ВОЕННОЕ ПОЛОЖЕНИЕ И МОБИЛИЗАЦИЯ ПРОДЛЕНЫ ДО 14 ФЕВРАЛЯ 2024 ГОДА
Указ Президента Украины «О продлении срока проведения общей мобилизации» от 06.11.2023 № 735/2023
Первым Указом Президента, утвержденным Законом Украины «Об утверждении Указа Президента Украины «О продлении срока действия военного положения в Украине» от 08.11.2023 № 3429-IX, вступившими в силу 10.11.2023, в связи с продолжающейся широкомасштабной вооруженной агрессией Российской Федерации против Украины продлен срок действия военного положения в Украине с 05 часов 30 минут 16 ноября 2023 года на 90 суток.
Таким образом, военное положение в Украине продлено до 14 февраля 2024 года, соответственно, до этой даты будут действовать все меры, ограничения, налоговые льготы, особенности трудовых отношений, установленные на период действия военного положения, о которых подробно шла речь в статьях нашего журнала за 2022 год. В частности, как минимум, до 14 февраля 2024 года будет действовать Закон Украины «Об организации трудовых отношений в условиях военного положения» от 15.03.2022 № 2136-IX.
Вторым Указом Президента, утвержденным Законом Украины «Об утверждении Указа Президента Украины «О продлении срока проведения общей мобилизации» от 08.11.2023 № 3430-IX, вступившими в силу 16.11.2023, в связи с продолжающейся широкомасштабной вооруженной агрессией против Украины и с целью обеспечения обороны государства, поддержания боеспособности Вооруженных Сил Украины и других военных формирований продлен с 16 ноября 2023 года срок проведения общей мобилизации на 90 суток.
Следовательно, общая мобилизация в Украине продлена до 14 февраля 2024 года, соответственно, до этой даты будут проводиться все мероприятия, связанные с призывом (принятием по контракту) на военную службу граждан с сохранением трудовых гарантий работников-военнослужащих, о которых подробно рассказано в ряде статей нашего журнала за 2022 год.
ВНЕСЕНЫ ИЗМЕНЕНИЯ В ПОРЯДОК ФОРМИРОВАНИЯ МЕДИЦИНСКИХ ЗАКЛЮЧЕНИЙ
О ВРЕМЕННОЙ НЕТРУДОСПОСОБНОСТИ, КОТОРЫЕ КАСАЮТСЯ ФОРМИРОВАНИЯ
МЕДИЦИНСКОГО ЗАКЛЮЧЕНИЯ «БЕРЕМЕННОСТЬ И РОДЫ»
Этим приказом (далее — Приказ № 1810), вступившим в силу 10.11.2023, внесены изменения в Порядок формирования медицинских заключений о временной нетрудоспособности в Реестре медицинских заключений в электронной системе здравоохранения, утвержденный приказом Министерства здравоохранения Украины от 01.06.2021 № 1066 (далее — Порядок № 1066).
Внесение изменений в Порядок № 1066 обусловлено изменениями, внесенными с 29.07.2023 в статью 179 Кодекса законов о труде Украины, статью 17 Закона Украины «Об отпусках», статью 18 Закона Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании», которыми предусмотрено право работницы по желанию переносить начало отпуска в связи с беременностью и родами (далее — «декретный» отпуск) без утраты права на использование этого отпуска полной продолжительности, о чем мы подробно сообщали в статье «Новшества в предоставлении отпуска в связи с беременностью и родами» (см. ВТЗ № 6/2023, стр. 10).
Приказом № 1810 пункт 10 раздела III Порядка № 1066 изложен в следующей новой редакции:
«10. Медицинское заключение категории «Беременность и роды» формируется на срок, который включает дородовой (70 календарных дней, кроме случаев, предусмотренных пунктом 11 этой главы), послеродовой (56 календарных дней (в случае рождения двоих и более детей и в случае осложнения родов — 70) календарных дней), кроме случаев, предусмотренных пунктом 11 этой главы) и дополнительный период нетрудоспособности (14 календарных дней, кроме случаев, предусмотренных пунктом 11 этой главы) при условиях, определенных этим пунктом.
Медицинское заключение категории «Беременность и роды» формируется с определенной пациенткой даты в период от начала 30 недели беременности и до дня родов (включительно). Если пациентка желает перенести формирование медицинского заключения категории «Беременность и роды» на срок позднее начала 30 недели беременности, она пишет заявление согласно приложению 3 к этому Порядку (за исключением формирования на дополнительный период в соответствии с абзацами одиннадцатым – четырнадцатым этого пункта). Если пациентке до дня родов не было сформировано медицинское заключение категории «Беременность и роды», то медицинское заключение категории «Беременность и роды» формируется с даты родов.
