ВНЕСЕНЫ ИЗМЕНЕНИЯ В НАЛОГОВЫЙ КОДЕКС УКРАИНЫ,
КОТОРЫМИ ОБНОВЛЕН ПОРЯДОК ПОДАЧИ ДОКУМЕНТОВ И ОТЧЕТНОСТИ
ПО ДЕНЕЖНЫМ СРЕДСТВАМ, ВЫДАННЫМ НА КОМАНДИРОВКУ ИЛИ ПОД ОТЧЕТ
Этим документом, вступившим в силу 01.04.2023, внесены изменения в Налоговый кодекс Украины (далее — НКУ) и ряд других законодательных актов. Общие изменения касаются использования электронных денег, открытия электронных кошельков, деятельности эмитентов электронных денег, в частности, предусмотрена возможность уплаты налогов и сборов с использованием электронных денег. Также небанковские поставщики платежных услуг получили те же права и обязанности, которые до этого были только у банков. Терминология, используемая в НКУ и других законодательных актах, приведена в соответствие с терминологией Закона Украины «О платежных услугах» от 30.06.2021 № 1591-IX.
Для работодателей главным новшеством является изложение в новой редакции пункта 170.9 статьи 170 НКУ, определяющего порядок налогообложения суммы излишне израсходованных денежных средств/электронных денег, полученных плательщиком налога на командировку или под отчет, не возвращенной в установленный срок. В этом пункте значительно увеличились предельные сроки предоставления подтверждающих документов и подачи отчетности по израсходованным денежным средствам, выданным на командировку или под отчет, и установлены только два условия, при наличии которых необходимо подавать авансовый отчет.
Подробно — см. статью «Новшества в порядке налогообложения и отчетности по денежным средствам, выданным на командировку или под отчет» на стр. 10.
МИНФИН ОБНОВИЛ ФОРМУ НАЛОГОВОГО РАСЧЕТА
(ЕДИНОГО ОТЧЕТА) И ПОРЯДОК ЕГО ЗАПОЛНЕНИЯ
Этим приказом, вступающим в силу со дня его официального опубликования, вносятся изменения в:
– форму Налогового расчета сумм дохода, начисленного (выплаченного) в пользу плательщиков налогов – физических лиц, и сумм удержанного из них налога, а также сумм начисленного единого взноса (далее — Налоговый расчет), утвержденную приказом Министерства финансов Украины от 13.01.2015 № 4 (далее — Приказ № 4);
– Порядок заполнения и подачи налоговыми агентами Налогового расчета сумм дохода, начисленного (выплаченного) в пользу плательщиков налогов – физических лиц, и сумм удержанного из них налога, а также сумм начисленного единого взноса, утвержденный Приказом № 4 (далее — Порядок № 4).
Форма Налогового расчета и приложения 1, 3, 4ДФ и 6 к ней изложены в новой редакции.
Сразу отметим, что обновление формы Налогового расчета не связано с изменением отчетного (налогового) периода (с квартала на месяц), поскольку последнее возможно только после внесения изменений в Налоговый кодекс Украины (далее — НКУ) и Закон Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» от 08.07.2010 № 2464-VI (в настоящее время таких изменений нет, хотя законопроект № 6120 от 30.09.2021 был принят за основу еще 06.09.2022).
По обновленной форме Налоговый расчет работодатели должны впервые подать за отчетный период — ІІІ квартал 2023 года, поскольку обнародование этой новой формы состоится в месяце ІІ квартала 2023 года. Это следует из норм пункта 46.6 НКУ, но не исключено, что Государственная налоговая служба Украины и Пенсионный фонд Украины будут настаивать на подаче обновленного Налогового расчета уже за II квартал 2023 года.
Что касается изменений в форме Налогового расчета и Порядке № 4, то они обусловлены изменениями в НКУ и других законодательных актах. Так, в связи с изменением страховщика в форме Налогового расчета и Порядке № 4 текст «фонд социального страхования» заменен текстом «Пенсионный фонд Украины» в соответствующем падеже.
В заглавной части Налогового расчета добавлена строка 095 «Резидент Дія Сіті». Одновременно пункт 1 раздела ІІІ Порядка № 4 дополнен абзацем двадцать седьмым, согласно которому отметкой «Х» указывается признак плательщика налогов «095 – резидент Дія Сіті». Таким образом, юридические лица, являющиеся резидентами Дия Сити, должны ставить отметку «Х» в строке 095 заглавной части Налогового расчета.
