Письмо Министерства развития экономики, торговли и сельского хозяйства Украины «Об остановке (сокращении) деятельности предприятия (как основания для предоставления пособия по частичной безработице на период карантина)» от 23.06.2020 г. № 3512-06/38822-07Лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Щодо зупинення (скорочення) діяльності підприємства (як підстави для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину)» від 23.06.2020 р. № 3512-06/38822-07

МИНИСТЕРСТВО РАЗВИТИЯ ЭКОНОМИКИ, ТОРГОВЛИ И СЕЛЬСКОГО ХОЗЯЙСТВА УКРАИНЫ

ПИСЬМО

от 23.06.2020 г. № 3512-06/38822-07

Об остановке (сокращении) деятельности предприятия
(как основания для предоставления пособия по частичной безработице на период карантина)

(Извлечение)

Директоратом норм и стандартов достойного труда Министерства развития экономики, торговли и сельского хозяйства Украины рассмотрено письмо <…> и в пределах компетенции сообщается.

В соответствии с абзацем первым части первой статьи 47-1 Закона Украины «О занятости населения» пособие по частичной безработице на период карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения на территории Украины острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавирусом SARS-CoV-2, предоставляется территориальным органом центрального органа исполнительной власти, реализующего государственную политику в сфере занятости населения и трудовой миграции, застрахованным лицам в случае потери ими части заработной платы вследствие вынужденного сокращения предусмотренной законодательством продолжительности рабочего времени в связи с остановкой (сокращением) деятельности путем проведения мероприятий по предотвращению возникновения и распространения коронавирусной болезни (COVID-19), предусмотренных карантином, установленным Кабинетом Министров Украины, по обращению работодателя для его выплаты работникам.

Отмечаем, что установление сокращенной продолжительности рабочего времени предусмотрено статьей 51 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ).

Сокращенная продолжительность рабочего времени устанавливается для несовершеннолетних работников, а также для работников, занятых на работах с вредными условиями труда. Кроме того, законодательством устанавливается сокращенная продолжительность рабочего времени для отдельных категорий работников (учителей, врачей и других).

При этом сокращенная продолжительность рабочего времени может устанавливаться за счет собственных средств на предприятиях и в организациях для женщин, имеющих детей в возрасте до четырнадцати лет или ребенка с инвалидностью.

Обращаем внимание на то, что сокращенная продолжительность рабочего времени вводится без уменьшения размера заработной платы.

В то же время согласно статье 56 КЗоТ по соглашению между работником и собственником или уполномоченным им органом может устанавливаться как при принятии на работу, так и впоследствии неполный рабочий день или неполная рабочая неделя. Оплата труда в таком случае осуществляется пропорционально отработанному времени или в зависимости от выработки.

Статьей 32 КЗоТ определены нормы по переводу и перемещению работников, а также изменению существенных условий труда.

В частности, частью третьей указанной статьи установлено, что в связи с изменениями в организации производства и труда допускается изменение существенных условий труда при продолжении работы по той же специальности, квалификации или должности. Об изменении существенных условий труда — систем и размеров оплаты труда, льгот, режима работы, установлении или отмене неполного рабочего времени, совмещении профессий, изменении разрядов и наименования должностей и других — работник должен быть уведомлен не позднее чем за два месяца.

Учитывая изложенное, считаем, что при сокращении производства из-за проведения мероприятий по предотвращению возникновения и распространения коронавирусной болезни (COVID-19), предусмотренных карантином, установленным Кабинетом Министров Украины, целесообразно вводить именно неполное рабочее время.

В то же время при введении неполного рабочего времени в связи с изменениями в организации производства и труда, в том числе в случае сокращения производства путем проведения мероприятий по предотвращению возникновения и распространения коронавирусной болезни (COVID-19), работник, выполнявший работу с учетом нормальной продолжительности рабочего времени, должен быть уведомлен не позднее чем за два месяца до такого введения.

Кроме этого, по нашему мнению, в данном случае уместно также рассмотреть возможность введения дистанционной работы, простоя или предоставления работникам отпусков, в том числе отпусков без сохранения заработной платы. Возможность применения соответствующих механизмов в период проведения мероприятий по предотвращению возникновения и распространения коронавирусной болезни (COVID-19) уже предусмотрена КЗоТ.¹

Одновременно сообщаем, что письма Министерства не являются нормативно-правовыми актами, они имеют информационно-рекомендательный характер.

Генеральный директор Директората норм и стандартов достойного труда
Ю. Кузовой

_____________________________________________________________________________

КОММЕНТАРИЙ РЕДАКЦИИ: В вышеприведенном письме Минэкономики отвечало на вопрос, что является остановкой (сокращением) деятельности как основание для выплаты работникам субъектов малого и среднего предпринимательства пособия по частичной безработице на период карантина (далее — ПЧБПК), предоставляемого центрами занятости. Дело в том, что трудовое законодательство (в т. ч. КЗоТ) не предусматривает сокращения продолжительности рабочего времени в связи с остановкой (сокращением) деятельности, которое является основанием для предоставления работникам ПЧБПК согласно статье 47-1 Закона Украины «О занятости населения» (далее — Закон о занятости) и Порядку предоставления … пособия по частичной безработице на период карантина …, утвержденному постановлением КМУ от 22.04.2020 г. № 306 (далее — Порядок № 306). То есть нормы статьи 51 КЗоТ, которые предусматривают установление сокращенной продолжительности рабочего времени (без уменьшения размера заработной платы), не имеют ничего общего с нормами статьи 47-1 Закона о занятости и Порядка № 306, предусматривающими предоставление работникам ПЧБПК вследствие вынужденного сокращения продолжительности рабочего времени в связи с остановкой (сокращением) деятельности в период карантина.

