Письмо Министерства развития экономики, торговли и сельского хозяйства Украины «О введении дистанционной работы» от 23.06.2020 г. № 3501-06/38745-07Лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Щодо впровадження дистанційної роботи» від 23.06.2020 р. № 3501-06/38745-07

МИНИСТЕРСТВО РАЗВИТИЯ ЭКОНОМИКИ, ТОРГОВЛИ И СЕЛЬСКОГО ХОЗЯЙСТВА УКРАИНЫ

ПИСЬМО

от 23.06.2020 г. № 3501-06/38745-07

О введении дистанционной работы

(Извлечение)

Минэкономики рассмотрело ваше письмо и в пределах компетенции сообщает.

Согласно статье 60 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) дистанционная (надомная) работа — это такая форма организации труда, когда работа выполняется работником по месту его жительства или в другом месте по его выбору, в том числе с помощью информационно-коммуникационных технологий, но вне помещения работодателя.

Из содержания приведенных норм можно сделать вывод о том, что надомная работа является разновидностью дистанционной, поскольку последняя может выполняться, в том числе, дома.

Законодательство не ограничивает право работника самостоятельно выбирать место для выполнения работы и не содержит особые требования к нему, а также характер выполняемых работ, как это предусматривалось ранее Положением об условиях труда надомников, утвержденным постановлением Госкомтруда СССР и Секретариата ВЦСПС от 29.09.81 г. № 275/17-99, которое до недавнего времени еще применялось в части, не противоречащей действующему законодательству. Поэтому жилищно-бытовые условия работника обследованию не подлежат, а работа может выполняться дома с использованием компьютерной техники или любого другого устройства в общественном месте и т. д.

Статьей 24 КЗоТ предусмотрено требование о письменной форме заключения договора о дистанционной (надомной) работе.

Следовательно, установление работодателем дистанционной (надомной) работы невозможно без согласия работника, поскольку договоренность о таком режиме работы должна быть оговорена в трудовом договоре. При этом, исходя из содержания статьи 24 КЗоТ, условие о дистанционной (надомной) работе должно быть предметом именно письменного трудового договора как при принятии на работу, так и впоследствии.

В соответствии с частью десятой статьи 60 КЗоТ при дистанционной (надомной) работе работники распределяют рабочее время по своему усмотрению, на них не распространяются правила внутреннего трудового распорядка, если иное не предусмотрено в трудовом договоре. При этом общая продолжительность рабочего времени не может превышать норм, предусмотренных статьями 50 и 51 этого Кодекса.

В связи с этим с целью соблюдения норм, предусмотренных статьями 50 и 51 этого Кодекса, работодателю целесообразно обеспечить учет рабочих часов, с использованием любых способов, по которым стороны трудового договора пришли к согласию.

Указанное согласуется с пунктом 23 Рекомендаций Международной организации труда о надомном труде № 184, которым определено, что срок, установленный для выполнения рабочего задания, не должен лишать надомника возможности пользоваться ежедневным или еженедельным отдыхом по сравнению с тем, которым пользуются другие работники. То есть дистанционная работа не означает круглосуточное выполнение работы или работу в выходные и праздничные дни.

Если работник и работодатель письменно не договорились об ином, дистанционная (надомная) работа предусматривает оплату труда в полном объеме и в сроки, определенные действующим трудовым договором (часть двенадцатая статьи 60 КЗоТ).

Одновременно сообщаем, что письма министерства не являются нормативно-правовыми актами, они имеют информационно-рекомендательный характер.

Заместитель Министра развития экономики, торговли и сельского хозяйства Украины
Ю. Свириденко

________________________________________________________________________

КОММЕНТАРИЙ РЕДАКЦИИ: Из вышеприведенного письма Минэкономики следует, что после изложения с 02.04.2020 г. в новой редакции статьи 60 КЗоТ, содержащей нормы о введении дистанционной (надомной) работы, уже не действуют ограничения, установленные для надомной работы Положением об условиях труда надомников, утвержденным постановлением Госкомтруда СССР и Секретариата ВЦСПС от 29.09.81 г. № 275/17-99. Напомним, что это Положение до 02.04.2020 г. действовало в Украине в части, не противоречащей нормам законодательства Украины, согласно постановлению Верховной Рады Украины «О порядке временного действия на территории Украины отдельных актов законодательства Союза ССР» от 12.09.91 г. № 1545-XII.

Таким образом, начиная с 02.04.2020 г. все аспекты выполнения дистанционной (надомной) работы регулируются сторонами в трудовом договоре, который при такой работе должен заключаться в письменной форме (п. 6-1 ч. первой ст. 24 КЗоТ).

