Сумісники: трудові відносини, робочий час, оплата праці, оподаткування, трудові гарантії

Чинне трудове законодавство, зокрема, головний «трудовий» документ — Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП), не містить обмежень щодо кількості місць роботи у громадянина (працівника).

Згідно зі статтею 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємства), якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Таким чином, працівники, крім укладення трудового договору за основним місцем роботи, мають право укладати трудові договори на виконання іншої роботи як на цьому ж, так і на інших підприємствах. Виконання такої додаткової роботи вважається роботою за сумісництвом. При цьому сумісництво не обмежене за кількістю трудових договорів.¹ Тобто працівник може на одному підприємстві працювати за декільками трудовими договорами, при цьому один з них буде основним місцем роботи, інший (інші) — місцем (місцями) роботи за сумісництвом. Також працівник може на одному підприємстві працювати за одним трудовим договором (основне місце роботи), а на інших підприємствах — за декільками трудовими договорами (всі місця роботи за сумісництвом). В останньому випадку працівник на іншому (одному) підприємстві також може працювати за одним або декількома трудовими договорами (всі місця роботи за сумісництвом).

Відповідно до статті 102-1 КЗпП сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи (далі разом — роботодавець).

Тривалий час робота за сумісництвом для працівників державних та комунальних підприємств, установ та організацій детально регламентувалася постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 № 245 (далі — Постанова № 245) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України (далі — Мінпраці), Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.93 № 43 (далі — Положення № 43). Але після викладення з 18.07.2022 у новій редакції статті 102-1 КЗпП було скасовано з 25.11.2022 Постанову № 245 та з 22.11.2022 Положення № 43, тому зараз не діють і всі обмеження, які були встановлені цими документами.

Укладення працівником окремого (додаткового) трудового договору про роботу за сумісництвом на тому ж підприємстві, де він вже працює за основним місцем роботи, вважається внутрішнім сумісництвом, а укладення трудового договору про роботу за сумісництвом з іншим підприємством вважається зовнішнім сумісництвом.²

Законодавство не вимагає повної зайнятості працівника за основним місцем роботи при укладенні трудового договору на виконання роботи за сумісництвом.³

Водночас роботу за сумісництвом працівник має виконувати у вільний від основної роботи час — це одне з головних відмінностей сумісництва від суміщення посад (професій), при якому виконання додаткової роботи за іншою осадою (професією) здійснюється в той же робочий час (робочий день або робочу зміну), що і виконання основної роботи.⁴ Тобто при сумісництві працівник не може виконувати в один і той же час (наприклад, з 9.00 до 18.00) роботу як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом.⁵

Наприклад, якщо працівник з одним і тим же підприємством уклав два трудових договори (внутрішнє сумісництво), при цьому за одним трудовим договором він працює на посаді «економіст» (основне місце роботи) з 8.00 до 13.00, то за іншим трудовим договором на посаді «бухгалтер» (місце роботи за сумісництвом) він не може працювати в зазначений час, а може працювати тільки в інший час, наприклад, з 14.00 до 18.00.

Якщо ж працівник уклав два трудових договори з двома підприємствами (зовнішнє сумісництво), при цьому за трудовим договором на одному підприємстві (основне місце роботи) він працює з 9.00 до 15.00, то за трудовим договором на іншому підприємстві (місце роботи за сумісництвом) він може працювати тільки в інший час, наприклад, з 15.30 до 19.00.

Якщо працівник є внутрішнім сумісником (виконує на одному підприємстві роботи за двома або декількома посадами), то, як зазначено в пункті 14 Загальних положень розділу 1 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 1), затвердженого наказом Мінпраці від 29.12.2004 № 336, основною вважається посада з найбільшим обсягом виконуваних робіт порівняно з іншими посадами.⁶

За однакового обсягу робіт, що виконуються на різних посадах (у різних роботодавців), працівник самостійно повинен визначитися, яке місце роботи у нього буде вважатися основним, про що він повідомляє у заяві про прийняття на роботу.

Звертаємо увагу, що як при внутрішньому, так і при зовнішньому сумісництві додаткові трудові договори укладаються окремо, отже, юридично не пов’язані між собою.⁷ Тому за кожною посадою тривалість робочого часу, порядок оплати праці, надання відпусток та інші умови визначаються окремо в кожному трудовому договорі.

Хто не має права працювати за сумісництвом

Законодавством встановлені обмеження на роботу за сумісництвом для працівників певних категорій.

Так, відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі — Закон № 1700) особам, зазначеним у пункті 1 частини 1 статті 3 цього Закону (тобто особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), забороняється:

1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини 2 статті 25 Закону № 1700.

Абзацом першим частини 2 статті 25 Закону № 1700 встановлено, що особа, призначена (обрана) на посаду, зазначену в пункті 1 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов’язана не пізніше 15 робочих днів з дня призначення (обрання) на посаду здійснити дії, спрямовані на припинення підприємницької діяльності та припинення її повноважень у складі правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, якщо особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

У вищезазначений строк (протягом 15 робочих днів) особі, призначеній (обраній) на посаду, зазначену в пункті 1 частини 1 статті 3 Закону № 1700, забороняється здійснювати підприємницьку діяльність, брати участь у діяльності та прийнятті рішень відповідними органами з дня призначення (обрання) на посаду та отримувати будь-які доходи (винагороду тощо) у зв’язку із здійсненням підприємницької діяльності або перебуванням у таких органах (абз. другий ч. 2 ст. 25 Закону № 1700).

Водночас пунктом 2-9 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1700 встановлено, що на період дії воєнного стану перебіг строків, визначених частиною 2 статті 25 цього Закону (протягом 15 робочих днів), зупиняється до дня припинення чи скасування воєнного стану для осіб, які не мають можливості здійснити визначені дії у встановлені строки у зв’язку з виконанням завдань в інтересах оборони України, безпосередньою участю у веденні воєнних (бойових) дій, виконанням інших завдань в інтересах національної безпеки і оборони. Такі особи виконують обов’язки, передбачені частиною 2 статті 25 Закону № 1700, протягом 15 робочих днів з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Відповідно до частини 3 статті 25 Закону № 1700 обмеження, передбачені частиною 1 цієї статті, не поширюються на депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), присяжних, помічників-консультантів народних депутатів України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, Першого заступника Голови Верховної Ради України та заступника Голови Верховної Ради України, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, працівників патронатних служб у державних органах, членів правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Пенсійного фонду України (далі — ПФУ), Наглядової ради ПФУ (крім осіб, зазначених в інших підпунктах пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1700). Обмеження, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 25 Закону № 1700, не поширюються на осіб молодшого начальницького складу служби цивільного захисту, які проходять службу в аварійно-рятувальних формуваннях та пожежно-рятувальних підрозділах у змінному режимі (за умови відсутності у таких осіб повноважень із здійснення заходів державного нагляду (контролю), реєстрації декларацій відповідності матеріально-технічної бази суб’єктів господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, ліцензування), науково-педагогічних, наукових працівників та здобувачів вищої освіти, зокрема військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти), залучених Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти на оплатній основі до проведення акредитації.

До осіб, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 3 Закону № 1700 (тобто до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), на яких поширюється заборона займатися вищезазначеною діяльністю, в тому числі працювати за сумісництвом (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), належать:

• Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови;
• народні депутати України, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;
• державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;
• військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки), особовий склад штатних військово-лікарських комісій;
• судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя та його заступник, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов’язків у суді);
• особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України;
• посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Рахункової палати, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, Державної податкової служби України (далі — ДПСУ), Державної митної служби України;
• Голова, заступник Голови Національного агентства з питань запобігання корупції;
• члени Центральної виборчої комісії;
• поліцейські;
• посадові та службові особи інших державних органів, у тому числі ПФУ;
• члени державних колегіальних органів, у тому числі уповноважені з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель;
• Керівник Офісу Президента України, його Перший заступник та заступники, уповноважені, прес-секретар Президента України;
• Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його помічники, радники, помічники, радники Президента України (крім осіб, посади яких належать до патронатної служби та які обіймають їх на громадських засадах);
• члени правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, ПФУ, Наглядової ради ПФУ;
• службовці Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно з пунктом 2-8 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1700 на період дії воєнного стану обмеження, встановлене пунктом 1 частини 1 статті 25 цього Закону, не поширюється на державних службовців (крім державних службовців категорії «А»), посадових осіб місцевого самоврядування (крім посадових осіб, посади яких віднесені до першої – третьої категорій), якщо такі особи перебувають у відпустці без збереження заробітної плати або у разі простою, за умови що трудові договори (контракти), цивільно-правові договори про надання послуг або правочини у сфері підприємницької діяльності укладаються з юридичними особами приватного права або фізичними особами – підприємцями, стосовно яких такі державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування протягом останнього року не здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців. Такі особи зобов’язані припинити зайняття іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) чи підприємницькою діяльністю відповідно до частини 2 статті 25 цього Закону протягом 15 робочих днів з дня припинення простою або закінчення відпустки.⁸

Таким чином, пунктом 2-8 розділу ХІІІ Закону № 1700 визначено, на кого з посадовців на період дії воєнного стану не поширюється обмеження на додаткову роботу, в т. ч. за сумісництвом, встановлене пунктом 1 частини 1 статті 25 Закону № 1700.

