Виплата «лікарняних» при звільненні працівника

Перш ніж розглянути питання нарахування страхової виплати у вигляді «лікарняних» працівнику, який звільняється, з’ясуємо, чи можна звільнити працівника під час тимчасової непрацездатності, оскільки від цього залежить не тільки дата звільнення працівника, а й період, за який потрібно нарахувати «лікарняні» працівнику.

Особливості звільнення працівника під час його тимчасової непрацездатності

Трудове законодавство не містить заборони на звільнення працівника під час його тимчасової непрацездатності в усіх випадках припинення трудового договору, зазначених у статті 36 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), крім випадків розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Це випливає з частини третьої статті 40 КЗпП, якою, зокрема, встановлено таке:

«Не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктами 5 і 13 частини першої цієї статті), <…>. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. <…>».

Нагадаємо, що випадки розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця наведено у пунктах 1 – 14 частини першої статті 40 КЗпП, а додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов наведено у пунктах 1 – 6 частини першої статті 41 КЗпП.

Згідно з частиною третьою статті 41 КЗпП розірвання трудового договору у випадках, передбачених пунктами 1 – 3, 4 – 5 частини першої та частиною другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40 КЗпП (тобто не допускається в період тимчасової непрацездатності працівника).

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 № 9 (далі — Постанова ВСУ № 9) роз’яснено, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності (ч. третя ст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до законодавства провадиться з ініціативи роботодавця.

Крім підстав, встановлених статтями 40 і 41 КЗпП, за ініціативою роботодавця провадиться звільнення працівників у випадках:

• порушення встановлених правил прийняття на роботу (ст. 7 КЗпП);
• обмеження спільної роботи близьких родичів на одному і тому ж підприємстві, якщо у зв’язку з виконанням трудових обов’язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному (ст. 25-1 КЗпП).

Крім підстав звільнення працівників з ініціативи роботодавця, передбачених КЗпП, законодавством можуть бути передбачені й інші випадки (підстави) звільнення працівників, які кваліфікуються як звільнення з ініціативи роботодавця.

Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок про його тимчасову непрацездатність (п. 17 Постанови ВСУ № 9).

Таким чином, в мирний час забороняється звільнення працівника з ініціативи роботодавця (тобто у випадках, зазначених у статтях 40 і 41 КЗпП, та в інших передбачених законодавством випадках) в період тимчасової непрацездатності працівника (до її закінчення), крім його звільнення:

– за пунктом 5 частини першої статті 40 КЗпП — у разі нез’явлення на роботу протягом більш як 4 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні (за працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності);

– за пунктом 13 частини першої статті 40 КЗпП — у разі відмови працівника Бюро економічної безпеки України (далі — БЕБ) від проходження атестації або прийняття атестаційною комісією рішення про неуспішне проходження працівником БЕБ атестації, що здійснюється відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення роботи Бюро економічної безпеки України»;

– у разі повної ліквідації підприємства, установи, організації (далі — підприємство).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136) у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність.

Таким чином, як в мирний час, так і під час дії воєнного стану працівник в період тимчасової непрацездатності може бути звільнений не з ініціативи роботодавця, зокрема, за угодою сторін (за пунктом 1 статті 36 КЗпП), у зв’язку із закінченням строку трудового договору (за пунктом 2 статті 36 КЗпП), за власним бажанням (статті 38, 39 КЗпП).¹

Звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності з ініціативи роботодавця в мирний час не допускається (крім звільнення за пунктами 5 і 13 частини першої статті 40 КЗпП та у випадку повної ліквідації підприємства), а дата звільнення переноситься на перший робочий день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності², в який роботодавець має провести з працівником остаточний розрахунок.

У період дії воєнного стану звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності з ініціативи роботодавця допускається, при цьому датою звільнення є перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності (ч. 1 ст. 5 Закону № 2136).³

У випадках, коли дата звільнення переноситься через тимчасову непрацездатність працівника, керівнику підприємства необхідно видати наказ, яким внести зміни до наказу про звільнення, виданого напередодні, і вказати, що дата звільнення працівника переноситься на перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності. Оскільки в наказі про звільнення має бути вказана конкретна дата звільнення працівника, то в новий (перенесений) день звільнення (перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності) потрібно видати ще один наказ про звільнення працівника із зазначенням конкретної дати звільнення або внести зміни до попереднього наказу про звільнення, якими визначити конкретну (остаточну) дату звільнення працівника.

