Письмо Национального агентства Украины по вопросам государственной службы «Ответы на вопросы относительно действия отдельных положений Закона Украины «Об организации трудовых отношений в условиях военного положения» от 15 марта 2022 г. № 2136 (после 19 июля 2022 года)» от 20.07.2022Лист Національного агентства України з питань державної служби «Відповіді на запитання щодо дії окремих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 р. № 2136 (після 19 липня 2022 року)» від 20.07.2022

НАЦИОНАЛЬНОЕ АГЕНТСТВО УКРАИНЫ ПО ВОПРОСАМ ГОСУДАРСТВЕННОЙ СЛУЖБЫ

ПИСЬМО

от 20.07.2022

Ответы на вопросы относительно действия отдельных положений Закона Украины
«Об организации трудовых отношений в условиях военного положения»
от 15 марта 2022 г. № 2136 (после 19 июля 2022 года)

Применяются ли положения статьи 3 Закона № 2136 (об особенностях перевода на другую работу и изменения существенных условий труда в условиях военного положения) к должностным лицам местного самоуправления, назначенным на конкурсной основе?

Частью третьей статьи 1 Закона Украины «Об организации трудовых отношений в условиях военного положения» от 15 марта 2022 г. № 2136 (далее — Закон № 2136) предусмотрено, что в период действия военного положения не применяются нормы законодательства о труде, законов Украины «О государственной службе», «О службе в органах местного самоуправления», других законодательных актов, регулирующих деятельность государственных служащих, должностных лиц местного самоуправления в части отношений, урегулированных этим Законом.

Кроме того, Закон № 2136 является частью законодательства о труде, а на должностных лиц местного самоуправления распространяется действие законодательства Украины о труде с учетом особенностей, предусмотренных Законом Украины «О службе в органах местного самоуправления» от 07 июня 2001 года № 2493-III (далее — Закон № 2493).

Таким образом, положение статьи 3 Закона № 2136 применяется к должностным лицам местного самоуправления.

Может ли должностное лицо местного самоуправления уволиться по собственному желанию в срок, указанный в его заявлении, в связи с ведением боевых действий в районах, в которых расположен орган местного самоуправления?

Кроме общих оснований, предусмотренных Кодексом законов о труде Украины, служба в органах местного самоуправления прекращается на основании и в порядке, определенных Законами Украины «О местном самоуправлении в Украине», «О службе в органах местного самоуправления» и другими законами Украины (часть первая статьи 20 Закона № 2493).

Закон № 2136 — это часть законодательства о труде, а его нормы, определенные в статье 4 этого Закона, содержат случай, в котором работник может расторгнуть трудовой договор по собственной инициативе в срок, указанный в его заявлении.

По мнению НАГС, в связи с ведением боевых действий в районах, в которых расположен орган местного самоуправления, и существованием угрозы жизни и здоровью должностного лица местного самоуправления такое лицо может расторгнуть трудовой договор по собственной инициативе в срок, указанный в его заявлении (кроме случаев принудительного привлечения к общественно полезным работам в условиях военного положения, привлечения к выполнению работ на объектах критической инфраструктуры).

Будут ли сокращены основные ежегодные отпуска должностного лица местного самоуправления с 30 до 24 дней в связи со вступлением в силу Закона Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины по оптимизации трудовых отношений» от 1 июля 2022 года № 2352-IX (далее — Закон № 2352)?¹

Согласно части первой статьи 12 Закона № 2136 в период действия военного положения предоставление работнику ежегодного основного отпуска по решению работодателя может быть ограничено продолжительностью 24 календарных дня за текущий рабочий год.

Следовательно, автоматическое сокращение дней отпуска в связи с распространением на должностных лиц местного самоуправления положений Закона № 2136 не происходит. Сокращение количества этих дней возможно по решению соответствующего руководителя (сельского, поселкового, городского председателя, председателя районного, районного в городе, областного совета).