Згідно зі статтею 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) порушення особами, зазначеними у пункті 1 частини 1 статті 3 Закону № 1700 (за винятком депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), присяжних, помічників-консультантів народних депутатів України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, Першого заступника Голови Верховної Ради України та заступника Голови Верховної Ради України, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України) встановлених законом обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю тягне за собою накладення штрафу від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — нмдг), тобто від 5100 до 8500 грн, з конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом.

Порушення вищевказаними особами встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), тягне за собою накладення штрафу від 300 до 500 нмдг (тобто від 5100 до 8500 грн) з конфіскацією отриманого доходу від такої діяльності.

Перераховані вище дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу від 500 до 800 нмдг (тобто від 8500 до 13 600 грн) з конфіскацією отриманого доходу чи винагороди та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

Крім категорій осіб, перерахованих вище, також не мають права працювати за сумісництвом нотаріуси (державні та приватні), крім викладацької, наукової і творчої діяльності (ч. четверта ст. 3 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.93 № 3425-XII).

Що стосується конкретного переліку робіт, які належать до наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності, то в цьому питанні необхідно керуватися положеннями нормативних документів, що встановлюють особливості виконання зазначених видів діяльності.

Наприклад, робота на посаді вихователя дитячого будинку вважається навчально-виховною, а не викладацькою діяльністю. Тому особи, зазначені в пункті 1 частини 1 статті 3 Закону № 1700, не мають права працювати за сумісництвом на цій посаді.⁹

Що стосується роботи за сумісництвом на посаді керівника бюджетної установи (в т. ч. закладу освіти), то Міністерство соціальної політики України (далі — Мінсоцполітики) та Міністерство освіти і науки України (далі — МОН) у своїх листах¹⁰ роз’яснили, що згідно з посадовими обов’язками до завдань і обов’язків керівника установи належать визначення, планування, здійснення і координація всіх видів діяльності установи; організація роботи та ефективної взаємодії відділів, секторів та інших структурних підрозділів установи. Тобто фактично за межами робочого часу керівник бюджетної установи повинен забезпечити виконання повноважень керівника, зокрема, нести відповідальність за керівництво всією діяльністю установи, включаючи контроль за виконанням підлеглими посадових обов’язків. З огляду на зазначені завдання і обов’язки керівника установи, на думку Мінсоцполітики та МОН, виконувати обов’язки по керівній посаді за сумісництвом працівник бюджетної установи не може.

Крім того, як випливає з вищезгаданої статті 21 КЗпП, обмеження на роботу за сумісництвом можуть бути встановлені колективним договором або угодою сторін. Обмеження на роботу за сумісництвом можуть бути введені й трудовим договором, оскільки це угода між працівником та роботодавцем про взаємні права і обов’язки на період дії трудового договору.¹¹

Таким чином, підприємства незалежно від форми власності можуть встановлювати обмеження на сумісництво в колективному договорі або в трудових договорах з працівниками.

У колективному договорі може бути наведено перелік посад (професій) працівників, яким не дозволяється працювати за сумісництвом. Зазвичай до такого переліку включаються посади (професії) працівників, які мають доступ до інформації, що є комерційною таємницею підприємства. Це робиться з метою виключення роботи своїх працівників на підприємствах-конкурентах.

Національний банк України в пункті 3 свого листа від 26.09.2005 № 11-113/3262-9602 роз’яснив, що законодавством не встановлено пряму заборону працівникові працювати за сумісництвом на посадах працівника складу, бухгалтера, головного бухгалтера і касира одночасно. Єдина вимога в даному випадку — при прийнятті на роботу на посаду касира з працівником укладається договір про повну матеріальну відповідальність.¹²

Що стосується можливості сумісника виконувати роботу на умовах суміщення посад (наприклад, якщо на підприємстві є вакантна посада, але фахівця на неї поки знайти не вдалося), то законодавством це не заборонено. У контексті визначення поняття «суміщення професій (посад)» під основною роботою мається на увазі робота за трудовим договором. Оскільки сумісник, як і «основний» працівник, працює за трудовим договором, то він має право за місцем роботи за сумісництвом в той самий час працювати ще й на умовах суміщення професій (посад) з отриманням за це відповідної доплати.¹³

Прийняття на роботу сумісників

Прийняття працівника на роботу за сумісництвом здійснюється шляхом укладення з ним трудового договору і видання наказу (розпорядження) керівником підприємства про прийняття на роботу за сумісництвом з направленням повідомлення ДПСУ про прийняття працівника на роботу (ч. четверта ст. 24 КЗпП).¹⁴

Відповідно до пункту 3-1 частини 2 статті 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV застрахована особа зобов’язана повідомляти страхувальника, в якого особа працює за основним місцем роботи, про визначення особою такого місця роботи як основного згідно з поданою нею заявою (до її відкликання).

Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон № 2464) основне місце роботи — місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування на її підставі.

Таким чином, працівник, який працевлаштовуються на роботу, повинен подати заяву про прийняття на роботу, в якій має бути зазначено, на яке місце роботи (основне чи за сумісництвом) він працевлаштовується.¹⁵

Якщо працівник приймається на роботу за сумісництвом, то в заяві про прийняття на роботу він може вказати наступне: «Прошу прийняти мене на роботу з 22.04.2025 на посаду секретаря за сумісництвом з режимом роботи на умовах неповного робочого дня — з 15.00 до 19.00».

Відповідно до частини другої статті 24 КЗпП при укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Реєстр ЗО), а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.¹⁶

Якщо працівник бажає, щоб саме за місцем роботи за сумісництвом, а не за місцем основної роботи до його заробітної плати застосовувалася податкова соціальна пільга, (далі — ПСП), він повинен подати відповідну заяву роботодавцю за сумісництвом про застосування ПСП (пп. 169.2.2 Податкового кодексу України).¹⁷

Для роботи за сумісництвом працівнику не потрібно мати згоди підприємства за місцем основної роботи (крім випадків, коли колективним чи трудовим договором за місцем основної роботи заборонено роботу на інших підприємствах), тому подавати за місцем роботи за сумісництвом довідку (інший документ) з основного місця роботи про відсутність обмежень на роботу за сумісництвом працівник не зобов’язаний (законодавством це не передбачено). Водночас при прийнятті сумісника на роботу рекомендуємо йому роз’яснити, хто з працівників не має права на роботу за сумісництвом (про законодавчі обмеження на роботу за сумісництвом), щоб у підприємства і працівника згодом не було проблем, оскільки прийняття на роботу сумісника у випадках, заборонених законодавством, є порушенням трудового законодавства і норм Закону № 1700, наслідком чого буде звільнення працівника.

Міністерство економіки України (далі — Мінекономіки) у листі від 22.10.2021 № 4706-01/51196-09 (див. ВПЗ № 9/2021, стор. 114) повідомило, що при укладенні трудового договору за основним місцем роботи інша робота, яка виконується за іншим трудовим договором, має бути оформлена як робота за сумісництвом. Разом з тим працівник не може працювати за сумісництвом, не маючи при цьому основного місця роботи. Законодавство про працю не містить норм, зміст яких дозволяє стверджувати про наявність y працівника права укладати декілька трудових договорів про виконання роботи за основним місцем.

Що стосується перевірки наявності у працівника основного місця роботи при працевлаштуванні його за сумісництвом, то необхідно враховувати таке. З одного боку, трудове законодавство не вимагає від роботодавця, що приймає на роботу працівника-сумісника, перевіряти наявність у нього основного місця роботи. На думку Мінсоцполітики¹⁸, таких повноважень у роботодавця немає. З іншого боку, не виключена ситуація, коли у працівника-сумісника взагалі немає основного місця роботи, і тоді місце роботи за сумісництвом є в нього єдиним і має стати основним місцем роботи. Нагадаємо, що в «основних» працівників і зовнішних сумісників відрізняються порядок нарахування єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ), порядок надання та механізм нарахування «лікарняних» і «декретних», відображення їх в різній звітності тощо. До того ж роботодавці несуть фінансову відповідальність, а їх посадові особи — адміністративну відповідальність у разі порушення порядку сплати ЄСВ та заповнення звітності, порушення порядку використання страхових коштів.