Особливості виплати «лікарняних» працівникам при звільненні

Гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності визначає Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105).

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону № 1105 оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини 1 цієї статті, здійснюється за рахунок коштів роботодавця відповідно до Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 440 (далі — Порядок № 440).

Допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини 1 статті 15 Закону № 1105, виплачується Пенсійним фондом України (далі — ПФУ) застрахованим особам з 6-го дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) відповідно до законодавства, незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1 і 7 частини 1 статті 15 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання таких страхових випадків:

• тимчасова непрацездатність, в тому числі на період реабілітації, внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
• перебування в самоізоляції, обсервації, тимчасових закладах охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталях), закладах охорони здоров’я у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, а також на локалізацію та ліквідацію їх епідемій та спалахів на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 12 Закону № 1105 встановлено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з пунктами 1 і 2 Порядку № 440 оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, (далі — «лікарняні») застрахованій особі за рахунок коштів роботодавця здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Звертаємо увагу, що ні Закон № 1105, ні Порядок № 440 не містять норм, відповідно до яких оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюється незалежно від звільнення застрахованої особи (працівника) в період тимчасової непрацездатності.

Отже, на відміну від допомоги по тимчасовій непрацездатності, що виплачується за рахунок ПФУ застрахованим особам з 6-го дня непрацездатності незалежно від звільнення за весь період до відновлення працездатності або до встановлення інвалідності, оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюється тільки за дні перебування працівника у трудових відносинах з роботодавцем.⁴ Якщо працівника звільнено, то трудові відносини між працівником і роботодавцем припинено, відповідно, роботодавець не має обов’язку за свій рахунок нараховувати звільненому працівнику «лікарняні» за дні тимчасової непрацездатності, що припадають на період після дня звільнення працівника. Водночас за рахунок ПФУ «лікарняні» виплачуються вже звільненому працівнику починаючи з 6-го дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.⁵ При цьому надання роботодавцями страхових виплат застрахованим особам з 6-го дня непрацездатності за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням (погашенням цих витрат) ПФУ Законом № 1105 не передбачено.⁶

Виплата «лікарняних» при звільненні працівника не з ініціативи роботодавця

Якщо працівник звільняється не з ініціативи роботодавця (наприклад, за угодою сторін, за власним бажанням, у зв’язку із закінченням строку трудового договору), але в день звільнення або напередодні дня звільнення, зазначеного в наказі керівника підприємства, у працівника настала тимчасова непрацездатність, то він має право на оплату тимчасової непрацездатності, оскільки, як зазначено вище, таке право виникає з настанням непрацездатності в період роботи, включаючи день звільнення (ч. 1 ст. 12 Закону № 1105). При цьому «лікарняні» нараховуються за перші 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок роботодавця лише по день звільнення працівника (по останній день його перебування у трудових відносинах з роботодавцем), а з 6-го дня тимчасової непрацездатності — за рахунок ПФУ за весь період до відновлення працездатності або встановлення інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи (ч. 2 ст. 15 Закону № 1105).

ПФУ в листі від 20.04.2023 № 2800-030401-8/21921 (див. стор. 116 цього номера) повідомив, що якщо працівник 25.03.2023 звільняється у зв’язку із закінченням строку трудового договору і в цей день йому було видано листок непрацездатності (далі — ЛН) на період з 25.03.2023 по 30.03.2023, то допомога по тимчасовій непрацездатності на підставі зазначеного ЛН надається страхувальником за рахунок коштів ПФУ за 1 день непрацездатності.

Отже, в ситуації, про яку йдеться в листі ПФУ, працівник звільнявся у зв’язку із закінченням строку трудового договору (не з ініціативи роботодавця) та захворів в день звільнення 25.03.2023. У цій ситуації за один день хвороби — 25.03.2023, коли трудові відносини ще тривали (день звільнення — це останній день перебування працівника у трудових відносинах), «лікарняні» виплачуються за рахунок роботодавця, дні хвороби з 26.03.2023 по 29.03.2023, що припадають на перші 5 днів хвороби, роботодавцем не оплачуються (трудові відносини вже відсутні), а за один день хвороби — 30.03.2023, який є шостим і останнім днем хвороби, «лікарняні» виплачуються звільненому працівнику за рахунок ПФУ.