В таблице приложения 1 (далее — Д1) добавлена новая графа 26 «Ознака наявності трудового договору з нефіксованим робочим часом (1 – так, 0 – ні)». В сноске 18 к этой графе указано, что в ней указывается информация о наличии и/или отсутствии трудового договора с нефиксированным рабочим временем. В новом абзаце шестьдесят третьем пункта 1 раздела IV Порядка № 4 прописали следующее:
«В графе 26 «Ознака наявності трудового договору з нефіксованим робочим часом (1 – так, 0 – ні)» устанавливается в соответствии со статьей 211 главы III Кодекса законов о труде Украины. Признак «1» проставляется в случае, если работник выполняет работу на основании трудового договора с нефиксированным рабочим временем, признак «0» — если к работнику не применяются условия статьи 211 главы III Кодекса законов о труде Украины».
Следовательно, в графе 26 Д1 по работникам, с которыми работодателем на основании статьи 211 КЗоТ заключен трудовой договор с нефиксированным рабочим временем, указывается признак «1», по остальным работникам — признак «0».
В приложении 4ДФ из раздела ІІ таблицы исключены две строки, где отражалась общая информация о доходах от продажи сельскохозяйственной продукции, а из названия раздела ІІ убрали текст «сільськогосподарську продукцію». Следовательно, теперь доходы, начисленные и выплаченные налоговыми агентами физическим лицам – продавцам собственной сельскохозяйственной продукции, следует отражать в разделе I персонифицировано с признаком дохода 179.
Также внесены изменения в раздел 1 «Справочник признаков доходов физических лиц» приложения 2 к Порядку № 4 (далее — Справочник признаков доходов), поскольку в связи с изменениями, внесенными в НКУ в 2022–2023 годах, названия некоторых доходов, для которых установлены признаки, не соответствуют названиям доходов, указанным в соответствующих подпунктах статей 164 и 165 НКУ.
Так, применение признаков доходов 125, 127, 128, 151, 163, 179, 183, 187, 188, 190, 193 прекратилось 31.12.2022 для прежних доходов, а с 01.01.2023 для этих признаков доходов введены (уточнены) новые доходы в соответствии с нормами НКУ.
В частности, с признаком дохода 125 теперь (с 01.01.2023) отражаются суммы пенсионных взносов, которые уплачиваются работодателем-резидентом за свой счет по договорам негосударственного пенсионного обеспечения плательщика налога и/или по договорам добровольного медицинского страхования в пределах 30 процентов начисленной заработной платы (пп. «в» пп. 164.2.16 НКУ).
С признаком дохода 127 теперь отражаются прочие доходы, кроме указанных в статье 165 НКУ (пп. 164.2.20 НКУ). То есть теперь описание этого признака не содержит текст «кроме сумм денежного обеспечения, денежных вознаграждений и других выплат, полученных военнослужащими … в связи с исполнением обязанностей несения службы».
С признаком дохода 179 теперь (с 01.01.2023) отражаются доходы, полученные от продажи собственной сельскохозяйственной продукции, которая выращена, откормлена, выловлена, собрана, изготовлена, произведена, обработана и/или переработана непосредственно физическим лицом на земельных участках, в том числе доходы, полученные от продажи собственной продукции животноводства групп 1 – 5, 15, 16 и 41 УКТ ВЭД (пп. 165.1.24 НКУ).
Справочник признаков доходов также дополнен новыми признаками доходов 204 – 209. Из этих новых признаков работодателями может быть применен только один:
204 — суммы пенсионных взносов, которые уплачиваются резидентом Дия Сити за свой счет по договорам негосударственного пенсионного обеспечения и/или по договорам добровольного медицинского страхования плательщика налога – гиг-специалиста в пределах 30% начисленного вознаграждения такому гиг-специалисту (пп. «г» пп. 164.2.16 НКУ).
В приложении 6 изменена нумерация строк заглавной части — поскольку после строки 031 не было строки 032, то прежние строки 033 и 034 стали соответственно строками 032 и 033, а также удалена сноска 13 под таблицей, поскольку ее не было в самой таблице.
ВНЕСЕНЫ ИЗМЕНЕНИЯ В ИНСТРУКЦИЮ О ПОРЯДКЕ НАЧИСЛЕНИЯ
И УПЛАТЫ ЕДИНОГО СОЦИАЛЬНОГО ВЗНОСА
Этим документом, вступившим в силу 11.04.2023, внесены изменения в Инструкцию о порядке начисления и уплаты единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование, утвержденную приказом Министерства финансов Украины от 20.04.2015 № 449 (далее — Инструкция № 449). Изменения обусловлены приведением норм Инструкции № 449 в соответствие с нормами Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» от 08.07.2010 № 2464-VI (далее — Закон № 2464), в который на протяжении 2021–2023 годов вносились изменения.