Враховуючи вищезазначене, з метою уникнення накладення штрафів, рекомендуємо роботодавцям пояснювати зовнішнім сумісникам можливі наслідки приховування факту відсутності основного місця роботи і вимагати від них надання довідки про роботу з основного місця роботи, засвідченої підписом та печаткою (за наявності) роботодавця за основним місцем роботи. Аналогічної позиції дотримується і ДПСУ (ДФСУ), про що зазначено в її роз’ясненнях.¹⁹

Крім того, працевлаштування сумісника для виконання ним важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці може бути обґрунтованим лише у випадках, коли робота за сумісництвом після виконання роботи за основним місцем роботи не веде до надмірного перевантаження і перевтоми працівника. Таке може бути, наприклад, якщо водій транспортного засобу, який працює в денний час за основним місцем роботи повний робочий день (8–10 робочих годин), бажає після цього працювати за сумісництвом водієм на іншому підприємстві, в тому числі в нічний час. Очевидно, що таке бажання працівника заробити більше грошей становить загрозу не лише для його власного здоров’я, а й може створити небезпеку для оточуючих. Тому, приймаючи рішення про укладення трудового договору про роботу за сумісництвом, сторонам трудового договору слід докладно обговорити та визначити всі його умови, об’єктивно оцінити реальні фізіологічні та інші можливості працівника виконувати таку роботу без ризику створення загрози для безпеки і здоров’я працівника на робочому місці, а також без ризику завдання шкоди здоров’ю оточуючих чи інтересам виробництва.²⁰

Що стосується ситуації, коли під час воєнного стану громадянин хоче працевлаштуватися на нове місце роботи, але не може звільнитися з попереднього основного місця роботи (воно знаходиться на окупованій території або в районі активних бойових дій), то таке працевлаштування може бути здійснено як за місцем роботи за сумісництвом, так і за основним місцем роботи. Для останнього випадку необхідно виконати дії, передбачені абзацом сімнадцятим пункту 5-2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, відповідно до якого для отримання статусу безробітного внутрішньо переміщені особи, а також особи, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії, у яких не розірвані трудові договори з роботодавцем, подають особисто під час безпосереднього відвідування або в електронній формі за допомогою засобів Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (тобто через Портал «Дія»), веб-порталу Державної служби зайнятості (далі — ДСЗ) або за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку до територіального органу ДСЗ заяву на ім’я роботодавця про припинення трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 36 або статей 38, 39 КЗпП за формою, визначеною ДСЗ, про що повідомляються роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними), територіальний орган ДПСУ та територіальний орган ПФУ. Ці положення не поширюються на припинення трудових договорів із керівниками підприємств, установ, організацій всіх форм власності, а також особами, які обіймають виборні посади. У разі якщо у таких осіб не припинені трудові договори з роботодавцем, який перебуває на непідконтрольній території або щодо якого відсутня інформація про місце перебування, заява зберігається у територіальному органі ДСЗ на підконтрольній території до моменту деокупації (розблокування) відповідних територій, після чого протягом 7 календарних днів повідомляється роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними).

Таким чином, для розірвання трудового договору з попереднім роботодавцем та працевлаштування на нове основне місце роботи працівник повинен звернутися до територіального органу ДСЗ із заявою на ім’я роботодавця про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 (за угодою сторін) або статтями 38, 39 (з ініціативи працівника) КЗпП. На підставі такої заяви територіальний орган ДСЗ надає працівникові статус безробітного, після чого громадянин може бути працевлаштований на нове основне місце роботи (обов’язок повідомляти попереднього роботодавця про припинення трудових відносин з ним працівника покладається на територіальний орган ДСЗ, до якого працівник подав заяву про припинення трудового договору). Без подання зазначеної заяви до територіального органу ДСЗ працівник може бути прийнятий на роботу тільки як сумісник, оскільки у нього є основне місце роботи (у працівника не може бути два основних місця роботи), незважаючи на те що фактично він там не працює.

Внесення записів до трудової книжки сумісника

Відповідно до статті 48 КЗпП облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в Реєстрі ЗО у порядку, визначеному Законом № 2464.²¹ На вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов’язковому порядку не пізніше 5 днів після прийняття на роботу. Роботодавець на вимогу працівника зобов’язаний вносити до трудової книжки (далі — ТК), що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Як зазначалося вище, при укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати ТК (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з Реєстру ЗО. При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки (ч. друга, третя ст. 24 КЗпП).

Таким чином, у разі працевлаштування як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом працівник подає роботодавцю паперову ТК, яка зберігається у працівника, або відомості про трудову діяльність з Реєстру ЗО. Якщо у разі працевлаштування за місцем роботи за сумісництвом працівник подає роботодавцю паперову ТК, яка зберігається у працівника, то після внесення до неї запису про прийняття на роботу ТК повертається працівнику і зберігається у нього.

Якщо паперова ТК працівника досі зберігається у роботодавця за основним місцем роботи (до подання ним сканованих копій сторінок ТК до ПФУ), то за місцем роботи за сумісництвом працівник паперову ТК не надає, але в заяві про прийняття на роботу, як зазначено вище, обов’язково вказує, що він приймається на роботу за сумісництвом. Якщо в такій ситуації роботодавець за місцем роботи за сумісництвом бажає ознайомитися з попередньою трудовою діяльністю свого майбутнього працівника або переконатися в наявності у нього високої кваліфікації або трудових досягнень, він може зажадати від працівника надати виписку з ТК. У цьому випадку за основним місцем роботи працівника роботодавець, в якого зберігається ТК, на прохання працівника може видати йому засвідчену виписку з ТК з відомостями про роботу. Тобто в даній ситуації можна застосувати порядок дій, викладений в пункті 2.7 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 (далі — Інструкція № 58). Але звертаємо увагу, що з 10 червня 2021 року деякі норми Інструкції № 58, в тому числі норми її пункту 2.14 щодо внесення записів до ТК про роботу за сумісництвом «основним» роботодавцем, суперечать нормам КЗпП (зокрема, статті 48 КЗпП), тому керуватися ними можна тільки в частині, що не суперечить нормам КЗпП. Нагадаємо, що згідно з частиною четвертою статті 48 КЗпП порядок ведення ТК визначається Кабінетом Міністрів України, але, крім застарілої постанови Уряду «Про трудові книжки працівників» від 27.04.93 № 301, наразі нового порядку ведення ТК від Уряду немає.

В подальшому після отримання паперової ТК «на руки» від «основного» роботодавця (після передачі ним сканованих копій сторінок ТК до ПФУ) працівник може подати ТК за місцем роботи за сумісництвом для внесення до неї запису про прийняття на роботу. В цьому випадку при внесенні запису до ТК сумісника необхідно вказати, що працівник прийнятий на роботу саме за сумісництвом (для виключення одночасної наявності двох записів до ТК про прийняття на роботу як на основне місце роботи).

При внесенні роботодавцем до ТК сумісника запису про прийняття на роботу за сумісництвом (вона може бути відразу під записом про прийняття на основне місце роботи) вказується назва підприємства, а під нею в одному рядку: номер запису; дата прийняття на роботу; текст «Прийнятий економістом за сумісництвом»; реквізити наказу про прийняття на роботу.

Якщо паперова ТК сумісника продовжує зберігатися у «основного» роботодавця (до подання ним сканованих копій сторінок ТК до ПФУ), але працівник звільняється з місця роботи за сумісництвом, то запис до ТК про роботу за сумісництвом може зробити «основний» роботодавець окремим рядком, як це передбачено пунктом 2.14 Інструкції № 58. Для внесення запису про роботу за сумісництвом працівник має надати «основному» роботодавцю довідку з місця роботи за сумісництвом з періодом роботи або копії наказів про прийняття та звільнення з роботи за сумісництвом, завірені належним чином.²²

Якщо працівник працевлаштовується внутрішнім сумісником, то процедура внесення записів до ТК значно спрощується, оскільки одне і те ж підприємство є для працівника основним місцем роботи та місцем роботи за сумісництвом (запис до ТК про основну роботу і про роботу за сумісництвом здійснює один і той же відділ кадрів або уповноважений працівник за відсутності відділу кадрів). Крім того, подання при прийнятті на роботу паспорта та інших документів внутрішнім сумісником може і не знадобитися, оскільки дані з цих документів (якщо, звичайно, в них не відбулося жодних змін) вже повинні бути у підприємства.

