Материальная помощь работникамМатеріальна допомога працівникам

В текущее военное время хозяйственная деятельность многих субъектов хозяйствования ограничена или приостановлена, что привело к уменьшению размеров или приостановлению выплаты заработной платы работникам таких субъектов. Одной из возможностей финансово помочь работникам является предоставление им материальной помощи работодателем.

Главный «трудовой» документ — Кодекс законов о труде Украины (далее — КЗоТ), а также главный «зарплатный» документ — Закон Украины «Об оплате труда» от 24.03.95 № 108/95-ВР (далее — Закон об оплате труда) не содержат норм о необходимости выплаты работодателями всем или большинству работников материальной помощи. Единственное исключение сделано для беременных женщин и женщин, имеющих детей в возрасте до 14 лет или детей с инвалидностью, которым согласно статье 185 КЗоТ работодатель должен в случае необходимости предоставлять материальную помощь. К сожалению, в каких случаях и в какой сумме должна предоставляться материальная помощь указанным женщинам, ни КЗоТ, ни другие нормативные акты не определяют.

В то же время статьей 9-1 КЗоТ определено, что предприятия, учреждения, организации (далее — предприятия) в пределах своих полномочий и за счет собственных денежных средств могут устанавливать дополнительные по сравнению с законодательством трудовые и социально-бытовые льготы для работников.

Кроме того, в соответствии со статьей 13 КЗоТ и статьей 7 Закона Украины «О коллективных договорах и соглашениях» от 01.07.93 № 3356-XII (далее — Закон о колдоговорах) в коллективном договоре устанавливаются взаимные обязательства сторон по регулированию производственных, трудовых, социально-экономических отношений, в частности, установлению гарантий, компенсаций, льгот, обеспечению жилищно-бытового, культурного, медицинского обслуживания, организации оздоровления и отдыха работников. При этом коллективный договор может предусматривать дополнительные по сравнению с действующим законодательством и соглашениями гарантии, социально-бытовые льготы.

Таким образом, предприятия за счет собственных денежных средств могут выплачивать работникам материальную помощь, а в случаях, предусмотренных законодательством, о которых пойдет речь ниже, обязаны это делать.

Виды материальной помощи

Исходя из норм законодательства и сложившейся практики выплаты материальной помощи работникам, можно сделать вывод, что существует несколько ее видов в зависимости от критериев предоставления (см. таблицу).

Виды материальной помощи и их характеристика

Виды материальной помощи	Краткая характеристика
Периодичность предоставления
Систематическая	Предоставляется регулярно один раз за определенный период времени (как правило, один раз в год). Законодательством предусмотрена выплата отдельным категориям работников при предоставлении ежегодного отпуска.
Разовая	Предоставляется нерегулярно при наличии финансовых возможностей (как правило, один раз в несколько лет) или при наступлении определенных событий у работника, влекущих финансовые расходы (например, при необходимости лечения в учреждении здравоохранения)
Обязательность предоставления
Обязательная	Предусмотрена законодательством или коллективным договором и не зависит от финансового состояния предприятия
Необязательная	Выплачивается в отдельных случаях по решению руководителя при наличии финансовых возможностей
Количество (категории) работников, которым предоставляется
Всем или большинству работников	Категории работников определены законодательством или коллективным договором
Отдельным работникам	Выплачивается только отдельной категории работников, определенной коллективным договором (руководителям разных уровней), или отдельным работникам (на основании их заявления) по решению руководителя
Направления использования
Целевая	Предоставляется на конкретные цели (например, на лечение, оздоровление, погребение)
Нецелевая	Используется работником по собственному усмотрению
Размер и порядок исчисления
В зависимости от уровня заработной платы	Предоставляется в размере должностного оклада (его части) или среднемесячного заработка (его части)
В зависимости от потребностей	Предоставляется в размере, указанном в заявлении работника (например, в размере стоимости лечения или медицинского обслуживания работника или члена его семьи, подтвержденной счетом учреждения здравоохранения)
Форма выплаты (предоставления)
Денежная	Выплачивается работнику из кассы предприятия или перечисляется на его счет в банке
Натуральная	Предоставляется в неденежной форме (например, в виде оплаты услуг по лечению или медицинскому обслуживанию, предоставляемых учреждением здравоохранения, которому предприятие напрямую перечисляет денежные средства)
Фонд оплаты труда (ФОТ)
Включаемая в ФОТ	Относится к прочим поощрительным и компенсационным выплатам ФОТ согласно Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики от 13.01.2004 № 5 (далее — Инструкция № 5)
Не включаемая в ФОТ	Не включается в ФОТ согласно Инструкции № 5

Выплата материальной помощи на хозрасчетных предприятиях

Условия введения и размеры различных выплат работникам хозрасчетные предприятия устанавливают самостоятельно в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральным и отраслевыми (территориальными) соглашениями. Если коллективный договор на предприятии не заключен, работодатель обязан согласовать эти вопросы с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем), представляющим интересы большинства работников, а в случае его отсутствия — с другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (ст. 97 КЗоТ, ст. 15 Закона об оплате труда).

Таким образом, если хозрасчетное предприятие планирует предоставлять всем или большинству своих работников систематическую материальную помощь, то условия, размер и порядок ее выплаты устанавливаются в коллективном договоре.

Если коллективный договор на предприятии не заключен, то все аспекты предоставления такой помощи можно оговорить в локальном документе предприятия, согласованном с представителями трудового коллектива, например, в Положении о социальном обеспечении или Положении о материальной помощи, утвержденном приказом руководителя предприятия.¹

Если предприятие не планирует предоставлять всем или большинству своих работников систематическую материальную помощь, но готово выплачивать в отдельных случаях особо нуждающимся работникам разовую материальную помощь по решению руководителя, то это также целесообразно прописать в коллективном договоре (Положении о социальном обеспечении).

Чаще всего хозрасчетными предприятиями в коллективном договоре предусматривается выплата материальной помощи на оздоровление всем работникам предприятия или отдельным категориям работников (например, руководителям структурных подразделений и должностным лицам, относящимся к руководству предприятия). Обычно помощь на оздоровление предоставляется в размере должностного оклада или в процентах от него (например, в размере 50% оклада). В то же время указанная помощь может предоставляться и в размере среднемесячной заработной платы или в процентах от нее.

Как правило, материальная помощь на оздоровление выплачивается работникам перед предоставлением ежегодного основного отпуска вместе с отпускными (в том числе если работник еще не отработал 6 месяцев на этом предприятии после принятия на работу).¹

Если отпуск работнику предоставляется частями², то хозрасчетные предприятия должны предусмотреть в коллективном договоре (локальном документе) порядок выплаты помощи на оздоровление: разово (всей суммой) при предоставлении одной из частей ежегодного отпуска (обычно большей) согласно заявлению работника или частями, например, пропорционально предоставляемым дням отпуска. Во втором случае необходимо оговорить порядок расчета суммы части помощи на оздоровление, если в течение года происходит изменение размера оклада работника (для случая, если помощь на оздоровление выплачивается в размере оклада или в процентах от него).

Во избежание недоразумений с работниками в коллективном договоре (локальном документе) необходимо также оговорить порядок определения размера материальной помощи на оздоровление, предоставляемой к ежегодному отпуску, если такая помощь выплачивается в одном месяце, а отпуск предоставляется в начале следующего месяца. Обычно указывается, что материальная помощь на оздоровление, выплачиваемая к отпуску, предоставляется в размере должностного оклада (его части), установленного на момент предоставления (первый день) ежегодного отпуска. В этом случае если отпуск предоставляется работнику, например, с 1 сентября, а материальная помощь на оздоровление в размере должностного оклада вместе с отпускными выплачивается ему накануне — 30 августа, и на предприятии с 1 сентября повышаются должностные оклады всех работников, то указанная материальная помощь должна быть выплачена в размере должностного оклада, действующего с 1 сентября, поскольку начало (первый день) отпуска приходится на сентябрь.

Если хозрасчетное предприятие планирует выплачивать работникам материальную помощь на оздоровление именно к ежегодному основному отпуску, то в коллективном договоре (локальном документе) следует оговорить, что событием, с которым связано предоставление указанной помощи, является ежегодный основной отпуск, а не конкретный рабочий или календарный год. В этом случае если работник по каким-либо причинам не использует такой отпуск за рабочий год и, соответственно, не получит материальную помощь на оздоровление к этому отпуску, то при предоставлении ему такого неиспользованного отпуска в следующем рабочем году (следующих рабочих годах), он не утратит свое право на получение материальной помощи на оздоровление к такому отпуску, предоставляемому за прошедший рабочий год, а также будет иметь право на получение указанной помощи при предоставлении ежегодного основного отпуска за текущий рабочий год.

Например, если работник не использовал ежегодный основной отпуск за рабочий год с 5 апреля 2022 года по 4 апреля 2023 года, а использует его в августе 2023 года, а также пожелает использовать в сентябре 2023 года ежегодный основной отпуск за рабочий год с 5 апреля 2023 года по 4 апреля 2024 года (т. е. будет использовано подряд два ежегодных основных отпуска за два рабочих года), то материальную помощь на оздоровление предприятие должно выплатить к отпуску, используемому в августе 2023 года, за прошедший рабочий год и к отпуску, используемому работником в сентябре 2023 года, за текущий рабочий год.

В то же время хозрасчетные предприятия в коллективном договоре (локальном документе) могут установить, что материальная помощь на оздоровление выплачивается в любое время календарного года (т. е. не обязательно при предоставлении ежегодного основного отпуска) на основании заявления работника, а в случае ее неполучения в прошедшем календарном году по вине работника (например, им не подавалось заявление о выплате материальной помощи на оздоровление) на следующий год она не переносится или может быть выплачена в следующем году при наличии финансовой возможности (не исключена ситуация, когда в прошедшем календарном году у предприятия была возможность выплатить работнику материальную помощь на оздоровление, а в текущем году из-за финансовых трудностей такой возможности нет).

Также можно определить, что материальная помощь на оздоровление, выплачиваемая к отпуску, предоставляется в размере должностного оклада (его части), установленного на момент (день) ее выплаты, а не на момент предоставления (первый день) ежегодного основного отпуска.

Кроме выплаты материальной помощи на оздоровление, хозрасчетное предприятие, исходя из своих финансовых возможностей, может выплачивать отдельным работникам на основании их заявления разовую материальную помощь в связи с семейными обстоятельствами, на оплату лечения, на оздоровление детей, погребение. Кроме того, возможна разовая или систематическая (например, ежегодная) выплата предприятием материальной помощи работникам, у которых родился ребенок, или которые выходят на пенсию, имеют несовершеннолетних детей и/или ребенка-инвалида, находятся в отпуске по уходу за ребенком, для оплаты обучения в вузе и т. п.

Вышеперечисленные виды материальной помощи чаще всего являются нецелевой выплатой, когда работодатель не отслеживает, на что работник потратил предоставленные ему денежные средства. В то же время предприятие может предоставить работнику и целевую материальную помощь, например, на лечение (медицинское обслуживание), оплатив учреждению здравоохранения стоимость лечения (медицинского обслуживания) работника (его родственников) на основании предоставленного счета (счетов)³, или на обучение, заплатив непосредственно учебному заведению за обучение работника (его ребенка).

Что касается предельных размеров материальной помощи, то хозрасчетными предприятиями такая помощь может предоставляться работникам в любой сумме и зависит только от финансовых возможностей предприятия.⁴

Если предоставление материальной помощи работникам предусмотрено в коллективном договоре как обязательная выплата, но работодатель ее по каким-то причинам не предоставляет, то это является нарушением положений коллективного договора.

Статьей 18 Закона о колдоговорах установлено, что на лиц, представляющих работодателя и по вине которых нарушены или не выполнены обязательства по коллективному договору, налагается штраф до 100 не облагаемых налогом минимумов доходов граждан (т. е. до 1700 грн.), и они также несут дисциплинарную ответственность вплоть до освобождения от должности.

В то же время согласно статье 11 Закона Украины «Об организации трудовых отношений в условиях военного положения» от 15.03.2022 № 2136-IX (далее — Закон № 2136) на период военного положения действие отдельных положений коллективного договора (в том числе о выплате материальной помощи; — Авт.) может быть остановлено по инициативе работодателя.

Выплата материальной помощи работникам в бюджетной сфере

Условия и порядок выплаты, а также размер материальной помощи, в частности на оздоровление и на социально-бытовые нужды, в учреждениях и организациях, которые содержатся за счет бюджетных денежных средств (далее — бюджетные учреждения), установлены законами Украины и постановлениями Кабинета Министров Украины.

В бюджетной сфере законодательством предусмотрена как обязательная выплата помощи на оздоровление отдельным категориям работников при предоставлении им ежегодного отпуска, так и выплата указанной помощи, а также материальной помощи для решения социально-бытовых вопросов при наличии финансовых возможностей.

Так, согласно статье 57 Закона Украины «О государственной службе» от 10.12.2015 № 889-VIII (далее — Закон о госслужбе) государственным служащим (далее — госслужащие) предоставляется ежегодный основной оплачиваемый отпуск продолжительностью 30 календарных дней, если законодательством не предусмотрен более продолжительный отпуск, с выплатой денежной помощи в размере среднемесячной заработной платы.

Кроме того, в соответствии с частью 2 статьи 54 Закона о госслужбе госслужащим может предоставляться материальная помощь для решения социально-бытовых вопросов, порядок предоставления и размер которой определяется Кабинетом Министров Украины.

Во исполнение этой нормы постановлением Кабинета Министров Украины от 08.08.2016 № 500 утвержден Порядок предоставления государственным служащим материальной помощи для решения социально-бытовых вопросов. Согласно этому Порядку госслужащим материальная помощь может предоставляться один раз на год в размере среднемесячной заработной платы на основании личного заявления. Решение о предоставлении материальной помощи госслужащим принимается руководителем государственной службы в государственном органе в пределах утвержденного фонда оплаты труда. Решение о предоставлении руководителю госслужбы в госоргане и его заместителям материальной помощи принимается руководителем соответствующего госоргана по согласованию с соответствующим органом высшего уровня (при наличии такого органа). Госслужащим, переведенным из одного госоргана в другой, материальная помощь предоставляется при условии, что они не получали ее по предыдущему месту работы в году, в котором были переведены.

