Минимальная заработная плата: порядок выплаты работникамМінімальна заробітна плата: порядок виплати працівникам

Статья 43 Конституции Украины гласит: каждый имеет право на заработную плату не ниже определенной законом.

Порядок оплаты труда граждан, состоящих в трудовых отношениях на основании заключенного трудового договора с предприятиями, учреждениями, организациями (далее — предприятия) всех форм собственности и хозяйствования, а также с физическими лицами (далее вместе — работодатели), на государственном уровне регулируется Кодексом законов о труде Украины (далее — КЗоТ), Законом Украины «Об оплате труда» от 24.03.95 г. № 108/95-ВР (далее — Закон № 108), Законом Украины «О коллективных договорах и соглашениях» от 01.07.93 г. № 3356-XII (далее — Закон о колдоговорах), законами о государственном бюджете, постановлениями Кабинета Министров Украины, различными подзаконными нормативно-правовыми актами центральных органов исполнительной власти, генеральным, отраслевыми (межотраслевыми), территориальными соглашениями, а непосредственно на предприятии — коллективным и трудовыми договорами.

КЗоТ и Законом № 108 установлены минимальные государственные гарантии в оплате труда работников, которые должны выполняться всеми работодателями. Одними из главных государственных гарантий являются минимальный должностной оклад и минимальная заработная плата.

Минимальный должностной оклад

В соответствии с частями шестыми статьи 96 КЗоТ и статьи 6 Закона № 108 минимальный должностной оклад (тарифная ставка) устанавливается в размере не меньше прожиточного минимума, установленного для трудоспособных лиц (далее — ПМТЛ) на 1 января календарного года.

Учитывая вышеизложенное, в хозрасчетной (небюджетной) сфере оклады (должностные оклады, месячные тарифные ставки) могут устанавливаться работодателями во внутренних документах — штатном расписании, коллективном договоре (при его отсутствии — другом «зарплатном» документе, например, Положении об оплате труда, утвержденном приказом руководителя предприятия), трудовых договорах с работниками — в любом размере, но не меньше размера ПМТЛ, установленного на 1 января календарного года.

Согласно статье 7 Закона Украины «О Государственном бюджете Украины на 2021 год» от 15.12.2020 г. № 1082-ІХ (далее — Закон о Госбюджете-2021) размер ПМТЛ на 1 января 2021 года составляет 2270 грн. Следовательно, в течение всего 2021 года минимальный должностной оклад должен быть установлен в размере не меньше 2270 грн.

Обращаем внимание, что увеличение размера ПМТЛ в течение 2021 года (с 1 июля до 2379 грн. и с 1 декабря до 2481 грн.) не является основанием для увеличения минимального должностного оклада, если, конечно, внутренним документом предприятия не предусмотрено иное (например, не предусмотрено, что увеличение ПМТЛ в течение календарного года влечет увеличение минимального должностного оклада на предприятии). То есть работодатели могут, но не обязаны увеличивать минимальный должностной оклад с 1 июля и с 1 декабря 2021 года в связи с увеличением размера ПМТЛ с указанных дат.

Что касается установления должностных окладов работникам в бюджетной сфере, то частью пятой статьи 96 КЗоТ и частью пятой статьи 6 Закона № 108 определено следующее: схема должностных окладов (тарифных ставок) работников учреждений, заведений и организаций, которые финансируются из бюджета (далее — бюджетные учреждения), формируется на основе:

– минимального размера должностного оклада (тарифной ставки), установленного Кабинетом Министров Украины;

– междолжностных (межквалификационных) соотношений размеров должностных окладов (тарифных ставок) и тарифных коэффициентов.

Так, 21 января 2021 года вступило в силу, но применяется с 1 января 2021 года постановление Кабинета Министров Украины «Некоторые вопросы оплаты труда работников учреждений, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы» от 20.01.2021 г. № 29, которым пункт 1 примечаний к Единой тарифной сетке разрядов и коэффициентов по оплате труда работников учреждений, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы (далее — ЕТС), приведенной в приложении 1 к постановлению Кабинета Министров Украины от 30.08.2002 г. № 1298 (далее — Постановление № 1298), дополнен новым абзацем четвертым, согласно которому должностные оклады (тарифные ставки) с 1 января 2021 года рассчитываются исходя из размера должностного оклада (тарифной ставки) работника 1 тарифного разряда — 2670 гривен, с 1 декабря 2021 года — 2893 гривны.

Таким образом, в бюджетных учреждениях в течение января – ноября 2021 года минимальный должностной оклад (тарифная ставка, ставка заработной платы), соответствующий размеру должностного оклада (тарифной ставки) работника 1 тарифного разряда, составляет 2670 грн., а с 1 декабря 2021 года предусмотрено повышение должностного оклада (тарифной ставки) работника 1 тарифного разряда ЕТС до 2893 грн. Размеры должностных окладов (тарифных ставок) работников 2 – 25 тарифных разрядов ЕТС рассчитываются согласно тарифным коэффициентам, приведенным в приложении 1 к Постановлению № 1298.

Установление минимальной заработной платы

В соответствии со статьей 2 КЗоТ право граждан Украины на труд, то есть на получение работы с оплатой труда не ниже установленного государством минимального размера, обеспечивается государством.

Минимальная заработная плата устанавливается в размере не ниже размера ПМТЛ (ст. 95 КЗоТ, ст. 9 Закона № 108).

Размер минимальной заработной платы устанавливается Верховной Радой Украины по представлению Кабинета Министров Украины не реже одного раза на год в законе о госбюджете. Размер минимальной заработной платы не может быть уменьшен в случае уменьшения размера ПМТЛ (ст. 10 Закона № 108).

Согласно статье 95 КЗоТ и статье 3 Закона № 108 минимальная заработная плата — это установленный законом минимальный размер оплаты труда за выполненную работником месячную (часовую) норму труда.

Минимальная заработная плата устанавливается одновременно в месячном и почасовом размерах.

Минимальная заработная плата является государственной социальной гарантией, обязательной на всей территории Украины для предприятий всех форм собственности и хозяйствования и физических лиц, использующих труд наемных работников, по любой системе оплаты труда.

Таким образом, если наемный работник, принятый на работу на условиях полной занятости (на полный рабочий день и полную рабочую неделю), выполняет по своей должности (профессии) установленную ему месячную (почасовую) норму труда, то размер его месячной (почасовой) заработной платы не может быть меньше законодательно установленного размера минимальной заработной платы.

Нормы труда — нормы выработки, времени, обслуживания, численности — устанавливаются для работников в соответствии с достигнутым уровнем техники, технологии, организации производства и труда (ст. 85 КЗоТ).

Под минимальной заработной платой, о которой идет речь в трудовом законодательстве (в частности, в КЗоТ и Законе № 108) и размер которой устанавливается ежегодно законом о госбюджете, понимается начисленная работнику заработная плата (т. е. до удержания из нее налога на доходы физических лиц и военного сбора).¹

В соответствии со статьей 8 Закона о Госбюджете-2021 в 2021 году минимальная заработная плата составляет:

– в месячном размере: с 1 января — 6000 грн., с 1 декабря — 6500 грн.;

– в почасовом размере: с 1 января — 36,11 грн., с 1 декабря — 39,12 грн.

Постановлением Кабинета Министров Украины «Об определении и применении минимальной заработной платы в почасовом размере» от 05.05.2010 г. № 330 (далее — Постановление № 330) установлены особенности применения минимальной заработной платы в почасовом размере. Согласно подпункту 2 пункта 1 Постановления № 330 минимальная заработная плата в почасовом размере определяется исходя из размера минимальной заработной платы на месяц и среднемесячной нормы продолжительности рабочего времени за год при 40-часовой рабочей неделе.

Среднемесячная норма продолжительности рабочего времени при 40-часовой рабочей неделе в расчете на весь 2021 год составляет 166,17 рабочих часов (1994 р. ч. : 12 мес.).² Следовательно, расчетная величина минимальной заработной платы в почасовом размере в январе – ноябре 2021 года составляет 36,11 грн. (6000 грн. : 166,17 р. ч.), в декабре 2021 года — 39,12 грн. (6500 грн. : 166,17 р. ч.). Статьей 8 Закона о Госбюджете-2021 минимальная заработная плата в почасовом размере установлена в этом же размере: в январе – ноябре — 36,11 грн., в декабре — 39,12 грн.

В соответствии с пунктом 2 Постановления № 330 минимальная заработная плата в почасовом размере применяется:

– на предприятиях независимо от формы собственности в случае установления в коллективных договорах или по согласованию с профсоюзными или другими органами, уполномоченными на представительство трудовым коллективом, почасовой оплаты труда с применением соответствующих нормированных заданий и учета фактического рабочего времени;

– физическими лицами, использующими наемный труд с почасовой оплатой труда;

– в учреждениях и организациях, которые финансируются из бюджета, в случае принятия Кабинетом Министров Украины решения об установлении работникам почасовой оплаты труда (такие решения оформляются в виде постановлений правительства).

Обеспечение минимальной заработной платы

Статьей 3-1 Закона № 108 установлены гарантии обеспечения минимальной заработной платы (далее — МЗП), которые заключаются в следующем.

Размер заработной платы работника за полностью выполненную месячную (часовую) норму труда не может быть ниже размера МЗП (ч. первая ст. 3-1 Закона № 108).

Если начисленная заработная плата работника, выполнившего месячную норму труда, ниже законодательно установленного размера МЗП, работодатель проводит доплату до уровня МЗП, которая выплачивается ежемесячно одновременно с выплатой заработной платы (ч. третья ст. 3-1 Закона № 108).

Если размер заработной платы в связи с периодичностью выплаты ее составляющих ниже размера МЗП, осуществляется доплата до уровня МЗП (ч. четвертая ст. 3-1 Закона № 108).

Следовательно, если работник, работающий на условиях полной занятости, выполняет месячную норму труда, установленную ему графиком работы, но его месячная заработная плата оказывается меньше МЗП в месячном размере (в 2021 году в январе – ноябре — меньше 6000 грн., в декабре — меньше 6500 грн.), то работодатель обязан начислить такому работнику доплату до уровня МЗП.

В случае заключения трудового договора о работе на условиях неполного рабочего времени, а также при невыполнении работником в полном объеме месячной (часовой) нормы труда МЗП выплачивается пропорционально выполненной норме труда (ч. пятая ст. 3-1 Закона № 108).

Таким образом, если работник работает на условиях неполного рабочего времени или не выполнил месячную (часовую) норму труда по любым другим причинам (например, находился в отпуске, болел, выполнял государственные или общественные обязанности, не работал по причине простоя, был отстранен от работы, прогуливал и т. д.), то доплата начисляется не до размера МЗП в месячном размере, а до размера МЗП, исчисленной пропорционально выполненной норме труда (отработанному времени).

Например, если работник предприятия занимает 0,5 должности (работает на условиях неполного рабочего дня — 4 часа в день при 8-часовом рабочем дне на предприятии), то он выполняет только половину месячной нормы труда (отрабатывает только половину рабочего времени в месяце), следовательно, для него МЗП, исчисленная пропорционально выполненной норме труда (отработанному времени), будет составлять 0,5 МЗП в месячном размере, т. е. в январе – ноябре 2021 года — 3000 грн. (6000 грн. х 0,5), в декабре 2021 года — 3250 грн. (6500 грн. х 0,5).

МЗП в почасовом размере применяется на предприятиях, в учреждениях, организациях независимо от форм собственности и у физических лиц, использующих наемный труд, в случае применения почасовой оплаты труда (ч. шестая ст. 3-1 Закона № 108).

Следовательно, в случае выполнения установленной нормы труда (объема работ) работникам, которым установлены месячные оклады (месячные тарифные ставки), должна быть выплачена как минимальная государственная гарантия в оплате труда — заработная плата в размере не ниже МЗП в месячном размере, а работникам с почасовой оплатой труда — заработная плата в размере не ниже МЗП в почасовом размере.³

Учитывая вышеизложенное, часовая ставка у работников, которым установлена почасовая оплата труда, не может быть меньше МЗП в почасовом размере, но месячная заработная плата таких работников может быть меньше МЗП в месячном размере.

Например, в феврале (июне) 2021 года месячная норма рабочего времени для предприятий с 40-часовой 5-дневной рабочей неделей с выходными днями в субботу и воскресенье составляет 160 рабочих часов. Если работнику с почасовой оплатой труда часовая ставка установлена на уровне МЗП в почасовом размере — 36,11 грн., то при выполнении месячной нормы труда в феврале (июне) 2021 года его месячная заработная плата составит 5777,60 грн. (160 отраб. ч. х 36,11 грн.), что меньше МЗП в месячном размере (5777,60 грн. < 6000 грн.). Но в этом случае работодатель не обязан начислять работнику с почасовой оплатой труда доплату до МЗП в месячном размере (до 6000 грн.), поскольку для такого работника работодателем выполнена другая минимальная государственная гарантия — часовая ставка установлена не ниже (на уровне) МЗП в почасовом размере. Но с 1 декабря 2021 года часовая ставка у работника должна быть увеличена до уровня не ниже 39,12 грн.

Выплаты, которые не включаются в минимальную заработную плату
согласно Закону Украины «Об оплате труда»

Согласно части второй статьи 3-1 Закона № 108 при исчислении размера заработной платы работника для обеспечения ее минимального размера не учитываются:

– доплата за работу в неблагоприятных условиях труда и повышенного риска для здоровья;

– доплата за работу в ночное время;

– доплата за работу в сверхурочное время;

– доплата за разъездной характер работ;

– премии к праздничным и юбилейным датам.

Остановимся детально на вышеперечисленных выплатах, которые не включаются в МЗП и выплачиваются сверх нее.

1. Доплаты за работу в неблагоприятных условиях труда и повышенного риска для здоровья.

Единый и исчерпывающий перечень указанных доплат действующим законодательством не определен.

В то же время, учитывая нормы статьи 100 КЗоТ и других нормативно-правовых актов, можно сделать вывод, что к доплатам за работу в неблагоприятных условиях труда и повышенного риска для здоровья относятся:

– доплаты за тяжелую работу;

– доплаты за работу с вредными (особо вредными) и опасными (особо опасными) условиями труда, которые выплачиваются по результатам аттестации рабочих мест;

– доплаты за работу с особыми природными географическими и геологическими условиями;

– доплаты за работу в условиях повышенного риска для здоровья;

– доплаты за работу в зоне отчуждения;

– доплаты за работу с дезинфицирующими средствами и работу по уборке помещений (общих уборных и санузлов).

Касательно последней доплаты следует учитывать, что она может относиться к доплатам за работу с вредными условиями труда или к доплатам за работу в условиях повышенного риска для здоровья.

Так, в сфере образования в приложении 9 к Инструкции о порядке исчисления заработной платы работников образования, утвержденной приказом Министерства образования Украины от 15.04.93 г. № 102, приведен Перечень работ с неблагоприятными условиями труда, на которых устанавливаются доплаты рабочим, специалистам и служащим с тяжелыми и вредными, особо тяжелыми и особо вредными условиями труда. В разделе I этого Перечня к видам работ с тяжелыми и вредными условиями труда, на которых устанавливаются доплаты в размере до 12% оклада, отнесены, в частности:

– работы, связанные с чисткой выгребных ям, мусорных ящиков и канализационных колодцев, проведением их дезинфекции (п. 1.147);

– работы по стирке белья вручную с использованием моющих и дезинфицирующих средств (п. 1.156);

– работы с хлорированием воды, с изготовлением дезинфицирующих растворов, работы с их использованием (п. 1.159);

– уборка помещений, где выполняются работы, предусмотренные в разделе I (п. 1.181).

Согласно подпунктам 3.4.5 и 3.4.7 Условий оплаты труда работников учреждений здравоохранения и учреждений социальной защиты населения, утвержденных приказом Министерства труда и социальной политики Украины, Министерства здравоохранения Украины от 05.10.2005 г. № 308/519 (далее — Условия № 308/519), устанавливаются:

– доплата в размере до 12% должностного оклада (тарифной ставки) рабочим учреждений здравоохранения и учреждений социальной защиты населения, занятым на работах с вредными и тяжелыми условиями труда, по результатам аттестации рабочих мест. Перечень работ с тяжелыми и вредными условиями труда, на которых устанавливается указанная доплата, приведен в приложении 6 к Условиям № 308/519;

– доплата в размере 10% должностного оклада (тарифной ставки) работникам (в т. ч. младшим медицинским сестрам), использующим в работе дезинфицирующие средства, а также работникам, занятым уборкой туалетов.

Кроме того, пунктом 60 раздела XXII «Общие профессии по всем отраслям хозяйства» Списка производств, работ, профессий и должностей работников, работа которых связана с повышенной нервно-эмоциональной и интеллектуальной нагрузкой или выполняется в особых природных географических и геологических условиях и условиях повышенного риска для здоровья, который дает право на ежегодный дополнительный отпуск за особый характер труда (приложение 2), утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 17.11.97 г. № 1290, работа уборщика служебных помещений, занятого уборкой общих уборных и санузлов, признана выполняемой в условиях повышенного риска для здоровья.

В пункте 37 Перечня работ с повышенной опасностью, утвержденного приказом Государственного комитета Украины по надзору за охраной труда от 26.01.2005 г. № 15, указаны работы по дезактивации, дезинсекции, дератизации и дезинфекции помещений.

Таким образом, доплаты за работу с дезинфицирующими средствами, за уборку помещений (в т. ч. уборных и санузлов), где выполняются работы с применением дезинфицирующих средств (в т. ч. с хлорированием воды), как за работу с неблагоприятными (вредными) условиями труда или в условиях повышенного риска для здоровья, не включаются в МЗП.⁴

Учитывая вышеизложенное, сверх МЗП выплачиваются доплаты работникам за использование в работе дезинфицирующих средств, а также работникам, занятым уборкой туалетов, предусмотренные вышеуказанными нормативными актами⁵, а также предусмотренные для работников бюджетной сферы абзацем «ґ» подпункта 3 пункта 3 Постановления № 1298 и абзацем «ґ» подпункта 3 пункта 4 приказа Министерства образования и науки Украины «Об упорядочении условий оплаты труда и утверждении схем тарифных разрядов работников учебных заведений, учреждений образования и научных учреждений» от 26.09.2005 г. № 557, в размере 10% должностного (месячного) оклада.

2. Доплата за работу в ночное время.

Статьей 108 КЗоТ предусмотрено, что работа в ночное время (с 22.00 до 6.00) оплачивается в повышенном размере, устанавливаемом генеральным, отраслевым (региональным) соглашениями и коллективным договором, но не ниже 20% тарифной ставки (оклада) за каждый час работы в ночное время.⁶

В приложении 3 к Генеральному соглашению о регулировании основных принципов и норм реализации социально-экономической политики и трудовых отношений в Украине на 2019 – 2021 годы от 14.05.2019 г. (далее — Генеральное соглашение) установлено, что размер доплаты за работу в ночное время составляет 35% часовой тарифной ставки (должностного оклада) за каждый час работы в это время.

Целым рядом отраслевых соглашений определено, что размер доплаты за работу в ночное время составляет 40% (45%) часовой тарифной ставки (должностного оклада) за каждый час работы в это время.

Таким образом, доплата за работу в ночное время, начисляемая работникам в размере, установленном генеральным, отраслевым, территориальным соглашениями и коллективным договором, но не ниже 20% тарифной ставки (оклада) за каждый час работы в ночное время, выплачивается сверх МЗП.

3. Доплата за работу в сверхурочное время.

Согласно статье 106 КЗоТ при почасовой системе оплаты труда работа в сверхурочное время оплачивается в двойном размере часовой ставки. При сдельной системе оплаты труда за работу в сверхурочное время выплачивается доплата в размере 100% тарифной ставки работника соответствующей квалификации, оплата труда которого осуществляется по почасовой системе, — за все отработанные сверхурочные часы. В случае суммированного учета рабочего времени оплачиваются как сверхурочные все часы, отработанные свыше установленного рабочего времени в учетном периоде, в вышерассмотренном порядке.⁷

Таким образом, вышеуказанная оплата сверхурочно отработанного времени при работе с повременной оплатой труда (двойной размер часовой ставки), в том числе при суммированном учете рабочего времени, и доплата за работу в сверхурочное время при сдельной системе оплаты труда (в размере 100% тарифной ставки) выплачиваются сверх МЗП.⁸

4. Доплата за разъездной характер работ.

Порядок установления и размеры доплаты за разъездной характер работ определены постановлением Кабинета Министров Украины «О надбавках (полевом обеспечении) к тарифным ставкам и должностным окладам работников, направленных для выполнения монтажных, наладочных, ремонтных и строительных работ, и работников, работа которых выполняется вахтовым методом, постоянно проводится в дороге или имеет разъездной (передвижной) характер» от 31.03.99 г. № 490 (далее — Постановление № 490).

Размер доплаты (в терминологии Постановления № 490 — надбавки, полевого обеспечения) за разъездной характер работ хозрасчетные предприятия устанавливают самостоятельно в коллективном договоре, а при его отсутствии — в другом внутреннем «зарплатном» документе, утвержденном приказом руководителя предприятия. Также размер доплаты (надбавки, полевого обеспечения) за разъездной характер работ может быть определен в трудовых договорах (контрактах) с работниками.⁹

Обращаем внимание, что под доплатой за разъездной характер работ, о которой говорится в части второй статьи 3-1 Закона № 108 и которая не включается в МЗП, понимаются все доплаты (надбавки, полевое обеспечение), о которых идет речь в Постановлении № 490, т. е. выплачиваемые к тарифным ставкам и должностным окладам работников, направленных для выполнения монтажных, наладочных, ремонтных и строительных работ, и работников, работа которых выполняется вахтовым методом, постоянно проводится в дороге или имеет разъездной (передвижной) характер.

Для установления доплаты (надбавки, полевого обеспечения) за разъездной характер работ необходимо в коллективном договоре (другом внутреннем документе предприятия) определить перечень должностей и профессий работников, которые выполняют «разъездные» работы и имеют право на получение указанной доплаты (надбавки, полевого обеспечения), условия выплаты и механизм начисления доплаты.¹⁰

Таким образом, доплата (надбавка, полевое обеспечение) за разъездной характер работ в размере, установленном коллективным договором (другим внутренним документом), не включается в МЗП.¹¹

Также отметим, что доплаты (надбавки, полевое обеспечение), о которых идет речь в Постановлении № 490, указаны в пункте 3.16 раздела 3 «Прочие выплаты, которые не относятся к фонду оплаты труда» Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13.01.2004 г. № 5 (далее — Инструкция № 5). То есть доплаты (надбавки, полевое обеспечение) за разъездной характер работ не включаются в фонд оплаты труда (далее — ФОТ). Следовательно, еще и по этой причине они должны выплачиваться сверх МЗП.

5. Премии к праздничным и юбилейным датам.

К указанным премиям относятся одноразовые премии, которые согласно приказу руководителя предприятия выплачиваются всем или большинству или отдельным работникам к государственным и профессиональным праздникам (например, женщинам — к Международному женскому дню, работникам – участникам АТО (ООС) — ко Дню защитника Украины, бухгалтерам — ко Дню Бухгалтера и аудитора, шахтерам — ко Дню шахтера, химикам — ко Дню химика, геологам — ко Дню геолога), к личным праздникам или юбилеям работников (например, ко Дню рождения, 10-летию работы на предприятии), к юбилейной дате работодателя (например, к 25-летию основания предприятия).

Перечень государственных праздников определен статьей 73 КЗоТ, а коллективным договором или другим внутренним документом работодателя может быть определен перечень праздничных и юбилейных дат, к которым работникам выплачиваются премии, не включаемые в МЗП.¹²

Условием невключения рассматриваемых премий в МЗП является указание в приказе руководителя предприятия праздничной или юбилейной даты, к которой приурочена выплата премии. 

Таким образом, сверх МЗП выплачиваются только премии к праздничным и юбилейным датам, а все прочие одноразовые премии (вознаграждения), а таже производственные (постоянные) премии, включаются в МЗП.¹³

Выплаты, которые не включаются в минимальную заработную плату
из-за специфики их начисления

Кроме вышеперечисленных выплат, которые не включаются в МЗП на основании части второй статьи 3-1 Закона № 108, существуют и другие выплаты, которые из-за специфики их начисления не могут быть включены в МЗП.

Поскольку, как отмечалось выше, МЗП выплачивается пропорционально выполненной норме труда, то в случаях, когда работник не работал (не выполнял свои трудовые обязанности), но за ним согласно законодательству сохранялась средняя заработная плата (за время отпуска, выполнения государственных или общественных обязанностей, прохождения военной службы в особый период, переподготовки и повышения квалификации, служебной командировки, временной нетрудоспособности, прохождения медосмотра, сдачи крови работниками-донорами и т. п.) или начислялась выплата, исчисляемая из средней заработной платы (компенсация за неиспользованный отпуск, материальная помощь, помощь на оздоровление, выходное пособие и т. п.), такие выплаты не являются заработной платой, которую работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу (являются выплатами за неотработанное время), поэтому они не учитываются в составе начисленной заработной платы для ее сравнения с МЗП.¹⁴ Это касается всех «среднезарплатных» выплат, которые исчисляются согласно нормам Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.95 г. № 100 (далее — Порядок № 100), и Порядка исчисления средней заработной платы (дохода, денежного обеспечения) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 26.09.2001 г. № 1266 (далее — Порядок № 1266).

