Мінімальна заробітна плата: порядок виплати працівникам

Стаття 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Порядок оплати праці громадян, які перебувають у трудових відносинах на підставі укладеного трудового договору з підприємствами, установами, організаціями (далі — підприємства) усіх форм власності і господарювання, а також з фізичними особами (далі разом — роботодавці), на державному рівні регулюється Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП), Законом України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі — Закон № 108), Законом України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII (далі — Закон про колдоговори), законами про державний бюджет, постановами Кабінету Міністрів України, різними підзаконними актами центральних органів виконавчої влади, генеральною, галузевими (міжгалузевими), територіальними угодами, а безпосередньо на підприємстві — колективним і трудовими договорами.

Одними з головних державних гарантій в оплаті праці працівників є встановлення мінімального посадового окладу та виплата заробітної плати в розмірі не нижче мінімальної заробітної плати.

Мінімальний посадовий оклад

Відповідно до частин шостих статті 96 КЗпП і статті 6 Закону № 108 мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб (далі — ПМПО) на 1 січня календарного року.

Враховуючи вищевикладене, в госпрозрахунковій (небюджетній) сфері оклади (посадові оклади, місячні тарифні ставки) можуть встановлюватися роботодавцями у внутрішніх документах — штатному розписі, колективному договорі (за його відсутності — іншому «зарплатному» документі, наприклад, Положенні про оплату праці, затвердженому наказом керівника підприємства), трудових договорах з працівниками — в будь-якому розмірі, але не менше розміру ПМПО, встановленого на 1 січня календарного року.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 р. № 1082-ІХ (далі — Закон про Держбюджет-2021) розмір ПМПО на 1 січня 2021 року становить 2270 грн., тому протягом усього 2021 року мінімальний посадовий оклад має бути встановлений в розмірі не менше 2270 грн.

Зауважимо, що збільшення розміру ПМПО протягом 2021 року (з 1 липня до 2379 грн. та з 1 грудня до 2481 грн.) не є підставою для збільшення мінімального посадового окладу, якщо, звичайно, внутрішнім документом підприємства не передбачено інше (наприклад, не передбачено, що збільшення ПМПО протягом календарного року тягне збільшення мінімального посадового окладу на підприємстві). Тобто роботодавці можуть, але не зобов’язані збільшувати мінімальний посадовий оклад з 1 липня та з 1 грудня 2021 року у зв’язку із збільшенням розміру ПМПО з зазначених дат.

Що стосується встановлення посадових окладів у бюджетній сфері, то частинами п’ятими статті 96 КЗпП і статті 6 Закону № 108 визначено, що схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету (далі — бюджетні установи), формується на основі:

– мінімального розміру посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;

– міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Так, 21 січня 2021 року набула чинності, але застосовується з 1 січня 2021 року постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 20.01.2021 р. № 29, якою пункт 1 приміток до Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (далі — ЄТС), наведеної в додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 (далі — Постанова № 1298), доповнено новим абзацом четвертим, відповідно до якого посадові оклади (тарифні ставки) з 1 січня 2021 року розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду — 2670 гривень, з 1 грудня 2021 року — 2893 гривні.

Таким чином, в бюджетних установах протягом січня – листопада 2021 року мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка, ставка заробітної плати), що відповідає розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, становить 2670 грн., а з 1 грудня 2021 року передбачено підвищення посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду ЄТС до 2893 грн. Розміри посадових окладів (тарифних ставок) працівників 2 – 25 тарифних розрядів ЄТС розраховуються згідно з тарифними коефіцієнтами, наведеними у додатку 1 до Постанови № 1298.¹

Встановлення мінімальної заробітної плати

Право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, забезпечується державою (ст. 2 КЗпП).

Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру ПМПО (ст. 95 КЗпП, ст. 9 Закону № 108).

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про держбюджет. Розмір мінімальної заробітної плати не може бути зменшено в разі зменшення розміру ПМПО (ст. 10 Закону № 108).

Згідно зі статтею 95 КЗпП і статтею 3 Закону № 108 мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Таким чином, якщо найманий працівник, прийнятий на роботу на умовах повної зайнятості (на повний робочий день і повний робочий тиждень), виконує за своєю посадою (професією) встановлену йому місячну (погодинну) норму праці, то розмір його місячної (погодинної) заробітної плати не може бути менше законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Норми праці — норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності — встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці. Норми праці встановлюються на невизначений строк і діють до моменту їх перегляду (ст. 85, 87 КЗпП).

Під мінімальною заробітною платою, про яку йдеться у трудовому законодавстві (зокрема, в КЗпП і Законі № 108) та розмір якої встановлюється законом про держбюджет, розуміється нарахована працівникові заробітна плата (тобто до утримання з неї податку на доходи фізичних осіб і військового збору).²

Відповідно до статті 8 Закону про Держбюджет-2021 у 2021 році мінімальна заробітна плата становить:

– у місячному розмірі: з 1 січня — 6000 грн., з 1 грудня — 6500 грн.;

– у погодинному розмірі: з 1 січня  — 36,11 грн., з 1 грудня  — 39,12 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення та застосування мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі» від 05.05.2010 р. № 330 (далі — Постанова № 330) встановлено особливості застосування мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 Постанови № 330 мінімальна заробітна плата в погодинному розмірі визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на місяць та середньомісячної норми тривалості робочого часу за рік при 40-годинному робочому тижні.

Середньомісячна норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні у розрахунку на весь 2021 рік становить 166,17 робочих годин (1994 р. г. : 12 міс.).³ Отже, розрахункова величина мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі в січні – листопаді 2021 року становить 36,11 грн. (6000 грн. : 166,17 р. г.), в грудні 2021 року — 39,12 грн. (6500 грн. : 166,17 р. г.). Статтею 8 Закону про Держбюджет-2021 мінімальна заробітна плата в погодинному розмірі встановлена в такому ж розмірі: з 1 січня — 36,11 грн., з 1 грудня — 39,12 грн.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 330 мінімальна заробітна плата в погодинному розмірі застосовується:

– на підприємствах незалежно від форми власності у разі встановлення у колективних договорах або за погодженням з профспілковими чи іншими органами, уповноваженими на представництво трудовим колективом, погодинної оплати праці із застосуванням відповідних нормованих завдань та обліку фактичного робочого часу;

– фізичними особами, які використовують найману працю з погодинною оплатою праці; 

– в установах та організаціях, що фінансуються з бюджету, в разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення (зазвичай у вигляді постанови) про встановлення працівникам погодинної оплати праці.

Забезпечення мінімальної заробітної плати

Статтею 3-1 Закону № 108 встановлено гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати (далі — МЗП), які полягають в наступному.

Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір МЗП (ч. перша ст. 3-1 Закону № 108).

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір МЗП, роботодавець проводить доплату до рівня МЗП, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати (ч. третя ст. 3-1 Закону № 108).

Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір МЗП, проводиться доплата до рівня МЗП (ч. четверта ст. 3-1 Закону № 108).

Отже, якщо працівник, який працює на умовах повної зайнятості, виконує місячну норму праці, встановлену йому графіком роботи, але його місячна заробітна плата є меншою ніж МЗП у місячному розмірі (у 2021 році в січні – листопаді — менше 6000 грн., у грудні — менше 6500 грн.), то роботодавець зобов’язаний нарахувати такому працівникові доплату до рівня МЗП.

У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці МЗП виплачується пропорційно до виконаної норми праці (ч. п’ята ст. 3-1 Закону № 108).

Таким чином, якщо працівник працює на умовах неповного робочого часу або не виконав місячну (годинну) норму праці з будь-яких інших причин (наприклад, перебував у відпустці, хворів, виконував державні або громадські обов’язки, не працював через простій, був відсторонений від роботи, прогулював  тощо), то доплата нараховується не до розміру МЗП у місячному розмірі, а до розміру МЗП, обчисленої пропорційно до виконаної норми праці (пропорційно відпрацьованому часу).

Наприклад, якщо працівник за штатним розписом обіймає 0,5 посади (працює на умовах неповного робочого дня — 4 години на день за 8-годинного робочого дня на підприємстві), то він виконує лише половину місячної норми праці (відпрацьовує лише половину робочого часу в місяці), отже, для нього МЗП, обчислена пропорційно до виконаної норми праці (відпрацьованому часу), становить 0,5 МЗП у місячному розмірі, тобто в січні – листопаді 2021 року — 3000 грн. (6000 грн. х 0,5), у грудні 2021 року — 3250 грн. (6500 грн. х 0,5).

МЗП у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці (ч. шоста ст. 3-1 Закону № 108).

Отже, працівникам, яким встановлено місячні оклади (місячні тарифні ставки), у разі виконання встановленої норми праці (обсягу робіт) повинна бути виплачена як мінімальна державна гарантія в оплаті праці — заробітна плата в розмірі не нижче МЗП у місячному розмірі, а працівникам з погодинною оплатою праці — заробітна плата в розмірі не нижче МЗП у погодинному розмірі.⁴

Враховуючи вищевикладене, годинна ставка у працівників, яким встановлено погодинну оплату праці, не може бути менше МЗП у погодинному розмірі (у 2021 році не може бути менше 36,11 грн. у січні – листопаді та 39,12 грн. у грудні), але місячна заробітна плата таких працівників може бути менше МЗП у місячному розмірі (у 2021 році може бути менше 6000 грн. у січні – листопаді та 6500 грн. у грудні).⁴

Наприклад, у лютому (червні) 2021 року місячна норма робочого часу для підприємств з 40-годинним 5-денним робочим тижнем з вихідними днями в суботу та неділю становить 160 робочих годин. Якщо працівнику з погодинною оплатою праці годинна ставка встановлена на рівні МЗП в погодинному розмірі — 36,11 грн., то при виконанні місячної норми праці в лютому (червні) 2021 року його місячна заробітна плата становитиме 5777,60 грн. (160 відпрац. г. х 36,11 грн.), що менше МЗП у місячному розмірі (5777,60 грн. < 6000 грн.). Але в цьому випадку роботодавець не зобов’язаний нараховувати працівнику з погодинною оплатою праці доплату до МЗП в місячному розмірі (до 6000 грн.), оскільки для такого працівника роботодавцем виконана інша мінімальна державна гарантія — годинна ставка встановлена не нижче (на рівні) МЗП в погодинному розмірі.

Виплати, які не включаються до мінімальної заробітної плати
згідно з Законом України «Про оплату праці»

Відповідно до частини другої статті 3-1 Закону № 108 при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються:

– доплата за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я;

– доплата за роботу в нічний час;

– доплата за роботу в надурочний час;

– доплата за роз’їзний характер робіт;

– премії до святкових та ювілейних дат.

Зупинимося детально на перерахованих вище виплатах, які не включаються до МЗП і виплачуються понад неї.

1. Доплати за роботу в несприятливих умовах праці і підвищеного ризику для здоров’я.

Єдиний та вичерпний перелік зазначених доплат чинним законодавством не визначений.

Водночас, з огляду на норми статті 100 КЗпП та інших нормативно-правових актів, можна зробити висновок, що до доплат за роботу в несприятливих умовах праці і підвищеного ризику для здоров’я належать:

– доплати за важку роботу;

– доплати за роботу із шкідливими (особливо шкідливими) і небезпечними (особливо небезпечними) умовами праці, які виплачуються за результатами атестації робочих місць;

– доплати за роботу з особливими природними географічними і геологічними умовами;

– доплати за роботу в умовах підвищеного ризику для здоров’я;

– доплати за роботу в зоні відчуження;

– доплати за роботу з дезинфікуючими засобами та роботу з прибирання приміщень (загальних убиралень та санвузлів).

Стосовно останньої доплати слід враховувати, що вона може належати до доплат за роботу із шкідливими умовами праці або до доплат за роботу в умовах підвищеного ризику для здоров’я.

