ВОЄННИЙ СТАН І МОБІЛІЗАЦІЮ ПРОДОВЖЕНО ДО 14 ЛЮТОГО 2024 РОКУ
Першим Указом Президента, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.11.2023 № 3429-IX, що набрали чинності 10.11.2023, у зв’язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Отже, воєнний стан в Україні продовжено до 14 лютого 2024 року, відповідно, до цієї дати будуть діяти всі заходи, обмеження, податкові пільги, особливості трудових відносин, встановлені законодавством на період дії воєнного стану, про які докладно йшлося у статтях нашого журналу за 2022 рік. Зокрема, як мінімум, до 14 лютого 2024 року буде діяти Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX.
Другим Указом Президента, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 08.11.2023 № 3430-IX, що набрали чинності 16.11.2023, у зв’язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання боєздатності Збройних Сил України та інших військових формувань продовжено з 16 листопада 2023 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.
Таким чином, загальну мобілізацію в Україні продовжено до 14 лютого 2024 року, відповідно, до цієї дати будуть проводитися всі заходи, пов’язані з призовом (прийняттям за контрактом) на військову службу громадян із збереженням трудових гарантій працівників-військовослужбовців, про які докладно йшлося у низці статей нашого журналу за 2022 рік.
ВНЕСЕНО ЗМІНИ ДО ПОРЯДКУ ФОРМУВАННЯ МЕДИЧНИХ ВИСНОВКІВ
ПРО ТИМЧАСОВУ НЕПРАЦЕЗДАТНІСТЬ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ФОРМУВАННЯ
МЕДИЧНОГО ВИСНОВКУ «ВАГІТНІСТЬ ТА ПОЛОГИ»
Цим наказом (далі — Наказ № 1810), який набрав чинності 10.11.2023, внесено зміни до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 01.06.2021 № 1066 (далі — Порядок № 1066).
Внесення змін до Порядку № 1066 обумовлено змінами, внесеними з 29.07.2023 до статті 179 Кодексу законів про працю України, статті 17 Закону України «Про відпустки», статті 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», якими передбачено право працівниці за бажанням переносити початок відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка) без втрати права на використання цієї відпустки повної тривалості, про що ми докладно повідомляли у статті «Нововведення в наданні відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами» (див. ВПЗ № 6/2023, стор. 10).
Наказом № 1810 пункт 10 розділу III Порядку № 1066 викладено в такій новій редакції:
«10. Медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» формується на строк, який включає допологовий (70 календарних днів, крім випадків, передбачених пунктом 11 цього розділу), післяпологовий (56 календарних днів (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів — 70 календарних днів), крім випадків, передбачених пунктом 11 цього розділу) та додатковий період непрацездатності (14 календарних днів, крім випадків, передбачених пунктом 11 цього розділу) за умов, визначених цим пунктом.
Медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» формується з визначеної пацієнткою дати у період від початку 30 тижня вагітності та до дня пологів (включно). Якщо пацієнтка бажає перенести формування медичного висновку категорії «Вагітність та пологи» на строк пізніше ніж початок 30 тижня вагітності, вона пише заяву згідно з додатком 3 до цього Порядку (за винятком формування на додатковий період відповідно до абзаців одинадцятого – чотирнадцятого цього пункту). Якщо пацієнтці до дня пологів не було сформовано медичного висновку категорії «Вагітність та пологи», то медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» формується з дати пологів.
Медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» формується (крім випадків, передбачених пунктом 11 цього розділу) на:
126 календарних днів в залежності від випадку:
– лікуючим лікарем, який веде вагітність, після початку 30 тижнів вагітності;
– лікуючим лікарем, який надає медичну допомогу у стаціонарних умовах при вагітності після початку 30 тижнів вагітності, якщо відсутній сформований медичний висновок щодо початку випадку непрацездатності категорії «Вагітність та пологи»;
– лікуючим лікарем, який надає медичну допомогу при пологах, при відсутності сформованого медичного висновку щодо початку випадку непрацездатності категорії «Вагітності та пологи», у разі народження однієї живої дитини при пологах без ускладнень після 37 тижня вагітності;
140 календарних днів лікуючим лікарем, який надає медичну допомогу при пологах, при відсутності сформованого медичного висновку щодо початку випадку непрацездатності категорії «Вагітності та пологи», у разі народження живої чи мертвої дитини при пологах до 30 тижня вагітності або у разі народження двох і більше дітей або ускладнених пологів після 30 тижня вагітності;
56 календарних днів з дати пологів лікуючим лікарем, який надає медичну допомогу при пологах, якщо народилася одна жива дитина при пологах без ускладнень після 37 тижнів вагітності;
70 календарних днів з дати пологів лікуючим лікарем, який надає медичну допомогу при пологах у разі народження двох і більше дітей або ускладнених пологів після 30 тижня вагітності;
14 календарних днів з дати наступної за датою завершення і як продовження попереднього медичного висновку цього випадку непрацездатності категорії «Вагітність та пологи» тривалістю 56 або 126 календарних днів в залежності від випадку:
– лікуючим лікарем, який надає медичну допомогу при пологах, у разі народження двох і більше дітей або ускладнених пологів;
– лікуючим лікарем, який надає медичну допомогу в пологах, у разі народження мертвої дитини;
– лікуючим лікарем суб’єкта господарювання, у якому пацієнтці надається спеціалізована медична допомога у стаціонарних умовах при ускладненнях в післяпологовий період.».
