Закон Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины об урегулировании трудовых отношений с нефиксированным рабочим временем» от 18.07.2022 № 2421-IXЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом» від 18.07.2022 № 2421-IX

ЗАКОН УКРАИНЫ

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины
об урегулировании трудовых отношений с нефиксированным рабочим временем

от 18 июля 2022 года № 2421-IX

Верховная Рада Украины постановляет:

I. Внести изменения в следующие законодательные акты Украины:

1. В Кодексе законов о труде Украины (Ведомости Верховного Совета УССР, 1971 г., приложение к № 50, ст. 375):

1) дополнить статьей 21¹ следующего содержания:

«Статья 21¹. Трудовой договор с нефиксированным рабочим временем

Трудовой договор с нефиксированным рабочим временем — это особый вид трудового договора, условиями которого не установлено конкретное время выполнения работы, обязанность работника выполнять которую возникает исключительно в случае предоставления работодателем предусмотренной этим трудовым договором работы без гарантирования того, что такая работа будет предоставляться постоянно, но с соблюдением условий оплаты труда, предусмотренных этой статьей.

Работодатель самостоятельно определяет необходимость и время привлечения работника к работе, объем работы и в предусмотренный трудовым договором срок согласовывает с работником режим работы и продолжительность рабочего времени, необходимого для выполнения соответствующей работы. При этом должны соблюдаться требования законодательства о продолжительности рабочего времени и времени отдыха.

Количество трудовых договоров с нефиксированным рабочим временем у одного работодателя не может превышать 10 процентов общего количества трудовых договоров, стороной которых является этот работодатель.

Работодатель (работодатель – физическое лицо), использующий труд менее 10 работников, может заключать не более одного трудового договора с нефиксированным рабочим временем.

Трудовой договор с нефиксированным рабочим временем должен содержать, в частности, информацию о:

способе и минимальном сроке уведомления работника о начале выполнения работы, который должен быть достаточным для своевременного начала выполнения работником своих обязанностей;

способе и максимальном сроке уведомления от работника о готовности приступить к работе или об отказе от ее выполнения в случаях, предусмотренных частью восьмой этой статьи;

интервалах, во время которых от работника могут требовать работать (базовые часы и дни).

Примерная форма трудового договора с нефиксированным рабочим временем утверждается центральным органом исполнительной власти, обеспечивающим формирование государственной политики в сфере трудовых отношений.

Количество базовых часов, во время которых от работника могут требовать работать, не может превышать 40 часов в неделю, а количество базовых дней не может превышать 6 дней в неделю.

Работник имеет право отказаться от выполнения работы, если работодатель требует выполнения работы за пределами базовых дней и часов или если он был уведомлен о наличии работы с нарушением минимальных сроков, определенных трудовым договором с нефиксированным рабочим временем.

Отказ работника от выполнения работы в базовые дни и часы является основанием для привлечения его к дисциплинарной ответственности, кроме случаев отказа в связи с временной нетрудоспособностью либо выполнением государственных или общественных обязанностей, а также уведомлением работодателя работника о наличии работы с нарушением минимальных сроков, определенных трудовым договором с нефиксированным рабочим временем.

Заработная плата выплачивается работнику, выполняющему работу на основании трудового договора с нефиксированным рабочим временем, за фактически отработанное время.

При сдельной системе оплаты труда заработная плата выплачивается работнику за фактически выполненную работу по установленным в трудовом договоре с нефиксированным рабочим временем сдельным расценкам.

Минимальная продолжительность рабочего времени работника, выполняющего работу на основании трудового договора с нефиксированным рабочим временем, в течение календарного месяца составляет 32 часа. Если работник в течение календарного месяца выполнял работу менее 32 часов, ему должна быть выплачена заработная плата не менее чем за 32 часа рабочего времени в соответствии с условиями оплаты труда, определенными трудовым договором.

В случае непредоставления работодателем работы работнику, выполняющему работу на основании трудового договора с нефиксированным рабочим временем, заработная плата при сдельной системе оплаты труда в течение календарного месяца должна быть выплачена работнику в размере не менее размера заработной платы работника соответствующей квалификации, оплата труда которого осуществляется по почасовой системе — за 32 часа рабочего времени.

В случае согласия работника на привлечение к работе за пределами базовых дней или часов его работа оплачивается в размере не менее предусмотренного условиями трудового договора, а в случае превышения нормальной продолжительности рабочего времени — в порядке, предусмотренном статьей 106 этого Кодекса.

Работодатель не может запрещать или препятствовать работнику, выполняющему работу на основании трудового договора с нефиксированным рабочим временем, выполнять работу по трудовым договорам с другими работодателями. Выполнение работы на условиях нефиксированного рабочего времени не влечет за собой каких-либо ограничений объема трудовых прав работников.