Согласно подпункту 3 пункта 2 постановления Кабинета Министров Украины «Об упорядочении структуры и условий оплаты труда работников аппарата органов исполнительной власти, органов прокуратуры, судов и других органов» от 09.03.2006 № 268 (далее — Постановление № 268), подпункту 3 пункта 3, пункту 4 Условий оплаты труда работников патронатных служб в государственных органах и подпункту 3 пункта 3, пункту 4 Условий оплаты труда работников государственных органов, которые выполняют функции по обслуживанию …, утвержденных постановлением Кабинета Министров Украины от 24.12.2019 № 1112 (далее — Постановление № 1112), руководителям государственных органов, на которые распространяется действие указанных нормативных документов, предоставлено право в пределах утвержденного ФОТ выплачивать работникам материальную помощь для решения социально-бытовых вопросов в размере, не превышающем среднемесячную заработную плату работника, и помощь для оздоровления при предоставлении ежегодного отпуска в размере, не превышающем среднемесячную заработную плату работника. При этом фактический размер материальной помощи для решения социально-бытовых вопросов работникам органов, на которые распространяется действие Постановления № 268 и Постановления № 1112, определяется руководителями этих органов исходя из обстоятельств, изложенных в заявлении работника, и финансовых возможностей таких госорганов.

Кроме госслужащих, помощь на оздоровление при предоставлении ежегодного отпуска в размере должностного оклада в обязательном порядке выплачивается также должностным лицам местного самоуправления (ч. пятая ст. 21 Закона Украины «О службе в органах местного самоуправления» от 07.06.2001 № 2493-III). При этом помощь на оздоровление, а также материальная помощь для решения социально-бытовых вопросов на основании подпункта 3 пункта 2 Постановления № 268 при наличии денежных средств (в пределах установленного ФОТ) может выплачиваться должностным лицам местного самоуправления в размере, не превышающем среднемесячную заработную плату работника.

Кроме вышеперечисленных категорий работников, помощь на оздоровление при предоставлении ежегодного отпуска в размере должностного оклада (ставки заработной платы) и материальная помощь для решения социально-бытовых вопросов по решению руководителя учреждения в размере до одного должностного оклада (ставки заработной платы) в год в пределах ФОТ, утвержденного для учреждения на соответствующий год, выплачивается:

• работникам государственных и коммунальных библиотек, занимающим должности, включенные в Перечень должностей работников государственных и коммунальных библиотек, которые осуществляют культурную, образовательную, информационную, научно-исследовательскую, методическую деятельность, утвержденный постановлением Кабинета Министров Украины «Об утверждении Порядка выплаты доплаты за выслугу лет работникам государственных и коммунальных библиотек» от 22.01.2005 № 84 (п. 3 этого постановления);
• работникам государственных и коммунальных музеев, занимающим должности, включенные в Перечень должностей работников государственных и коммунальных музеев, которые осуществляют культурно-образовательную и научно-исследовательскую деятельность, связанную с комплектованием музейных собраний, экспозиционной, фондовой, издательской, реставрационной, памятноохранной работой, утвержденный постановлением Кабинета Министров Украины «О реализации отдельных положений части второй статьи 28 Закона Украины «О музеях и музейном деле» от 22.01.2005 № 82 (п.п. 2 – 4 этого постановления, абз. восьмой и девятый ч. второй ст. 28 Закона Украины «О музеях и музейном деле» от 29.06.95 № 249/95-ВР);
• работникам государственных и коммунальных клубных учреждений, парков культуры и отдыха, центров (домов) народного творчества, центров культуры и досуга, других культурно-образовательных центров, занимающим должности, включенные в Перечень должностей, утвержденный постановлением Кабинета Министров Украины «Вопросы выплаты работникам государственных и коммунальных клубных учреждений, парков культуры и отдыха, центров (домов) народного творчества, центров культуры и досуга, других культурно-образовательных центров доплаты за выслугу лет, помощи на оздоровление и материальной помощи для решения социально-бытовых вопросов» от 09.12.2015 № 1026 (пп. 2, 3 п. 2 этого постановления).

Помощь на оздоровление при предоставлении ежегодного основного отпуска в размере должностного оклада выплачивается медицинским и фармацевтическим работникам государственных и коммунальных заведений (учреждений) (п. 2 постановления Кабинета Министров Украины от 11.05.2011 № 524).

Работники, занимающие должности, включенные в Перечень должностей педагогических и научно-педагогических работников, утвержденный постановлением Кабинета Министров Украины от 14.06.2000 № 963, имеют право на получение помощи на оздоровление в размере месячного должностного оклада (ставки заработной платы) в обязательном порядке по основному месту работы при предоставлении ежегодного отпуска (ч. 1 ст. 57 Закона Украины «Об образовании» от 05.09.2017 № 2145-VIII, п. 1, 2 постановления Кабинета Министров Украины «О реализации отдельных положений части первой статьи 57 Закона Украины «Об образовании», части первой статьи 25 Закона Украины «Об общем среднем образовании», части второй статьи 18 и части первой статьи 22 Закона Украины «О внешкольном образовании»» от 31.01.2001 № 78). Кроме этой помощи, указанные работники имеют право на получение материальной помощи в сумме не более чем один должностной оклад в год согласно постановлению Кабинета Министров Украины «Об оплате труда работников на основе Единой тарифной сетки разрядов и коэффициентов по оплате труда работников учреждений, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы» от 30.08.2002 № 1298 (далее — Постановление № 1298).

Согласно пункту 4 Постановления № 1298 руководители местных органов исполнительной власти, органов местного самоуправления, при которых созданы централизованные бухгалтерии, руководители бюджетных учреждений, заведений и организаций в пределах ФОТ, утвержденного в сметах доходов и расходов, имеют право предоставлять работникам материальную помощь, в том числе на оздоровление, в сумме не более чем один должностной оклад в год (кроме материальной помощи на погребение).

Что касается ситуации, когда работник бюджетного учреждения (госоргана) получил материальную помощь в текущем году, но, не отработав полный текущий год, увольняется, то действующим законодательством не предусмотрен возврат материальной помощи, в том числе на оздоровление, согласно Постановлению № 1298.

Также не предусмотрен возврат работником денежных средств, выплаченных ему бюджетным учреждением (госорганом) в качестве помощи на оздоровление, в случае неиспользования полного ежегодного основного отпуска в связи с временной нетрудоспособностью и последующим увольнением.

Расчет суммы материальной помощи

Если работнику выплачивается материальная помощь на оздоровление к ежегодному отпуску в размере должностного оклада (его части), то сумма такой помощи должна быть равна размеру должностного оклада (его части), установленному работнику в месяце предоставления ежегодного отпуска (если коллективным договором хозрасчетного предприятия не предусмотрено иное).

Если работнику выплачивается материальная помощь для решения социально-бытовых вопросов в размере должностного оклада (его части), то сумма такой помощи должна быть равна размеру должностного оклада (его части), установленному работнику в месяце предоставления материальной помощи (если коллективным договором хозрасчетного предприятия не предусмотрено иное).

Если материальная помощь (помощь на оздоровление) выплачивается в размере среднемесячной заработной платы, то расчет суммы такой помощи осуществляется в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.95 № 100 (далее — Порядок № 100), если коллективным договором хозрасчетного предприятия не предусмотрено иное.

В соответствии с абзацем третьим пункта 2 Порядка № 100 средняя заработная плата (кроме случаев исчисления средней заработной платы для оплаты отпусков и выплаты денежной компенсации за неиспользованный отпуск) исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих месяцу, в котором происходит событие, с которым связана соответствующая выплата.

В нашем случае среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца, предшествующих месяцу предоставления материальной помощи, а если предусмотрена выплата материальной помощи на оздоровление к ежегодному отпуску в размере среднемесячной заработной платы, то последняя исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца, предшествующих месяцу предоставления отпуска (событием, в связи с которым начисляется материальная помощь на оздоровление, является ежегодный отпуск), если на хозрасчетном предприятии не предусмотрено иное.⁵

Если в течение последних 2 календарных месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие 2 месяца работы (абз. четвертый п. 2 Порядка № 100). Если и в течение этих 2 месяцев работник не работал, то у него нет расчетного периода.

Абзацем седьмым пункта 2 Порядка № 100 установлено, что если у работника отсутствует расчетный период, средняя заработная плата исчисляется в соответствии с абзацами третьим – пятым пункта 4 этого Порядка.

Согласно абзацу третьему пункта 4 Порядка № 100 если в расчетном периоде у работника не было заработной платы, расчеты осуществляются из установленной ему в трудовом договоре тарифной ставки, должностного (месячного) оклада.

Если размер должностного оклада меньше предусмотренного законодательством размера минимальной заработной платы, средняя заработная плата рассчитывается из установленного размера минимальной заработной платы на момент расчета. В случае заключения трудового договора на условиях неполного рабочего времени расчет осуществляется из размера минимальной заработной платы, исчисленного пропорционально условиям заключенного трудового договора (абз. четвертый п. 4 Порядка № 100), т. е. пропорционально выполненной норме труда или отработанному времени в месяце.

Если средняя заработная плата исчисляется исходя из должностного оклада или минимальной заработной платы, то ее начисление осуществляется путем умножения должностного оклада или минимальной заработной платы на количество месяцев расчетного периода (абз. пятый п. 4 Порядка № 100).

В соответствии с пунктом 3 Порядка № 100 при исчислении средней заработной платы учитываются все суммы начисленной заработной платы согласно законодательству и условиям трудового договора, кроме указанных в пункте 4 этого Порядка.⁶

Суммы начисленной заработной платы, кроме премий (в том числе за месяц) и других поощрительных выплат по итогам работы за определенный период, учитываются в том месяце, за который они начислены, и в размерах, в которых они начислены.

Премии (в том числе за месяц) и другие поощрительные выплаты (далее вместе — премия) по итогам работы за определенный период при исчислении средней заработной платы учитываются в заработок периода, который соответствует количеству месяцев, за которые они начислены, начиная с месяца, в котором они начислены. Для этого к заработку соответствующих месяцев расчетного периода прибавляется часть, которая определяется делением суммы премии по итогам работы за определенный период на количество отработанных рабочих дней периода, за который они начислены, и умножением на количество отработанных рабочих дней соответствующего месяца, приходящегося на расчетный период. Если период, за который начислена премия, работником отработан частично, при исчислении средней заработной платы учитывается сумма в размере не более фактически начисленной суммы премии.⁶

При исчислении средней заработной платы за последние 2 месяца не учитываются выплаты, указанные в пункте 4 Порядка № 100. К ним в основном относятся разовые выплаты (за выполнение отдельных поручений, компенсация за неиспользованный отпуск, материальная помощь и т. п.).⁶

Кроме того, не учитываются выплаты за время, в течение которого сохраняется средний заработок работника (за время командировки, ежегодного и дополнительного отпусков, выполнения государственных и общественных обязанностей, вынужденного прогула и т. п.) и пособие в связи с временной нетрудоспособностью.

Согласно пункту 8 Порядка № 100 если средняя месячная заработная плата определена законодательством как расчетная величина для начисления помощи, она исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы на среднемесячное количество рабочих дней в расчетном периоде.

Среднедневная заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие дни на количество отработанных рабочих дней.

Среднемесячное количество рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного количества рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, установленному с соблюдением требований законодательства (если работнику установлен индивиуальный график работы, то среднемесячное количество рабочих дней определяется согласно графику работы работника).⁷

ПРИМЕР 1

Определение суммы материальной помощи, если она исчисляется из средней заработной платы,
а в расчетном периоде один месяц отработан не полностью

Коллективным договором предприятия предусмотрено предоставление работникам материальной помощи на оздоровление к ежегодному отпуску в размере среднемесячной заработной платы. Одному из работников с 04 сентября 2023 года предоставляется ежегодный отпуск полной продолжительности, поэтому предприятие начисляет ему указанную материальную помощь. Коллективным договором также определено, что событием, с которым связано предоставление материальной помощи на оздоровление, является ежегодный отпуск, и расчет средней заработной платы осуществляется согласно Порядку № 100, поэтому расчетным периодом для исчисления среднемесячной заработной платы являются последние 2 календарных месяца, предшествующих месяцу предоставления отпуска.

Оклад работника — 9000 грн. Согласно Положению о премировании работнику выплачивается ежемесячная производственная премия в текущем месяце за предыдущий месяц в размере 25% оклада пропорционально отработанному времени в отчетном месяце.

В расчетном периоде (июль – август 2023 года) работник, которому установлена 5-дневная рабочая неделя с выходными днями в субботу и воскресенье, болел в период с 17 по 21 июля, поэтому в июле из 21 рабочего дня (далее — р. д.), предусмотренного графиком работы, отработал только 16 дней (далее — отраб. д.). В июне и августе работник выполнил норму рабочего времени, отработав в июне 22 р. д., в августе — 23 р. д.

Количество рабочих дней в расчетном периоде (июль – август):

21 р. д. (июль) + 23 р. д. (август) = 44 р. д.

Количество отработанных дней работником в расчетном периоде:

16 отраб. д. (июль) + 23 отраб. д. (август) = 39 отраб. д.

В расчетном периоде работнику были начислены и выплачены:

• в июле:

– заработная плата за отработанное время исходя из оклада в сумме 6857,14 грн. (9000 грн. : 21 р. д. х 16 отраб. д.);

– производственная премия за июнь в сумме 2250 грн. (9000 грн. х 25%);

– «больничные» в сумме 1479,45 грн. за 5 календарных дней болезни с 17 по 21 июля.

