Письмо Пенсионного фонда Украины «О предоставлении страховых выплат по страхованию в связи с временной утратой трудоспособности во время простоя» от 22.02.2023 № 2800-030401-8/9101Лист Пенсійного фонду України «Про надання страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності під час простою» від 22.02.2023 № 2800-030401-8/9101

ПЕНСИОННЫЙ ФОНД УКРАИНЫ

ПИСЬМО

от 22.02.2023  № 2800-030401-8/9101

О предоставлении страховых выплат по страхованию в связи с 
временной утратой трудоспособности во время простоя

Пенсионный фонд Украины рассмотрел ваше письмо <…> о предоставлении страховых выплат по страхованию в связи с временной утратой трудоспособности во время простоя и сообщает.

Статьей 34 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) определено, что простой — это остановка работы, вызванная отсутствием организационных или технических условий, необходимых для выполнения работы, неотвратимой силой или другими обстоятельствами.

Время простоя не по вине работника оплачивается из расчета не ниже двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада) (абзац первый статьи 113 КЗоТ).

За время простоя, когда возникла производственная ситуация, опасная для жизни или здоровья работника или для окружающих его людей и окружающей природной среды, не по его вине, за ним сохраняется средний заработок.

Условия предоставления пособия по временной нетрудоспособности определяет Закон Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании» (далее — Закон).

Статьей 12 Закона предусмотрено право застрахованных лиц на страховые выплаты по страхованию в связи с временной утратой трудоспособности, возникающее с наступлением страхового случая в период работы (включая время испытания и день увольнения), занятия предпринимательской и другой деятельностью.

Вместе с тем статьей 15 Закона установлено, что пособие по временной нетрудоспособности предоставляется застрахованному лицу в форме страховых выплат, которые полностью или частично компенсируют потерю заработной платы в случае наступления у него страхового случая.

Статьей 1 Закона Украины «Об оплате труда» определено, что заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу.

Оплата простоя не по вине работника согласно Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13.01.2004 № 5, отнесена к гарантийным и компенсационным выплатам фонда дополнительной заработной платы в составе оплаты за неотработанное время.

То есть при объявлении работодателем простоя не по вине работника в соответствии с нормами статьи 113 КЗоТ работодатель обязан выплачивать заработную плату из расчета не ниже двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада) за период пребывания работника в простое.

Также следует учесть то, что абзацем четвертым пункта 3 раздела I Порядка формирования медицинских заключений о временной нетрудоспособности в Реестре медицинских заключений в электронной системе здравоохранения, утвержденного приказом Министерства здравоохранения от 01.06.2021 № 1066, определено, что временная нетрудоспособность лица в соответствии с медицинским заключением — это нетрудоспособность лица вследствие заболевания, травмы или других причин (беременность и роды, карантин и т. п.), которая имеет временный обратный характер под влиянием лечения, реабилитации, других мер медицинского характера и продолжается до восстановления трудоспособности или до окончания причин, которые делают невозможным выполнение работы.

В связи с тем, что во время простоя происходит остановка работы, которая делает невозможным выполнение работы работником, у него в случае болезни или травмы, продолжительность которых совпадает с временем простоя, не наступает состояние временной нетрудоспособности в этот период.

Следовательно, учитывая изложенное, застрахованное лицо в период пребывания в простое, то есть в период остановки, невыполнения работы, получает компенсационную выплату за неотработанное время в размере не ниже двух третей тарифной ставки. В случае наступления у застрахованного лица одного из страховых случаев, определенных пунктами 1 – 9 части первой статьи 15 Закона, в период пребывания его в простое не по вине работника потери заработной платы не происходит, поэтому осуществлять выплату пособия по временной нетрудоспособности как компенсацию потерянного заработка нет оснований.

В то же время в случае необходимости выхода работника на работу во время простоя предприятия не по вине работника согласно графику работы и наступления в этот день временной нетрудоспособности, вследствие которой работник теряет за эти дни заработную плату, пособие по временной нетрудоспособности должно выплачиваться работнику на общих основаниях, в частности в соответствии с нормами статей 15 и 17 Закона.