В трудовом договоре с нефиксированным рабочим временем могут устанавливаться дополнительные основания для его прекращения, которые должны быть связаны со способностями или поведением работника либо другими причинами экономического, технологического, структурного или аналогичного характера.

Работник, отработавший на условиях трудового договора с нефиксированным рабочим временем более 12 месяцев, имеет право обращаться к работодателю с требованием заключения срочного или бессрочного трудового договора на условиях общеустановленного у работодателя графика работы с соответствующей оплатой труда.

По результатам рассмотрения указанного требования работодатель обязан в течение 15 календарных дней со дня обращения работника заключить с ним срочный или бессрочный трудовой договор или предоставить ему в письменной форме обоснованный ответ об отказе заключить такой трудовой договор.

В случае отказа работодателя заключить такой срочный или бессрочный трудовой договор, работник имеет право повторно обращаться с соответствующим требованием в течение всего срока действия трудового договора с нефиксированным рабочим временем, но не ранее чем через 90 дней со дня получения ответа работодателя по предыдущему его требованию»;

2) часть первую статьи 24 дополнить пунктом 6² следующего содержания:

«6²) при заключении трудового договора с нефиксированным рабочим временем»;

3) пункт 8 части первой статьи 36 изложить в следующей редакции:

«8) основания, предусмотренные трудовым договором с нефиксированным рабочим временем, контрактом»;

4) в статье 265:

в части второй:

абзац второй изложить в следующей редакции:

«фактического допуска работника к работе без оформления трудового договора (контракта), оформления работника на неполное рабочее время или по трудовому договору с нефиксированным рабочим временем в случае фактического выполнения работы в течение всего рабочего времени, установленного на предприятии, и выплаты заработной платы (вознаграждения) без начисления и уплаты единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование и налогов — в десятикратном размере минимальной заработной платы, установленной законом на момент выявления нарушения, за каждого работника, в отношении которого совершено нарушение, а к юридическим лицам и физическим лицам – предпринимателям, которые используют наемный труд и являются плательщиками единого налога первой – третьей групп, применяется предупреждение»;

абзацы девятый и десятый заменить тремя новыми абзацами следующего содержания:

«превышения установленного статьей 21¹ этого Кодекса допустимого количества трудовых договоров с нефиксированным рабочим временем или ведения недостоверного учета рабочего времени работника, работающего по трудовому договору с нефиксированным рабочим временем, относительно фактически выполняемой им работы — в трехкратном размере минимальной заработной платы, установленной законом на момент выявления нарушения, за каждого работника, в отношении которого совершено нарушение;

нарушения прочих требований законодательства о труде, кроме предусмотренных абзацами вторым – девятым этой части, — в размере минимальной заработной платы за каждое такое нарушение;

совершения нарушения, предусмотренного абзацем десятым этой части, повторно в течение года со дня выявления нарушения — в двухкратном размере минимальной заработной платы за каждое такое нарушение»;

в части шестой слово «девятым» заменить словом «десятым»;

в части седьмой слово «десятым» заменить словами «девятым, одиннадцатым»;

часть восьмую изложить в следующей редакции:

«Штрафы, указанные в абзаце втором части второй этой статьи, могут быть наложены центральным органом исполнительной власти, указанным в части четвертой этой статьи, без осуществления мероприятий государственного надзора (контроля) на основании решения суда об оформлении трудовых отношений с работником, выполнявшим работу без заключения трудового договора, и установления периода такой работы либо работы на условиях неполного рабочего времени или по трудовому договору с нефиксированным рабочим временем в случае фактического выполнения работы в течение всего рабочего времени, установленного на предприятии, в учреждении, организации».

2. Часть пятую статьи 8 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» (Ведомости Верховной Рады Украины, 2011 г., № 2 – 3, ст. 11; 2016 г., № 5, ст. 47) дополнить абзацем четвертым следующего содержания:

«При начислении заработной платы (доходов) работникам, работающим по трудовому договору с нефиксированным рабочим временем, ставка единого взноса, установленная этой частью, применяется к определенной базе начисления независимо от ее размера».

II. Заключительные положения

1. Этот Закон вступает в силу со дня, следующего за днем его опубликования.¹

2. Центральному органу исполнительной власти, обеспечивающему формирование государственной политики по вопросам труда, в течение трех месяцев со дня вступления в силу этого Закона разработать и утвердить примерную форму трудового договора с нефиксированным рабочим временем.

3. Кабинету Министров Украины:

1) в течение трех месяцев со дня вступления в силу этого Закона:

обеспечить принятие нормативно-правовых актов, предусмотренных этим Законом;

привести свои нормативно-правовые акты в соответствие с этим Законом;

обеспечить приведение министерствами и другими центральными органами исполнительной власти их нормативно-правовых актов в соответствие с этим Законом;

2) в 2023 году проинформировать Верховную Раду Украины о состоянии выполнения этого Закона.