Для работодателей актуально только одно изменение. Так, абзац восьмой подпункта 6 пункта 2 раздела III Инструкции № 449 изложен в новой редакции, которой установлено, что требования о начислении единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование (далее — ЕСВ) на заработную плату (доход), не превышающую размера минимальной заработной платы, установленной законом на месяц, не применяются к заработной плате (доходам) работников, работающих по трудовому договору с нефиксированным рабочим временем. Напомним, что еще с 10.08.2022 часть 5 статьи 8 Закона № 2464 была дополнена абзацем четвертым, согласно которому при начислении заработной платы (доходов) работникам, работающим по трудовому договору с нефиксированным рабочим временем, ставка ЕСВ, установленная этой частью (22%), применяется к определенной базе начисления независимо от ее размера (т. е. ЕСВ уплачивается с фактически начисленной, а не с минимальной заработной платы; — Ред.).
Нормы пункта 2 раздела IV и пункта 6 раздела V Инструкции № 449 приведены в соответствие с положениями пункта 98 раздела VIII «Заключительные и переходные положения» Закона № 2464, которым предусмотрено освобождение от выполнения обязанностей по уплате ЕСВ физических лиц – предпринимателей, лиц, осуществляющих независимую профессиональную деятельность, членов фермерского хозяйства, если они не относятся к лицам, подлежащим страхованию по другим основаниям, за весь период лишения личной свободы вследствие вооруженной агрессии против Украины — с первого календарного дня месяца лишения личной свободы и в течение 6 месяцев после освобождения.
Также в новой редакции изложены приложения 1, 4 и 5 к Инструкции № 449, где приведены формы соответственно:
– заявления об освобождении от выполнения обязанностей, определенных частью 2 статьи 6 Закона № 2464, в случае призыва на военную службу (ее текст учитывает теперь обновленные положения пункта 98 раздела VIII «Заключительные и переходные положения» Закона № 2464);
– Типового договора о добровольном участии в системе общеобязательного государственного социального страхования;
– Типового договора о добровольном участии в системе общеобязательного государственного пенсионного страхования (одноразовая уплата единого взноса).
Формы вышеуказанных Типовых договоров для более удобного отражения периодов, сроков уплаты и сумм ЕСВ, обязательных к уплате, дополнены графиками уплаты и соответствующими комментариями, а также раздел IV приложения 4 «Условия приобретения Стороной 2 права на выплаты по общеобязательному государственному социальному страхованию» приведен в соответствие с нормами Закона Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании» от 23.09.99 № 1105-XIV в редакции, действующей с 01.01.2023.
С 10.06.2023 вступят в силу изменения в Инструкцию № 449, предусматривающие, что заявления, формы которых приведены в приложениях 1 и 3 к этой Инструкции, и другие необходимые документы можно подавать в бумажном или электронном виде.
УТВЕРЖДЕН ПОРЯДОК КОМПЕНСАЦИИ СУБЪЕКТАМ МАЛОГО ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА
РАСХОДОВ В РАЗМЕРЕ ЕСВ ЗА ТРУДОУСТРОЙСТВО БЕЗРАБОТНЫХ
Этим документом, вступившим в силу 21.04.2023, правительство утвердило:
– Порядок компенсации субъектам малого предпринимательства фактических расходов в размере единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование за трудоустройство зарегистрированных безработных на новые рабочие места (далее — Порядок № 338).
Эти Порядки утверждены во исполнение частей 2 и 3 статьи 27 Закона Украины «О занятости населения» от 05.07.2012 № 5067-VI, о нормах которых мы подробно сообщали (см. статью «Новый порядок стимулирования работодателей трудоустраивать безработных» в ВТЗ № 6/2022, стр. 105).
Первый из вышеуказанных Порядков вступит в силу с 01.01.2024, поэтому о его нормах расскажем в конце текущего года, а второй Порядок (Порядок № 338) вступил в силу 21.04.2023.
Порядок № 338 определяет условия, механизм выплаты центрами занятости (далее — ЦЗ) компенсации субъектам малого предпринимательства (далее — работодатели) фактических расходов в размере единого социального взноса (далее — ЕСВ) за трудоустроенных на новые рабочие места зарегистрированных безработных на срок не менее чем два года по направлению ЦЗ (далее — компенсация) за счет Фонда общеобязательного государственного социального страхования Украины на случай безработицы (далее — ФССБ), а в случае трудоустройства лица с инвалидностью из числа зарегистрированных безработных — за счет Фонда социальной защиты лиц с инвалидностью (далее — ФСЗИ).
Действие Порядка № 338 распространяется на работодателей, которые одновременно:
– являются субъектами малого предпринимательства;
– создают новые рабочие места и трудоустраивают на них зарегистрированных безработных путем заключения трудового договора.
Право на компенсацию имеет работодатель, трудоустраивающий на новое рабочее место на срок не менее двух лет по направлению ЦЗ зарегистрированных безработных.