Учитывая вышеизложенное, страхователь (уполномоченные им лица), руководствуясь частью третьей статьи 22 Закона, осуществляет рассмотрение оснований для назначения пособия по временной нетрудоспособности в соответствии с имеющимися у страхователя листками нетрудоспособности и принимает решение о назначении или отказе в назначении пособия по временной нетрудоспособности. Так, в случае, когда дни болезни или травмы, течение которых совпадает со временем пребывания работника в простое, за которые работнику работодатель должен начислить и выплатить компенсационную выплату за неотработанное время в размере не ниже двух третей тарифной ставки, у страхователя или уполномоченных им лиц отсутствуют основания для назначения пособия по временной нетрудоспособности за указанный период в качестве компенсации утраченного заработка, принимается решение об отказе в назначении пособия по временной нетрудоспособности работнику на основании части первой статьи 15 Закона, в связи с отсутствием потери заработной платы в указанном периоде.

Что касается вопроса предоставления пособия по беременности и родам, то в соответствии со статьями 18 и 19 Закона пособие по беременности и родам предоставляется застрахованному лицу в форме страховых выплат, которые полностью или частично компенсируют потерю заработной платы (дохода) за период отпуска в связи с беременностью и родами в размере 100 процентов средней заработной платы (дохода), исчисленной в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины, и не зависит от страхового стажа.

Статьей 17 Закона Украины «Об отпусках» определено, что на основании медицинского заключения женщинам предоставляется оплачиваемый отпуск в связи с беременностью и родами.

Следовательно, страхователь на основании выданного листка нетрудоспособности по причине нетрудоспособности «Беременность и роды» обязан предоставить работнице отпуск в связи с беременностью и родами и лично или через уполномоченных им лиц назначить пособие по беременности и родам за период отпуска в связи с беременностью и родами в размере 100 процентов средней заработной платы на общих основаниях.¹

Заместитель Председателя правления                                Ирина КОВПАШКО

____________________________________________________________________________

КОММЕНТАРИЙ РЕДАКЦИИ: Вышеприведенное письмо является подтверждением того, что теперь и Пенсионный фонд Украины (вслед за Минсоцполитики и ФССУ) занял позицию, согласно которой за время простоя не по вине работника «больничные» работнику не начисляются. Аргументация ПФУ следующая: в период пребывания в простое, то есть в период остановки, невыполнения работы, работник получает компенсационную выплату за неотработанное время в размере не ниже 2/3 тарифной ставки. В случае болезни работника во время простоя потери заработной платы не происходит, поэтому осуществлять выплату «больничных» как компенсацию потерянного заработка нет оснований. И только после окончания простоя и выхода работника на работу в случае болезни в этот и последующие дни, вследствие которой работник теряет за эти дни заработную плату, «больничные» должны быть выплачены работнику на общих основаниях.

Напомним, что в прошлом году Минсоцполитики в письме от 05.07.2022 № 6700/0/2-22/45 (см. ВТЗ № 4/2022, стр. 121) и ФССУ в разъяснении от 15.07.2022 (см. ВТЗ № 4/2022, стр. 122) сделали следующие выводы:

1. Если работник во время простоя согласно приказу о введении простоя выходит на работу и присутствует на рабочем (специально определенном работодателем) месте в рабочее время, предусмотренное правилами внутреннего трудового распорядка, то в случае болезни во время такого простоя ему выплачиваются «больничные».

2. Если работник во время простоя не выходит на работу и отсутствует на рабочем (специально определенном работодателем) месте в рабочее время, предусмотренное правилами внутреннего трудового распорядка, то в случае болезни во время такого простоя ему «больничные» не выплачиваются.

Как видим, аргументация и выводы у ПФУ несколько отличаются от выводов Минсоцполитики и ФССУ. ПФУ вообще отрицает возможность выплаты «больничных» за время простоя независимо от местонахождения работника во время простоя.

Учитывая позицию ПФУ, страхователи (работодатели) в дальнейшем могут действовать так, как разъясняет ПФУ, но позиция нашей редакции в вопросе выплаты «больничных» за время простоя неизменна: вышеприведенные выводы и аргументация ПФУ (как и Минсоцполитики и ФССУ) не соответствуют действующему законодательству, а преследуют цель сэкономить страховые денежные средства, а не выполнить обязанности страховщика.

Дело в том, что исчерпывающий перечень случаев, когда «больничные» не выплачиваются (основания для отказа в предоставлении «больничных»), приведен в статье 14 Закона № 1105. Эта статья не содержит нормы, согласно которой «больничные» не выплачиваются во время простоя.