Так, у сфері освіти в додатку 9 до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 р. № 102, наведено Перелік робіт з несприятливими умовами праці, на яких встановлюються доплати робітникам, спеціалістам і службовцям з важкими і шкідливими, особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці. У розділі I цього Переліку до видів робіт з важкими і шкідливими умовами праці, на яких встановлюються доплати в розмірі до 12% окладу, віднесені, зокрема:

– роботи, пов’язані з чищенням вигрібних ям, сміттєвих ящиків і каналізаційних колодязів, проведенням їх дезинфекції (п. 1.147);

– роботи з прання білизни вручну з використанням миючих і дезинфікуючих засобів (п. 1.156);

– роботи з хлорування води, з виготовленням дезинфікуючих розчинів, а також з їх використанням (п. 1.159);

– прибирання приміщень, де виконуються роботи, передбачені у розділі I (п. 1.181).

Згідно з підпунктами 3.4.5 та 3.4.7 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України від 05.10.2005 р. № 308/519 (далі — Умови № 308/519), встановлюються:

– доплата в розмірі до 12% посадового окладу (тарифної ставки) робочим закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, зайнятим на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за результатами атестації робочих місць. Перелік робіт з важкими і шкідливими умовами праці, на яких установлюється зазначена доплата, наведений у додатку 6 до Умов № 308/519;

– доплата в розмірі 10% посадового окладу (тарифної ставки) працівникам (у т. ч. молодшим медичним сестрам), які використовують у роботі дезінфікувальні засоби, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів.

Крім того, пунктом 60 розділу XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (додаток 2), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, від 17.11.97 р. № 1290, робота прибиральника службових приміщень, зайнятого прибиранням загальних убиралень та санвузлів, визнана виконуваною в умовах підвищеного ризику для здоров’я.

Пункт 37 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 р. № 15, містить роботи по дезактивації, дезінсекції, дератизації та дезінфекції приміщень.

Таким чином, доплати за роботу з дезинфікуючими (дезінфікувальними) засобами, за прибирання приміщень (в т. ч. убиралень та санвузлів), де виконуються роботи із застосуванням дезинфікуючих засобів (в т. ч. з хлорування води), як за роботу з несприятливими (шкідливими) умовами праці або в умовах підвищеного ризику для здоров’я, не включаються до МЗП.⁵

Враховуючи вищевикладене, понад МЗП виплачуються працівникам доплати за використання в роботі дезинфікуючих (дезінфікувальних) засобів, а також зазначені доплати працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, передбачені вищевказаними нормативними актами, а також передбачені для працівників бюджетної сфери абзацом «ґ» підпункту 3 пункту 3 Постанови № 1298 та абзацом «ґ» підпункту 3 пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26.09.2005 р. № 557, в розмірі 10% посадового (місячного) окладу.⁶

2. Доплата за роботу в нічний час.

Статтею 108 КЗпП передбачено, що робота у нічний час (з 22.00 до 6.00) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

У додатку 3 до Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2019 – 2021 роки від 14.05.2019 р. (далі — Генеральна угода) встановлено, що розмір доплати за роботу в нічний час становить 35% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час.

Цілою низкою галузевих угод визначено, що розмір доплати за роботу в нічний час становить 40% (45%) годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час.⁷

Таким чином, доплата за роботу в нічний час, нарахована працівникам у розмірі, встановленому генеральною, галузевою, територіальною угодами і колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час, виплачується понад МЗП.

3. Доплата за роботу в надурочний час.

Згідно зі статтею 106 КЗпП за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, — за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у вищерозглянутому порядку.⁸

Таким чином, вищевказана оплата надурочно відпрацьованого часу при роботі з почасовою оплатою праці (подвійний розмір годинної ставки), в тому числі при підсумованому обліку робочого часу, і доплата за роботу в надурочний час за відрядної системи оплати праці (в розмірі 100% тарифної ставки) виплачуються понад МЗП.⁹

4. Доплата за роз’їзний характер робіт.

Порядок встановлення доплати за роз’їзний характер робіт визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» від 31.03.99 р. № 490 (далі — Постанова № 490).

Розмір доплати (в термінології Постанови № 490 — надбавки, польового забезпечення) за роз’їзний характер робіт госпрозрахункові підприємства встановлюють самостійно в колективному договорі, а за його відсутності — в іншому внутрішньому «зарплатному» документі, затвердженому наказом керівника підприємства. Також розмір доплати (надбавки, польового забезпечення) за роз’їзний характер робіт може бути визначено в трудових договорах (контрактах) з працівниками.¹⁰

Звертаємо увагу, що під доплатою за роз’їзний характер робіт, про яку йдеться в частині другій статті 3-1 Закону № 108, розуміються всі доплати (надбавки, польове забезпечення), про які йдеться в Постанові № 490, тобто які виплачуються до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер.

Для встановлення доплати (надбавки, польового забезпечення) за роз’їзний характер робіт необхідно в колективному договорі (іншому внутрішньому документі підприємства) визначити перелік посад і професій працівників, які виконують «роз’їзні» роботи і мають право на отримання зазначеної доплати (надбавки, польового забезпечення), умови виплати та механізм нарахування такої доплати.¹¹

Таким чином, доплата (надбавка, польове забезпечення) за роз’їзний характер робіт в розмірі, встановленому колективним договором (іншим внутрішнім документом), не включається до МЗП.¹²

Також відзначимо, що доплати (надбавки, польове забезпечення), про які йдеться в Постанові № 490, вказані в пункті 3.16 розділу 3 «Інші виплати, які не належать до фонду оплати праці» Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5). Тобто доплати (надбавки, польове забезпечення) за роз’їзний характер робіт не включаються до фонду оплати праці (далі — ФОП). Отже, ще і з цієї причини вони мають виплачуватися понад МЗП.

5. Премії до святкових та ювілейних дат.

До зазначених премій належать одноразові премії, які згідно з наказом керівника підприємства виплачуються всім або більшості або окремим працівникам до державних і професійних свят, особистих святкових дат, святкових дат роботодавця.

До таких премій належать, зокрема, премії жінкам до Міжнародного жіночого дня, працівникам – учасникам АТО (ООС) — до Дня захисника України, бухгалтерам — до Дня Бухгалтера, шахтарям — до Дня шахтаря, хімікам — до Дня хіміка, геологам — до Дня геолога тощо, до особистих свят або ювілеїв працівників (наприклад, до Дня народження, 10-річчя безперервної роботи на підприємстві), до ювілейної дати роботодавця (наприклад, до 50-річчя заснування підприємства).

Перелік державних свят визначено статтею 73 КЗпП, а колективним договором або іншим внутрішнім документом роботодавця може бути визначений перелік святкових і ювілейних дат, до яких працівникам виплачуються премії.¹³

Умовою невключення до МЗП премій, що розглядаються, є вказівка в наказі керівника підприємства святкової або ювілейної дати, до якої приурочена виплата премії.

Таким чином, понад МЗП виплачуються тільки премії до святкових та ювілейних дат, а всі інші одноразові премії (винагороди), а таже виробничі премії, включаються до МЗП.¹⁴

Виплати, які не включаються до мінімальної заробітної плати через специфіку їх нарахування

Крім перерахованих вище виплат, які не включаються до МЗП згідно з частиною другою статті 3-1 Закону № 108, існують й інші виплати, які через специфіку їх нарахування також не можуть бути включені до МЗП.

Оскільки, як зазначалося вище, МЗП виплачується пропорційно до виконаної норми праці, то у випадках, коли працівник не працював (не виконував свої трудові обов’язки), але за ним згідно із законодавством зберігалася середня заробітна плата (за час відпустки, виконання державних або громадських обов’язків, проходження військової служби в особливий період, перепідготовки та підвищення кваліфікації, службового відрядження, тимчасової непрацездатності, проходження медогляду, здачі крові працівниками-донорами тощо) або нараховувалась виплата, що обчислюється із середньої заробітної плати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, вихідна допомога тощо), такі виплати не є заробітною платою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (є виплатами за невідпрацьований час), тому вони не враховуються у складі нарахованої заробітної плати для її порівняння з МЗП.¹⁵ Це стосується всіх «середньозарплатних» виплат, які обчислюються згідно з нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100), і Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення ) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок № 1266).

Водночас якщо працівнику за час службового відрядження відповідно до частини четвертої статті 121 КЗпП або Закону України «Про державну службу» виплачується звичайна заробітна плата (тобто за робочі дні відрядження виплачується не середньоденний, а денний заробіток, оскільки останній більше), то вона враховується у складі нарахованої працівникові місячної заробітної плати для її порівняння з МЗП.¹⁶

Не включаються до МЗП виплати, які вказані в підпункті 2.2.12 «Оплата за невідпрацьований час» Інструкції № 5, зокрема¹⁷:

– оплата відпусток;

– грошова компенсація за невикористані дні щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей;

– середній заробіток за основним місцем роботи працівників за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

– середній заробіток за час виконання державних або громадських обов’язків, якщо вони виконуються в робочий час;

– оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку, що надаються після кожного дня здавання крові або днів, приєднаних за бажанням працівника до щорічної відпустки;

– оплата, що зберігається за працівником, який підлягає медичному огляду, за основним місцем роботи за час перебування в медичному закладі на обстеженні;

– оплата простоїв не з вини працівника.

Що стосується останньої виплати (оплати простою), то, нагадаємо, що згідно зі статтею 34 КЗпП простій — це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Отже, оскільки під час простою працівником робота не виконується, немає підстав вважати період простою відпрацьованим часом і, відповідно, немає підстав включати до МЗП оплату простою (в розмірі не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) або в розмірі середнього заробітку — ст. 113 КЗпП).¹⁸ В цьому випадку МЗП для працівника обчислюється пропорційно до виконаної норми праці (відпрацьованому часу).

Також не включається до МЗП компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати (далі — компенсація), незважаючи на те, що згідно з підпунктом 2.2.8 Інструкції № 5 вона відноситься до фонду додаткової заробітної плати ФОП. Це пояснюється тим, що зазначена компенсація не є винагородою за працю (виплатою за виконану роботу або відпрацьований час), а за своєю суттю є фінансовою санкцією, яка накладається на роботодавця за порушення ним термінів виплати заробітної плати, кошти від якої сплачуються працівникові. Виходячи з норм статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. № 2050-III (далі — Закон № 2050) та пункту 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159 (далі — Порядок № 159), дія цих документів про проведення компенсації поширюється на підприємства в будь-яких випадках порушення встановлених термінів виплати доходів (заробітної плати), в тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація нараховується в разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам, в т. ч. заробітної плати. Виплата компенсації здійснюється у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості по заробітній платі за відповідний місяць (ст. 2, 4 Закону № 2050, п. 2, 5 Порядку № 159).¹⁹

Таким чином, компенсація, яка не є виплатою за виконану роботу (відпрацьований час), має бути виплачена працівнику понад МЗП.²⁰

Крім того, не включаються до МЗП:

– матеріальна допомога, що має систематичний характер і надається всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом), яка включається до ФОП (пп. 2.3.3 Інструкції № 5);²¹

– виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі, які належать до інших заохочувальних та компенсаційних виплат ФОП (пп. 2.3.4 Інструкції № 5).

Невключення вищевказаних виплат до МЗП пояснюється тим, що вони не є винагородою за працю (виконану роботу, відпрацьований час) і не включаються в місячну (годинну) норму праці, а відповідно до частини першої статті 3-1 Закону № 108 не може бути нижче розміру МЗП розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці.

Також не включаються до МЗП виплати працівникам, які не є заробітною платою, тобто які не включаються до ФОП згідно з розділом 3 Інструкції № 5.

До таких виплат, зокрема, належать:

– оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомога по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів ФССУ (далі разом — «лікарняні»), допомога по вагітності та пологах (далі — «декретні»), що виплачується за рахунок коштів ФССУ (п. 3.2, 3.3 Інструкції № 5);²²

– внески підприємств згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їхніх сімей (п. 3.5 Інструкції № 5);

– суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору (п. 3.8 Інструкції № 5);

– витрати на відрядження: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення; компенсаційні виплати та добові, які виплачуються при переїзді на роботу в іншу місцевість згідно з чинним законодавством (п. 3.15 Інструкції № 5);

– матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання (п. 3.31 Інструкції № 5).²³

Виплати, які включаються до мінімальної заробітної плати

До МЗП включаються всі виплати, що належать до заробітної плати (включаються до ФОП), крім вище розглянутих виплат, які згідно з частиною другою статті 3-1 Закону № 108 або через специфіку їх нарахування не включаються до МЗП.