Медицинское заключение категории «Беременность и роды» формируется (кроме случаев, предусмотренных пунктом 11 этого раздела) на:
126 календарных дней в зависимости от случая:
– лечащим врачом, ведущим беременность, после начала 30 недель беременности;
– лечащим врачом, оказывающим медицинскую помощь в стационарных условиях при беременности после начала 30 недель беременности, если отсутствует сформированное медицинское заключение о начале случая нетрудоспособности категории «Беременность и роды»;
– лечащим врачом, оказывающим медицинскую помощь при родах, при отсутствии сформированного медицинского заключения о начале случая нетрудоспособности категории «Беременности и роды», в случае рождения одного живого ребенка при родах без осложнений после 37 недели беременности;
140 календарных дней лечащим врачом, оказывающим медицинскую помощь при родах, при отсутствии сформированного медицинского заключения о начале случая нетрудоспособности категории «Беременность и роды», в случае рождения живого или мертвого ребенка при родах до 30 недели беременности или в случае рождения двоих и более детей или осложненных родов после 30 недели беременности;
56 календарных дней с даты родов лечащим врачом, оказывающим медицинскую помощь при родах, если родился один живой ребенок при родах без осложнений после 37 недель беременности;
70 календарных дней с даты родов лечащим врачом, оказывающим медицинскую помощь при родах в случае рождения двоих и более детей или осложненных родов после 30 недели беременности;
14 календарных дней с даты следующей за датой завершения и как продолжение предыдущего медицинского заключения этого случая нетрудоспособности категории «Беременность и роды» продолжительностью 56 или 126 календарных дней в зависимости от случая:
– лечащим врачом, оказывающим медицинскую помощь при родах, в случае рождения двоих и более детей или осложненных родов;
– лечащим врачом, оказывающим медицинскую помощь в родах, в случае рождения мертвого ребенка;
– лечащим врачом субъекта хозяйствования, в котором пациентке предоставляется специализированная медицинская помощь в стационарных условиях при осложнениях в послеродовой период.».
Что касается формирования медицинского заключения категории «Беременность и роды» для женщин–«чернобыльцев», то пункт 11 раздела III Порядка № 1066 изложен в следующей новой редакции:
«11. Медицинское заключение категории «Беременность и роды» для женщин, пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы, формируется на срок, включающий дородовой и послеродовой при условиях, определенных этим пунктом.
Формирование медицинского заключения категории «Беременность и роды» для женщин, пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы, на 90 или 180 календарных дней осуществляется при предъявлении такими пациентками удостоверения лица, пострадавшего вследствие Чернобыльской катастрофы, выданного в соответствии с Порядком выдачи удостоверений лицам, пострадавшим вследствие Чернобыльской катастрофы и другим категориям граждан, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 11 июля 2018 года № 551.
Медицинское заключение категории «Беременность и роды» формируется с определенной пациенткой даты в период от начала 27 недели беременности и до дня родов (включительно). Если пациентка желает перенести формирование медицинского заключения категории «Беременность и роды» на срок позднее начала 27 недели беременности, она пишет заявление согласно приложению 3 к этому Порядку. Если пациентке до дня родов не было сформировано медицинское заключение категории «Беременность и роды», то медицинское заключение категории «Беременность и роды» формируется с даты родов.
Медицинское заключение категории «Беременность и роды» для женщин, относящихся к 1 – 3 категориям пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы, формируется на:
180 календарных дней в зависимости от случая:
– лечащим врачом, ведущим беременность, после начала 27 недели беременности;
– лечащим врачом, оказывающим медицинскую помощь в стационарных условиях при беременности после начала 27 недели беременности, при отсутствии сформированного медицинского заключения о начале случая нетрудоспособности категории «Беременность и роды»;
– лечащим врачом, оказывающим медицинскую помощь при родах, при отсутствии сформированного медицинского заключения о начале случая нетрудоспособности категории «Беременность и роды» при родах в случае рождения живого или мертвого ребенка;
90 календарных дней с даты родов лечащим врачом, оказывающим медицинскую помощь при родах.».
Также Порядок № 1066 дополнен приложением 3, содержащим форму Заявления, которое может подать беременная женщина лечащему врачу с просьбой сформировать медицинское заключение о временной нетрудоспособности (далее — МЗВН) категории «Беременность и роды» с указанием даты его начала (число, месяц, год) или даты родов, если последние наступят ранее определенной в заявлении даты.
Учитывая вышеизложенное, если работница решила перенести начало «декретного» отпуска на более поздний срок, то она должен подать лечащему врачу, ведущему беременность, заявление по форме, приведенной в приложении 3 к Порядку № 1066. На основании такого заявления женщине будет перенесено формирование МЗВН категории «Беременность и роды» на срок позднее начала 30 недели беременности (для женщин–«чернобыльцев» — позднее начала 27 недели беременности). Если до дня родов работницы не будет сформировано МЗВН категории «Беременность и роды», то последнее формируется с даты родов.