Действие Порядка № 338 не распространяется на работодателей, являющихся субъектами хозяйствования (далее — СХ), образованными в результате прекращения другого юридического лица в течение 12 месяцев, предшествовавших созданию нового рабочего места, и бюджетными учреждениями.
Компенсация выплачивается за каждый нечетный месяц работы со дня трудоустройства зарегистрированного безработного. Длительность выплаты компенсации составляет 12 месяцев в течение следующих двух лет.
Компенсация не предоставляется работодателю при наличии одного из следующих случаев:
1) работодатель имеет задолженность:
– по уплате ЕСВ;
– по уплате страховых взносов на общеобязательное государственное пенсионное страхование;
– по выплате заработной платы;
– перед государственным (местным) бюджетом более 6 месяцев;
2) к работодателю применяются судебные процедуры банкротства (неплатежеспособности), предусмотренные Кодексом Украины по процедурам банкротства, или СХ находится в стадии ликвидации.
Компенсация работодателю предоставляется при условии, что размер заработной платы трудоустроенного лица за полностью выполненную месячную (часовую) норму труда не ниже размера минимальной заработной платы, установленной законодательством.
В случае увольнения работника, за которого выплачивалась компенсация, до окончания двух лет со дня трудоустройства по основаниям, предусмотренным пунктом 1 статьи 36 (по соглашению сторон) или пунктом 1 статьи 40 (по сокращению численности или штата работников) Кодекса законов о труде Украины, сумма компенсации возвращается в полном объеме в ФССБ или ФСЗИ в зависимости от источника ее финансирования, кроме случая, когда на его рабочее место трудоустроен другой зарегистрированный безработный по направлению ЦЗ до окончания двух лет, но в срок, не превышающий 60 календарных дней с даты увольнения.
ОБНОВЛЕН ПОРЯДОК ПРЕДОСТАВЛЕНИЯ ПОСОБИЯ ПО ЧАСТИЧНОЙ БЕЗРАБОТИЦЕ
Этим документом, вступившим в силу 09.03.2023, внесены изменения в Порядок предоставления пособия по частичной безработице, утвержденный постановлением Кабинета Министров Украины от 21.06.2022 № 702 (далее — Порядок № 702), с целью приведения его норм в соответствие с нормами статьи 47 Закона Украины «О занятости населения» от 05.07.2012 № 5067-VI (далее — Закон о занятости).
Согласно статье 47 Закона о занятости пособие по частичной безработице (далее — ПЧБ) — это вид государственной поддержки застрахованных лиц (работников и физических лиц – предпринимателей) в случае утраты ими части заработной платы (дохода) в связи с остановкой (сокращением) производства продукции (выполнения работ, предоставления услуг) по причине экономического, технологического характера, возникновения чрезвычайной ситуации, введения чрезвычайного или военного положения, установления карантина.
Право на ПЧБ имеют вышеуказанные застрахованные лица, за которых (которые) в течение последних 6 месяцев, предшествующих месяцу, в котором началась остановка (сокращение) производства продукции (выполнения работ, предоставления услуг), уплачен (уплатили) единый социальный взнос (далее — ЕСВ). В случае если за последние 6 месяцев до обращения о предоставлении ПЧБ законодательством предоставлено право отдельным работодателям или физическим лицам – предпринимателям не уплачивать ЕСВ, применяются предыдущие 180 календарных дней до такого периода.
ПЧБ предоставляется центром занятости по обращению работодателя или физического лица – предпринимателя, являющегося застрахованным лицом (далее — ФЛП), для его выплаты работникам или ФЛП.
Источниками финансирования ПЧБ являются средства Фонда общеобязательного государственного социального страхования на случай безработицы и другие источники, не запрещенные законодательством (п. 3 Порядка № 702).
Основные изменения, внесенные в Порядок № 702, заключаются в следующем:
1. Пункт 6 Порядка № 702, содержащий критерии для предоставления ПЧБ, дополнен еще одним критерием — отсутствие у работодателя или ФЛП задолженности перед государственным (местным) бюджетом более 6 месяцев, предшествующих месяцу остановки (сокращения) производства продукции (выполнения работ, предоставления услуг).
2. Пункт 7 Порядка № 702, содержащий случаи, когда ПЧБ не предоставляется, дополнен следующими новыми случаями:
– более 6 месяцев, предшествующих месяцу остановки (сокращения) производства продукции (выполнения работ, предоставления услуг), у работодателя или ФЛП имеется задолженность перед государственным (местным) бюджетом;
– сумма ПЧБ и пособия по другим направлениям государственной поддержки и/или помощи (независимо от ее видов и источников) совокупно превышает сумму незначительной государственной помощи (это ограничение не применяются во время военного положения). Незначительная государственная помощь — это государственная помощь одному субъекту хозяйствования, совокупный размер которой независимо от ее формы и источников не превышает за любой трехлетний период сумму, эквивалентную 200 тысяч евро, определенную по официальному валютному курсу, установленному Национальным банком Украины на последний день финансового года;
– в отношении работодателя или ФЛП открыта ликвидационная процедура, а также если они признают свою неспособность своевременно выполнять обязательства перед кредиторами из-за неудовлетворительного состояния финансово-хозяйственной деятельности.
