні дані, зазначені у підпункті 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, та/або які перебувають в розшуку за порушення правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Строк бронювання таких військовозобов’язаних працівників не може перевищувати 45 календарних днів з дня укладення трудового договору. При цьому бронювання надається такому військовозобов’язаному працівнику не більше одного разу на один календарний рік.

У разі усунення таким військовозобов’язаним працівником протягом строку бронювання порушень правил військового обліку, зазначених в абзаці другому цього пункту, такий працівник підлягає бронюванню на загальних підставах у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.

Бронювання таких військовозобов’язаних працівників не звільняє їх від встановленої законом відповідальності за порушення правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.».

Таким чином, критично важливі підприємства ОПК отримали право бронювати прийнятих на роботу військовозобов’язаних працівників, у яких є порушення правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, на строк не більше 45 календарних днів. Якщо такі працівники протягом зазначеного строку усувають всі порушення правил військового обліку, то вони й надалі підлягають бронюванню на загальних підставах.

Набрав чинності новий Порядок перевірки правильності
використання страхувальниками страхових коштів

Постанова правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку перевірки правильності використання страхувальниками страхових коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування та застосування фінансових санкцій за порушення встановленого порядку їх використання» від 10.10.2025  № 33-1

Цим документом, який набрав чинності 16.12.2025, затверджено Порядок перевірки правильності використання страхувальниками страхових коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування та застосування фінансових санкцій за порушення встановленого порядку їх використання (далі — Порядок № 33-1). Одночасно скасовано аналогічний Порядок, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України «Про затвердження Порядку перевірки правильності використання страхувальниками страхових коштів Фонду соціального страхування України та застосування фінансових санкцій за порушення встановленого порядку їх використання» від 02.10.2020 № 23.

Порядок № 33-1 визначає процедуру здійснення посадовими особами територіальних органів Пенсійного фонду України (далі — органи ПФУ) перевірок правильності використання страхувальниками страхових коштів, вимоги до оформлення матеріалів перевірок, порядок прийняття рішень про застосування фінансових санкцій за результатами перевірок.

Порядок організації та проведення перевірок визначено у розділі ІІ Порядку № 33-1. В цьому розділі встановлено, що посадові особи органів ПФУ проводять документальні (планові або позапланові) перевірки. Такі перевірки здійснюються за місцезнаходженням страхувальника (виїзна перевірка) або в приміщенні органу ПФУ (невиїзна перевірка). Документальні перевірки здійснюються в робочий час страхувальника, встановлений його правилами внутрішнього трудового/службового розпорядку. Перевірка, яка проводиться в приміщенні органу ПФУ, здійснюється за письмовою згодою страхувальника.

Планові перевірки проводяться відповідно до квартального плану-графіка, який формується до 20 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому, та затверджується наказом органу ПФУ.

Страхувальнику не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня початку планової перевірки органом ПФУ вручається та/або надсилається (рекомендованим листом з повідомленням про вручення або через електронний кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг ПФУ) повідомлення про її проведення.

До плану-графіка включаються страхувальники із застосуванням ризик-орієнтованих підходів, що передбачають наявність одного з таких критеріїв:

1) зростання кількості оплачених листків непрацездатності (далі — ЛН) та/або днів тимчасової непрацездатності (вагітності та пологів), та/або сум страхових виплат на зазначені цілі у звітному періоді порівняно з аналогічним періодом минулого року;

2) здійснення страхових виплат застрахованим особам у межах, наближених до максимальних розмірів, у розрахунку на один день;

3) наявність за результатами доперевірочного аналізу декількох випадків, що свідчать про можливі порушення використання страхувальником страхових коштів;

4) наявність страхових виплат ПФУ за відсутності сплати страхувальником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування далі — ЄСВ);

5) наявність у страхувальника витрат страхових коштів ПФУ за відсутності документальної перевірки більше, ніж 3 роки.

Планова перевірка одного й того самого страхувальника проводиться не частіше, ніж один раз на рік.

Перевірці підлягають документи за попередні роки та квартали поточного року, за які не здійснювалися перевірки.

За наявності у страхувальника акта про вилучення документів попередніх років для знищення, не внесених до Національного архівного ПФУ, перевірці підлягають документи за всі роки, які не були знищені.

Позапланові перевірки проводяться без попереднього повідомлення страхувальника за наявності однієї з таких підстав:

1) збільшення в 1,1 і більше разів видатків на страхові виплати порівняно з попереднім місяцем;

2) здійснення страхових виплат застрахованій особі в межах, наближених до максимальних розмірів, у розрахунку на один день за одним страховим випадком;

3) наявність за результатами доперевірочного аналізу одного випадку, що свідчить про можливі порушення використання страхувальником страхових коштів;

4) розпочато процедуру припинення юридичної особи або відокремленого підрозділу юридичної особи шляхом реорганізації або ліквідації, а також у разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, відкриття провадження у справі про банкрутство страхувальника, отримання від Державної податкової служби України, повідомлення про прийняття страхувальниками, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», рішення про зняття з обліку платника ЄСВ;

5) подання страхувальником письмової заяви про здійснення перевірки за його бажанням;

6) звернення застрахованої особи про порушення страхувальником законодавства у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування;

7) на вимогу правоохоронних органів або за рішенням суду;

8) надання заперечень до акта проведеної документальної перевірки у разі, коли страхувальник у своїх запереченнях посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об’єктивний їх розгляд неможливий без проведення позапланової перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом заперечення;

9) виявлення під час перевірки іншого страхувальника фактів, що свідчать про порушення, які вплинули або можуть вплинути на правильність страхових виплат;

10) неподання страхувальником повідомлення про виплату коштів застрахованим особам протягом 3 місяців з дня здійснення фінансування ПФУ сум, зазначених у заяві-розрахунку.

Під час проведення позапланової перевірки розглядаються виключно ті питання, які стали підставою для її проведення.

Тривалість проведення перевірки страхувальника становить:

– документальної планової перевірки страхувальників — не більше 10 робочих днів, а страхувальників – суб’єктів мікро-, малого підприємництва — 5 робочих днів;

– документальної позапланової перевірки страхувальників — не більше 10 робочих днів, а страхувальників – суб’єктів мікро-, малого підприємництва — 2 робочих днів.

Продовження строків проведення документальної перевірки страхувальників можливе за наявності обґрунтованих причин не більш як на 5 робочих днів, а щодо страхувальників – суб’єктів мікро-, малого підприємництва — не більш як на 2 робочих дні за рішенням керівника органу ПФУ, яке оформляється наказом. Копія наказу не пізніше наступного робочого дня вручається керівнику або уповноваженій особі страхувальника під розписку та/або надсилається одним із способів: рекомендованим листом з повідомленням про вручення або через електронний кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг ПФУ.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок визначено у розділі ІІІ Порядку № 33-1. Згідно з цим розділом результати документальної перевірки оформлюються актом перевірки за формою, наведеною в додатку 4 до Порядку № 33-1.

Порядок прийняття рішень за результатами перевірки визначено у розділі IV Порядку № 33-1. Згідно з цим розділом у разі порушення порядку використання страхових коштів страхувальник відшкодовує в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачує штраф у розмірі 50% такої суми. Керівник органу ПФУ або його заступник приймає рішення про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів за формою, наведеною в додатку 5 до Порядку № 33-1, у 2 примірниках. За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників накладається штраф у розмірі 10% несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів. Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1% зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Права та обов’язки посадових осіб органів ПФУ, які проводять документальну перевірку, визначено у розділі V Порядку № 33-1, а права та обов’язки страхувальника під час здійснення документальної перевірки, визначено у розділі VI Порядку № 33-1.