Если продолжительность ежегодного основного отпуска работника составляет более 24 календарных дней, предоставление неиспользованных в период действия военного положения дней такого отпуска переносится на период после прекращения или отмены военного положения.

Может ли должностное лицо местного самоуправления взять отпуск за выслугу лет в период военного положения?

Частью шестой статьи 21 Закона № 2493 предусмотрено, что должностным лицам, имеющим стаж службы в органах местного самоуправления более 10 лет, предоставляется дополнительный оплачиваемый отпуск продолжительностью до 15 календарных дней. Порядок и условия предоставления дополнительных оплачиваемых отпусков устанавливаются Кабинетом Министров Украины.

Согласно статье 12 Закона № 2136 в период действия военного положения работодатель может отказать работнику в предоставлении неиспользованных дней ежегодного отпуска.

Обращаем внимание, что положения Закона № 2136 не предусматривают полномочий руководителя ограничить количество дней дополнительных отпусков в отличие от количества дней ежегодного основного отпуска.

Однако руководитель может отказать в предоставлении неиспользованных дней ежегодных как основных, так и дополнительных отпусков в период действия военного положения.

Следовательно, ежегодные дополнительные отпуска за текущий период, в частности, отпуска за выслугу лет, могут предоставляться должностным лицам местного самоуправления в установленном порядке. Руководитель может отказать в предоставлении не использованных за предыдущие периоды дней такого отпуска.

Отдельно обращаем внимание, что частью второй статьи 12 Закона № 2136 установлено, что в период действия военного положения работодатель может отказать работнику в предоставлении любого вида отпусков (кроме отпуска в связи с беременностью и родами и отпуска по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста), если такой работник привлечен к выполнению работ на объектах критической инфраструктуры.

Сохраняются ли дополнительные и социальные отпуска должностных лиц местного самоуправления за прошедшие и текущий годы? И как быть с графиком отпусков?

В соответствии с частью первой статьи 12 Закона № 2136 в период действия военного положения работодатель может отказать работнику в предоставлении неиспользованных дней ежегодного основного отпуска.

Положения Закона № 2136 не затрагивают вопрос предоставления дополнительных (не ежегодных) и социальных отпусков. Следовательно, такие отпуска за прошедшие и текущий календарные годы могут предоставляться должностным лицам местного самоуправления в установленном порядке.

В период действия военного положения предоставляются дополнительные и социальные отпуска в установленном законодательством порядке.

В то же время в очередной раз подчеркиваем, что в соответствии с частью второй статьи 12 Закона № 2136 в период действия военного положения работодатель может отказать работнику в предоставлении любого вида отпусков (кроме отпуска в связи с беременностью и родами и отпуска по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста), если такой работник привлечен к выполнению работ на объектах критической инфраструктуры.

В соответствии со статьей 10 Закона Украины «Об отпусках» очередность предоставления отпусков определяется графиками, утверждаемыми собственником или уполномоченным им органом по согласованию с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем) или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом, и доводится до сведения всех работников.

Конкретный период предоставления ежегодных отпусков в пределах, установленных графиком, согласовывается между работником и собственником или уполномоченным им органом, который обязан письменно уведомить работника о дате начала отпуска не позднее чем за две недели до установленного графиком срока.

По мнению НАГС, учитывая положения статьи 12 Закона № 2136, при необходимости в график отпусков могут быть внесены изменения на основании заявления должностного лица местного самоуправления (в случае перенесения его отпуска на другой период) или на основании решения руководителя (в случае изменения продолжительности отпуска должностного лица местного самоуправления или отказа в предоставлении отпуска согласно закону).

Можно ли предоставлять отпуска без сохранения заработной платы в соответствии с частью третьей статьи 12 Закона № 2136 на период действия военного положения на всей территории Украины или это касается только областей, где ведутся активные боевые действия?