Но не всегда условие о дистанционной (надомной) работе должно быть предметом именно письменного трудового договора.

Так, согласно части второй статьи 60 КЗоТ на время угрозы распространения эпидемии, пандемии и/или на время угрозы военного, техногенного, природного или иного характера условие о дистанционной (надомной) работе и гибком режиме рабочего времени может устанавливаться в приказе (распоряжении) собственника или уполномоченного им органа без обязательного заключения в письменной форме трудового договора о дистанционной (надомной) работе.

Следовательно, во время карантина, введенного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения на территории Украины пандемии острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавирусом SARS-CoV-2, работодатели при согласии работников могут вводить для них дистанционную (надомную) работу путем издания приказа руководителем предприятия без заключения письменного трудового договора о дистанционной (надомной) работе. Именно в этом приказе необходимо оговорить все аспекты такой работы (режим работы, порядок передачи результатов работы, оплата труда и т. д.).

МІНІСТЕРСТВО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ, ТОРГІВЛІ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 23.06.2020 р. № 3501-06/38745-07

Щодо впровадження дистанційної роботи

Мінекономіки розглянуло ваш лист і в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до статті 60 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) дистанційна (надомна) робота — це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.

Зі змісту наведених норм можна зробити висновок про те, що надомна робота є різновидом дистанційної, оскільки остання може виконуватись, в тому числі, вдома.

Законодавство не обмежує право працівника самостійно обирати місце для виконання роботи та не містить особливі вимоги до нього, а також характер виконуваних робіт, як це передбачалося раніше Положенням про умови праці надомників, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.81 р. № 275/17-99, що донедавна ще застосовувалось у частині, яка не суперечить чинному законодавству. Тому житлово-побутові умови працівника обстеженню не підлягають, а робота може виконуватись вдома з використанням комп’ютерної техніки чи будь-якого іншого пристрою, у громадському місці тощо.

Статтею 24 КЗпП передбачено вимогу щодо письмової форми укладення договору про дистанційну (надомну) роботу.

Отже, встановлення роботодавцем дистанційної (надомної) роботи неможливе без згоди працівника, оскільки домовленість про такий режим роботи має бути обумовлена в трудовому договорі. При цьому, виходячи зі змісту статті 24 КЗпП умова про дистанційну (надомну) роботу має бути предметом саме письмового трудового договору як при прийнятті на роботу, так і згодом.

Відповідно до частини десятої статті 60 КЗпП при дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

У зв’язку з цим із метою дотримання норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу, роботодавцю доцільно забезпечити облік робочих годин, з використанням будь-яких способів, щодо яких сторони трудового договору дійшли згоди.

Зазначене узгоджується з пунктом 23 Рекомендацій Міжнародної організації праці щодо надомної праці № 184, яким визначено, що термін, встановлений для виконання робочого завдання, не повинен позбавляти надомника можливості користуватися щоденним або щотижневим відпочинком порівняно з тим, яким користуються інші працівники. Тобто дистанційна робота не означає цілодобове виконання роботи чи роботу у вихідні і святкові дні.

Якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені діючим трудовим договором (частина дванадцята статті 60 КЗпП).

Одночасно повідомляємо, що листи міністерства не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційно-рекомендаційний характер.

Заступник Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
Ю. Свириденко

________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: Із вищенаведеного листа Мінекономіки випливає, що після викладення з 02.04.2020 р. в новій редакції статті 60 КЗпП, яка тепер містить норми про запровадження дистанційної (надомної) роботи, вже не діють обмеження, встановлені для надомної роботи Положенням про умови праці надомників, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.81 р. № 275/17-99. Нагадаємо, що це Положення до 02.04.2020 р. діяло в України в частині, що не суперечить нормам законодавства України, відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.91 р. № 1545-XII.

З 02.04.2020 р. всі аспекти виконання дистанційної (надомної) роботи регулюються сторонами в трудовому договорі, який при такій роботі має укладатися в письмовій формі (п. 6-1 ч. першої ст. 24 КЗпП). Але не завжди умова про дистанційну (надомну) роботу має бути предметом саме письмового трудового договору.

Так, відповідно до частини другої статті 60 КЗпП на час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.

Отже, під час карантину, запровадженого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України пандемії острої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, роботодавці за згодою працівників можуть вводити для них дистанційну (надомну) роботу шляхом видання наказу керівником підприємства без укладення письмового трудового договору про дистанційну (надомну) роботу. І саме в цьому наказі потрібно обумовити всі аспекти такої роботи (режим роботи, порядок передачі результатів роботи, оплата праці тощо).