В то же время если работнику за время служебной командировки в соответствии с положениями части четвертой статьи 121 КЗоТ или Закона Украины «О государственной службе» от 10.12.2015 г. № 889-VIII выплачивается обычная заработная плата (т. е. за рабочие дни командировки выплачивается не среднедневной, а дневной заработок, поскольку последний больше), то она учитывается в составе начисленной работнику месячной заработной платы для ее сравнения с МЗП.¹⁵

Не включаются в МЗП выплаты, которые указаны в подпункте 2.2.12 «Оплата за неотработанное время» Инструкции № 5, в частности¹⁶:

– оплата отпусков;

– денежная компенсация за неиспользованные дни ежегодных (основного и дополнительных) отпусков и дополнительных отпусков работникам, имеющим детей;

– средний заработок по основному месту работы работников за время их обучения с отрывом от производства в системе повышения квалификации и переподготовки кадров;

– средний заработок за время выполнения государственных или общественных обязанностей, если они выполняются в рабочее время;

– оплата работникам-донорам дней обследования, сдачи крови и отдыха, которые предоставляются после каждого дня сдачи крови или дней, присоединенных по желанию работника к ежегодному отпуску;

– оплата, которая сохраняется за работником, подлежащим медицинскому осмотру, по основному месту работы за время пребывания в медицинском учреждении на обследовании;

– оплата простоев не по вине работника.

Что касается последней выплаты (оплаты простоя), то, напомним, что согласно статье 34 КЗоТ простой — это приостановление работы, вызванное отсутствием организационных или технических условий, необходимых для выполнения работы, неотвратимой силой или другими обстоятельствами. Следовательно, поскольку во время простоя работа работником не выполняется, нет оснований считать период простоя отработанным временем и, соответственно, нет оснований включать в МЗП оплату простоя не по вине работника (в размере не ниже 2/3 тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада) или в размере среднего заработка — ст. 113 КЗоТ).¹⁷ В этом случае МЗП для работника исчисляется пропорционально выполненной норме труда (отработанному времени).

Кроме того, не включается в МЗП компенсация работникам утраты части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты (далее — компенсация), несмотря на то, что согласно подпункту 2.2.8 Инструкции № 5 она относится к фонду дополнительной заработной платы ФОТ. Это объясняется тем, что указанная компенсация не является вознаграждением за труд (выплатой за выполненную работу или отработанное время), а по своей сути является финансовой санкцией, налагаемой на работодателя за нарушение им сроков выплаты заработной платы, денежные средства от которой выплачиваются работнику. Исходя из норм статьи 1 Закона Украины «О компенсации гражданам утраты части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» от 19.10.2000 г. № 2050-III (далее — Закон № 2050) и пункта 1 Порядка проведения компенсации гражданам утраты части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 21.02.2001 г. № 159 (далее — Порядок № 159), действие этих документов о проведении компенсации распространяется на предприятия в любых случаях нарушения установленных сроков выплаты доходов (заработной платы), в т. ч. по вине собственника или уполномоченного им органа (лица).

Компенсация начисляется в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты денежных доходов, начисленных гражданам, в т. ч. заработной платы. Выплата компенсации осуществляется в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности по заработной плате за соответствующий месяц (ст. 2, 4 Закона № 2050, п. 2, 5 Порядка № 159).¹⁸

Таким образом, компенсация, которая не является выплатой за выполненную работу (отработанное время), должна быть выплачена работнику сверх МЗП.¹⁹

Также не включаются в МЗП:

– материальная помощь, имеющая систематический характер, предоставляемая всем или большинству работников (на оздоровление, в связи с экологическим состоянием), которая включается в ФОТ (пп. 2.3.3 Инструкции № 5);²⁰

– выплаты социального характера в денежной и натуральной форме, относящиеся к прочим поощрительным и компенсационным выплатам ФОТ (пп. 2.3.4 Инструкции № 5).

Невключение вышеуказанных выплат в МЗП объясняется тем, что они не являются вознаграждением за труд (выполненную работу, отработанное время) и не включаются в месячную (часовую) норму труда, а в соответствии с частью первой статьи 3-1 Закона № 108 не может быть ниже размера МЗП размер заработной платы работника за полностью выполненную месячную (часовую) норму труда.

Также не включаются в МЗП выплаты работникам, которые не являются заработной платой, т. е. которые не включаются в ФОТ согласно разделу 3 Инструкции № 5.

К таким выплатам, в частности, относятся:

– оплата первых пяти дней временной нетрудоспособности, осуществляемая  за счет денежных средств работодателя, и пособие по временной нетрудоспособности, выплачиваемое за счет денежных средств ФССУ (далее вместе — «больничные»), пособие по беременности и родам (далее — «декретные»), выплачиваемое за счет денежных средств ФССУ (п. 3.2, 3.3 Инструкции № 5);²¹

– взносы предприятий согласно договорам добровольного медицинского и пенсионного страхования работников и членов их семей (п. 3.5 Инструкции № 5);

– суммы выходного пособия при прекращении трудового договора (п. 3.8 Инструкции № 5);

– расходы на командировку: суточные (в полном объеме), стоимость проезда, расходы на наем жилого помещения; компенсационные выплаты и суточные, выплачиваемые при переезде на работу в другую местность согласно действующему законодательству (п. 3.15 Инструкции № 5);

– материальная помощь разового характера, предоставляемая предприятием отдельным работникам в связи с семейными обстоятельствами, на оплату лечения, оздоровление детей, погребение (п. 3.31 Инструкции № 5).²²

Выплаты, которые включаются в минимальную заработную плату

В МЗП включаются все выплаты, относящиеся к заработной плате (включающиеся в ФОТ), кроме вышерассмотренных выплат, которые согласно части второй статьи 3-1 Закона № 108 или из-за специфики их начисления не включаются в МЗП.

Напомним, что согласно статье 1 Закона № 108 заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу.

Составляющие заработной платы (ФОТ) определены в статье 2 Закона № 108 и детализированы в Инструкции № 5:

– основная заработная плата — устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для работников и должностных окладов для служащих;

– дополнительная заработная плата — включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с выполнением производственных заданий и функций;

– прочие поощрительные и компенсационные выплаты — к ним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, выплаты в рамках грантов, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.

Что касается сумм индексации заработной платы, то, напомним, что проведение индексации заработной платы предусмотрено законодательством об оплате труда, а именно статьей 33 Закона № 108, а также статьей 95 КЗоТ. Порядок и механизм проведения индексации определены Законом Украины «Об индексации денежных доходов населения» от 03.07.91 г. № 1282-XII и Порядком проведения индексации денежных доходов населения, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 17.07.2003 г. № 1078 (далее — Порядок № 1078). Суммы индексации как гарантированные выплаты, предусмотренные действующим законодательством, относятся к дополнительной заработной плате (ч. вторая ст. 2 Закона № 108, пп. 2.2.7 Инструкции № 5). В месяцах, в которых возникает право на проведение индексации заработной платы, сумма индексации определяется из расчета полного рабочего времени, а выплачивается пропорционально отработанному времени (абз. шестой п. 4 Порядка № 1078).²³

Учитывая вышеизложенное, а также то, что суммы индексации заработной платы не включены в исчерпывающий перечень выплат, которые не учитываются при исчислении размера заработной платы для обеспечения ее минимального размера (ч. вторая ст. 3-1 Закона № 108), суммы индексации включаются в МЗП.²⁴

Доплата за работу в вечернее время (с 18.00 до 22.00), которая выплачивается работникам при многосменном режиме работы на предприятиях, находящихся в сфере действия Генерального соглашения (в размере 20% часовой ставки за каждый час работы в вечернее время) или согласно коллективному договору, является дополнительной заработной платой (пп. 2.2.1 Инструкции № 5), поэтому она включается в МЗП²⁵, в отличие от доплаты за работу в ночное время, которая согласно части второй статьи 3-1 Закона № 108 не включается в МЗП (см. выше).

Повышенная оплата (доплата) за работу в выходные, праздничные и нерабочие дни, порядок начисления которой определен статьями 72 и 107 КЗоТ, как гарантированная выплата, предусмотренная действующим законодательством, является составляющей дополнительной заработной платы (ч. вторая ст. 2 Закона № 108, пп. 2.2.1, 2.2.4 Инструкции № 5), поэтому как выплата за отработанное время учитывается в составе начисленной работнику заработной платы для ее сравнения с МЗП.²⁶ Это согласуется с нормами части второй статьи 3-1 Закона № 108, в которой не упоминается оплата за работу в выходные, праздничные и нерабочие дни (в отличие от оплаты за работу в сверхурочное время).

Кроме того, включаются в МЗП, в частности:

– повышение должностных окладов работников, например, на 25% за работу в учреждениях и организациях, расположенных на территории населенных пунктов, которым предоставлен статус горных, за работу в определенных типах заведений, подразделениях и на должностях, работа в которых дает право на повышение должностных окладов на 15% в связи с вредными и тяжелыми условиями труда (в этом случае повышение должностного оклада является частью такого должностного оклада);²⁷

– доплаты за: совмещение профессий (должностей), выполнение обязанностей временно отсутствующего работника, расширение зоны обслуживания или увеличение объема работ, интенсивность труда, руководство бригадой, наставничество, ненормированный рабочий день, экономию материалов и ресурсов (в частности водителям за экономию горючего), допуск к государственной/коммерческой тайне, за научную степень;²⁷

– надбавки за: классность водителям транспортных средств, выполнение особой работы на срок ее выполнения, высокие достижения в труде, высокое профессиональное мастерство, знание/использование в работе иностранных языков, выслугу лет и непрерывное время работы, почетные и спортивные звания, особые условия работы работникам библиотек, ранг государственного служащего, престижность педагогической работы;²⁷

– все виды премий (вознаграждений), кроме указанных в части второй статьи 3-1 Закона № 108 премий к праздничным и юбилейным датам.²⁸

Определение суммы доплаты до минимальной заработной платы

Как отмечалось выше, доплата до уровня МЗП начисляется, если:

– начисленная заработная плата работника, выполнившего месячную норму труда, ниже размера МЗП (ч. третья ст. 3-1 Закона № 108);

– размер заработной платы в связи с периодичностью выплаты ее составляющих ниже размера МЗП (ч. четвертая ст. 3-1 Закона № 108).

Сумма доплаты до МЗП при выполнении месячной нормы труда определяется как разность между размером МЗП в месячном размере и размером фактически начисленной работнику заработной платы за месяц.

В случае работы на условиях неполного рабочего времени, а также при невыполнении работником в полном объеме месячной нормы труда МЗП выплачивается пропорционально выполненной норме труда (ч. пятая ст. 3-1 Закона № 108).

Если работник не выполнил месячную норму труда, то для него в этом месяце сначала исчисляется МЗП пропорционально выполненной норме труда (далее — «пропорциональная» МЗП), а затем определяется сумма доплаты до «пропорциональной» МЗП. Размер доплаты определяется как разность между размером «пропорциональной» МЗП и размером фактически начисленной заработной платы работнику за месяц.

Доплата до МЗП не начисляется, если работник весь месяц не работал (не имеет ни одного отработанного дня), в том числе из-за его невыхода на работу (прогул либо отсутствие по другим неуважительным причинам) или если за все рабочие (календарные) дни месяца ему согласно законодательству начислена средняя заработная плата (отпускные, «больничные», «декретные», средний заработок за время прохождения военной службы в особый период, за время выполнения государственных или общественных обязанностей и т. п.) либо оплата за время простоя согласно статье 113 КЗоТ.

Что касается выплаты МЗП внутренним совместителям, то необходимо учитывать, что для них определение начисленной заработной платы, которая сравнивается с МЗП, осуществляется по каждому месту работы (должности) отдельно, поскольку с работником-совместителем по каждому месту работу отдельно заключается трудовой договор и устанавливается порядок оплаты труда (оклад, доплаты, надбавки, премии и т. д.). Суммирование заработной платы внутреннего совместителя, начисленной по двум (трем и т. д.) местам работы (должностям) на одном предприятии, для ее сравнения с МЗП в месячном размере законодательством не предусмотрено. То есть начисленная внутреннему совместителю по каждому месту работы (должности) отдельно заработная плата должна сравниваться с МЗП в месячном размере (при работе на полную ставку и выполнении месячной нормы труда) или с «пропорциональной» МЗП (при работе на неполную ставку или при невыполнении месячной нормы труда).²⁹

Также обращаем внимание на следующий нюанс: если в текущем месяце работнику, выполнившему месячную норму труда, начисляется заработная плата за текущий месяц в размере меньше МЗП, а также доначисляется заработная плата (например, премия, доплата, надбавка) за предыдущий месяц из-за ошибочного ее неначисления в предыдущем месяце, то такая доначисленная заработная плата за предыдущий месяц должна начисляться сверх МЗП за текущий месяц³⁰, поскольку такое доначисление за предыдущий месяц не является заработной платой за выполненную норму труда в текущем месяце. При этом корректировка начисленной заработной платы (в частности, уменьшение размера или отмена доплаты до МЗП) в предыдущем месяце не осуществляется (доначисленная сумма относится к доходу текущего месяца). Это согласуется с подпунктом 1.6.2 Инструкции № 5, согласно которому если начисления ФОТ осуществляются за предыдущий период, в частности в связи с уточнением количества отработанного времени, выявлением ошибок, они отражаются в ФОТ того месяца, в котором были осуществлены начисления.

Кроме того, необходимо учитывать такой аспект: сумма доплаты до МЗП в силу специфики ее расчета определяется только в конце месяца (когда известны суммы всех начисленных работнику выплат и количество отработанного им времени в отчетном месяце) и начисляется (выплачивается) одновременно с начислением (выплатой) заработной платы за ІІ половину месяца. При выплате заработной платы (аванса) за І половину месяца доплата до МЗП (часть такой доплаты) работнику не выплачивается.

Учитывая все вышеизложенное, далее на конкретных примерах рассмотрим порядок начисления работникам заработной платы в размере не ниже МЗП.

ПРИМЕР 1

Определение месячного дохода работника, отработавшего весь месяц,
если ему начислены оклад, производственная премия, премия ко Дню рождения,
индексация, доплаты за работу с вредными условиями труда и сверхурочную работу

Сотруднику, который работает на условиях полной занятости, установлен оклад в размере 5000 грн. В феврале 2021 года он выполнил месячную норму труда — отработал 20 рабочих дней (160 рабочих часов), что предусмотрено графиком его работы на этот месяц, а также отработал сверхурочно 4 часа. За февраль работнику начислена заработная плата в размере оклада — 5000 грн., а также:

– производственная премия в размере 15% оклада — в сумме 750 грн. (5000 грн. х 15%);

– доплата за работу с вредными условиями труда в размере 10% оклада — в сумме 500 грн. (5000 грн. х 10%);

– доплата за работу в сверхурочное время в сумме 250 грн. (5000 грн. : 160 р. ч. х 4 отраб. сверхур. ч. х 2);

– премия ко Дню рождения (к праздничной дате) в сумме 1000 грн.;

– индексация в сумме 72,64 грн. (2270 грн. х 3,2%), поскольку базовым месяцем является сентябрь 2020 года.

На основании части второй статьи 3-1 Закона № 108 не учитываются в составе начисленной работнику заработной платы для ее сравнения с МЗП:

– доплата за работу с вредными условиями труда в сумме 500 грн.;

– доплата за работу в сверхурочное время в сумме 250 грн.;

– премия ко Дню рождения в сумме 1000 грн.

Таким образом, учитываются в составе начисленной работнику заработной платы за месяц для ее сравнения с МЗП:

– оклад в сумме 5000 грн. (основная заработная плата — пп. 2.1.1 Инструкции № 5);

– производственная премия в сумме 750 грн. (дополнительная заработная плата — пп. 2.2.2 Инструкции № 5);

– индексация в сумме 72,64 грн. (дополнительная заработная плата — пп. 2.2.7 Инструкции № 5).

Общая начисленная работнику заработная плата, подлежащая сравнению с МЗП:

5000 + 750 + 72,64 = 5822,64 грн.

Поскольку указанная сумма оказалась меньше МЗП (5822,64 грн. < 6000 грн.), определим сумму доплаты до МЗП:

6000 – 5822,64 = 177,36 грн.

Общая сумма дохода, подлежащего начислению работнику в феврале:

5000 грн. (оклад) + 750 грн. (производственная премия) + 72,64 грн. (индексация) + 177,36 грн. (доплата до МЗП) + 500 грн. (доплата за работу с вредными условиями труда) + 250 грн. (доплата за работу в сверхурочное время) + 1000 грн. (премия ко Дню рождения) = 7750 грн.

ПРИМЕР 2

Определение месячного дохода работника, отработавшего весь месяц,
если ему начислены оклад, надбавка за разъездную работу, доплата за работу в выходной день,
компенсация за задержку выплаты заработной платы и материальная помощь

Сотруднику, работающему на условиях полной занятости, установлен оклад в размере 5500 грн. В марте 2021 года он выполнил месячную норму труда — отработал 22 рабочих дня (176 рабочих часов), что предусмотрено графиком его работы на этот месяц, и, кроме того, отработал 6 часов в свой выходной день — субботу 13 марта согласно приказу руководителя предприятия.

За март работнику начислена заработная плата в размере оклада — 5500 грн., а также:

– надбавка за разъездной характер работ в сумме 1260 грн. (70 грн. х 18 отраб. д.), поскольку работник 18 рабочих дней выполнял работу, имеющую разъездной характер;

– оплата за работу в выходной день, к которой работник привлекался на основании приказа руководителя предприятия, в сумме 375 грн. (5500 грн. : 176 р. ч. х 6 отраб. ч. х 2);

– компенсация за задержку выплаты заработной платы в сумме 2672,50 грн. (2500 грн. х 1,069), поскольку 22 марта работнику была выплачена заработная плата за февраль 2015 года в сумме 2500 грн.;

– материальная помощь разового характера в сумме 3000 грн. согласно заявлению работника.

На основании части второй статьи 3-1 Закона № 108 надбавка за разъездной характер работ в сумме 1260 грн. не учитывается в составе начисленной работнику заработной платы для ее сравнения с МЗП.

Кроме того, как выплаты за неотработанное время (выплаты, не связанные с выполнением нормы труда) не включаются в МЗП:

– компенсация за задержку выплаты заработной платы в сумме 2672,50 грн.;

– материальная помощь в сумме 3000 грн.

Таким образом, учитываются в составе начисленной работнику заработной платы за месяц для ее сравнения с МЗП:

– оклад в сумме 5500 грн. (основная заработная плата — пп. 2.1.1 Инструкции № 5);

– оплата за работу в выходной день в сумме 375 грн. (дополнительная заработная плата — пп. 2.2.1 Инструкции № 5).

Общая начисленная работнику заработная плата, подлежащая сравнению с МЗП:

5500 + 375 = 5875 грн.

Поскольку указанная сумма оказалась меньше МЗП (5875 грн. < 6000 грн.), определим сумму доплаты до МЗП:

6000 – 5875 = 125 грн.

Общая сумма дохода, начисленного работнику в марте:

5500 грн. (оклад) + 375 грн. (оплата за работу в выходной день) + 125 грн. (доплата до МЗП) + 1260 грн. (надбавка за разъездной характер работ) + 2672,50 грн. (компенсация за задержку выплаты зарплаты) + 3000 грн. (материальная помощь) = 12 932,5 грн.

ПРИМЕР 3

Определение месячного дохода работника, отработавшего весь месяц,
если ему начислены оклад, доплаты за работу в вечернее и ночное время, за работу в праздничный день,
за высокое профессиональное мастерство и премия к юбилейной дате

На непрерывно работающем предприятии работники структурного подразделения работают посменно, в том числе в вечернее и ночное время. Работникам установлен суммированный учет рабочего времени с учетным периодом — квартал. Норма рабочего времени, установленная в марте 2021 года для одного из работников этого подразделения, составляет 172 рабочих часа (далее — р. ч.). Работник в марте выполнил норму рабочего времени — отработал 172 часа (далее — отраб. ч.), в том числе 64 часа в ночное время (далее — отраб. ноч. ч.) и 32 часа в вечернее время (далее — отраб. веч. ч.). Одна из рабочих смен работника продолжительностью 8 рабочих часов полностью пришлась на праздничный день — 8 марта (Международный женский день).

Оклад работника — 4800 грн., доплата за работу в ночное время на предприятии составляет 40% часовой ставки за каждый час работы в ночное время, доплата за работу в вечернее время — 20% часовой ставки за каждый час работы в вечернее время. Поскольку работа в праздничный день выполнялась работником согласно графику работы в пределах месячной нормы рабочего времени, то ему за отработанные часы в такой день начисляется доплата в размере одинарной часовой ставки сверх оклада.

В марте работнику, кроме оклада, начислены:

– доплата за работу в вечернее время в сумме 178,60 грн. (4800 грн. : 172 р. ч. х 32 отраб. веч. ч. х 20%);

– доплата за работу в ночное время в сумме 714,42 грн. (4800 грн. : 172 р. ч. х 64 отраб. ноч. ч. х 40%);

– доплата за работу в праздничный день в сумме 223,26 грн. (4800 грн. : 172 р. ч. х 8 отраб. празд. ч.);

– доплата за высокое профессиональное мастерство в сумме 480 грн. (4800 грн. х 10%);

– премия к юбилейной дате (25-летие основания предприятия) в сумме 1000 грн.

На основании части второй статьи 3-1 Закона № 108 доплата за работу в ночное время и премия к юбилейной дате не учитываются в составе начисленной работнику заработной платы для ее сравнения с МЗП.

Доплаты за высокое профессиональное мастерство, за работу в вечернее время и за работу в праздничный день являются дополнительной заработной платой (пп. 2.2.1, 2.2.4 Инструкции № 5), начисляются за отработанное время в отчетном месяце, поэтому включаются в МЗП.

Начисленная работнику заработная плата, подлежащая сравнению с МЗП:

4800 грн. (оклад) + 178,60 грн. (доплата за работу в вечернее время) + 223,26 грн. (доплата за работу в праздничный день) + 480 грн. (доплата за высокое профессиональное мастерство) = 5681,86 грн.

Поскольку указанная сумма оказалась меньше МЗП (5681,86 грн. < 6000 грн.), определим сумму доплаты до МЗП:

6000 – 5681,86 = 318,14 грн.

Общая сумма дохода, начисленного работнику в марте:

4800 грн. (оклад) + 178,60 грн. (доплата за работу в вечернее время) + 223,26 грн. (доплата за работу в праздничный день) + 480 грн. (доплата за высокое профессиональное мастерство) + 318,14 грн. (доплата до МЗП) + 714,42 грн. (доплата за работу в ночное время) + 1000 грн. (премия к юбилейной дате) = 7714,42 грн.

ПРИМЕР 4

Определение месячного дохода работника,
если в течение месяца он находился в ежегодном отпуске, работал и болел

Работнику, работающему на условиях полной занятости, установлен оклад в размере 5700 грн. На предприятии установлена 5-дневная рабочая неделя с выходными днями в субботу и воскресенье с 8-часовым рабочим днем. Норма рабочего времени работника в феврале 2021 года — 20 рабочих дней или 160 рабочих часов (20 р. д. х 8 р. ч.).

В течение февраля 2021 года у работника произошли следующие события и ему были начислены:

– в период с 1 по 14 февраля (14 к. д.) работник находился в ежегодном отпуске, за который ему начислены отпускные в сумме 2492 грн. (178 грн. х 14 к. д.);

– в период с 15 по 24 февраля он отработал 8 рабочих дней, за которые ему начислена заработная плата в сумме 2280 грн. (5700 грн. : 20 р. д. х 8 отраб. д.);

– в период с 25 по 28 февраля (4 к. д.) работник болел, поэтому за период болезни ему начислены «больничные» в сумме 720 грн. (180 грн. х 4 к. д.).

Периоды отпуска и болезни являются неотработанным временем, поэтому отпускные и «больничные», начисленные за указанное неотработанное время, не учитываются в составе заработной платы работника для ее сравнения с МЗП. Поэтому с МЗП сравнивается только начисленная работнику заработная плата за отработанное время.

Поскольку работник в феврале из-за отпуска и болезни не выполнил месячную норму труда — отработал только 8 из 20 рабочих дней (64 из 160 рабочих часов), предусмотренных графиком работы, определим для него МЗП пропорционально выполненной норме труда (отработанному времени) в этом месяце (далее — «пропорциональная» МЗП):

6000 грн. : 20 р. д. х 8 отраб. д. = 2400 грн.

или 

6000 грн. : 160 р. ч. х 64 отраб. ч. = 2400 грн.

Фактически начисленная работнику заработная плата за отработанное время в феврале оказалась меньше «пропорциональной» МЗП (2280 грн. < 2400 грн.), поэтому определим сумму доплаты до «пропорциональной» МЗП:

2400 – 2280 = 120 грн.