Нагадаємо, що згідно зі статтею 1 Закону № 108 заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Складові заробітної плати (ФОП) визначені у статті 2 Закону № 108 і деталізовані в Інструкції № 5:

– основна заробітна плата — встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців;

– додаткова заробітна плата — включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

– інші заохочувальні та компенсаційні виплати — до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Що стосується сум індексації заробітної плати, то, нагадаємо, що проведення індексації заробітної плати передбачено законодавством про оплату праці — статтею 33 Закону № 108, а також статтею 95 КЗпП. Порядок і механізм проведення індексації визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 р. № 1282-XII та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі — Порядок № 1078). Суми індексації як гарантовані виплати, передбачені чинним законодавством, належать до додаткової заробітної плати (ч. друга ст. 2 Закону № 108, пп. 2.2.7 Інструкції № 5). У місяцях, в яких виникає право на проведення індексації заробітної плати, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу (абз. шостий п. 4 Порядку № 1078).²⁴

Враховуючи вищевикладене, а також те, що суми індексації заробітної плати не включені до вичерпного переліку виплат, які не враховуються при обчисленні розміру заробітної плати для забезпечення її мінімального розміру (ч. друга ст. 3-1 Закону № 108), суми індексації включаються до МЗП.²⁵

Доплата за роботу у вечірній час (з 18.00 до 22.00), яка виплачується працівникам при багатозмінному режимі роботи на підприємствах, що перебувають у сфері дії Генеральної угоди (в розмірі 20% годинної ставки за кожну годину роботи у вечірній час) або згідно з нормами колективного договору, є додатковою заробітною платою (пп. 2.2.1 Інструкції № 5), тому вона включається до МЗП²⁶, на відміну від доплати за роботу в нічний час, яка згідно з частиною другою статті 3-1 Закону № 108 не включається до МЗП (див. вище).

Підвищена оплата (доплата) за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, порядок нарахування якої визначено статтями 72 і 107 КЗпП, як гарантована виплата, передбачена чинним законодавством, є складовою додаткової заробітної плати (ч. друга ст. 2 Закону № 108, пп. 2.2.1, 2.2.4 Інструкції № 5), тому як виплата за відпрацьований час враховується у складі нарахованої працівникові заробітної плати для її порівняння з МЗП.²⁷ Це узгоджується з нормами частини другої статті 3-1 Закону № 108, в якій не згадується оплата за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні (на відміну від оплати за роботу в надурочний час).

Крім того, включаються до МЗП, зокрема:

– підвищення посадових окладів працівників, наприклад, на 25% за роботу в установах і організаціях, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, за роботу в певних типах закладів, підрозділах і на посадах, робота в яких дає право на підвищення посадових окладів на 15% у зв’язку із шкідливими і важкими умовами праці (в цьому випадку підвищення посадового окладу є частиною такого посадового окладу);²⁸

– доплати за: суміщення професій (посад), виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, інтенсивність праці, керівництво бригадою, наставництво, ненормований робочий день, економію матеріалів і ресурсів (зокрема водіям за економію пального), допуск до державної/комерційної таємниці, науковий ступінь;²⁸

– надбавки за: класність водіям транспортних засобів, виконання особливої роботи на строк її виконання, високі досягнення у праці, високу професійну майстерність, знання/використання в роботі іноземних мов, вислугу років та безперервний час роботи, почесні та спортивні звання, особливі умови роботи працівникам бібліотек, ранг державного службовця, престижність педагогічної роботи;²⁸

– всі види премій (винагород), крім зазначених у частині другій статті 3-1 Закону № 108 премій до святкових та ювілейних дат.²⁹

Визначення суми доплати до мінімальної заробітної плати

Як зазначалося вище, доплата до рівня МЗП нараховується, якщо:

– нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, нижче розміру МЗП (ч. третя ст. 3-1 Закону № 108);

– розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових нижче розміру МЗП (ч. четверта ст. 3-1 Закону № 108).

Сума доплати до МЗП при виконанні місячної норми праці визначається як різниця між розміром МЗП в місячному розмірі (у 2021 році — між сумою 6000 грн., а з 1 грудня між сумою 6500 грн.) та розміром фактично нарахованої заробітної плати працівнику за місяць.

У разі роботи на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної норми праці МЗП виплачується пропорційно до виконаної норми праці (ч. п’ята ст. 3-1 Закону № 108).

Якщо працівник не виконав місячну норму праці, то для нього в цьому місяці спочатку обчислюється МЗП пропорційно до виконаної норми праці (далі — «пропорційна» МЗП), а потім визначається сума доплати до «пропорційної» МЗП. Розмір доплати визначається як різниця між розміром «пропорційної» МЗП та розміром фактично нарахованої заробітної плати за місяць працівнику.

Доплата до МЗП не нараховується, якщо працівник весь місяць не працював (не має жодного відпрацьованого дня), в тому числі через його невихід на роботу (прогул або відсутність з інших неповажних причин) або якщо за всі робочі (календарні) дні місяця йому згідно із законодавством нарахована середня заробітна плата (відпускні, «лікарняні», «декретні», середній заробіток за час проходження військової служби в особливий період, за час виконання державних або громадських обов’язків тощо) чи оплата за час простою відповідно до статті 113 КЗпП.

Що стосується виплати МЗП внутрішнім сумісникам, то потрібно враховувати, що для них визначення нарахованої заробітної плати, яка порівнюється з МЗП, здійснюється за кожним місцем роботи (посади) окремо, оскільки з працівником-сумісником за кожним місцем роботи укладається трудовий договір і встановлюється порядок оплати праці (оклад, доплати, надбавки, премії тощо). Підсумовування заробітної плати внутрішнього сумісника, нарахованої за двома (трьома і т. д.) місцями роботи (посадами) на одному підприємстві, для її порівняння з МЗП в місячному розмірі законодавством не передбачено. Тобто нарахована внутрішньому суміснику за кожним місцем роботи (посадою) окремо заробітна плата повинна порівнюватися з МЗП в місячному розмірі (при роботі на повну ставку і виконанні місячної норми праці) або з «пропорційною» МЗП (при роботі на неповну ставку або при невиконанні місячної норми праці).³⁰

Крім того, звертаємо увагу на такий нюанс: якщо в поточному місяці працівнику, який виконав місячну норму праці, нараховується заробітна плата за поточний місяць в розмірі менше МЗП, а також донараховується заробітна плата (наприклад, премія, доплата, надбавка) за попередній місяць через помилкове її ненарахування в попередньому місяці, то така донарахована заробітна плата за попередній місяць повинна нараховуватися понад МЗП за поточний місяць³¹, оскільки таке донарахування за попередній місяць не є заробітною платою за виконану норму праці в поточному місяці. При цьому коригування нарахованої заробітної плати (зокрема, зменшення розміру або скасування доплати до МЗП) в попередньому місяці не здійснюється. Це узгоджується з підпунктом 1.6.2 Інструкції № 5, відповідно до якого якщо нарахування ФОП здійснюються за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у ФОП того місяця, у якому були здійснені нарахування.³²

Також потрібно враховувати наступний аспект: сума доплати до МЗП через специфіку її розрахунку визначається тільки в кінці місяця (коли відомі суми всіх нарахованих працівнику виплат та кількість відпрацьованого ним часу у звітному місяці) і нараховується (виплачується) одночасно з нарахуванням (виплатою) заробітної плати за ІІ половину місяця. При виплаті заробітної плати (авансу) за І половину місяця доплата до МЗП (частина такої доплати) працівнику не виплачується.

Враховуючи все вищевикладене, розглянемо на конкретних прикладах порядок нарахування заробітної плати в розмірі не нижче МЗП.

ПРИКЛАД 1

Визначення місячного доходу працівника, який відпрацював весь місяць,
якщо йому нараховано оклад, виробничу премію, премію до Дня народження, індексацію,
доплати за роботу із шкідливими умовами праці та надурочну роботу

Працівнику, який працює на умовах повної зайнятості, встановлено оклад у розмірі 5000 грн. В лютому 2021 року він виконав місячну норму праці — відпрацював 20 робочих днів (160 робочих годин), що передбачено графіком його роботи на цей місяць, а також відпрацював надурочно 4 години. За лютий працівнику нарахована заробітна плата в розмірі окладу — 5000 грн., а також:

– виробнича премія в розмірі 15% окладу — в сумі 750 грн. (5000 грн. х 15%);

– доплата за роботу із шкідливими умовами праці в розмірі 10% окладу — в сумі 500 грн. (5000 грн. х 10%);

– доплата за роботу в надурочний час в сумі 250 грн. (5000 грн. : 160 р. г. х 4 відпрац. надур. г. х 2);

– премія до Дня народження (до святкової дати) в сумі 1000 грн.;

– індексація в сумі 72,64 грн. (2270 грн. х 3,2%), оскільки базовим місяцем є вересень 2020 року.

На підставі частини другої статті 3-1 Закону № 108 не враховуються у складі нарахованої працівнику заробітної плати для її порівняння з МЗП:

– доплата за роботу із шкідливими умовами праці в сумі 500 грн.;

– доплата за роботу в надурочний час в сумі 250 грн.;

– премія до Дня народження в сумі 1000 грн.

Таким чином, враховуються у складі нарахованої працівнику заробітної плати за місяць для її порівняння з МЗП:

– оклад в сумі 5000 грн. (основна заробітна плата — пп. 2.1.1 Інструкції № 5);

– виробнича премія в сумі 750 грн. (додаткова заробітна плата — пп. 2.2.2 Інструкції № 5);

– індексація в сумі 72,64 грн. (додаткова заробітна плата — пп. 2.2.7 Інструкції № 5).

Загальна нарахована працівнику заробітна плата, що порівнюється з МЗП:

5000 + 750 + 72,64 = 5822,64 грн.

Оскільки зазначена сума є меншою ніж МЗП (5822,64 грн. < 6000 грн.), визначимо суму доплати до МЗП:

6000 – 5822,64 = 177,36 грн.

Загальна сума доходу, що підлягає нарахуванню працівникові в лютому:

5000 грн. (оклад) + 750 грн. (виробнича премія) + 72,64 грн. (індексація) + 177,36 грн. (доплата до МЗП) + 500 грн. (доплата за роботу із шкідливими умовами праці) + 250 грн. (доплата за роботу в надурочний час) + 1000 грн. (премія до Дня народження) = 7750 грн.

ПРИКЛАД 2

Визначення місячного доходу працівника, який відпрацював весь місяць,
якщо йому нараховано оклад, надбавку за роз’їзну роботу, доплату за роботу у вихідний день,
компенсацію за затримку виплати заробітної плати і матеріальну допомогу

Працівнику, який працює на умовах повної зайнятості, встановлено оклад у розмірі 5500 грн. У березні 2021 року він виконав місячну норму праці — відпрацював 22 робочі дні (176 робочих годин), що передбачено графіком його роботи на цей місяць, і, крім того, відпрацював 6 годин у свій вихідний день — суботу 13 березня згідно з наказом керівника підприємства.

За березень працівнику нарахована заробітна плата в розмірі окладу — 5500 грн., а також:

– надбавка за роз’їзний характер робіт в сумі 1260 грн. (70 грн. х 18 відпрац. д.), оскільки протягом 18 робочих днів працівник виконував роботу роз’їзного характеру;

– оплата за роботу у вихідний день, до якої працівник залучався на підставі наказу керівника підприємства, в сумі 375 грн. (5500 грн. : 176 р. г. х 6 відпрац. г. х 2);

– компенсація за затримку виплати заробітної плати в сумі 2672,50 грн. (2500 грн. х 1,069), оскільки 22 березня працівнику була виплачена заробітна плата за лютий 2015 року в сумі 2500 грн.;

– матеріальна допомога разового характеру в сумі 3000 грн. згідно із заявою працівника.

На підставі частини другої статті 3-1 Закону № 108 надбавка за роз’їзний характер робіт в сумі 1260 грн. не враховується у складі нарахованої працівнику заробітної плати для її порівняння з МЗП.