В вышеуказанных случаях МЗВН категории «Беременность и роды» формируется с даты, указанной в заявлении работницы, или с даты родов — в общем случае на 126 календарных дней нетрудоспособности (для женщин–«чернобыльцев» — на 180 календарных дней нетрудоспособности).
Напомним, что на основании МЗВН категории «Беременность и роды» формируется электронный листок нетрудоспособности по беременности и родам (далее — «декретный» э-ЛН) в Электронном реестре листков нетрудоспособности, который затем попадает в электронный кабинет страхователя на сайте Пенсионного фонда Украины (см. статью «Электронные листки нетрудоспособности: порядок формирования и оплаты» в ВТЗ № 1/2023, стр. 66). Сформированный «декретный» э-ЛН является основанием для начисления страхователем (работодателем) пособия по беременности и родам (далее — «декретные») застрахованному лицу (работнице).
Если МЗВН категории «Беременность и роды» («декретный» э-ЛН) сформирован на основании заявления женщины с даты, указанной в таком заявлении, или с даты родов, то с этой же даты женщине по месту работы может быть предоставлен и «декретный» отпуск на основании заявления о предоставлении этого отпуска, поданного работодателю. Соответственно, «декретные» должны быть начислены за весь период «декретного» отпуска — за период нетрудоспособности, указанный в МЗВН категории «Беременность и роды» («декретном» э-ЛН), а расчетным периодом для начисления «декретных» будут последние 12 календарных месяцев, предшествующих месяцу, в котором наступил страховой случай согласно сформированному МЗВН («декретному» э-ЛН) (п. 25 Порядка исчисления средней заработной платы (дохода, денежного обеспечения) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию, утвержденному постановлением Кабинета Министров Украины от 26.09.2001 № 1266).
ВНЕСЕНЫ ИЗМЕНЕНИЯ В ИНСТРУКЦИЮ О СЛУЖЕБНЫХ КОМАНДИРОВКАХ
В ПРЕДЕЛАХ УКРАИНЫ И ЗА ГРАНИЦУ
Этим документом, вступившим в силу 07.11.2023, внесены изменения в Инструкцию о служебных командировках в пределах Украины и за границу, утвержденную приказом Министерства финансов Украины от 13.03.98 № 59 (далее — Инструкция № 59). Изменения обусловлены приведением норм Инструкции № 59 в соответствие с нормами пункта 170.9 Налогового кодекса Украины (далее — НКУ) и постановления Кабинета Министров Украины «О суммах и составе расходов на командировку государственных служащих, а также других лиц, направляемых в командировку предприятиями, учреждениями и организациями, которые полностью или частично содержатся (финансируются) за счет бюджетных денежных средств» от 02.02.2011 № 98.
Напомним, что нормы Инструкции № 59 распространяются на государственные органы, а также предприятия, учреждения и организации, которые полностью или частично содержатся (финансируются) за счет бюджетных денежных средств (далее — бюджетные учреждения). Все другие предприятия могут использовать нормы Инструкции № 59 в качестве справочных, а также могут отразить часть или большинство норм Инструкции № 59 в локальном документе о командировках.
Основные изменения, внесенные в Инструкцию № 59, заключаются в следующем.
1. Пункт 14 раздела I Инструкции № 59 дополнен абзацами вторым – четвертым следующего содержания:
«В случае если во время служебных командировок командированный работник применил платежную карту или ее реквизиты, стоимость расходов удостоверяется документом (выпиской банка-эмитента платежной карты и/или сведениями со счета) в электронной или бумажной форме, содержащим определенную законом информацию о выполненных платежных операциях.
Подтверждающие документы могут быть в бумажной и/или электронной форме.
Электронный документ, предъявленный в визуальной форме отображения на бумаге, составленный с соблюдением требований законодательства об электронных документах и электронном документообороте, считается подтверждающим документом.».
Одновременно по тексту Инструкции № 59 слова «оригиналы подтверждающих документов», «документы в оригинале» в соответствующем падеже заменены словами «подтверждающие документы» в соответствующем падеже, а слово «оригинал» во всех падежах и числах исключено. Это обусловлено тем, что работники во время пребывания в командировке могут осуществлять расходы с помощью платежной карты или ее реквизитов, что подтверждается не бумажным оригиналом документа, а выпиской банка-эмитента платежной карты и/или сведениями со счета.
2. Раздел I Инструкции № 59 дополнен пунктом 17, согласно которому Отчет об использовании денежных средств/электронных денег, выданных на командировку или под отчет (далее — авансовый Отчет), составляется и подается работником во всех случаях в бумажной или электронной форме вместе с подтверждающими документами для рассмотрения и принятия решения о возмещении стоимости расходов.