Оплата простоя является гарантийной и компенсационной выплатой, предусмотренной действующим законодательством (частями первой и третьей статьи 113 КЗоТ), которая относится к дополнительной заработной плате (ч. вторая ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда», пп. 2.2.12 Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Госкомстата от 13.01.2004 № 5).

Частью 1 статьи 15 Закона № 1105 установлено, что «больничные» предоставляются застрахованному лицу в форме страховой выплаты, которая полностью или частично компенсирует потерю заработной платы (дохода), в случае наступления у него страхового случая.

Право на страховую выплату по страхованию в связи с временной утратой трудоспособности возникает с наступлением страхового случая в период работы (ч. 1 ст. 12 Закона № 1105). Под периодом работы в этой норме следует понимать период пребывания работника в трудовых отношениях, а не период непосредственного выполнения работы (трудовых обязанностей).

Таким образом, по нашему мнению, если работнику во время простоя начисляется оплата простоя в случаях, предусмотренных частями первой и третьей статьи 113 КЗоТ, то есть начисляется заработная плата, а работник во время такого простоя заболел, то ему за период болезни должны быть начислены «больничные» как компенсация потери заработной платы (оплаты простоя).

Время простоя по вине работника не оплачивается (ч. четвертая ст. 113 КЗоТ). Следовательно, если работник во время неоплачиваемого простоя заболел, то ему за период болезни «больничные» не начисляются, поскольку нечего компенсировать (нет зарплаты в виде оплаты простоя).

ПЕНСІЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 22.02.2023  № 2800-030401-8/9101

Про надання страхових виплат за страхуванням у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності під час простою

Пенсійний фонд України розглянув ваш лист <…> про надання страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності під час простою та повідомляє.

Статтею 34 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) визначено, що простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (абзац перший статті 113 КЗпП).

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища, не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності визначає Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон).

Статтею 12 Закону передбачено право застрахованих осіб на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, яке виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю.

Разом з тим статтею 15 Закону встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати у разі настання в неї страхового випадку.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Оплата простою не з вини працівника згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, віднесена до гарантійних і компенсаційних виплат фонду додаткової заробітної плати у складі оплати за невідпрацьований час.

Тобто при оголошенні роботодавцем простою не з вини працівника відповідно до норм статті 113 КЗпП роботодавець зобов’язаний виплачувати заробітну плату з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за період знаходження працівника в простої.

Також слід врахувати те, що абзацом четвертим пункту 3 розділу I Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність у Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 01.06.2021 № 1066, визначено, що тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку — це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи.

У зв’язку з тим, що під час простою відбувається зупинення роботи, яке унеможливлює виконання роботи працівником, у нього у разі хвороби або травми, тривалість якої співпадає з часом простою, не настає стан тимчасової непрацездатності в цей період.

Отже, з огляду на зазначене застрахована особа в період перебування у простої, тобто в період зупинення, невиконання роботи, отримує компенсаційну виплату за невідпрацьований час у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки. У разі настання в застрахованої особи одного із страхових випадків, визначених пунктами 1 – 9 частини першої статті 15 Закону, в період перебування її у простої не з вини працівника втрати заробітної плати не відбувається, а тому здійснювати виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності як компенсацію втраченого заробітку немає підстав.

Водночас у разі необхідності виходу працівника на роботу під час простою підприємства не з вини працівника згідно з графіком роботи та настання у цей день тимчасової непрацездатності, внаслідок якої працівник втрачає за ці дні заробітну плату, допомога по тимчасовій непрацездатності має виплачуватися працівнику на загальних підставах, зокрема відповідно до норм статей 15 та 17 Закону.

Враховуючи вищевикладене, страхувальник (уповноважені ним особи), керуючись частиною третьою статті 22 Закону, здійснює розгляд підстав для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідно до наявних у страхувальника листків непрацездатності і приймає рішення щодо призначення або відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності. Так, у випадку, коли дні хвороби або травми, перебіг яких співпадає з часом перебування працівника в простої, за які працівнику роботодавець повинен нарахувати та виплатити компенсаційну виплату за невідпрацьований час у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки, у страхувальника або уповноважених ним осіб відсутні підстави для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності за зазначений період як компенсації втраченого заробітку, приймається рішення про відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності працівнику на підставі частини першої статті 15 Закону, у зв’язку із відсутністю втрати заробітної плати в зазначеному періоді.

Що стосується питання надання допомоги по вагітності та пологах, то відповідно до статей 18 та 19 Закону допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.