Крім того, як виплати за невідпрацьований час (виплати, не пов’язані з виконанням норми праці) не включаються до МЗП:

– компенсація за затримку виплати заробітної плати в сумі 2672,50 грн.;

– матеріальна допомога в сумі 3000 грн.

Таким чином, враховуються у складі нарахованої працівникові заробітної плати за місяць для її порівняння з МЗП:

– оклад в сумі 5500 грн. (основна заробітна плата — пп. 2.1.1 Інструкції № 5);

– оплата за роботу у вихідний день в сумі 375 грн. (додаткова заробітна плата — пп. 2.2.1 Інструкції № 5).

Загальна нарахована працівнику заробітна плата, що порівнюється з МЗП:

5500 + 375 = 5875 грн.

Оскільки зазначена сума є меншою ніж МЗП (5875 грн. < 6000 грн.), визначимо суму доплати до МЗП:

6000 – 5875 = 125 грн.

Загальна сума доходу, нарахованого працівнику в березні:

5500 грн. (оклад) + 375 грн. (оплата за роботу у вихідний день) + 125 грн. (доплата до МЗП) + 1260 грн. (надбавка за роз’їзний характер робіт) + 2672,50 грн. (компенсація за затримку виплати зарплати) + 3000 грн. (матеріальна допомога) = 12 932,5 грн.

ПРИКЛАД 3

Визначення місячного доходу працівника, який відпрацював весь місяць,
якщо йому нараховано оклад, доплати за роботу у вечірній та нічний час,
за роботу у святковий день, за високу професійну майстерність та премію до ювілейної дати

На безперервно працюючому підприємстві працівники структурного підрозділу працюють позмінно, в тому числі у вечірній та нічний час. Працівникам установлено підсумований облік робочого часу з обліковим періодом — квартал. Норма робочого часу, встановлена в березні 2021 року для одного з працівників цього підрозділу, становить 172 робочі години (далі — р. г.). Працівник у березні виконав норму робочого часу — відпрацював 172 години (далі — відпрац. г.), в тому числі 64 години в нічний час (далі — відпрац. ніч. г.) та 32 години у вечірній час (далі — відпрац. веч. г.). Одна з робочих змін працівника тривалістю 8 робочих годин повністю припала на святковий день — 8 березня (Міжнародний жіночий день).

Оклад працівника — 4800 грн., доплата за роботу в нічний час на підприємстві становить 40% годинної ставки за кожну годину роботи в нічний час, доплата за роботу у вечірній час — 20% годинної ставки за кожну годину роботи у вечірній час. Оскільки робота у святковий день виконувалася працівником згідно з графіком роботи в межах місячної норми робочого часу, то йому за відпрацьовані години в такий день нараховується доплата в розмірі одинарної годинної ставки понад оклад.

У березні працівнику, крім окладу, нараховані:

– доплата за роботу у вечірній час в сумі 178,60 грн. (4800 грн. : 172 р. г. х 32 відпрац. веч. г. х 20%);

– доплата за роботу в нічний час в сумі 714,42 грн. (4800 грн. : 172 р. г. х 64 відпрац. ніч. г. х 40%);

– доплата за роботу у святковий день в сумі 223,26 грн. (4800 грн. : 172 р. г. х 8 відпрац. г.);

– доплата за високу професійну майстерність в сумі 480 грн. (4800 грн. х 10%);

– премія до ювілейної дати (25-річчя заснування підприємства) в сумі 1000 грн.

На підставі частини другої статті 3-1 Закону № 108 доплата за роботу в нічний час і премія до ювілейної дати не враховуються у складі нарахованої працівнику заробітної плати для її порівняння з МЗП.

Доплати за високу професійну майстерність, за роботу у вечірній час і за роботу у святковий день є додатковою заробітною платою (пп. 2.2.1, 2.2.4 Інструкції № 5), нараховуються за відпрацьований час у звітному місяці, тому включаються до МЗП.

Нарахована працівнику заробітна плата, що порівнюється з МЗП:

4800 грн. (оклад) + 178,60 грн. (доплата за роботу у вечірній час) + 223,26 грн. (доплата за роботу у святковий день) + 480 грн. (доплата за високу професійну майстерність) = 5681,86 грн.

Оскільки зазначена сума є меншою ніж МЗП (5681,86 грн. < 6000 грн.), визначимо суму доплати до МЗП:

6000 – 5681,86 = 318,14 грн.

Загальна сума доходу, нарахованого працівнику в березні:

4800 грн. (оклад) + 178,60 грн. (доплата за роботу у вечірній час) + 223,26 грн. (доплата за роботу у святковий день) + 480 грн. (доплата за високу професійну майстерність) + 318,14 грн. (доплата до МЗП) + 714,42 грн. (доплата за роботу в нічний час) + 1000 грн. (премія до ювілейної дати) = 7714,42 грн.

ПРИКЛАД 4

Визначення місячного доходу працівника,
якщо протягом місяця він перебував у щорічній відпустці, працював і хворів

Працівнику, який працює на умовах повної зайнятості, встановлено оклад у розмірі 5700 грн. На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю з 8-годинним робочим днем. Норма робочого часу працівника в лютому 2021 року — 20 робочих днів або 160 робочих годин (20 р. д. х 8 р. г.).

Протягом лютого 2021 року у працівника відбулися наступні події і йому було нараховано:

– в період з 1 по 14 лютого (14 к. д.) працівник перебував у щорічній відпустці, за яку йому нараховано відпускні в сумі 2492 грн. (178 грн. х 14 к. д.);

– в період з 15 по 24 лютого він відпрацював 8 робочих днів, за які йому нараховано заробітну плату в сумі 2280 грн. (5700 грн. : 20 р. д. х 8 відпрац. д.);

– в період з 25 по 28 лютого (4 к. д.) працівник хворів, тому за період хвороби йому нараховано «лікарняні» в сумі 720 грн. (180 грн. х 4 к. д.).

Період відпустки є невідпрацьованим часом (пп. 2.2.12 Інструкції № 5), тому відпускні, нараховані за такий невідпрацьований час, не враховуються у складі заробітної плати працівника для її порівняння з МЗП. Період хвороби також є невідпрацьованим часом, тому «лікарняні» як оплата за невідпрацьований час і виплата, що не включаються до ФОП (п. 3.2 Інструкції № 5), не враховуються у складі заробітної плати працівника для її порівняння з МЗП. Отже, з МЗП порівнюється лише нарахована працівнику заробітна плата за відпрацьований час.

Оскільки працівник в лютому через відпустку і хворобу не виконав місячну норму праці — відпрацював лише 8 з 20 робочих днів (64 з 160 робочих годин), передбачених графіком роботи, визначимо для нього МЗП пропорційно до виконаної норми праці (пропорційно відпрацьованому часу) в цьому місяці (далі — «пропорційна» МЗП):

6000 грн. : 20 р. д. х 8 відпрац. д. = 2400 грн.

або

6000 грн. : 160 р. г. х 64 відпрац. г. = 2400 грн.

Фактично нарахована працівнику заробітна плата за відпрацьований час в лютому є меншою ніж «пропорційна» МЗП (2280 грн. < 2400 грн.), тому визначимо суму доплати до «пропорційної» МЗП:

2400 – 2280 = 120 грн.

Загальна сума доходу, нарахованого працівнику в лютому:

2280 грн. (зарплата за відпрацьований час) + 120 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) + 2492 грн. (відпускні) + 720 грн. («лікарняні») = 5612 грн.

ПРИКЛАД 5

Визначення місячного доходу працівника, який проходить військову службу за контрактом
в особливий період, якщо йому нараховано середній заробіток та річну винагороду

Працівнику, якого в серпні 2020 року було прийнято на військову службу за контрактом в особливий період, підприємство нараховує середній заробіток на підставі частини третьої статті 119 КЗпП з розрахунку середньоденної заробітної плати — 260 грн. У березні 2021 року сума середнього заробітку становить 5720 грн. (260 грн. х 22 р. д.).

Крім того, за відпрацьований час у 2020 році підприємство нарахувало цьому працівнику в березні 2021 року винагороду за підсумками роботи за 2020 рік у сумі 2400 грн.

Оскільки через перебування на військовій службі працівник в березні 2021 року не виконав місячну норму праці — не відпрацював жодного робочого дня, передбаченого графіком роботи на цей місяць, його «пропорційна» МЗП в березні 2021 року дорівнює 0,00 грн. (6000 грн. : 22 р. д. х 0 відпрац. д.).

Отже, в березні працівник не має права на доплату до МЗП (до «пропорційної» МЗП), а його загальна заробітна плата в цьому місяці становить:

5720 грн. (середній заробіток) + 2400 грн. (річна винагорода) = 8120 грн.

ПРИКЛАД 6

Визначення місячного доходу працівника, який у звітному місяці
працював і перебував в оплачуваній відпустці, якщо йому нараховано заробітну плату,
відпускні, допомогу на оздоровлення та річну винагороду

Працівниці, яка працює на умовах повної зайнятості, встановлено оклад у розмірі 5500 грн. На підприємстві 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю. Норма робочого часу працівниці в лютому 2021 року — 20 робочих днів. В період з 1 по 21 лютого вона відпрацювала встановлені графіком роботи 15 робочих днів, за які їй нараховано заробітну плату виходячи з окладу в сумі 4125 грн. (5500 грн. : 20 р. д. х 15 відпрац. д.).

Крім того, в лютому працівниці нараховано та виплачено:

– відпускні за щорічну основну відпустку, надану з 22 лютого по 18 березня (24 календарні дні), в сумі 4440 грн. (185 грн. х 24 к. д.), в тому числі за 7 к. д. відпустки, що припадають на лютий, в сумі 1295 грн. (185 грн. х 7 к. д.);

– допомогу на оздоровлення, що надається в розмірі посадового окладу всім працівникам до щорічної відпустки згідно з колективним договором, в сумі 5500 грн.;

– винагороду за підсумками роботи у 2020 році, що надається згідно з колективним договором всім працівникам в розмірі посадового окладу пропорційно відпрацьованому часу у звітному році, в сумі 1398,35 грн. (5500 грн. : 2002 р. г. х 509 відпрац. г.), оскільки працівниця в січні – вересні 2020 року не працювала (перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років), а в жовтні – грудні відпрацювала 509 годин.

Річна винагорода у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат є заробітною платою (виплатою, що належить до ФОП — пп. 2.3.2 Інструкції № 5) за відпрацьований час, тому вона враховується у складі нарахованої працівниці заробітної плати для її порівняння з МЗП.

Відпускні та допомога на оздоровлення є оплатою невідпрацьованого часу, тому вони не включаються до МЗП.

Нарахована працівниці заробітна плата в лютому, що порівнюється з МЗП:

4125 грн. (зарплата за відпрацьований час) + 1398,35 грн. (річна винагорода) = 5523,35 грн.

Оскільки працівниця в лютому через перебування у щорічній відпустці не виконала місячну норму праці — відпрацювала лише 15 з 20 робочих днів, передбачених графіком роботи на лютий, визначимо для неї «пропорційну» МЗП в цьому місяці:

6000 грн. : 20 р. д. х 15 відпрац. д. = 4500 грн.

Нарахована працівниці заробітна плата в лютому, що порівнюється з МЗП, є більшою за «пропорційну» МЗП в цьому місяці (5523,35 грн.> 4500 грн.), тому немає підстав для нарахування працівниці доплати до «пропорційної» МЗП.

Загальна сума доходу, нарахованого працівниці за лютий:

4125 грн. (зарплата за відпрацьований час) + 1398,35 грн. (річна винагорода) + 1295 грн. (відпускні, що припадають на лютий) + 5500 грн. (допомога на оздоровлення) = 12 318,35 грн.

ПРИКЛАД 7

Визначення місячного доходу, якщо працівник у звітному місяці працював,
перебував у відпустці без збереження заробітної плати і прогулював

Працівник підприємства, на якому встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю, в січні 2021 року працював згідно з графіком роботи в період з 1 по 7 та з 27 по 31 січня, відпрацювавши всього 47 робочих годин: 5 робочих днів по 8 годин і 1 робочий день (6 січня — передсвятковий день) — 7 годин. У період з 8 по 24 січня (17 календарних днів) працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину (ст. 26 Закону України «Про відпустки»), після чого в робочі дні 25 і 26 січня (понеділок і вівторок) на роботу не виходив (оформлено прогул).