3. Пункт 14 Порядка № 702 изложен в новой редакции, предусматривающей, что к заявлению, которое подается в центр занятости в бумажной или электронной форме для получения ПЧБ, работодатель или ФЛП прилагают:
– работодатель — сведения о работниках, у которых возникло право на ПЧБ, по форме согласно приложению 1;
– ФЛП, — сведения о себе по форме согласно приложению 2. В случае представления сведений о себе и наемных работниках ФЛП представляет сведения по формам согласно приложениям 1 и 2;
– сведения о хозяйственной деятельности, а также о всей незначительной государственной помощи, полученной работодателем или ФЛП в течение последних 3 лет, ее форме и цели (эти сведения не подаются во время военного положения).
4. В пункте 21 Порядка № 702 второе предложение изложено в новой редакции, которой установлено, что копия платежной ведомости на выплату ПЧБ (сведения на выплату наличных), которое работодатель осуществляет работникам в срок не более 3 рабочих дней после поступления денежных средств на свой счет от центра занятости, с подтверждением перечисления денежных средств на счет работника в безналичной форме (сведения на выплату наличных) подается центру занятости не позднее 5 календарных дней после выплаты работникам ПЧБ.
5. В новой редакции изложены все приложения (сведения о лицах) к Порядку № 702.
ВНЕСЕНО ЗМІНИ ДО ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ,
ЯКИМИ ОНОВЛЕНО ПОРЯДОК ПОДАННЯ ДОКУМЕНТІВ ТА ЗВІТУВАННЯ ПО КОШТАХ,
ВИДАНИХ НА ВІДРЯДЖЕННЯ АБО ПІД ЗВІТ
Цим документом, який набрав чинності 01.04.2023, внесено зміни до Податкового кодексу України (далі — ПКУ) та низки інших законодавчих актів. Загальні зміни стосуються використання електронних грошей, відкриття електронних гаманців, діяльності емітентів електронних грошей, зокрема передбачено можливість сплати податків та зборів з використанням електронних грошей. Також небанківські надавачі платіжних послуг отримали ті ж самі права та обов’язки, які до цього були лише у банків. Термінологію, що використовується у ПКУ та інших законодавчих актах, приведено у відповідність до термінології Закону України від «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591-IX.
Для роботодавців головним нововведенням є викладення в новій редакції пункту 170.9 статті 170 ПКУ, який визначає порядок оподаткування суми надміру витрачених коштів / електронних грошей, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк. В цьому пункті значно збільшилися граничні строки надання підтвердних документів та звітування по витрачених коштах, виданих на відрядження або під звіт, та встановлено лише дві умови, за наявності яких потрібно подавати авансовий звіт.
Докладно — див. статтю «Нововведення в порядку оподаткування та звітування щодо коштів, виданих на відрядження або під звіт» на стор. 10.
МІНФІН ОНОВИВ ФОРМУ ПОДАТКОВОГО РОЗРАХУНКУ
(ЄДИНОГО ЗВІТУ) ТА ПОРЯДОК ЙОГО ЗАПОВНЕННЯ
Цим наказом, який набере чинності з дня його офіційного опублікування, вносяться зміни до:
– форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (далі — Наказ № 4);
– Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого Наказом № 4 (далі — Порядок № 4).
Форму Податкового розрахунку та додатки 1, 3, 4ДФ та 6 викладено у новій редакції.
Одразу зазначимо, що оновлення форми Податкового розрахунку не пов’язане зі зміною звітного (податкового) періоду (з кварталу на місяць), оскільки останнє можливе лише після внесення змін до Податкового кодексу України (далі — ПКУ) та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (наразі таких змін немає, хоча законопроект № 6120 від 30.09.2021 був прийнятий за основу ще 06.09.2022).
За оновленою формою Податковий розрахунок роботодавці повинні вперше подати за звітний період — IІІ квартал 2023 року, оскільки оприлюднення цієї нової форми відбудеться у місяці ІІ кварталу 2023 року. Це випливає з норм пункту 46.6 ПКУ. Але не виключено, що Державна податкова служба України та Пенсійний фонд України будуть наполягати на поданні оновленого Податкового розрахунку вже за IІ квартал 2023 року.
Що стосується змін у формі Податкового розрахунку та Порядку № 4, то вони обумовлені змінами у ПКУ та інших законодавчих актах. Так, у зв’язку зі зміною страховика у формі Податкового розрахунку та Порядку № 4 текст «фонд соціального страхування» замінено текстом «Пенсійний фонд України» у відповідному відмінку.