Звільнення сумісників

Звільнення працівника з місця роботи за сумісництвом провадиться і оформляється в тому ж порядку, що і звільнення з основного місця роботи — за наявності підстав, визначених статтею 36 КЗпП, шляхом видання наказу про звільнення. При цьому наразі законодавство не містить норм, що дозволяють роботодавцю з власної ініціативи звільнити сумісника у разі прийняття на роботу іншого працівника, який не є сумісником.²³

Якщо працівник при прийнятті на роботу не повідомив роботодавця за сумісництвом про те, що він не має права на роботу за сумісництвом (наприклад, був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1700), то його звільнення здійснюється за статтею 7 КЗпП, згідно з якою додаткові (крім передбачених у статті 41 КЗпП) підстави для припинення трудового договору з деякими категоріями працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу тощо) встановлюються законодавством.

У разі звільнення працівника за вказаною підставою у наказі про звільнення (відповідно і при внесенні запису до ТК при її поданні працівником) робиться посилання на статтю 7 КЗпП. Попереджати завчасно працівника і подавати йому заяву про звільнення за вказаною підставою не потрібно.²⁴

Якщо працівник при прийнятті на роботу не повідомив роботодавця за сумісництвом про те, що він не має права на роботу за сумісництвом (як особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1700), а після виявлення цього факту такий працівник-порушник підлягає звільненню на підставі статті 7 КЗпП, то він також притягається до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 172-4 КпАП (див. вище). Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-4 КпАП, розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів на підставі протоколів, складених під час перевірок роботодавців уповноваженими посадовими особами органів Національної поліції, Національного агентства з питань запобігання корупції (ст. 221, 255 КпАП).

Роботодавець зобов’язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116 КЗпП) та провести з ним остаточний фінансовий розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до ТК, що зберігається у працівника (ст. 47 КЗпП).²⁵

Якщо на момент звільнення сумісника його ТК все ще зберігається в «основного» роботодавця, то внести до неї запис про роботу за сумісництвом (прийняття на роботу, звільнення з роботи) можна, як зазначалося вище, одним з двох способів:

1. Після звільнення надати «основному» роботодавцю довідку з місця роботи за сумісництвом з періодом роботи або копії наказів про прийняття та звільнення з роботи за сумісництвом, завірені належним чином (абз. сьомий п. 2.14 Інструкції № 58);

2. Після отримання працівником ТК «на руки» від «основного» роботодавця звернутися до роботодавця, в якого він працював за сумісництвом (ч. третя ст. 48 КЗпП).

При звільненні працівника з місця роботи за сумісництвом (як і при звільненні з основного місця роботи) виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у вищевказаний строк (тобто в день звільнення) виплатити не оспорювану ним суму (ст. 116 КЗпП).²⁶

В місяці прийняття на роботу і в місяці звільнення з роботи сумісник відображається в додатку 5 до Податкового розрахунку із зазначенням в реквізиті 07 «Категорія особи» коду 2 — наймані працівники (без трудової книжки), а в реквізиті 11 «Внутрішній сумісник (1 – так, 0 – ні)» зазначається код 1 — якщо сумісник внутрішній або код 0 — якщо сумісник зовнішній.

Про зміну місця роботи з сумісництва на основне і навпаки докладно розказано в наступній статті цього номера (див. стор. 36).

Тривалість роботи сумісників

Тривалість роботи сумісника протягом робочого дня законодавством не обмежена, тому сумісник може працювати повний робочий день — 8 годин та більше, але графіки роботи такого працівника не повинні збігатися за всіма місцями роботи.²⁷ Для сумісників діє тільки загальна обмежувальна норма, встановлена статтею 50 КЗпП: нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. Але ця норма стосується лише одного роботодавця, оскільки законодавством не передбачений облік одним роботодавцем часу роботи працівника в інших роботодавців. Тому якщо працівник працює на декількох місцях роботи за трудовими договорами, то сукупна тривалість його роботи може перевищувати 40 годин на тиждень.

У період дії воєнного стану для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), нормальна тривалість робочого часу може бути збільшена до 60 годин на тиждень, а скорочена тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. У разі такого збільшення нормальної тривалості робочого часу оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці. Ці норми не застосовуються до праці неповнолітніх (частини 1, 2, 7, 8 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX).

Для одного роботодавця перевищення вищезазначеної тривалості робочого часу є порушенням законодавства про працю, за яке роботодавець і винні посадові особи можуть бути притягнуті відповідно до фінансової та адміністративної відповідальності. Нагадаємо, що абзацом десятим частини другої статті 265 КЗпП передбачена фінансова відповідальність роботодавців за порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим – дев’ятим цієї частини, у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення, а частиною першою статті 41 КпАП передбачена адміністративна відповідальність винних посадових осіб за інші порушення вимог законодавства про працю, крім зазначених в цій та інших частинах цієї статті, у вигляді накладення штрафу від 30 до 100 нмдг (від 510 до 1700 грн).

Встановлювати ненормований робочий день або підсумований облік робочого часу сумісникам, які працюють на умовах неповного робочого дня, не рекомендується (п. 2 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці України від 10.10.97 № 7; лист Мінсоцполітики від 20.12.2018 № 313/0/206-18 — див. ВПЗ № 2/2019, стор. 119). Це пояснюється тим, що при роботі з неповним робочим днем тривалість останнього чітко визначена (наприклад, при роботі на 0,5 посади тривалість робочого дня становить 4 години — з 9.00 до 13.00 за 8-годинного робочого дня на підприємстві). Тому якщо працівник, який працює з таким режимом роботи, систематично залучається до роботи понад встановлену тривалість робочого дня, то перероблений ним час є надурочним, що оплачується в подвійному розмірі згідно зі статтею 106 КЗпП. Водночас, як роз’яснило Мінсоцполітики²⁸, якщо у зв’язку із специфікою роботи працівник з неповним робочим днем періодично виконує основну роботу поза межами робочого часу, йому може бути встановлений ненормований робочий день. Законодавство не забороняє застосування ненормованого робочого дня для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.

Фактично відпрацьований сумісником час відображається в табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489. Внутрішньому суміснику додатковий табельний номер не присвоюється, хоча облік відпрацьованого ним часу за основним місцем роботи і за місцем роботи за сумісництвом ведеться окремо.²⁹

У табелі відпрацьовані сумісником планові години при роботі на умовах повної зайнятості відображаються за кодом «Р» або «01», а при роботі на умовах неповного робочого часу — за кодом «РС» або «02».

Дані табеля про відпрацьований сумісником час використовуються для нарахування йому заробітної плати.

Порядок оплати праці сумісників

Одним з головних стимулів роботи громадян на декількох підприємствах або на двох та більше посадах на одному підприємстві є можливість отримати заробітну плату в більшому розмірі, ніж при роботі в одного роботодавця або при роботі лише на одній посаді.

Згідно зі статтею 102-1 КЗпП та статтею 19 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Фактично виконаною вважається робота, відображена в документах первинного бухгалтерського обліку — табелях обліку робочого часу (при почасовій оплаті праці) і відрядних нарядах або інших документах з обліку виробітку (при відрядній оплаті праці).

Оскільки робота за сумісництвом виконується, як правило, неповний робочий день або неповний робочий тиждень, то сумісник з таким режимом роботи приймається на роботу на неповний оклад, який відповідає ставці за посадою, і отримує заробітну плату пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку (ст. 56 КЗпП).³⁰

Водночас не заборонено приймати сумісника на роботу на умовах повної зайнятості з оплатою праці в розмірі 100% посадового окладу.

Оплата праці за місцем роботи за сумісництвом провадиться згідно з обійманою посадою (професією), в тому числі нараховуються надбавки, доплати, премії, матеріальна допомога та інші виплати, якщо вони передбачені умовами оплати праці за цією посадою (професією) згідно з колективним договором (Положенням про оплату праці) або передбачені трудовим договором з працівником.³¹

Якщо працівник обіймає «неповну» посаду (наприклад, 0,5 посади, якій відповідає 0,5 посадового окладу), то надбавки і доплати (наприклад, за складність і напруженість в роботі, за інтенсивність праці), премії нараховуються пропорційно обійманій частині посади та відповідному їй окладу (пропорційно відпрацьованому часу), якщо інше не передбачено колективним договором (Положенням про оплату праці) або трудовим договором з працівником.

Заробітна плата за місцем роботи за сумісництвом нараховується працівнику незалежно від того, які умови і розміри оплати праці встановлено працівнику за основним місцем работи.³⁰ Внутрішнім сумісникам нарахування заробітної плати за основною посадою і за місцем роботи за сумісництвом також здійснюється окремо.

Аналогічно в бюджетній сфері незалежно від того, який розмір заробітної плати, а також які надбавки, доплати одержує працівник за основним місцем роботи, за виконання обов’язків за іншою посадою на умовах сумісництва йому встановлюється оплата відповідно до цієї посади, якщо чинним законодавством не встановлена заборона на виплату окремих видів надбавок, доплат. Наприклад, науковим працівникам, які працюють за сумісництвом, не виплачується надбавка за стаж наукової роботи, працівникам державних і комунальних бібліотек, які працюють за сумісництвом, не виплачується доплата за вислугу років тощо.³² Також не виплачується доплата за вислугу років працівникам державних і комунальних музеїв, театрів, які працюють за сумісництвом.