Общая сумма дохода, начисленного работнику в феврале:

2280 грн. (зарплата за отработанное время) + 120 грн. (доплата до «пропорциональной» МЗП) + 2492 грн. (отпускные) + 720 грн. («больничные») = 5612 грн.

ПРИМЕР 5

Определение месячного дохода работника, проходящего военную службу
по контракту в особый период, если ему начислены средний заработок и годовое вознаграждение

Работнику, который в августе 2020 года был принят на военную службу по контракту в особый период, предприятие начисляет средний заработок на основании части третьей статьи 119 КЗоТ из расчета среднедневной заработной платы — 260 грн. В марте 2021 года сумма среднего заработка составила 5720 грн. (260 грн. х 22 р. д.).

Кроме того, за отработанное время в 2020 году предприятие начислило этому работнику в марте 2021 года вознаграждение по итогам работы за 2020 год в сумме 2400 грн.

Поскольку работник из-за пребывания на военной службе в марте 2021 года не выполнил месячную норму труда — не отработал ни одного рабочего дня, предусмотренного графиком работы на этот месяц, его «пропорциональная» МЗП в марте 2021 года равна 0,00 грн. (6000 грн. : 22 р. д. х 0 отраб. д.).

Следовательно, в марте работник не имеет права на доплату до МЗП (до «пропорциональной» МЗП), а его общая заработная плата в этом месяце составляет:

5720 грн. (средний заработок) + 2400 грн. (годовое вознаграждение) = 8120 грн.

ПРИМЕР 6

Определение месячного дохода работника, который в отчетном месяце работал
и находился в оплачиваемом отпуске, если ему начислены зарплата,
отпускные, помощь на оздоровление и годовое вознаграждение

Работнице, работающей на условиях полной занятости, установлен оклад в размере 5500 грн. На предприятии установлена 5-дневная рабочая неделя с выходными днями в субботу и воскресенье. Норма рабочего времени работницы в феврале 2021 года — 20 рабочих дней. В период с 1 по 21 февраля она отработала установленные графиком работы 15 рабочих дней, за которые ей начислена заработная плата исходя из оклада в сумме 4125 грн. (5500 грн. : 20 р. д. х 15 отраб. д.).

Кроме того, в феврале работнице начислены и выплачены:

– отпускные за ежегодный основной отпуск, предоставленный с 22 февраля по 18 марта (24 календарных дня), в сумме 4440 грн. (185 грн. х 24 к. д.), в том числе за 7 к. д. отпуска, приходящихся на февраль, в сумме 1295 грн. (185 грн. х 7 к. д.);

– помощь на оздоровление, предоставляемая в размере должностного оклада всем работникам к ежегодному отпуску согласно коллективному договору, в сумме 5500 грн.;

– вознаграждение по итогам работы в 2020 году, предоставляемое согласно коллективному договору всем работникам в размере должностного оклада пропорционально отработанному времени в отчетном году, в сумме 1398,35 грн. (5500 грн. : 2002 р. ч. х 509 отраб. ч.), поскольку работница в январе – сентябре 2020 года не работала (находилась в отпуске по уходу за ребенком до 3 лет), а в октябре – декабре отработала 509 часов.

Годовое вознаграждение в составе прочих поощрительных и компенсационных выплат является заработной платой (выплатой, относящейся к ФОТ — пп. 2.3.2 Инструкции № 5) за отработанное время, поэтому оно учитывается в составе начисленной работнице заработной платы для ее сравнения с МЗП.

Отпускные и помощь на оздоровление являются оплатой неотработанного времени, поэтому они не включаются в МЗП.

Начисленная работнице заработная плата в феврале, подлежащая сравнению с МЗП:

4125 грн. (зарплата за отработанное время) + 1398,35 грн. (годовое вознаграждение) = 5523,35 грн.

Поскольку работница в феврале из-за пребывания в ежегодном отпуске не выполнила месячную норму труда — отработала только 15 из 20 рабочих дней, предусмотренных графиком работы на февраль, определим для нее «пропорциональную» МЗП в этом месяце:

6000 грн. : 20 р. д. х 15 отраб. д. = 4500 грн.

Начисленная работнице заработная плата в феврале, подлежащая сравнению с МЗП, оказалась больше «пропорциональной» МЗП в этом месяце (5523,35 грн. > 4500 грн.), поэтому нет оснований для начисления работнице доплаты до «пропорциональной» МЗП.

Общая сумма дохода, начисленного работнице за февраль:

4125 грн. (зарплата за отработанное время) + 1398,35 грн. (годовое вознаграждение) + 1295 грн. (отпускные, приходящиеся на февраль) + 5500 грн. (помощь на оздоровление) = 12 318,35 грн.

ПРИМЕР 7

Определение месячного дохода, если работник в отчетном месяце работал,
находился в отпуске без сохранения заработной платы и прогуливал

Работник предприятия, на котором установлена 5-дневная рабочая неделя с выходными днями в субботу и воскресенье, в январе 2021 года работал согласно графику работы в период с 1 по 7 и с 27 по 31 января, отработав всего 47 рабочих часов: 5 рабочих дней по 8 часов и 1 рабочий день (6 января — предпраздничный день) — 7 часов. В период с 8 по 24 января (17 календарных дней) работник находился в отпуске без сохранения заработной платы на период карантина (ст. 26 Закона Украины «Об отпусках»), после чего в рабочие дни 25 и 26 января (понедельник и вторник) на работу не выходил (оформлен прогул).

Оклад работника — 5800 грн. За отработанные в январе 47 из 151 рабочего часа, предусмотренных графиком работы на этот месяц, работнику начислена заработная плата исходя из оклада в сумме 1805,30 грн. (5800 грн. : 151 р. ч. х 47 отраб. ч.).

Кроме того, поскольку работник каждый рабочий день работает с вредными условиями труда, что подтверждено проведенной аттестацией рабочих мест, ему согласно коллективному договору начисляется доплата за работу с вредными условиями труда в размере 12% оклада за отработанное время. Размер этой доплаты в январе составил 216,64 грн. (5800 грн. х 12% : 151 р. ч. х 47 отраб. ч.).

Доплата за работу с вредными условиями труда на основании части второй статьи 3-1 Закона № 108 не учитывается в составе начисленной заработной платы для ее сравнения с МЗП, а выплачивается сверх МЗП. Следовательно, с МЗП сравнивается только начисленная исходя из оклада заработная плата за отработанное время в сумме 1805,30 грн.

Поскольку работник в январе из-за отпуска и прогула не выполнил месячную норму труда, определим для него «пропорциональную» МЗП в этом месяце:

6000 грн. : 151 р. ч. х 47 отраб. ч. = 1867,55 грн.

Начисленная работнику заработная плата за отработанное время в январе оказалась меньше «пропорциональной» МЗП (1805,30 грн. < 1867,55 грн.), поэтому определим сумму доплаты до «пропорциональной» МЗП:

1867,55 – 1805,30 = 62,25 грн.

Общая сумма начисленной работнику заработной платы в январе:

1805,30 грн. (зарплата за отработанное время) + 62,25 грн. (доплата до «пропорциональной» МЗП) + 216,64 грн. (доплата за работу с вредными условиями труда) = 2084,19 грн.

ПРИМЕР 8

Определение месячного дохода работника, который в отчетном месяце находился в командировке

Работник предприятия находился в командировке с 22 по 26 февраля 2021 года (5 календарных (рабочих) дней). На предприятии установлена 5-дневная рабочая неделя с выходными днями в субботу и воскресенье, поэтому в феврале по графику работы у работника 20 рабочих дней. Оклад работника составляет 5500 грн. Определим оплату за время пребывания в командировке и общую заработную плату работника в феврале 2021 года.

Для расчета суммы оплаты за время командировки необходимо учитывать, что согласно части четвертой статьи 121 КЗоТ работникам, направленным в командировку, оплата труда за выполненную работу осуществляется в соответствии с условиями, определенными трудовым или коллективным договором, и размер такой оплаты труда не может быть ниже среднего заработка.

Таким образом, за время пребывания в командировке работнику начисляется либо обычная заработная плата, которая предусмотрена положениями трудового или коллективного договора (штатным расписанием), либо средний заработок. То есть необходимо сравнить среднедневной заработок, который рассчитывается согласно Порядку № 100, и дневной заработок, который работник должен получить в соответствии с трудовым (коллективным) договором за период, на который приходится командировка. Если при указанном сравнении среднедневной заработок будет больше дневного, то работнику за время командировки выплачивается средний заработок. Если же будет больше дневной заработок, то предприятие должно выплатить работнику за время командировки обычную заработную плату.³¹

Вариант 1.

Предположим, что среднедневной заработок, исчисленный в расчетном периоде (декабрь 2020 года – январь 2021 года) для начисления работнику среднего заработка за время командировки в феврале 2021 года, составляет:

(5500 грн. + 6000 грн.) : (22 отраб. д. + 19 отраб. д.) = 11 500 грн. : 41 отраб. д. = 280,49 грн.

Определим дневной заработок работника в феврале 2021 года для его сравнения со среднедневным заработком.

Поскольку оклад работника в феврале меньше МЗП (5500 грн. < 6000 грн.), при выполнении работником месячной нормы труда в этом месяце (отработке 20 рабочих дней) ему необходимо начислить доплату до МЗП в следующем размере:

6000 – 5500 = 500 грн.

Общая сумма заработной платы работника в феврале:

5500 грн. (оклад) + 500 грн. (доплата до МЗП) = 6000 грн.

Дневной заработок работника в феврале:

6000 грн. : 20 р. д. = 300 грн.

Как видно, дневной заработок работника в феврале превышает среднедневной заработок, исчисленный в расчетном периоде (300 грн. > 280,49 грн.), поэтому за каждый день командировки работнику выплачивается дневной заработок, а за февраль — обычная заработная плата в сумме 6000 грн. (т. е. как в случае, если бы работник не направлялся в командировку).

Вариант 2.

Предположим, что работнику в январе 2021 года выплатили еще и производственную премию за IV квартал 2020 года, часть которой в сумме 1500 грн. относится к декабрю 2020 года.³² В этом случае среднедневной заработок, исчисленный в расчетном периоде (декабрь 2020 года – январь 2021 года), у работника составляет 317,07 грн. (13 000 грн. : 41 отраб. д.), что превышает дневной заработок работника в феврале (317,07 грн. > 300 грн.), поэтому за каждый день командировки работнику выплачивается среднедневной заработок, а за все время командировки — средний заработок в сумме 1585,35 грн. (317,07 грн. х 5 р. д.).

В этом случае условно считается, что время командировки, оплаченное по среднему заработку, является неотработанным временем (в феврале не отработано 5 рабочих дней из 20 рабочих дней, предусмотренных графиком работы на февраль), поэтому определим заработную плату работника в месяце командировки (феврале).

Обращаем внимание, что начисляемые работнику в месяце командировки суммы компенсации командировочных расходов (суточные в полном объеме, стоимость проезда, расходы на наем жилого помещения и т. п.) не являются заработной платой (не включаются в ФОТ — п. 3.15 Инструкции № 5), поэтому эти выплаты не учитываются в составе начисленной работнику заработной платы для ее сравнения с МЗП.

Начисленная работнику исходя из оклада сумма заработной платы за отработанное время в феврале (15 рабочих дней), которая подлежит сравнению с МЗП:

5500 грн. : 20 р. д. х 15 отраб. д.= 4125 грн.

«Пропорциональная» МЗП работника в феврале:

6000 грн. : 20 р. д. х 15 отраб. д.= 4500 грн.

Начисленная работнику заработная плата за отработанное время в феврале оказалась меньше «пропорциональной» МЗП в этом месяце (4125 грн. < 4500 грн.), поэтому определим сумму доплаты до «пропорциональной» МЗП:

4500 – 4125 = 375 грн.

Общая сумма заработной платы работника в феврале:

4125 грн. (зарплата за отработанное время) + 375 грн. (доплата до «пропорциональной» МЗП) + 1585,35 грн. (средний заработок за время командировки) = 6085,35 грн.

ПРИМЕР 9

Определение месячного дохода работника, работающего на условиях неполного рабочего времени,
если ему выплачивается доплата за использование в работе дезинфицирующих средств

На предприятии на 0,5 должности, а именно на условиях неполного рабочего времени — 4 рабочих часа в день, работает уборщица, которая при уборке помещений (в т. ч. туалетов) использует дезинфицирующие средства. Коллективным договором предприятия предусмотрена выплата доплаты работникам (в т. ч. уборщикам) за использование в работе дезинфицирующих средств в размере 10% оклада. Оклад по «полной» должности уборщицы составляет 4000 грн., а при работе на 0,5 должности уборщицы — 2000 грн. (4000 грн. х 0,5).

В марте 2021 года работница выполнила установленную ей индивидуальную норму рабочего времени — отработала 22 рабочих дня по 4 рабочих часа, т. е. всего отработала 88 часов (далее — отраб. ч.), поэтому ей за этот месяц начислены заработная плата в размере ее оклада — 2000 грн. и доплата за использование в работе дезинфицирующих средств в сумме 200 грн. (2000 грн. х 10%).

Доплата уборщикам за использование в работе дезинфицирующих средств относится к доплатам за работу в неблагоприятных условиях труда и повышенного риска для здоровья, поэтому такая доплата на основании части второй статьи 3-1 Закона № 108 выплачивается сверх МЗП.

Поскольку работница в марте из-за работы на условиях неполного рабочего времени не выполнила месячную норму труда — отработала только 88 из 176 рабочих часов, предусмотренных графиком работы по «полной» должности, определим для нее «пропорциональную» МЗП в этом месяце:

6000 грн. : 176 р. ч. х 88 отраб. ч. = 3000 грн.

Начисленная работнице исходя из оклада заработная плата за март оказалась меньше «пропорциональной» МЗП в этом месяце (2000 грн. < 3000 грн.), поэтому определим сумму доплаты до «пропорциональной» МЗП:

3000 – 2000 = 1000 грн.

Общая сумма начисленной работнице заработной платы в марте:

2000 грн. (оклад согласно ставке по должности) + 1000 грн. (доплата до «пропорциональной» МЗП) + 200 грн. (доплата за использование в работе дезинфицирующих средств) = 3200 грн.

ПРИМЕР 10

Определение месячного дохода работника при работе на условиях
неполного рабочего времени и при простое

На предприятии установлена 5-дневная рабочая неделя с выходными днями в субботу и воскресенье с 8-часовым рабочим днем, поэтому в марте 2021 года норма рабочего времени составляет 22 рабочих дня или 176 рабочих часов.

Одно структурное подразделение предприятия из-за частичного отсутствия сырья для производства продукции работает на условиях неполной рабочей недели — 3 дня в неделю (понедельник, среда, пятница). Оклад по «полной» должности одного работника указанного подразделения — 5500 грн.

В период с 1 по 21 марта 2021 года работник отработал 8 рабочих дней, предусмотренных графиком работы его подразделения на этот месяц, поэтому за отработанное время ему начислена заработная плата в сумме 2000 грн. (5500 грн. : 22 р. д. х 8 отраб. д.).

В период с 22 по 31 марта, на который приходится 5 рабочих дней по графику работы подразделения, в котором работает работник, для этого подразделения приказом руководителя предприятия был введен простой (из-за полного отсутствия сырья для производства продукции), поэтому на основании части первой статьи 113 КЗоТ время простоя (не по вине работника) оплачено из расчета 2/3 оклада в сумме 833,33 грн. (5500 грн. : 22 р. д. х 5 неотраб. д. х 2/3).

 Период простоя является неотработанным временем, поэтому оплата за период простоя в сумме 833,33 грн. не учитывается в составе заработной платы работника для ее сравнения с МЗП.

Поскольку работник в марте из-за простоя и работы на условиях неполного рабочего времени не выполнил месячную норму труда — отработал только 8 из 22 рабочих дней, предусмотренных графиком работы предприятия (для «полной» должности), определим для него «пропорциональную» МЗП в этом месяце:

6000 грн. : 22 р. д. х 8 отраб. д. = 2181,82 грн.

Фактически начисленная работнику в марте заработная плата за отработанное время оказалась меньше «пропорциональной» МЗП в этом месяце (2000 грн. < 2181,82 грн.), поэтому определим сумму доплаты до «пропорциональной» МЗП:

2181,82 – 2000 = 181,82 грн.

Общая сумма заработной платы работника в марте:

2000 грн. (зарплата за отработанное время) + 181,82 грн. (доплата до «пропорциональной» МЗП) + 833,33 грн. (оплата простоя) = 3015,15 грн.

ПРИМЕР 11

Определение месячного дохода работника — внутреннего совместителя,
работающего на условиях неполного рабочего времени по двум должностям

На предприятии установлена 5-дневная рабочая неделя с выходными днями в субботу и воскресенье с 8-часовым рабочим днем.

Одна из работниц является внутренним совместителем, занимающим:

– 0,75 должности секретаря — работает ежедневно по 6 рабочих часов с 9.00 до 13.00 и с 14.00 до 16.00, т. е. фактически работает на условиях неполного рабочего времени (дня). Оклад по «полной» должности секретаря — 5500 грн., а оклад работницы пропорционально занимаемой должности — 4125 грн. (5500 грн. х 0,75);

– 0,25 должности архивариуса — работает ежедневно по 2 рабочих часа с 16.00 до 18.00, т. е. фактически работает на условиях неполного рабочего времени (дня). Оклад по «полной» должности архивариуса — 5000 грн., а оклад работницы пропорционально занимаемой должности — 1250 грн. (5000 грн. х 0,25).

В марте 2021 года работница выполнила установленную персонально для нее норму рабочего времени по каждой должности, отработав:

– по должности секретаря — 22 рабочих дня по 6 рабочих часов, т. е. всего отработала 132 часа, но не выполнила месячную норму труда, установленную для «полной» должности секретаря, которая в марте составляет 176 рабочих часов. За отработанное время секретарем работнице в марте начислена заработная плата в сумме 4125 грн. (5500 грн. х 0,75  или  5500 грн. : 176 р. ч. х 132 отраб. ч.);

– по должности архивариуса — 22 рабочих дня по 2 рабочих часа, т. е. всего отработала 44 часа, но не выполнила месячную норму труда, установленную для «полной» должности архивариуса, которая в марте составляет 176 рабочих часов. За отработанное время архивариусом работнице в марте начислена заработная плата в сумме 1250 грн. (5000 грн. х 0,25  или  5000 грн. : 176 р. ч. х 44 отраб. ч.).

Поскольку с внутренними совместителями по каждому месту работы (по каждой должности) заключается отдельный трудовой договор, в котором определяются режим работы и порядок оплаты труда, то начисление заработной платы по каждому месту работы внутреннего совместителя осуществляется отдельно, соответственно, и определение размера доплаты до МЗП осуществляется по каждому месту работы отдельно.

Работница в марте из-за работы на условиях неполного рабочего времени по каждой должности не выполнила месячную норму труда, поэтому определим для нее «пропорциональную» МЗП в этом месяце по каждой должности:

– по должности секретаря: 6000 грн. : 176 р. ч. х 132 отраб. ч. = 4500 грн.

– по должности архивариуса: 6000 грн. : 176 р. ч. х 44 отраб. ч. = 1500 грн.

Фактически начисленная работнице заработная плата по каждой должности в марте оказалась меньше «пропорциональной» МЗП в этом месяце (по должности секретаря: 4125 грн. < 4500 грн. и по должности архивариуса: 1250 грн. < 1500 грн.), поэтому определим сумму доплаты до «пропорциональной» МЗП по каждой должности:

– по должности секретаря: 4500 – 4125 = 375 грн.;

– по должности архивариуса: 1500 – 1250 = 250 грн.

Общая сумма заработной платы работницы в марте по каждой должности:

– по должности секретаря: 4125 грн. (оклад согласно ставке по должности) + 375 грн. (доплата до «пропорциональной» МЗП) = 4500 грн.

– по должности архивариуса: 1250 грн. (оклад согласно ставке по должности) + 250 грн. (доплата до «пропорциональной» МЗП) = 1500 грн.

ПРИМЕР 12

Определение месячного дохода работника в месяце принятия на работу

Работник принят на работу 15 марта 2021 года на предприятие, на котором установлена 5-дневная рабочая неделя с выходными днями в субботу и воскресенье. Оклад по должности работника — 5600 грн. В марте работник отработал 13 из 22 рабочих дней, предусмотренных графиком работы на этот месяц. За отработанное время в марте работнику начислена заработная плата исходя из оклада в сумме 3309,09 грн. (5600 грн. : 22 р. д. х 13 отраб. д.).

Поскольку работник в марте не выполнил месячную норму труда, определим для него «пропорциональную» МЗП в этом месяце:

6000 грн. : 22 р. д. х 13 отраб. д. = 3545,45 грн.

Начисленная работнику заработная плата в марте оказалась меньше «пропорциональной» МЗП в этом месяце (3309,09 грн. < 3545,45 грн.), поэтому определим сумму доплаты до «пропорциональной» МЗП:

3545,45 – 3309,09 = 236,36 грн.

Общая сумма заработной платы работника в марте:

3309,09 грн. (зарплата за отработанное время) + 236,36 грн. (доплата до «пропорциональной» МЗП) = 3545,45 грн.

ПРИМЕР 13

Определение месячного дохода работника в месяце увольнения,
если ему выплачиваются зарплата, компенсация за неиспользованный отпуск и выходное пособие

Работнику предприятия, на котором установлена 5-дневная рабочая неделя с выходными днями в субботу и воскресенье, установлен оклад в размере 5800 грн. Этого работника 19 марта 2021 года увольняют в связи с сокращением его должности. В марте работник отработал 14 из 22 рабочих дней, установленных графиком работы на этот месяц. При увольнении работнику выплачиваются заработная плата за отработанное время в марте в сумме 3690,91 грн. (5800 грн. : 22 р. д. х 14 отраб. д.), денежная компенсация за неиспользованные 10 дней ежегодного основного отпуска в сумме 1900 грн. (190 грн. х 10 к. д. отпуска) и выходное пособие в размере среднемесячного заработка, что предусмотрено статьей 44 КЗоТ, в сумме 5800,08 грн. (297,44 грн. х 19,5 р. д.).

Начисленная работнику в месяце увольнения денежная компенсация за неиспользованные дни ежегодного отпуска не включается в начисленную работнику заработную плату для ее сравнения с МЗП, поскольку указанная компенсация (как и отпускные) является оплатой за неотработанное время (пп. 2.2.12 Инструкции № 5). Выходное пособие не является заработной платой (не включается в ФОТ — п. 3.8 Инструкции № 5) и не является выплатой за отработанное время, поэтому оно не учитывается в составе начисленной работнику заработной платы для ее сравнения с МЗП.

Поскольку работник в марте из-за увольнения не выполнил месячную норму труда, определим для него «пропорциональную» МЗП в этом месяце:

6000 грн. : 22 р. д. х 14 отраб. д. = 3818,18 грн.

Начисленная работнику заработная плата за отработанное время в марте оказалась меньше «пропорциональной» МЗП в этом месяце (3690,91 грн. < 3818,18 грн.), поэтому определим сумму доплаты до «пропорциональной» МЗП:

3818,18 – 3690,91 = 127,27 грн.

Общая сумма выплат работнику в марте:

3690,91 грн. (зарплата за отработанное время) + 127,27 грн. (доплата до «пропорциональной» МЗП) + 1900 грн. (денежная компенсация за неиспользованный отпуск) + 5800,08 грн. (выходное пособие) = 11 518,26 грн.

ПРИМЕР 14

Определение месячного дохода работника с почасовой оплатой труда,
который выполнил месячную норму труда

На предприятии с 40-часовой 5-дневной рабочей неделей с выходными днями в субботу и воскресенье работнику установлена почасовая оплата труда с часовой тарифной ставкой — 37 грн. Работник в феврале 2021 года выполнил норму рабочего времени, установленную в этом месяце — 160 рабочих часов.

Размер заработной платы работника в феврале:

160 отраб. ч. х 37 грн. = 5920 грн.

Месячная заработная плата работника в феврале 2021 года меньше МЗП в месячном размере (5920 грн. < 6000 грн.), однако это не является нарушением и не является основанием для начисления работнику доплаты до МЗП, поскольку выполнена другая государственная социальная гарантия — часовая ставка работника с почасовой оплатой труда установлена в размере не меньше МЗП в почасовом размере (37 грн. > 36,11 грн.).

ПРИМЕР 15

Определение месячного дохода работника с почасовой оплатой труда,
который работает на условиях неполного рабочего времени

На предприятии с 40-часовой 5-дневной рабочей неделей с выходными днями в субботу и воскресенье работник работает на условиях неполного рабочего дня — 5 часов в день. Этому работнику установлена почасовая оплата труда с часовой тарифной ставкой — 37 грн. В феврале 2021 года он выполнил установленную ему индивидуальную норму рабочего времени — отработал 100 рабочих часов (20 р. д. х 5 р. ч.).

Сумма заработной платы работника в феврале:

100 отраб. ч. х 37 грн. = 3700 грн.