Якщо працівник звільняється, зокрема, за угодою сторін або за власним бажанням (не з ініціативи роботодавця), при цьому керівником підприємства видано наказ про звільнення працівника 03.11.2025, але в цей день працівник захворів, і хвороба тривала по 14.11.2025, то роботодавець за свій рахунок виплачує «лікарняні» тільки за день хвороби 03.11.2025, оскільки в цей день працівник перебував у трудових відносинах з роботодавцем (в цьому випадку дата звільнення працівника не переноситься на період після закінчення його непрацездатності). За дні хвороби працівника з 04.11.2025 по 07.11.2025, що припадають на перші 5 днів хвороби, роботодавець «лікарняні» не виплачує, оскільки ці дні хвороби припадають на період, коли працівник вже не перебував у трудових відносинах з роботодавцем (сторони по відношенню одна до одної більше не є роботодавцем (страхувальником) і працівником (застрахованою особою)). За рахунок ПФУ «лікарняні» виплачуються звільненому працівнику за період хвороби з 08.11.2025 по 14.11.2025 як за період починаючи з 6-го дня тимчасової непрацездатності за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення працівника.⁷

В цьому випадку роботодавець у день звільнення працівника — 03.11.2025 зобов’язаний видати йому копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні, провести з ним остаточний розрахунок (виплатити всі суми, що належать працівнику від підприємства), а також внести запис про звільнення до трудової книжки працівника, якщо вона зберігається у роботодавця, або на вимогу працівника внести запис про звільнення до його трудової книжки, якщо вона зберігається у працівника. Якщо працівник в день звільнення не працював (у т. ч. через хворобу), то всі належні йому суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (статті 47, 116 КЗпП).⁸

Звертаємо увагу на такий нюанс: в день звільнення працівника — 03.11.2025 роботодавець ще не матиме права та можливості нарахувати і виплатити працівнику «лікарняні» за один день хвороби — 03.11.2025, що оплачується за рахунок роботодавця, оскільки в цей день лікарем буде тільки сформований медичний висновок, на підставі якого по працівнику буде створений ЛН в Електронному реєстрі листків непрацездатності (далі — ЕРЛН).

Нагадаємо, що підставою для призначення застрахованій особі (працівнику) «лікарняних» є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність ЛН (ч. 1 ст. 23 Закону № 1105).

Згідно з пунктом 2 розділу II Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17.06.2021 № 1234 (далі — Порядок № 1234), ЛН формується в ЕРЛН на підставі інформації про медичний висновок у разі ідентифікації пацієнта як застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб (далі — РЗО) Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Сформований ЛН надсилається страхувальникам, з якими застрахована особа перебуває у трудових відносинах (за основним місцем роботи та за сумісництвом) через кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг ПФУ.

Дати відкриття та закриття ЛН відповідають датам початку строку дії та закінчення строку дії медичного висновку, на підставі якого сформований цей ЛН. ЛН вважається виданим через 7 днів після дати закриття ЛН та набуває статусу «готовий до сплати (виданий)» (п. 3 р. II Порядку № 1234).⁹

ПФУ та Фонд соціального страхування України у своїх роз’ясненнях¹⁰ повідомили, що електронний ЛН (далі — е-ЛН) створюється одразу зі статусом «закритий» та містить дату відкриття (початок непрацездатності) і дату закриття (планова дата одужання або наступного огляду). Потім е-ЛН змінює свій статус з «закритого» на «готовий до сплати» у день видачі — тобто через 7 днів після дати закриття для нарахування «лікарняних» (після дати відкриття — для нарахування «декретних»). Однак через технічні збої е-ЛН може не змінити свій статус попри вичерпання строків. У такому випадку потрібно орієнтуватись на дати — якщо після дати закриття, зазначеної в е-ЛН, пройшло 7 днів, на 8-й день з е-ЛН уже можна починати працювати і призначати за ним страхову виплату, навіть якщо його статус залишився «закритим». Лікар має можливість внести зміни до е-ЛН упродовж 7 днів від моменту створення, тож інформація, наявна в е-ЛН на 8-й день, є остаточною — роботодавець може розпочати призначення страхової виплати як за свій рахунок, так і за рахунок ПФУ.