Водночас працівникам державних і комунальних бібліотек, які працюють за сумісництвом, виплачується надбавка за особливі умови роботи в розмірі 50% від їхнього посадового окладу (наприклад, від 0,5 ставки).³³ Працівникам державних і комунальних установ соціального захисту населення, медичним, фармацевтичним працівникам і фахівцям з реабілітації державних і комунальних закладів охорони здоров’я, які працюють за сумісництвом, виплачується надбавка за вислугу років у розмірі 10, 20, 30% від їхнього посадового окладу залежно від стажу роботи.³⁴

Таким чином, виплата сумісникам бюджетних установ тих чи інших надбавок, доплат, премій, матеріальної допомоги, допомоги на оздоровлення до відпустки тощо залежить від положень нормативно-правових документів, які регламентують здійснення таких виплат в певній сфері.

Зарплата сумісника і мінімальна заробітна плата

Згідно зі статтею 95 КЗпП та статтею 3 Закону про оплату праці мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим від розміру мінімальної заробітної плати (ч. перша ст. 3-1 Закону про оплату праці).

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати (ч. третя ст. 3-1 Закону про оплату праці).

У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці (ч. п’ята ст. 3-1 Закону про оплату праці).

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат (ч. друга ст. 3-1 Закону про оплату праці).

Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці (ч. шоста ст. 3-1 Закону про оплату праці).

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб (далі — ПМПО) на 1 січня календарного року (ч. шоста ст. 96 КЗпП, ч. шоста ст. 6 Закону про оплату праці).³⁵

Таким чином, у сумісника, якому встановлено посадовий оклад, місячна заробітна плата на підприємстві, де він працює на неповну ставку, може бути менше мінімальної заробітної плати в місячному розмірі (у 2025 році — 8000 грн), але не може бути меншою за мінімальну заробітну плату, обчислену пропорційно відпрацьованому часу (виконаній нормі праці). При цьому роботодавець протягом календарного року не може встановлювати оклад за повною посадою в розмірі менше ПМПО, встановленого на 1 січня такого року (ПМПО станом на 1 січня 2025 року становив 3028 грн).

Якщо суміснику встановлена погодинна оплата праці, то його годинна ставка не може бути менше мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі (у 2025 році — 48 грн), при цьому місячна заробітна плата працівника може бути менше мінімальної заробітної плати в місячному розмірі.³⁵

³⁵ Докладно про дотримання мінімальних гарантій в оплаті праці з розглядом на численних прикладах, в тому числі при роботі з неповним робочим часом, йдеться у статті «Мінімальна заробітна плата: порядок виплати працівникам» журналу «Все про працю і зарплату» № 1/2024, стор. 46.

ПРИКЛАД 1

Оплата праці сумісника при роботі на неповну ставку за посадою

У штатному розписі підприємства вакантна посада агента рекламного з посадовим окладом 7500 грн розділена на дві по 0,5 посади (режим роботи — 4 години на день). З 1 квітня 2025 року на 0,5 посади агента рекламного прийнятий на роботу зовнішній сумісник.

Місячна заробітна плата працівника-сумісника, прийнятого на 0,5 посади агента рекламного, виходячи з розміру посадового окладу за умови відпрацювання встановленої індивідуальної норми праці становить:

7500 грн х 0,5 = 3750 грн

Мінімальна заробітна плата, обчислена пропорційно відпрацьованому часу (ставки за посадою), якщо працівник обіймає 0,5 посади:

8000 грн х 0,5 = 4000 грн

Доплата до мінімальної заробітної плати:

4000 – 3750 = 250 грн

Заробітна плата працівника-сумісника в квітні:

3750 грн (зарплата виходячи з окладу) + 250 грн (доплата до мінімальної заробітної плати) = 4000 грн

Зазначена заробітна плата має бути виплачена працівникові, якщо він відпрацював у квітні всі робочі дні та години, встановлені для нього індивідуальним графіком роботи.

ПРИКЛАД 2

Оплата праці сумісника при невиконанні місячної норми праці

На підприємстві працює зовнішній сумісник (прибиральниця) на умовах неповного робочого дня — 2 робочі години (далі — р. г.) в день за 8-годинного робочого дня (далі — р. д.) на підприємстві, тобто фактично вона обіймає 0,25 (2/8 або 1/4) посади.

Норма робочого часу в квітні у працівниці відповідно до індивідуального графіка роботи становила 44 р. г. (22 р. д. по 2 р. г.), а на підприємстві — 176 р. г. (22 р. д. по 8 р. г.). У квітні працівниця хворіла з 14 по 18 квітня (5 р. д.), тому в цьому місяці відпрацювала лише 34 р. г. (17 р. д. по 2 р. г.).

Оклад за повною посадою прибиральниці — 7000 грн, а оклад працівниці відповідно до індивідуального графіка роботи — 1750 грн (7000 грн х 0,25). Крім того, працівниці нараховується доплата за роботу з дезінфікуючими засобами в розмірі 10% окладу пропорційно відпрацьованому часу, що як доплата за роботу в несприятливих умовах праці не включається до мінімальної заробітної плати (ч. друга ст. 3-1 Закону про оплату праці).

Заробітна плата працівниці за відпрацьований час у квітні виходячи з окладу:

1750 грн : 44 р. г. х 34 відпрац. р. г. = 1352,27 грн

або

7000 грн : 176 р. г. х 34 відпрац. р. г. = 1352,27 грн

Мінімальна заробітна плата, обчислена пропорційно відпрацьованому часу працівницею в квітні:

8000 грн : 176 р. г. х 34 відпрац. р. г. = 1545,45 грн

Доплата до мінімальної заробітної плати:

1545,45 – 1352,27 = 193,18 грн

Доплата за роботу з дезінфікуючими засобами в квітні (обчислюється пропорційно відпрацьованому часу в цьому місяці):

1750 грн х 10% : 44 р. г. х 34 відпрац. р. г. = 135,23 грн

Заробітна плата працівниці в квітні:

1352,27 грн (зарплата виходячи з окладу) + 193,18 грн (доплата до мінімальної заробітної плати) + 135,23 грн (доплата за роботу з дезінфікуючими засобами) = 1680,68 грн

ПРИКЛАД 3

Оплата праці сумісника, якому встановлена погодинна оплата праці

Працівнику-суміснику встановлена погодинна оплата праці з годинною ставкою 50 грн. Він працює на умовах неповного робочого тижня і неповного робочого дня — по 6 робочих годин в день в робочі дні: понеділок, середа, п’ятниця. У квітні працівник відпрацював 78 робочих годин (13 р. д. х 6 р. г.), передбачених графіком його роботи.

Заробітна плата працівника-сумісника в квітні:

50 грн х 78 відпрац. г. = 3900 грн

В даному випадку працівнику не нараховується доплата до мінімальної заробітної плати в місячному розмірі, в тому числі до мінімальної заробітної плати, обчисленої пропорційно до відпрацьованого часу в місяці, оскільки при оплаті праці працівника виконана інша державна мінімальна гарантія: годинна ставка встановлена в розмірі не менше мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі (50 грн > 48 грн).

_____________________________________________________________________________

Якщо працівник є внутрішнім сумісником, то визначення нарахованої заробітної плати, яка порівнюється з мінімальною заробітною платою, здійснюється за кожним місцем роботи (посади) окремо, оскільки з працівником-сумісником за кожним місцем роботу укладається трудовий договір і встановлюється порядок оплати праці (оклад, доплати, надбавки, премії тощо). Підсумовування заробітної плати внутрішнього сумісника, нарахованої за двома (трьома і т. д.) місцями роботи (посадами) на одному підприємстві, для її порівняння з мінімальною заробітною платою в місячному розмірі законодавством не передбачено. Тобто нарахована за кожним місцем роботи (посадою) окремо заробітна плата має порівнюватися з мінімальною заробітною платою (в місячному розмірі або обчисленої пропорційно до виконаної норми праці).³⁶

ПРИКЛАД 4

Оплата праці внутрішнього сумісника

На підприємстві з 5-денним робочим тижнем і 8-годинним робочим днем працює жінка – внутрішній сумісник. За основною посадою (секретар) вона працює 6 робочих годин (далі — р. г.) в день (з 8.00 до 12.00 і з 12.30 до 14.30) — обіймає 0,75 посади, а за сумісництвом (кур’єр) — 4 р. г. в день (з 14.30 до 18.30) — обіймає 0,5 посади. У працівниці в квітні норма робочого часу відповідно до індивідуального графіка роботи становить: за основним місцем роботи — 132 р. г. (22 р. д. по 6 р. г.), за сумісництвом — 88 р. г. (22 р. д. по 4 р. г.). Норма робочого часу в квітні на підприємстві — 176 р. г. (22 р. д. по 8 р. г.). У квітні працівниця виконала встановлену для неї індивідуальну норму робочого часу як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

За основним місцем роботи оклад за повною посадою (секретаря) — 7500 грн, у працівниці відповідно до індивідуального графіка роботи — 5625 грн (7500 грн х 0,75).