• в августе:

– заработная плата в сумме 9000 грн. (оклад);

– производственная премия за июль в сумме 1714,29 грн. (9000 грн. х 25% : 21 р. д. х 16 отраб. д.).

«Больничные», начисленные в июле, в расчете среднемесячной заработной платы не участвуют (абз. второй п. 4 Порядка № 100). Ежемесячные премии, начисленные в текущем месяце за предыдущий месяц, включаются в заработок месяца, в котором они начислены, в части, которая определяется делением суммы премии на количество отработанных рабочих дней месяца, за который она начислена, и умножением на количество отработанных рабочих дней месяца, в котором она начислена и который приходится на расчетный период. Поскольку июль отработан частично, то необходимо сравнить фактически начисленную за июль сумму премии с расчетной суммой этой премии, относящейся к августу (абз. третий п. 3 Порядка № 100).

Премия за июнь, начисленная в июле, с целью исчисления средней заработной платы относится к заработку июля в следующей сумме:

2250 грн. : 22 отраб. д. (в июне) х 16 отраб. д. (в июле) = 1636,36 грн.

Расчетная сумма премии за июль, начисленной в августе и относящейся к августу:

1714,29 грн. : 16 отраб. д. (в июле) х 23 отраб. д. (в августе) = 2464,29 грн.

Поскольку июль отработан работником частично, а фактически начисленная за этот месяц сумма премии меньше расчетной суммы этой премии, относящейся к августу, (1714,29 грн. < 2464,29 грн.), то с целью исчисления средней заработной платы премия за июль относится к заработку августа в фактически начисленной сумме — 1714,29 грн.

Сумма выплат, учитываемых в расчетном периоде при исчислении средней заработной платы для начисления материальной помощи:

6857,14 грн. (зарплата за июль) + 1636,36 грн. (часть премии за июнь) + 9000 грн. (зарплата за август) + 1714,29 грн. (премия за июль) = 19 207,79 грн.

Среднедневная заработная плата:

19 207,79 грн. : 39 отраб. д. = 492,51 грн.

Среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде согласно графику работы предприятия (работника):

(21 р. д. (июль) + 23 р. д. (август)) : 2 = 22 р. д.

Сумма материальной помощи:

492,51 грн. х 22 р. д. = 10 835,22 грн.

ПРИМЕР 2

Определение суммы материальной помощи, если она исчисляется из средней заработной платы,
а в расчетном периоде два месяца отработаны не полностью

Работнику хозрасчетного предприятия, на котором установлена 5-дневная рабочая неделя с выходными днями в субботу и воскресенье, с 28 августа 2023 года предоставляется ежегодный основной отпуск. Перед отпуском работнику выплачивается помощь на оздоровление в размере среднемесячной заработной платы, что предусмотрено коллективным договором предприятия. Кроме того, согласно коллективному договору работнику выплачивается ежемесячная производственная премия в текущем месяце за текущий месяц в размере 30% оклада пропорционально отработанному времени в отчетном месяце. Оклад работника — 10 000 грн.

В расчетном периоде (июнь – июль) работник с 05 по 16 июня (12 к. д.) находился в отпуске без сохранения заработной платы (ст. 26 Закона Украины «Об отпусках»), поэтому в июне отработал только 12 из 22 рабочих дней. В июле работник болел в период с 10 по 21 июля, поэтому отработал в этом месяце только 11 из 21 рабочего дня.

В расчетном периоде работнику были начислены и выплачены:

• в июне:

– заработная плата за отработанное время исходя из оклада в сумме 5454,55 грн. (10 000 грн. : 22 р. д. х 12 отраб. д.);

– производственная премия за июнь в сумме 1636,36 грн. (10 000 грн. х 30% : 22 р. д. х 12 отраб. д.);

• в июле:

– заработная плата за отработанное время исходя из оклада в сумме 5238,10 грн. (10 000 грн. : 21 р. д. х 11 отраб. д.);

– производственная премия за июль в сумме 1571,43 грн. (10 000 грн. х 30% : 21 р. д. х 11 отраб. д.);

– «больничные» в сумме 3945,21 грн. за 12 календарных дней болезни с 10 по 21 июля.

Ежемесячные производственные премии при исчислении средней заработной платы учитываются в фактически начисленном размере, поскольку начислены в текущем месяце за текущий месяц пропорционально отработанному времени в месяце (абз. третий п. 3 Порядка № 100).

«Больничные», начисленные работнику в июле за дни болезни, не учитываются при исчислении средней заработной платы (абз. второй п. 4 Порядка № 100).

Сумма выплат, учитываемых в расчетном периоде при исчислении средней заработной платы для начисления помощи на оздоровление:

5454,55 + 1636,36 + 5238,10 + 1571,43 = 13 900,44 грн.

Количество отработанных дней работником в расчетном периоде:

12 отраб. д. (июнь) + 11 отраб. д. (июль) = 23 отраб. д.

Среднедневная заработная плата:

13 900,44 грн. : 23 отраб. д. = 604,37 грн.

Среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде согласно графику работы предприятия (работника):

(22 р. д. (июнь) + 21 р. д. (июль)) : 2 = 21,5 р. д.

Сумма помощи на оздоровление:

604,37 грн. х 21,5 р. д. = 12 993,96 грн.

ПРИМЕР 3

Определение суммы материальной помощи, если она исчисляется из средней заработной платы,
а работник в течение последних 4 месяцев не работал

Работнику хозрасчетного предприятия, на котором установлена 5-дневная рабочая неделя с выходными днями в субботу и воскресенье, с 11 сентября 2023 года предоставляется ежегодный основной отпуск. Перед отпуском работнику выплачивается помощь на оздоровление в размере среднемесячной заработной платы, что предусмотрено коллективным договором предприятия. Оклад работника — 6400 грн.

В период с 1 января по 31 августа 2023 года работник находился в отпуске без сохранения заработной платы на период военного положения (ч. 3 ст. 12 Закона № 2136), поэтому в течение последних 4 календарных месяцев (май – август) у него нет отработанных дней и заработной платы.

В этом случае средняя заработная плата для расчета суммы помощи на оздоровление исчисляется исходя из установленного работнику должностного оклада или минимальной заработной платы в зависимости от того, какая из этих величин больше (абз. третий, четвертый п. 4 Порядка № 100).

В сентябре 2023 года размер должностного оклада работника меньше размера минимальной заработной платы (6400 грн. < 6700 грн.), поэтому для расчета средней заработной платы используется размер минимальной заработной платы — 6700 грн.

Поскольку средняя заработная плата исчисляется из минимальной заработной платы, условная суммарная заработная плата расчетного периода определяется путем умножения минимальной заработной платы на количество месяцев расчетного периода, т. е. на 2 (абз. пятый п. 4 Порядка № 100).

Для определения среднедневной заработной платы используется количество рабочих дней по графику работы работника в условном расчетном периоде — в течение последних 2 календарных месяцев (июль – август) перед месяцем предоставления помощи на оздоровление (абз. второй п. 8 Порядка № 100).

Суммарная заработная плата в условном расчетном периоде (июль – август):

6700 грн. х 2 мес. = 13 400 грн.

Количество рабочих дней в условном расчетном периоде (июль – август):

21 р. д. (июль) + 23 р. д. (август)) = 44 р. д.

Среднедневная заработная плата в условном расчетном периоде:

13 400 грн. : 44 р. д. = 304,55 грн.

Среднемесячное число рабочих дней в условном расчетном периоде (июль – август) согласно графику работы работника:

(21 р. д. (июль) + 23 р. д. (август)) : 2 = 22 р. д.

Сумма помощи на оздоровление:

304,55 грн. х 22 р. д. = 6700,10 грн.

Обращаем внимание, если бы размер должностного оклада работника составлял, например, 7000 грн., т. е. был больше размера минимальной заработной платы, (7000 грн. > 6700 грн.), то для расчета суммарной заработной платы в условном расчетном периоде необходимо было бы использовать размер должностного оклада — 7000 грн.

__________________________________________________________________________

Документальное оформление предоставления материальной помощи

Для получения материальной помощи работник должен подать работодателю соответствующее заявление, в котором необходимо указать основания для предоставления помощи (семейные обстоятельства, социально-бытовые нужды, оздоровление детей и т. п.), направление ее использования (если помощь целевого характера, например на лечение, обучение) и желаемый размер помощи (если он не установлен законодательством или коллективным договором).

В определенных случаях заявление можно не подавать (например, при выплате госслужащему предусмотренной законодательством помощи на оздоровление к ежегодному отпуску, который предоставляется полной продолжительности).

Выплата работнику материальной помощи осуществляется на основании приказа руководителя, в котором должна быть указана сумма такой помощи и основание для ее выплаты (норма законодательства, коллективный договор, заявление работника).

Если помощь на оздоровление выплачивается при предоставлении ежегодного основного отпуска, то о необходимости ее выплаты можно указать в приказе о предоставлении отпуска.

Материальная помощь и заработная плата (ФОТ)

От того, включается или нет материальная помощь в заработную плату (ФОТ), зависит порядок ее налогообложения, отражения в учете и отчетности, поэтому рассмотрим виды материальной помощи в контексте Закона об оплате труда и разработанной в соответствии с ним Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13.01.2004 № 5 (далее — Инструкция № 5).

Структура заработной платы определена статьей 2 Закона об оплате труда, согласно которой заработная плата имеет следующие составляющие: основную заработную плату; дополнительную заработную плату; прочие поощрительные и компенсационные выплаты. Анализ перечня выплат, включающихся в составляющие заработной платы, определенные в статье 2 Закона об оплате труда, позволяет сделать вывод, что ни один из видов материальной помощи не включается в состав основной и дополнительной заработной платы. В то же время прочие поощрительные и компенсационные выплаты включают выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.

Таким образом, некоторые виды материальной помощи могут быть отнесены к заработной плате в составе прочих поощрительных и компенсационных выплат.

Более детально структура заработной платы изложена в Инструкции № 5 (в тексте этого документа вместо термина «заработная плата» используется термин «фонд оплаты труда»). В Инструкции № 5 материальная помощь в зависимости от ее вида упоминается дважды: в составе прочих поощрительных и компенсационных выплат ФОТ и в составе выплат, которые не относятся к ФОТ.

Так, согласно подпункту 2.3.3 Инструкции № 5 к прочим поощрительным и компенсационным выплатам ФОТ (т. е. к заработной плате) относится материальная помощь, которая имеет систематический характер, предоставляется всем или большинству работников (на оздоровление, в связи с экологическим состоянием, кроме сумм, указанных в пункте 3.31 Инструкции № 5, т. е. кроме материальной помощи разового характера, которая предоставляется отдельным работникам в связи с семейными обстоятельствами, на оплату лечения, оздоровление детей, погребение).

Департамент статистики труда Государственного комитета статистики Украины в письме от 23.02.2010 № 09/3-16/35 (далее — письмо Госкомстата № 09/3-16/35) разъяснил, что выплата указанной в подпункте 2.3.3 Инструкции № 5 материальной помощи (т. е. относящейся к ФОТ) должна быть предусмотрена действующим законодательством или коллективным договором предприятия. Основания, периодичность (систематичность) и размеры такой помощи также должны быть оговорены в коллективном договоре. Примером таких начислений может служить материальная помощь на оздоровление при предоставлении отпуска, осуществляемая раз в год.

Хотя Инструкция № 5 не конкретизирует, как часто должна выплачиваться материальная помощь, чтобы считать ее систематической, логичным будет вывод, что для отнесения к ФОТ она должна выплачиваться как минимум ежегодно. Кроме того, для отнесения материальной помощи к ФОТ необходимо, чтобы она была предусмотрена в коллективном договоре в разделе «Оплата труда» (т. е. не в разделе «Социальное обеспечение»), а при отсутствии коллективного договора — в Положении об оплате труда, утвержденном приказом руководителя предприятия.

Примерами предусмотренной законодательством материальной помощи, относящейся к ФОТ, являются вышерассмотренные помощь на оздоровление к ежегодному отпуску, предоставляемая один раз в год госслужащим, должностным лицам местного самоуправления, другим должностным лицам госорганов согласно Постановлению № 268 и Постановлению № 1112, педагогическим и научно-педагогическим работникам, работникам государственных и коммунальных библиотек, работникам государственных и коммунальных музеев, работникам государственных и коммунальных клубных и аналогичных заведений, медицинским и фармацевтическим работникам государственных и коммунальных заведений (учреждений), и материальная помощь для решения социально-бытовых вопросов, предоставляемая указанным лицам и работникам бюджетных учреждений согласно Постановлению № 1298.

Не относятся к ФОТ (заработной плате) следующие виды помощи:

• материальная помощь единовременного характера, предоставляемая предприятием отдельным работникам в связи с семейными обстоятельствами, на оплату лечения, оздоровление детей, погребение (п. 3.31 Инструкции № 5);
• социальная помощь и выплаты за счет денежных средств предприятия, установленные коллективным договором: работникам, которые находятся в отпуске по уходу за ребенком, на рождение ребенка, семьям с несовершеннолетними детьми (п. 3.4 Инструкции № 5);
• одноразовая помощь работникам, которые выходят на пенсию, согласно действующему законодательству и коллективным договорам, включая денежную помощь государственным служащим и научным (научно-педагогическим) работникам (п. 3.6 Инструкции № 5);
• оплата услуг по лечению работников, предоставленных учреждениями здравоохранения, кроме материальной помощи, которая имеет систематический характер и предоставляется всем или большинству работников (п. 3.30 Инструкции № 5);
• материальная и благотворительная помощь, выплаченная лицам, которые не состоят в трудовых отношениях с предприятием (п. 3.32 Инструкции № 5).

Возможность выплаты вышеперечисленных видов материальной помощи рекомендуем отражать в коллективном договоре в разделе «Социальное обеспечение».