Определим «пропорциональную» МЗП в феврале 2021 года для работников, которым установлены должностные оклады (месячные тарифные ставки), если бы для них был установлен неполный рабочий день — 5 рабочих часов в день:

6000 грн. : 160 р. ч. х 100 отраб. ч. = 3750 грн.

Как видно из расчетов, месячная заработная плата работника с почасовой оплатой труда в феврале 2021 года меньше МЗП в месячном размере (3700 грн. < 6000 грн.) и меньше «пропорциональной» МЗП, рассчитываемой для работников, которым установлены должностные оклады (3700 грн. < 3750 грн.), однако это не является основанием для начисления работнику с почасовой оплатой труда доплаты до уровня МЗП в месячном размере или до уровня «пропорциональной» МЗП, поскольку выполнена другая государственная социальная гарантия — часовая тарифная ставка работника с почасовой оплатой труда установлена в размере не меньше МЗП в почасовом размере (37 грн. > 36,11 грн.).

ПРИМЕР 16

Определение месячного дохода работника со сдельной оплатой труда,
выполнившего месячную норму труда

На предприятии с 5-дневной рабочей неделей (выходные дни в суботу и воскресенье) и 8-часовым рабочим днем работнику установлена сдельная система оплаты труда. Работник в марте 2021 года должен изготовить три вида изделий (далее — изд.):

– за изготовленное одно изделие І вида сдельная расценка составляет 9 грн., норма выработки — 30 изделий за 8-часовый рабочий день;

– за изготовленное одно изделие ІІ вида сдельная расценка составляет 13 грн., норма выработки — 20 изделий за 8-часовый рабочий день;

– за изготовленное одно изделие ІІІ вида сдельная расценка составляет 17 грн., норма выработки — 15 изделий за 8-часовый рабочий день.

В марте 2021 года у работника по графику работы 22 рабочих дня (176 рабочих часов), а норма выработки в этом месяце составляет:

– 300 изделий І вида — для их изготовления необходимо 10 рабочих дней (10 р. д. х 30 изд.);

– 100 изделий ІІ вида — для их изготовления необходимо 5 рабочих дней (5 р. д. х 20 изд.);

– 105 изделий ІІІ вида — для их изготовления необходимо 7 рабочих дней (7 р. д. х 15 изд.).

Фактически в марте 2021 года работник отработал все установленные графиком работы рабочие дни (часы) и изготовил:

– 305 изделий І вида (больше нормы), за которые ему начислена заработная плата в сумме 2745 грн. (305 изд. х 9 грн.);

– 104 изделия ІІ вида (больше нормы), за которые ему начислена заработная плата в сумме 1352 грн. (104 изд. х 13 грн.);

– 106 изделий ІІІ вида (больше нормы), за которые ему начислена заработная плата в сумме 1802 грн. (106 изд. х 17 грн.).

Заработная плата работника в марте за изготовленные изделия трех видов:

2745 + 1352 + 1802 = 5899 грн.

В марте работник выполнил установленную месячную норму труда, но начисленная ему заработная плата за фактически выполненную работу в этом месяце меньше МЗП (5899 грн. < 6000 грн.), поэтому работнику в марте начисляется доплата до МЗП, сумма которой составляет:

6000 – 5899 = 101 грн.

Общая сумма заработной платы работника в марте:

5899 грн. (оплата за выполненную работу согласно сдельным расценкам) + 101 грн. (доплата до МЗП) = 6000 грн.

ПРИМЕР 17

Определение месячного дохода работника со сдельной оплатой труда
при невыполнении нормы выработки

На предприятии с 5-дневной рабочей неделей (выходные дни в суботу и воскресенье) и 8-часовым рабочим днем для работника установлена сдельная расценка за одно изделие в размере 17 грн. и норма выработки — 2 изделия за 1 час работы или 16 изделий за 8-часовый рабочий день.

В марте 2021 года у работника по графику работы 22 рабочих дня (176 рабочих часов) и месячная норма выработки — 352 изделия (22 р. д. х 16 изд. или 176 р. ч. х 2 изд.). Фактически в марте 2021 года работник отработал все рабочие дни и часы, но по своей вине изготовил только 340 изделий (далее — изгот. изд.), т. е. меньше установленной нормы, за которые ему начислена заработная плата в сумме 5780 грн. (340 изд. х 17 грн.).

Поскольку в марте работник не выполнил месячную норму труда (изготовил только 340 из 352 изделий, предусмотренных нормой труда), определим для него МЗП пропорционально выполненной норме труда (изготовленным изделиям) в этом месяце:

6000 грн. : 352 изд. х 340 изгот. изд. = 5795,45 грн.

Начисленная работнику в марте заработная плата за фактически выполненную работу меньше «пропорциональной» МЗП (5780 грн. < 5795,45 грн.), поэтому работнику начисляется доплата до «пропорциональной» МЗП, которая составляет:

5795,45 – 5780 = 15,45 грн.

Общая сумма заработной платы работника в марте:

5780 грн. (оплата за выполненную работу согласно сдельным расценкам) + 15,45 грн. (доплата до «пропорциональной» МЗП) = 5795,45 грн.

_____________________________________________________________________________

При суммированном учете рабочего времени с учетным периодом месяц часы работы, отработанные свыше нормальной продолжительности рабочего времени за учетный период (месяц), оплачиваются как сверхурочные и такая оплата осуществляется сверх МЗП.

Если при суммированном учете рабочего времени работа в соответствии с графиком работы выполняется в пределах установленной работнику продолжительности рабочего времени, которая меньше нормальной продолжительности рабочего времени, ему начисляется заработная плата в размере не ниже МЗП.³³ То есть если работник отработал все рабочие часы, установленные ему на месяц графиком сменности (независимо от количества рабочих часов в месяце), но его месячная заработная плата меньше МЗП, то ему начисляется доплата до МЗП. Если же работник не выполнил норму рабочего времени, установленную ему на месяц графиком сменности, и его месячная заработная плата меньше «пропорциональной» МЗП, то ему начисляется доплата до «пропорциональной» МЗП.

ПРИМЕР 18

Определение месячного дохода работника,
которому установлен суммированный учет рабочего времени с учетным периодом — месяц

На предприятии для работников-сторожей установлен суммированный учет рабочего времени с учетным периодом — месяц. Норма рабочего времени рассчитывается исходя из 40-часовой рабочей недели, поэтому в марте 2021 года она для работника-сторожа согласно графику работы составляет 176 рабочих часов. Оклад работника — 5500 грн.

С 29 марта 2021 года работнику на основании поданного заявления предоставлен отпуск без сохранения заработной платы продолжительностью 15 календарных дней (ст. 26 Закона Украины «Об отпусках»), поэтому в период с 29 по 31 марта работник не работал, хотя на этот период приходится 24 рабочих часа согласно графику его работы.

Нормальная продолжительность рабочего времени работника в марте:

176 р. ч. – 24 р. ч. = 152 р. ч.

Фактически работник отработал в марте 154 часа, т. е. на 2 часа больше (свыше) своей нормы рабочего времени, поскольку дополнительно отработал 2 часа после окончания одной своей смены из-за опоздания на работу коллеги-сменщика. Эти 2 часа являются сверхурочно отработанным временем в учетном периоде (месяце) и подлежат оплате в двойном размере часовой ставки согласно статье 106 КЗоТ.

Размер часовой ставки работника в марте:

5500 грн. : 176 р. ч. = 31,25 грн.

Оплата труда работника в марте за отработанные часы согласно графику работы:

152 отраб. ч. х 31,25 грн. = 4750 грн.

Оплата сверхурочно отработанных часов в учетном периоде (месяце):

2 отраб. ч. х 31,25 грн. х 2 = 125 грн.

На основании части второй статьи 3-1 Закона № 108 оплата за работу в сверхурочное время не учитывается в составе начисленной работнику заработной платы для ее сравнения с МЗП.

Поскольку работник в марте не выполнил месячную норму труда, определим для него «пропорциональную» МЗП в этом месяце:

6000 грн. : 176 р. ч. х 152 отраб. ч. = 5181,82 грн.

Начисленная работнику в марте заработная плата за отработанное время согласно графику работы меньше «пропорциональной» МЗП (4750 грн. < 5181,82 грн.), поэтому работнику начисляется доплата до «пропорциональной» МЗП, которая составляет:

5181,82 – 4750 = 431,82 грн.

Общая сумма заработной платы работника в марте:

4750 грн. (зарплата за отработанное время согласно графику работы) + 431,82 грн. (доплата до «пропорциональной» МЗП) + 125 грн. (оплата сверхурочно отработанных часов) = 5306,82 грн.

ПРИМЕР 19

Определение месячного дохода работника, которому установлен
суммированный учет рабочего времени с учетным периодом — квартал

На предприятии работник, оклад которого составляет 5800 грн., работает посменно. Ему установлен суммированный учет рабочего времени с учетным периодом — квартал. Продолжительность смены работника — 8 часов. Норма рабочего времени за учетный период рассчитывается исходя из 40-часовой рабочей недели с учетом сокращения на 1 час работы накануне праздничных и нерабочих дней, которая в общем случае в І квартале 2021 года составляет 487 часов (январь — 151 р. ч., февраль — 160 р. ч., март — 176 р. ч.).

Для работника в учетном периоде — І квартале 2021 года норма рабочего времени согласно графику сменности составляет 487 часов, из них в январе — 159 р. ч., феврале — 152 р. ч., марте — 176 р. ч.

Фактически работник в учетном периоде (І квартале 2021 года) отработал 493 часа (т. е. на 6 часов больше), в том числе:

– в январе — 167 р. ч., т. е. на 8 часов больше, чем предусмотрено графиком сменности (одну дополнительную смену работник отработал за заболевшего коллегу);

– в феврале — 150 р. ч., т. е. на 2 часа меньше, чем предусмотрено графиком сменности (из-за опоздания на работу в одну из смен);

– в марте — 176 р. ч., т. е. согласно графику сменности.

В январе работник выполнил месячную норму труда, составляющую 159 р. ч. (фактически отработал 167 р. ч.), поэтому ему за этот месяц первоначально начисляется заработная плата в размере оклада — 5800 грн., но, учитывая, что она меньше МЗП, работнику также начисляется доплата до МЗП в сумме 200 грн. (6000 – 5800).

Обращаем внимание, что оплата часов, отработанных в январе свыше установленной графиком сменности нормы рабочего времени, в январе не осуществляется (такая оплата будет осуществлена в конце учетного периода при выплате заработной платы за март).

Общая сумма заработной платы работника в январе:

5800 грн. (зарплата за отработанное время согласно графику работы) + 200 грн. (доплата до МЗП) = 6000 грн.

В феврале работник не выполнил месячную норму труда по своей вине — отработал 150 из 152 рабочих часов, предусмотренных графиком работы, поскольку на 2 часа опоздал на одну из своих смен (это оформлено соответствующим актом как нарушение трудовой дисциплины), поэтому ему за этот месяц первоначально начисляется заработная плата за отработанное время исходя из оклада в следующем размере:

5800 грн. : 152 р. ч. х 150 отраб. ч. = 5723,68 грн.

Поскольку в феврале работник не выполнил месячную норму труда, определим для него «пропорциональную» МЗП в этом месяце:

6000 грн. : 152 р. ч. х 150 отраб. ч. = 5921,05 грн.

Сумма доплаты до «пропорциональной» МЗП в феврале:

5921,05 – 5723,68 = 197,37 грн.

Общая сумма заработной платы работника в феврале:

5723,68 грн. (зарплата за отработанное время) + 197,37 грн. (доплата до «пропорциональной» МЗП) = 5921,05 грн.

В марте работник выполнил месячную норму труда (отработал 176 часов), поэтому ему за этот месяц первоначально начисляется заработная плата в размере оклада — 5800 грн., но, учитывая, что она меньше МЗП, работнику также начисляется доплата до МЗП в сумме 200 грн. (6000 – 5800). При этом оплата за работу в сверхурочное время в учетном периоде не учитывается в составе начисленной работнику в марте заработной платы для ее сравнения с МЗП (ч. вторая ст. 3-1 Закона № 108).

В марте (последний месяц учетного периода) определяется количество сверхурочно отработанных часов в учетном периоде и осуществляется их оплата.³⁴ Поскольку работник в январе отработал свыше графика работы 8 часов, которые не были оплачены в этом месяце, в феврале по своей вине не выполнил норму рабочего времени, но ему было оплачено фактически отработанное время, в марте выполнил месячную норму труда, то у работника имеется 8 сверхурочно отработанных часов за учетный период (I квартал), которые оплачиваются в конце учетного периода — при выплате заработной платы за март. При этом общее количество сверхурочно отработанных часов за учетный период не уменьшается на 2 часа, не отработанных работником в феврале, поскольку их неотработка вызвана нарушением трудовой дисциплины работником, а не корректировкой его графика работы в феврале в установленном порядке.

При расчете часовой ставки для оплаты сверхурочно отработанных часов в учетном периоде, равном кварталу (полугодию, году), используется не норма рабочего времени в последнем месяце учетного периода, а среднемесячное количество рабочих часов в учетном периоде.³⁵

Среднемесячное количество рабочих часов в учетном периоде (I квартале):

487 р. ч. : 3 мес. = 162,33 р. ч.

Часовая ставка работника в учетном периоде для оплаты сверхурочной работы:

5800 грн. : 162,33 р. ч. = 35,73 грн.

Оплата сверхурочно отработанных часов в учетном периоде:

8 отраб. ч. х 35,73 грн. х 2 = 571,68 грн.

Общая сумма заработной платы работника в марте:

5800 грн. (зарплата за отработанное время согласно графику работы) + 200 грн. (доплата до МЗП) + 571,68 грн. (оплата сверхурочно отработанных часов) = 6571,68 грн.

ПРИМЕР 20

Определение месячного дохода работника, которому в текущем месяце
доначисляется ошибочно не начисленная выплата в предыдущем месяце

Работнику, работающему на условиях полной занятости, установлен оклад в размере 5700 грн. В марте 2021 года он выполнил месячную норму труда — отработал 22 рабочих дня (176 рабочих часов), что предусмотрено графиком его работы на этот месяц, поэтому за март ему начисляется заработная плата за отработанное время в размере оклада — 5700 грн. Кроме того, в марте работнику доначисляется доплата за совмещение должностей в сумме 1425 грн. (5700 грн. х 25%), которая ошибочно не была начислена работнику в предыдущем месяце — феврале 2021 года.

Хотя в марте работник выполнил месячную норму труда, его заработная плата в этом месяце оказалась меньше МЗП (5700 грн. < 6000 грн.), поэтому в марте ему начисляется доплата до МЗП в сумме 300 грн. (6000 – 5700).

Что касается доплаты за совмещение должностей, начисленной в марте 2021 года, которая ошибочно не была начислена работнику в феврале 2021 года, то необходимо учитывать, что в заработную плату за текущий месяц — март 2021 года с целью ее сравнения с МЗП включаются только выплаты, начисленные за выполненную норму труда (отработанное время) в текущем месяце — марте 2021 года. В случае если работнику в текущем месяце — марте доначисляется заработная плата за предыдущий месяц — февраль, то указанная доначисленная заработная плата должна выплачиваться сверх МЗП, установленной на текущий месяц — март.

Доплата за совмещение должностей, начисленная в марте 2021 года, которая ошибочно не была начислена работнику в феврале 2021 года, не является заработной платой за выполненную норму труда в марте 2021 года, поэтому эта доплата должна быть выплачена сверх МЗП в марте 2021 года.

Общая сумма заработной платы работника в марте:

5700 грн. (зарплата за отработанное время в марте) + 300 грн. (доплата до МЗП) + 1425 грн. (доплата за совмещение должностей в феврале) = 7425 грн.

Обращаем внимание, что доплату за совмещение должностей, доначисленную в марте в сумме 1425 грн. за февраль, нет оснований относить к заработной плате февраля с целью ее сравнения с МЗП этого месяца, т. е. корректировка суммы заработной платы в феврале, в т. ч. суммы доплаты до МЗП (при ее наличии) в этом месяце, не осуществляется, поскольку согласно подпункту 1.6.2 Инструкции № 5 если начисления ФОТ осуществляются за предыдущий период, в частности в связи с выявлением ошибок, они отражаются в ФОТ того месяца, в котором были осуществлены начисления.

Если же доплата за совмещение должностей начисляется в текущем месяце за текущий месяц, то поскольку при совмещении должностей дополнительная работа по другой должности выполняется в пределах рабочего времени по основному месту работы (без освобождения от основной работы), доплата за совмещение должностей является дополнительной заработной платой (пп. 2.2.1 Инструкции № 5), которая включается в заработную плату работника текущего месяца для ее сравнения с МЗП.

__________________________________________________________________________

Налогообложение и учет доплаты до минимальной заработной платы

Поскольку начисление доплаты до МЗП предусмотрено статьей 3-1 Закона № 108, указанная доплата как гарантированная выплата, предусмотренная действующим законодательством, является дополнительной заработной платой (ч. вторая ст. 2 Закона № 108, пп. 2.2.1 Инструкции № 5), т. е. относится к заработной плате (ФОТ).

Следовательно, доплата до МЗП как «зарплатная» выплата является объектом (базой) обложения налогом на доходы физических лиц, военным сбором и единым социальным взносом (далее — ЕСВ).

В Налоговом расчете сумм дохода, начисленного (выплаченного) в пользу плательщиков налогов – физических лиц, и сумм удержанного из них налога, а также сумм начисленного единого взноса доплата до МЗП отражается в составе начисленной работнику заработной платы.

Доплата до МЗП на основании абзаца первого пункта 3 Порядка № 100 (как составляющая заработной платы) учитывается при исчислении средней заработной платы во всех случаях ее сохранения, предусмотренных Порядком № 100 (отпускные, время выполнения государственных и общественных обязанностей, средний заработок за время командировки, за время прохождения военной службы в особый период, оплата дней сдачи крови донорам, выходное пособие и т. п.), а также учитывается при исчислении средней заработной платы для начисления страховых выплат («больничных», «декретных» и т. п.) как выплата, с которой уплачивается ЕСВ, на основании пункта 3 Порядка № 1266.³⁶

Минимальные размеры заработной платы согласно соглашениям и договорам

Согласно статье 14 Закона № 108 договорное регулирование оплаты труда работников предприятий осуществляется на основе системы соглашений, которые заключаются на национальном (генеральное соглашение), отраслевом (отраслевое (межотраслевое) соглашение), территориальном (территориальное соглашение) и локальном (коллективный договор) уровнях в соответствии с законами.

Минимальные размеры ставок (окладов) заработной платы, как минимальные гарантии в оплате труда, определяются генеральным соглашением (ст. 11 Закона № 108).

Положения генерального, отраслевого (межотраслевого), территориального соглашений действуют непосредственно и являются обязательными для всех субъектов, находящихся в сфере действия сторон, подписавших соглашение (ст. 9 Закона о колдоговорах). То есть нормы генерального, отраслевого (межотраслевого), территориального соглашений являются обязательными только для предприятий, представители которых (через уполномоченных лиц как со стороны собственников, так и со стороны трудового коллектива — профсоюза) участвовали в их подписании.

Для предприятий, которые не участвовали в подписании генерального и отраслевых (территориальных) соглашений (не были представлены при их подписании уполномоченными представителями со стороны работодателя и стороны трудового коллектива — профсоюза), условия и размеры оплаты труда устанавливаются с соблюдением минимальных гарантий, установленных законодательством, в частности касательно МЗП.³⁷

В то же время законодательство не запрещает субъектам (предприятиям), которые не участвовали через своих представителей в подписании генерального, отраслевого (межотраслевого), территориального соглашения, применять во время заключения коллективного договора нормы генерального соглашения или положения отраслевого (территориального) соглашения, к которому предприятие относится по характеру производства (находится на территории действия территориального соглашения).³⁷

Согласно пункту 2.3 Генерального соглашения на предприятиях, в организациях небюджетной сферы независимо от формы собственности тарифная ставка рабочего I разряда устанавливается соответствующим отраслевым (межотраслевым), территориальным соглашением и на их основе коллективным договором. Для предприятий отраслей, в которых не заключены отраслевые соглашения или положения заключенных соглашений не регулируют размер тарифной ставки рабочего I разряда, ее размер устанавливается на уровне, который не менее чем на 10% выше установленного на законодательном уровне размера ПМТЛ.

В соответствии с пунктами 2.7 и 2.8 Генерального соглашения размер основной заработной платы (оклада) неквалифицированного рабочего (работника) на предприятиях, в учреждениях, организациях независимо от формы собственности за полностью выполненную норму рабочего времени, который работает в нормальных условиях труда, должен составлять не менее 85% тарифной ставки (должностного оклада) рабочего (работника) I разряда. Во время применения на предприятиях, в организациях небюджетной сферы независимо от формы собственности других систем оплаты труда, чем тарифная, устанавливать нижний предел оплаты за квалифицированный труд не ниже размера тарифной ставки рабочего I разряда в небюджетной сфере.

Кроме участия в подписании генерального соглашения, работодатели и профсоюзы (их представители) могут участвовать в подписании отраслевого (межотраслевого), территориального соглашений, которыми также устанавливаются размеры МЗП в отрасли (на территории) и минимальные коэффициенты междолжностных соотношений окладов. Нормами отраслевого (межотраслевого), территориального соглашений размер МЗП может быть установлен выше предусмотренного законом о госбюджете или генеральным соглашением.

Статьей 5 Закона о колдоговорах определено, что условия коллективных договоров и соглашений, заключенных в соответствии с действующим законодательством, являются обязательными для предприятий, на которые они распространяются, и сторон, которые их заключили. Условия коллективных договоров или соглашений, которые ухудшают по сравнению с действующим законодательством положение работников, являются недействительными, и запрещается включать их в договоры и соглашения. Запрещается включать в трудовые договоры условия, ухудшающие положение работников по сравнению с действующим законодательством, коллективными договорами и соглашениями.

Таким образом, если предприятие как со стороны работодателя, так и со стороны трудового коллектива (профсоюза) через своих представителей участвовало в подписании генерального, отраслевого (межотраслевого), территориального соглашений, то не только нормы закона о госбюджете, но и нормы указанных соглашений о МЗП должны выполняться на таком предприятии (должны быть учтены при заключении коллективного договора на предприятии и трудовых договоров с работниками).

Работодатель не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами (ст. 97 КЗоТ, ст. 22 Закона № 108).

Согласно статье 14 Закона № 108 нормы коллективного договора, допускающие оплату труда ниже норм, определенных генеральным, отраслевым (межотраслевым) или территориальным соглашениями, но не ниже государственных норм и гарантий в оплате труда, могут применяться только временно на период преодоления финансовых трудностей предприятия на срок не более чем 6 месяцев.

То есть предприятие, испытывающее недостаток финансов, после законодательного повышения размера МЗП (минимального должностного оклада) в течение не более 6 месяцев может начислять заработную плату работникам в размере, который меньше минимально установленного Генеральным, отраслевым (территориальным) соглашениями, но не меньше размера МЗП, установленного законом о госбюджете. По истечении 6 месяцев тарифная сетка (схема должностных окладов) должна быть приведена в соответствие с нормами Генерального, отраслевого (территориального) соглашения, а заработная плата работникам должна выплачиваться в размере не меньше минимально установленного указанными соглашениями.

Под финансовыми трудностями следует понимать, в частности, отсутствие (уменьшение) прибыли предприятия, например из-за снижения объемов производства или реализации продукции. В этом случае для доказательства финансовых трудностей предприятие должно представить проверяющим (суду, если дело дошло до него) подтверждающие документы, например, финансовую и налоговую отчетность, банковские выписки, исковые заявления к поставщикам (покупателям), документы, свидетельствующие о временном приостановлении производства и введении простоя на предприятии (например, во время карантина), о хищениях, о понесенных при стихийных бедствиях убытках и т. д.

Ответственность за невыполнение минимальных государственных гарантий в оплате труда

Частью третьей статьи 15 Закона № 108 определено, что оплата труда работников предприятия осуществляется в первоочередном порядке. Все прочие платежи осуществляются предприятием после выполнения обязательств по оплате труда.

Согласно части шестой статьи 24 Закона № 108 своевременность и объемы выплаты заработной платы работникам не могут быть поставлены в зависимость от осуществления других платежей и их очередности.

Таким образом, в первую очередь удовлетворяются права работников, связанные с оплатой их труда, а именно — за выполненную работу работник должен получить надлежащее ему вознаграждение — заработную плату, а после этого — все прочие платежи.³⁸ Единственное исключение сделано для ЕСВ (в виде начисления на заработную плату), который должен уплачиваться одновременно с выплатой заработной платы (ч. 8 ст. 9, ч. 2 ст. 24 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» от 08.07.2010 г. № 2464-VI).

Если у предприятия из-за финансовых трудностей отсутствуют денежные средства или их недостаточно для выплаты минимальной заработной платы, то предприятие должно, по крайней мере, начислять работникам заработную плату, а ее выплату осуществлять по мере поступления денежных средств.