За сумісництвом оклад за повною посадою (кур’єра) — 7000 грн, у працівниці відповідно до індивідуального графіка роботи — 3500 грн (7000 грн х 0,5).

Визначимо заробітну плату працівниці в квітні за кожною посадою окремо.

1. Основне місце роботи.

Оскільки працівниця в квітні виконала індивідуальну норму робочого часу, визначимо розмір її заробітної плати (відповідно до відпрацьованого часу або ставки за посадою):

7500 грн : 176 р. г. х 132 відпрац. г. = 5625 грн   або

7500 грн х 0,75 = 5625 грн

Мінімальна місячна заробітна плата, обчислена пропорційно до відпрацьованого часу працівницею в квітні:

8000 грн : 176 р. г. х 132 відпрац. р. г. = 6000 грн   або

8000 грн х 0,75 = 6000 грн

Доплата до мінімальної заробітної плати:

6000 – 5625 = 375 грн

Заробітна плата працівниці в квітні:

5625 грн (зарплата виходячи з окладу) + 375 грн (доплата до мінімальної заробітної плати) = 6000 грн

2. Місце роботи за сумісництвом.

Оскільки працівниця в квітні виконала індивідуальну норму робочого часу, визначимо розмір її заробітної плати (відповідно до відпрацьованого часу або ставки за посадою):

7000 грн : 176 р. г. х 88 відпрац. г. = 3500 грн   або   7000 грн х 0,5 = 3500 грн

Мінімальна місячна заробітна плата, обчислена пропорційно до відпрацьованого часу працівницею в квітні:

8000 грн : 176 р. г. х 88 відпрац. г. = 4000 грн   або   8000 грн х 0,5 = 4000 грн

Доплата до мінімальної заробітної плати:

4000 – 3500 = 500 грн

Заробітна плата працівниці в квітні:

3500 грн (зарплата виходячи з окладу) + 500 грн (доплата до мінімальної заробітної плати) = 4000 грн

3. Сумарна заробітна плата працівниці в квітні за двома місцями роботи:

6000 грн (основне місце роботи) + 4000 грн (місце роботи за сумісництвом) = 10 000 грн

__________________________________________________________________________

Оподаткування заробітної плати сумісників

Оподаткування заробітної плати працівника за місцем роботи за сумісництвом провадиться в тому ж порядку, що і за основним місцем роботи, але має деякі особливості. На заробітну плату працівника-сумісника нараховується єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ), а із заробітної плати працівника за сумісництвом в загальному порядку утримуються податок на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) і військовий збір (далі — ВЗ).

Оподаткування заробітної плати зовнішніх сумісників

Кожен роботодавець працівника – зовнішнього сумісника в загальновстановленому порядку нараховує ЄСВ, утримує ПДФО і ВЗ самостійно (окремо).

Застосування обмеження щодо максимального розміру заробітної плати, з якого сплачується ЄСВ (згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону № 2464 — 15 розмірів мінімальної заробітної плати, у 2025 році згідно зі статтею 39 Закону про Держбюджет-2025 — 20 розмірів мінімальної заробітної плати), здійснюється роботодавцями зовнішнього сумісника також окремо. Але нюансом сплати ЄСВ є те, що, на відміну від основного місця роботи, за місцем роботи за сумісництвом ЄСВ нараховується на фактично нараховану працівнику заробітну плату (дохід) незалежно від її розміру за встановленою для роботодавця ставкою. Якщо ж нарахована працівникові за місцем роботи за сумісництвом заробітна плата (дохід) менше мінімальної заробітної плати, то сплачувати ЄСВ з мінімальної заробітної плати і доплачувати ЄСВ до розміру мінімального страхового внеску (у 2025 році становить 1760 грн) не потрібно³⁷ (абз. третій ч. 5 ст. 8 Закону № 2464).

Статтею 169 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) встановлено деякі особливості застосування податкової соціальної пільги (далі — ПСП) до заробітної плати. Так, платник податків може скористатися ПСП тільки за одним місцем роботи. Тобто сумісник має право самостійно вибрати місце застосування ПСП. Для реалізації права на застосування ПСП працівник має подати заяву відповідному роботодавцю (п. 169.1, пп. 169.2.1, 169.2.2 ПКУ).

Якщо до заробітної плати працівника за основним місцем роботи застосувати ПСП не можна (заробітна плата перевищує дохід, що дає право на застосування ПСП), а до заробітної плати за сумісництвом можна (заробітна плата не перевищує дохід, що дає право на застосування ПСП), то працівникові вигідніше подати роботодавцю, у якого він працює за сумісництвом, заяву про самостійне обрання місця застосування ПСП. Якщо ПСП застосовується за основним місцем роботи, то її вже не можна застосувати до заробітної плати за місцем роботи за сумісництвом незалежно від її розміру.

Крім того, бувають випадки, коли сума ПСП є більшою ніж сума заробітної плати за одним з місць роботи. При застосуванні ПСП у такому місці роботи її частина «пропадає», тому місцем застосування ПСП краще вибрати місце роботи, де заробітна плата перевищує суму ПСП, але дає право на її застосування (здебільшого це стосується працівників, які мають двох і більше дітей, оскільки ПСП застосовується на кожну дитину³⁸).

Оподаткування заробітної плати внутрішніх сумісників

Внутрішніми сумісниками вважаються працівники, які працюють в однієї юридичної особи. При цьому буває, що юридична особа має відокремлені підрозділи (далі — філії), і працівник за основним місцем роботи працює в головному підприємстві, а за сумісництвом — в філії або навпаки. Також трапляється, що працівник працює за основним місцем роботи в одній філії юридичної особи, а за сумісництвом — в іншій її філії.

Якщо працівник за основним місцем роботи працює в головному підприємстві, а за сумісництвом — в його філії, при цьому така філія має повноваження щодо нарахування заробітної плати, сплати податкових зобов’язань, подання звітності (Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску; далі — Податковий розрахунок) по своїх працівниках, код згідно з ЄДРПОУ (окремий баланс), то працівнику-суміснику, який працює в головному підприємстві та у вказаній філії, заробітна плата нараховується за двома місцями роботи окремо (у філії — як зовнішньому суміснику).

Якщо працівник за основним місцем роботи працює в одній філії юридичної особи, а за сумісництвом — в іншій філії юридичної особи, і обидві такі філії мають повноваження щодо нарахування заробітної плати, сплати податкових зобов’язань, подання звітності, код згідно з ЄДРПОУ (окремий баланс), то працівнику-суміснику заробітна плата нараховується окремо в двох цих філіях (в одній — як «основному» працівнику, в іншій — як зовнішньому суміснику).

Оскільки, як зазначалося вище, ПСП застосовується виключно за одним місцем роботи, то при нарахуванні працівнику заробітної плати в головному підприємстві та філії або в двох «незалежних» філіях однієї юридичної особи ПСП можна застосувати до його заробітної плати тільки за одним місцем роботи. При цьому таким місцем роботи може бути як те, де працівник працює за основним місцем, так і те, де він працює за сумісництвом. При визначенні права на застосування ПСП у цьому випадку дохід працівника розраховується окремо за кожним місцем роботи (дохід за основним місцем роботи і за місцем роботи за сумісництвом не підсумовується). Окремо нараховується і ЄСВ в таких філіях, при цьому максимальна величина бази нарахування ЄСВ філіями застосовується окремо.

Якщо філія(ї) не має(ють) повноважень від головного підприємства – юридичної особи на нарахування заробітної плати своїм працівникам, сплату податкових зобов’язань, не подає(ють) звітність, а за неї (них) це робить головне підприємство, то нарахований дохід за основним місцем роботи і місцем роботи за сумісництвом працівника головного підприємства і філії(й), тобто внутрішнього сумісника, з метою обкладення ПДФО, ВЗ та ЄСВ підсумовується юридичною особою.

ПСП в такому випадку застосовується лише у разі, якщо сукупний місячний дохід внутрішнього сумісника, який нараховується юридичною особою, не перевищує розмір доходу, що дає право на застосування ПСП.