Кроме вышеприведенной классификации видов материальной помощи, для целей ее включения в ФОТ на основании подпункта 2.3.3 Инструкции № 5 или не включения в ФОТ на основании пункта 3.31 Инструкции № 5 можно использовать еще и такой критерий классификации, как «предсказуемость выплаты» материальной помощи. Согласно этому критерию различают следующие два вида выплат:

• материальная помощь, выплата которой предусмотрена действующим законодательством или локальными документами предприятия, т. е. которая планируется — имеет определенную периодичность (систематичность) выплаты, установленный размер и прочие признаки и характеристики, которые подлежат планированию;
• материальная помощь, выплачиваемая предприятием незамедлительно в непредвиденных случаях (основанием для ее выплаты является заявление работника), т. е. когда необходимость и размер начисления такой помощи заранее неизвестны, поскольку обстоятельства, требующие финасовой помощи, возникают внезапно.

Именно первый вид материальной помощи должен включаться в ФОТ, а второй, соответственно, — нет (письмо Госкомстата № 09/3-16/35).

Кроме вышерассмотренных, пунктом 3.33 Инструкции № 5 предусмотрен еще один вид материальной помощи, которая не включается в ФОТ — материальная помощь как в денежной, так и натуральной форме независимо от ее размера, предоставляемая на основании решений Правительства Украины в связи со стихийным и экологическим бедствием, авариями и катастрофами местными органами государственной исполнительной власти, профсоюзами, благотворительными фондами и иностранными государствами.

Поскольку такую помощь выплачивает не работодатель, а уполномоченные органы государственной власти (благотворительные фонды), то в этой статье на ней останавливаться не будем.

Обложение НДФЛ материальной помощи

Для целей обложения налогом на доходы физических лиц (далее — НДФЛ) существует несколько видов материальной помощи.

1. Нецелевая систематическая помощь всем или большинству работников.

Если выплата материальной помощи имеет систематический характер и такая помощь предоставляется всем или большинству работников, например, помощь на оздоровление, при этом ее выплата предусмотрена законодательством или коллективным договором (Положением об оплате труда, утвержденным приказом руководителя предприятия, отраслевым (территориальным) соглашением, принятым согласно нормам трудового законодательства), то такая материальная помощь в целях обложения НДФЛ приравнивается к заработной плате и в ее составе вся сумма такой помощи включается в общий месячный налогооблагаемый доход работника на основании подпункта 164.2.1 Налогового кодекса Украины (далее — НКУ) и облагается НДФЛ по ставке 18% (п. 167.1 НКУ).⁸

Вышеуказанная материальная помощь является той, которая согласно подпункту 2.3.3 Инструкции № 5 относится к прочим поощрительным и компенсационным выплатам ФОТ, поэтому она облагается НДФЛ.

В месяце начисления сумма такой материальной помощи учитывается в составе заработной платы, поэтому может влиять на получение (неполучение) работником права на применение налоговой социальной льготы (далее — НСЛ).

В Налоговом расчете сумм дохода, начисленного (выплаченного) в пользу плательщиков налогов – физических лиц, и сумм удержанного из них налога, а также сумм начисленного единого взноса (далее — Налоговый расчет), форма которого утверждена приказом Министерства финансов Украины от 13.01.2015 № 4, сумма указанной систематической материальной помощи отражается в разделе І приложения 4ДФ в составе заработной платы с признаком дохода «101».

2. Нецелевая разовая помощь отдельным работникам.

Если работодатель предоставляет отдельным работникам на основании их заявлений в связи с личными обстоятельствами нецелевую благотворительную (материальную) помощь, имеющую разовый характер, например на социально-бытовые нужды, то ее налогообложение регулируется пунктом 170.7 НКУ.

Согласно абзацу третьему подпункта 170.7.1 НКУ нецелевой считается помощь, которая предоставляется без установления условий или направлений ее использования.

В соответствии с абзацем первым подпункта 170.7.3 НКУ не включается в налогооблагаемый доход сумма нецелевой благотворительной помощи, в том числе материальной, которая предоставляется резидентами – юридическими или физическими лицами в пользу налогоплательщика в течение отчетного налогового года совокупно в размере, не превышающем суммы предельного размера дохода, дающего право на применение НСЛ (в 2023 году — 3760 грн.). Сумма нецелевой благотворительной помощи, превышающая указанный размер, включается в общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход налоплательщика согласно подпункту 164.2.20 НКУ в составе прочих доходов, кроме указанных в статье 165 НКУ, и подлежит обложению НДФЛ у источника выплаты по ставке 18% (п. 167.1 НКУ).⁹

Вышеуказанная нецелевая благотворительная помощь фактически является той материальной помощью разового характера, которая предоставляется предприятием отдельным работникам и не включается в ФОТ согласно пункту 3.31 Инструкции № 5.

Обращаем внимание, что во избежание ошибочного налогообложения нецелевой благотворительной (разовой) помощи необходимо учитывать суммы всех выплат такой помощи в течение года. Если работнику на протяжении 2023 года такую помощь предоставили, например, в марте в размере 1300 грн., в августе в размере 1700 грн. и в ноябре в размере 1000 грн., то в ноябре совокупный размер указанной помощи за год превысил не облагаемый НДФЛ размер помощи (3760 грн.), поэтому из части этой помощи, предоставленной в ноябре, которая равна 240 грн. (1300 + 1700 + 1000 – 3760), необходимо удержать НДФЛ.

В настоящее время, по мнению ГНСУ¹⁰, как не облагаемая НДФЛ, так и облагаемая НДФЛ нецелевая благотворительная помощь в разделе І приложения 4ДФ Налогового расчета отражается с единым признаком дохода «169».

3. Целевая благотворительная помощь работникам на лечение.

Целевая благотворительная помощь предоставляется под определенные условия и направления ее расходования (абз. третий пп. 170.7.1 НКУ). Физическое лицо, получившее целевую благотворительную помощь, должно использовать ее по назначению и согласно условиям, определенным в документах, на основании которых она предоставлялась.

Перечень выплат, являющихся целевой благотворительной помощью, и условия их освобождения от обложения НДФЛ приведены в подпунктах 170.7.4 – 170.7.6 НКУ.

Подпунктом «а» пп. 170.7.4 НКУ определено, что не включается в налогооблагаемый доход целевая благотворительная помощь, предоставленная резидентами — юридическими и физическими лицами в любой сумме заведению здравоохранения для компенсации стоимости платных услуг по лечению налогоплательщика или члена его семьи первой степени родства, лица с инвалидностью (далее — инвалид), ребенка-инвалида или ребенка, у которого хотя бы один из родителей является инвалидом; ребенка-сироты, полусироты; ребенка из многодетной или малообеспеченной семьи; ребенка, родители которого лишены родительских прав, в том числе для приобретения лекарств (донорских компонентов, протезно-ортопедических изделий, изделий медицинского назначения для индивидуального пользования инвалидов) в размерах, которые не компенсируются выплатами из фонда общеобязательного государственного социального медицинского страхования, кроме расходов на:

• косметическое лечение или косметическую хирургию (включая косметическое протезирование, не связанное с медицинскими показаниями);
• водолечение и гелиотерапию, не связанные с хроническими заболеваниями;
• лечение и протезирование зубов с использованием драгоценных металлов, гальванопластики и фарфора;
• аборты (кроме абортов, которые проводятся по медицинским показаниям, или если беременность стала следствием изнасилования);
• операции по изменению пола;
• лечение венерических заболеваний (кроме СПИДа и венерических заболеваний, причиной которых стало неполовое заражение или изнасилование);
• лечение табачной или алкогольной зависимости;
• приобретение лекарств, медицинских средств и приспособлений, не включенных в перечень жизненно необходимых, утвержденный Кабинетом Министров Украины (т. е. не включенных в Национальный перечень основных лекарственных средств, утвержденный постановлением Кабинета Министров Украины от 25.03.2009 № 333, в редакции постановления от 23.12.2021 № 1431).¹¹

До внедрения системы общеобязательного государственного социального медицинского страхования нормы подпункта «а» пп. 170.7.4 НКУ распространяются на общую сумму (стоимость) благотворительной помощи, полученной приобретателем на такие цели (с учетом вышеуказанных ограничений).

Обращаем внимание, что при предоставлении целевой благотворительной помощи денежные средства работнику «на руки» не выдаются. Они перечисляются на расчетный счет учреждения здравоохранения на основании заявления работника, в котором указывается учреждение, где будет осуществляться лечение, и предоставленного таким учреждением счета (счетов).

Получатель целевой благотворительной помощи в виде денежных средств имеет право на ее использование в течение срока, установленного условиями такой помощи, но не более 12 календарных месяцев, следующих за месяцем получения такой помощи, кроме помощи, предоставленной на лечение, право на использование которой составляет не более 24 календарных месяцев. Если такая помощь не используется ее получателем (работником) в течение указанного срока и не возвращается благотворителю (работодателю) до его окончания, то получатель помощи (работник) обязан включить неиспользованную сумму такой помощи в состав общего годового налогооблагаемого дохода и уплатить с нее НДФЛ (пп. 170.7.5 НКУ). Получатель целевой благотворительной помощи (работник) имеет право обратиться в налоговый орган с просьбой о продлении срока использования такой целевой благотворительной помощи с указанием обстоятельств, свидетельствующих о невозможности ее полного использования в указанные сроки, а руководитель налогового органа вправе принять решение о таком продлении (пп. 170.7.6 НКУ).

Целевая благотворительная помощь в разделе І приложения 4ДФ Налогового расчета отражается с признаком дохода «169».

4. Помощь работникам на лечение и медицинское обслуживание.

На основании подпункта 165.1.19 НКУ не облагаются НДФЛ денежные средства или стоимость имущества (услуг), которые предоставляются в качестве помощи на лечение и медицинское обслуживание налогоплательщика (работника) или члена его семьи первой степени родства, ребенка, находящегося под опекой или попечительством налогоплательщика (работника), при условии документального подтверждения расходов, связанных с предоставлением указанной помощи (в случае предоставления денежных средств), в том числе, но не исключительно, для приобретения лекарств, донорских компонентов, протезно-ортопедических изделий, изделий медицинского назначения для индивидуального пользования инвалидов, за счет денежных средств благотворительной организации или его работодателя, в том числе в части расходов работодателя на обязательный профилактический осмотр работника согласно Закону Украины «О защите населения от инфекционных болезней» и на вакцинацию работника, направленную на профилактику заболеваний в период угрозы эпидемий в соответствии с Законом Украины «Об обеспечении санитарного и эпидемического благополучия населения», при наличии соответствующих подтверждающих документов.

По мнению¹² главного налогового органа, нормы подпункта 165.1.19 НКУ должны быть применены работодателем при наличии соответствующих подтверждающих документов, то есть по факту проведения лечения и медицинского обслуживания налогоплательщика (работника). При этом работодатели для подтверждения фактически проведенных ими расходов, связанных с лечением и медицинским обслуживанием работника (члена его семьи), должны иметь документы, позволяющие идентифицировать поставщика услуг (продавца товаров) и их получателя (покупателя) и подтверждающие объемы и стоимость услуг (товаров): договоры на медицинское обслуживание (обследование), акты предоставленных услуг, платежные и расчетные документы и т. п.

Документами, подтверждающими необходимость проведения лечения (медицинского обслуживания) работника, могут быть любые документы, предоставленные медицинскими учреждениями, подтверждающие необходимость проведения конкретного лечения (медицинского обслуживания) работника: справки, выписки из амбулаторных (медицинских) карт, рецепты и т. п.

Помощь на лечение и медицинское обслуживание работника, указанная в подпункте 165.1.19 НКУ, в разделе І приложения 4ДФ Налогового расчета отражается с признаком дохода «143».¹³

5. Помощь на погребение.

Согласно подпункту 165.1.22 НКУ не облагаются НДФЛ денежные средства или стоимость имущества (услуг), которые предоставляются в качестве помощи на погребение налогоплательщика:

• любым физическим лицом, благотворительной организацией, Пенсионным фондом Украины, соответствующим структурным подразделением местной государственной администрации, фондами общеобязательного государственного социального страхования Украины или профессиональным союзом;
• работодателем такого умершего работника по его последнему месту работы (в том числе перед выходом на пенсию) в размере, не превышающем двойной размер суммы, дающей право на применение НСЛ. Сумма превышения при ее наличии подлежит налогообложению при ее начислении (выплате, предоставлении).

Таким образом, в 2023 году не облагается НДФЛ помощь на погребение налогоплательщика, предоставленная последним работодателем работника в сумме, не превышающей 7520 грн. (2 х 3760 грн.). Превышение указанной суммы облагается НДФЛ. Если работодатель умершего налогоплательщика по его последнему месту работы выплачивает его родственникам (другим лицам, осуществляющим погребение) помощь на погребение, часть которой облагается НДФЛ (в 2023 году — часть помощи, превышающая 7520 грн.), то такая налогооблагаемая часть помощи на основании подпункта 164.2.20 НКУ как прочие доходы, кроме указанных в статье 165 НКУ, отражается в разделе І приложения 4ДФ Налогового расчета с признаком дохода «127». Не облагаемая НДФЛ помощь на погребение отражается в разделе І приложения 4ДФ Налогового расчета с признаком дохода «146».

Если помощь на погребение предоставляется родственникам умершего работника его последним работодателем в неденежной форме, то в целях обложения НДФЛ к ее сумме применяется «натуральный» коэффициент, установленный пунктом 164.5 НКУ.

Профсоюз может предоставить без налогообложения помощь на погребение налогоплательщика (денежными средствами или стоимостью имущества или услугами) в любом размере. При этом не имеет значения членство лица, которому будет предоставлена указанная помощь, в данном профсоюзе.¹⁴

Уплата НДФЛ с налогооблагаемых видов или налогооблагаемой части материальной помощи осуществляется налоговым агентом в день выплаты материальной помощи (пп. 168.1.2 НКУ).