В соответствии с частью третьей статьи 12 Закона № 2136 в течение периода действия военного положения работодатель по просьбе работника может предоставлять ему отпуск без сохранения заработной платы без ограничения срока, установленного частью первой статьи 26 Закона Украины «Об отпусках».

Указанной нормой Закона № 2136 отменяются ограничения по 15-дневному сроку предоставления отпуска без сохранения заработной платы по согласованию между работником и работодателем. Как и ранее, отпуск без сохранения заработной платы предоставляется исключительно по инициативе работника.

Таким образом, по мнению НАГС, в течение периода действия военного положения по просьбе должностного лица местного самоуправления такому лицу может предоставляться отпуск без сохранения заработной платы без ограничения срока, установленного частью первой статьи 26 Закона Украины «Об отпусках». Вместе с тем такой отпуск предоставляется до прекращения/отмены военного положения.

Также, по мнению НАГС, часть третья статьи 12 Закона №2136 применяется на всей территории Украины, даже если в определенном регионе не проводятся активные боевые действия. Следовательно, такой отпуск может предоставляться должностным лицам местного самоуправления независимо от местонахождения органа местного самоуправления, в котором они работают.

Засчитывается ли в стаж работы, дающий право на ежегодный основной отпуск, время пребывания в отпуске без сохранения заработной платы на период действия военного положения?

В соответствии со статьей 9 Закона Украины «Об отпусках» в стаж работы, дающий право на ежегодный основной отпуск (статья 6 этого Закона), засчитывается, в частности, время, когда работник фактически не работал, но за ним сохранялось место работы (должность) и ему не выплачивалась заработная плата в порядке, определенном статьями 25 и 26 этого Закона.

Согласно части третьей статьи 12 Закона № 2136 в течение периода действия военного положения работодатель по просьбе работника может предоставлять ему отпуск без сохранения заработной платы без ограничения срока, установленного частью первой статьи 26 Закона Украины «Об отпусках».

Поскольку отпуск без сохранения заработной платы на период действия военного положения предоставляется в соответствии со статьей 26 Закона Украины «Об отпусках», он включается в стаж, дающий право на ежегодный основной отпуск.

Вместе с тем, обращаем внимание, что статья 12 Закона № 2136 дополнена новой частью четвертой, согласно которой в период действия военного положения работодатель по заявлению работника, выехавшего за пределы территории Украины или приобретшего статус внутренне перемещенного лица, в обязательном порядке предоставляет ему отпуск без сохранения заработной платы продолжительностью, определенной в заявлении, но не более 90 календарных дней, без зачисления времени пребывания в отпуске в стаж работы, дающий право на ежегодный основной отпуск, предусмотренный пунктом 4 части первой статьи 9 Закона Украины «Об отпусках».

Следовательно, период отпуска, предоставленного должностному лицу местного самоуправления на основании части третьей статьи 12 Закона № 2136, засчитывается в стаж работы, дающий право на ежегодный основной отпуск, а период отпуска, предоставленного на основании части четвертой этой статьи, в такой стаж не засчитывается.

Обязан ли соответствующий руководитель органа местного самоуправления предоставить отпуск без сохранения заработной платы по заявлению должностного лица местного самоуправления?

Частью четвертой статьи 12 Закона № 2136 предусмотрено, что в период действия военного положения работодатель по заявлению работника, выехавшего за пределы территории Украины или получившего статус внутренне перемещенного лица, в обязательном порядке предоставляет ему отпуск без сохранения заработной платы продолжительностью, определенной в заявлении, но не более 90 календарных дней, без зачисления времени нахождения в отпуске в стаж работы, дающий право на ежегодный основной отпуск, предусмотренный пунктом 4 части первой статьи 9 Закона Украины «Об отпусках».

Следовательно, предусмотренной в части четвертой статьи 12 Закона № 2136 категории работников отпуск без сохранения заработной платы на указанный срок должен быть предоставлен обязательно.

Предоставление отпуска, предусмотренного частью третьей статьи 12 Закона № 2136, осуществляется с согласия сторон.