Що стосується формування медичного висновку категорії «Вагітність та пологи» для жінок-«чорнобильців», то пункт 11 розділу III Порядку № 1066 викладено в такій новій редакції:
«11. Медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» для жінок, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, формується на строк, який включає допологовий та післяпологовий за умов, визначених цим пунктом.
Формування медичного висновку категорії «Вагітність та пологи» для жінок, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 90 або 180 календарних днів здійснюється за умови пред’явлення такими пацієнтками посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, виданого відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551.
Медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» формується з визначеної пацієнткою дати у період від початку 27 тижня вагітності та до дня пологів (включно). Якщо пацієнтка бажає перенести формування медичного висновку категорії «Вагітність та пологи» на строк пізніше ніж початок 27 тижня вагітності, вона пише заяву згідно з додатком 3 до цього Порядку. Якщо пацієнтці до дня пологів не було сформовано медичного висновку категорії «Вагітність та пологи», то медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» формується з дати пологів.
Медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» для жінок, які належать до 1 – 3 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, формується на:
180 календарних днів в залежності від випадку:
– лікуючим лікарем, який веде вагітність, після початку 27 тижня вагітності;
– лікуючим лікарем, який надає медичну допомогу в стаціонарних умовах при вагітності після початку 27 тижня вагітності, при відсутності сформованого медичного висновку щодо початку випадку непрацездатності категорії «Вагітність та пологи»;
– лікуючим лікарем, який надає медичну допомогу при пологах, при відсутності сформованого медичного висновку щодо початку випадку непрацездатності категорії «Вагітності та пологи» при пологах у випадку народження живої чи мертвої дитини;
90 календарних днів з дати пологів лікуючим лікарем, який надає медичну допомогу при пологах.».
Також Порядок № 1066 доповнено додатком 3, що містить форму Заяви, яку може подати вагітна жінка лікуючому лікарю з проханням сформувати медичний висновок про тимчасову непрацездатність (далі — МВТН) категорії «Вагітність та пологи» із зазначенням дати його початку (число, місяць, рік) або дати пологів, якщо останні настануть раніше визначеної у заяві дати.
Враховуючи вищенаведене, якщо працівниця вирішила перенести початок «декретної» відпустки на більш пізній термін, то вона має подати лікуючому лікарю, який веде вагітність, заяву за формою, наведеною у додатку 3 до Порядку № 1066. На підставі такої заяви жінці буде перенесено формування МВТН категорії «Вагітність та пологи» на строк пізніше ніж початок 30 тижня вагітності (для жінок-«чорнобильців» — пізніше ніж початок 27 тижня вагітності). Якщо до дня пологів працівниці не буде сформовано МВТН категорії «Вагітність та пологи», то останній формується з дати пологів.
У вищезазначених випадках МВТН категорії «Вагітність та пологи» формується з дати, зазначеної в заяві працівниці, або з дати пологів — у загальному випадку на 126 календарних днів непрацездатності (для жінок-«чорнобильців» — на 180 календарних днів непрацездатності).
Нагадаємо, що на підставі МВТН категорії «Вагітність та пологи» формується електронний листок непрацездатності по вагітності та пологах (далі — «декретний» е-ЛН) в Електронному реєстрі листків непрацездатності, який потім потрапляє до електронного кабінету страхувальника на сайті Пенсійного фонду України (див. статтю «Електронні листки непрацездатності: порядок формування та оплати» у ВПЗ № 1/2023, стор. 66). Сформований «декретний» е-ЛН є підставою для нарахування страхувальником (роботодавцем) допомоги по вагітності та пологах (далі — «декретні») застрахованій особі (працівниці).