Обложение материальной помощи военным сбором

Все вышеизложенное относительно обложения НДФЛ материальной помощи всех видов касается и военного сбора (далее — ВС), поскольку согласно подпункту 1.2 пункта 16-1 подраздела 10 раздела ХХ НКУ объектом обложения ВС являются доходы, определенные статьей 163 НКУ.

В статье 163 НКУ установлено, что объектом налогообложения резидента являются, в частности: общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход; доходы из источника их происхождения в Украине, которые окончательно облагаются НДФЛ при их начислении (выплате, предоставлении); иностранные доходы — доходы (прибыль), полученные из источников за пределами Украины.

Освобождаются от обложения ВС доходы, которые согласно разделу IV НКУ не включаются в общий налогооблагаемый доход физических лиц (пп. 1.7 п. 16-1 подр. 10 р. ХХ НКУ).

Таким образом, все выше перечисленные виды (размеры) материальной помощи, облагаемые НДФЛ, облагаются и ВС.¹⁵

Начисленная сумма ВС на материальную помощь (помощь на оздоровление) или на ее часть и перечисленная в бюджет сумма ВС отражаются в графах 5а и 5 раздела І приложения 4ДФ Налогового расчета.

Материальная помощь и единый социальный взнос

Базой начисления единого социального взноса (далее — ЕСВ) для работодателей в соответствии с пунктом 1 части 1 статьи 7 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» от 08.07.2010 № 2464-VI является, в частности, сумма начисленной каждому застрахованному лицу заработной платы по видам выплат, включающим основную и дополнительную заработную плату, прочие поощрительные и компенсационные выплаты, в том числе в натуральной форме, определяемые в соответствии с Законом Украины «Об оплате труда».

Согласно подпункту 2 пункта 2 раздела IV Инструкции о порядке начисления и уплаты единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование, утвержденной приказом Министерства финансов Украины от 20.04.2015 № 449, определение видов выплат, которые относятся к основной, дополнительной заработной плате, прочим поощрительным и компенсационным выплатам, при начислении ЕСВ предусмотрено Инструкцией № 5.

Как отмечалось выше, в подпункте 2.3.3 Инструкции № 5 указана относящаяся к прочим поощрительным и компенсационным выплатам ФОТ (т. е. к заработной плате) материальная помощь, которая имеет систематический характер, предоставляется всем или большинству работников (на оздоровление, в связи с экологическим состоянием).

Следовательно, если предприятие выплачивает материальную помощь, имеющую систематический характер, всем или большинству работников (на оздоровление, в связи с экологическим состоянием), которая предоставляется согласно законодательству или коллективному договору, то такая помощь, как составляющая заработной платы (ФОТ), облагается ЕСВ.¹⁶

Материальная помощь, которая не включается в ФОТ согласно Инструкции № 5, а также указана в Перечне видов выплат, осуществляемых за счет денежных средств работодателей, на которые не начисляется единый взнос на общеобязательное государственное социальное страхование, утвержденном постановлением Кабинета Министров Украины от 22.12.2010 № 1170 (далее — Перечень № 1170), не является базой начисления ЕСВ.

В частности, к не облагаемой ЕСВ материальной помощи относятся:

• материальная помощь разового характера, предоставляемая предприятием отдельным работникам в связи с семейными обстоятельствами, на оплату лечения, оздоровление детей, погребение (п. 14 р. І Перечня № 1170, п. 3.31 Инструкции № 5).¹⁷ Указанная помощь не облагается ЕСВ независимо от того, сколько раз в год она выплачивается работнику по его заявлениям;
• социальная помощь и выплаты за счет денежных средств предприятия, установленные коллективным договором: работникам, которые находятся в отпуске по уходу за ребенком до 3 лет, на рождение ребенка, семьям с несовершеннолетними детьми (п. 1 р. І Перечня № 1170, п. 3.4 Инструкции № 5);
• одноразовая помощь работникам, которые выходят на пенсию согласно действующему законодательству и коллективным договорам, включая денежную помощь государственным служащим и научным (научно-педагогическим) работникам, военнослужащим при увольнении с военной службы (п. 2 р. І Перечня № 1170, п. 3.6 Инструкции № 5);
• оплата услуг по лечению работников, предоставленных учреждениями здравоохранения (п. 13 р. ІІ Перечня № 1170, п. 3.30 Инструкции № 5);
• материальная и благотворительная помощь, выплаченная лицам, которые не состоят в трудовых отношениях с предприятием (п. 3.32 Инструкции № 5).

Бухгалтерский и налоговый учет материальной помощи

Налоговый учет ведется по правилам, установленным для бухгалтерского учета, с учетом разниц для лиц, которые их применяют (пп. 134.1.1 НКУ).

Поскольку для материальной помощи НКУ не предусматривает разниц, суммы материальной помощи, которые включаются в расходы в бухгалтерском учете, автоматически попадают и в «налоговые» расходы.

В бухгалтерском учете материальная помощь включается в расходы следующим образом: «зарплатная» материальная помощь — в составе расходов операционной деятельности как расходы на оплату труда, «незарплатная» материальная помощь — в составе прочих операционных расходов (п.п. 23, 26 НП(С)БУ 16 «Расходы»).

«Зарплатная» материальная помощь отражается на счете 661 «Расчеты по заработной плате» (Дт 949  Кт 661), а «незарплатная» — на счете 663 «Расчеты по прочим выплатам» (Дт 949  Кт 663).

В даний воєнний час господарська діяльність багатьох суб’єктів господарювання обмежена або призупинена, що призвело до зменшення розмірів або призупинення виплати заробітної плати працівникам таких суб’єктів. Однією з можливостей фінансово допомогти працівникам є надання їм матеріальної допомоги роботодавцем.

Головний «трудовий» документ — Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП), а також головний «зарплатний» документ — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) не містять норм про необхідність виплати роботодавцями всім або більшості працівників матеріальної допомоги. Єдиний виняток зроблено для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 14 років або дітей з інвалідністю, яким відповідно до статті 185 КЗпП роботодавець повинен в разі необхідності надавати матеріальну допомогу. На жаль, в яких випадках і в якій сумі повинна надаватися матеріальна допомога зазначеним жінкам, ні КЗпП, ні інші нормативно-правові акти не визначають.

Водночас статтею 9-1 КЗпП встановлено, що підприємства, установи, організації (далі — підприємства) в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Крім того, відповідно до статті 13 КЗпП та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 № 3356-XII (далі — Закон про колдоговори) в колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, встановлення гарантій, компенсацій, пільг, забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників. При цьому колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Таким чином, підприємства та фізичні особи – підприємці (далі — роботодавці) за рахунок власних коштів можуть виплачувати працівникам матеріальну допомогу, а у випадках, передбачених законодавством, про які йдеться нижче, зобов’язані це робити.

Види матеріальної допомоги

Виходячи з норм законодавства і практики виплати матеріальної допомоги працівникам, можна зробити висновок, що існує кілька її видів залежно від критеріїв надання (див. таблицю).

Види матеріальної допомоги та їх характеристика

Види матеріальної допомоги	Коротка характеристика
Періодичність надання
Систематична	Надається регулярно один раз за певний період часу (як правило, один раз на рік). Законодавством передбачена виплата окремим категоріям працівників при наданні щорічної відпустки.
Одноразова	Надається нерегулярно за наявності фінансових можливостей (як правило, один раз на декілька років) або при настанні певних подій у працівника, що тягнуть за собою фінансові витрати (наприклад, необхідність оплати лікування у закладі охорони здоров’я)
Обов’язковість надання
Обов’язкова	Передбачена законодавством або колективним договором і не залежить від фінансового стану підприємства
Необов’язкова	Виплачується в окремих випадках за рішенням керівника підприємства за наявності фінансових можливостей
Кількість (категорії) працівників, яким надається
Для всіх або більшості працівників	Категорії працівників визначені законодавством або колективним договором
Окремим працівникам	Виплачується лише окремій категорії працівників, визначеній колективним договором (керівникам різних рівнів), або окремим працівникам (на підставі їхніх заяв) за рішенням керівника підприємства
Напрями використання
Цільова	Надається на конкретні цілі (наприклад, на лікування, оздоровлення, поховання)
Нецільова	Використовується працівником на власний розсуд
Розмір і порядок обчислення
Залежно від рівня заробітної плати	Надається в розмірі посадового окладу (його частини) або середньомісячного заробітку (його частини)
Залежно від потреб	Надається в розмірі, зазначеному в заяві працівника (наприклад, в розмірі вартості лікування чи медичного обслуговування працівника або члена його сім’ї, підтвердженої рахунком установи охорони здоров’я)
Форма виплати (надання)
Грошова	Виплачується працівнику з каси підприємства або перераховується на його рахунок в банку
Натуральна	Надається у негрошовій формі (наприклад, у вигляді оплати послуг з лікування або медичного обслуговування працівника, що надаються закладом охорони здоров’я, якому підприємство безпосередньо перераховує кошти)
Фонд оплати праці (ФОП)
Включається до ФОП	Належить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат ФОП згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5)
Не включається до ФОП	Не включається до ФОП згідно з Інструкцією № 5

Виплата матеріальної допомоги на госпрозрахункових підприємствах

Умови запровадження та розміри різних виплат працівникам госпрозрахункові підприємства встановлюють самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (ст. 97 КЗпП, ст. 15 Закону про оплату праці).

Таким чином, якщо госпрозрахункове підприємство планує надавати всім або більшості своїх працівників систематичну матеріальну допомогу, то умови, розмір і порядок її виплати встановлюються в колективному договорі.

Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, то всі аспекти надання такої допомоги можна обумовити в локальному документі підприємства, погодженому з представниками трудового колективу, наприклад, в Положенні про соціальне забезпечення або Положенні про матеріальну допомогу, затвердженому наказом керівника підприємства.¹

Якщо підприємство не планує надавати всім або більшості своїх працівників систематичну матеріальну допомогу, але за рішенням керівника готове виплачувати в окремих випадках разову матеріальну допомогу працівникам, яким вона особливо потрібна, то це також доцільно прописати в колективному договорі (Положенні про соціальне забезпечення).

Найчастіше госпрозрахунковими підприємствами в колективному договорі передбачається виплата матеріальної допомоги на оздоровлення всім працівникам підприємства або окремим категоріям працівників (наприклад, керівникам структурних підрозділів та посадовим особам, які належать до керівництва підприємства). Зазвичай допомога на оздоровлення надається в розмірі посадового окладу або у відсотках від нього (наприклад, в розмірі 50% окладу). Також зазначена допомога може надаватися і в розмірі середньомісячної заробітної плати або у відсотках від неї.

Як правило, матеріальна допомога на оздоровлення виплачується працівникам перед наданням щорічної основної відпустки разом з відпускними (в тому числі якщо працівник ще не відпрацював 6 місяців на цьому підприємстві після прийняття на роботу).¹

Якщо відпустка працівникові надається частинами², то госпрозрахункові підприємства повинні обумовити в колективному договорі (локальному документі) порядок виплати допомоги на оздоровлення: разово (всією сумою) при наданні однієї з частин щорічної відпустки (зазвичай більшої) згідно із заявою працівника або частинами, наприклад, пропорційно наданим дням відпустки. У другому випадку необхідно встановити порядок розрахунку суми частини допомоги на оздоровлення, якщо протягом року відбувається зміна розміру окладу працівника (для випадку, якщо допомога на оздоровлення виплачується в розмірі окладу або у відсотках від нього).

Щоб уникнути непорозумінь з працівниками в колективному договорі (локальному документі) необхідно також обумовити порядок визначення розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, що надається до щорічної відпустки, якщо така допомога виплачується в одному місяці, а відпустка надається на початку наступного місяця. Зазвичай встановлюється, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачується до відпустки, надається в розмірі посадового окладу (його частини), встановленого на момент надання (перший день) щорічної відпустки. В цьому випадку якщо відпустка надається працівникові, наприклад, з 1 вересня, а матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу разом з відпускними виплачується йому напередодні — 30 серпня, і на підприємстві з 1 вересня підвищуються посадові оклади всіх працівників, то зазначена матеріальна допомога повинна бути виплачена в розмірі посадового окладу, що діє з 1 вересня, оскільки початок відпустки припадає на вересень.

Якщо госпрозрахункове підприємство планує виплачувати працівникам матеріальну допомогу на оздоровлення саме до щорічної основної відпустки, то в колективному договорі (локальному документі) слід обумовити, що подією, з якою пов’язане надання зазначеної допомоги, є щорічна основна відпустка, а не конкретний робочий або календарний рік. В цьому випадку якщо працівник з якихось причин не використає таку відпустку за робочий рік і, відповідно, не отримає матеріальну допомогу на оздоровлення до цієї відпустки, то при наданні йому такої невикористаної відпустки в наступному робочому році (наступних робочих роках), він не втратить своє право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення до вказаної відпустки, яка надається за минулий робочий рік, а також матиме право на отримання зазначеної допомоги при наданні щорічної основної відпустки за поточний робочий рік.

Наприклад, якщо працівник не використав щорічну основну відпустку за робочий рік з 5 квітня 2022 року по 4 квітня 2023 року, а використає її в серпні 2023 року, а також захоче використати у вересні 2023 року щорічну основну відпустку за робочий рік з 5 квітня 2023 року по 4 квітня 2024 року (тобто будуть використані поспіль дві щорічні основні відпустки за два робочих роки), то матеріальну допомогу на оздоровлення підприємство повинно виплатити до відпустки, використаної в серпні 2023 року, за минулий робочий рік і до відпустки, використаної працівником у вересні 2023 року, за поточний робочий рік.