Президент Украины                                                               В. ЗЕЛЕНСКИЙ

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом

від 18 липня 2022 року № 2421-IX

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375):

1) доповнити статтею 21¹ такого змісту:

«Стаття 21¹. Трудовий договір з нефіксованим робочим часом

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом — це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею.

Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.

Кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець.

Роботодавець (роботодавець – фізична особа), який використовує працю менше ніж 10 працівників, може укладати не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом.

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом повинен містити, зокрема, інформацію про:

спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;

спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання у випадках, передбачених частиною восьмою цієї статті;

інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).

Примірна форма трудового договору з нефіксованим робочим часом затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Кількість базових годин, під час яких від працівника можуть вимагати працювати, не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 днів на тиждень.

Працівник має право відмовитися від виконання роботи, якщо роботодавець вимагає виконання роботи поза межами базових днів та годин або якщо йому було повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.

Відмова працівника від виконання роботи у базові дні та години є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, крім випадків відмови у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю чи виконанням державних або громадських обов’язків, а також повідомленням роботодавцем працівнику про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.

Заробітна плата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час.

За відрядної системи оплати праці заробітна плата виплачується працівникові за фактично виконану роботу за встановленими у трудовому договорі з нефіксованим робочим часом відрядними розцінками.

Мінімальна тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, протягом календарного місяця становить 32 години. Якщо працівник протягом календарного місяця виконував роботу менше 32 годин, йому повинна бути виплачена заробітна плата не менше ніж за 32 години робочого часу відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором.

У разі ненадання роботодавцем роботи працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, заробітна плата за відрядної системи оплати праці протягом календарного місяця повинна бути виплачена працівникові у розмірі, не меншому за розмір заробітної плати працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, — за 32 години робочого часу.

У разі згоди працівника на залучення до роботи поза межами базових днів або годин його робота оплачується у розмірі, не меншому ніж передбачено умовами трудового договору, а у разі перевищення нормальної тривалості робочого часу — в порядку, передбаченому статтею 106 цього Кодексу.

Роботодавець не може забороняти або перешкоджати працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями. Виконання роботи на умовах нефіксованого робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

У трудовому договорі з нефіксованим робочим часом можуть встановлюватися додаткові підстави для його припинення, які повинні бути пов’язані із здібностями чи поведінкою працівника або іншими причинами економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру.

Працівник, який відпрацював на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом понад 12 місяців, має право звертатися до роботодавця з вимогою укладення строкового або безстрокового трудового договору на умовах загальновстановленого у роботодавця графіка роботи з відповідною оплатою праці.

За результатами розгляду зазначеної вимоги роботодавець зобов’язаний протягом 15 календарних днів з дня звернення працівника укласти з ним такий строковий або безстроковий трудовий договір або надати йому в письмовій формі обґрунтовану відповідь про відмову укласти такий трудовий договір.

У разі відмови роботодавця укласти такий строковий або безстроковий трудовий договір працівник має право повторно звертатися з відповідною вимогою протягом усього строку дії трудового договору з нефіксованим робочим часом, але не раніше ніж через 90 днів з дня отримання відповіді роботодавця на попередню його вимогу»;

2) частину першу статті 24 доповнити пунктом 6² такого змісту:

«6²) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом»;

3) пункт 8 частини першої статті 36 викласти в такій редакції:

«8) підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом»;

4) у статті 265:

у частині другій:

абзац другий викласти в такій редакції:

«фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків — у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої – третьої груп, застосовується попередження»;

абзаци дев’ятий і десятий замінити трьома новими абзацами такого змісту:

«перевищення встановленої статтею 21¹ цього Кодексу допустимої кількості трудових договорів з нефіксованим робочим часом або ведення недостовірного обліку робочого часу працівника, який працює за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, стосовно фактично виконуваної ним роботи — у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;

порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим – дев’ятим цієї частини, — у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення;

вчинення порушення, передбаченого абзацом десятим цієї частини, повторно протягом року з дня виявлення порушення — у двократному розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення»;

у частині шостій слово «дев’ятим» замінити словом «десятим»;

у частині сьомій слово «десятим» замінити словами «дев’ятим, одинадцятим»;

частину восьму викласти в такій редакції:

«Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, в установі, організації».

2. Частину п’яту статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2 – 3, ст. 11; 2016 р., № 5, ст. 47) доповнити абзацом четвертим такого змісту:

«При нарахуванні заробітної плати (доходів) працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру».

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.¹

2. Центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань праці, протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та затвердити примірну форму трудового договору з нефіксованим робочим часом.

3. Кабінету Міністрів України:

1) протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

2) у 2023 році поінформувати Верховну Раду України про стан виконання цього Закону.

Президент України                                                                     В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