Для возмещения суточных расходов их сумма не требует документального подтверждения, в то же время необходимо наличие одного или нескольких документальных доказательств пребывания работника в командировке в случае, если по не зависящим от командированного работника причинам отсутствуют подтверждающие документы, удостоверяющие стоимость понесенных в связи с командировкой расходов.
Таким образом, работниками бюджетных учреждений авансовый Отчет подается во всех случаях в бумажной или электронной форме. То есть нормы Инструкции № 59 в вопросе случаев подачи авансового Отчета отличаются от норм НКУ, подпунктом 170.9.4 которого установлено, что авансовый Отчет подается только в случае:
а) наличия налогооблагаемого дохода, определенного в соответствии с подпунктом 170.9.1 НКУ, с целью расчета суммы налога;
б) использования плательщиком налога наличных свыше суммы суточных расходов (включая полученные с применением платежных инструментов).
3. Что касается командировок по Украине, то в разделе II «Порядок командировки в пределах Украины» Инструкции № 59 пункт 4 дополнен новым абзацем вторым следующего содержания:
«Фактическое количество дней пребывания работника в командировке определяется согласно приказу о командировке при наличии одного или нескольких документальных доказательств пребывания работника в командировке (проездных документов, счетов на проживание, справки предприятия, учреждения или организации, куда командировался работник, о нахождении его по месту командировки, служебной записки в произвольной форме о выполнении работником служебного поручения вне места постоянной работы во время командировки, согласованной непосредственным руководителем, и/или любых других документов, подтверждающих фактическое пребывание работника в командировке).».
Пункт 4 раздела II Инструкции № 59 дополнен новым абзацем шестым следующего содержания:
«Возмещение суммы суточных расходов осуществляется в соответствии с приказом (распоряжением) о командировке, отчетом об использовании денежных средств, выданных на командировку, и согласно одному или нескольким документальным доказательствам, подтверждающим пребывание работника в командировке.».
В соответствии с обновленным абзацем седьмым пункта 4 раздела II Инструкции № 59 в случае отсутствия указанных в абзаце шестом этого пункта документов суточные расходы командированному работнику не возмещаются.
Аналогичные нормы приведены теперь и в подпункте «б» подпункта 16.1 раздела III «Порядок командировки за границу» Инструкции № 59.
Таким образом, теперь для определения количества дней пребывания работника в командировке и выплаты суточных за эти дни одного приказа о командировке недостаточно. Работник должен предоставить еще как минимум одно документальное доказательство пребывания в командировке (проездной документ, документ, подтверждающий проживание, справка принимающего предприятия и т. п.).
4. В пункте 11 раздела II Инструкции № 59 абзацы второй и третий изложены в следующей новой редакции:
«В случае если командированный работник получил аванс на служебную командировку наличными, он подает отчет об использовании денежных средств, выданных на командировку, и возвращает сумму излишне израсходованных денежных средств до окончания третьего банковского дня, следующего за днем прибытия к месту постоянной работы.
В случае если во время служебной командировки командированный работник применил платежные карты для проведения расчетов в безналичной форме, при наличии уважительных причин руководитель может продлить срок подачи отчета об использовании денежных средств, выданных на командировку, до 20 банковских дней (до выяснения вопроса в случае выявления расхождений между соответствующими отчетными документами).».
Аналогичные нормы приведены теперь и в абзацах втором и третьем пункта 17 раздела III «Порядок командировки за границу» Инструкции № 59.
Таким образом, отменена норма, согласно которой срок подачи авансового Отчета работником, который при командировке применил платежные карты для проведения расчетов в безналичной форме, не превышает 10 банковских дней.
Также, как и раньше, сроки подачи авансового Отчета, установленные Инструкцией № 59, отличаются от сроков подачи авансового Отчета, установленных подпунктом 170.9.3 НКУ (по нормам НКУ эти сроки дольше).
5. Пункт 12 раздела II Инструкции № 59 дополнен абзацами тринадцатым – четырнадцатым следующего содержания:
«При наличии непредвиденных до командировки обстоятельств (решение об отмене командировки, отзыве из командировки, отмена авиарейса, вынужденная смена маршрута поездки и т. п.) и невозможности по не зависящим от командированного работника причинам вернуть билет на самолет или другое транспортное средство расходы, понесенные работником на оплату стоимости билета, могут быть возмещены по решению руководителя (на основании подтвержденных сведений и при наличии подтверждающих документов).
Руководители предприятий лично решают вопрос возмещения своих расходов, понесенных на оплату стоимости такого билета (в соответствии с абзацем тринадцатым этого пункта), при наличии подтверждающих документов и подтвержденных сведений.».
Аналогичные нормы приведены теперь и в абзацах одиннадцатом – двенадцатом пункта 11 раздела III «Порядок командировки за границу» Инструкции № 59.
