Разъяснение Главного управления Гоструда в Днепропетровской области «О предоставлении отпусков, оплате труда в период карантина и в период простоя не по вине работника» от 02.11.2020 г.Роз’яснення Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області «Щодо надання відпусток, оплати праці в період карантину та в період простою не з вини працівника» від 02.11.2020 р.

ГЛАВНОЕ УПРАВЛЕНИЕ ГОСТРУДА В ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛАСТИ

РАЗЪЯСНЕНИЕ

от 02.11.2020 г.

О предоставлении отпусков, оплате труда в период карантина и в период простоя не по вине работника

(Извлечение)

В Главное управление Гоструда в Днепропетровской области обратился гражданин с просьбой разъяснить вопрос об оплате труда на период карантина и на период простоя не по вине работника.

<…>

Конкретные рекомендации для работодателей на период карантина предусмотрены Законом Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины, направленных на предупреждение возникновения и распространения коронавирусной болезни (COVID-19)» от 17.03.2020 г. № 530-ІХ (далее — Закон № 530). Этот Закон вступил в силу 17.03.2020 г. (опубликован в газете «Голос Украины» от 17.03.2020 г. № 51).

Во-первых, предусмотрено основание увеличения количества дней неоплачиваемого отпуска по соглашению сторон в случае карантина. В частности, согласно Закону № 530 предусмотрены новые одинаковые по содержанию изменения в статье 84 КЗоТ Украины (п. 1 разд. I) и статье 26 Закона Украины «Об отпусках» (п. 6 разд. I). Так, в случае установления Кабинетом Министров Украины карантина в соответствии с Законом Украины «О защите населения от инфекционных болезней» от 06.04.2000 г. № 1645-III (далее — Закон № 1645-III) срок пребывания в отпуске без сохранения заработной на период карантина не включается в общий срок, установленный ч. 2 ст. 84 КЗоТ Украины и ч. 1 ст. 26 Закона Украины «Об отпусках» (далее — Закон об отпусках).

Таким образом, согласно обновленным нормам неоплачиваемый отпуск по соглашению между работником и работодателем будет предоставляться:

• по семейным обстоятельствам на срок не более 15 календарных дней в календарном году;
• на период карантина такой отпуск может быть предоставлен на все время карантина по заявлению работника с согласия работодателя.

Постановлением КМУ от 11.03.2020 г. № 211 карантин введен в соответствии со ст. 29 Закона № 1645-III. Следовательно, в данной ситуации может быть предоставлен неоплачиваемый отпуск без ограничения продолжительности 15 календарных дней в год. При этом работник в заявлении на его предоставление должен ссылаться именно на норму ч. 4 ст. 84 КЗоТ Украины и ч. 3 ст. 26 Закона об отпусках, например, указав так: «Прошу предоставить мне отпуск без сохранения заработной платы в соответствии с ч. 4 ст. 84 КЗоТ и ч. 3 ст. 26 Закона об отпусках» (далее указать желаемую дату начала отпуска и до окончания карантина или конкретную дату)».¹

Во-вторых, легализирована работа дома. В соответствии с пп. 1 п. 2 разд. ІІ Закона № 530 работодатель может поручить работнику выполнять в течение определенного периода работу, определенную трудовым договором, дома, предоставлять работнику с его согласия отпуск.

Работодатели могут получить от работников письменные заявления о том, что они имеют надлежащие условия для работы дома или могут выходить на работу и выполнять некоторые поручения работодателя. В этом случае речь не идет об изменении существенных условий труда по ст. 32 КЗоТ Украины, поэтому предупреждать работников за 2 месяца не нужно.

За работу дома работник получает ту же оплату, что и при работе на рабочем месте. Возможна выплата компенсации за использование инструментов и механизмов (ст. 125 КЗоТ Украины).

Что касается нормы об отпуске, считаем, что она свидетельствует о предоставлении, в частности, ежегодного отпуска и других отпусков, на которые имеет право работник, вне графика отпусков. Несмотря на то, что в норме пп. 1 п. 2 разд. ІІ Закона № 530 ничего не сказано о виде отпуска, эта норма касается как оплачиваемого отпуска (все ежегодные, дополнительный «на детей», «боевой», «чернобыльский»), который можно предоставлять вне графика отпусков, так и отпусков без сохранения заработной платы. Но в любом случае работник должен согласиться использовать такой отпуск. В любом случае даже при наличии такой нормы работодатель не может заставлять работника использовать любой отпуск — должно быть достигнуто согласие сторон: с одной стороны работодатель предлагает, с другой — работник не против.

По инициативе собственника предприятия, учреждения, организации или уполномоченного органа может изменяться режим работы органов, заведений, предприятий, учреждений, организаций, в частности, относительно приема и обслуживания физических и юридических лиц (пп. 2 п. 2 разд. ІІ «Заключительные положения» Закона № 530).