Оклад працівника — 5800 грн. За відпрацьовані в січні 47 з 151 робочої години, передбачених графіком роботи на цей місяць, працівнику нарахована заробітна плата виходячи з окладу в сумі 1805,30 грн. (5800 грн. : 151 р. г. х 47 відпрац. г.). Крім того, оскільки працівник кожний робочий день працює із шкідливими умовами праці, що підтверджено проведеною атестацією робочих місць, йому згідно з колективним договором нараховується доплата за роботу із шкідливими умовами праці в розмірі 12% окладу за відпрацьований час. Розмір цієї доплати в січні становив 216,64 грн. (5800 грн. х 12% : 151 р. г. х 47 відпрац. г.).

Доплата за роботу із шкідливими умовами праці на підставі частини другої статті 3-1 Закону № 108 не враховується у складі нарахованої заробітної плати для її порівняння з МЗП, а виплачується понад МЗП. Отже, з МЗП порівнюється тільки нарахована виходячи з окладу заробітна плата за відпрацьований час в сумі 1805,30 грн.

Оскільки працівник в січні через відпустку і прогул не виконав місячну норму праці, визначимо для нього «пропорційну» МЗП в цьому місяці:

6000 грн. : 151 р. г. х 47 відпрац. г. = 1867,55 грн.

Нарахована працівнику заробітна плата за відпрацьований час в січні є меншою ніж «пропорційна» МЗП (1805,30 грн. < 1867,55 грн.), тому визначимо суму доплати до «пропорційної» МЗП:

1867,55 – 1805,30 = 62,25 грн.

Загальна сума нарахованої працівнику заробітної плати в січні:

1805,30 грн. (зарплата за відпрацьований час) + 62,25 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) + 216,64 грн. (доплата за роботу із шкідливими умовами праці) = 2084,19 грн.

ПРИКЛАД 8

Визначення місячного доходу працівника, який у звітному місяці перебував у відрядженні

Працівник підприємства перебував у відрядженні з 22 по 26 лютого 2021 року (5 календарних (робочих) днів). На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю, тому в лютому за графіком роботи у працівника 20 робочих днів.

Оклад працівника становить 5500 грн. Визначимо оплату за час перебування у відрядженні і загальну заробітну плату працівника в лютому 2021 року.

Для розрахунку суми оплати за час відрядження необхідно враховувати, що відповідно до частини четвертої статті 121 КЗпП працівникам, направленим у відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Таким чином, за час перебування у відрядженні працівнику нараховується або звичайна заробітна плата, яка передбачена положеннями трудового або колективного договору (штатним розписом), або середній заробіток. Тобто необхідно порівняти середньоденний заробіток, який розраховується згідно з Порядком № 100, і денний заробіток, який працівник повинен отримати відповідно до трудового (колективного) договору за період, на який припадає відрядження. Якщо при зазначеному порівнянні середньоденний заробіток буде більше денного, то працівнику за час відрядження виплачується середній заробіток. Якщо буде більше денний заробіток, то підприємство повинно виплатити працівнику за час відрядження звичайну заробітну плату.³³

Варіант 1.

Припустимо, що середньоденний заробіток, обчислений у розрахунковому періоді (грудень 2020 року – січень 2021 року) для нарахування працівнику середнього заробітку за час відрядження в лютому 2021 року, становить:

(5500 грн. + 6000 грн.) : (22 відпрац. д. + 19 відпрац. д.) = 11 500 грн. : 41 відпрац. д. = 280,49 грн.

Визначимо денний заробіток працівника в лютому 2021 року для його порівняння із середньоденним заробітком.

Оскільки оклад працівника в лютому менше МЗП (5500 грн. < 6000 грн.), при виконанні працівником місячної норми праці в цьому місяці (відпрацювання 20 робочих днів) йому необхідно нарахувати доплату до МЗП в такому розмірі:

6000 – 5500 = 500 грн.

Загальна сума заробітної плати працівника в лютому:

5500 грн. (оклад) + 500 грн. (доплата до МЗП) = 6000 грн.

Денний заробіток працівника в лютому:

6000 грн. : 20 р. д. = 300 грн.

Як видно, денний заробіток працівника в лютому перевищує середньоденний заробіток, обчислений у розрахунковому періоді (300 грн. > 280,49 грн.), тому за кожний день відрядження працівнику виплачується денний заробіток, а за лютий — звичайна заробітна плата в сумі 6000 грн. (тобто як і у випадку, якби працівник не направлявся у відрядження).

Варіант 2.

Припустимо, що працівнику в січні 2021 року виплатили ще й виробничу премію за IV квартал 2020 року, частина якої в сумі 1500 грн. відноситься до грудня 2020 року.³⁴ В цьому випадку середньоденний заробіток, обчислений у розрахунковому періоді (грудень 2020 року – січень 2021 року), становить 317,07 грн. (13 000 грн. : 41 відпрац. д.), що перевищує денний заробіток працівника в лютому (317,07 грн. > 300 грн.), тому за кожний день відрядження працівнику виплачується середньоденний заробіток, а за весь час відрядження — середній заробіток в сумі 1585,35 грн. (317,07 грн. х 5 р. д.).

В цьому випадку умовно вважається, що час відрядження, оплачений за середнім заробітком, є невідпрацьованим часом (в лютому не відпрацьовано 5 робочих днів з 20 робочих днів, передбачених графіком роботи на лютий), тому визначимо заробітну плату працівника в місяці відрядження (лютому).

Зауважимо, що нараховані працівнику в місяці відрядження суми компенсації витрат на відрядження (добові в повному обсязі, вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення тощо) не є заробітною платою (не включаються до ФОП — п. 3.15 Інструкції № 5), тому ці виплати не враховуються у складі нарахованої працівнику заробітної плати для її порівняння з МЗП.

Нарахована працівнику виходячи з окладу сума заробітної плати за відпрацьований час у лютому (15 робочих днів), яка порівнюється з МЗП:

5500 грн. : 20 р. д. х 15 відпрац. д. = 4125 грн.

«Пропорційна» МЗП працівника в лютому:

6000 грн. : 20 р. д. х 15 відпрац. д. = 4500 грн.

Нарахована працівнику заробітна плата за відпрацьований час в лютому є меншою ніж «пропорційна» МЗП в цьому місяці (4125 грн. < 4500 грн.), тому визначимо суму доплати до «пропорційної» МЗП:

4500 – 4125 = 375 грн.

Загальна сума заробітної плати працівника в лютому:

4125 грн. (зарплата за відпрацьований час) + 375 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) + 1585,35 грн. (середній заробіток за час відрядження) = 6085,35 грн.

ПРИКЛАД 9

Визначення місячного доходу працівника, який працює на умовах неповного робочого часу,
якщо йому виплачується доплата за використання в роботі дезинфікуючих засобів

На підприємстві на 0,5 посади, а саме на умовах неповного робочого часу — 4 робочі години на день, працює прибиральниця, яка при роботі з прибирання приміщень (в т. ч. туалетів) використовує дезинфікуючі засоби. Колективним договором підприємства передбачено виплату доплати працівникам (в т. ч. прибиральникам) за використання в роботі дезинфікуючих засобів в розмірі 10% окладу. Оклад по «повній» посаді прибиральниці становить 4000 грн., а при роботі на 0,5 посади прибиральниці — 2000 грн. (4000 грн. х 0,5).

У березні 2021 року працівниця виконала встановлену їй індивідуальну норму робочого часу — відпрацювала 22 робочі дні по 4 робочі години, тобто всього відпрацювала 88 годин (далі — відпрац. г.), тому їй за цей місяць нараховано заробітну плату в розмірі її окладу — 2000 грн. і доплату за використання в роботі дезинфікуючих засобів в сумі 200 грн. (2000 грн. х 10%).

Доплата прибиральникам за використання в роботі дезинфікуючих засобів належить до доплат за роботу в несприятливих умовах праці і підвищеного ризику для здоров’я, тому така доплата на підставі частини другої статті 3-1 Закону № 108 виплачується понад МЗП.

Оскільки працівниця в березні через роботу на умовах неповного робочого часу не виконала місячну норму праці — відпрацювала лише 88 з 176 робочих годин, передбачених графіком роботи по «повній» посаді, визначимо для неї «пропорційну» МЗП в цьому місяці:

6000 грн. : 176 р. г. х 88 відпрац. г. = 3000 грн.

Нарахована працівниці виходячи з окладу заробітна плата за березень є меншою ніж «пропорційна» МЗП в цьому місяці (2000 грн. < 3000 грн.), тому визначимо суму доплати до «пропорційної» МЗП:

3000 – 2000 = 1000 грн.

Загальна сума нарахованої працівниці заробітної плати в березні:

2000 грн. (оклад згідно зі ставкою за посадою) + 1000 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) + 200 грн. (доплата за використання в роботі дезинфікуючих засобів) = 3200 грн.

ПРИКЛАД 10

Визначення місячного доходу працівника при роботі на умовах неповного робочого часу та при простої

На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю з 8-годинним робочим днем, тому в березні 2021 року норма робочого часу становить 22 робочі дні або 176 робочих годин.

Один структурний підрозділ підприємства через часткову відсутність сировини для виробництва продукції працює на умовах неповного робочого тижня — 3 дні на тиждень (понеділок, середа, п’ятниця). Оклад по «повній» посаді одного працівника зазначеного підрозділу — 5500 грн.

У період з 1 по 21 березня 2021 року працівник відпрацював 8 робочих днів, передбачених графіком роботи його підрозділу на цей місяць, тому за відпрацьований час йому нараховано заробітну плату в сумі 2000 грн. (5500 грн. : 22 р. д. х 8 відпрац. д.).

У період з 22 по 31 березня, на який припадає 5 робочих днів за графіком роботи підрозділу, в якому працює працівник, для цього підрозділу наказом керівника підприємства був введений простій (через повну відсутність сировини для виробництва продукції), тому на підставі частини першої статті 113 КЗпП час простою (не з вини працівника) оплачено з розрахунку 2/3 окладу в сумі 833,33 грн. (5500 грн. : 22 р. д. х 5 невідпрац. д. х 2/3).

Період простою є невідпрацьованим часом, тому оплата за період простою в сумі 833,33 грн. не враховуються у складі заробітної плати працівника для її порівняння з МЗП.

Оскільки працівник в березні через простій і роботу на умовах неповного робочого часу не виконав місячну норму праці — відпрацював лише 8 з 22 робочих днів, передбачених графіком роботи підприємства (для «повної» посади), визначимо для нього «пропорційну» МЗП в цьому місяці:

6000 грн. : 22 р. д. х 8 відпрац. д. = 2181,82 грн.

Фактично нарахована працівнику в березні заробітна плата за відпрацьований час є меншою ніж «пропорційна» МЗП в цьому місяці (2000 грн. < 2181,82 грн.), тому визначимо суму доплати до «пропорційної» МЗП:

2181,82 – 2000 = 181,82 грн.

Загальна сума заробітної плати працівника в березні:

2000 грн. (зарплата за відпрацьований час) + 181,82 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) + 833,33 грн. (оплата простою) = 3015,15 грн.

ПРИКЛАД 11

Визначення місячного доходу працівника — внутрішнього сумісника,
який працює на умовах неповного робочого часу за двома посадами

На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю з 8-годинним робочим днем.

Одна з працівниць є внутрішнім сумісником, який обіймає:

– 0,75 посади секретаря — працює щодня по 6 робочих годин з 9.00 до 13.00 і з 14.00 до 16.00, тобто фактично працює на умовах неповного робочого часу (дня). Оклад за «повною» посадою секретаря — 5500 грн., а оклад працівниці пропорційно обійманій посаді — 4125 грн. (5500 грн. х 0,75);

– 0,25 посади архіваріуса — працює щодня по 2 робочі години з 16.00 до 18.00, тобто фактично працює на умовах неповного робочого часу (дня). Оклад за «повною» посадою архіваріуса — 5000 грн., а оклад працівниці пропорційно обійманій посаді — 1250 грн. (5000 грн. х 0,25).