Минэкономики хотя и не прямо, но дало понять, что под сокращением продолжительности рабочего времени в связи с остановкой производства в период карантина с целью получения ПЧБПК следует понимать установление работникам неполного рабочего времени. Если инициатором введения неполного рабочего времени является работодатель, то он должен уведомить об этом работников не позднее чем за два месяца (ч. третья ст. 32 КЗоТ). Если же неполное рабочее время устанавливается по соглашению между работником и работодателем, то такой режим работы может быть введен с любой даты (ст. 56 КЗоТ).

Практика предоставления ПЧБПК центрами занятости также свидетельствует о том, что именно установление неполного рабочего времени работникам в связи с остановкой (сокращением) производства на предприятии во время карантина является основанием для выплаты работникам ПЧБПК по обращению работодателя.

Начиная с 16 июля 2020 года ПЧБПК должно предоставляться работникам также за период частично оплачиваемого простоя во время карантина и нахождения в отпуске без сохранения заработной платы на период карантина. Но проблема в том, что соответствующие документы для получения ПЧБПК работодатель должен подать центру занятости не позднее 90 календарных дней со дня остановки (сокращения) производства, то есть фактически со дня введения приказом руководителя неполного рабочего времени, простоя или со дня предоставления «карантинного» отпуска без сохранения заработной платы.

Кроме того, предоставление ПЧБПК работникам зависит от наличия денежных средств для этого у ФСС на случай безработицы, которых уже сейчас недостаточно.

МІНІСТЕРСТВО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ, ТОРГІВЛІ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 23.06.2020 р. № 3512-06/38822-07

Щодо зупинення (скорочення) діяльності підприємства
(як підстави для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину)

(Витяг)

Директоратом норм та стандартів гідної праці Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України розглянуто лист <…> і в межах компетенції повідомляється.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця для її виплати працівникам.

Зазначаємо, що встановлення скороченої тривалості робочого часу передбачено статтею 51 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для неповнолітніх працівників, а також для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці. Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

При цьому скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю.

Звертаємо увагу на те, що скорочена тривалість робочого часу запроваджується без зменшення розміру заробітної плати.

Водночас відповідно до статті 56 КЗпП за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в такому випадку провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Статтею 32 КЗпП визначено норми щодо переведення та переміщення працівників, а також зміни істотних умов праці.

Зокрема, частиною третьою зазначеної статті встановлено, що у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці — систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших — працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Враховуючи наведене, вважаємо, що при скороченні виробництва через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, доцільно запроваджувати саме неповний робочий час.

Водночас при запровадженні неповного робочого часу у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі у разі скорочення виробництва через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), працівник, який виконував роботу з урахуванням нормальної тривалості робочого часу, повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці до такого запровадження.

Крім цього, на нашу думку, у зазначеному випадку доречно також розглянути можливість запровадження дистанційної праці, простою або надання працівникам відпусток, у тому числі відпусток без збереження заробітної плати. Можливість застосування відповідних механізмів у період проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) вже передбачена КЗпП.

Одночасно повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційно-рекомендаційний характер.

Генеральний директор Директорату норм та стандартів гідної праці                                                                 Ю. Кузовой

_____________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: У вищенаведеному листі Мінекономіки відповідало на запитання, що є зупиненням (скороченням) діяльності як підстава для виплати працівникам суб’єктів малого та середнього підприємництва допомоги по частковому безробіттю на період карантину (далі — ДЧБПК), яка надається центрами зайнятості. Справа в тому, що трудове законодавство (в тому числі КЗпП) не передбачає скорочення тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності, яке є підставою для надання працівникам ДЧБПК відповідно до норм статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» (далі — Закон про зайнятість) та Порядку надання … допомоги по частковому безробіттю на період карантину …, затвердженого постановою КМУ від 22.04.2020 р. № 306 (далі — Порядок № 306). Тобто норми статті 51 КЗпП, які передбачають встановлення скороченої тривалості робочого часу (без зменшення розміру заробітної плати), не мають нічого спільного з нормами статті 47-1 Закону про зайнятість і Порядку № 306, які передбачають надання працівникам ДЧБПК внаслідок вимушеного скорочення тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності в період карантину.

Мінекономіки хоча й не прямо, але дало зрозуміти, що під скороченням тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням виробництва в період карантину з метою отримання ДЧБПК слід розуміти встановлення працівникам неповного робочого часу. Якщо ініціатором запровадження неповного робочого часу є роботодавець, то він повинен повідомити про це працівників не пізніше ніж за два місяці (ч. третя ст. 32 КЗпП). Якщо ж неповний робочий час встановлюється за угодою між працівником і роботодавцем, то такий режим роботи може бути запроваджений з будь-якої дати (ст. 56 КЗпП).

Практика надання ДЧБПК центрами зайнятості також свідчить про те, що саме встановлення неповного робочого часу працівникам у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва на підприємстві під час карантину є підставою для виплати працівникам ДЧБПК за зверненням роботодавця. Починаючи з 16 липня 2020 року ДЧБПК має надаватися працівникам також за період частково оплачуваного простою під час карантину та перебування у відпустці без збереження заробітної плати, наданої на період карантину. Але проблема в тому, що відповідні документи для отримання ДЧБПК роботодавець має подати центру зайнятості не пізніше 90 календарних днів з дня зупинення (скорочення) виробництва, тобто фактично з дня введення наказом керівника неповного робочого часу, простою або з дня надання «карантинної» відпустки без збереження заробітної плати. Крім того, надання ДЧБПК працівникам залежить від наявності коштів для цього у ФСС на випадок безробіття, яких вже зараз недостатньо.