Враховуючи вищевикладене, е-ЛН у день створення стає доступним для перегляду в кабінеті страхувальника (роботодавця) на вебпорталі електронних послуг ПФУ, але до дати закінчення строку його дії не може бути використаний страхувальником як підстава для нарахування страхової виплати. Після відображення е-ЛН в електронному кабінеті страхувальника (роботодавця) останній відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1105 протягом 10 робочих днів з дня закінчення строку його дії (зміни статусу на «готовий до сплати») призначає страхову виплату застрахованій особі, в тому числі тій особі, яка звільнилася.¹¹

Нараховані звільненому працівнику «лікарняні» за рахунок роботодавця виплачуються не раніше дня їх призначення та не пізніше найближчого після дня їх призначення строку, встановленого на підприємстві для виплати заробітної плати (ч. 2 ст. 24 Закону № 1105). «Лікарняні» за рахунок ПФУ за дні тимчасової непрацездатності, що припадають на період після звільнення особи, виплачуються такій особі безпосередньо ПФУ (без участі роботодавця) після звернення зазначеної особи до органу ПФУ за місцем свого проживання або за місцем обліку роботодавця.

Відповідно до пункту 3 розділу II Порядку № 1234 на підставі даних медичних висновків, що складають один випадок тимчасової непрацездатності, формуються ЛН в порядку черговості створення медичних висновків, кожен наступний із яких створюється як продовження першого та складають один страховий випадок. На підставі даних медичних висновків, що складають один випадок тимчасової непрацездатності та які містять посилання на запис у Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я про попередній медичний висновок, формуються ЛН, як продовження випадку непрацездатності, в порядку черговості, незалежно від статусу раніше сформованих ЛН (крім статусу «сформовано помилково»).

ЛН, сформований на підставі медичного висновку, дата початку періоду дії якого відповідає або передує даті припинення трудових відносин (припинення підприємницької або іншої діяльності особи), продовжується до фактичного закінчення випадку тимчасової непрацездатності, без урахування факту зміни статусу застрахованої особи в РЗО (п. 5 р. II Порядку № 1234).

Отже, на підставі ЛН, які були сформовані в день (до дня) звільнення працівника та складають один страховий випадок, «лікарняні» виплачуються за рахунок ПФУ на загальних підставах з 6-го дня непрацездатності. Кількість ЛН, що підлягають оплаті за рахунок ПФУ при звільненні працівника в період тимчасової непрацездатності, має визначатися за принципом, що вони видані за одним страховим випадком, що настав у період роботи.¹²

Якщо страховий випадок буде тривалим і по звільненому працівнику буде сформовано декілька ЛН за одним страховим випадком (в унікальному номері всіх е-ЛН буде співпадати перша його складова — номер випадку непрацездатності), то всі такі ЛН підлягають оплаті за рахунок ПФУ. Якщо по звільненому працівнику після закінчення одного ЛН одразу (з наступного дня) на підставі нового медичного висновку (з іншою категорією) буде сформовано ще один ЛН, який матиме інший номер випадку непрацездатності, то такий ЛН не підлягає оплаті за рахунок ПФУ, оскільки він сформований за іншим страховим випадком.

Звертаємо увагу: якщо працівник захворів в день звільнення (напередодні дня звільнення), то виплатити працівнику «лікарняні» за день (дні) хвороби, що оплачуються за рахунок роботодавця (що припадають на перші 5 днів хвороби), в день звільнення неможливо (ЛН ще не отримав статусу «готовий до сплати», а роботодавець або уповноважена ним особа ще не прийняли рішення про призначення працівнику страхової виплати, що вони зобов’язані зробити протягом 10 робочих днів — ч. 3 ст. 22, ч. 1 ст. 24 Закону № 1105), тому немає підстав вважати це порушенням статті 116 КЗпП, яка зобов’язує виплатити працівнику в день звільнення всі належні йому від підприємства суми. Але вказані «лікарняні» роботодавець зобов’язаний нарахувати та виплатити працівнику вже після його звільнення з дотриманням встановлених строків (див. вище).

