ВНЕСЕНО ЗМІНИ ДО ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ,
ЯКИМИ ОНОВЛЕНО ПОРЯДОК ПОДАННЯ ДОКУМЕНТІВ ТА ЗВІТУВАННЯ ПО КОШТАХ,
ВИДАНИХ НА ВІДРЯДЖЕННЯ АБО ПІД ЗВІТ
Цим документом, який набрав чинності 01.04.2023, внесено зміни до Податкового кодексу України (далі — ПКУ) та низки інших законодавчих актів. Загальні зміни стосуються використання електронних грошей, відкриття електронних гаманців, діяльності емітентів електронних грошей, зокрема передбачено можливість сплати податків та зборів з використанням електронних грошей. Також небанківські надавачі платіжних послуг отримали ті ж самі права та обов’язки, які до цього були лише у банків. Термінологію, що використовується у ПКУ та інших законодавчих актах, приведено у відповідність до термінології Закону України від «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591-IX.
Для роботодавців головним нововведенням є викладення в новій редакції пункту 170.9 статті 170 ПКУ, який визначає порядок оподаткування суми надміру витрачених коштів / електронних грошей, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк. В цьому пункті значно збільшилися граничні строки надання підтвердних документів та звітування по витрачених коштах, виданих на відрядження або під звіт, та встановлено лише дві умови, за наявності яких потрібно подавати авансовий звіт.
Докладно — див. статтю «Нововведення в порядку оподаткування та звітування щодо коштів, виданих на відрядження або під звіт» на стор. 10.
МІНФІН ОНОВИВ ФОРМУ ПОДАТКОВОГО РОЗРАХУНКУ
(ЄДИНОГО ЗВІТУ) ТА ПОРЯДОК ЙОГО ЗАПОВНЕННЯ
Цим наказом, який набере чинності з дня його офіційного опублікування, вносяться зміни до:
– форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (далі — Наказ № 4);
– Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого Наказом № 4 (далі — Порядок № 4).
Форму Податкового розрахунку та додатки 1, 3, 4ДФ та 6 викладено у новій редакції.
Одразу зазначимо, що оновлення форми Податкового розрахунку не пов’язане зі зміною звітного (податкового) періоду (з кварталу на місяць), оскільки останнє можливе лише після внесення змін до Податкового кодексу України (далі — ПКУ) та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (наразі таких змін немає, хоча законопроект № 6120 від 30.09.2021 був прийнятий за основу ще 06.09.2022).
За оновленою формою Податковий розрахунок роботодавці повинні вперше подати за звітний період — IІІ квартал 2023 року, оскільки оприлюднення цієї нової форми відбудеться у місяці ІІ кварталу 2023 року. Це випливає з норм пункту 46.6 ПКУ. Але не виключено, що Державна податкова служба України та Пенсійний фонд України будуть наполягати на поданні оновленого Податкового розрахунку вже за IІ квартал 2023 року.
Що стосується змін у формі Податкового розрахунку та Порядку № 4, то вони обумовлені змінами у ПКУ та інших законодавчих актах. Так, у зв’язку зі зміною страховика у формі Податкового розрахунку та Порядку № 4 текст «фонд соціального страхування» замінено текстом «Пенсійний фонд України» у відповідному відмінку.
До заголовної частини Податкового розрахунку додано рядок 095 «Резидент Дія Сіті». Одночасно пункт 1 розділу IІІ Порядку № 4 доповнено абзацом двадцять сьомим, відповідно до якого позначкою «Х» зазначається ознака платника податків «095 – резидент Дія Сіті». Таким чином, юридичні особи, які є резидентами Дія Сіті, мають ставити позначку «Х» в рядку 095 заголовної частини Податкового розрахунку.
До таблиці додатка 1 (далі — Д1) додано нову графу 26 «Ознака наявності трудового договору з нефіксованим робочим часом (1 – так, 0 – ні)». У виносці 18 до цієї графи вказано, що в ній зазначається інформація про наявність та/або відсутність трудового договору з нефіксованим робочим часом. В новому абзаці шістдесят третьому пункту 1 розділу IV Порядку № 4 прописали таке:
«У графі 26 «Ознака наявності трудового договору з нефіксованим робочим часом18 (1 – так, 0 – ні)» встановлюється відповідно до статті 211 глави III Кодексу законів про працю України. Ознака «1» проставляється у разі, якщо працівник виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, ознака «0» — якщо до працівника не застосовуються умови статті 211 глави III Кодексу законів про працю України».