Если заработная плата работникам за отдельные месяцы начислялась, но не выплачивалась из-за отсутствия денежных средств, вследствие чего образовалась задолженность по заработной плате, то в месяце выплаты такой задолженности необходимо начислить компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты в порядке, установленном Законом № 2050 и Порядком № 159 (ст. 34 Закона № 108).³⁹

Невыполнение работодателями законодательных норм о проведении работникам выплат, являющихся минимальными государственными гарантиями, в частности о выплате минимальной заработной платы, является нарушением законодательства об оплате труда.

Финансовая ответственность юридических и физических лиц – предпринимателей, использующих наемный труд (т. е. работодателей), в случае нарушения государственных гарантий в оплате труда установлена частью второй статьи 265 КЗоТ. Так, согласно абзацу пятому части второй статьи 265 КЗоТ работодатели несут ответственность в виде штрафа в случае несоблюдения минимальных государственных гарантий в оплате труда — в двукратном размере МЗП, установленной законом на момент выявления нарушения, за каждого работника, в отношении которого совершено нарушение.

В соответствии с абзацем четвертым части второй статьи 265 КЗоТ нарушение установленных сроков выплаты заработной платы работникам, других выплат, предусмотренных законодательством о труде, более чем за один месяц, выплата их не в полном объеме влечет наложение штрафа на работодателей в трехкратном размере МЗП, установленной законом на момент выявления нарушения.

Штрафы, предусмотренные частью второй статьи 265 КЗоТ, налагаются уполномоченными должностными лицами Государственной службы Украины по вопросам труда (далее — Гоструда) согласно нормам Порядка наложения штрафов за нарушение законодательства о труде и занятости населения, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 17.07.2013 г. № 509 (ч. четвертая ст. 265 КЗоТ).

Вышеуказанные штрафы к работодателям не применяются в случае выполнения предписания органа Гоструда и устранения выявленных нарушений в определенные предписанием сроки (ч. шестая ст. 265 КЗоТ). Но даже уплата штрафа (при невыполнении предписания Гоструда) не освобождает работодателя от устранения нарушений законодательства о труде (ч. десятая ст. 265 КЗоТ).

Согласно статье 36 Закона № 108 за нарушение законодательства об оплате труда виновные лица привлекаются к дисциплинарной, материальной, административной и уголовной ответственности.

Так, согласно статье 41 Кодекса Украины об административных правонарушениях (далее — КоАП) нарушение установленных сроков выплаты заработной платы, выплата ее не в полном объеме влекут наложение штрафа на должностных лиц предприятий и граждан-СПД от 30 до 100 не облагаемых налогом минимумов доходов граждан (далее — нмдг), т. е. от 510 до 1700 грн. Это же нарушение, совершенное повторно в течение года или в отношении несовершеннолетнего, беременной женщины, одинокого отца, матери или лица, которое их заменяет и воспитывает ребенка в возрасте до 14 лет или ребенка-инвалида, влекут наложение штрафа на должностных лиц предприятий и граждан-СПД от 100 до 300 нмдг, т. е. от 1700 до 5100 грн.

Что касается ответственности за невыплату (неначисление) работодателем МЗП в размерах, предусмотренных нормами Генерального, отраслевых, территориальных соглашений, коллективного договора, то контроль за соблюдением этих норм должны осуществлять стороны, участвовавшие в подписании указанных соглашений или коллективного договора, в порядке, установленном такими соглашениями или коллективным договором.

Согласно статье 18 Закона о колдоговорах и статье 41-2 КоАП на лиц, представляющих работодателя, по вине которых нарушены или не выполнены обязательства по коллективному договору, соглашению, налагается штраф от 50 до 100 нмдг (от 850 до 1700 грн.), и они также несут дисциплинарную ответственность вплоть до увольнения с должности. По требованию профсоюзов, другого уполномоченного трудовым коллективом органа работодатель обязан принять меры, предусмотренные законодательством, к руководителю, по вине которого нарушаются или не выполняются обязательства по коллективному договору, соглашению.

Дела по вопросам невыполнения обязательств по коллективному договору, соглашению рассматриваются судом по представлению одной из сторон коллективного договора, соглашения или соответствующих комиссий (ст. 20 Закона о колдоговорах).

Стаття 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Порядок оплати праці громадян, які перебувають у трудових відносинах на підставі укладеного трудового договору з підприємствами, установами, організаціями (далі — підприємства) усіх форм власності і господарювання, а також з фізичними особами (далі разом — роботодавці), на державному рівні регулюється Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП), Законом України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі — Закон № 108), Законом України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII (далі — Закон про колдоговори), законами про державний бюджет, постановами Кабінету Міністрів України, різними підзаконними актами центральних органів виконавчої влади, генеральною, галузевими (міжгалузевими), територіальними угодами, а безпосередньо на підприємстві — колективним і трудовими договорами.

Одними з головних державних гарантій в оплаті праці працівників є встановлення мінімального посадового окладу та виплата заробітної плати в розмірі не нижче мінімальної заробітної плати.

Мінімальний посадовий оклад

Відповідно до частин шостих статті 96 КЗпП і статті 6 Закону № 108 мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб (далі — ПМПО) на 1 січня календарного року.

Враховуючи вищевикладене, в госпрозрахунковій (небюджетній) сфері оклади (посадові оклади, місячні тарифні ставки) можуть встановлюватися роботодавцями у внутрішніх документах — штатному розписі, колективному договорі (за його відсутності — іншому «зарплатному» документі, наприклад, Положенні про оплату праці, затвердженому наказом керівника підприємства), трудових договорах з працівниками — в будь-якому розмірі, але не менше розміру ПМПО, встановленого на 1 січня календарного року.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 р. № 1082-ІХ (далі — Закон про Держбюджет-2021) розмір ПМПО на 1 січня 2021 року становить 2270 грн., тому протягом усього 2021 року мінімальний посадовий оклад має бути встановлений в розмірі не менше 2270 грн.

Зауважимо, що збільшення розміру ПМПО протягом 2021 року (з 1 липня до 2379 грн. та з 1 грудня до 2481 грн.) не є підставою для збільшення мінімального посадового окладу, якщо, звичайно, внутрішнім документом підприємства не передбачено інше (наприклад, не передбачено, що збільшення ПМПО протягом календарного року тягне збільшення мінімального посадового окладу на підприємстві). Тобто роботодавці можуть, але не зобов’язані збільшувати мінімальний посадовий оклад з 1 липня та з 1 грудня 2021 року у зв’язку із збільшенням розміру ПМПО з зазначених дат.

Що стосується встановлення посадових окладів у бюджетній сфері, то частинами п’ятими статті 96 КЗпП і статті 6 Закону № 108 визначено, що схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету (далі — бюджетні установи), формується на основі:

– мінімального розміру посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;

– міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Так, 21 січня 2021 року набула чинності, але застосовується з 1 січня 2021 року постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 20.01.2021 р. № 29, якою пункт 1 приміток до Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (далі — ЄТС), наведеної в додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 (далі — Постанова № 1298), доповнено новим абзацом четвертим, відповідно до якого посадові оклади (тарифні ставки) з 1 січня 2021 року розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду — 2670 гривень, з 1 грудня 2021 року — 2893 гривні.

Таким чином, в бюджетних установах протягом січня – листопада 2021 року мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка, ставка заробітної плати), що відповідає розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, становить 2670 грн., а з 1 грудня 2021 року передбачено підвищення посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду ЄТС до 2893 грн. Розміри посадових окладів (тарифних ставок) працівників 2 – 25 тарифних розрядів ЄТС розраховуються згідно з тарифними коефіцієнтами, наведеними у додатку 1 до Постанови № 1298.¹

Встановлення мінімальної заробітної плати

Право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, забезпечується державою (ст. 2 КЗпП).

Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру ПМПО (ст. 95 КЗпП, ст. 9 Закону № 108).

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про держбюджет. Розмір мінімальної заробітної плати не може бути зменшено в разі зменшення розміру ПМПО (ст. 10 Закону № 108).

Згідно зі статтею 95 КЗпП і статтею 3 Закону № 108 мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Таким чином, якщо найманий працівник, прийнятий на роботу на умовах повної зайнятості (на повний робочий день і повний робочий тиждень), виконує за своєю посадою (професією) встановлену йому місячну (погодинну) норму праці, то розмір його місячної (погодинної) заробітної плати не може бути менше законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Норми праці — норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності — встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці. Норми праці встановлюються на невизначений строк і діють до моменту їх перегляду (ст. 85, 87 КЗпП).

Під мінімальною заробітною платою, про яку йдеться у трудовому законодавстві (зокрема, в КЗпП і Законі № 108) та розмір якої встановлюється законом про держбюджет, розуміється нарахована працівникові заробітна плата (тобто до утримання з неї податку на доходи фізичних осіб і військового збору).²

Відповідно до статті 8 Закону про Держбюджет-2021 у 2021 році мінімальна заробітна плата становить:

– у місячному розмірі: з 1 січня — 6000 грн., з 1 грудня — 6500 грн.;

– у погодинному розмірі: з 1 січня  — 36,11 грн., з 1 грудня  — 39,12 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення та застосування мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі» від 05.05.2010 р. № 330 (далі — Постанова № 330) встановлено особливості застосування мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 Постанови № 330 мінімальна заробітна плата в погодинному розмірі визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на місяць та середньомісячної норми тривалості робочого часу за рік при 40-годинному робочому тижні.

Середньомісячна норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні у розрахунку на весь 2021 рік становить 166,17 робочих годин (1994 р. г. : 12 міс.).³ Отже, розрахункова величина мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі в січні – листопаді 2021 року становить 36,11 грн. (6000 грн. : 166,17 р. г.), в грудні 2021 року — 39,12 грн. (6500 грн. : 166,17 р. г.). Статтею 8 Закону про Держбюджет-2021 мінімальна заробітна плата в погодинному розмірі встановлена в такому ж розмірі: з 1 січня — 36,11 грн., з 1 грудня — 39,12 грн.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 330 мінімальна заробітна плата в погодинному розмірі застосовується:

– на підприємствах незалежно від форми власності у разі встановлення у колективних договорах або за погодженням з профспілковими чи іншими органами, уповноваженими на представництво трудовим колективом, погодинної оплати праці із застосуванням відповідних нормованих завдань та обліку фактичного робочого часу;

– фізичними особами, які використовують найману працю з погодинною оплатою праці; 

– в установах та організаціях, що фінансуються з бюджету, в разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення (зазвичай у вигляді постанови) про встановлення працівникам погодинної оплати праці.

Забезпечення мінімальної заробітної плати

Статтею 3-1 Закону № 108 встановлено гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати (далі — МЗП), які полягають в наступному.

Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір МЗП (ч. перша ст. 3-1 Закону № 108).

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір МЗП, роботодавець проводить доплату до рівня МЗП, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати (ч. третя ст. 3-1 Закону № 108).

Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір МЗП, проводиться доплата до рівня МЗП (ч. четверта ст. 3-1 Закону № 108).

Отже, якщо працівник, який працює на умовах повної зайнятості, виконує місячну норму праці, встановлену йому графіком роботи, але його місячна заробітна плата є меншою ніж МЗП у місячному розмірі (у 2021 році в січні – листопаді — менше 6000 грн., у грудні — менше 6500 грн.), то роботодавець зобов’язаний нарахувати такому працівникові доплату до рівня МЗП.

У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці МЗП виплачується пропорційно до виконаної норми праці (ч. п’ята ст. 3-1 Закону № 108).

Таким чином, якщо працівник працює на умовах неповного робочого часу або не виконав місячну (годинну) норму праці з будь-яких інших причин (наприклад, перебував у відпустці, хворів, виконував державні або громадські обов’язки, не працював через простій, був відсторонений від роботи, прогулював  тощо), то доплата нараховується не до розміру МЗП у місячному розмірі, а до розміру МЗП, обчисленої пропорційно до виконаної норми праці (пропорційно відпрацьованому часу).

Наприклад, якщо працівник за штатним розписом обіймає 0,5 посади (працює на умовах неповного робочого дня — 4 години на день за 8-годинного робочого дня на підприємстві), то він виконує лише половину місячної норми праці (відпрацьовує лише половину робочого часу в місяці), отже, для нього МЗП, обчислена пропорційно до виконаної норми праці (відпрацьованому часу), становить 0,5 МЗП у місячному розмірі, тобто в січні – листопаді 2021 року — 3000 грн. (6000 грн. х 0,5), у грудні 2021 року — 3250 грн. (6500 грн. х 0,5).

МЗП у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці (ч. шоста ст. 3-1 Закону № 108).

Отже, працівникам, яким встановлено місячні оклади (місячні тарифні ставки), у разі виконання встановленої норми праці (обсягу робіт) повинна бути виплачена як мінімальна державна гарантія в оплаті праці — заробітна плата в розмірі не нижче МЗП у місячному розмірі, а працівникам з погодинною оплатою праці — заробітна плата в розмірі не нижче МЗП у погодинному розмірі.⁴

Враховуючи вищевикладене, годинна ставка у працівників, яким встановлено погодинну оплату праці, не може бути менше МЗП у погодинному розмірі (у 2021 році не може бути менше 36,11 грн. у січні – листопаді та 39,12 грн. у грудні), але місячна заробітна плата таких працівників може бути менше МЗП у місячному розмірі (у 2021 році може бути менше 6000 грн. у січні – листопаді та 6500 грн. у грудні).⁴

Наприклад, у лютому (червні) 2021 року місячна норма робочого часу для підприємств з 40-годинним 5-денним робочим тижнем з вихідними днями в суботу та неділю становить 160 робочих годин. Якщо працівнику з погодинною оплатою праці годинна ставка встановлена на рівні МЗП в погодинному розмірі — 36,11 грн., то при виконанні місячної норми праці в лютому (червні) 2021 року його місячна заробітна плата становитиме 5777,60 грн. (160 відпрац. г. х 36,11 грн.), що менше МЗП у місячному розмірі (5777,60 грн. < 6000 грн.). Але в цьому випадку роботодавець не зобов’язаний нараховувати працівнику з погодинною оплатою праці доплату до МЗП в місячному розмірі (до 6000 грн.), оскільки для такого працівника роботодавцем виконана інша мінімальна державна гарантія — годинна ставка встановлена не нижче (на рівні) МЗП в погодинному розмірі.

Виплати, які не включаються до мінімальної заробітної плати
згідно з Законом України «Про оплату праці»

Відповідно до частини другої статті 3-1 Закону № 108 при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються:

– доплата за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я;

– доплата за роботу в нічний час;

– доплата за роботу в надурочний час;

– доплата за роз’їзний характер робіт;

– премії до святкових та ювілейних дат.

Зупинимося детально на перерахованих вище виплатах, які не включаються до МЗП і виплачуються понад неї.

1. Доплати за роботу в несприятливих умовах праці і підвищеного ризику для здоров’я.

Єдиний та вичерпний перелік зазначених доплат чинним законодавством не визначений.

Водночас, з огляду на норми статті 100 КЗпП та інших нормативно-правових актів, можна зробити висновок, що до доплат за роботу в несприятливих умовах праці і підвищеного ризику для здоров’я належать:

– доплати за важку роботу;

– доплати за роботу із шкідливими (особливо шкідливими) і небезпечними (особливо небезпечними) умовами праці, які виплачуються за результатами атестації робочих місць;

– доплати за роботу з особливими природними географічними і геологічними умовами;

– доплати за роботу в умовах підвищеного ризику для здоров’я;

– доплати за роботу в зоні відчуження;

– доплати за роботу з дезинфікуючими засобами та роботу з прибирання приміщень (загальних убиралень та санвузлів).

Стосовно останньої доплати слід враховувати, що вона може належати до доплат за роботу із шкідливими умовами праці або до доплат за роботу в умовах підвищеного ризику для здоров’я.

Так, у сфері освіти в додатку 9 до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 р. № 102, наведено Перелік робіт з несприятливими умовами праці, на яких встановлюються доплати робітникам, спеціалістам і службовцям з важкими і шкідливими, особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці. У розділі I цього Переліку до видів робіт з важкими і шкідливими умовами праці, на яких встановлюються доплати в розмірі до 12% окладу, віднесені, зокрема:

– роботи, пов’язані з чищенням вигрібних ям, сміттєвих ящиків і каналізаційних колодязів, проведенням їх дезинфекції (п. 1.147);

– роботи з прання білизни вручну з використанням миючих і дезинфікуючих засобів (п. 1.156);

– роботи з хлорування води, з виготовленням дезинфікуючих розчинів, а також з їх використанням (п. 1.159);

– прибирання приміщень, де виконуються роботи, передбачені у розділі I (п. 1.181).

Згідно з підпунктами 3.4.5 та 3.4.7 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України від 05.10.2005 р. № 308/519 (далі — Умови № 308/519), встановлюються:

– доплата в розмірі до 12% посадового окладу (тарифної ставки) робочим закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, зайнятим на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за результатами атестації робочих місць. Перелік робіт з важкими і шкідливими умовами праці, на яких установлюється зазначена доплата, наведений у додатку 6 до Умов № 308/519;

– доплата в розмірі 10% посадового окладу (тарифної ставки) працівникам (у т. ч. молодшим медичним сестрам), які використовують у роботі дезінфікувальні засоби, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів.

Крім того, пунктом 60 розділу XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (додаток 2), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, від 17.11.97 р. № 1290, робота прибиральника службових приміщень, зайнятого прибиранням загальних убиралень та санвузлів, визнана виконуваною в умовах підвищеного ризику для здоров’я.

Пункт 37 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 р. № 15, містить роботи по дезактивації, дезінсекції, дератизації та дезінфекції приміщень.

Таким чином, доплати за роботу з дезинфікуючими (дезінфікувальними) засобами, за прибирання приміщень (в т. ч. убиралень та санвузлів), де виконуються роботи із застосуванням дезинфікуючих засобів (в т. ч. з хлорування води), як за роботу з несприятливими (шкідливими) умовами праці або в умовах підвищеного ризику для здоров’я, не включаються до МЗП.⁵

Враховуючи вищевикладене, понад МЗП виплачуються працівникам доплати за використання в роботі дезинфікуючих (дезінфікувальних) засобів, а також зазначені доплати працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, передбачені вищевказаними нормативними актами, а також передбачені для працівників бюджетної сфери абзацом «ґ» підпункту 3 пункту 3 Постанови № 1298 та абзацом «ґ» підпункту 3 пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26.09.2005 р. № 557, в розмірі 10% посадового (місячного) окладу.⁶

2. Доплата за роботу в нічний час.

Статтею 108 КЗпП передбачено, що робота у нічний час (з 22.00 до 6.00) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

У додатку 3 до Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2019 – 2021 роки від 14.05.2019 р. (далі — Генеральна угода) встановлено, що розмір доплати за роботу в нічний час становить 35% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час.

Цілою низкою галузевих угод визначено, що розмір доплати за роботу в нічний час становить 40% (45%) годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час.⁷

Таким чином, доплата за роботу в нічний час, нарахована працівникам у розмірі, встановленому генеральною, галузевою, територіальною угодами і колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час, виплачується понад МЗП.

3. Доплата за роботу в надурочний час.

Згідно зі статтею 106 КЗпП за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, — за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у вищерозглянутому порядку.⁸

Таким чином, вищевказана оплата надурочно відпрацьованого часу при роботі з почасовою оплатою праці (подвійний розмір годинної ставки), в тому числі при підсумованому обліку робочого часу, і доплата за роботу в надурочний час за відрядної системи оплати праці (в розмірі 100% тарифної ставки) виплачуються понад МЗП.⁹

4. Доплата за роз’їзний характер робіт.

Порядок встановлення доплати за роз’їзний характер робіт визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» від 31.03.99 р. № 490 (далі — Постанова № 490).

Розмір доплати (в термінології Постанови № 490 — надбавки, польового забезпечення) за роз’їзний характер робіт госпрозрахункові підприємства встановлюють самостійно в колективному договорі, а за його відсутності — в іншому внутрішньому «зарплатному» документі, затвердженому наказом керівника підприємства. Також розмір доплати (надбавки, польового забезпечення) за роз’їзний характер робіт може бути визначено в трудових договорах (контрактах) з працівниками.¹⁰

Звертаємо увагу, що під доплатою за роз’їзний характер робіт, про яку йдеться в частині другій статті 3-1 Закону № 108, розуміються всі доплати (надбавки, польове забезпечення), про які йдеться в Постанові № 490, тобто які виплачуються до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер.

Для встановлення доплати (надбавки, польового забезпечення) за роз’їзний характер робіт необхідно в колективному договорі (іншому внутрішньому документі підприємства) визначити перелік посад і професій працівників, які виконують «роз’їзні» роботи і мають право на отримання зазначеної доплати (надбавки, польового забезпечення), умови виплати та механізм нарахування такої доплати.¹¹

Таким чином, доплата (надбавка, польове забезпечення) за роз’їзний характер робіт в розмірі, встановленому колективним договором (іншим внутрішнім документом), не включається до МЗП.¹²

Також відзначимо, що доплати (надбавки, польове забезпечення), про які йдеться в Постанові № 490, вказані в пункті 3.16 розділу 3 «Інші виплати, які не належать до фонду оплати праці» Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5). Тобто доплати (надбавки, польове забезпечення) за роз’їзний характер робіт не включаються до фонду оплати праці (далі — ФОП). Отже, ще і з цієї причини вони мають виплачуватися понад МЗП.

5. Премії до святкових та ювілейних дат.

До зазначених премій належать одноразові премії, які згідно з наказом керівника підприємства виплачуються всім або більшості або окремим працівникам до державних і професійних свят, особистих святкових дат, святкових дат роботодавця.

До таких премій належать, зокрема, премії жінкам до Міжнародного жіночого дня, працівникам – учасникам АТО (ООС) — до Дня захисника України, бухгалтерам — до Дня Бухгалтера, шахтарям — до Дня шахтаря, хімікам — до Дня хіміка, геологам — до Дня геолога тощо, до особистих свят або ювілеїв працівників (наприклад, до Дня народження, 10-річчя безперервної роботи на підприємстві), до ювілейної дати роботодавця (наприклад, до 50-річчя заснування підприємства).

Перелік державних свят визначено статтею 73 КЗпП, а колективним договором або іншим внутрішнім документом роботодавця може бути визначений перелік святкових і ювілейних дат, до яких працівникам виплачуються премії.¹³

Умовою невключення до МЗП премій, що розглядаються, є вказівка в наказі керівника підприємства святкової або ювілейної дати, до якої приурочена виплата премії.

Таким чином, понад МЗП виплачуються тільки премії до святкових та ювілейних дат, а всі інші одноразові премії (винагороди), а таже виробничі премії, включаються до МЗП.¹⁴

Виплати, які не включаються до мінімальної заробітної плати через специфіку їх нарахування

Крім перерахованих вище виплат, які не включаються до МЗП згідно з частиною другою статті 3-1 Закону № 108, існують й інші виплати, які через специфіку їх нарахування також не можуть бути включені до МЗП.

Оскільки, як зазначалося вище, МЗП виплачується пропорційно до виконаної норми праці, то у випадках, коли працівник не працював (не виконував свої трудові обов’язки), але за ним згідно із законодавством зберігалася середня заробітна плата (за час відпустки, виконання державних або громадських обов’язків, проходження військової служби в особливий період, перепідготовки та підвищення кваліфікації, службового відрядження, тимчасової непрацездатності, проходження медогляду, здачі крові працівниками-донорами тощо) або нараховувалась виплата, що обчислюється із середньої заробітної плати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, вихідна допомога тощо), такі виплати не є заробітною платою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (є виплатами за невідпрацьований час), тому вони не враховуються у складі нарахованої заробітної плати для її порівняння з МЗП.¹⁵ Це стосується всіх «середньозарплатних» виплат, які обчислюються згідно з нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100), і Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення ) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок № 1266).

Водночас якщо працівнику за час службового відрядження відповідно до частини четвертої статті 121 КЗпП або Закону України «Про державну службу» виплачується звичайна заробітна плата (тобто за робочі дні відрядження виплачується не середньоденний, а денний заробіток, оскільки останній більше), то вона враховується у складі нарахованої працівникові місячної заробітної плати для її порівняння з МЗП.¹⁶

Не включаються до МЗП виплати, які вказані в підпункті 2.2.12 «Оплата за невідпрацьований час» Інструкції № 5, зокрема¹⁷:

– оплата відпусток;

– грошова компенсація за невикористані дні щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей;

– середній заробіток за основним місцем роботи працівників за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

– середній заробіток за час виконання державних або громадських обов’язків, якщо вони виконуються в робочий час;

– оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку, що надаються після кожного дня здавання крові або днів, приєднаних за бажанням працівника до щорічної відпустки;

– оплата, що зберігається за працівником, який підлягає медичному огляду, за основним місцем роботи за час перебування в медичному закладі на обстеженні;

– оплата простоїв не з вини працівника.