У березні 2021 року працівниця виконала встановлену персонально для неї норму робочого часу за кожною посадою, відпрацювавши:

– за посадою секретаря — 22 робочі дні по 6 робочих годин, тобто всього відпрацювала 132 години, але не виконала місячну норму праці, встановлену для «повної» посади секретаря, яка в березні становить 176 робочих годин. За відпрацьований час секретарем працівниці в березні нарахована заробітна плата в сумі 4125 грн. (5500 грн. х 0,75  або  5500 грн. : 176 р. г. х 132 відпрац. г.);

– за посадою архіваріуса — 22 робочі дні по 2 робочі години, тобто всього відпрацювала 44 години, але не виконала місячну норму праці, встановлену для «повної» посади архіваріуса, яка в березні становить 176 робочих годин. За відпрацьований час архіваріусом працівниці в березні нарахована заробітна плата в сумі 1250 грн. (5000 грн. х 0,25  або  5000 грн. : 176 р. г. х 44 відпрац. г.).

Оскільки з внутрішніми сумісниками за кожним місцем роботи (за кожною посадою) укладається окремий трудовий договір, в якому визначаються режим роботи і порядок оплати праці, то нарахування заробітної плати за кожним місцем роботи внутрішнього сумісника здійснюється окремо, відповідно, і визначення розміру доплати до МЗП здійснюється за кожним місцем роботи окремо.

Працівниця в березні через роботу на умовах неповного робочого часу за кожною посадою не виконала місячну норму праці, тому визначимо для неї «пропорційну» МЗП в цьому місяці за кожною посадою:

– за посадою секретаря: 6000 грн. : 176 р. г. х 132 відпрац. г. = 4500 грн.

– за посадою архіваріуса: 6000 грн. : 176 р. г. х 44 відпрац. г. = 1500 грн.

Фактично нарахована працівниці заробітна плата за кожною посадою в березні є меншою ніж «пропорційна» МЗП в цьому місяці (за посадою секретаря: 4125 грн. < 4500 грн. і за посадою архіваріуса: 1250 грн. < 1500 грн.), тому визначимо суму доплати до «пропорційної» МЗП за кожною посадою:

– за посадою секретаря: 4500 – 4125 = 375 грн.;

– за посадою архіваріуса: 1500 – 1250 = 250 грн.

Загальна сума заробітної плати працівниці в березні за кожною посадою:

– за посадою секретаря: 4125 грн. (оклад згідно зі ставкою за посадою) + 375 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) = 4500 грн.

– за посадою архіваріуса: 1250 грн. (оклад згідно зі ставкою за посадою) + 250 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) = 1500 грн.

ПРИКЛАД 12

Визначення місячного доходу працівника в місяці прийняття на роботу

Працівника прийнято на роботу 15 березня 2021 року на підприємство, де встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю. Оклад за посадою працівника — 5600 грн. У березні працівник відпрацював 13 з 22 робочих днів, передбачених графіком роботи на цей місяць. За відпрацьований час в березні працівнику нарахована заробітна плата виходячи з окладу в сумі 3309,09 грн. (5600 грн. : 22 р. д. х 13 відпрац. д.).

Оскільки працівник в березні не виконав місячну норму праці, визначимо для нього «пропорційну» МЗП в цьому місяці:

6000 грн. : 22 р. д. х 13 відпрац. д. = 3545,45 грн.

Нарахована працівникові заробітна плата в березні є меншою ніж «пропорційна» МЗП в цьому місяці (3309,09 грн. < 3545,45 грн.), тому визначимо суму доплати до «пропорційної» МЗП:

3545,45 – 3309,09 = 236,36 грн.

Загальна сума заробітної плати працівника в березні:

3309,09 грн. (зарплата за відпрацьований час) + 236,36 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) = 3545,45 грн.

ПРИКЛАД 13

Визначення місячного доходу працівника в місяці звільнення,
якщо йому виплачуються заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога

Працівнику підприємства, на якому встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю, встановлено оклад у розмірі 5800 грн. Цього працівника 19 березня 2021 року звільняють у зв’язку із скороченням його посади. У березні працівник відпрацював 14 з 22 робочих днів, установлених графіком роботи на цей місяць. При звільненні працівнику виплачуються заробітна плата за відпрацьований час в березні в сумі 3690,91 грн. (5800 грн. : 22 р. д. х 14 відпрац. д.), грошова компенсація за невикористані 10 днів щорічної основної відпустки в сумі 1900 грн. (190 грн. х 10 к. д. відпустки) і вихідна допомога в розмірі середньомісячного заробітку (ст. 44 КЗпП) — 5800,08 грн. (297,44 грн. х 19,5 р. д.).

Нарахована працівнику в місяці звільнення грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки не включається до нарахованої працівнику заробітної плати для її порівняння з МЗП, оскільки зазначена компенсація (як і відпускні) є оплатою за невідпрацьований час (пп. 2.2.12 Інструкції № 5). Вихідна допомога не є заробітною платою (не включається до ФОП — п. 3.8 Інструкції № 5) і не є виплатою за відпрацьований час, тому вона не враховується у складі нарахованої працівнику заробітної плати для її порівняння з МЗП.

Оскільки працівник в березні через звільнення не виконав місячну норму праці, визначимо для нього «пропорційну» МЗП в цьому місяці:

6000 грн. : 22 р. д. х 14 відпрац. д. = 3818,18 грн.

Нарахована працівнику заробітна плата за відпрацьований час в березні є меншою ніж «пропорційна» МЗП в цьому місяці (3690,91 грн. < 3818,18 грн.), тому визначимо суму доплати до «пропорційної» МЗП:

3818,18 – 3690,91 = 127,27 грн.

Загальна сума виплат працівнику в березні:

3690,91 грн. (зарплата за відпрацьований час) + 127,27 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) + 1900 грн. (грошова компенсація за невикористану відпустку) + 5800,08 грн. (вихідна допомога) = 11 518,26 грн.

ПРИКЛАД 14

Визначення місячного доходу працівника з погодинною оплатою праці,
який виконав місячну норму праці

На підприємстві з 40-годинним 5-денним робочим тижнем з вихідними днями в суботу та неділю працівнику встановлена погодинна оплата праці з годинною тарифною ставкою — 37 грн. Працівник в лютому 2021 року виконав норму робочого часу, встановлену в цьому місяці, — 160 робочих годин.

Розмір заробітної плати працівника в лютому:

160 відпрац. г. х 37 грн. = 5920 грн.

Місячна заробітна плата працівника в лютому 2021 року є меншою ніж МЗП у місячному розмірі (5920 грн. < 6000 грн.), однак це не є порушенням і не є підставою для нарахування працівникові доплати до МЗП, оскільки виконана інша державна соціальна гарантія — годинна ставка працівника з погодинною оплатою праці встановлена в розмірі не менше МЗП у погодинному розмірі (37 грн. > 36,11 грн.).

ПРИКЛАД 15

Визначення місячного доходу працівника з погодинною оплатою праці,
який працює на умовах неповного робочого часу

На підприємстві з 40-годинним 5-денним робочим тижнем з вихідними днями в суботу та неділю працівник працює на умовах неповного робочого дня — 5 годин на день. Працівнику встановлена погодинна оплата праці з годинною тарифною ставкою — 37 грн. У лютому 2021 року він виконав встановлену йому індивідуальну норму робочого часу — відпрацював 100 робочих годин (20 р. д. х 5 р. г.).

Сума заробітної плати працівника в лютому:

100 відпрац. г. х 37 грн. = 3700 грн.

Визначимо «пропорційну» МЗП в лютому 2021 року для працівників, яким встановлено посадові оклади (місячні тарифні ставки), якби для них був встановлений неповний робочий день — 5 робочих годин на день:

6000 грн. : 160 р. г. х 100 відпрац. г. = 3750 грн.

Як видно з розрахунків, місячна заробітна плата працівника з погодинною оплатою праці в лютому 2021 року є меншою ніж МЗП у місячному розмірі (3700 грн.  < 6000 грн.) і меншою ніж «пропорційна» МЗП, що розраховується для працівників, яким встановлено посадові оклади (3700 грн. < 3750 грн.), однак це не є підставою для нарахування працівнику з погодинною оплатою праці доплати до рівня МЗП у місячному розмірі або до рівня «пропорційної» МЗП, оскільки виконана інша державна соціальна гарантія — годинна тарифна ставка працівника з погодинною оплатою праці встановлена в розмірі не менше МЗП у погодинному розмірі (37 грн. > 36,11 грн.).

__________________________________________________________________________

Статтею 111 КЗпП встановлено, що при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.

Таким чином, у разі застосування відрядної системи оплати праці розмір основної заробітної плати працівників визначається обсягом виконуваної роботи (кількістю одиниць виготовленої продукції). Але за такої системи оплати праці працівник не звільняється від обов’язку виконувати встановлену норму робочого часу. Водночас при відрядній системі оплати праці дотримання норми робочого часу є лише елементом дисципліни праці, здатним впливати на розмір оплати праці лише побічно. Наприклад, невиконання працівником місячної норми робочого часу з власної вини може бути причиною невиконання місячної норми виробітку, що впливає на розмір основної заробітної плати, або може бути підставою для позбавлення працівника премії повністю або частково.

Оскільки за відрядної системи оплати праці встановлюються норми виробітку (кількість продукції, яку потрібно виготовити за певний час), норми часу на виконання продукції (робіт) і відрядні розцінки (розмір оплати за виготовлення одиниці продукції або виконання певної роботи), то за наявності цих даних та даних про місячну норму робочого часу можна обчислити місячну заробітну плату працівника-відрядника.

Якщо працівник з відрядною оплатою праці виконав місячну норму робочого часу, але не виконав місячну норму виробітку з власної вини, то оплата здійснюється відповідно до фактично виконаної роботи (ст. 111 КЗпП), а не відповідно до відпрацьованого часу. У цьому випадку місячна заробітна плата за фактично виконану роботу може бути нижче розміру МЗП у місячному розмірі.

Якщо на підприємстві відрядні розцінки встановлені таким чином, що при виконанні місячної норми виробітку заробітна плата працівника становить менше МЗП у місячному розмірі, то працівнику нараховується доплата до МЗП у місячному розмірі (незалежно від виконання працівником місячної норми часу).

Якщо на підприємстві відрядні розцінки встановлені таким чином, що при виконанні місячної норми виробітку заробітна плата працівника становить не менше МЗП у місячному розмірі, але працівник з власної вини не виконав місячну норму виробітку, внаслідок чого його місячна заробітна плата за виконану норму виробітку є меншою ніж МЗП у місячному розмірі, то йому може бути виплачена лише доплата до «пропорційної» МЗП (незалежно від виконаної працівником норми часу).

ПРИКЛАД 16

Визначення місячного доходу працівника з відрядною оплатою праці,
який виконав місячну норму праці

На підприємстві з 5-денним робочим тижнем (вихідні дні в суботу та неділю) і 8-годинним робочим днем працівнику встановлена відрядна система оплати праці. Працівник в березні 2021 року має виготовити три види виробів (далі — вир.):

– за виготовлений один виріб І виду відрядна розцінка становить 9 грн., норма виробітку — 30 виробів за 8-годинний робочий день;

– за виготовлений один виріб ІІ виду відрядна розцінка становить 13 грн., норма виробітку — 20 виробів за 8-годинний робочий день;

– за виготовлений один виріб ІІІ виду відрядна розцінка становить 17 грн., норма виробітку — 15 виробів за 8-годинний робочий день.

У березні 2021 року за графіком роботи у працівника 22 робочі дні (176 робочих годин), а норма виробітку в цьому місяці становить:

– 300 виробів І виду — для їх виготовлення потрібно 10 робочих днів (10 р. д. х 30 вир.);

– 100 виробів ІІ виду — для їх виготовлення потрібно 5 робочих днів (5 р. д. х 20 вир.);

– 105 виробів ІІІ виду — для їх виготовлення потрібно 7 робочих днів (7 р. д. х 15 вир.).