Водночас госпрозрахункові підприємства в колективному договорі (локальному документі) можуть встановити, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується в будь-який час протягом календарного року (тобто не обов’язково при наданні щорічної основної відпустки) на підставі заяви працівника, а в разі її неотримання в минулому календарному році з вини працівника (наприклад, ним не подавалася заява про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення) на наступний календарний рік вона не переноситься або може бути виплачена в наступному календарному році за наявності фінансової можливості (не виключена ситуація, коли в минулому календарному році у підприємства була можливість виплатити працівнику матеріальну допомогу на оздоровлення, а в поточному календарному році через фінансові труднощі такої можливості немає).

Також можна встановити, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачується до відпустки, надається в розмірі посадового окладу (його частини), встановленого на момент (день) її виплати, а не на момент надання (перший день) щорічної основної відпустки.

Крім виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, госпрозрахункове підприємство, враховуючи свої фінансові можливості, може виплачувати окремим працівникам на підставі їхніх заяв разову матеріальну допомогу у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання. Крім того, можлива разова або систематична (наприклад, щорічна) виплата підприємством матеріальної допомоги працівникам, у яких народилася дитина, або працівникам, які виходять на пенсію, мають неповнолітніх дітей та/або дитину з інвалідністю, перебувають у відпустці для догляду за дитиною, або працівникам для оплати навчання у виші тощо.

Вищеперелічені види матеріальної допомоги найчастіше є нецільовою виплатою, коли роботодавець не відстежує, на що працівник витратив надані йому кошти. Водночас підприємство може надати працівнику і цільову матеріальну допомогу, наприклад, на лікування, перерахувавши кошти безпосередньо закладу охорони здоров’я за лікування (медичне обслуговування) працівника (його родичів) на підставі наданого вказаним закладом рахунку (рахунків)³, або на навчання, сплативши його вартість безпосередньо навчальному закладу за навчання працівника (його дитини).⁴

Що стосується граничних розмірів матеріальної допомоги, то госпрозрахунковими підприємствами така допомога може надаватися працівникам в будь-якій сумі та залежить лише від фінансових можливостей підприємства.

Якщо надання матеріальної допомоги працівникам передбачено в колективному договорі як обов’язкова виплата, але роботодавець її з якихось причин не надає, то це є порушенням положень колективного договору.

Згідно зі статтею 18 Закону про колдоговори на осіб, які представляють роботодавця і з вини яких порушено чи не виконано зобов’язання щодо колективного договору, накладається штраф до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто до 1700 грн.), і вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.

Водночас згідно зі статтею 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136) на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору (у тому числі про виплату матеріальної допомоги; — Авт.) може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Виплата матеріальної допомоги працівникам в бюджетній сфері

Умови та порядок виплати, розмір, категорії отримувачів матеріальної допомоги, зокрема на оздоровлення і на соціально-побутові потреби, в установах і організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів (далі — бюджетні установи), встановлені законами України, постановами Кабінету Міністрів України та наказами центральних органів виконавчої влади (міністерств тощо).

В бюджетній сфері законодавством передбачена як обов’язкова виплата допомоги на оздоровлення окремим категоріям працівників при наданні їм щорічної відпустки, так і виплата зазначеної допомоги, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за наявності фінансових можливостей.

Так, відповідно до статті 57 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі — Закон про держслужбу) державним службовцям (далі — держслужбовці) надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 54 Закону про держслужбу держслужбовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, порядок надання та розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016 № 500 затверджено Порядок надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Згідно з цим Порядком держслужбовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік в розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви. Рішення про надання матеріальної допомоги держслужбовцям приймається керівником державної служби (далі — держслужба) у державному органі (далі — держорган) в межах затвердженого фонду оплати праці. Рішення про надання керівнику держслужби у держоргані та його заступникам матеріальної допомоги приймається керівником відповідного держоргану за погодженням із відповідним органом вищого рівня (у разі наявності такого органу). Держслужбовцям, переведеним з одного держоргану в інший, матеріальна допомога надається за умови, що вони не отримували її за попереднім місцем роботи у році, в якому були переведені.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268 (далі — Постанова № 268), підпунктом 3 пункту 3, пунктом 4 Умов оплати праці працівників патронатних служб в державних органах та підпунктом 3 пункту 3, пунктом 4 Умов оплати праці працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, і працівників Управління адміністративних будинків …, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1112 (далі — Постанова № 1112), керівникам держорганів, на які поширюється дія зазначених нормативних документів, надано право в межах затвердженого ФОП виплачувати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника, та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника. При цьому фактичний розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам держорганів, на які поширюється дія Постанови № 268 та Постанови № 1112, визначається керівниками цих держорганів виходячи з обставин, викладених у заяві працівника, і фінансових можливостей таких держорганів.

Крім держслужбовців, допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового окладу в обов’язковому порядку виплачується посадовим особам місцевого самоврядування (ч. п’ята ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III). При цьому на підставі підпункту 3 пункту 2 Постанови № 268 допомога на оздоровлення, а також матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за наявності коштів (в межах встановленого ФОП) може виплачуватися посадовим особам місцевого самоврядування в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Крім вище зазначених категорій працівників, допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового окладу (ставки заробітної плати) та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за рішенням керівника установи в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) на рік в межах ФОП, затвердженого для установи на відповідний рік, виплачується:

• працівникам державних і комунальних бібліотек, які обіймають посади, включені до Переліку посад працівників державних і комунальних бібліотек, які провадять культурну, освітню, інформаційну, науково-дослідну, методичну діяльність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек» від 22.01.2005 № 84 (п. 3 цієї постанови);
• працівникам державних і комунальних музеїв, які обіймають посади, включені до Переліку посад працівників державних і комунальних музеїв, які провадять культурно-освітню та науково-дослідну діяльність, пов’язану з комплектуванням музейних зібрань, експозиційною, фондовою, видавничою, реставраційною, пам’яткоохоронною роботою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію окремих положень частини другої статті 28 Закону України «Про музеї та музейну справу» від 22.01.2005 № 82 (п.п. 2 – 4 цієї постанови, абз. восьмий і дев’ятий ч. другої ст. 28 Закону України «Про музеї та музейну справу» від 29.06.95 № 249/95-ВР);
• працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів, які обіймають посади, включені до Переліку посад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Питання виплати працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів доплати за вислугу років, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» від 09.12.2015 № 1026 (пп. 2, 3 п. 2 цієї постанови).

Допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу обов’язково виплачується медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) під час надання щорічної основної відпустки (п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 524).

Працівники, які обіймають посади, включені до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, мають право на отримання допомоги на оздоровлення в розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) в обов’язковому порядку за основним місцем роботи при наданні щорічної відпустки (ч. 1 ст. 57 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII, п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту» від 31.01.2001 № 78). Крім цієї допомоги, зазначені працівники мають право на отримання матеріальної допомоги в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 № 1298 (далі — Постанова № 1298).

Згідно з підпунктом «б» пункту 4 Постанови № 1298 керівники місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівники бюджетних установ, закладів та організацій в межах ФОП, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, мають право надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік (крім матеріальної допомоги на поховання).

Що стосується ситуації, коли працівник бюджетної установи (держоргану) отримав матеріальну допомогу в поточному році, але, не відпрацювавши повний поточний рік, звільняється, то чинним законодавством не передбачено повернення матеріальної допомоги, в тому числі на оздоровлення, виплаченої згідно з Постановою № 1298.

Також не передбачено повернення працівником коштів, виплачених йому бюджетною установою (держорганом) як допомога на оздоровлення, у разі невикористання повної щорічної основної відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та подальшим звільненням.⁵

Розрахунок суми матеріальної допомоги

Якщо працівнику виплачується матеріальна допомога на оздоровлення до щорічної відпустки в розмірі посадового окладу (його частини), то сума такої допомоги повинна дорівнювати розміру посадового окладу (його частини), встановленому працівнику в місяці надання щорічної відпустки (якщо колективним договором госпрозрахункового підприємства не передбачено інше).

Якщо працівнику виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі посадового окладу (його частини), то сума такої допомоги повинна дорівнювати розміру посадового окладу (його частини), встановленому працівнику в місяці надання матеріальної допомоги (якщо колективним договором госпрозрахункового підприємства не передбачено інше).

Якщо матеріальна допомога (допомога на оздоровлення) виплачується в розмірі середньомісячної заробітної плати, то розрахунок суми такої допомоги здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100), якщо колективним договором госпрозрахункового підприємства не передбачено інше.

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток та виплати грошової компенсації за невикористані відпустки) обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата.

У нашому випадку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують місяцю надання матеріальної допомоги, а якщо передбачена виплата матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки в розмірі середньомісячної заробітної плати, то остання обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці, що передують місяцю надання відпустки, якщо на госпрозрахунковому підприємстві не передбачено інше.⁶

Якщо протягом останніх 2 календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні 2 місяці роботи (абз. четвертий п. 2 Порядку № 100). Якщо і протягом цих 2 місяців працівник не працював, то в нього немає розрахункового періоду.

Абзацом сьомим пункту 2 Порядку № 100 встановлено, що якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього – п’ятого пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до абзацу третього пункту 4 Порядку № 100 якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору (абз. четвертий п. 4 Порядку № 100), тобто пропорційно до виконаної норми праці або відпрацьованого часу в місяці.

Якщо середня заробітна плата обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду (абз. п’ятий п. 4 Порядку № 100).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.⁷

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати (далі разом — премія) за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії.⁷

При обчисленні середньої заробітної плати за останні 2 місяці не враховуються виплати, зазначені в пункті 4 Порядку № 100. До них здебільшого належать одноразові виплати (за виконання окремих доручень, компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога тощо).

Крім того, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час відрядження, щорічної і додаткових відпусток, виконання державних і громадських обов’язків, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (абз. другий п. 4 Порядку № 100).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 якщо середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2 місяців робочі дні на кількість відпрацьованих робочих днів.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог законодавства (якщо працівнику встановлено індивідуальний графік роботи, то середньомісячна кількість робочих днів визначається згідно з графіком роботи працівника).⁸

ПРИКЛАД 1

Визначення суми матеріальної допомоги, якщо вона обчислюється із середньої заробітної плати,
а в розрахунковому періоді один місяць відпрацьований не повністю

Колективним договором підприємства передбачено надання працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки в розмірі середньомісячної заробітної плати. Одному з працівників з 04 вересня 2023 року надається щорічна основна відпустка повної тривалості, тому підприємство нараховує йому зазначену матеріальну допомогу і виплачує її напередодні відпустки разом з відпускними 01 вересня.

Колективним договором також визначено, що подією, з якою пов’язане надання матеріальної допомоги на оздоровлення, є щорічна відпустка, і розрахунок середньої заробітної плати здійснюється згідно з Порядком № 100. Отже, розрахунковим періодом для обчислення середньомісячної заробітної плати є останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю надання відпустки.

Оклад працівника — 9000 грн. Згідно з Положенням про преміювання працівнику виплачується щомісячна виробнича премія у поточному місяці за попередній (звітний) місяць у розмірі 25% окладу пропорційно відпрацьованому часу у звітному місяці.

У розрахунковому періоді (липень – серпень 2023 року) працівник, якому встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю, хворів в період з 17 по 21 липня, тому в липні з 21 робочого дня (далі — р. д.), передбаченого графіком роботи, відпрацював лише 16 днів (далі — відпрац. д.). У червні та серпні працівник виконав норму робочого часу, відпрацювавши в червні 22 р. д., в серпні — 23 р. д.

Кількість робочих днів в розрахунковому періоді (липень – серпень 2023 року):

21 р. д. (липень) + 23 р. д. (серпень) = 44 р. д.

Кількість відпрацьованих днів працівником в розрахунковому періоді:

16 відпрац. д. (липень) + 23 відпрац. д. (серпень) = 39 відпрац. д.

У розрахунковому періоді працівнику було нараховано та виплачено:

• у липні:

– заробітну плату за відпрацьований час виходячи з окладу в сумі 6857,14 грн. (9000 грн. : 21 р. д. х 16 відпрац. д.);

– виробничу премію за червень в сумі 2250 грн. (9000 грн. х 25%);

– «лікарняні» в сумі 1479,45 грн. за 5 календарних днів хвороби з 17 по 21 липня.

• у серпні:

– заробітну плату в сумі 9000 грн. (оклад);

– виробничу премію за липень в сумі 1714,29 грн. (9000 грн. х 25% : 21 р. д. х 16 відпрац. д.).

«Лікарняні», нараховані в липні, при обчисленні середньомісячної заробітної плати не враховуються (абз. другий п. 4 Порядку № 100).

Щомісячні премії, нараховані у поточному місяці за попередній місяць, включаються до заробітку місяця, в якому вони нараховані, у частині, що визначається діленням суми премії на кількість відпрацьованих робочих днів місяця, за який вона нарахована, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів місяця, в якому вона нарахована і який припадає на розрахунковий період. Оскільки липень відпрацьований частково, необхідно порівняти фактично нараховану за липень суму премії з розрахунковою сумою цієї премії, що відноситься до серпня (абз. третій п. 3 Порядку № 100).

Премія за червень, нарахована у липні, з метою обчислення середньої заробітної плати відноситься до заробітку липня в такій сумі:

2250 грн. : 22 відпрац. д. (у червні) х 16 відпрац. д. (у липні) = 1636,36 грн.

Розрахункова сума премії за липень, яка нарахованої у серпні та відноситься до серпня:

1714,29 грн. : 16 відпрац. д. (у липні) х 23 відпрац. д. (у серпні) = 2464,29 грн.

Оскільки липень відпрацьований працівником частково, а фактично нарахована за цей місяць сума премії менша за розрахункову суму цієї премії, що відноситься до серпня, (1714,29 грн. < 2464,29 грн.), то з метою обчислення середньої заробітної плати премія за липень належить до заробітку серпня у фактично нарахованій сумі — 1714,29 грн.

Сума виплат, що враховуються в розрахунковому періоді при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування матеріальної допомоги:

6857,14 грн. (зарплата за липень) + 1636,36 грн. (частина премії за червень) + 9000 грн. (зарплата за серпень) + 1714,29 грн. (премія за липень) = 19 207,79 грн.