Судова практика¹³ свідчить про те, що у разі виплати «лікарняних» працівнику після його звільнення немає підстав для нарахування працівнику середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (але не більш як за 6 місяців), що передбачено статтею 117 КЗпП, оскільки строки виплати «лікарняних» встановлені спеціальним законодавством (Законом № 1105), яким чітко регламентована «незалежність» виплати «лікарняних» від дати звільнення (це не стосується випадків, коли станом на день звільнення «лікарняні» за перші 5 календарних днів хвороби вже були призначені та нараховані працівнику, але з вини роботодавця не були виплачені в день звільнення).

Виплата «лікарняних» при звільненні працівника з ініціативи роботодавця

Якщо працівник звільняється з ініціативи роботодавця, але в день звільнення або напередодні дня звільнення, зазначеного в наказі керівника підприємства, у працівника настала тимчасова непрацездатність, то день звільнення переноситься на перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності (ч. 1 ст. 5 Закону № 2136, ч. третя ст. 40 КЗпП). В такому випадку трудові відносини продовжуються по день звільнення працівника, а за весь період тимчасової непрацездатності працівнику в загальному порядку нараховуються «лікарняні».¹⁴ При цьому роботодавець за свій рахунок виплачує «лікарняні» за перші 5 календарних днів тимчасової непрацездатності, а за рахунок ПФУ «лікарняні» виплачуються починаючи з 6-го дня тимчасової непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Для отримання коштів від ПФУ на виплату «лікарняних» роботодавець після зміни статусу е-ЛН на «готовий до сплати» протягом 10 робочих днів призначає страхову виплату застрахованій особі (ч. 1 ст. 24 Закону № 1105) та протягом 5 робочих днів з дати призначення страхової виплати подає до ПФУ заяву-розрахунок в електронній або паперовій формі. Фінансування страхувальників для надання страхових виплат здійснюється ПФУ протягом 3 робочих днів після надходження заяви-розрахунку (ч. 1 ст. 26 Закону № 1105, п.п. 4, 6 Порядку фінансування страхувальників для надання страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою правління ПФУ від 19.08.2025 № 28-1).

Наприклад, якщо працівника звільняють з ініціативи роботодавця у зв’язку із скороченням штату (за пунктом 1 статті 40 КЗпП), при цьому видано наказ про звільнення працівника 31 жовтня 2025 року, але працівник захворів 30 жовтня, і хвороба тривала по 18 листопада (вівторок) цього ж року, то дата звільнення працівника переноситься на перший робочий день, наступний за днем закінчення хвороби, а саме на 19 листопада (середа). В такому випадку працівнику виплачуються «лікарняні» за весь період хвороби з 30 жовтня по 18 листопада, при цьому роботодавець за свій рахунок виплачує «лікарняні» за перші 5 календарних днів хвороби — з 30 жовтня по 3 листопада, а за рахунок ПФУ «лікарняні» виплачуються за дні хвороби з 4 по 18 листопада, тобто починаючи з 6-го дня тимчасової непрацездатності за весь період до відновлення працездатності працівника.

Якщо у вищенаведеній ситуації у працівника почнеться нова хвороба (настане інший страховий випадок) у перенесений день звільнення 19 листопада, то, на думку автора, знову переносити день звільнення працівника немає підстав, оскільки вже закінчилася подія (зникла обставина) — хвороба, через яку переносилася первинна дата звільнення працівника (визначена первинним наказом про звільнення працівника).

Якщо працівник звільнився у визначену наказом про звільнення дату, а на наступний день захворів, то «лікарняні» за період такої хвороби колишньому працівнику вже не виплачуються (навіть за рахунок ПФУ), оскільки після дня звільнення особа втрачає статус застрахованої особи, а роботодавець — статус страхувальника щодо такої особи.¹⁵

Що стосується відповідальності роботодавця у разі затримки виплати працівнику «лікарняних», то слід враховувати таке.

Якщо станом на (перенесений) день звільнення працівника по ньому сформований (первинний) ЛН набув статус «готовий до сплати» (після дати закриття ЛН минуло 7 днів), страхувальник або уповноважена ним особа прийняли рішення про призначення працівнику «лікарняних» (ч. 3 ст. 22 Закону № 1105), працівнику були нараховані «лікарняні» за перші 5 календарних днів хвороби, що виплачуються за рахунок роботодавця, але такі «лікарняні» не були виплачені роботодавцем працівнику в (перенесений) день звільнення, то, як свідчить судова практика¹⁶, це є порушенням статті 116 КЗпП (виплата в день звільнення працівника не всіх сум, належних йому від підприємства), тому до роботодавця застосовується відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП у вигляді нарахування працівнику середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за 6 місяців. Суди це пояснюють тим, що у статті 116 КЗпП йдеться про виплату працівнику всіх сум, які належать йому від підприємства, що не обмежується лише заробітною платою, а включає в себе також інші нарахування, у тому числі й «лікарняні» за перші 5 календарних днів хвороби, що виплачуються за рахунок роботодавця. Враховуючи, що оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності здійснюється за рахунок коштів роботодавця, то такі кошти відносяться до виплат, які належать працівнику при звільненні та у разі несплати яких настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП.