Отже, у графі 26 Д1 по працівниках, з якими роботодавцем на підставі статті 21-1 КЗпП укладено трудовий договір з нефіксованим робочим часом, зазначається ознака «1», по решті працівників — ознака «0».
У додатку 4ДФ з розділу ІІ таблиці виключено два рядки, де відображалася загальна інформація про доходи від продажу сільськогосподарської продукції, а з назви розділу ІІ прибрали текст «сільськогосподарську продукцію». Отже, тепер доходи, нараховані та виплачені податковими агентами фізичним особам – продавцям власної сільськогосподарської продукції, потрібно відображати в розділі І персоніфіковано за ознакою доходу 179.
Також внесено зміни до розділу 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» додатка 2 до Порядку № 4 (далі — Довідник ознак доходів), оскільки у зв’язку зі змінами, внесеними до ПКУ у 2022–2023 роках, назви деяких доходів, для яких встановлено ознаки, не відповідають назвам доходів, зазначеним у відповідних підпунктах статей 164 та 165 ПКУ.
Так, застосування ознак доходів 125, 127, 128, 151, 163, 179, 183, 187, 188, 190, 193 припинилось 31.12.2022 для колишніх доходів, а з 01.01.2023 для цих ознак доходів запроваджено нові доходи відповідно до норм ПКУ.
Зокрема, за ознакою доходу 125 тепер (з 01.01.2023) зазначаються суми пенсійних внесків, що сплачуються роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку та/або за договорами добровільного медичного страхування в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати такому працівнику (пп. «в» пп. 164.2.16 ПКУ).
За ознакою доходу 127 відтепер відображаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ (пп. 164.2.20 ПКУ). Тобто тепер опис цієї ознаки не містить текст «крім сум грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби».
За ознакою доходу 179 тепер відображаються доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, у тому числі доходи, отримані від продажу власної продукції тваринництва груп 1 – 5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД (пп. 165.1.24 ПКУ).
Довідник ознак доходів також доповнено новими ознаками доходів 204 – 209. З цих нових ознак роботодавцями може бути застосована лише одна:
204 — суми пенсійних внесків, що сплачуються резидентом Дія Сіті за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення та/або за договорами добровільного медичного страхування платника податку – гіг-спеціаліста в межах 30% нарахованої винагороди такому гіг-спеціалісту (пп. «г» пп. 164.2.16 ПКУ).
У додатку 6 відкоригували нумерацію рядків заголовної частини — оскільки після рядка 031 не було рядка 032, то колишні рядки 033 та 034 стали відповідно рядками 032 та 033. Також видалили виноску 13 під таблицею, оскільки її не було в самій таблиці.
ВНЕСЕНО ЗМІНИ ДО ІНСТРУКЦІЇ ПРО ПОРЯДОК НАРАХУВАННЯ
І СПЛАТИ ЄДИНОГО СОЦІАЛЬНОГО ВНЕСКУ
Цим документом, який набрав чинності 11.04.2023, внесено зміни до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі — Інструкція № 449). Зміни обумовлено приведенням норм Інструкції № 449 у відповідність до норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон № 2464), до якого протягом 2021–2023 років вносилися зміни.
Для роботодавців актуальна лише одна зміна. Так, абзац восьмий підпункту 6 пункту 2 розділу III Інструкції № 449 викладено у новій редакції, якою встановлено, що вимоги щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ) на заробітну плату (дохід), що не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, не застосовуються до заробітної плати (доходів) працівників, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом. Нагадаємо, що ще з 10.08.2022 частину 5 статті 8 Закону № 2464 було доповнено абзацом четвертим, згідно з яким при нарахуванні заробітної плати (доходів) працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка ЄСВ, встановлена цією частиною (22%), застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (тобто ЄСВ сплачується з фактично нарахованої, а не з мінімальної заробітної плати; — Ред.).
Норми пункту 2 розділу IV та пункту 6 розділу V Інструкції № 449 приведено у відповідність до положень пункту 98 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, яким передбачено звільнення від виконання обов’язків щодо сплати ЄСВ фізичних осіб – підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, за весь період позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України — з першого календарного дня місяця позбавлення особистої свободи та протягом 6 місяців після звільнення.