Таким образом, предоставление отпуска без сохранения заработной платы должностным лицам местного самоуправления, находящимся за границей или являющимся внутренне перемещенными лицами, на указанный срок является обязанностью соответствующего руководителя. В то же время предоставление такого отпуска другим должностным лицам местного самоуправления или увеличение продолжительности этого отпуска для указанных лиц является его дискреционным полномочием.

Может ли отпуск без сохранения заработной платы должностного лица местного самоуправления, находящегося за границей, длиться более 90 дней?

Часть третья статьи 12 Закона № 2136 предусматривает, что в течение периода действия военного положения работодатель по просьбе работника может предоставлять ему отпуск без сохранения заработной платы без ограничения срока, установленного частью первой статьи 26 Закона Украины «Об отпусках».

Следовательно, должностному лицу местного самоуправления, которое выехало за пределы территории Украины или получило статус внутренне перемещенного лица, отпуск без сохранения заработной платы в течение военного положения может быть предоставлен на основании части третьей статьи 12 Закона № 2136, то есть без 90-дневного ограничения срока такого отпуска. Однако предоставление такого отпуска является дискреционным полномочием руководителя соответствующего органа местного самоуправления.

Каким образом учитываются праздничные дни при предоставлении должностным лицам местного самоуправления отпусков?

Частью шестой статьи 6 Закона № 2136 определено, что в период действия военного положения не применяются нормы, в частности, статей 73 и 78-1 Кодекса законов о труде Украины, которыми определены перечень праздничных и нерабочих дней и положения об их неучете при определении продолжительности ежегодных отпусков.

Таким образом, расчет праздничных дней при предоставлении должностным лицам местного самоуправления отпусков осуществляется по общим нормам (в виде обычных календарных дней).

Увеличивается ли для должностных лиц местного самоуправления продолжительность рабочего времени в период военного положения до 60 часов в неделю в связи с принятием Закона № 2352?

Согласно обновленной части первой статьи 6 Закона № 2136 нормальная продолжительность рабочего времени в период действия военного положения может быть увеличена до 60 часов в неделю для работников, занятых на объектах критической инфраструктуры (в оборонной сфере, сфере обеспечения жизнедеятельности населения и т. п.).

Для работников, занятых на объектах критической инфраструктуры (в оборонной сфере, сфере обеспечения жизнедеятельности населения и т. п.), которым в соответствии с законодательством устанавливается сокращенная продолжительность рабочего времени, продолжительность рабочего времени в период действия военного положения не может превышать 40 часов в неделю.

Таким образом, автоматическое увеличение продолжительности рабочего дня для должностных лиц местного самоуправления, работающих на упомянутых объектах, не происходит. Однако по решению соответствующего руководителя в органе местного самоуправления продолжительность рабочего дня для работников этого органа может быть увеличена в соответствии с приведенной нормой Закона № 2136.

В случае установления нормальной продолжительности рабочего времени в соответствии с частями первой и второй этой статьи свыше нормы, установленной в соответствии с законодательством, оплата труда осуществляется в размере, увеличенном пропорционально увеличению нормы труда.

Табелировать ли предпраздничные дни как такие, которые на час сокращены в условиях военного положения?

Нет. Согласно части шестой статьи 6 Закона № 2136 в период действия военного положения не применяются нормы статьи 53 Кодекса законов о труде Украины о сокращении продолжительности работы накануне праздничных, нерабочих и выходных дней.

Освобождается ли соответствующий руководитель органа местного самоуправления от ответственности за несвоевременную выплату заработной платы должностному лицу местного самоуправления вследствие ведения боевых действий?

В соответствии со статьей 10 Закона № 2136 работодатель должен принимать все возможные меры для обеспечения реализации права работников на своевременное получение заработной платы.