Якщо МВТН категорії «Вагітність та пологи» («декретний» е-ЛН) сформовано на підставі заяви жінки з дати, зазначеної в такій заяві, або з дати пологів, то з цієї ж дати жінці за місцем роботи може бути надана й «декретна» відпустка на підставі заяви про надання цієї відпустки, поданої роботодавцю. Відповідно, «декретні» мають бути нараховані за весь період «декретної» відпустки — за період непрацездатності, зазначений у МВТН категорії «Вагітність та пологи» («декретному» е-ЛН), а розрахунковим періодом для нарахування «декретних» будуть останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок згідно із сформованим МВТН («декретним» е-ЛН) (п. 25 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266).
ВНЕСЕНО ЗМІНИ ДО ІНСТРУКЦІЇ ПРО СЛУЖБОВІ ВІДРЯДЖЕННЯ
В МЕЖАХ УКРАЇНИ ТА ЗА КОРДОН
Цим документом, який набрав чинності 07.11.2023, внесено зміни до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 (далі — Інструкція № 59). Зміни обумовлено приведенням норм Інструкції № 59 у відповідність до норм пункту 170.9 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) та постанови Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 № 98.
Нагадаємо, що норми Інструкції № 59 поширюються на державні органи, а також підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів (далі разом — бюджетні установи). Всі інші підприємства можуть використовувати норми Інструкції № 59 як довідкові, а також можуть відобразити частину або більшість норм Інструкції № 59 в локальному документі про відрядження.
Основні зміни, внесені до Інструкції № 59, полягають в наступному.
1. Пункт 14 розділу І Інструкції № 59 доповнено абзацами другим – четвертим такого змісту:
«У разі якщо під час службових відряджень відряджений працівник застосував платіжну картку чи її реквізити, вартість витрат засвідчується документом (випискою банку-емітента платіжної картки та/або відомостями з рахунку) в електронній або паперовій формі, що містить визначену законом інформацію про виконані платіжні операції.
Підтвердні документи можуть бути у паперовій та/або електронній формі.
Електронний документ, пред’явлений у візуальній формі відображення на папері, складений з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг, вважається підтвердним документом.».
Одночасно за текстом Інструкції № 59 слова «оригінали підтвердних документів», «документи в оригіналі» у відповідному відмінку замінено на слова «підтвердні документи» у відповідному відмінку, а слово «оригінал» у всіх відмінках та числах виключено. Це обумовлено тим, що працівники під час перебування у відрядженні можуть здійснювати витрати за допомогою платіжної картки чи її реквізитів, що підтверджуються не паперовим оригіналом документа, а випискою банку-емітента платіжної картки та/або відомостями з рахунку.
2. Розділ І Інструкції № 59 доповнено пунктом 17, згідно з яким Звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт (далі — авансовий Звіт), складається і подається працівником в усіх без винятків випадках у паперовій або електронній формі разом з підтвердними документами для розгляду і прийняття рішення про відшкодування вартості витрат.
Для відшкодування добових витрат їх сума не потребує документального підтвердження, водночас необхідна наявність одного чи декількох документальних доказів перебування працівника у відрядженні у разі, якщо з не залежних від відрядженого працівника причин відсутні підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених у зв’язку з відрядженням витрат.
Таким чином, працівниками бюджетних установ авансовий Звіт подається в усіх без винятків випадках у паперовій або електронній формі. Тобто норми Інструкції № 59 у питанні випадків подання авансового Звіту відрізняються від норм ПКУ, підпунктом 170.9.4 якого встановлено, що авансовий Звіт подається лише у разі:
а) наявності оподатковуваного доходу, визначеного відповідно до підпункту 170.9.1 ПКУ, з метою розрахунку суми податку;
б) використання платником податку готівки понад суму добових витрат (включаючи отриману із застосуванням платіжних інструментів).
3. Що стосується відряджень по Україні, то у розділі II «Порядок відрядження в межах України» Інструкції № 59 пункт 4 доповнено новим абзацом другим такого змісту:
«Фактична кількість днів перебування працівника у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування працівника у відрядженні (проїзних документів, рахунків на проживання, довідки підприємства, установи або організації, куди відряджався працівник, про перебування його за місцем відрядження, службової записки у довільній формі про виконання працівником службового доручення поза місцем постійної роботи під час відрядження, погодженої безпосереднім керівником, та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування працівника у відрядженні).».