Також у новій редакції викладено додатки 1, 4 та 5 до Інструкції № 449, де наведено форми відповідно:
– заяви про звільнення від виконання обов’язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464, у разі призову на військову службу (текст заяви враховує тепер оновлені положення пункту 98 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464);
– Типового договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування;
– Типового договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску).
Форми вищезазначених Типових договорів для зручнішого відображення періодів, термінів сплати та сум ЄСВ, обов’язкових до сплати, доповнено графіками сплати та відповідними коментарями, а також розділ IV додатка 4 «Умови набуття Стороною 2 права на виплати за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» приведено у відповідність до норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV у редакції, що діє з 01.01.2023.
З 10.06.2023 наберуть чинності зміни до Інструкції № 449, якими передбачено, що заяви, форми яких наведено у додатках 1 та 3 до цієї Інструкції, та інші необхідні документи можна подавати у паперовому або електронному вигляді.
ЗАТВЕРДЖЕНО ПОРЯДОК КОМПЕНСАЦІЇ СУБ’ЄКТАМ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
ВИТРАТ У РОЗМІРІ ЄСВ ЗА ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ БЕЗРОБІТНИХ
Цим документом, який набрав чинності 21.04.2023, Кабінет Міністрів України затвердив:
– Порядок компенсації суб’єктам малого підприємництва фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за працевлаштування зареєстрованих безробітних на нові робочі місця (далі — Порядок № 338).
Ці Порядки затверджено на виконання частин 2 та 3 статті 27 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, про норми яких ми докладно повідомляли (див. статтю «Новий порядок стимулювання роботодавців працевлаштовувати безробітних» у ВПЗ № 6/2022, стор. 105).
Перший з вищенаведених Порядків набере чинності з 01.01.2024, тому про його норми розповімо наприкінці поточного року, а другий Порядок (Порядок № 338) набрав чинності 21.04.2023.
Порядок № 338 визначає умови, механізм виплати міжрегіональними, регіональними центрами зайнятості, їх філіями та обласними, Київським міським, міськими, районними та міськрайонними центрами зайнятості (до їх припинення) (далі — центри зайнятості, ЦЗ) компенсації суб’єктам малого підприємництва (далі — роботодавці) фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ) за працевлаштованих на нові робочі місця зареєстрованих безробітних строком не менше ніж на два роки за направленням ЦЗ (далі — компенсація) за рахунок та в межах коштів, передбачених на такі цілі в бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі — ФСС з безробіття), а у разі працевлаштування особи з інвалідністю з числа зареєстрованих безробітних — в бюджеті Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі — ФСЗІ).
Дія Порядку № 338 поширюється на роботодавців, які одночасно:
– є суб’єктами малого підприємництва;
– створюють нові робочі місця та працевлаштовують на них зареєстрованих безробітних шляхом укладення трудового договору.
Право на компенсацію має роботодавець, який працевлаштовує на нове робоче місце строком не менше ніж на два роки за направленням ЦЗ зареєстрованих безробітних.
Дія Порядку № 338 не поширюється на роботодавців, які є суб’єктами господарювання (далі — СГ), утвореними в результаті припинення іншої юридичної особи протягом 12 місяців, що передували створенню нового робочого місця, та бюджетними установами.
Компенсація виплачується за кожен непарний місяць роботи з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного. Загальна тривалість виплати компенсації становить 12 місяців упродовж наступних 2 років.
Компенсація не надається роботодавцю у разі наявності одного з таких випадків:
1) роботодавець має заборгованість:
– із сплати ЄСВ;
– із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
– з виплати заробітної плати;
– перед державним (місцевим) бюджетом понад 6 місяців;
2) до роботодавця застосовуються судові процедури банкрутства (неплатоспроможності), передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, або СГ перебуває на стадії ліквідації.
Компенсація роботодавцю надається за умови, що розмір заробітної плати працевлаштованої особи за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не нижчий за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством.
У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 36 (за угодою сторін) або пунктом 1 частини першої статті 40 (за скороченням чисельності або штату працівників) Кодексу законів про працю України, сума виплачених коштів повертається у повному обсязі до бюджету ФСС з безробіття або ФСЗІ залежно від джерела фінансування компенсації, крім випадку, коли на його робоче місце роботодавцем працевлаштовано іншого зареєстрованого безробітного за направленням ЦЗ до закінчення дворічного строку. Виплата компенсації зберігається у разі, коли інший зареєстрований безробітний працевлаштований на місце звільненого працівника у строк, що не перевищує 60 календарних днів. Виплата компенсації продовжується за рахунок коштів бюджету ФСС з безробіття або ФСЗІ (у разі працевлаштування інваліда з числа зареєстрованих безробітних).