Середньоденна заробітна плата:

19 207,79 грн. : 39 відпрац. д. = 492,51 грн.

Середньомісячне число робочих днів в розрахунковому періоді згідно з графіком роботи підприємства (працівника):

(21 р. д. (липень) + 23 р. д. (серпень)) : 2 = 22 р. д.

Сума матеріальної допомоги:

492,51 грн. х 22 р. д. = 10 835,22 грн.

ПРИКЛАД 2

Визначення суми матеріальної допомоги, якщо вона обчислюється із середньої заробітної плати,
а в розрахунковому періоді два місяці відпрацьовані не повністю

Працівнику госпрозрахункового підприємства, на якому встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю, з 28 серпня 2023 року надається щорічна основна відпустка. Перед відпусткою працівнику виплачується допомога на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати, що передбачено колективним договором підприємства. Крім того, згідно з колективним договором працівнику виплачується щомісячна виробнича премія в поточному місяці за поточний місяць у розмірі 30% окладу пропорційно відпрацьованому часу у звітному місяці. Оклад працівника — 10 000 грн.

В розрахунковому періоді (червень – липень) працівник з 05 по 16 червня (12 к. д.) перебував у відпустці без збереження заробітної плати (ст. 26 Закону України «Про відпустки»), тому в червні відпрацював лише 12 з 22 робочих днів. У липні працівник хворів у період з 10 по 21 липня, тому відпрацював у цьому місяці лише 11 з 21 робочого дня.

У розрахунковому періоді працівнику було нараховано та виплачено:

• у червні:

– заробітну плату за відпрацьований час виходячи з окладу в сумі 5454,55 грн. (10 000 грн. : 22 р. д. х 12 відпрац. д.);

– виробничу премію за червень у сумі 1636,36 грн. (10 000 грн. х 30% : 22 р. д. х 12 відпрац. д.);

• у липні:

– заробітну плату за відпрацьований час виходячи з окладу в сумі 5238,10 грн. (10 000 грн. : 21 р. д. х 11 відпрац. д.);

– виробничу премію за липень у сумі 1571,43 грн. (10 000 грн. х 30% : 21 р. д. х 11 відпрац. д.);

– «лікарняні» у сумі 3945,21 грн. за 12 календарних днів хвороби з 10 до 21 липня.

Щомісячні виробничі премії при обчисленні середньої заробітної плати враховуються у фактично нарахованому розмірі, оскільки нараховані в поточному місяці за поточний місяць пропорційно відпрацьованому часу в місяці (абз. третій п. 3 Порядку № 100).

«Лікарняні», нараховані працівнику в липні за дні хвороби, не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати (абз. другий п. 4 Порядку № 100).

Сумарна заробітна плата в розрахунковому періоді, яка включається до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування допомоги на оздоровлення:

5454,55 + 1636,36 + 5238,10 + 1571,43 = 13 900,44 грн.

Кількість відпрацьованих днів працівником у розрахунковому періоді:

12 відпрац. д. (червень) + 11 відпрац. д. (липень) = 23 відпрац. д.

Середньоденна заробітна плата:

13 900,44 грн. : 23 відпрац. д. = 604,37 грн.

Середньомісячна кількість робочих днів у розрахунковому періоді згідно з графіком роботи підприємства (працівника):

(22 р. д. (червень) + 21 р. д. (липень)) : 2 = 21,5 р. д.

Сума допомоги на оздоровлення:

604,37 грн. х 21,5 р. д. = 12 993,96 грн.

ПРИКЛАД 3

Визначення суми матеріальної допомоги, якщо вона обчислюється
із середньої заробітної плати, а працівник протягом останніх 4 місяців не працював

Працівнику госпрозрахункового підприємства, на якому встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями у суботу та неділю, з 11 вересня 2023 року надається щорічна основна відпустка. Перед відпусткою працівнику виплачується допомога на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати, що передбачено колективним договором підприємства. Оклад працівника — 6400 грн. У період з 1 січня по 31 серпня 2023 року працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136), тому протягом останніх 4 календарних місяців (травень – серпень) в нього немає відпрацьованих днів і заробітної плати.

У цьому випадку середня заробітна плата для розрахунку суми допомоги на оздоровлення обчислюється виходячи із встановленого працівнику посадового окладу або мінімальної заробітної плати залежно від того, яка з цих величин більша (абз. третій, четвертий п. 4 Порядку № 100).

У вересні 2023 року розмір посадового окладу працівника менший за розмір мінімальної заробітної плати (6400 грн. < 6700 грн.), тому для розрахунку середньої заробітної плати використовується розмір мінімальної заробітної плати — 6700 грн. Оскільки середня заробітна плата обчислюється з мінімальної заробітної плати, умовна сумарна заробітна плата розрахункового періоду визначається шляхом множення мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду, тобто на 2 (абз. п’ятий п. 4 Порядку № 100).

Для визначення середньоденної заробітної плати використовується кількість робочих днів за графіком роботи працівника в умовному розрахунковому періоді — протягом останніх 2 календарних місяців (липень – серпень) перед місяцем надання допомоги на оздоровлення (абз. другий п. 8 Порядку № 100).

Сумарна заробітна плата в умовному розрахунковому періоді (липень – серпень):

6700 грн. х 2 міс. = 13 400 грн.

Кількість робочих днів в умовному розрахунковому періоді (липень – серпень):

21 р. д. (липень) + 23 р. д. (серпень)) = 44 р. д.

Середньоденна заробітна плата в умовному розрахунковому періоді:

13 400 грн. : 44 р. д. = 304,55 грн.

Середньомісячна кількість робочих днів в умовному розрахунковому періоді (липень – серпень) згідно з графіком роботи працівника:

(21 р. д. (липень) + 23 р. д. (серпень)) : 2 = 22 р. д.

Сума допомоги на оздоровлення:

304,55 грн. х 22 р. д. = 6700,10 грн.

Звертаємо увагу, якби розмір посадового окладу працівника становив, наприклад, 7000 грн., тобто був більший за розмір мінімальної заробітної плати, (7000 грн. > 6700 грн.), то для розрахунку сумарної заробітної плати в умовному розрахунковому періоді необхідно було б використовувати розмір посадового окладу — 7000 грн.

_____________________________________________________________________________

Документальне оформлення надання матеріальної допомоги

Для отримання матеріальної допомоги працівник має подати роботодавцю відповідну заяву, в якій необхідно зазначити підстави для надання допомоги (сімейні обставини, соціально-побутові потреби, оздоровлення особисте або дітей тощо), напрямок її використання (якщо допомога цільового характеру, наприклад на лікування, навчання) і бажаний розмір допомоги (якщо він не встановлений законодавством або колективним договором).

В деяких випадках заяву можна не подавати (наприклад, при виплаті держслужбовцю передбаченої законодавством допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки, яка надається повної тривалості).

Виплата працівнику матеріальної допомоги здійснюється на підставі наказу керівника, в якому повинні бути зазначені сума такої допомоги і підстава для її виплати (норма законодавства, колективний договір, заява працівника).

Якщо допомога на оздоровлення виплачується при наданні щорічної основної відпустки, то про необхідність її виплати можна вказати в наказі про надання відпустки.

Матеріальна допомога і заробітна плата (ФОП)

Від того, відноситься чи ні матеріальна допомога до заробітної плати (ФОП), залежить порядок її оподаткування, відображення в обліку та звітності, тому розглянемо види матеріальної допомоги в контексті Закону про оплату праці та розробленої відповідно до нього Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону про оплату праці, згідно з якою заробітна плата має такі складові: основну заробітну плату; додаткову заробітну плату; інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Аналіз переліку виплат, що включаються до складових заробітної плати, визначених у статті 2 Закону про оплату праці, дозволяє зробити висновок, що жоден з видів матеріальної допомоги не включається до складу основної та додаткової заробітної плати. Водночас до інших заохочувальних та компенсаційних виплат включаються виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, деякі види матеріальної допомоги можуть бути віднесені до заробітної плати у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Більш детально структура заробітної плати викладена в Інструкції № 5 (в тексті цього документа замість терміна «заробітна плата» використовується термін «фонд оплати праці»). В Інструкції № 5 матеріальна допомога залежно від її виду згадується двічі: у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат ФОП та у складі виплат, які не належать до ФОП.

Так, згідно з підпунктом 2.3.3 Інструкції № 5 до інших заохочувальних та компенсаційних виплат ФОП (тобто до заробітної плати) належить матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом, крім сум, зазначених у пункті 3.31 Інструкції № 5, тобто крім матеріальної допомоги разового характеру, яка надається окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання).

Департамент статистики праці Державного комітету статистики України в листі від 23.02.2010 № 09/3-16/35 (далі — лист Держкомстату № 09/3-16/35) роз’яснив, що виплата зазначеної у підпункті 2.3.3 Інструкції № 5 матеріальної допомоги (яка належить до ФОП) повинна бути передбачена чинним законодавством або колективним договором підприємства. Підстави, періодичність (систематичність) виплати і розміри цієї допомоги також повинні бути обумовлені в колективному договорі. Прикладом таких нарахувань може служити матеріальна допомога на оздоровлення при наданні відпустки, що здійснюється раз на рік.

Хоча Інструкція № 5 не конкретизує, як часто має виплачуватися матеріальна допомога, щоб вважати її систематичною, логічним буде висновок, що для віднесення до ФОП вона повинна виплачуватися як мінімум щороку. Крім того, для віднесення матеріальної допомоги до ФОП необхідно, щоб вона була передбачена в колективному договорі в розділі «Оплата праці» (тобто не в розділі «Соціальне забезпечення»), а при відсутності колективного договору — в Положенні про оплату праці, затвердженому наказом керівника підприємства.

Прикладами передбаченої законодавством матеріальної допомоги, що належить до ФОП, є вищерозглянуті допомога на оздоровлення до щорічної відпустки, яка надається один раз на рік держслужбовцям, посадовим особам місцевого самоврядування, іншим посадовим особам держорганів відповідно до Постанови № 268 та Постанови № 1112, педагогічним і науково-педагогічним працівникам, працівникам державних і комунальних бібліотек, працівникам державних і комунальних музеїв, працівникам державних і комунальних клубних і аналогічних закладів, медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ), і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, що надається зазначеним особам і працівникам бюджетних установ відповідно до Постанови № 1298.

Не належать до ФОП (заробітної плати) наступні види допомоги:

• матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання (п. 3.31 Інструкції № 5);
• соціальна допомога та виплати за рахунок коштів підприємства, встановлені колективним договором: працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною, на народження дитини, сім’ям з неповнолітніми дітьми (п. 3.4 Інструкції № 5);
• одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію, згідно з діючим законодавством та колективними договорами, включаючи грошову допомогу держслужбовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам (п. 3.6 Інструкції № 5);
• оплата послуг з лікування працівників, наданих установами охорони здоров’я, крім матеріальної допомоги, яка має систематичний характер і надається всім або більшості працівників (п. 3.30 Інструкції № 5);
• матеріальна та благодійна допомога, виплачена особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством (п. 3.32 Інструкції № 5).

Можливість виплати вищезазначених видів матеріальної допомоги бажано відобразити в колективному договорі підприємства в розділі «Соціальне забезпечення».

Крім вищенаведеної класифікації видів матеріальної допомоги, для цілей її включення до ФОП на підставі підпункту 2.3.3 Інструкції № 5 або невключення до ФОП на підставі пункту 3.31 Інструкції № 5 можна використовувати ще й такий критерій класифікації, як «передбачуваність виплати» матеріальної допомоги. Згідно з цим критерієм розрізняють наступні два види виплат:

• матеріальна допомога, виплата якої передбачена чинним законодавством або локальними документами підприємства, тобто яка планується — має певну періодичність (систематичність) виплати, встановлений розмір та інші ознаки і характеристики, які підлягають плануванню;

• матеріальна допомога, що виплачується підприємством негайно в непередбачених випадках (підставою для її виплати є заява працівника), тобто коли необхідність виплати і розмір такої допомоги заздалегідь невідомі, оскільки обставини, що вимагають фінасової допомоги, виникають раптово.

Саме перший вид матеріальної допомоги повинен включатися до ФОП, а другий, відповідно, — ні (лист Держкомстату № 09/3-16/35).

Пунктом 3.33 Інструкції № 5 передбачено ще один вид матеріальної допомоги, яка не включається до ФОП — матеріальна допомога як у грошовій, так і натуральній формі незалежно від її розміру, що надається на підставі рішень Уряду України у зв’язку зі стихійним та екологічним лихом, аваріями та катастрофами місцевими органами державної виконавчої влади, профспілками, благодійними фондами та іноземними державами. Оскільки таку допомогу виплачує не роботодавець, а уповноважені органи державної влади (благодійні фонди) громадянам, то в цій статті на ній зупинятися не будемо.

Оподаткування ПДФО матеріальної допомоги

Для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) існує кілька видів матеріальної допомоги.

1. Нецільова систематична допомога всім або більшості працівників.

Якщо виплата матеріальної допомоги має систематичний характер і така допомога надається всім або більшості працівників (наприклад, допомога на оздоровлення до щорічної відпустки), при цьому її виплата передбачена законодавством або колективним договором (Положенням про оплату праці, затвердженим наказом керівника підприємства, галузевою (територіальною) угодою, прийнятою відповідно до норм трудового законодавства), то така матеріальна допомога з метою оподаткування ПДФО прирівнюється до заробітної плати і в її складі вся сума такої допомоги включається до загального місячного оподатковуваного доходу працівника на підставі підпункту 164.2.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) і обкладається ПДФО за ставкою 18% (п. 167.1 ПКУ).⁹

Вищезазначена матеріальна допомога є тією, яка згідно з підпунктом 2.3.3 Інструкції № 5 належить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат ФОП, тому вона обкладається ПДФО.