Що стосується останньої виплати (оплати простою), то, нагадаємо, що згідно зі статтею 34 КЗпП простій — це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Отже, оскільки під час простою працівником робота не виконується, немає підстав вважати період простою відпрацьованим часом і, відповідно, немає підстав включати до МЗП оплату простою (в розмірі не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) або в розмірі середнього заробітку — ст. 113 КЗпП).¹⁸ В цьому випадку МЗП для працівника обчислюється пропорційно до виконаної норми праці (відпрацьованому часу).

Також не включається до МЗП компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати (далі — компенсація), незважаючи на те, що згідно з підпунктом 2.2.8 Інструкції № 5 вона відноситься до фонду додаткової заробітної плати ФОП. Це пояснюється тим, що зазначена компенсація не є винагородою за працю (виплатою за виконану роботу або відпрацьований час), а за своєю суттю є фінансовою санкцією, яка накладається на роботодавця за порушення ним термінів виплати заробітної плати, кошти від якої сплачуються працівникові. Виходячи з норм статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. № 2050-III (далі — Закон № 2050) та пункту 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159 (далі — Порядок № 159), дія цих документів про проведення компенсації поширюється на підприємства в будь-яких випадках порушення встановлених термінів виплати доходів (заробітної плати), в тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація нараховується в разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам, в т. ч. заробітної плати. Виплата компенсації здійснюється у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості по заробітній платі за відповідний місяць (ст. 2, 4 Закону № 2050, п. 2, 5 Порядку № 159).¹⁹

Таким чином, компенсація, яка не є виплатою за виконану роботу (відпрацьований час), має бути виплачена працівнику понад МЗП.²⁰

Крім того, не включаються до МЗП:

– матеріальна допомога, що має систематичний характер і надається всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом), яка включається до ФОП (пп. 2.3.3 Інструкції № 5);²¹

– виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі, які належать до інших заохочувальних та компенсаційних виплат ФОП (пп. 2.3.4 Інструкції № 5).

Невключення вищевказаних виплат до МЗП пояснюється тим, що вони не є винагородою за працю (виконану роботу, відпрацьований час) і не включаються в місячну (годинну) норму праці, а відповідно до частини першої статті 3-1 Закону № 108 не може бути нижче розміру МЗП розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці.

Також не включаються до МЗП виплати працівникам, які не є заробітною платою, тобто які не включаються до ФОП згідно з розділом 3 Інструкції № 5.

До таких виплат, зокрема, належать:

– оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомога по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів ФССУ (далі разом — «лікарняні»), допомога по вагітності та пологах (далі — «декретні»), що виплачується за рахунок коштів ФССУ (п. 3.2, 3.3 Інструкції № 5);²²

– внески підприємств згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їхніх сімей (п. 3.5 Інструкції № 5);

– суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору (п. 3.8 Інструкції № 5);

– витрати на відрядження: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення; компенсаційні виплати та добові, які виплачуються при переїзді на роботу в іншу місцевість згідно з чинним законодавством (п. 3.15 Інструкції № 5);

– матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання (п. 3.31 Інструкції № 5).²³

Виплати, які включаються до мінімальної заробітної плати

До МЗП включаються всі виплати, що належать до заробітної плати (включаються до ФОП), крім вище розглянутих виплат, які згідно з частиною другою статті 3-1 Закону № 108 або через специфіку їх нарахування не включаються до МЗП.

Нагадаємо, що згідно зі статтею 1 Закону № 108 заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Складові заробітної плати (ФОП) визначені у статті 2 Закону № 108 і деталізовані в Інструкції № 5:

– основна заробітна плата — встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців;

– додаткова заробітна плата — включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

– інші заохочувальні та компенсаційні виплати — до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Що стосується сум індексації заробітної плати, то, нагадаємо, що проведення індексації заробітної плати передбачено законодавством про оплату праці — статтею 33 Закону № 108, а також статтею 95 КЗпП. Порядок і механізм проведення індексації визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 р. № 1282-XII та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі — Порядок № 1078). Суми індексації як гарантовані виплати, передбачені чинним законодавством, належать до додаткової заробітної плати (ч. друга ст. 2 Закону № 108, пп. 2.2.7 Інструкції № 5). У місяцях, в яких виникає право на проведення індексації заробітної плати, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу (абз. шостий п. 4 Порядку № 1078).²⁴

Враховуючи вищевикладене, а також те, що суми індексації заробітної плати не включені до вичерпного переліку виплат, які не враховуються при обчисленні розміру заробітної плати для забезпечення її мінімального розміру (ч. друга ст. 3-1 Закону № 108), суми індексації включаються до МЗП.²⁵

Доплата за роботу у вечірній час (з 18.00 до 22.00), яка виплачується працівникам при багатозмінному режимі роботи на підприємствах, що перебувають у сфері дії Генеральної угоди (в розмірі 20% годинної ставки за кожну годину роботи у вечірній час) або згідно з нормами колективного договору, є додатковою заробітною платою (пп. 2.2.1 Інструкції № 5), тому вона включається до МЗП²⁶, на відміну від доплати за роботу в нічний час, яка згідно з частиною другою статті 3-1 Закону № 108 не включається до МЗП (див. вище).

Підвищена оплата (доплата) за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, порядок нарахування якої визначено статтями 72 і 107 КЗпП, як гарантована виплата, передбачена чинним законодавством, є складовою додаткової заробітної плати (ч. друга ст. 2 Закону № 108, пп. 2.2.1, 2.2.4 Інструкції № 5), тому як виплата за відпрацьований час враховується у складі нарахованої працівникові заробітної плати для її порівняння з МЗП.²⁷ Це узгоджується з нормами частини другої статті 3-1 Закону № 108, в якій не згадується оплата за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні (на відміну від оплати за роботу в надурочний час).

Крім того, включаються до МЗП, зокрема:

– підвищення посадових окладів працівників, наприклад, на 25% за роботу в установах і організаціях, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, за роботу в певних типах закладів, підрозділах і на посадах, робота в яких дає право на підвищення посадових окладів на 15% у зв’язку із шкідливими і важкими умовами праці (в цьому випадку підвищення посадового окладу є частиною такого посадового окладу);²⁸

– доплати за: суміщення професій (посад), виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, інтенсивність праці, керівництво бригадою, наставництво, ненормований робочий день, економію матеріалів і ресурсів (зокрема водіям за економію пального), допуск до державної/комерційної таємниці, науковий ступінь;²⁸

– надбавки за: класність водіям транспортних засобів, виконання особливої роботи на строк її виконання, високі досягнення у праці, високу професійну майстерність, знання/використання в роботі іноземних мов, вислугу років та безперервний час роботи, почесні та спортивні звання, особливі умови роботи працівникам бібліотек, ранг державного службовця, престижність педагогічної роботи;²⁸

– всі види премій (винагород), крім зазначених у частині другій статті 3-1 Закону № 108 премій до святкових та ювілейних дат.²⁹

Визначення суми доплати до мінімальної заробітної плати

Як зазначалося вище, доплата до рівня МЗП нараховується, якщо:

– нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, нижче розміру МЗП (ч. третя ст. 3-1 Закону № 108);

– розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових нижче розміру МЗП (ч. четверта ст. 3-1 Закону № 108).

Сума доплати до МЗП при виконанні місячної норми праці визначається як різниця між розміром МЗП в місячному розмірі (у 2021 році — між сумою 6000 грн., а з 1 грудня між сумою 6500 грн.) та розміром фактично нарахованої заробітної плати працівнику за місяць.

У разі роботи на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної норми праці МЗП виплачується пропорційно до виконаної норми праці (ч. п’ята ст. 3-1 Закону № 108).

Якщо працівник не виконав місячну норму праці, то для нього в цьому місяці спочатку обчислюється МЗП пропорційно до виконаної норми праці (далі — «пропорційна» МЗП), а потім визначається сума доплати до «пропорційної» МЗП. Розмір доплати визначається як різниця між розміром «пропорційної» МЗП та розміром фактично нарахованої заробітної плати за місяць працівнику.

Доплата до МЗП не нараховується, якщо працівник весь місяць не працював (не має жодного відпрацьованого дня), в тому числі через його невихід на роботу (прогул або відсутність з інших неповажних причин) або якщо за всі робочі (календарні) дні місяця йому згідно із законодавством нарахована середня заробітна плата (відпускні, «лікарняні», «декретні», середній заробіток за час проходження військової служби в особливий період, за час виконання державних або громадських обов’язків тощо) чи оплата за час простою відповідно до статті 113 КЗпП.

Що стосується виплати МЗП внутрішнім сумісникам, то потрібно враховувати, що для них визначення нарахованої заробітної плати, яка порівнюється з МЗП, здійснюється за кожним місцем роботи (посади) окремо, оскільки з працівником-сумісником за кожним місцем роботи укладається трудовий договір і встановлюється порядок оплати праці (оклад, доплати, надбавки, премії тощо). Підсумовування заробітної плати внутрішнього сумісника, нарахованої за двома (трьома і т. д.) місцями роботи (посадами) на одному підприємстві, для її порівняння з МЗП в місячному розмірі законодавством не передбачено. Тобто нарахована внутрішньому суміснику за кожним місцем роботи (посадою) окремо заробітна плата повинна порівнюватися з МЗП в місячному розмірі (при роботі на повну ставку і виконанні місячної норми праці) або з «пропорційною» МЗП (при роботі на неповну ставку або при невиконанні місячної норми праці).³⁰

Крім того, звертаємо увагу на такий нюанс: якщо в поточному місяці працівнику, який виконав місячну норму праці, нараховується заробітна плата за поточний місяць в розмірі менше МЗП, а також донараховується заробітна плата (наприклад, премія, доплата, надбавка) за попередній місяць через помилкове її ненарахування в попередньому місяці, то така донарахована заробітна плата за попередній місяць повинна нараховуватися понад МЗП за поточний місяць³¹, оскільки таке донарахування за попередній місяць не є заробітною платою за виконану норму праці в поточному місяці. При цьому коригування нарахованої заробітної плати (зокрема, зменшення розміру або скасування доплати до МЗП) в попередньому місяці не здійснюється. Це узгоджується з підпунктом 1.6.2 Інструкції № 5, відповідно до якого якщо нарахування ФОП здійснюються за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у ФОП того місяця, у якому були здійснені нарахування.³²

Також потрібно враховувати наступний аспект: сума доплати до МЗП через специфіку її розрахунку визначається тільки в кінці місяця (коли відомі суми всіх нарахованих працівнику виплат та кількість відпрацьованого ним часу у звітному місяці) і нараховується (виплачується) одночасно з нарахуванням (виплатою) заробітної плати за ІІ половину місяця. При виплаті заробітної плати (авансу) за І половину місяця доплата до МЗП (частина такої доплати) працівнику не виплачується.

Враховуючи все вищевикладене, розглянемо на конкретних прикладах порядок нарахування заробітної плати в розмірі не нижче МЗП.

ПРИКЛАД 1

Визначення місячного доходу працівника, який відпрацював весь місяць,
якщо йому нараховано оклад, виробничу премію, премію до Дня народження, індексацію,
доплати за роботу із шкідливими умовами праці та надурочну роботу

Працівнику, який працює на умовах повної зайнятості, встановлено оклад у розмірі 5000 грн. В лютому 2021 року він виконав місячну норму праці — відпрацював 20 робочих днів (160 робочих годин), що передбачено графіком його роботи на цей місяць, а також відпрацював надурочно 4 години. За лютий працівнику нарахована заробітна плата в розмірі окладу — 5000 грн., а також:

– виробнича премія в розмірі 15% окладу — в сумі 750 грн. (5000 грн. х 15%);

– доплата за роботу із шкідливими умовами праці в розмірі 10% окладу — в сумі 500 грн. (5000 грн. х 10%);

– доплата за роботу в надурочний час в сумі 250 грн. (5000 грн. : 160 р. г. х 4 відпрац. надур. г. х 2);

– премія до Дня народження (до святкової дати) в сумі 1000 грн.;

– індексація в сумі 72,64 грн. (2270 грн. х 3,2%), оскільки базовим місяцем є вересень 2020 року.

На підставі частини другої статті 3-1 Закону № 108 не враховуються у складі нарахованої працівнику заробітної плати для її порівняння з МЗП:

– доплата за роботу із шкідливими умовами праці в сумі 500 грн.;

– доплата за роботу в надурочний час в сумі 250 грн.;

– премія до Дня народження в сумі 1000 грн.

Таким чином, враховуються у складі нарахованої працівнику заробітної плати за місяць для її порівняння з МЗП:

– оклад в сумі 5000 грн. (основна заробітна плата — пп. 2.1.1 Інструкції № 5);

– виробнича премія в сумі 750 грн. (додаткова заробітна плата — пп. 2.2.2 Інструкції № 5);

– індексація в сумі 72,64 грн. (додаткова заробітна плата — пп. 2.2.7 Інструкції № 5).

Загальна нарахована працівнику заробітна плата, що порівнюється з МЗП:

5000 + 750 + 72,64 = 5822,64 грн.

Оскільки зазначена сума є меншою ніж МЗП (5822,64 грн. < 6000 грн.), визначимо суму доплати до МЗП:

6000 – 5822,64 = 177,36 грн.

Загальна сума доходу, що підлягає нарахуванню працівникові в лютому:

5000 грн. (оклад) + 750 грн. (виробнича премія) + 72,64 грн. (індексація) + 177,36 грн. (доплата до МЗП) + 500 грн. (доплата за роботу із шкідливими умовами праці) + 250 грн. (доплата за роботу в надурочний час) + 1000 грн. (премія до Дня народження) = 7750 грн.

ПРИКЛАД 2

Визначення місячного доходу працівника, який відпрацював весь місяць,
якщо йому нараховано оклад, надбавку за роз’їзну роботу, доплату за роботу у вихідний день,
компенсацію за затримку виплати заробітної плати і матеріальну допомогу

Працівнику, який працює на умовах повної зайнятості, встановлено оклад у розмірі 5500 грн. У березні 2021 року він виконав місячну норму праці — відпрацював 22 робочі дні (176 робочих годин), що передбачено графіком його роботи на цей місяць, і, крім того, відпрацював 6 годин у свій вихідний день — суботу 13 березня згідно з наказом керівника підприємства.

За березень працівнику нарахована заробітна плата в розмірі окладу — 5500 грн., а також:

– надбавка за роз’їзний характер робіт в сумі 1260 грн. (70 грн. х 18 відпрац. д.), оскільки протягом 18 робочих днів працівник виконував роботу роз’їзного характеру;

– оплата за роботу у вихідний день, до якої працівник залучався на підставі наказу керівника підприємства, в сумі 375 грн. (5500 грн. : 176 р. г. х 6 відпрац. г. х 2);

– компенсація за затримку виплати заробітної плати в сумі 2672,50 грн. (2500 грн. х 1,069), оскільки 22 березня працівнику була виплачена заробітна плата за лютий 2015 року в сумі 2500 грн.;

– матеріальна допомога разового характеру в сумі 3000 грн. згідно із заявою працівника.

На підставі частини другої статті 3-1 Закону № 108 надбавка за роз’їзний характер робіт в сумі 1260 грн. не враховується у складі нарахованої працівнику заробітної плати для її порівняння з МЗП.

Крім того, як виплати за невідпрацьований час (виплати, не пов’язані з виконанням норми праці) не включаються до МЗП:

– компенсація за затримку виплати заробітної плати в сумі 2672,50 грн.;

– матеріальна допомога в сумі 3000 грн.

Таким чином, враховуються у складі нарахованої працівникові заробітної плати за місяць для її порівняння з МЗП:

– оклад в сумі 5500 грн. (основна заробітна плата — пп. 2.1.1 Інструкції № 5);

– оплата за роботу у вихідний день в сумі 375 грн. (додаткова заробітна плата — пп. 2.2.1 Інструкції № 5).

Загальна нарахована працівнику заробітна плата, що порівнюється з МЗП:

5500 + 375 = 5875 грн.

Оскільки зазначена сума є меншою ніж МЗП (5875 грн. < 6000 грн.), визначимо суму доплати до МЗП:

6000 – 5875 = 125 грн.

Загальна сума доходу, нарахованого працівнику в березні:

5500 грн. (оклад) + 375 грн. (оплата за роботу у вихідний день) + 125 грн. (доплата до МЗП) + 1260 грн. (надбавка за роз’їзний характер робіт) + 2672,50 грн. (компенсація за затримку виплати зарплати) + 3000 грн. (матеріальна допомога) = 12 932,5 грн.

ПРИКЛАД 3

Визначення місячного доходу працівника, який відпрацював весь місяць,
якщо йому нараховано оклад, доплати за роботу у вечірній та нічний час,
за роботу у святковий день, за високу професійну майстерність та премію до ювілейної дати

На безперервно працюючому підприємстві працівники структурного підрозділу працюють позмінно, в тому числі у вечірній та нічний час. Працівникам установлено підсумований облік робочого часу з обліковим періодом — квартал. Норма робочого часу, встановлена в березні 2021 року для одного з працівників цього підрозділу, становить 172 робочі години (далі — р. г.). Працівник у березні виконав норму робочого часу — відпрацював 172 години (далі — відпрац. г.), в тому числі 64 години в нічний час (далі — відпрац. ніч. г.) та 32 години у вечірній час (далі — відпрац. веч. г.). Одна з робочих змін працівника тривалістю 8 робочих годин повністю припала на святковий день — 8 березня (Міжнародний жіночий день).

Оклад працівника — 4800 грн., доплата за роботу в нічний час на підприємстві становить 40% годинної ставки за кожну годину роботи в нічний час, доплата за роботу у вечірній час — 20% годинної ставки за кожну годину роботи у вечірній час. Оскільки робота у святковий день виконувалася працівником згідно з графіком роботи в межах місячної норми робочого часу, то йому за відпрацьовані години в такий день нараховується доплата в розмірі одинарної годинної ставки понад оклад.

У березні працівнику, крім окладу, нараховані:

– доплата за роботу у вечірній час в сумі 178,60 грн. (4800 грн. : 172 р. г. х 32 відпрац. веч. г. х 20%);

– доплата за роботу в нічний час в сумі 714,42 грн. (4800 грн. : 172 р. г. х 64 відпрац. ніч. г. х 40%);

– доплата за роботу у святковий день в сумі 223,26 грн. (4800 грн. : 172 р. г. х 8 відпрац. г.);

– доплата за високу професійну майстерність в сумі 480 грн. (4800 грн. х 10%);

– премія до ювілейної дати (25-річчя заснування підприємства) в сумі 1000 грн.

На підставі частини другої статті 3-1 Закону № 108 доплата за роботу в нічний час і премія до ювілейної дати не враховуються у складі нарахованої працівнику заробітної плати для її порівняння з МЗП.

Доплати за високу професійну майстерність, за роботу у вечірній час і за роботу у святковий день є додатковою заробітною платою (пп. 2.2.1, 2.2.4 Інструкції № 5), нараховуються за відпрацьований час у звітному місяці, тому включаються до МЗП.

Нарахована працівнику заробітна плата, що порівнюється з МЗП:

4800 грн. (оклад) + 178,60 грн. (доплата за роботу у вечірній час) + 223,26 грн. (доплата за роботу у святковий день) + 480 грн. (доплата за високу професійну майстерність) = 5681,86 грн.

Оскільки зазначена сума є меншою ніж МЗП (5681,86 грн. < 6000 грн.), визначимо суму доплати до МЗП:

6000 – 5681,86 = 318,14 грн.

Загальна сума доходу, нарахованого працівнику в березні:

4800 грн. (оклад) + 178,60 грн. (доплата за роботу у вечірній час) + 223,26 грн. (доплата за роботу у святковий день) + 480 грн. (доплата за високу професійну майстерність) + 318,14 грн. (доплата до МЗП) + 714,42 грн. (доплата за роботу в нічний час) + 1000 грн. (премія до ювілейної дати) = 7714,42 грн.

ПРИКЛАД 4

Визначення місячного доходу працівника,
якщо протягом місяця він перебував у щорічній відпустці, працював і хворів

Працівнику, який працює на умовах повної зайнятості, встановлено оклад у розмірі 5700 грн. На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю з 8-годинним робочим днем. Норма робочого часу працівника в лютому 2021 року — 20 робочих днів або 160 робочих годин (20 р. д. х 8 р. г.).

Протягом лютого 2021 року у працівника відбулися наступні події і йому було нараховано:

– в період з 1 по 14 лютого (14 к. д.) працівник перебував у щорічній відпустці, за яку йому нараховано відпускні в сумі 2492 грн. (178 грн. х 14 к. д.);

– в період з 15 по 24 лютого він відпрацював 8 робочих днів, за які йому нараховано заробітну плату в сумі 2280 грн. (5700 грн. : 20 р. д. х 8 відпрац. д.);

– в період з 25 по 28 лютого (4 к. д.) працівник хворів, тому за період хвороби йому нараховано «лікарняні» в сумі 720 грн. (180 грн. х 4 к. д.).

Період відпустки є невідпрацьованим часом (пп. 2.2.12 Інструкції № 5), тому відпускні, нараховані за такий невідпрацьований час, не враховуються у складі заробітної плати працівника для її порівняння з МЗП. Період хвороби також є невідпрацьованим часом, тому «лікарняні» як оплата за невідпрацьований час і виплата, що не включаються до ФОП (п. 3.2 Інструкції № 5), не враховуються у складі заробітної плати працівника для її порівняння з МЗП. Отже, з МЗП порівнюється лише нарахована працівнику заробітна плата за відпрацьований час.

Оскільки працівник в лютому через відпустку і хворобу не виконав місячну норму праці — відпрацював лише 8 з 20 робочих днів (64 з 160 робочих годин), передбачених графіком роботи, визначимо для нього МЗП пропорційно до виконаної норми праці (пропорційно відпрацьованому часу) в цьому місяці (далі — «пропорційна» МЗП):

6000 грн. : 20 р. д. х 8 відпрац. д. = 2400 грн.

або

6000 грн. : 160 р. г. х 64 відпрац. г. = 2400 грн.

Фактично нарахована працівнику заробітна плата за відпрацьований час в лютому є меншою ніж «пропорційна» МЗП (2280 грн. < 2400 грн.), тому визначимо суму доплати до «пропорційної» МЗП:

2400 – 2280 = 120 грн.

Загальна сума доходу, нарахованого працівнику в лютому:

2280 грн. (зарплата за відпрацьований час) + 120 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) + 2492 грн. (відпускні) + 720 грн. («лікарняні») = 5612 грн.

ПРИКЛАД 5

Визначення місячного доходу працівника, який проходить військову службу за контрактом
в особливий період, якщо йому нараховано середній заробіток та річну винагороду

Працівнику, якого в серпні 2020 року було прийнято на військову службу за контрактом в особливий період, підприємство нараховує середній заробіток на підставі частини третьої статті 119 КЗпП з розрахунку середньоденної заробітної плати — 260 грн. У березні 2021 року сума середнього заробітку становить 5720 грн. (260 грн. х 22 р. д.).

Крім того, за відпрацьований час у 2020 році підприємство нарахувало цьому працівнику в березні 2021 року винагороду за підсумками роботи за 2020 рік у сумі 2400 грн.

Оскільки через перебування на військовій службі працівник в березні 2021 року не виконав місячну норму праці — не відпрацював жодного робочого дня, передбаченого графіком роботи на цей місяць, його «пропорційна» МЗП в березні 2021 року дорівнює 0,00 грн. (6000 грн. : 22 р. д. х 0 відпрац. д.).

Отже, в березні працівник не має права на доплату до МЗП (до «пропорційної» МЗП), а його загальна заробітна плата в цьому місяці становить:

5720 грн. (середній заробіток) + 2400 грн. (річна винагорода) = 8120 грн.

ПРИКЛАД 6

Визначення місячного доходу працівника, який у звітному місяці
працював і перебував в оплачуваній відпустці, якщо йому нараховано заробітну плату,
відпускні, допомогу на оздоровлення та річну винагороду

Працівниці, яка працює на умовах повної зайнятості, встановлено оклад у розмірі 5500 грн. На підприємстві 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю. Норма робочого часу працівниці в лютому 2021 року — 20 робочих днів. В період з 1 по 21 лютого вона відпрацювала встановлені графіком роботи 15 робочих днів, за які їй нараховано заробітну плату виходячи з окладу в сумі 4125 грн. (5500 грн. : 20 р. д. х 15 відпрац. д.).

Крім того, в лютому працівниці нараховано та виплачено:

– відпускні за щорічну основну відпустку, надану з 22 лютого по 18 березня (24 календарні дні), в сумі 4440 грн. (185 грн. х 24 к. д.), в тому числі за 7 к. д. відпустки, що припадають на лютий, в сумі 1295 грн. (185 грн. х 7 к. д.);

– допомогу на оздоровлення, що надається в розмірі посадового окладу всім працівникам до щорічної відпустки згідно з колективним договором, в сумі 5500 грн.;

– винагороду за підсумками роботи у 2020 році, що надається згідно з колективним договором всім працівникам в розмірі посадового окладу пропорційно відпрацьованому часу у звітному році, в сумі 1398,35 грн. (5500 грн. : 2002 р. г. х 509 відпрац. г.), оскільки працівниця в січні – вересні 2020 року не працювала (перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років), а в жовтні – грудні відпрацювала 509 годин.