ОНОВЛЕНО ПОРЯДОК НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПО ЧАСТКОВОМУ БЕЗРОБІТТЮ
Цим документом, який набрав чинності 09.03.2023, внесено зміни до Порядку надання допомоги по частковому безробіттю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 702 (далі — Порядок № 702), з метою приведення його норм у відповідність до норм статті 47 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість).
Відповідно до статті 47 Закону про зайнятість допомога по частковому безробіттю (далі — ДЧБ) — це вид державної підтримки застрахованих осіб (працівників та фізичних осіб – підприємців) у разі втрати ними частини заробітної плати (доходу) у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) з причин економічного, технологічного характеру, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану, встановлення карантину.
Право на ДЧБ мають вищезазначені застраховані особи, за яких (які) протягом останніх 6 місяців, що передують місяцю, в якому почалося зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), сплачено (сплатили) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ). У разі якщо протягом останніх 6 місяців до звернення про надання ДЧБ законодавством надано право окремим роботодавцям або фізичним особам – підприємцям не сплачувати ЄСВ, застосовуються попередні 180 календарних днів до такого періоду.
ДЧБ надається центром зайнятості за зверненням роботодавця або фізичної особи – підприємця, який є застрахованою особою (далі — ФОП), для її виплати працівникам або ФОП.
Джерелами фінансування ДЧБ є кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та інші джерела, не заборонені законодавством (п. 3 Порядку № 702).
Основні зміни, внесені до Порядку № 702, полягають в наступному:
1. Пункт 6 Порядку № 702, який містить критерії для надання ДЧБ, доповнено ще одним критерієм — відсутність у роботодавця або ФОП заборгованості перед державним (місцевим) бюджетом понад 6 місяців, що передують місяцю зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг).
2. Пункт 7 Порядку № 702, який містить випадки, коли ДЧБ не надається, доповнено такими новими випадками:
– понад 6 місяців, що передують місяцю зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), у роботодавця або ФОП наявна заборгованість перед державним (місцевим) бюджетом;
– сума ДЧБ та допомоги за будь-якими іншими напрямами державної підтримки та/або допомоги (незалежно від її видів та джерел) сукупно перевищує суму незначної державної допомоги (це обмеження не застосовуються під час воєнного стану). Незначна державна допомога — це державна допомога одному суб’єкту господарювання, сукупний розмір якої незалежно від її форми та джерел не перевищує за будь-який трирічний період суму, еквівалентну 200 тисячам євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України, що діяв на останній день фінансового року;
– стосовно роботодавця або ФОП відкрито ліквідаційну процедуру, а також якщо вони визнають свою неспроможність своєчасно виконувати зобов’язання перед кредиторами через незадовільний стан фінансово-господарської діяльності.
3. Пункт 14 Порядку № 702 викладено в новій редакції, якою передбачено, що до заяви, яка подається до центру зайнятості в паперовій або електронній формі для отримання ДЧБ, роботодавець або ФОП додають:
– роботодавець — відомості про працівників, у яких виникло право на ДЧБ, за формою згідно з додатком 1;
– ФОП, — відомості про себе за формою згідно з додатком 2. У разі подання відомостей про себе та найманих працівників ФОП подає відомості за формами згідно з додатками 1 і 2;
– відомості про господарську діяльність, а також про всю незначну державну допомогу, отриману роботодавцем або ФОП протягом останніх 3 років, її форму та мету (ці відомості не подаються під час воєнного стану).
4. У пункті 21 Порядку № 702 друге речення викладено в новій редакції, якою встановлено, що копія платіжної відомості на виплату ДЧБ (відомості на виплату готівки), яку роботодавець здійснює працівникам у строк не більш як 3 робочі дні після надходження коштів на свій рахунок від центру зайнятості, з підтвердженням перерахування коштів на рахунок працівника в безготівковій формі (відомості на виплату готівки) подається центру зайнятості не пізніше ніж протягом 5 календарних днів після виплати працівникам ДЧБ.
5. В новій редакції викладено всі додатки (відомості про осіб) до Порядку № 702.