До заголовної частини Податкового розрахунку додано рядок 095 «Резидент Дія Сіті». Одночасно пункт 1 розділу IІІ Порядку № 4 доповнено абзацом двадцять сьомим, відповідно до якого позначкою «Х» зазначається ознака платника податків «095 – резидент Дія Сіті». Таким чином, юридичні особи, які є резидентами Дія Сіті, мають ставити позначку «Х» в рядку 095 заголовної частини Податкового розрахунку.
До таблиці додатка 1 (далі — Д1) додано нову графу 26 «Ознака наявності трудового договору з нефіксованим робочим часом (1 – так, 0 – ні)». У виносці 18 до цієї графи вказано, що в ній зазначається інформація про наявність та/або відсутність трудового договору з нефіксованим робочим часом. В новому абзаці шістдесят третьому пункту 1 розділу IV Порядку № 4 прописали таке:
«У графі 26 «Ознака наявності трудового договору з нефіксованим робочим часом18 (1 – так, 0 – ні)» встановлюється відповідно до статті 211 глави III Кодексу законів про працю України. Ознака «1» проставляється у разі, якщо працівник виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, ознака «0» — якщо до працівника не застосовуються умови статті 211 глави III Кодексу законів про працю України».
Отже, у графі 26 Д1 по працівниках, з якими роботодавцем на підставі статті 21-1 КЗпП укладено трудовий договір з нефіксованим робочим часом, зазначається ознака «1», по решті працівників — ознака «0».
У додатку 4ДФ з розділу ІІ таблиці виключено два рядки, де відображалася загальна інформація про доходи від продажу сільськогосподарської продукції, а з назви розділу ІІ прибрали текст «сільськогосподарську продукцію». Отже, тепер доходи, нараховані та виплачені податковими агентами фізичним особам – продавцям власної сільськогосподарської продукції, потрібно відображати в розділі І персоніфіковано за ознакою доходу 179.
Також внесено зміни до розділу 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» додатка 2 до Порядку № 4 (далі — Довідник ознак доходів), оскільки у зв’язку зі змінами, внесеними до ПКУ у 2022–2023 роках, назви деяких доходів, для яких встановлено ознаки, не відповідають назвам доходів, зазначеним у відповідних підпунктах статей 164 та 165 ПКУ.
Так, застосування ознак доходів 125, 127, 128, 151, 163, 179, 183, 187, 188, 190, 193 припинилось 31.12.2022 для колишніх доходів, а з 01.01.2023 для цих ознак доходів запроваджено нові доходи відповідно до норм ПКУ.
Зокрема, за ознакою доходу 125 тепер (з 01.01.2023) зазначаються суми пенсійних внесків, що сплачуються роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку та/або за договорами добровільного медичного страхування в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати такому працівнику (пп. «в» пп. 164.2.16 ПКУ).
За ознакою доходу 127 відтепер відображаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ (пп. 164.2.20 ПКУ). Тобто тепер опис цієї ознаки не містить текст «крім сум грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби».
За ознакою доходу 179 тепер відображаються доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, у тому числі доходи, отримані від продажу власної продукції тваринництва груп 1 – 5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД (пп. 165.1.24 ПКУ).
Довідник ознак доходів також доповнено новими ознаками доходів 204 – 209. З цих нових ознак роботодавцями може бути застосована лише одна:
204 — суми пенсійних внесків, що сплачуються резидентом Дія Сіті за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення та/або за договорами добровільного медичного страхування платника податку – гіг-спеціаліста в межах 30% нарахованої винагороди такому гіг-спеціалісту (пп. «г» пп. 164.2.16 ПКУ).
У додатку 6 відкоригували нумерацію рядків заголовної частини — оскільки після рядка 031 не було рядка 032, то колишні рядки 033 та 034 стали відповідно рядками 032 та 033. Також видалили виноску 13 під таблицею, оскільки її не було в самій таблиці.
ВНЕСЕНО ЗМІНИ ДО ІНСТРУКЦІЇ ПРО ПОРЯДОК НАРАХУВАННЯ
І СПЛАТИ ЄДИНОГО СОЦІАЛЬНОГО ВНЕСКУ
Цим документом, який набрав чинності 11.04.2023, внесено зміни до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі — Інструкція № 449). Зміни обумовлено приведенням норм Інструкції № 449 у відповідність до норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон № 2464), до якого протягом 2021–2023 років вносилися зміни.