База нарахування ЄСВ в межах максимальної величини для внутрішнього сумісника визначається виходячи з сукупної заробітної плати, нарахованої за основним місцем роботи і за місцем (місцями) роботи за сумісництвом юридичною особою.

Якщо працівник є внутрішнім сумісником, а його сукупна заробітна плата (дохід) за двома і більше місцями роботи у «основного» роботодавця в розрахунку на місяць менше мінімальної заробітної плати, то ЄСВ сплачується з мінімальної заробітної плати.³⁹

У додатку Д1 Податкового розрахунку заробітна плата (дохід) внутрішнього сумісника за кожним місцем роботи (посадою) відображається в окремому рядку, при цьому в реквізиті 21 «Ознака наявності трудової книжки (1 – так, 0 – ні)» заробітна плата (дохід) за основним місцем роботи відображається з кодом 1, за місцем (місцями) роботи за сумісництвом — з кодом 0. У додатку 4ДФ Податкового розрахунку заробітна плата (дохід) внутрішнього сумісника підсумовується за двома і більше місцями роботи і відображається в одному рядку.³⁹ В місяці прийняття на роботу та в місяці звільнення внутрішнього сумісника графи 7 «Дата прийняття на роботу» та 8 «Дата звільнення з роботи» додатка 4ДФ не заповнюються.

³⁹ Див. також роз’яснення ДПСУ (підкатегорія 201.04.01 ЗІР) на стор. 121 цього номера, ІПК ДФСУ від 22.05.2019  № 2295/6/99-99-13-03-02-15/ІПК та консультацію «Відображення в Податковому розрахунку внутрішнього сумісника, якого одночасно прийнято на дві посади, а його загальний місячний дохід менше мінімальної заробітної плати» В. П. Боршовської, посадової особи Пенсійного фонду України, в журналі «Все про працю і зарплату» відповідно № 6/2019, стор. 111, та № 4/2021, стор. 84.

ПРИКЛАД 5

Оподаткування заробітної плати внутрішнього сумісника

На підприємстві працює внутрішній сумісник: за основним місцем роботи він обіймає 0,5 посади, за сумісництвом — 0,3 посади. За основним місцем роботи оклад за повною посадою — 10 000 грн, у працівника — 5000 грн (10 000 грн х 0,5). За сумісництвом оклад за повною посадою — 9000 грн, у працівника — 2700 грн (9000 грн х 0,3). У квітні працівник виконав встановлену йому індивідуальну норму робочого часу як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Сумарна заробітна плата працівника в квітні: 5000 + 2700 = 7700 грн

Оскільки сумарна заробітна плата працівника в квітні за двома місцями роботи є меншою ніж мінімальна заробітна плата (7700 грн < 8000 грн), то ЄСВ у цьому місяці сплачується за працівника з мінімальної заробітної плати і становить:

8000 грн х 22% = 1760 грн

Враховуючи, що сумарна заробітна плата працівника в квітні перевищила граничний розмір доходу, який дає право на застосування ПСП (7700 грн > 4240 грн), то ПСП у цьому місяці до заробітної плати працівника не застосовується.

Сума ПДФО, що утримується із заробітної плати працівника:

7700 грн х 18% = 1386 грн

Сума ВЗ, що утримується із заробітної плати працівника:

7700 грн х 5% = 385 грн

Сума заробітної плати, що підлягає виплаті працівнику «на руки»:

7700 – 1386 – 385 = 5929 грн

________________________________________________________________________

Індексація заробітної плати сумісників

Відповідно до статті 10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 № 1282-XII індексація доходів працівників проводиться за основним місцем роботи. Доходи працівника від роботи за сумісництвом, на умовах погодинної оплати поза основним місцем роботи індексуються в розмірі, що з урахуванням оплати праці за основним місцем роботи не перевищує ПМПО.

Пунктом 7 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, встановлено, що особі, яка працює за сумісництвом, видається на її вимогу за основним місцем роботи довідка про розмір доходу, що підлягає індексації, та проіндексованого доходу. На підставі цієї довідки провадиться індексація доходів від роботи за сумісництвом у межах суми, що не перевищує ПМПО, з урахуванням отриманої заробітної плати за основним місцем роботи.

Таким чином, спочатку індексується заробітна плата за основним місцем роботи, після чого працівнику на його вимогу видається довідка про суму проіндексованої заробітної плати та суму індексації за основним місцем роботи, на підставі якої приймається рішення про можливість проведення індексації заробітної плати за місцем роботи за сумісництвом. За відсутності зазначеної довідки заробітна плата працівника за місцем роботи за сумісництвом не індексується.

Якщо працівник за основним місцем роботи працює на умовах повної зайнятості, при цьому він виконав місячну норму праці й отримав суму індексації, обчислену з розміру ПМПО (наприклад, у місяці 2025 року проіндексована сума становила 3028 грн), то на іншому місці (місцях) роботи, де він працює за сумісництвом, заробітна плата не індексується.⁴⁰

Якщо працівник на двох місцях роботи працює на неповні ставки за посадою, при цьому сукупно (на двох посадах) робота здійснюється на ставку, що перевищує одиницю (наприклад, за основним місцем роботи працівник обіймає 0,75 посади і за сумісництвом — 0,5 посади, тобто сукупно на двох місцях роботи обіймає 1,25 посади), то спочатку індексується заробітна плата за основним місцем роботи. Якщо сума проіндексованої заробітної плати за основним місцем роботи менше ПМПО, то працівнику на його вимогу видається довідка, на підставі якої за сумісництвом індексується сума заробітної плати, що дорівнює різниці між розміром ПМПО і розміром проіндексованої заробітної плати за основним місцем роботи.⁴¹

Надання відпусток сумісникам

Оскільки сумісники працюють на умовах трудового договору, вони, як і «основні» працівники, мають право на оплачувані щорічні відпустки.⁴²

Частиною третьою статті 56 КЗпП визначено, що робота на умовах неповного робочого часу (в т. ч. робота сумісників, які працюють на умовах неповного робочого дня; — Авт.) не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

При цьому до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку за сумісництвом, зараховуються відпрацьовані працівником-сумісником календарні дні, незалежно від тривалості зайнятості працівника протягом робочого дня (зміни).⁴³

Як працівники, що працюють за трудовим договором, сумісники на роботі за сумісництвом мають право і на соціальні відпустки, передбачені статтями 17 – 19-1 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки): відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відпустка у зв’язку з усиновленням дитини, оплачувана додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, відпустка при народженні дитини.⁴⁴

Для сумісників встановлено гарантії за часом надання відпусток. Так, згідно з пунктом 6 частини сьомої статті 10 Закону про відпустки сумісникам до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві за їх бажанням надається щорічна відпустка повної тривалості одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Для отримання такої відпустки суміснику необхідно проінформувати роботодавця за сумісництвом про період надання щорічної відпустки за основним місцем роботи (підтвердженням часу надання такої відпустки може бути довідка з основного місця роботи).

Якщо тривалість відпустки за основним місцем роботи більше ніж тривалість відпустки за сумісництвом, суміснику за його бажанням в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 14 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки).

Наприклад, якщо за основним місцем роботи щорічна відпустка надається тривалістю 30 календарних днів, а на роботі за сумісництвом тривалість щорічної відпустки становить 24 календарні дні, працівник на роботі за сумісництвом має право на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 6 календарних днів (30 к. р. д. – 24 к. р. д.).

Звертаємо увагу, що сумісник може і не скористатися двома вищенаведеними гарантіями, а продовжувати працювати за сумісництвом в період щорічної відпустки за основним місцем роботи.

Оскільки залежно від умов праці (положень колективного договору) тривалість щорічної відпустки на основній роботі та на роботі за сумісництвом може бути різною, то в разі, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки на роботі за сумісництвом більше, ніж за основним місцем роботи, працівник може:

– приступити до роботи за основним місцем роботи, а за сумісництвом — продовжувати перебувати у відпустці;

– приступити до роботи за основним місцем роботи і за сумісництвом та скористатися правом на отримання грошової компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки (ст. 24 Закону про відпустки);

– оформити за основним місцем роботи відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки) до закінчення щорічної відпустки за місцем роботи за сумісництвом.⁴⁵

Оплата щорічних відпусток сумісникам здійснюється у загальновстановленому порядку.⁴⁶ Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки провадиться за основним місцем роботи і за місцем роботи за сумісництвом окремо.⁴⁵

При наданні сумісникам щорічних додаткових відпусток за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки), за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки) необхідно враховувати, що ці відпустки надаються залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. До стажу роботи, що дає право на зазначені щорічні додаткові відпустки, зараховуються дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах у шкідливих і важких умовах праці або з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади.