Річна винагорода у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат є заробітною платою (виплатою, що належить до ФОП — пп. 2.3.2 Інструкції № 5) за відпрацьований час, тому вона враховується у складі нарахованої працівниці заробітної плати для її порівняння з МЗП.

Відпускні та допомога на оздоровлення є оплатою невідпрацьованого часу, тому вони не включаються до МЗП.

Нарахована працівниці заробітна плата в лютому, що порівнюється з МЗП:

4125 грн. (зарплата за відпрацьований час) + 1398,35 грн. (річна винагорода) = 5523,35 грн.

Оскільки працівниця в лютому через перебування у щорічній відпустці не виконала місячну норму праці — відпрацювала лише 15 з 20 робочих днів, передбачених графіком роботи на лютий, визначимо для неї «пропорційну» МЗП в цьому місяці:

6000 грн. : 20 р. д. х 15 відпрац. д. = 4500 грн.

Нарахована працівниці заробітна плата в лютому, що порівнюється з МЗП, є більшою за «пропорційну» МЗП в цьому місяці (5523,35 грн.> 4500 грн.), тому немає підстав для нарахування працівниці доплати до «пропорційної» МЗП.

Загальна сума доходу, нарахованого працівниці за лютий:

4125 грн. (зарплата за відпрацьований час) + 1398,35 грн. (річна винагорода) + 1295 грн. (відпускні, що припадають на лютий) + 5500 грн. (допомога на оздоровлення) = 12 318,35 грн.

ПРИКЛАД 7

Визначення місячного доходу, якщо працівник у звітному місяці працював,
перебував у відпустці без збереження заробітної плати і прогулював

Працівник підприємства, на якому встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю, в січні 2021 року працював згідно з графіком роботи в період з 1 по 7 та з 27 по 31 січня, відпрацювавши всього 47 робочих годин: 5 робочих днів по 8 годин і 1 робочий день (6 січня — передсвятковий день) — 7 годин. У період з 8 по 24 січня (17 календарних днів) працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину (ст. 26 Закону України «Про відпустки»), після чого в робочі дні 25 і 26 січня (понеділок і вівторок) на роботу не виходив (оформлено прогул).

Оклад працівника — 5800 грн. За відпрацьовані в січні 47 з 151 робочої години, передбачених графіком роботи на цей місяць, працівнику нарахована заробітна плата виходячи з окладу в сумі 1805,30 грн. (5800 грн. : 151 р. г. х 47 відпрац. г.). Крім того, оскільки працівник кожний робочий день працює із шкідливими умовами праці, що підтверджено проведеною атестацією робочих місць, йому згідно з колективним договором нараховується доплата за роботу із шкідливими умовами праці в розмірі 12% окладу за відпрацьований час. Розмір цієї доплати в січні становив 216,64 грн. (5800 грн. х 12% : 151 р. г. х 47 відпрац. г.).

Доплата за роботу із шкідливими умовами праці на підставі частини другої статті 3-1 Закону № 108 не враховується у складі нарахованої заробітної плати для її порівняння з МЗП, а виплачується понад МЗП. Отже, з МЗП порівнюється тільки нарахована виходячи з окладу заробітна плата за відпрацьований час в сумі 1805,30 грн.

Оскільки працівник в січні через відпустку і прогул не виконав місячну норму праці, визначимо для нього «пропорційну» МЗП в цьому місяці:

6000 грн. : 151 р. г. х 47 відпрац. г. = 1867,55 грн.

Нарахована працівнику заробітна плата за відпрацьований час в січні є меншою ніж «пропорційна» МЗП (1805,30 грн. < 1867,55 грн.), тому визначимо суму доплати до «пропорційної» МЗП:

1867,55 – 1805,30 = 62,25 грн.

Загальна сума нарахованої працівнику заробітної плати в січні:

1805,30 грн. (зарплата за відпрацьований час) + 62,25 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) + 216,64 грн. (доплата за роботу із шкідливими умовами праці) = 2084,19 грн.

ПРИКЛАД 8

Визначення місячного доходу працівника, який у звітному місяці перебував у відрядженні

Працівник підприємства перебував у відрядженні з 22 по 26 лютого 2021 року (5 календарних (робочих) днів). На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю, тому в лютому за графіком роботи у працівника 20 робочих днів.

Оклад працівника становить 5500 грн. Визначимо оплату за час перебування у відрядженні і загальну заробітну плату працівника в лютому 2021 року.

Для розрахунку суми оплати за час відрядження необхідно враховувати, що відповідно до частини четвертої статті 121 КЗпП працівникам, направленим у відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Таким чином, за час перебування у відрядженні працівнику нараховується або звичайна заробітна плата, яка передбачена положеннями трудового або колективного договору (штатним розписом), або середній заробіток. Тобто необхідно порівняти середньоденний заробіток, який розраховується згідно з Порядком № 100, і денний заробіток, який працівник повинен отримати відповідно до трудового (колективного) договору за період, на який припадає відрядження. Якщо при зазначеному порівнянні середньоденний заробіток буде більше денного, то працівнику за час відрядження виплачується середній заробіток. Якщо буде більше денний заробіток, то підприємство повинно виплатити працівнику за час відрядження звичайну заробітну плату.³³

Варіант 1.

Припустимо, що середньоденний заробіток, обчислений у розрахунковому періоді (грудень 2020 року – січень 2021 року) для нарахування працівнику середнього заробітку за час відрядження в лютому 2021 року, становить:

(5500 грн. + 6000 грн.) : (22 відпрац. д. + 19 відпрац. д.) = 11 500 грн. : 41 відпрац. д. = 280,49 грн.

Визначимо денний заробіток працівника в лютому 2021 року для його порівняння із середньоденним заробітком.

Оскільки оклад працівника в лютому менше МЗП (5500 грн. < 6000 грн.), при виконанні працівником місячної норми праці в цьому місяці (відпрацювання 20 робочих днів) йому необхідно нарахувати доплату до МЗП в такому розмірі:

6000 – 5500 = 500 грн.

Загальна сума заробітної плати працівника в лютому:

5500 грн. (оклад) + 500 грн. (доплата до МЗП) = 6000 грн.

Денний заробіток працівника в лютому:

6000 грн. : 20 р. д. = 300 грн.

Як видно, денний заробіток працівника в лютому перевищує середньоденний заробіток, обчислений у розрахунковому періоді (300 грн. > 280,49 грн.), тому за кожний день відрядження працівнику виплачується денний заробіток, а за лютий — звичайна заробітна плата в сумі 6000 грн. (тобто як і у випадку, якби працівник не направлявся у відрядження).

Варіант 2.

Припустимо, що працівнику в січні 2021 року виплатили ще й виробничу премію за IV квартал 2020 року, частина якої в сумі 1500 грн. відноситься до грудня 2020 року.³⁴ В цьому випадку середньоденний заробіток, обчислений у розрахунковому періоді (грудень 2020 року – січень 2021 року), становить 317,07 грн. (13 000 грн. : 41 відпрац. д.), що перевищує денний заробіток працівника в лютому (317,07 грн. > 300 грн.), тому за кожний день відрядження працівнику виплачується середньоденний заробіток, а за весь час відрядження — середній заробіток в сумі 1585,35 грн. (317,07 грн. х 5 р. д.).

В цьому випадку умовно вважається, що час відрядження, оплачений за середнім заробітком, є невідпрацьованим часом (в лютому не відпрацьовано 5 робочих днів з 20 робочих днів, передбачених графіком роботи на лютий), тому визначимо заробітну плату працівника в місяці відрядження (лютому).

Зауважимо, що нараховані працівнику в місяці відрядження суми компенсації витрат на відрядження (добові в повному обсязі, вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення тощо) не є заробітною платою (не включаються до ФОП — п. 3.15 Інструкції № 5), тому ці виплати не враховуються у складі нарахованої працівнику заробітної плати для її порівняння з МЗП.

Нарахована працівнику виходячи з окладу сума заробітної плати за відпрацьований час у лютому (15 робочих днів), яка порівнюється з МЗП:

5500 грн. : 20 р. д. х 15 відпрац. д. = 4125 грн.

«Пропорційна» МЗП працівника в лютому:

6000 грн. : 20 р. д. х 15 відпрац. д. = 4500 грн.

Нарахована працівнику заробітна плата за відпрацьований час в лютому є меншою ніж «пропорційна» МЗП в цьому місяці (4125 грн. < 4500 грн.), тому визначимо суму доплати до «пропорційної» МЗП:

4500 – 4125 = 375 грн.

Загальна сума заробітної плати працівника в лютому:

4125 грн. (зарплата за відпрацьований час) + 375 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) + 1585,35 грн. (середній заробіток за час відрядження) = 6085,35 грн.

ПРИКЛАД 9

Визначення місячного доходу працівника, який працює на умовах неповного робочого часу,
якщо йому виплачується доплата за використання в роботі дезинфікуючих засобів

На підприємстві на 0,5 посади, а саме на умовах неповного робочого часу — 4 робочі години на день, працює прибиральниця, яка при роботі з прибирання приміщень (в т. ч. туалетів) використовує дезинфікуючі засоби. Колективним договором підприємства передбачено виплату доплати працівникам (в т. ч. прибиральникам) за використання в роботі дезинфікуючих засобів в розмірі 10% окладу. Оклад по «повній» посаді прибиральниці становить 4000 грн., а при роботі на 0,5 посади прибиральниці — 2000 грн. (4000 грн. х 0,5).

У березні 2021 року працівниця виконала встановлену їй індивідуальну норму робочого часу — відпрацювала 22 робочі дні по 4 робочі години, тобто всього відпрацювала 88 годин (далі — відпрац. г.), тому їй за цей місяць нараховано заробітну плату в розмірі її окладу — 2000 грн. і доплату за використання в роботі дезинфікуючих засобів в сумі 200 грн. (2000 грн. х 10%).

Доплата прибиральникам за використання в роботі дезинфікуючих засобів належить до доплат за роботу в несприятливих умовах праці і підвищеного ризику для здоров’я, тому така доплата на підставі частини другої статті 3-1 Закону № 108 виплачується понад МЗП.

Оскільки працівниця в березні через роботу на умовах неповного робочого часу не виконала місячну норму праці — відпрацювала лише 88 з 176 робочих годин, передбачених графіком роботи по «повній» посаді, визначимо для неї «пропорційну» МЗП в цьому місяці:

6000 грн. : 176 р. г. х 88 відпрац. г. = 3000 грн.

Нарахована працівниці виходячи з окладу заробітна плата за березень є меншою ніж «пропорційна» МЗП в цьому місяці (2000 грн. < 3000 грн.), тому визначимо суму доплати до «пропорційної» МЗП:

3000 – 2000 = 1000 грн.

Загальна сума нарахованої працівниці заробітної плати в березні:

2000 грн. (оклад згідно зі ставкою за посадою) + 1000 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) + 200 грн. (доплата за використання в роботі дезинфікуючих засобів) = 3200 грн.

ПРИКЛАД 10

Визначення місячного доходу працівника при роботі на умовах неповного робочого часу та при простої

На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю з 8-годинним робочим днем, тому в березні 2021 року норма робочого часу становить 22 робочі дні або 176 робочих годин.

Один структурний підрозділ підприємства через часткову відсутність сировини для виробництва продукції працює на умовах неповного робочого тижня — 3 дні на тиждень (понеділок, середа, п’ятниця). Оклад по «повній» посаді одного працівника зазначеного підрозділу — 5500 грн.

У період з 1 по 21 березня 2021 року працівник відпрацював 8 робочих днів, передбачених графіком роботи його підрозділу на цей місяць, тому за відпрацьований час йому нараховано заробітну плату в сумі 2000 грн. (5500 грн. : 22 р. д. х 8 відпрац. д.).

У період з 22 по 31 березня, на який припадає 5 робочих днів за графіком роботи підрозділу, в якому працює працівник, для цього підрозділу наказом керівника підприємства був введений простій (через повну відсутність сировини для виробництва продукції), тому на підставі частини першої статті 113 КЗпП час простою (не з вини працівника) оплачено з розрахунку 2/3 окладу в сумі 833,33 грн. (5500 грн. : 22 р. д. х 5 невідпрац. д. х 2/3).

Період простою є невідпрацьованим часом, тому оплата за період простою в сумі 833,33 грн. не враховуються у складі заробітної плати працівника для її порівняння з МЗП.

Оскільки працівник в березні через простій і роботу на умовах неповного робочого часу не виконав місячну норму праці — відпрацював лише 8 з 22 робочих днів, передбачених графіком роботи підприємства (для «повної» посади), визначимо для нього «пропорційну» МЗП в цьому місяці:

6000 грн. : 22 р. д. х 8 відпрац. д. = 2181,82 грн.

Фактично нарахована працівнику в березні заробітна плата за відпрацьований час є меншою ніж «пропорційна» МЗП в цьому місяці (2000 грн. < 2181,82 грн.), тому визначимо суму доплати до «пропорційної» МЗП:

2181,82 – 2000 = 181,82 грн.

Загальна сума заробітної плати працівника в березні:

2000 грн. (зарплата за відпрацьований час) + 181,82 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) + 833,33 грн. (оплата простою) = 3015,15 грн.

ПРИКЛАД 11

Визначення місячного доходу працівника — внутрішнього сумісника,
який працює на умовах неповного робочого часу за двома посадами

На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю з 8-годинним робочим днем.

Одна з працівниць є внутрішнім сумісником, який обіймає:

– 0,75 посади секретаря — працює щодня по 6 робочих годин з 9.00 до 13.00 і з 14.00 до 16.00, тобто фактично працює на умовах неповного робочого часу (дня). Оклад за «повною» посадою секретаря — 5500 грн., а оклад працівниці пропорційно обійманій посаді — 4125 грн. (5500 грн. х 0,75);

– 0,25 посади архіваріуса — працює щодня по 2 робочі години з 16.00 до 18.00, тобто фактично працює на умовах неповного робочого часу (дня). Оклад за «повною» посадою архіваріуса — 5000 грн., а оклад працівниці пропорційно обійманій посаді — 1250 грн. (5000 грн. х 0,25).

У березні 2021 року працівниця виконала встановлену персонально для неї норму робочого часу за кожною посадою, відпрацювавши:

– за посадою секретаря — 22 робочі дні по 6 робочих годин, тобто всього відпрацювала 132 години, але не виконала місячну норму праці, встановлену для «повної» посади секретаря, яка в березні становить 176 робочих годин. За відпрацьований час секретарем працівниці в березні нарахована заробітна плата в сумі 4125 грн. (5500 грн. х 0,75  або  5500 грн. : 176 р. г. х 132 відпрац. г.);

– за посадою архіваріуса — 22 робочі дні по 2 робочі години, тобто всього відпрацювала 44 години, але не виконала місячну норму праці, встановлену для «повної» посади архіваріуса, яка в березні становить 176 робочих годин. За відпрацьований час архіваріусом працівниці в березні нарахована заробітна плата в сумі 1250 грн. (5000 грн. х 0,25  або  5000 грн. : 176 р. г. х 44 відпрац. г.).

Оскільки з внутрішніми сумісниками за кожним місцем роботи (за кожною посадою) укладається окремий трудовий договір, в якому визначаються режим роботи і порядок оплати праці, то нарахування заробітної плати за кожним місцем роботи внутрішнього сумісника здійснюється окремо, відповідно, і визначення розміру доплати до МЗП здійснюється за кожним місцем роботи окремо.

Працівниця в березні через роботу на умовах неповного робочого часу за кожною посадою не виконала місячну норму праці, тому визначимо для неї «пропорційну» МЗП в цьому місяці за кожною посадою:

– за посадою секретаря: 6000 грн. : 176 р. г. х 132 відпрац. г. = 4500 грн.

– за посадою архіваріуса: 6000 грн. : 176 р. г. х 44 відпрац. г. = 1500 грн.

Фактично нарахована працівниці заробітна плата за кожною посадою в березні є меншою ніж «пропорційна» МЗП в цьому місяці (за посадою секретаря: 4125 грн. < 4500 грн. і за посадою архіваріуса: 1250 грн. < 1500 грн.), тому визначимо суму доплати до «пропорційної» МЗП за кожною посадою:

– за посадою секретаря: 4500 – 4125 = 375 грн.;

– за посадою архіваріуса: 1500 – 1250 = 250 грн.

Загальна сума заробітної плати працівниці в березні за кожною посадою:

– за посадою секретаря: 4125 грн. (оклад згідно зі ставкою за посадою) + 375 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) = 4500 грн.

– за посадою архіваріуса: 1250 грн. (оклад згідно зі ставкою за посадою) + 250 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) = 1500 грн.

ПРИКЛАД 12

Визначення місячного доходу працівника в місяці прийняття на роботу

Працівника прийнято на роботу 15 березня 2021 року на підприємство, де встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю. Оклад за посадою працівника — 5600 грн. У березні працівник відпрацював 13 з 22 робочих днів, передбачених графіком роботи на цей місяць. За відпрацьований час в березні працівнику нарахована заробітна плата виходячи з окладу в сумі 3309,09 грн. (5600 грн. : 22 р. д. х 13 відпрац. д.).

Оскільки працівник в березні не виконав місячну норму праці, визначимо для нього «пропорційну» МЗП в цьому місяці:

6000 грн. : 22 р. д. х 13 відпрац. д. = 3545,45 грн.

Нарахована працівникові заробітна плата в березні є меншою ніж «пропорційна» МЗП в цьому місяці (3309,09 грн. < 3545,45 грн.), тому визначимо суму доплати до «пропорційної» МЗП:

3545,45 – 3309,09 = 236,36 грн.

Загальна сума заробітної плати працівника в березні:

3309,09 грн. (зарплата за відпрацьований час) + 236,36 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) = 3545,45 грн.

ПРИКЛАД 13

Визначення місячного доходу працівника в місяці звільнення,
якщо йому виплачуються заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога

Працівнику підприємства, на якому встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю, встановлено оклад у розмірі 5800 грн. Цього працівника 19 березня 2021 року звільняють у зв’язку із скороченням його посади. У березні працівник відпрацював 14 з 22 робочих днів, установлених графіком роботи на цей місяць. При звільненні працівнику виплачуються заробітна плата за відпрацьований час в березні в сумі 3690,91 грн. (5800 грн. : 22 р. д. х 14 відпрац. д.), грошова компенсація за невикористані 10 днів щорічної основної відпустки в сумі 1900 грн. (190 грн. х 10 к. д. відпустки) і вихідна допомога в розмірі середньомісячного заробітку (ст. 44 КЗпП) — 5800,08 грн. (297,44 грн. х 19,5 р. д.).

Нарахована працівнику в місяці звільнення грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки не включається до нарахованої працівнику заробітної плати для її порівняння з МЗП, оскільки зазначена компенсація (як і відпускні) є оплатою за невідпрацьований час (пп. 2.2.12 Інструкції № 5). Вихідна допомога не є заробітною платою (не включається до ФОП — п. 3.8 Інструкції № 5) і не є виплатою за відпрацьований час, тому вона не враховується у складі нарахованої працівнику заробітної плати для її порівняння з МЗП.

Оскільки працівник в березні через звільнення не виконав місячну норму праці, визначимо для нього «пропорційну» МЗП в цьому місяці:

6000 грн. : 22 р. д. х 14 відпрац. д. = 3818,18 грн.

Нарахована працівнику заробітна плата за відпрацьований час в березні є меншою ніж «пропорційна» МЗП в цьому місяці (3690,91 грн. < 3818,18 грн.), тому визначимо суму доплати до «пропорційної» МЗП:

3818,18 – 3690,91 = 127,27 грн.

Загальна сума виплат працівнику в березні:

3690,91 грн. (зарплата за відпрацьований час) + 127,27 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) + 1900 грн. (грошова компенсація за невикористану відпустку) + 5800,08 грн. (вихідна допомога) = 11 518,26 грн.

ПРИКЛАД 14

Визначення місячного доходу працівника з погодинною оплатою праці,
який виконав місячну норму праці

На підприємстві з 40-годинним 5-денним робочим тижнем з вихідними днями в суботу та неділю працівнику встановлена погодинна оплата праці з годинною тарифною ставкою — 37 грн. Працівник в лютому 2021 року виконав норму робочого часу, встановлену в цьому місяці, — 160 робочих годин.

Розмір заробітної плати працівника в лютому:

160 відпрац. г. х 37 грн. = 5920 грн.

Місячна заробітна плата працівника в лютому 2021 року є меншою ніж МЗП у місячному розмірі (5920 грн. < 6000 грн.), однак це не є порушенням і не є підставою для нарахування працівникові доплати до МЗП, оскільки виконана інша державна соціальна гарантія — годинна ставка працівника з погодинною оплатою праці встановлена в розмірі не менше МЗП у погодинному розмірі (37 грн. > 36,11 грн.).

ПРИКЛАД 15

Визначення місячного доходу працівника з погодинною оплатою праці,
який працює на умовах неповного робочого часу

На підприємстві з 40-годинним 5-денним робочим тижнем з вихідними днями в суботу та неділю працівник працює на умовах неповного робочого дня — 5 годин на день. Працівнику встановлена погодинна оплата праці з годинною тарифною ставкою — 37 грн. У лютому 2021 року він виконав встановлену йому індивідуальну норму робочого часу — відпрацював 100 робочих годин (20 р. д. х 5 р. г.).

Сума заробітної плати працівника в лютому:

100 відпрац. г. х 37 грн. = 3700 грн.

Визначимо «пропорційну» МЗП в лютому 2021 року для працівників, яким встановлено посадові оклади (місячні тарифні ставки), якби для них був встановлений неповний робочий день — 5 робочих годин на день:

6000 грн. : 160 р. г. х 100 відпрац. г. = 3750 грн.

Як видно з розрахунків, місячна заробітна плата працівника з погодинною оплатою праці в лютому 2021 року є меншою ніж МЗП у місячному розмірі (3700 грн.  < 6000 грн.) і меншою ніж «пропорційна» МЗП, що розраховується для працівників, яким встановлено посадові оклади (3700 грн. < 3750 грн.), однак це не є підставою для нарахування працівнику з погодинною оплатою праці доплати до рівня МЗП у місячному розмірі або до рівня «пропорційної» МЗП, оскільки виконана інша державна соціальна гарантія — годинна тарифна ставка працівника з погодинною оплатою праці встановлена в розмірі не менше МЗП у погодинному розмірі (37 грн. > 36,11 грн.).

__________________________________________________________________________

Статтею 111 КЗпП встановлено, що при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.

Таким чином, у разі застосування відрядної системи оплати праці розмір основної заробітної плати працівників визначається обсягом виконуваної роботи (кількістю одиниць виготовленої продукції). Але за такої системи оплати праці працівник не звільняється від обов’язку виконувати встановлену норму робочого часу. Водночас при відрядній системі оплати праці дотримання норми робочого часу є лише елементом дисципліни праці, здатним впливати на розмір оплати праці лише побічно. Наприклад, невиконання працівником місячної норми робочого часу з власної вини може бути причиною невиконання місячної норми виробітку, що впливає на розмір основної заробітної плати, або може бути підставою для позбавлення працівника премії повністю або частково.

Оскільки за відрядної системи оплати праці встановлюються норми виробітку (кількість продукції, яку потрібно виготовити за певний час), норми часу на виконання продукції (робіт) і відрядні розцінки (розмір оплати за виготовлення одиниці продукції або виконання певної роботи), то за наявності цих даних та даних про місячну норму робочого часу можна обчислити місячну заробітну плату працівника-відрядника.

Якщо працівник з відрядною оплатою праці виконав місячну норму робочого часу, але не виконав місячну норму виробітку з власної вини, то оплата здійснюється відповідно до фактично виконаної роботи (ст. 111 КЗпП), а не відповідно до відпрацьованого часу. У цьому випадку місячна заробітна плата за фактично виконану роботу може бути нижче розміру МЗП у місячному розмірі.

Якщо на підприємстві відрядні розцінки встановлені таким чином, що при виконанні місячної норми виробітку заробітна плата працівника становить менше МЗП у місячному розмірі, то працівнику нараховується доплата до МЗП у місячному розмірі (незалежно від виконання працівником місячної норми часу).

Якщо на підприємстві відрядні розцінки встановлені таким чином, що при виконанні місячної норми виробітку заробітна плата працівника становить не менше МЗП у місячному розмірі, але працівник з власної вини не виконав місячну норму виробітку, внаслідок чого його місячна заробітна плата за виконану норму виробітку є меншою ніж МЗП у місячному розмірі, то йому може бути виплачена лише доплата до «пропорційної» МЗП (незалежно від виконаної працівником норми часу).