Таким образом, руководителям предприятий разрешено возмещать работникам и себе расходы, понесенные в командировке на оплату стоимости билета, вследствие непредвиденных до командировки обстоятельств и невозможности вернуть билет на транспортное средство.
6. Что касается командировок за границу, то в абзаце первом пункта 1 раздела III Инструкции № 59 уточнено, что командировка за границу осуществляется в соответствии с приказом (распоряжением) руководителя предприятия, в котором указываются, в частности, в случае необходимости другие ключевые моменты (вид транспорта, маршрут поездки в случае командировки на служебном автомобиле или при наличии пересадок на территории Украины и/или других иностранных государств с одного на другое транспортное средство во время пребывания в пути в соответствующее государство командировки и/или возвращения к месту постоянной работы, информация о дополнительных ограничениях по суммам и целям использования денежных средств, выданных на командировку, в случае их установления руководителем и т. п.), после утверждения технического задания (при необходимости) и сметы расходов.
Также в новой редакции изложен подпункт «а» подпункта 16.2 раздела III Инструкции № 59, в котором определен механизм расчета суточных расходов в зависимости от наличия (отсутствия) пересадок на другое транспортное средство или остановок в гостинице (мотеле, другом жилом помещении) на территории Украины или других иностранных государств во время пребывания в пути в государство командировки или возвращения к месту постоянной работы.
ВОЄННИЙ СТАН І МОБІЛІЗАЦІЮ ПРОДОВЖЕНО ДО 14 ЛЮТОГО 2024 РОКУ
Першим Указом Президента, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.11.2023 № 3429-IX, що набрали чинності 10.11.2023, у зв’язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Отже, воєнний стан в Україні продовжено до 14 лютого 2024 року, відповідно, до цієї дати будуть діяти всі заходи, обмеження, податкові пільги, особливості трудових відносин, встановлені законодавством на період дії воєнного стану, про які докладно йшлося у статтях нашого журналу за 2022 рік. Зокрема, як мінімум, до 14 лютого 2024 року буде діяти Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX.
Другим Указом Президента, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 08.11.2023 № 3430-IX, що набрали чинності 16.11.2023, у зв’язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання боєздатності Збройних Сил України та інших військових формувань продовжено з 16 листопада 2023 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.
Таким чином, загальну мобілізацію в Україні продовжено до 14 лютого 2024 року, відповідно, до цієї дати будуть проводитися всі заходи, пов’язані з призовом (прийняттям за контрактом) на військову службу громадян із збереженням трудових гарантій працівників-військовослужбовців, про які докладно йшлося у низці статей нашого журналу за 2022 рік.
ВНЕСЕНО ЗМІНИ ДО ПОРЯДКУ ФОРМУВАННЯ МЕДИЧНИХ ВИСНОВКІВ
ПРО ТИМЧАСОВУ НЕПРАЦЕЗДАТНІСТЬ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ФОРМУВАННЯ
МЕДИЧНОГО ВИСНОВКУ «ВАГІТНІСТЬ ТА ПОЛОГИ»
Цим наказом (далі — Наказ № 1810), який набрав чинності 10.11.2023, внесено зміни до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 01.06.2021 № 1066 (далі — Порядок № 1066).
Внесення змін до Порядку № 1066 обумовлено змінами, внесеними з 29.07.2023 до статті 179 Кодексу законів про працю України, статті 17 Закону України «Про відпустки», статті 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», якими передбачено право працівниці за бажанням переносити початок відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка) без втрати права на використання цієї відпустки повної тривалості, про що ми докладно повідомляли у статті «Нововведення в наданні відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами» (див. ВПЗ № 6/2023, стор. 10).
Наказом № 1810 пункт 10 розділу III Порядку № 1066 викладено в такій новій редакції:
«10. Медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» формується на строк, який включає допологовий (70 календарних днів, крім випадків, передбачених пунктом 11 цього розділу), післяпологовий (56 календарних днів (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів — 70 календарних днів), крім випадків, передбачених пунктом 11 цього розділу) та додатковий період непрацездатності (14 календарних днів, крім випадків, передбачених пунктом 11 цього розділу) за умов, визначених цим пунктом.
Медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» формується з визначеної пацієнткою дати у період від початку 30 тижня вагітності та до дня пологів (включно). Якщо пацієнтка бажає перенести формування медичного висновку категорії «Вагітність та пологи» на строк пізніше ніж початок 30 тижня вагітності, вона пише заяву згідно з додатком 3 до цього Порядку (за винятком формування на додатковий період відповідно до абзаців одинадцятого – чотирнадцятого цього пункту). Якщо пацієнтці до дня пологів не було сформовано медичного висновку категорії «Вагітність та пологи», то медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» формується з дати пологів.
Медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» формується (крім випадків, передбачених пунктом 11 цього розділу) на:
126 календарних днів в залежності від випадку:
– лікуючим лікарем, який веде вагітність, після початку 30 тижнів вагітності;
– лікуючим лікарем, який надає медичну допомогу у стаціонарних умовах при вагітності після початку 30 тижнів вагітності, якщо відсутній сформований медичний висновок щодо початку випадку непрацездатності категорії «Вагітність та пологи»;
– лікуючим лікарем, який надає медичну допомогу при пологах, при відсутності сформованого медичного висновку щодо початку випадку непрацездатності категорії «Вагітності та пологи», у разі народження однієї живої дитини при пологах без ускладнень після 37 тижня вагітності;
140 календарних днів лікуючим лікарем, який надає медичну допомогу при пологах, при відсутності сформованого медичного висновку щодо початку випадку непрацездатності категорії «Вагітності та пологи», у разі народження живої чи мертвої дитини при пологах до 30 тижня вагітності або у разі народження двох і більше дітей або ускладнених пологів після 30 тижня вагітності;
56 календарних днів з дати пологів лікуючим лікарем, який надає медичну допомогу при пологах, якщо народилася одна жива дитина при пологах без ускладнень після 37 тижнів вагітності;
70 календарних днів з дати пологів лікуючим лікарем, який надає медичну допомогу при пологах у разі народження двох і більше дітей або ускладнених пологів після 30 тижня вагітності;
14 календарних днів з дати наступної за датою завершення і як продовження попереднього медичного висновку цього випадку непрацездатності категорії «Вагітність та пологи» тривалістю 56 або 126 календарних днів в залежності від випадку:
– лікуючим лікарем, який надає медичну допомогу при пологах, у разі народження двох і більше дітей або ускладнених пологів;
– лікуючим лікарем, який надає медичну допомогу в пологах, у разі народження мертвої дитини;
– лікуючим лікарем суб’єкта господарювання, у якому пацієнтці надається спеціалізована медична допомога у стаціонарних умовах при ускладненнях в післяпологовий період.».
Що стосується формування медичного висновку категорії «Вагітність та пологи» для жінок-«чорнобильців», то пункт 11 розділу III Порядку № 1066 викладено в такій новій редакції:
«11. Медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» для жінок, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, формується на строк, який включає допологовий та післяпологовий за умов, визначених цим пунктом.
Формування медичного висновку категорії «Вагітність та пологи» для жінок, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 90 або 180 календарних днів здійснюється за умови пред’явлення такими пацієнтками посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, виданого відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551.
Медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» формується з визначеної пацієнткою дати у період від початку 27 тижня вагітності та до дня пологів (включно). Якщо пацієнтка бажає перенести формування медичного висновку категорії «Вагітність та пологи» на строк пізніше ніж початок 27 тижня вагітності, вона пише заяву згідно з додатком 3 до цього Порядку. Якщо пацієнтці до дня пологів не було сформовано медичного висновку категорії «Вагітність та пологи», то медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» формується з дати пологів.
Медичний висновок категорії «Вагітність та пологи» для жінок, які належать до 1 – 3 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, формується на:
180 календарних днів в залежності від випадку:
– лікуючим лікарем, який веде вагітність, після початку 27 тижня вагітності;
– лікуючим лікарем, який надає медичну допомогу в стаціонарних умовах при вагітності після початку 27 тижня вагітності, при відсутності сформованого медичного висновку щодо початку випадку непрацездатності категорії «Вагітність та пологи»;
– лікуючим лікарем, який надає медичну допомогу при пологах, при відсутності сформованого медичного висновку щодо початку випадку непрацездатності категорії «Вагітності та пологи» при пологах у випадку народження живої чи мертвої дитини;
90 календарних днів з дати пологів лікуючим лікарем, який надає медичну допомогу при пологах.».
Також Порядок № 1066 доповнено додатком 3, що містить форму Заяви, яку може подати вагітна жінка лікуючому лікарю з проханням сформувати медичний висновок про тимчасову непрацездатність (далі — МВТН) категорії «Вагітність та пологи» із зазначенням дати його початку (число, місяць, рік) або дати пологів, якщо останні настануть раніше визначеної у заяві дати.
Враховуючи вищенаведене, якщо працівниця вирішила перенести початок «декретної» відпустки на більш пізній термін, то вона має подати лікуючому лікарю, який веде вагітність, заяву за формою, наведеною у додатку 3 до Порядку № 1066. На підставі такої заяви жінці буде перенесено формування МВТН категорії «Вагітність та пологи» на строк пізніше ніж початок 30 тижня вагітності (для жінок-«чорнобильців» — пізніше ніж початок 27 тижня вагітності). Якщо до дня пологів працівниці не буде сформовано МВТН категорії «Вагітність та пологи», то останній формується з дати пологів.