Кроме того, для работников, подразделения которых находятся в состоянии простоя, в том числе на период объявления карантина, установленного Кабинетом Министров Украины, согласно ст. 113 КЗоТ Украины предусмотрена компенсация из расчета не ниже двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада).

Частично такую компенсацию возмещает работодателям по их обращениям Государственная служба занятости согласно Порядку финансирования выплат по частичной безработице и предоставления пособия по частичной безработице, утвержденному приказом Министерства труда и социальной политики Украины от 07.02.2009 г. № 45 (<…>).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖПРАЦІ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 02.11.2020 р.

Щодо надання відпусток, оплати праці в період карантину та в період простою не з вини працівника

(Витяг)

До Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області звернувся громадянин із проханням роз’яснити питання щодо оплати праці на період карантину та на період простою не з вини працівника.

<…>

Конкретні рекомендації для роботодавців на період карантину передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 р. № 530-ІХ (далі — Закон № 530). Цей Закон набув чинності 17.03.2020 р. (опубліковано у газеті «Голос України» від 17.03.2020 р. № 51).

По-перше, передбачено підставу збільшення кількості днів неоплачуваної відпустки за угодою сторін у разі карантину. Зокрема, згідно із Законом № 530 передбачено нові однакові за змістом зміни до статті 84 КЗпП України (п. 1 розд. І) та статті 26 Закону України «Про відпустки» (п. 6 розд. І). Так, у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645-III (далі — Закон № 1645-III) строк перебування у відпустці без збереження заробітної на період карантину не включається у загальний строк, встановлений ч. 2 ст. 84 КЗпП України та ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон про відпустки).

Отже, відповідно до оновлених норм неоплачувана відпустка за угодою між працівником та роботодавцем буде надаватися:

• за сімейними обставинами строком не більш як 15 календарних днів на календарний рік;
• на період карантину така відпустка може бути надана на весь час карантину за заявою працівника, за згодою роботодавця.

Постановою КМУ від 11.03.2020 р. № 211 карантин введено відповідно до ст. 29 Закону № 1645-III. Отже, у зазначеній ситуації може бути надано неоплачувану відпустку без обмеження тривалості 15 календарних днів на рік. При цьому працівник у заяві на її надання має посилатися саме на норму ч. 4 ст. 84 КЗпП України та ч. 3 ст. 26 Закону про відпустки, наприклад, вказавши так: «Прошу надати мені відпустку без збереження заробітної плати відповідно до ч. 4 ст. 84 КЗпП та ч. 3 ст. 26 Закону про відпустки» (далі вказати бажану дату початку відпустки і до закінчення карантину чи конкретну дату)».¹

По-друге, легалізовано роботу вдома. Відповідно до пп. 1 п. 2 розд. ІІ Закону № 530 роботодавець може доручити працівникові виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, надавати працівнику за його згодою відпустку.

Роботодавці можуть отримати від працівників письмові заяви про те, що вони мають належні умови для роботи вдома або можуть виходити на роботу та виконувати деякі доручення роботодавця. В цьому випадку не йдеться про зміну істотних умов праці за ст. 32 КЗпП України, тому попереджати працівників за 2 місяці не потрібно.

За роботу вдома працівник отримує ту ж оплату, що і при роботі на робочому місці. Можлива виплата компенсації за використання інструментів та механізмів (ст. 125 КЗпП України).

Стосовно ж норми про відпустку, вважаємо, що вона свідчить про надання, зокрема, щорічної відпустки та інших відпусток, на які має право працівник, поза графіком відпусток. Зважаючи на те, що в нормі пп. 1 п. 2 розд. ІІ Закону № 530 нічого не сказано про вид відпустки, ця норма стосується як оплачуваної відпустки (усі щорічні, додаткова «на дітей», «бойова», «чорнобильська»), яку можна надавати поза графіком відпусток, так і відпусток без збереження заробітної плати. Але у будь-якому разі працівник має погодитися використати таку відпустку. В жодному разі навіть за наявності такої норми роботодавець не може змушувати працівника використати будь-яку відпустку — має бути досягнута згода сторін: з одного боку роботодавець пропонує, з іншого — працівник не проти.

За ініціативою власника підприємства, установи, організації або уповноваженого органу може змінюватися режим роботи органів, закладів, підприємств, установ, організацій, зокрема, щодо прийому та обслуговування фізичних та юридичних осіб (пп. 2 п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 530).

Крім того, для працівників, підрозділи яких перебувають у стані простою, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, згідно зі ст. 113 КЗпП України передбачено компенсацію з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Частково таку компенсацію відшкодовує роботодавцям за їх зверненнями Державна служба зайнятості згідно з Порядком фінансування виплат по частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 07.02.2009 р. № 45 (<…>).