Пункт 4 розділу II Інструкції № 59 доповнено новим абзацом шостим такого змісту:
«Відшкодування суми добових витрат здійснюється згідно з наказом (розпорядженням) про відрядження, звітом про використання коштів, виданих на відрядження, та згідно з одним чи декількома документальними доказами, які підтверджують перебування працівника у відрядженні.».
Згідно з оновленим абзацом сьомим пункту 4 розділу II Інструкції № 59 у разі відсутності зазначених в абзаці шостому цього пункту документів добові витрати відрядженому працівникові не відшкодовуються.
Аналогічні норми наведено тепер і в підпункті «б» підпункту 16.1 розділу IІI «Порядок відрядження за кордон» Інструкції № 59.
Таким чином, тепер для визначення кількості днів перебування працівника у відрядженні та виплати добових за ці дні одного наказу про відрядження недостатньо. Працівник повинен надати ще як мінімум один документальний доказ перебування у відрядженні (проїзний документ, документ, що підтверджує проживання, довідка приймаючого підприємства тощо).
4. У пункті 11 розділу II Інструкції № 59 абзаци другий і третій викладено в такій новій редакції:
«У разі якщо відряджений працівник отримав аванс на службове відрядження готівкою, він подає звіт про використання коштів, виданих на відрядження, і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи.
У разі якщо під час службового відрядження відряджений працівник застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, за наявності поважних причин керівник може продовжити строк подання звіту про використання коштів, виданих на відрядження, до 20 банківських днів (до з’ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).».
Аналогічні норми наведено тепер і в абзацах другому і третьому пункту 17 розділу IІI «Порядок відрядження за кордон» Інструкції № 59.
Таким чином, скасовано норму, відповідно до якої строк подання авансового Звіту працівником, який під час відрядження застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, не перевищує 10 банківських днів.
Також, як і раніше, строки подання авансового Звіту, встановлені Інструкцією № 59, відрізняються від строків подання авансового Звіту, встановлених підпунктом 170.9.3 ПКУ (за нормами ПКУ ці строки довші).
5. Пункт 12 розділу II Інструкції № 59 доповнено абзацами тринадцятим – чотирнадцятим такого змісту:
«За наявності непередбачуваних до відрядження обставин (рішення про відміну відрядження, відкликання з відрядження, відміна авіарейсу, вимушена зміна маршруту поїздки тощо) та неможливості з не залежних від відрядженого працівника причин повернути квиток на літак або інший транспортний засіб витрати, понесені працівником на оплату вартості квитка, можуть бути відшкодовані за рішенням керівника (на підставі підтверджених відомостей та за наявності підтвердних документів).
Керівники підприємств особисто вирішують питання відшкодування своїх витрат, понесених на оплату вартості такого квитка (відповідно до абзацу тринадцятого цього пункту), за наявності підтвердних документів та підтверджених відомостей.».
Аналогічні норми наведено тепер і в абзацах одинадцятому – дванадцятому пункту 11 розділу IІI «Порядок відрядження за кордон» Інструкції № 59.
Таким чином, керівникам підприємств дозволено відшкодовувати працівникам і собі витрати, понесені у відрядженні на оплату вартості квитка, внаслідок непередбачуваних до відрядження обставин та неможливості повернути квиток на транспортний засіб.
6. Щодо стосується відряджень за кордон, то в абзаці першому пункту 1 розділу IІI Інструкції № 59 уточнено, що відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства, у якому зазначаються, зокрема, у разі потреби інші ключові моменти (вид транспорту, маршрут поїздки у разі відрядження на службовому автомобілі або за наявності пересадок на території України та/або інших іноземних держав з одного на інший транспортний засіб під час перебування в дорозі до відповідної держави відрядження та/або повернення до місця постійної роботи, інформація про додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження, у разі їх встановлення керівником тощо), після затвердження технічного завдання (у разі потреби) і кошторису витрат.
Також в новій редакції викладено підпункт «а» підпункту 16.2 розділу IІI Інструкції № 59, в якому визначено механізм розрахунку добових витрат залежно від наявності (відсутності) пересадок на інший транспортний засіб або зупинок у готелі (мотелі, іншому житловому приміщенні) на території України або інших іноземних держав під час перебування в дорозі до держави відрядження або повернення до місця постійної роботи.