В то же время работодатель освобождается от ответственности за нарушение обязательства по срокам оплаты труда, если докажет, что это нарушение произошло вследствие ведения боевых действий или действия других обстоятельств непреодолимой силы.

Однако освобождение работодателя от ответственности за несвоевременную оплату труда не освобождает его от обязанности выплаты заработной платы работникам.

В случае невозможности своевременной выплаты заработной платы вследствие ведения боевых действий срок выплаты заработной платы может быть отсрочен до момента возобновления деятельности.

Какова компенсация должностному лицу местного самоуправления за работу в выходной день?

Законом № 2352 внесены изменения в Закон № 2136, а именно в части шестой статьи 6 из перечня статей, нормы которых не применяются в период действия военного положения, изменениями исключена статья 72 Кодекса законов о труде Украины, регламентирующая компенсацию за работу в выходной день. То есть работа в выходные дни должна компенсироваться как и в мирное время с согласия сторон предоставлением другого дня отдыха или в денежной форме в двойном размере в соответствии со статьей 107 указанного Кодекса.

Изменены ли правила организации кадрового делопроизводства и архивного хранения кадровых документов в совете и его исполнительных органах?

Согласно части первой статьи 7 Закона № 2136 в период действия военного положения порядок организации делопроизводства по вопросам трудовых отношений, оформления и ведения трудовых книжек и архивного хранения соответствующих документов в районах активных боевых действий определяется работодателем самостоятельно, при условии обеспечения ведения достоверного учета выполняемой работником работы и учета расходов на оплату труда.

В период действия военного положения стороны трудового договора могут договориться об альтернативных способах создания, пересылки и хранения приказов (распоряжений) работодателя, уведомлений и других документов по трудовым отношениям и о любом другом доступном способе электронной коммуникации, который избран по согласию между работодателем и работником.

Следовательно, по мнению НАГС, орган местного самоуправления должен принять все возможные меры для обеспечения надлежащего ведения кадрового делопроизводства и архивного хранения кадровых документов. Кроме того, целесообразно заранее согласовать с работниками органа, в том числе с работающими дистанционно, способ коммуникации и обмена кадровыми документами, удобный и доступный как для них, так и для органа местного самоуправления.

НАЦІОНАЛЬНЕ АГЕНТСТВО УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

ЛИСТ

від 20.07.2022

Відповіді на запитання щодо дії окремих положень Закону України
«Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»
від 15 березня 2022 р. № 2136 (після 19 липня 2022 року)

Чи застосовуються положення статті 3 Закону № 2136 (щодо особливостей переведення на іншу роботу та зміни істотних умов праці в умовах воєнного стану) до посадових осіб місцевого самоврядування, які призначені на конкурсній основі?

Частиною третьою статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 р. № 2136 (далі — Закон № 2136) передбачено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Крім того, Закон № 2136 є частиною законодавства про працю, а на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року № 2493-III (далі — Закон № 2493).

Таким чином, положення статті 3 Закону № 2136 застосовується до посадових осіб місцевого самоврядування.

Чи може посадова особа місцевого самоврядування звільнитися за власним бажанням у строк, зазначений у його заяві, у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташований орган місцевого самоврядування?

Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та іншими законами України (частина перша статті 20 Закону № 2493).

Закон № 2136 — це частина законодавства про працю, а його норми, визначені у статті 4 цього Закону, містять випадок, у якому працівник може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві.

На думку НАДС, у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташований орган місцевого самоврядування, та існуванням загрози для життя і здоров’я посадової особи місцевого самоврядування така особа може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у її заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).

Чи будуть скорочені основні щорічні відпустки посадової особи місцевого самоврядування з 30 до 24 днів у зв’язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року № 2352-IX (далі — Закон № 2352)?¹

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.

Отже, автоматичного скорочення днів відпустки у зв’язку із поширенням на посадових осіб місцевого самоврядування положень Закону № 2136 не відбувається. Скорочення кількості цих днів можливе за рішенням відповідного керівника (сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної у місті, обласної ради).