У вищезазначених випадках МВТН категорії «Вагітність та пологи» формується з дати, зазначеної в заяві працівниці, або з дати пологів — у загальному випадку на 126 календарних днів непрацездатності (для жінок-«чорнобильців» — на 180 календарних днів непрацездатності).
Нагадаємо, що на підставі МВТН категорії «Вагітність та пологи» формується електронний листок непрацездатності по вагітності та пологах (далі — «декретний» е-ЛН) в Електронному реєстрі листків непрацездатності, який потім потрапляє до електронного кабінету страхувальника на сайті Пенсійного фонду України (див. статтю «Електронні листки непрацездатності: порядок формування та оплати» у ВПЗ № 1/2023, стор. 66). Сформований «декретний» е-ЛН є підставою для нарахування страхувальником (роботодавцем) допомоги по вагітності та пологах (далі — «декретні») застрахованій особі (працівниці).
Якщо МВТН категорії «Вагітність та пологи» («декретний» е-ЛН) сформовано на підставі заяви жінки з дати, зазначеної в такій заяві, або з дати пологів, то з цієї ж дати жінці за місцем роботи може бути надана й «декретна» відпустка на підставі заяви про надання цієї відпустки, поданої роботодавцю. Відповідно, «декретні» мають бути нараховані за весь період «декретної» відпустки — за період непрацездатності, зазначений у МВТН категорії «Вагітність та пологи» («декретному» е-ЛН), а розрахунковим періодом для нарахування «декретних» будуть останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок згідно із сформованим МВТН («декретним» е-ЛН) (п. 25 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266).
ВНЕСЕНО ЗМІНИ ДО ІНСТРУКЦІЇ ПРО СЛУЖБОВІ ВІДРЯДЖЕННЯ
В МЕЖАХ УКРАЇНИ ТА ЗА КОРДОН
Цим документом, який набрав чинності 07.11.2023, внесено зміни до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 (далі — Інструкція № 59). Зміни обумовлено приведенням норм Інструкції № 59 у відповідність до норм пункту 170.9 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) та постанови Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 № 98.
Нагадаємо, що норми Інструкції № 59 поширюються на державні органи, а також підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів (далі разом — бюджетні установи). Всі інші підприємства можуть використовувати норми Інструкції № 59 як довідкові, а також можуть відобразити частину або більшість норм Інструкції № 59 в локальному документі про відрядження.
Основні зміни, внесені до Інструкції № 59, полягають в наступному.
1. Пункт 14 розділу І Інструкції № 59 доповнено абзацами другим – четвертим такого змісту:
«У разі якщо під час службових відряджень відряджений працівник застосував платіжну картку чи її реквізити, вартість витрат засвідчується документом (випискою банку-емітента платіжної картки та/або відомостями з рахунку) в електронній або паперовій формі, що містить визначену законом інформацію про виконані платіжні операції.
Підтвердні документи можуть бути у паперовій та/або електронній формі.
Електронний документ, пред’явлений у візуальній формі відображення на папері, складений з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг, вважається підтвердним документом.».
Одночасно за текстом Інструкції № 59 слова «оригінали підтвердних документів», «документи в оригіналі» у відповідному відмінку замінено на слова «підтвердні документи» у відповідному відмінку, а слово «оригінал» у всіх відмінках та числах виключено. Це обумовлено тим, що працівники під час перебування у відрядженні можуть здійснювати витрати за допомогою платіжної картки чи її реквізитів, що підтверджуються не паперовим оригіналом документа, а випискою банку-емітента платіжної картки та/або відомостями з рахунку.
2. Розділ І Інструкції № 59 доповнено пунктом 17, згідно з яким Звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт (далі — авансовий Звіт), складається і подається працівником в усіх без винятків випадках у паперовій або електронній формі разом з підтвердними документами для розгляду і прийняття рішення про відшкодування вартості витрат.
Для відшкодування добових витрат їх сума не потребує документального підтвердження, водночас необхідна наявність одного чи декількох документальних доказів перебування працівника у відрядженні у разі, якщо з не залежних від відрядженого працівника причин відсутні підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених у зв’язку з відрядженням витрат.
Таким чином, працівниками бюджетних установ авансовий Звіт подається в усіх без винятків випадках у паперовій або електронній формі. Тобто норми Інструкції № 59 у питанні випадків подання авансового Звіту відрізняються від норм ПКУ, підпунктом 170.9.4 якого встановлено, що авансовий Звіт подається лише у разі:
а) наявності оподатковуваного доходу, визначеного відповідно до підпункту 170.9.1 ПКУ, з метою розрахунку суми податку;
б) використання платником податку готівки понад суму добових витрат (включаючи отриману із застосуванням платіжних інструментів).