Для роботодавців актуальна лише одна зміна. Так, абзац восьмий підпункту 6 пункту 2 розділу III Інструкції № 449 викладено у новій редакції, якою встановлено, що вимоги щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ) на заробітну плату (дохід), що не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, не застосовуються до заробітної плати (доходів) працівників, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом. Нагадаємо, що ще з 10.08.2022 частину 5 статті 8 Закону № 2464 було доповнено абзацом четвертим, згідно з яким при нарахуванні заробітної плати (доходів) працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка ЄСВ, встановлена цією частиною (22%), застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (тобто ЄСВ сплачується з фактично нарахованої, а не з мінімальної заробітної плати; — Ред.).
Норми пункту 2 розділу IV та пункту 6 розділу V Інструкції № 449 приведено у відповідність до положень пункту 98 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, яким передбачено звільнення від виконання обов’язків щодо сплати ЄСВ фізичних осіб – підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, за весь період позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України — з першого календарного дня місяця позбавлення особистої свободи та протягом 6 місяців після звільнення.
Також у новій редакції викладено додатки 1, 4 та 5 до Інструкції № 449, де наведено форми відповідно:
– заяви про звільнення від виконання обов’язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464, у разі призову на військову службу (текст заяви враховує тепер оновлені положення пункту 98 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464);
– Типового договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування;
– Типового договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску).
Форми вищезазначених Типових договорів для зручнішого відображення періодів, термінів сплати та сум ЄСВ, обов’язкових до сплати, доповнено графіками сплати та відповідними коментарями, а також розділ IV додатка 4 «Умови набуття Стороною 2 права на виплати за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» приведено у відповідність до норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV у редакції, що діє з 01.01.2023.
З 10.06.2023 наберуть чинності зміни до Інструкції № 449, якими передбачено, що заяви, форми яких наведено у додатках 1 та 3 до цієї Інструкції, та інші необхідні документи можна подавати у паперовому або електронному вигляді.
ЗАТВЕРДЖЕНО ПОРЯДОК КОМПЕНСАЦІЇ СУБ’ЄКТАМ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
ВИТРАТ У РОЗМІРІ ЄСВ ЗА ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ БЕЗРОБІТНИХ
Цим документом, який набрав чинності 21.04.2023, Кабінет Міністрів України затвердив:
– Порядок компенсації суб’єктам малого підприємництва фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за працевлаштування зареєстрованих безробітних на нові робочі місця (далі — Порядок № 338).
Ці Порядки затверджено на виконання частин 2 та 3 статті 27 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, про норми яких ми докладно повідомляли (див. статтю «Новий порядок стимулювання роботодавців працевлаштовувати безробітних» у ВПЗ № 6/2022, стор. 105).
Перший з вищенаведених Порядків набере чинності з 01.01.2024, тому про його норми розповімо наприкінці поточного року, а другий Порядок (Порядок № 338) набрав чинності 21.04.2023.
Порядок № 338 визначає умови, механізм виплати міжрегіональними, регіональними центрами зайнятості, їх філіями та обласними, Київським міським, міськими, районними та міськрайонними центрами зайнятості (до їх припинення) (далі — центри зайнятості, ЦЗ) компенсації суб’єктам малого підприємництва (далі — роботодавці) фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ) за працевлаштованих на нові робочі місця зареєстрованих безробітних строком не менше ніж на два роки за направленням ЦЗ (далі — компенсація) за рахунок та в межах коштів, передбачених на такі цілі в бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі — ФСС з безробіття), а у разі працевлаштування особи з інвалідністю з числа зареєстрованих безробітних — в бюджеті Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі — ФСЗІ).
Дія Порядку № 338 поширюється на роботодавців, які одночасно:
– є суб’єктами малого підприємництва;
– створюють нові робочі місця та працевлаштовують на них зареєстрованих безробітних шляхом укладення трудового договору.
Право на компенсацію має роботодавець, який працевлаштовує на нове робоче місце строком не менше ніж на два роки за направленням ЦЗ зареєстрованих безробітних.
Дія Порядку № 338 не поширюється на роботодавців, які є суб’єктами господарювання (далі — СГ), утвореними в результаті припинення іншої юридичної особи протягом 12 місяців, що передували створенню нового робочого місця, та бюджетними установами.
Компенсація виплачується за кожен непарний місяць роботи з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного. Загальна тривалість виплати компенсації становить 12 місяців упродовж наступних 2 років.
Компенсація не надається роботодавцю у разі наявності одного з таких випадків:
1) роботодавець має заборгованість:
– із сплати ЄСВ;
– із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
– з виплати заробітної плати;
– перед державним (місцевим) бюджетом понад 6 місяців;
2) до роботодавця застосовуються судові процедури банкрутства (неплатоспроможності), передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, або СГ перебуває на стадії ліквідації.
Компенсація роботодавцю надається за умови, що розмір заробітної плати працевлаштованої особи за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не нижчий за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством.