Фактично в березні 2021 року працівник відпрацював всі встановлені графіком роботи робочі дні (години) і виготовив:

– 305 виробів І виду (більше норми), за які йому нараховано заробітну плату в сумі 2745 грн. (305 вир. х 9 грн.);

– 104 вироби ІІ виду (більше норми), за які йому нараховано заробітну плату в сумі 1352 грн. (104 вир. х 13 грн.);

– 106 виробів ІІІ виду (більше норми), за які йому нараховано заробітну плату в сумі 1802 грн. (106 вир. х 17 грн.).

Заробітна плата працівника в березні за виготовлені вироби трьох видів:

2745 + 1352 + 1802 = 5899 грн.

У березні працівник виконав встановлену місячну норму праці, але нарахована йому заробітна плата за фактично виконану роботу в цьому місяці є меншою ніж МЗП у місячному розмірі (5899 грн. < 6000 грн.), тому працівникові в березні нараховується доплата до МЗП, сума якої становить:

6000 – 5899 = 101 грн.

Загальна сума заробітної плати працівника в березні:

5899 грн. (оплата за виконану роботу згідно з відрядними розцінками) + 101 грн. (доплата до МЗП) = 6000 грн.

ПРИКЛАД 17

Визначення місячного доходу працівника з відрядною оплатою праці при невиконанні норми виробітку

На підприємстві з 5-денним робочим тижнем (вихідні дні в суботу та неділю) і 8-годинним робочим днем для працівника встановлена відрядна розцінка за один виріб в розмірі 17 грн. і норма виробітку — 2 вироби за 1 годину роботи або 16 виробів за 8-годинний робочий день.

У березні 2021 року за графіком роботи у працівника 22 робочі дні (176 робочих годин) і місячна норма виробітку — 352 вироби (22 р. д. х 16 вир. або 176 р. г. х 2 вир.). Фактично в березні 2021 року працівник відпрацював всі робочі дні та години, але з власної вини виготовив лише 340 виробів (далі — вигот. вир.), тобто менше встановленої норми, за які йому нараховано заробітну плату в сумі 5780 грн. (340 вир. х 17 грн.).

Оскільки в березні працівник не виконав місячну норму праці (виготовив лише 340 з 352 виробів, передбачених нормою праці), визначимо для нього МЗП пропорційно до виконаної норми праці (пропорційно виготовленим виробам) в цьому місяці:

6000 грн. : 352 вир. х 340 вигот. вир. = 5795,45 грн.

Нарахована працівнику в березні заробітна плата за фактично виконану роботу є меншою ніж «пропорційна» МЗП (5780 грн. < 5795,45 грн.), тому працівникові нараховується доплата до «пропорційної» МЗП, яка становить:

5795,45 – 5780 = 15,45 грн.

Загальна сума заробітної плати працівника в березні:

5780 грн. (оплата за виконану роботу згідно з відрядними розцінками) + 15,45 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) = 5795,45 грн.

_________________________________________________________________________

При підсумованому обліку робочого часу з обліковим періодом місяць години роботи, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу за обліковий період (місяць), оплачуються як надурочні, тому така оплата здійснюється понад МЗП (ч. друга ст. 3-1 Закону № 108).

Якщо робота за підсумованого обліку робочого часу виконується в межах встановленої працівнику тривалості робочого часу, яка менша від нормальної тривалості робочого часу, відповідно до графіка роботи, йому нараховується заробітна плата в розмірі не нижче МЗП.³⁵ Тобто якщо працівник відпрацював всі робочі години, встановлені йому на місяць графіком змінності (незалежно від кількості робочих годин на місяць), але його місячна заробітна плата менше МЗП, то йому нараховується доплата до МЗП. Якщо ж працівник не виконав норму робочого часу, встановлену йому на місяць графіком змінності, і його місячна заробітна плата менше «пропорційної» МЗП, то йому нараховується доплата до «пропорційної» МЗП.

ПРИКЛАД 18

Визначення місячного доходу працівника, якому встановлено підсумований облік
робочого часу з обліковим періодом — місяць

На підприємстві для працівників-сторожів установлено підсумований облік робочого часу з обліковим періодом — місяць. Норма робочого часу розраховується виходячи з 40-годинного робочого тижня, тому в березні 2021 року вона для працівника-сторожа згідно з графіком роботи становить 176 робочих годин. Оклад працівника — 5500 грн.

З 29 березня 2021 року працівнику на підставі поданої заяви надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів (ст. 26 Закону України «Про відпустки»), тому в період з 29 по 31 березня працівник не працював, хоча на цей період припадає 24 робочі години згідно з графіком його роботи.

Нормальна тривалість робочого часу працівника в березні:

176 р. г. – 24 р. г. = 152 р. г.

Фактично працівник відпрацював в березні 154 години, тобто на 2 години більше (понад) своєї норми робочого часу, оскільки додатково відпрацював 2 години після закінчення однієї своєї зміни через запізнення на роботу колеги-змінника. Ці 2 години є надурочно відпрацьованим часом в обліковому періоді (місяці) і підлягають оплаті в подвійному розмірі годинної ставки згідно зі статтею 106 КЗпП.

Розмір годинної ставки працівника в березні:

5500 грн. : 176 р. г. = 31,25 грн.

Оплата праці працівника в березні за відпрацьовані години згідно з графіком роботи:

152 відпрац. г. х 31,25 грн. = 4750 грн.

Оплата надурочно відпрацьованих годин в обліковому періоді (місяці):

2 надур. відпрац. г. х 31,25 грн. х 2 = 125 грн.

На підставі частини другої статті 3-1 Закону № 108 оплата за роботу в надурочний час не враховується у складі нарахованої працівникові заробітної плати для її порівняння з МЗП.

Оскільки працівник в березні не виконав місячну норму праці, визначимо для нього «пропорційну» МЗП в цьому місяці:

6000 грн. : 176 р. г. х 152 відпрац. г. = 5181,82 грн.

Нарахована працівнику в березні заробітна плата за відпрацьований час згідно з графіком роботи є меншою ніж «пропорційна» МЗП (4750 грн. < 5181,82 грн.), тому працівнику нараховується доплата до «пропорційної» МЗП, яка становить:

5181,82 – 4750 = 431,82 грн.

Загальна сума заробітної плати працівника в березні:

4750 грн. (зарплата за відпрацьований час згідно з графіком роботи) + 431,82 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) +125 грн. (оплата надурочно відпрацьованих годин) = 5306,82 грн.

ПРИКЛАД 19

Визначення місячного доходу працівника, якому встановлено підсумований облік
робочого часу з обліковим періодом — квартал

На підприємстві працівник, оклад якого становить 5800 грн., працює позмінно. Йому встановлено підсумований облік робочого часу з обліковим періодом — квартал. Тривалість зміни працівника — 8 годин. Норма робочого часу за обліковий період розраховується виходячи з 40-годинного робочого тижня з урахуванням скорочення на 1 годину роботи напередодні святкових і неробочих днів, яка в загальному випадку в І кварталі 2021 року становить 487 годин (січень — 151 р. г., лютий — 160 р. г., березень — 176 р. г.).

Для працівника в обліковому періоді — І кварталі 2021 року норма робочого часу згідно з графіком змінності становить 487 годин, з них в січні — 159 р. г., лютому — 152 р. г., березні — 176 р. г.

Фактично працівник в обліковому періоді (І кварталі 2021 року) відпрацював 493 години (тобто на 6 годин більше), в тому числі:

– в січні — 167 р. г., тобто на 8 годин більше, ніж передбачено графіком змінності (одну додаткову зміну працівник відпрацював за хворого колегу);

– в лютому — 150 р. г., тобто на 2 години менше, ніж передбачено графіком змінності (через запізнення на роботу в одну із змін);

– в березні — 176 р. г., тобто згідно з графіком змінності.

В січні працівник виконав місячну норму праці, що становить 159 р. г. (фактично відпрацював 167 р. г.), тому йому за цей місяць спочатку нараховується заробітна плата в розмірі окладу — 5800 грн., але враховуючи, що вона менше МЗП, працівнику також нараховується доплата до МЗП в сумі 200 грн. (6000 – 5800). Оплата годин, відпрацьованих в січні понад встановлену графіком змінності норму робочого часу, в січні не здійснюється (вона здійснюватиметься в кінці облікового періоду при виплаті заробітної плати за березень).

Загальна сума заробітної плати працівника в січні:

5800 грн. (зарплата за відпрацьований час згідно з графіком роботи) + 200 грн. (доплата до МЗП) = 6000 грн.

В лютому працівник не виконав місячну норму праці з власної вини — відпрацював 150 з 152 робочих годин, передбачених графіком роботи, оскільки на 2 години спізнився на одну із своїх змін (це оформлено відповідним актом як порушення трудової дисципліни), тому йому за цей місяць спочатку нараховується заробітна плата за відпрацьований час виходячи з окладу в такому розмірі:

5800 грн. : 152 р. г. х 150 відпрац. г. = 5723,68 грн.

Оскільки в лютому працівник не виконав місячну норму праці, визначимо для нього «пропорційну» МЗП в цьому місяці:

6000 грн. : 152 р. г. х 150 відпрац. г. = 5921,05 грн.

Сума доплати до «пропорційної» МЗП в лютому:

5921,05 – 5723,68 = 197,37 грн.

Загальна сума заробітної плати працівника в лютому:

5723,68 грн. (зарплата за відпрацьований час) + 197,37 грн. (доплата до «пропорційної» МЗП) = 5921,05 грн.

В березні працівник виконав місячну норму праці (відпрацював 176 годин), тому йому за цей місяць спочатку нараховується заробітна плата в розмірі окладу — 5800 грн., але враховуючи, що вона менше МЗП, працівнику також нараховується доплата до МЗП в сумі 200 грн. (6000 – 5800). При цьому оплата за роботу в надурочний час в обліковому періоді не враховується у складі нарахованої працівнику в березні заробітної плати для її порівняння з МЗП (ч. друга ст. 3-1 Закону № 108).

В березні (останній місяць облікового періоду) визначається кількість надурочно відпрацьованих годин в обліковому періоді і здійснюється їх оплата.³⁶ Оскільки працівник в січні відпрацював понад графіка роботи 8 годин, які не були оплачені в цьому місяці, в лютому з власної вини не виконав норму робочого часу, але йому було оплачено фактично відпрацьований час, в березні виконав місячну норму праці, то у працівника є 8 надурочно відпрацьованих годин за обліковий період (I квартал), які оплачуються в кінці облікового періоду — при виплаті заробітної плати за березень. При цьому загальна кількість надурочно відпрацьованих годин за обліковий період не зменшується на 2 години, не відпрацьовані працівником у лютому, оскільки їх невідпрацювання викликане порушенням трудової дисципліни працівником, а не коригуванням його графіка роботи в лютому.

При розрахунку годинної ставки для оплати надурочно відпрацьованих годин в обліковому періоді, що дорівнює кварталу (півріччю, року), використовується не норма робочого часу в останньому місяці облікового періоду, а середньомісячна кількість робочих годин в обліковому періоді.³⁷

Середньомісячна кількість робочих годин в обліковому періоді (I кварталі):

487 р. г. : 3 міс. = 162,33 р. г.

Годинна ставка працівника в обліковому періоді для оплати надурочної роботи:

5800 грн. : 162,33 р. г. = 35,73 грн.

Оплата надурочно відпрацьованих годин в обліковому періоді:

8 відпрац. г. х 35,73 грн. х 2 = 571,68 грн.

Загальна сума заробітної плати працівника в березні:

5800 грн. (зарплата за відпрацьований час згідно з графіком роботи) + 200 грн. (доплата до МЗП) + 571,68 грн. (оплата надурочно відпрацьованих годин) = 6571,68 грн.

ПРИКЛАД 20

Визначення місячного доходу працівника, якому в поточному місяці донараховується помилково
не нарахована складова заробітної плати в попередньому місяці

Працівнику, який працює на умовах повної зайнятості, встановлено оклад у розмірі 5700 грн. У березні 2021 року він виконав місячну норму праці — відпрацював 22 робочі дні (176 робочих годин), що передбачені графіком його роботи на цей місяць, тому за березень йому нараховується заробітна плата за відпрацьований час у розмірі окладу — 5700 грн. Крім того, в березні працівнику донараховується доплата за суміщення посад в сумі 1425 грн. (5700 грн. х 25%), яка помилково не була нарахована працівнику в попередньому місяці — лютому 2021 року.