Додаткова відпустка за ненормований робочий день може надаватися сумісникам, якщо для них наказом керівника був введений вказаний режим роботи, в тому числі, як зазначалося вище, для працівників з неповним робочим днем.⁴⁷ Тривалість такої відпустки визначається колективним договором підприємства.

Що стосується оплати додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, то відповідно до статті 217 КЗпП на час таких відпусток за працівниками тільки за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.⁴⁸ За сумісництвом оплата часу додаткових відпусток у зв’язку з навчанням законодавством не передбачена. Тому на період додаткової оплачуваної відпустки у зв’язку з навчанням, що надається за основним місцем роботи, на роботі за сумісництвом слід надавати працівнику відпустку без збереження заробітної плати згідно з пунктом 14 частини першої статті 25 Закону про відпустки.⁴⁹ Але оплата часу навчальної відпустки за місцем роботи за сумісництвом може бути передбачена колективним договором, оскільки він може передбачати додаткові гарантії порівняно з чинним законодавством (ст. 13 КЗпП).

Творча відпустка, передбачена статтею 16 Закону про відпустки, за місцем роботи за сумісництвом не надається, оскільки вона надається лише за основним місцем роботи (п. 1 Умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.98 № 45).

Фінансування видатків на відшкодування витрат на оплату відпусток, що надаються особам, віднесеним до категорій 1 і 2 «чорнобильців», здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що надаються «чорнобильському» Фонду відповідно до норм Закону України «Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» від 10.02.2000 № 1445-III. Підпунктом 9 пункту 4 та пунктом 5 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936, передбачено, що виплата компенсацій та допомог певних видів, в тому числі оплата додаткової відпустки громадянам, що надається відповідно до пункту 22 частини першої статті 20 та пункту 1 частини першої статті 21, пункту 3 частини третьої статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи» тривалістю 14 робочих (16 календарних) днів, проводиться за рахунок коштів державного бюджету тільки один раз протягом відповідного календарного року за основним місцем роботи громадян підприємствами.

Отже, за місцем роботи за сумісництвом зазначена «чорнобильська» відпустка не надається і не оплачується.⁵⁰

Сумісники і середня кількість працівників

При складанні різної звітності, визначенні права на пільгове оподаткування та застосування спрощеної системи оподаткування, а також при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів⁵¹ потрібно розраховувати середню кількість працівників (облікову, середньооблікову) у звітному періоді. Порядок обліку сумісників у зазначених випадках встановлено в Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286.

Підпунктом 2.6.1 цієї Інструкції визначено, що зовнішні сумісники (прийняті на роботу з інших підприємств) не включаються до облікової кількості штатних працівників, а внутрішні сумісники (які отримують менше однієї або півтори, дві ставки) враховуються як одна фізична особа.

Аналогічно включаються (не включаються) сумісники до середньооблікової кількості штатних працівників.

Таким чином, при заповненні реквізитів 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб» та 102 «Облікова кількість штатних працівників» заголовної частини Податкового розрахунку зовнішні сумісники не враховуються, а внутрішні сумісники (незалежно від ставки за посадами) враховуються як одна особа.

Вибір варіанту додаткової роботи

Будь-який роботодавець зацікавлений не тільки в якісному виконанні працівником дорученої роботи, але і в економії коштів. Крім сумісництва, одним з видів додаткової роботи є суміщення професій або посад.⁵² Оскільки прийняття на роботу сумісника і виконання суміщення посад (професій) можливі тільки за наявності вакантної посади, у роботодавців досить часто виникає питання, що вигідніше: прийняти на роботу сумісника чи запропонувати суміщення штатному працівнику (працівникам)?

Відповідь на це запитання залежить від конкретної ситуації. Якщо ж керуватися тільки фінансовою стороною питання, то економічний ефект того чи іншого варіанту залежить від розміру доплати за суміщення посад (професій).

Наприклад, якщо на підприємстві є вакансія з повним окладом 10 000 грн, яка в штатному розписі розділена на дві по 0,5 посади, то в разі прийняття на обидві ставки сумісників, кожен з яких буде отримувати 50% повного окладу вакансії, тобто по 5000 грн, в сумі зарплата обох сумісників дає повний оклад за посадою — 10 000 грн (5000 + 5000). Якщо до виконання обов’язків за вакантною посадою залучити двох штатних працівників підприємства на умовах суміщення з виплатою доплати за суміщення, наприклад, в розмірі 70% окладу за своєю частиною вакансії, то кожному працівникові необхідно буде виплатити по 3500 грн (5000 грн х 70%), а розмір загальної доплати за суміщення по вакансії буде становити 7000 грн (3500 грн х 2), що менше, ніж заробітна плата обох сумісників, прийнятих на вакансії (7000 грн < 10 000 грн). За такого розміру доплати за суміщення роботодавцю вигідніше запровадити суміщення посад.

На завершення, наводимо таблицю з різними видами додаткової роботи, детально розглянутими в поточному номері, з їхніми схожістю та відмінностями.

Таблиця

Схожість та відмінності видів додаткової роботи

Види додаткових робіт або обов’язків
Сумісництво		Суміщення професій (посад)	Виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника	Розширення зони обслуговування і збільшення обсягу робіт	Тимчасове замісництво
зовнішнє	внутрішнє
Умови роботи
Виконання, крім своєї основної роботи, іншої роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на іншому підприємстві або у роботодавця – фізичної особи	Виконання, крім своєї основної роботи, іншої роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж підприємстві	Виконання поряд зі своєю основною роботою, передбаченою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою)	Виконання поряд зі своєю основною роботою, обумовлено ю трудовим договором, обов’язків тимчасово відсутнього працівника	Виконання поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткового обсягу робіт за однією і тією ж професією або посадою	Виконання службових обов’язків за посадою тимчасово відсутнього працівника із увільненням від виконання своєї роботи, обумовленої трудовим договором
Місце роботи
На іншому підприємстві	На одному і тому ж підприємстві
Трудовий договір
Укладається		Не укладається
Підстава для допуску до роботи
Наказ керівника підприємства про прийняття на роботу за сумісництвом		Наказ керівника підприємства про виконання додаткової роботи в порядку суміщення професій (посад)	Наказ керівника підприємства про виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника	Наказ керівника підприємства про розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт	Наказ керівника підприємства про тимчасове заміщення відсутнього працівника
Трудова книжка
Зберігається у працівника і надається за його бажанням за основним місцем роботи або за місцем роботи за сумісництвом для внесення відповідних записів
Запис про роботу або виконання додаткових обов’язків здійснюється за бажанням працівника			Запис про виконання додаткових обов’язків не здійснюється
Коли виконуються додаткові робота або обов’язки
У вільний від основної роботи час		В час, відведений для основної роботи			Згідно з графіком роботи працівника, якого тимчасово заміщують
Облік робочого часу
Відображається в табелі обліку робочого часу		Не відображається в табелі обліку робочого часу			Відображається в табелі обліку робочого часу
Оплата праці
Оплата за фактично виконану роботу відповідно до умов трудового договору з працівником і норм колективного договору		Доплата не обмежується максимальним розміром і встановлюється в межах економії фонду заробітної плати за тарифною ставкою (посадовим окладом) посади, що суміщується 1	Доплата до 100% тарифної ставки (посадового окладу) відсутнього працівника 1	Доплата не обмежується максимальним розміром і визначається наявністю економії за тарифними ставками і окладами, які могли б виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності працівників 1	Доплата у вигляді різниці між посадовим окладом працівника, якого тимчасово заміщують, і посадовим окладом за основною посадою
		Конкретний розмір доплати встановлюється з урахуванням норм колективного договору і зазначається в наказі керівника
Обмеження в оплаті та режимі роботи
Для працівників бюджетної сфери тривалість роботи за сумісництвом не обмежується		У бюджетній сфері розмір доплати не може бути більше 50% тарифної ставки (посадового окладу) за основною посадою працівника 2	У бюджетній сфері розмір доплати не може бути більше 50% тарифної ставки (посадового окладу) відсутнього працівника 2	У бюджетній сфері доплата здійснюється в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, або за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці 2	Доплата може не виплачуватися, якщо тимчасовим заступником відсутнього керівника є його штатний (перший) заступник, а виконання таких обов’язків передбачено його посадовою інструкцією
		Доплата не встановлюється керівникам бюджетних установ, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів цих установ та їх заступникам 2
Щорічна відпустка, компенсація за невикористану відпустку
Надаються (виплачуються) окремо від основної роботи		Окремо не надаються та не виплачуються. Надаються і виплачуються тільки за основним місцем роботи

_______________

¹ Згідно з додатком 3 до Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2019 – 2021 роки від 14.05.2019.

² Згідно з підпунктом 3 пункту 3 і пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 № 1298 та нормами інших постанов Уряду і наказів міністерств та відомств.