В місяці нарахування сума такої матеріальної допомоги враховується у складі заробітної плати працівника, тому може впливати на отримання (неотримання) ним права на застосування податкової соціальної пільги.

У Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок), форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, сума зазначеної систематичної матеріальної допомоги відображається в розділі І додатка 4ДФ у складі заробітної плати за ознакою доходу «101».

2. Нецільова разова допомога окремим працівникам.

Якщо роботодавець надає окремим працівникам на підставі їхніх заяв у зв’язку з особистими обставинами нецільову благодійну (матеріальну) допомогу, що має разовий характер, наприклад на соціально-побутові потреби, то її оподаткування регулюється пунктом 170.7 ПКУ.

Згідно з абзацом третім підпункту 170.7.1 ПКУ нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення умов або напрямів її використання.

Відповідно до абзацу першого підпункту 170.7.3 ПКУ не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами — юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, який не перевищує суми граничного розміру доходу, що дає право на застосування податкової соціальної пільги (у 2023 році — 3760 грн.). Сума нецільової благодійної допомоги, що перевищує зазначений розмір, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку згідно з підпунктом 164.2.20 ПКУ у складі інших доходів, крім зазначених у статті 165 ПКУ, і підлягає оподаткуванню ПДФО у джерела виплати за ставкою 18% (п. 167.1 ПКУ).¹⁰

Вищезазначена нецільова благодійна допомога фактично є тією матеріальною допомогою разового характеру, яка надається підприємством окремим працівникам і не включається до ФОП згідно з пунктом 3.31 Інструкції № 5.

Звертаємо увагу, щоб уникнути помилкового оподаткування нецільової благодійної (разової) допомоги необхідно враховувати суми всіх виплат такої допомоги протягом календарного (податкового) року.

Наприклад, якщо працівникові протягом 2023 року нецільову (матеріальну) допомогу надали в лютому в розмірі 1300 грн., в серпні в розмірі 1700 грн. і в листопаді в розмірі 1000 грн., то в листопаді сукупний розмір зазначеної допомоги за рік перевищив не оподатковуваний ПДФО розмір допомоги (3760 грн.), тому з частини цієї допомоги, наданої в листопаді, яка дорівнює 240 грн. (1300 + 1700 + 1000 – 3760), необхідно утримати ПДФО.

Наразі, на думку ДПСУ¹¹, як не оподатковувана, так і оподатковувана ПДФО нецільова благодійна допомога в розділі І додатка 4ДФ Податкового розрахунку відображається за однією ознакою доходу «169» (тобто без застосування ознаки доходу «127» для оподатковуваної частини допомоги).

3. Цільова благодійна допомога працівникам на лікування.

Цільова благодійна допомога надається під визначені умови та напрями її витрачання (абз. третій пп. 170.7.1 ПКУ). Фізична особа, яка отримала цільову благодійну допомогу, повинна використовувати її за призначенням і згідно з умовами, визначеними в документах, на підставі яких вона надавалася.

Перелік виплат, які є цільовою благодійною допомогою, і умови їх звільнення від оподаткування ПДФО наведені в підпунктах 170.7.4 – 170.7.6 ПКУ.

Підпунктом «а» пп. 170.7.4 ПКУ визначено, що не включається до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, що надається резидентами — юридичними чи фізичними особами у будь-якій сумі, закладу охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку або члена його сім’ї першого ступеня споріднення (до них належать батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені, — пп. 14.1.263 ПКУ), особи з інвалідністю (далі — інвалід), дитини-інваліда або дитини, в якої хоча б один із батьків є інвалідом; дитини-сироти, напівсироти; дитини з багатодітної чи малозабезпеченої родини; дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів) у розмірах, які не перекриваються виплатами з фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, крім витрат на:

• косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов’язане з медичними показаннями);
• водолікування та геліотерапію, не пов’язані з хронічними захворюваннями;
• лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни;
• аборти (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування);
• операції з переміни статі;
• лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування);
• лікування тютюнової чи алкогольної залежності;
• придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, які не включені до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України (ДФСУ вказує¹² на необхідність застосовувати в даному випадку Національний перелік основних лікарських засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 № 333, в редакціі постанови від 23.12.2021 № 1431).

До запровадження системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування норми підпункту «а» пп. 170.7.4 ПКУ поширюються на загальну суму (вартість) благодійної допомоги, отриманої набувачем на такі цілі (з урахуванням вищевказаних обмежень).

Звертаємо увагу, що при наданні цільової благодійної допомоги кошти працівнику «на руки» не видаються. Вони перераховуються підприємством на розрахунковий рахунок закладу охорони здоров’я на підставі заяви працівника, в якій зазначається заклад, де буде здійснюватися лікування, і  рахунку (рахунків), наданого таким закладом.

Набувач цільової благодійної допомоги у вигляді коштів має право на її використання протягом строку, встановленого умовами такої допомоги, але не більше 12 календарних місяців, наступних за місяцем отримання такої допомоги, крім допомоги, наданої на лікування, право на використання якої становить не більше 24 календарних місяців. Якщо така допомога не використовується її набувачем (працівником) протягом зазначеного строку та не повертається благодійнику (роботодавцю) до його закінчення, то набувач допомоги (працівник) зобов’язаний включити невикористану суму такої допомоги до складу загального річного оподатковуваного доходу та сплатити з неї ПДФО (пп. 170.7.5 ПКУ). Набувач цільової благодійної допомоги (працівник) має право звернутися до контролюючого органу з поданням щодо продовження строку використання такої цільової благодійної допомоги з наведенням обставин, які свідчать про неможливість її повного використання у зазначені строки, а керівник контролюючого органу має право прийняти рішення про таке продовження (пп. 170.7.6 ПКУ).

Цільова благодійна допомога в розділі І додатка 4ДФ Податкового розрахунку відображається за ознакою доходу «169».

4. Допомога працівникам на лікування та медичне обслуговування.

На підставі підпункту 165.1.19 ПКУ не обкладаються ПДФО кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку (працівника) або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, дитини, яка перебуває під опікою або піклуванням платника податку (працівника), за умови документального підтвердження витрат, пов’язаних із наданням зазначеної допомоги (у разі надання коштів), у тому числі, але не виключно, для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів, за рахунок коштів благодійної організації або його роботодавця, в тому числі в частині витрат роботодавця на обов’язковий профілактичний огляд працівника згідно із Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та на вакцинацію працівника, спрямовану на профілактику захворювань в період загрози епідемій відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та документів благополуччя населення», за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, які компенсуються виплатами з фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування (наразі цей фонд не створений).

На думку¹³ головного податкового органу, норми підпункту 165.1.19 ПКУ повинні бути застосовані роботодавцем за наявності відповідних підтвердних документів, тобто за фактом проведення лікування та медичного обслуговування платника податків (працівника). При цьому роботодавці для підтвердження фактично проведених ними витрат, пов’язаних з лікуванням та медичним обслуговуванням працівника (члена його сім’ї), повинні мати документи, що дозволяють ідентифікувати постачальника послуг (продавця товарів) та їх одержувача (покупця) і підтверджують обсяги і вартість послуг (товарів): договори на медичне обслуговування (обстеження), акти наданих послуг, платіжні та розрахункові документи тощо.

Документами, що підтверджують необхідність проведення лікування (медичного обслуговування) працівника, можуть бути будь-які документи, надані медичними закладами, що підтверджують необхідність проведення конкретного лікування (медичного обслуговування) працівника: довідки, виписки з амбулаторних (медичних) карт, рецепти тощо.¹⁴

Допомога на лікування та медичне обслуговування працівника, зазначена в підпункті 165.1.19 ПКУ, в розділі І додатка 4ДФ Податкового розрахунку відображається за ознакою доходу «143».

5. Допомога на поховання.

Згідно з підпунктом 165.1.22 ПКУ не обкладаються ПДФО кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платника податку:

• будь-якою фізичною особою, благодійною організацією, Пенсійним фондом України, відповідним структурним підрозділом місцевої державної адміністрації, фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування України або професійною спілкою;
• роботодавцем такого померлого платника податку (працівника) за його останнім місцем роботи (у тому числі перед виходом на пенсію) у розмірі, що не перевищує подвійний розмір суми, що дає право на застосування податкової соціальної пільги. Сума перевищення за її наявності остаточно оподатковується під час її нарахування (виплати, надання).

Таким чином, у 2023 році не обкладається ПДФО допомога на поховання платника податку (працівника), надана останнім роботодавцем в сумі, що не перевищує 7520 грн. (2 х 3760 грн.). Перевищення зазначеної суми обкладається ПДФО. Якщо роботодавець померлого платника податку за його останнім місцем роботи виплачує його родичам (іншим особам, які здійснюють поховання) допомогу на поховання, частина якої обкладається ПДФО (у 2023 році — частина допомоги, що перевищує 7520 грн.), то така оподатковувана частина допомоги на підставі підпункту 164.2.20 ПКУ як інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ, відображається в розділі І додатка 4ДФ Податкового розрахунку за ознакою доходу «127», а не оподатковувана ПДФО допомога на поховання — за ознакою доходу «146».

Якщо допомога на поховання надається родичам померлого працівника його останнім роботодавцем у негрошовій формі, то з метою визначення бази оподаткування ПДФО до її сумі застосовується «натуральний» коефіцієнт, встановлений пунктом 164.5 ПКУ.

ДПАУ і Федерація професійних спілок України у спільному листі від 16.02.2011 № 4284/7/17-0717, 3071/6/17-0715 та від 15.02.2011 № 58/01-16/330 роз’яснили, що профспілка може надати без оподаткування допомогу на поховання платника податку (коштами або вартістю майна чи послугами) у будь-якому розмірі. При цьому не має значення членство особи, якій буде надана зазначена допомога, в даній профспілці.

Сплата ПДФО з оподатковуваних видів (частин) матеріальної допомоги здійснюється податковим агентом в день виплати матеріальної допомоги (пп. 168.1.2 ПКУ).

Оподаткування матеріальної допомоги військовим збором

Все вищевикладене щодо оподаткування ПДФО матеріальної допомоги всіх видів стосується і військового збору (далі — ВЗ), оскільки згідно з підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ об’єктом оподаткування ВЗ є доходи, визначені статтею 163 ПКУ.

У статті 163 ПКУ зазначено, що об’єктом оподаткування резидента є, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються ПДФО під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Звільняються від оподаткування ВЗ доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (пп. 1.7 п. 16-1 підр. 10 р. ХХ ПКУ).

Таким чином, всі вищезгадані види (розміри) матеріальної допомоги, які обкладаються ПДФО, обкладаються і ВЗ.¹⁵

Нарахована сума ВЗ на матеріальну допомогу (допомогу на оздоровлення) або на її частину та перерахована сума ВЗ до бюджету відображаються у графах 5а та 5 розділу І додатка 4ДФ Податкового розрахунку.

Матеріальна допомога і єдиний соціальний внесок

Базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний соціальний внесок, ЄСВ) для роботодавців відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI є, зокрема, сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Згідно з підпунктом 5 пункту 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (в редакції наказу Мінфіну від 21.12.2020 № 790), визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄСВ передбачено Інструкцією № 5.

Як зазначалося вище, в підпункті 2.3.3 Інструкції № 5 у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат ФОП (тобто заробітної плати) вказана матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом).

Отже, якщо підприємство виплачує матеріальну допомогу, що має систематичний характер, всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом), яка надається відповідно до нормативно-правових актів або колективного договору (як за умови подання заяви працівником, так і без неї) , то така допомога, як складова заробітної плати, є базою нарахування ЄСВ.¹⁶

Матеріальна допомога, яка не включається до ФОП згідно з Інструкцією № 5, а також вказана в Переліку видів виплат, які здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1170 (далі — Перелік № 1170), не є базою нарахування ЄСВ.

Зокрема, до матеріальної допомоги, що не є базою нарахування ЄСВ, належать:

• матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання (п. 14 р. I Переліку № 1170, п. 3.31 Інструкції № 5).¹⁷ Зазначена допомога не обкладається ЄСВ незалежно від того, скільки разів на рік вона виплачується працівнику на підставі його заяв;
• соціальна допомога та виплати за рахунок коштів підприємства, встановлені колективним договором: працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною, на народження дитини, сім’ям з неповнолітніми дітьми (п. 1 р. I Переліку № 1170, п. 3.4 Інструкції № 5);
• одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами, включаючи грошову допомогу держслужбовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам (п. 2 р. I Переліку № 1170, п. 3.6 Інструкції № 5);
• оплата послуг з лікування працівників, наданих установами охорони здоров’я (п. 13 р. ІІ Переліку № 1170, п. 3.30 Інструкції № 5);¹⁸
• матеріальна та благодійна допомога, виплачена особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством (п. 3.32 Інструкції № 5).

Бухгалтерський і податковий облік матеріальної допомоги

Податковий облік ведеться за правилами, встановленими для бухгалтерського обліку, з урахуванням різниць для осіб, які їх застосовують (пп. 134.1.1 ПКУ).

Оскільки для матеріальної допомоги ПКУ не передбачає різниць, суми матеріальної допомоги, які включаються до витрат у бухгалтерському обліку, автоматично потрапляють і до «податкових» витрат.¹⁹

У бухгалтерському обліку матеріальна допомога включається до витрат таким чином: «зарплатна» матеріальна допомога — у складі витрат операційної діяльності як витрати на оплату праці, «незарплатна» матеріальна допомога — у складі інших операційних витрат (п.п. 23, 26 НП(С)БО 16 «Витрати»).

«Зарплатна» матеріальна допомога відображається на рахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» (Дт 949 Кт 661), а «незарплатна» — на рахунку 663 «Розрахунки за іншими виплатами» (Дт 949 Кт 663).