У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 36 (за угодою сторін) або пунктом 1 частини першої статті 40 (за скороченням чисельності або штату працівників) Кодексу законів про працю України, сума виплачених коштів повертається у повному обсязі до бюджету ФСС з безробіття або ФСЗІ залежно від джерела фінансування компенсації, крім випадку, коли на його робоче місце роботодавцем працевлаштовано іншого зареєстрованого безробітного за направленням ЦЗ до закінчення дворічного строку. Виплата компенсації зберігається у разі, коли інший зареєстрований безробітний працевлаштований на місце звільненого працівника у строк, що не перевищує 60 календарних днів. Виплата компенсації продовжується за рахунок коштів бюджету ФСС з безробіття або ФСЗІ (у разі працевлаштування інваліда з числа зареєстрованих безробітних).
ОНОВЛЕНО ПОРЯДОК НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПО ЧАСТКОВОМУ БЕЗРОБІТТЮ
Цим документом, який набрав чинності 09.03.2023, внесено зміни до Порядку надання допомоги по частковому безробіттю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 702 (далі — Порядок № 702), з метою приведення його норм у відповідність до норм статті 47 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість).
Відповідно до статті 47 Закону про зайнятість допомога по частковому безробіттю (далі — ДЧБ) — це вид державної підтримки застрахованих осіб (працівників та фізичних осіб – підприємців) у разі втрати ними частини заробітної плати (доходу) у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) з причин економічного, технологічного характеру, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану, встановлення карантину.
Право на ДЧБ мають вищезазначені застраховані особи, за яких (які) протягом останніх 6 місяців, що передують місяцю, в якому почалося зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), сплачено (сплатили) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ). У разі якщо протягом останніх 6 місяців до звернення про надання ДЧБ законодавством надано право окремим роботодавцям або фізичним особам – підприємцям не сплачувати ЄСВ, застосовуються попередні 180 календарних днів до такого періоду.
ДЧБ надається центром зайнятості за зверненням роботодавця або фізичної особи – підприємця, який є застрахованою особою (далі — ФОП), для її виплати працівникам або ФОП.
Джерелами фінансування ДЧБ є кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та інші джерела, не заборонені законодавством (п. 3 Порядку № 702).
Основні зміни, внесені до Порядку № 702, полягають в наступному:
1. Пункт 6 Порядку № 702, який містить критерії для надання ДЧБ, доповнено ще одним критерієм — відсутність у роботодавця або ФОП заборгованості перед державним (місцевим) бюджетом понад 6 місяців, що передують місяцю зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг).
2. Пункт 7 Порядку № 702, який містить випадки, коли ДЧБ не надається, доповнено такими новими випадками:
– понад 6 місяців, що передують місяцю зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), у роботодавця або ФОП наявна заборгованість перед державним (місцевим) бюджетом;
– сума ДЧБ та допомоги за будь-якими іншими напрямами державної підтримки та/або допомоги (незалежно від її видів та джерел) сукупно перевищує суму незначної державної допомоги (це обмеження не застосовуються під час воєнного стану). Незначна державна допомога — це державна допомога одному суб’єкту господарювання, сукупний розмір якої незалежно від її форми та джерел не перевищує за будь-який трирічний період суму, еквівалентну 200 тисячам євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України, що діяв на останній день фінансового року;
– стосовно роботодавця або ФОП відкрито ліквідаційну процедуру, а також якщо вони визнають свою неспроможність своєчасно виконувати зобов’язання перед кредиторами через незадовільний стан фінансово-господарської діяльності.
3. Пункт 14 Порядку № 702 викладено в новій редакції, якою передбачено, що до заяви, яка подається до центру зайнятості в паперовій або електронній формі для отримання ДЧБ, роботодавець або ФОП додають:
– роботодавець — відомості про працівників, у яких виникло право на ДЧБ, за формою згідно з додатком 1;
– ФОП, — відомості про себе за формою згідно з додатком 2. У разі подання відомостей про себе та найманих працівників ФОП подає відомості за формами згідно з додатками 1 і 2;
– відомості про господарську діяльність, а також про всю незначну державну допомогу, отриману роботодавцем або ФОП протягом останніх 3 років, її форму та мету (ці відомості не подаються під час воєнного стану).
4. У пункті 21 Порядку № 702 друге речення викладено в новій редакції, якою встановлено, що копія платіжної відомості на виплату ДЧБ (відомості на виплату готівки), яку роботодавець здійснює працівникам у строк не більш як 3 робочі дні після надходження коштів на свій рахунок від центру зайнятості, з підтвердженням перерахування коштів на рахунок працівника в безготівковій формі (відомості на виплату готівки) подається центру зайнятості не пізніше ніж протягом 5 календарних днів після виплати працівникам ДЧБ.
5. В новій редакції викладено всі додатки (відомості про осіб) до Порядку № 702.