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

Чи може посадова особа місцевого самоврядування взяти відпустку за вислугу років в період воєнного стану?

Частиною шостою статті 21 Закону № 2493 передбачено, що посадовим особам, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки.

Звертаємо увагу, що положення Закону № 2136 не передбачають повноважень керівника обмежити кількість днів додаткових відпусток, на відміну від кількості днів щорічної основної відпустки.

Проте, керівник може відмовити у наданні невикористаних днів щорічних як основних, так і додаткових відпусток, у період дії воєнного стану.

Отже, щорічні додаткові відпустки за поточний період, зокрема відпустки за вислугу років, можуть надаватися посадовим особам місцевого самоврядування в установленому порядку. Натомість керівник може відмовити у наданні невикористаних за попередні періоди днів такої відпустки.

Окремо звертаємо увагу, що частиною другою статті 12 Закону № 2136 встановлено, що у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Чи зберігаються додаткові та соціальні відпустки посадових осіб місцевого самоврядування за минулі та поточний роки? І як бути з графіком відпусток?

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної основної відпустки.

Положення Закону № 2136 не зачіпають питання надання додаткових (не щорічних) та соціальних відпусток. Отже, такі відпустки за минулі та поточний календарні роки можуть надаватися посадовим особам місцевого самоврядування в установленому порядку.

У період дії воєнного стану надаються додаткові та соціальні відпустки у встановленому законодавством порядку.

Водночас, в черговий раз наголошуємо, що відповідно до частини другої статті 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

На думку НАДС, з огляду на положення статті 12 Закону № 2136, за необхідності до графіку відпусток можуть бути внесені зміни на підставі заяви посадової особи місцевого самоврядування (у разі перенесення її відпустки на інший період) або на підставі рішення керівника (у разі зміни тривалості відпустки посадової особи місцевого самоврядування або відмови у наданні відпустки згідно з законом).

Чи можна надавати відпустки без збереження заробітної плати відповідно до частини третьої статті 12 Закону № 2136 на період дії воєнного стану на всій території України чи це стосується лише областей, в яких ведуться активні бойові дії?

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону № 2136 протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».

Зазначеною нормою Закону № 2136 скасовуються обмеження щодо 15-денного терміну надання відпустки без збереження заробітної плати за погодженням між працівником та роботодавцем. Як і раніше, відпустка без збереження заробітної плати надається виключно з ініціативи працівника.

Отже, на думку НАДС, протягом періоду дії воєнного стану на прохання посадової особи місцевого самоврядування такій особі може надаватися відпустка без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки». Разом з тим, така відпустка надається до припинення/скасування воєнного стану.

Також, на думку НАДС, частина третя статті 12 Закону № 2136 застосовується на всій території України, навіть якщо в певному регіоні не проводяться активні бойові дії. Відтак, така відпустка може надаватись посадовим особам місцевого самоврядування незалежно від місцезнаходження органу місцевого самоврядування, в якому вони працюють.

Чи зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, час перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану?

Відповідно до статті 9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховується, зокрема, час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 12 Закону № 2136 протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».

Оскільки відпустка без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану надається відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки», вона включається до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку.

Разом з тим, звертаємо увагу, що статтю 12 Закону № 2136 доповнено новою частиною четвертою, згідно з якою у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки».

Отже, період відпустки, наданої посадовій особі місцевого самоврядування на підставі частини третьої статті 12 Закону № 2136, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, а період відпустки, наданої на підставі частини четвертої цієї статті до такого стажу не зараховується.

Чи зобов’язаний відповідний керівник органу місцевого самоврядування надати відпустку без збереження заробітної плати за заявою посадової особи місцевого самоврядування?

Частиною четвертою статті 12 Закону № 2136 передбачено, що у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки».

Отже, передбаченій у частині четвертій статті 12 Закону № 2136 категорії працівників відпустка без збереження заробітної плати на вказаний термін має бути надана обов’язково.