Хоча в березні працівник виконав місячну норму праці, його заробітна плата в цьому місяці є меншою ніж МЗП (5700 грн. < 6000 грн.), тому в березні працівнику нараховується доплата до МЗП в сумі 300 грн. (6000 – 5700).

Що стосується доплати за суміщення посад, нарахованої в березні 2021 року, яку помилково не було нараховано працівнику в лютому 2021 року, то необхідно враховувати, що до заробітної плати за поточний місяць — березень 2021 року з метою її порівняння з МЗП включаються тільки виплати, нараховані за виконану норму праці (відпрацьований час) в поточному місяці — березні 2021 року. У разі якщо працівнику в поточному місяці — березні донараховується заробітна плата за попередній місяць — лютий, то зазначена донарахована заробітна плата повинна виплачуватися понад МЗП, встановлену на поточний місяць — березень.

Доплата за суміщення посад, нарахована в березні 2021 року, яку помилково не було нараховано працівнику в лютому 2021 року, не є заробітною платою за виконану норму праці в березні 2021 року, тому ця доплата повинна бути виплачена понад МЗП в березні 2021 року.

Загальна сума заробітної плати працівника в березні:

5700 грн. (зарплата за відпрацьований час в березні) + 300 грн. (доплата до МЗП) + 1425 грн. (доплата за суміщення посад в лютому) = 7425 грн.

Звертаємо увагу, що доплату за суміщення посад, донараховану в березні в сумі 1425 грн. за лютий, немає підстав відносити до заробітної плати лютого з метою її порівняння з МЗП цього місяця, тобто коригування суми заробітної плати в лютому, в т. ч. суми доплати до МЗП (за її наявності) в цьому місяці, не здійснюється, оскільки згідно з підпунктом 1.6.2 Інструкції № 5 якщо нарахування ФОП здійснюються за попередній період, зокрема у зв’язку з виявленням помилок, вони відображаються в ФОП того місяця, в якому були здійснені нарахування.

Якщо доплата за суміщення посад нараховується в поточному місяці за поточний місяць, то враховуючи, що при суміщенні посад додаткова робота за іншою посадою виконується в межах робочого часу за основним місцем роботи (без звільнення від основної роботи), доплата за суміщення посад є додатковою заробітною платою (пп. 2.2.1 Інструкції № 5), яка включається до заробітної плати поточного місяця для її порівняння з МЗП.

__________________________________________________________________________

Оподаткування та облік доплати до мінімальної заробітної плати

Оскільки нарахування доплати до МЗП передбачено статтею 3-1 Закону № 108, зазначена доплата як гарантована виплата, передбачена чинним законодавством, є додатковою заробітною платою (ч. друга ст. 2 Закону № 108, пп. 2.2.1 Інструкції № 5), тобто відноситься до заробітної плати (ФОП).

Отже, доплата до МЗП як «зарплатна» виплата є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором і є базою нарахування єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ).

У новому Податковому розрахунку доплата до МЗП відображається у складі нарахованої (виплаченої) працівнику заробітної плати.

Доплата до МЗП на підставі абзацу першого пункту 3 Порядку № 100 (як складова заробітної плати) враховується при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, передбачених Порядком № 100 (відпускні, час виконання державних і громадських обов’язків, середній заробіток за час відрядження, за час проходження військової служби в особливий період, вихідна допомога тощо), а також враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат («лікарняних», «декретних» тощо) як виплата, з якої сплачується ЄСВ, на підставі пункту 3 Порядку № 1266.³⁸

Мінімальні розміри заробітної плати згідно з угодами та договорами

Відповідно до статті 14 Закону № 108 договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою (ст. 11 Закону № 108).

Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов’язковими для всіх суб’єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду (ст. 9 Закону про колдоговори). Тобто норми генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод є обов’язковими тільки для підприємств, представники яких (через уповноважених осіб як зі сторони власників, так і зі сторони трудового колективу — профспілки) приймали участь в їх підписанні.

Для підприємств, які не приймали участь в підписанні генеральної і галузевих (територіальних) угод (не були представлені при їх підписанні уповноваженими представниками зі сторони роботодавця і сторони трудового колективу — профспілки), умови та розміри оплати праці встановлюються з дотриманням мінімальних гарантій, встановлених законодавством, зокрема, стосовно МЗП.³⁹

Водночас законодавство не забороняє суб’єктам (підприємствам), які не приймали участь через своїх представників в підписанні генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угоди, застосовувати під час укладення колективного договору норми генеральної угоди або положення галузевої (територіальної) угоди, до якої підприємство належить за характером виробництва (перебуває на території дії територіальної угоди).³⁹

Згідно з пунктом 2.3 Генеральної угоди на підприємствах, в організаціях небюджетної сфери незалежно від форми власності тарифна ставка робітника I розряду встановлюється відповідною галузевою (міжгалузевою), територіальною угодою та на їх основі колективним договором. Для підприємств галузей, в яких не укладено галузеві угоди або положення укладених угод (згідно з реєстром, розміщеним на сайті Мінсоцполітики) не регулюють розмір тарифної ставки робітника I розряду, її розмір встановлюється на рівні, що не менше як на 10% вище встановленого на законодавчому рівні розміру ПМПО.

Відповідно до пунктів 2.7 і 2.8 Генеральної угоди розмір основної заробітної плати (окладу) некваліфікованого робітника (працівника) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності за повністю виконану норму робочого часу, який працює у нормальних умовах праці, повинен становити не менше ніж 85% тарифної ставки (посадового окладу) робітника (працівника) I розряду. Під час застосування на підприємствах, в організаціях небюджетної сфери незалежно від форми власності інших систем оплати праці, ніж тарифна, встановлювати нижню межу оплати за кваліфіковану працю не нижче розміру тарифної ставки робітника I розряду в небюджетній сфері.

Крім участі в підписанні генеральної угоди, роботодавці і профспілки (їх представники) можуть приймати участь в підписанні галузевої (міжгалузевої), територіальної угод, якими також встановлюються розміри МЗП в галузі (на території) і мінімальні коефіцієнти міжпосадових співвідношень окладів.

Нормами галузевої (міжгалузевої), територіальної угод розмір МЗП може бути встановлений вище передбаченого законом про держбюджет або генеральною угодою.

Статтею 5 Закону про колдоговори визначено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов’язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Таким чином, якщо підприємство як зі сторони роботодавця, так і зі сторони трудового колективу (профспілки) через своїх представників приймало участь у підписанні генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод, то не тільки норми закону про держбюджет, а й норми зазначених угод про МЗП повинні виконуватися на такому підприємстві (повинні бути враховані при укладенні колективного договору на підприємстві та трудових договорів з працівниками).³⁹

Роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами (ст. 97 КЗпП, ст. 22 Закону № 108).

Відповідно до статті 14 Закону № 108 норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою (міжгалузевою) або територіальною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як 6 місяців.

Тобто підприємство, що відчуває брак фінансів, після законодавчого підвищення розміру МЗП (мінімального посадового окладу) протягом не більше 6 місяців може нараховувати заробітну плату працівникам в розмірі, який менше мінімально встановленого Генеральною, галузевою (територіальною) угодами, але не менше розміру МЗП, встановленого законом про держбюджет. Після закінчення 6 місяців тарифна сітка (схема посадових окладів) повинна бути приведена у відповідність з нормами Генеральної, галузевої (територіальної) угоди, а заробітна плата працівникам повинна виплачуватися в розмірі не менше мінімально встановленого зазначеними угодами.

Під фінансовими труднощами слід розуміти, зокрема, відсутність (зменшення) прибутку підприємства, наприклад через зниження обсягів виробництва або реалізації продукції. В цьому випадку для доказу фінансових труднощів підприємство має подати перевіряючим (Держпраці тощо) або суду (якщо справа дійшла до нього) підтверджуючі документи, наприклад, фінансову і податкову звітність, банківські виписки, позовні заяви до постачальників (покупців), документи, що свідчать про тимчасове зупинення виробництва та введення простою на підприємстві (наприклад, під час карантину), про розкрадання, про понесені збитки при стихійних лихах тощо.

Відповідальність за невиконання мінімальних державних гарантій в оплаті праці

Частиною третьою статті 15 Закону № 108 визначено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов’язань щодо оплати праці.

Відповідно до частини шостої статті 24 Закону № 108 своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Таким чином, в першу чергу задовольняються права працівників, пов’язані з оплатою їх праці, а саме — за виконану роботу працівник повинен отримати належну йому винагороду — заробітну плату, а після цього роботодавець може здійснювати всі інші платежі.⁴⁰ Єдиний виняток зроблено для ЄСВ (у вигляді нарахування на заробітну плату), який повинен сплачуватися одночасно з виплатою заробітної плати (ч. 8 ст. 9, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI).

Якщо у підприємства через фінансові труднощі відсутні кошти або їх недостатньо для виплати мінімальної заробітної плати, то підприємство повинно, як мінімум, нараховувати працівникам заробітну плату, а її виплату здійснювати поступово у разі надходження коштів.

Якщо заробітна плата працівникам за окремі місяці нараховувалась, але не виплачувалася через відсутність коштів, внаслідок чого утворилася заборгованість по заробітній платі, то в місяці виплати такої заборгованості необхідно нарахувати компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати в порядку, встановленому чинним законодавством, а саме Законом № 2050 та Порядком № 159 (ст. 34 Закону № 108).⁴¹

Невиконання роботодавцями законодавчих норм про проведення працівникам виплат, які є мінімальними державними гарантіями, зокрема про виплату мінімальної заробітної плати, є порушенням законодавства про оплату праці.

Фінансова відповідальність юридичних і фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю (тобто роботодавців), у разі порушення державних гарантій в оплаті праці встановлена частиною другою статті 265 КЗпП.

Так, згідно з абзацом п’ятим частини другої статті 265 КЗпП роботодавці несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці — у двократному розмірі МЗП, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі тягне за собою накладення штрафу на роботодавців у трикратному розмірі МЗП, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Штрафи, передбачені частиною другою статті 265 КЗпП, накладаються уповноваженими посадовими особами Державної служби України з питань праці (далі — Держпраці) згідно з нормами Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509 (ч. четверта ст. 265 КЗпП).

Вищевказані штрафи до роботодавців не застосовуються у разі виконання припису органу Держпраці та усунення виявлених порушень у визначені приписом строки (ч. шоста ст. 265 КЗпП). Але навіть сплата штрафу (при невиконанні припису Держпраці) не звільняє роботодавця від усунення порушень законодавства про працю (ч. десята ст. 265 КЗпП).

Згідно зі статтею 36 Закону № 108 за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

Так, відповідно до статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств незалежно від форми власності та громадян-СПД від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — нмдг), тобто від 510 до 1700 грн. Це ж порушення, вчинене повторно протягом року або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств і громадян- СПД від 100 до 300 нмдг, тобто від 1700 до 5100 грн.

Що стосується відповідальності за невиплату (ненарахування) роботодавцем МЗП в розмірах, передбачених нормами Генерального, галузевих, територіальних угод, колективного договору, то контроль за дотриманням цих норм повинні здійснювати сторони, які приймали участь в підписанні зазначених угод або колективного договору, в порядку, встановленому такими угодами або колективним договором.

Згідно зі статтею 18 Закону про колдоговори і статтею 41-2 КпАП на осіб, які представляють роботодавця, з вини яких порушено чи не виконано зобов’язання щодо колективного договору, угоди, накладається штраф від 50 до 100 нмдг (від 850 до 1700 грн.), і вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади. На вимогу профспілок, іншого уповноваженого трудовим колективом органу роботодавець зобов’язаний вжити заходів, передбачених законодавством, до керівника, з вини якого порушуються чи не виконуються зобов’язання щодо колективного договору, угоди.

Справи з питань невиконання зобов’язань за колективним договором, угодою розглядаються судом за поданням однієї із сторін колективного договору, угоди або відповідних комісій (ст. 20 Закону про колдоговори).