ПРИКЛАД 16

Визначення місячного доходу працівника з відрядною оплатою праці,
який виконав місячну норму праці

На підприємстві з 5-денним робочим тижнем (вихідні дні в суботу та неділю) і 8-годинним робочим днем працівнику встановлена відрядна система оплати праці. Працівник в березні 2021 року має виготовити три види виробів (далі — вир.):

– за виготовлений один виріб І виду відрядна розцінка становить 9 грн., норма виробітку — 30 виробів за 8-годинний робочий день;

– за виготовлений один виріб ІІ виду відрядна розцінка становить 13 грн., норма виробітку — 20 виробів за 8-годинний робочий день;

– за виготовлений один виріб ІІІ виду відрядна розцінка становить 17 грн., норма виробітку — 15 виробів за 8-годинний робочий день.

У березні 2021 року за графіком роботи у працівника 22 робочі дні (176 робочих годин), а норма виробітку в цьому місяці становить:

– 300 виробів І виду — для їх виготовлення потрібно 10 робочих днів (10 р. д. х 30 вир.);

– 100 виробів ІІ виду — для їх виготовлення потрібно 5 робочих днів (5 р. д. х 20 вир.);

– 105 виробів ІІІ виду — для їх виготовлення потрібно 7 робочих днів (7 р. д. х 15 вир.).

Фактично в березні 2021 року працівник відпрацював всі встановлені графіком роботи робочі дні (години) і виготовив:

– 305 виробів І виду (більше норми), за які йому нараховано заробітну плату в сумі 2745 грн. (305 вир. х 9 грн.);

– 104 вироби ІІ виду (більше норми), за які йому нараховано заробітну плату в сумі 1352 грн. (104 вир. х 13 грн.);

– 106 виробів ІІІ виду (більше норми), за які йому нараховано заробітну плату в сумі 1802 грн. (106 вир. х 17 грн.).

Заробітна плата працівника в березні за виготовлені вироби трьох видів:

2745 + 1352 + 1802 = 5899 грн.

У березні працівник виконав встановлену місячну норму праці, але нарахована йому заробітна плата за фактично виконану роботу в цьому місяці є меншою ніж МЗП у місячному розмірі (5899 грн. < 6000 грн.), тому працівникові в березні нараховується доплата до МЗП, сума якої становить:

6000 – 5899 = 101 грн.

Загальна сума заробітної плати працівника в березні:

5899 грн. (оплата за виконану роботу згідно з відрядними розцінками) + 101 грн. (доплата до МЗП) = 6000 грн.

ПРИКЛАД 17

Визначення місячного доходу працівника з відрядною оплатою праці при невиконанні норми виробітку

На підприємстві з 5-денним робочим тижнем (вихідні дні в суботу та неділю) і 8-годинним робочим днем для працівника встановлена відрядна розцінка за один виріб в розмірі 17 грн. і норма виробітку — 2 вироби за 1 годину роботи або 16 виробів за 8-годинний робочий день.

У березні 2021 року за графіком роботи у працівника 22 робочі дні (176 робочих годин) і місячна норма виробітку — 352 вироби (22 р. д. х 16 вир. або 176 р. г. х 2 вир.). Фактично в березні 2021 року працівник відпрацював всі робочі дні та години, але з власної вини виготовив лише 340 виробів (далі — вигот. вир.), тобто менше встановленої норми, за які йому нараховано заробітну плату в сумі 5780 грн. (340 вир. х 17 грн.).

Оскільки в березні працівник не виконав місячну норму праці (виготовив лише 340 з 352 виробів, передбачених нормою праці), визначимо для нього МЗП пропорційно до виконаної норми праці (пропорційно виготовленим виробам) в цьому місяці:

6000 грн. : 352 вир. х 340 вигот. вир. = 5795,45 грн.

Нарахована працівнику в березні заробітна плата за фактично виконану роботу є меншою ніж «пропорційна» МЗП (5780 грн. < 5795,45 грн.), тому працівникові нараховується доплата до «пропорційної» МЗП, яка становить:

5795,45 – 5780 = 15,45 грн.

Загальна сума заробітної плати працівника в березні:

5780 грн. (оплата за виконану роботу згідно з відрядними розцінками) + 15,45 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) = 5795,45 грн.

_________________________________________________________________________

При підсумованому обліку робочого часу з обліковим періодом місяць години роботи, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу за обліковий період (місяць), оплачуються як надурочні, тому така оплата здійснюється понад МЗП (ч. друга ст. 3-1 Закону № 108).

Якщо робота за підсумованого обліку робочого часу виконується в межах встановленої працівнику тривалості робочого часу, яка менша від нормальної тривалості робочого часу, відповідно до графіка роботи, йому нараховується заробітна плата в розмірі не нижче МЗП.³⁵ Тобто якщо працівник відпрацював всі робочі години, встановлені йому на місяць графіком змінності (незалежно від кількості робочих годин на місяць), але його місячна заробітна плата менше МЗП, то йому нараховується доплата до МЗП. Якщо ж працівник не виконав норму робочого часу, встановлену йому на місяць графіком змінності, і його місячна заробітна плата менше «пропорційної» МЗП, то йому нараховується доплата до «пропорційної» МЗП.

ПРИКЛАД 18

Визначення місячного доходу працівника, якому встановлено підсумований облік
робочого часу з обліковим періодом — місяць

На підприємстві для працівників-сторожів установлено підсумований облік робочого часу з обліковим періодом — місяць. Норма робочого часу розраховується виходячи з 40-годинного робочого тижня, тому в березні 2021 року вона для працівника-сторожа згідно з графіком роботи становить 176 робочих годин. Оклад працівника — 5500 грн.

З 29 березня 2021 року працівнику на підставі поданої заяви надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів (ст. 26 Закону України «Про відпустки»), тому в період з 29 по 31 березня працівник не працював, хоча на цей період припадає 24 робочі години згідно з графіком його роботи.

Нормальна тривалість робочого часу працівника в березні:

176 р. г. – 24 р. г. = 152 р. г.

Фактично працівник відпрацював в березні 154 години, тобто на 2 години більше (понад) своєї норми робочого часу, оскільки додатково відпрацював 2 години після закінчення однієї своєї зміни через запізнення на роботу колеги-змінника. Ці 2 години є надурочно відпрацьованим часом в обліковому періоді (місяці) і підлягають оплаті в подвійному розмірі годинної ставки згідно зі статтею 106 КЗпП.

Розмір годинної ставки працівника в березні:

5500 грн. : 176 р. г. = 31,25 грн.

Оплата праці працівника в березні за відпрацьовані години згідно з графіком роботи:

152 відпрац. г. х 31,25 грн. = 4750 грн.

Оплата надурочно відпрацьованих годин в обліковому періоді (місяці):

2 надур. відпрац. г. х 31,25 грн. х 2 = 125 грн.

На підставі частини другої статті 3-1 Закону № 108 оплата за роботу в надурочний час не враховується у складі нарахованої працівникові заробітної плати для її порівняння з МЗП.

Оскільки працівник в березні не виконав місячну норму праці, визначимо для нього «пропорційну» МЗП в цьому місяці:

6000 грн. : 176 р. г. х 152 відпрац. г. = 5181,82 грн.

Нарахована працівнику в березні заробітна плата за відпрацьований час згідно з графіком роботи є меншою ніж «пропорційна» МЗП (4750 грн. < 5181,82 грн.), тому працівнику нараховується доплата до «пропорційної» МЗП, яка становить:

5181,82 – 4750 = 431,82 грн.

Загальна сума заробітної плати працівника в березні:

4750 грн. (зарплата за відпрацьований час згідно з графіком роботи) + 431,82 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) +125 грн. (оплата надурочно відпрацьованих годин) = 5306,82 грн.

ПРИКЛАД 19

Визначення місячного доходу працівника, якому встановлено підсумований облік
робочого часу з обліковим періодом — квартал

На підприємстві працівник, оклад якого становить 5800 грн., працює позмінно. Йому встановлено підсумований облік робочого часу з обліковим періодом — квартал. Тривалість зміни працівника — 8 годин. Норма робочого часу за обліковий період розраховується виходячи з 40-годинного робочого тижня з урахуванням скорочення на 1 годину роботи напередодні святкових і неробочих днів, яка в загальному випадку в І кварталі 2021 року становить 487 годин (січень — 151 р. г., лютий — 160 р. г., березень — 176 р. г.).

Для працівника в обліковому періоді — І кварталі 2021 року норма робочого часу згідно з графіком змінності становить 487 годин, з них в січні — 159 р. г., лютому — 152 р. г., березні — 176 р. г.

Фактично працівник в обліковому періоді (І кварталі 2021 року) відпрацював 493 години (тобто на 6 годин більше), в тому числі:

– в січні — 167 р. г., тобто на 8 годин більше, ніж передбачено графіком змінності (одну додаткову зміну працівник відпрацював за хворого колегу);

– в лютому — 150 р. г., тобто на 2 години менше, ніж передбачено графіком змінності (через запізнення на роботу в одну із змін);

– в березні — 176 р. г., тобто згідно з графіком змінності.

В січні працівник виконав місячну норму праці, що становить 159 р. г. (фактично відпрацював 167 р. г.), тому йому за цей місяць спочатку нараховується заробітна плата в розмірі окладу — 5800 грн., але враховуючи, що вона менше МЗП, працівнику також нараховується доплата до МЗП в сумі 200 грн. (6000 – 5800). Оплата годин, відпрацьованих в січні понад встановлену графіком змінності норму робочого часу, в січні не здійснюється (вона здійснюватиметься в кінці облікового періоду при виплаті заробітної плати за березень).

Загальна сума заробітної плати працівника в січні:

5800 грн. (зарплата за відпрацьований час згідно з графіком роботи) + 200 грн. (доплата до МЗП) = 6000 грн.

В лютому працівник не виконав місячну норму праці з власної вини — відпрацював 150 з 152 робочих годин, передбачених графіком роботи, оскільки на 2 години спізнився на одну із своїх змін (це оформлено відповідним актом як порушення трудової дисципліни), тому йому за цей місяць спочатку нараховується заробітна плата за відпрацьований час виходячи з окладу в такому розмірі:

5800 грн. : 152 р. г. х 150 відпрац. г. = 5723,68 грн.

Оскільки в лютому працівник не виконав місячну норму праці, визначимо для нього «пропорційну» МЗП в цьому місяці:

6000 грн. : 152 р. г. х 150 відпрац. г. = 5921,05 грн.

Сума доплати до «пропорційної» МЗП в лютому:

5921,05 – 5723,68 = 197,37 грн.

Загальна сума заробітної плати працівника в лютому:

5723,68 грн. (зарплата за відпрацьований час) + 197,37 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) = 5921,05 грн.

В березні працівник виконав місячну норму праці (відпрацював 176 годин), тому йому за цей місяць спочатку нараховується заробітна плата в розмірі окладу — 5800 грн., але враховуючи, що вона менше МЗП, працівнику також нараховується доплата до МЗП в сумі 200 грн. (6000 – 5800). При цьому оплата за роботу в надурочний час в обліковому періоді не враховується у складі нарахованої працівнику в березні заробітної плати для її порівняння з МЗП (ч. друга ст. 3-1 Закону № 108).

В березні (останній місяць облікового періоду) визначається кількість надурочно відпрацьованих годин в обліковому періоді і здійснюється їх оплата.³⁶ Оскільки працівник в січні відпрацював понад графіка роботи 8 годин, які не були оплачені в цьому місяці, в лютому з власної вини не виконав норму робочого часу, але йому було оплачено фактично відпрацьований час, в березні виконав місячну норму праці, то у працівника є 8 надурочно відпрацьованих годин за обліковий період (I квартал), які оплачуються в кінці облікового періоду — при виплаті заробітної плати за березень. При цьому загальна кількість надурочно відпрацьованих годин за обліковий період не зменшується на 2 години, не відпрацьовані працівником у лютому, оскільки їх невідпрацювання викликане порушенням трудової дисципліни працівником, а не коригуванням його графіка роботи в лютому.

При розрахунку годинної ставки для оплати надурочно відпрацьованих годин в обліковому періоді, що дорівнює кварталу (півріччю, року), використовується не норма робочого часу в останньому місяці облікового періоду, а середньомісячна кількість робочих годин в обліковому періоді.³⁷

Середньомісячна кількість робочих годин в обліковому періоді (I кварталі):

487 р. г. : 3 міс. = 162,33 р. г.

Годинна ставка працівника в обліковому періоді для оплати надурочної роботи:

5800 грн. : 162,33 р. г. = 35,73 грн.

Оплата надурочно відпрацьованих годин в обліковому періоді:

8 відпрац. г. х 35,73 грн. х 2 = 571,68 грн.

Загальна сума заробітної плати працівника в березні:

5800 грн. (зарплата за відпрацьований час згідно з графіком роботи) + 200 грн. (доплата до МЗП) + 571,68 грн. (оплата надурочно відпрацьованих годин) = 6571,68 грн.

ПРИКЛАД 20

Визначення місячного доходу працівника, якому в поточному місяці донараховується помилково
не нарахована складова заробітної плати в попередньому місяці

Працівнику, який працює на умовах повної зайнятості, встановлено оклад у розмірі 5700 грн. У березні 2021 року він виконав місячну норму праці — відпрацював 22 робочі дні (176 робочих годин), що передбачені графіком його роботи на цей місяць, тому за березень йому нараховується заробітна плата за відпрацьований час у розмірі окладу — 5700 грн. Крім того, в березні працівнику донараховується доплата за суміщення посад в сумі 1425 грн. (5700 грн. х 25%), яка помилково не була нарахована працівнику в попередньому місяці — лютому 2021 року.

Хоча в березні працівник виконав місячну норму праці, його заробітна плата в цьому місяці є меншою ніж МЗП (5700 грн. < 6000 грн.), тому в березні працівнику нараховується доплата до МЗП в сумі 300 грн. (6000 – 5700).

Що стосується доплати за суміщення посад, нарахованої в березні 2021 року, яку помилково не було нараховано працівнику в лютому 2021 року, то необхідно враховувати, що до заробітної плати за поточний місяць — березень 2021 року з метою її порівняння з МЗП включаються тільки виплати, нараховані за виконану норму праці (відпрацьований час) в поточному місяці — березні 2021 року. У разі якщо працівнику в поточному місяці — березні донараховується заробітна плата за попередній місяць — лютий, то зазначена донарахована заробітна плата повинна виплачуватися понад МЗП, встановлену на поточний місяць — березень.

Доплата за суміщення посад, нарахована в березні 2021 року, яку помилково не було нараховано працівнику в лютому 2021 року, не є заробітною платою за виконану норму праці в березні 2021 року, тому ця доплата повинна бути виплачена понад МЗП в березні 2021 року.

Загальна сума заробітної плати працівника в березні:

5700 грн. (зарплата за відпрацьований час в березні) + 300 грн. (доплата до МЗП) + 1425 грн. (доплата за суміщення посад в лютому) = 7425 грн.

Звертаємо увагу, що доплату за суміщення посад, донараховану в березні в сумі 1425 грн. за лютий, немає підстав відносити до заробітної плати лютого з метою її порівняння з МЗП цього місяця, тобто коригування суми заробітної плати в лютому, в т. ч. суми доплати до МЗП (за її наявності) в цьому місяці, не здійснюється, оскільки згідно з підпунктом 1.6.2 Інструкції № 5 якщо нарахування ФОП здійснюються за попередній період, зокрема у зв’язку з виявленням помилок, вони відображаються в ФОП того місяця, в якому були здійснені нарахування.

Якщо доплата за суміщення посад нараховується в поточному місяці за поточний місяць, то враховуючи, що при суміщенні посад додаткова робота за іншою посадою виконується в межах робочого часу за основним місцем роботи (без звільнення від основної роботи), доплата за суміщення посад є додатковою заробітною платою (пп. 2.2.1 Інструкції № 5), яка включається до заробітної плати поточного місяця для її порівняння з МЗП.

__________________________________________________________________________

Оподаткування та облік доплати до мінімальної заробітної плати

Оскільки нарахування доплати до МЗП передбачено статтею 3-1 Закону № 108, зазначена доплата як гарантована виплата, передбачена чинним законодавством, є додатковою заробітною платою (ч. друга ст. 2 Закону № 108, пп. 2.2.1 Інструкції № 5), тобто відноситься до заробітної плати (ФОП).

Отже, доплата до МЗП як «зарплатна» виплата є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором і є базою нарахування єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ).

У новому Податковому розрахунку доплата до МЗП відображається у складі нарахованої (виплаченої) працівнику заробітної плати.

Доплата до МЗП на підставі абзацу першого пункту 3 Порядку № 100 (як складова заробітної плати) враховується при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, передбачених Порядком № 100 (відпускні, час виконання державних і громадських обов’язків, середній заробіток за час відрядження, за час проходження військової служби в особливий період, вихідна допомога тощо), а також враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат («лікарняних», «декретних» тощо) як виплата, з якої сплачується ЄСВ, на підставі пункту 3 Порядку № 1266.³⁸

Мінімальні розміри заробітної плати згідно з угодами та договорами

Відповідно до статті 14 Закону № 108 договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою (ст. 11 Закону № 108).

Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов’язковими для всіх суб’єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду (ст. 9 Закону про колдоговори). Тобто норми генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод є обов’язковими тільки для підприємств, представники яких (через уповноважених осіб як зі сторони власників, так і зі сторони трудового колективу — профспілки) приймали участь в їх підписанні.

Для підприємств, які не приймали участь в підписанні генеральної і галузевих (територіальних) угод (не були представлені при їх підписанні уповноваженими представниками зі сторони роботодавця і сторони трудового колективу — профспілки), умови та розміри оплати праці встановлюються з дотриманням мінімальних гарантій, встановлених законодавством, зокрема, стосовно МЗП.³⁹

Водночас законодавство не забороняє суб’єктам (підприємствам), які не приймали участь через своїх представників в підписанні генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угоди, застосовувати під час укладення колективного договору норми генеральної угоди або положення галузевої (територіальної) угоди, до якої підприємство належить за характером виробництва (перебуває на території дії територіальної угоди).³⁹

Згідно з пунктом 2.3 Генеральної угоди на підприємствах, в організаціях небюджетної сфери незалежно від форми власності тарифна ставка робітника I розряду встановлюється відповідною галузевою (міжгалузевою), територіальною угодою та на їх основі колективним договором. Для підприємств галузей, в яких не укладено галузеві угоди або положення укладених угод (згідно з реєстром, розміщеним на сайті Мінсоцполітики) не регулюють розмір тарифної ставки робітника I розряду, її розмір встановлюється на рівні, що не менше як на 10% вище встановленого на законодавчому рівні розміру ПМПО.

Відповідно до пунктів 2.7 і 2.8 Генеральної угоди розмір основної заробітної плати (окладу) некваліфікованого робітника (працівника) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності за повністю виконану норму робочого часу, який працює у нормальних умовах праці, повинен становити не менше ніж 85% тарифної ставки (посадового окладу) робітника (працівника) I розряду. Під час застосування на підприємствах, в організаціях небюджетної сфери незалежно від форми власності інших систем оплати праці, ніж тарифна, встановлювати нижню межу оплати за кваліфіковану працю не нижче розміру тарифної ставки робітника I розряду в небюджетній сфері.

Крім участі в підписанні генеральної угоди, роботодавці і профспілки (їх представники) можуть приймати участь в підписанні галузевої (міжгалузевої), територіальної угод, якими також встановлюються розміри МЗП в галузі (на території) і мінімальні коефіцієнти міжпосадових співвідношень окладів.

Нормами галузевої (міжгалузевої), територіальної угод розмір МЗП може бути встановлений вище передбаченого законом про держбюджет або генеральною угодою.

Статтею 5 Закону про колдоговори визначено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов’язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Таким чином, якщо підприємство як зі сторони роботодавця, так і зі сторони трудового колективу (профспілки) через своїх представників приймало участь у підписанні генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод, то не тільки норми закону про держбюджет, а й норми зазначених угод про МЗП повинні виконуватися на такому підприємстві (повинні бути враховані при укладенні колективного договору на підприємстві та трудових договорів з працівниками).³⁹

Роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами (ст. 97 КЗпП, ст. 22 Закону № 108).

Відповідно до статті 14 Закону № 108 норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою (міжгалузевою) або територіальною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як 6 місяців.

Тобто підприємство, що відчуває брак фінансів, після законодавчого підвищення розміру МЗП (мінімального посадового окладу) протягом не більше 6 місяців може нараховувати заробітну плату працівникам в розмірі, який менше мінімально встановленого Генеральною, галузевою (територіальною) угодами, але не менше розміру МЗП, встановленого законом про держбюджет. Після закінчення 6 місяців тарифна сітка (схема посадових окладів) повинна бути приведена у відповідність з нормами Генеральної, галузевої (територіальної) угоди, а заробітна плата працівникам повинна виплачуватися в розмірі не менше мінімально встановленого зазначеними угодами.

Під фінансовими труднощами слід розуміти, зокрема, відсутність (зменшення) прибутку підприємства, наприклад через зниження обсягів виробництва або реалізації продукції. В цьому випадку для доказу фінансових труднощів підприємство має подати перевіряючим (Держпраці тощо) або суду (якщо справа дійшла до нього) підтверджуючі документи, наприклад, фінансову і податкову звітність, банківські виписки, позовні заяви до постачальників (покупців), документи, що свідчать про тимчасове зупинення виробництва та введення простою на підприємстві (наприклад, під час карантину), про розкрадання, про понесені збитки при стихійних лихах тощо.

Відповідальність за невиконання мінімальних державних гарантій в оплаті праці

Частиною третьою статті 15 Закону № 108 визначено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов’язань щодо оплати праці.

Відповідно до частини шостої статті 24 Закону № 108 своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Таким чином, в першу чергу задовольняються права працівників, пов’язані з оплатою їх праці, а саме — за виконану роботу працівник повинен отримати належну йому винагороду — заробітну плату, а після цього роботодавець може здійснювати всі інші платежі.⁴⁰ Єдиний виняток зроблено для ЄСВ (у вигляді нарахування на заробітну плату), який повинен сплачуватися одночасно з виплатою заробітної плати (ч. 8 ст. 9, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI).

Якщо у підприємства через фінансові труднощі відсутні кошти або їх недостатньо для виплати мінімальної заробітної плати, то підприємство повинно, як мінімум, нараховувати працівникам заробітну плату, а її виплату здійснювати поступово у разі надходження коштів.

Якщо заробітна плата працівникам за окремі місяці нараховувалась, але не виплачувалася через відсутність коштів, внаслідок чого утворилася заборгованість по заробітній платі, то в місяці виплати такої заборгованості необхідно нарахувати компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати в порядку, встановленому чинним законодавством, а саме Законом № 2050 та Порядком № 159 (ст. 34 Закону № 108).⁴¹

Невиконання роботодавцями законодавчих норм про проведення працівникам виплат, які є мінімальними державними гарантіями, зокрема про виплату мінімальної заробітної плати, є порушенням законодавства про оплату праці.

Фінансова відповідальність юридичних і фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю (тобто роботодавців), у разі порушення державних гарантій в оплаті праці встановлена частиною другою статті 265 КЗпП.

Так, згідно з абзацом п’ятим частини другої статті 265 КЗпП роботодавці несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці — у двократному розмірі МЗП, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі тягне за собою накладення штрафу на роботодавців у трикратному розмірі МЗП, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Штрафи, передбачені частиною другою статті 265 КЗпП, накладаються уповноваженими посадовими особами Державної служби України з питань праці (далі — Держпраці) згідно з нормами Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509 (ч. четверта ст. 265 КЗпП).

Вищевказані штрафи до роботодавців не застосовуються у разі виконання припису органу Держпраці та усунення виявлених порушень у визначені приписом строки (ч. шоста ст. 265 КЗпП). Але навіть сплата штрафу (при невиконанні припису Держпраці) не звільняє роботодавця від усунення порушень законодавства про працю (ч. десята ст. 265 КЗпП).

Згідно зі статтею 36 Закону № 108 за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

Так, відповідно до статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств незалежно від форми власності та громадян-СПД від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — нмдг), тобто від 510 до 1700 грн. Це ж порушення, вчинене повторно протягом року або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств і громадян- СПД від 100 до 300 нмдг, тобто від 1700 до 5100 грн.

Що стосується відповідальності за невиплату (ненарахування) роботодавцем МЗП в розмірах, передбачених нормами Генерального, галузевих, територіальних угод, колективного договору, то контроль за дотриманням цих норм повинні здійснювати сторони, які приймали участь в підписанні зазначених угод або колективного договору, в порядку, встановленому такими угодами або колективним договором.

Згідно зі статтею 18 Закону про колдоговори і статтею 41-2 КпАП на осіб, які представляють роботодавця, з вини яких порушено чи не виконано зобов’язання щодо колективного договору, угоди, накладається штраф від 50 до 100 нмдг (від 850 до 1700 грн.), і вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади. На вимогу профспілок, іншого уповноваженого трудовим колективом органу роботодавець зобов’язаний вжити заходів, передбачених законодавством, до керівника, з вини якого порушуються чи не виконуються зобов’язання щодо колективного договору, угоди.

Справи з питань невиконання зобов’язань за колективним договором, угодою розглядаються судом за поданням однієї із сторін колективного договору, угоди або відповідних комісій (ст. 20 Закону про колдоговори).