Надання відпустки, передбаченої частиною третьою статті 12 Закону № 2136, здійснюється за згодою сторін.

Таким чином, надання відпустки без збереження заробітної плати посадовим особам місцевого самоврядування, які перебувають за кордоном або є внутрішньо переміщеними особами, на вказаний термін є обов’язком відповідного керівника. Водночас надання такої відпустки іншим посадовим особам місцевого самоврядування або збільшення тривалості цієї відпустки для зазначених осіб є його дискреційним повноваженням.

Чи може відпустка без збереження заробітної плати посадової особи місцевого самоврядування, яка перебуває за кордоном, тривати понад 90 днів?

Частина третя статті 12 Закону № 2136 передбачає, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».

Відтак, посадовій особі місцевого самоврядування, яка виїхала за межі території України або набула статусу внутрішньо переміщеної особи, відпустка без збереження заробітної плати протягом воєнного стану може бути надана на підставі частини третьої статті 12 Закону № 2136, тобто без 90-денного обмеження терміну такої відпустки. Однак надання такої відпустки є дискреційним повноваженням керівника відповідного органу місцевого самоврядування.

Яким чином обраховуються святкові дні під час надання посадовим особам місцевого самоврядування відпусток?

Частиною шостою статті 6 Закону № 2136 визначено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми, зокрема, статей 73 та 78-1 Кодексу законів про працю України, якими визначено перелік святкових і неробочих днів та положення щодо їх неврахування при визначенні тривалості щорічних відпусток.

Таким чином, обрахунок святкових днів під час надання посадовим особам місцевого самоврядування відпусток здійснюється за загальними нормами (як звичайних календарних днів).

Чи збільшується для посадових осіб місцевого самоврядування тривалість робочого часу у період воєнного стану до 60 годин на тиждень у зв’язку з прийняттям Закону № 2352?

Відповідно до оновленої частини першої статті 6 Закону № 2136 нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).

Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Такими чином, автоматичне збільшення тривалості робочого дня для посадових осіб місцевого самоврядування, які працюють на згаданих об’єктах, не відбувається. Проте, за рішенням відповідного керівника в органі місцевого самоврядування тривалість робочого дня для працівників цього органу може бути збільшена відповідно до наведеної норми Закону № 2136.

У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу відповідно до частин першої та другої цієї статті понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.

Чи табелювати передсвяткові дні як такі, що на годину скорочені в умовах воєнного стану?

Ні. Відповідно до частини шостої статті 6 Закону № 2136 у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 Кодексу законів про працю України щодо скорочення тривалості роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів.

Чи звільняється відповідний керівник органу місцевого самоврядування від відповідальності за несвоєчасну виплату заробітної плати посадовій особі місцевого самоврядування внаслідок ведення бойових дій?

Відповідно до статті 10 Закону № 2136 роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

В той же час роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Проте, звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати працівникам.

У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності.

Якою є компенсація посадовій особі місцевого самоврядування за роботу у вихідний день?

Законом № 2352 внесено зміни до Закону № 2136, а саме у частині шостій статті 6 з переліку статей, норми яких не застосовуються у період дії воєнного стану, змінами вилучено статтю 72 Кодексу законів про працю України, що регламентує компенсацію за роботу у вихідний день. Тобто робота у вихідні дні має компенсуватись як і у мирний час за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі відповідно до статті 107 зазначеного Кодексу.

Чи змінено правила організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у раді та її виконавчих органах?

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2136 у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

У період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Відтак, на думку НАДС, орган місцевого самоврядування має вжити всіх можливих заходів для забезпечення належного ведення кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів. Крім того, доцільно завчасно узгодити з працівниками органу, зокрема з тими, які працюють дистанційно, спосіб комунікації та обміну кадровими документами, зручний і доступний як для них, так і для органу місцевого самоврядування.