Статтею 17 Закону України «Про відпустки» визначено, що на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами.

Отже, страхувальник на підставі виданого листка непрацездатності з причиною непрацездатності «Вагітність та пологи» зобов’язаний надати працівниці відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами та особисто або через уповноважених ним осіб призначити допомогу по вагітності та пологах за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати на загальних підставах.¹

Заступник Голови правління                                                     Ірина КОВПАШКО

_____________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: Вищенаведений лист є підтвердженням того, що тепер й Пенсійний фонд України (слідом за Мінсоцполітики та ФССУ) зайняв позицію, згідно з якою за час простою не з вини працівника «лікарняні» працівнику не нараховуються. Аргументація ПФУ наступна: в період перебування у простої, тобто в період зупинення, невиконання роботи, працівник отримує компенсаційну виплату за невідпрацьований час у розмірі не нижче від 2/3 тарифної ставки. У разі хвороби працівника під час простою втрати заробітної плати не відбувається, тому здійснювати виплату «лікарняних» як компенсацію втраченого заробітку немає підстав. І тільки після закінчення простою і виходу працівника на роботу в разі хвороби в цей і наступні дні, внаслідок якої працівник втрачає за ці дні заробітну плату, «лікарняні» мають бути виплачені працівнику на загальних підставах.

Нагадаємо, що в минулому році Мінсоцполітики в листі від 05.07.2022 № 6700/0/2-22/45 (див. ВПЗ № 4/2022, стор. 121) та ФССУ в роз’ясненні від 15.07.2022 (див. ВПЗ № 4/2022, стор. 122) зробили наступні висновки:

1. Якщо працівник під час простою згідно з наказом про введення простою виходить на роботу і присутній на робочому (спеціально визначеному роботодавцем) місці в робочий час, передбачений правилами внутрішнього трудового розпорядку (далі — ПВТР), то в разі хвороби під час такого простою йому виплачуються «лікарняні».

2. Якщо працівник під час простою не виходить на роботу і відсутній на робочому (спеціально визначеному роботодавцем) місці в робочий час, передбачений ПВТР, то в разі хвороби під час такого простою йому «лікарняні» не виплачуються.

Як бачимо, аргументація та висновки у ПФУ трохи відрізняються від висновків Мінсоцполітики та ФССУ. ПФУ взагалі заперечує можливість виплати «лікарняних» за час простою незалежно від місцезнаходження працівника під час простою.

Враховуючи позицію ПФУ, страхувальники (роботодавці) надалі можуть діяти так, як роз’яснює ПФУ, але позиція нашої редакції в питанні виплати «лікарняних» за час простою незмінна: вищенаведені висновки та аргументація ПФУ (як й Мінсоцполітики та ФССУ) не відповідають чинному законодавству, а є бажанням зекономити страхові кошти, а не виконати обов’язки страховика.

Справа в тому, що вичерпний перелік випадків, коли «лікарняні» не виплачуються (підстави для відмови в наданні «лікарняних»), наведено у статті 14 Закону № 1105. Ця стаття не містить норми, згідно з якою «лікарняні» не виплачуються під час простою.

Оплата простою є гарантійною і компенсаційною виплатою, передбаченою чинним законодавством (частинами першою та третьою статті 113 КЗпП), що належить до додаткової заробітної плати (ч. друга ст. 2 Закону України «Про оплату праці», пп. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5).

Частиною 1 статті 15 Закону № 1105 встановлено, що «лікарняні» надаються застрахованій особі у формі страхової виплати, яка повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї страхового випадку.

Право на страхову виплату за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням страхового випадку в період роботи (ч. 1 ст. 12 Закону № 1105). Під періодом роботи в цій нормі слід розуміти період перебування працівника у трудових відносинах, а не період безпосереднього виконання роботи (трудових обов’язків).

Таким чином, на нашу думку, якщо працівнику під час простою нараховується оплата простою у випадках, передбачених частинами першою і третьою статті 113 КЗпП, тобто нараховується заробітна плата, а працівник під час такого простою захворів, то йому за період хвороби мають бути нараховані «лікарняні» як компенсація втрати заробітної плати (оплати простою).

Час простою з вини працівника не оплачується (ч. четверта ст. 113 КЗпП). Отже, якщо працівник під час неоплачуваного простою захворів, то йому за період хвороби «лікарняні» не нараховуються, оскільки немає що компенсувати (немає заробітної плати у вигляді оплати простою).