3. Що стосується відряджень по Україні, то у розділі II «Порядок відрядження в межах України» Інструкції № 59 пункт 4 доповнено новим абзацом другим такого змісту:
«Фактична кількість днів перебування працівника у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування працівника у відрядженні (проїзних документів, рахунків на проживання, довідки підприємства, установи або організації, куди відряджався працівник, про перебування його за місцем відрядження, службової записки у довільній формі про виконання працівником службового доручення поза місцем постійної роботи під час відрядження, погодженої безпосереднім керівником, та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування працівника у відрядженні).».
Пункт 4 розділу II Інструкції № 59 доповнено новим абзацом шостим такого змісту:
«Відшкодування суми добових витрат здійснюється згідно з наказом (розпорядженням) про відрядження, звітом про використання коштів, виданих на відрядження, та згідно з одним чи декількома документальними доказами, які підтверджують перебування працівника у відрядженні.».
Згідно з оновленим абзацом сьомим пункту 4 розділу II Інструкції № 59 у разі відсутності зазначених в абзаці шостому цього пункту документів добові витрати відрядженому працівникові не відшкодовуються.
Аналогічні норми наведено тепер і в підпункті «б» підпункту 16.1 розділу IІI «Порядок відрядження за кордон» Інструкції № 59.
Таким чином, тепер для визначення кількості днів перебування працівника у відрядженні та виплати добових за ці дні одного наказу про відрядження недостатньо. Працівник повинен надати ще як мінімум один документальний доказ перебування у відрядженні (проїзний документ, документ, що підтверджує проживання, довідка приймаючого підприємства тощо).
4. У пункті 11 розділу II Інструкції № 59 абзаци другий і третій викладено в такій новій редакції:
«У разі якщо відряджений працівник отримав аванс на службове відрядження готівкою, він подає звіт про використання коштів, виданих на відрядження, і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи.
У разі якщо під час службового відрядження відряджений працівник застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, за наявності поважних причин керівник може продовжити строк подання звіту про використання коштів, виданих на відрядження, до 20 банківських днів (до з’ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).».
Аналогічні норми наведено тепер і в абзацах другому і третьому пункту 17 розділу IІI «Порядок відрядження за кордон» Інструкції № 59.
Таким чином, скасовано норму, відповідно до якої строк подання авансового Звіту працівником, який під час відрядження застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, не перевищує 10 банківських днів.
Також, як і раніше, строки подання авансового Звіту, встановлені Інструкцією № 59, відрізняються від строків подання авансового Звіту, встановлених підпунктом 170.9.3 ПКУ (за нормами ПКУ ці строки довші).
5. Пункт 12 розділу II Інструкції № 59 доповнено абзацами тринадцятим – чотирнадцятим такого змісту:
«За наявності непередбачуваних до відрядження обставин (рішення про відміну відрядження, відкликання з відрядження, відміна авіарейсу, вимушена зміна маршруту поїздки тощо) та неможливості з не залежних від відрядженого працівника причин повернути квиток на літак або інший транспортний засіб витрати, понесені працівником на оплату вартості квитка, можуть бути відшкодовані за рішенням керівника (на підставі підтверджених відомостей та за наявності підтвердних документів).
Керівники підприємств особисто вирішують питання відшкодування своїх витрат, понесених на оплату вартості такого квитка (відповідно до абзацу тринадцятого цього пункту), за наявності підтвердних документів та підтверджених відомостей.».
Аналогічні норми наведено тепер і в абзацах одинадцятому – дванадцятому пункту 11 розділу IІI «Порядок відрядження за кордон» Інструкції № 59.
Таким чином, керівникам підприємств дозволено відшкодовувати працівникам і собі витрати, понесені у відрядженні на оплату вартості квитка, внаслідок непередбачуваних до відрядження обставин та неможливості повернути квиток на транспортний засіб.
6. Щодо стосується відряджень за кордон, то в абзаці першому пункту 1 розділу IІI Інструкції № 59 уточнено, що відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства, у якому зазначаються, зокрема, у разі потреби інші ключові моменти (вид транспорту, маршрут поїздки у разі відрядження на службовому автомобілі або за наявності пересадок на території України та/або інших іноземних держав з одного на інший транспортний засіб під час перебування в дорозі до відповідної держави відрядження та/або повернення до місця постійної роботи, інформація про додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження, у разі їх встановлення керівником тощо), після затвердження технічного завдання (у разі потреби) і кошторису витрат.
Також в новій редакції викладено підпункт «а» підпункту 16.2 розділу IІI Інструкції № 59, в якому визначено механізм розрахунку добових витрат залежно від наявності (відсутності) пересадок на інший транспортний засіб або зупинок у готелі (мотелі, іншому житловому приміщенні) на території України або інших іноземних держав під час перебування в дорозі до держави відрядження або повернення до місця постійної роботи.