Що стосується затримки виплати працівнику «лікарняних», що фінансуються за рахунок коштів ПФУ, то Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.07.2023 у справі № 552/16890/20 зробила такі правові висновки:

– з моменту надходження коштів Фонду (ПФУ) на оплату допомоги по тимчасовій непрацездатності на окремий рахунок роботодавця розпорядником таких коштів стає сам роботодавець, який зобов’язаний здійснити виплату застрахованій особі відповідного матеріального забезпечення в найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати;

– якщо страхові кошти перераховано до звільнення працівника і роботодавець став розпорядником таких коштів, то в розумінні частини першої статті 116 КЗпП такі кошти належать до виплат, які мають бути сплачені працівнику в день звільнення. Визначальною є обставина, чи є на момент звільнення працівника роботодавець розпорядником коштів, що належать до виплати звільнюваному працівнику, і хто винен у тому, що такі кошти не виплачені;

– якщо комісія з соціального страхування підприємства (наразі страхувальник або уповноважена ним особа) вчасно розглянула питання про оплату ЛН, роботодавець направив заяву-розрахунок, а Фонд (ПФУ) невчасно перерахував кошти, то відповідальність має нести Фонд (ПФУ);

– якщо комісія з соціального страхування підприємства чи роботодавець не вчинили таких дій, то відповідальність за невиплату такого відшкодування покладається на роботодавця.

Також Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові дійшла висновку, що якщо роботодавець умисно затягував прийняття рішення щодо призначення працівнику «лікарняних», які мають виплачуватися в тому числі за рахунок Фонду (зокрема, роботодавець тривалий строк з’ясовував правомірність формування лікарем медичного висновку та ЛН по працівнику) і не подав заяву-розрахунок до Фонду з метою отримання коштів для оплати періоду хвороби починаючи з 6-го дня хвороби, внаслідок чого працівник був позбавлений права оскаржити до суду (Фонду) рішення роботодавця (наприклад, про відмову у виплаті «лікарняних») та не отримував тривалий строк належні йому «лікарняні», то в цій ситуації саме роботодавець винний у несвоєчасній виплаті працівнику «лікарняних», в тому числі за рахунок Фонду, тому роботодавець має здійснити виплату таких «лікарняних» за свій рахунок, але під дію статті 117 КЗпП ця відповідальність не підпадає, оскільки йдеться про невиплату страхових коштів, а не коштів, що виплачуються за рахунок роботодавця (належних працівнику від підприємства). В цій ситуації втрати працівника у зв’язку з несвоєчасною виплатою «лікарняних» за рахунок Фонду компенсуються роботодавцем шляхом нарахування індексації вказаної виплати, оскільки абзацом третім частини 4 статті 32 Закону № 1105 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (яка діяла до 01.01.2023), передбачалось, що суми матеріального забезпечення, не одержані з вини органу, що призначає матеріальне забезпечення, виплачуються застрахованій особі за минулий час з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Наразі Закон № 1105 не містить норм про нарахування роботодавцем індексації у разі затримки призначення і надання страхової виплати працівнику, але встановлено, що роботодавець зобов’язаний здійснювати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 8 Закону № 1105) та несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам або уповноваженому органу управління внаслідок невиконання або неналежного виконання обов’язків, визначених цим Законом (п. 4 ч. 5 ст. 8 Закону № 1105).

Відповідно до пунктів 2, 8, 9 частини 1 статті 9 та статті 10 Закону № 1105 застрахована особа має право на отримання у разі настання страхового випадку страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом, оскарження дій (бездіяльності) страховика (його посадових осіб), роботодавця щодо надання страхових виплат та соціальних послуг, судовий захист своїх прав.

Пунктом 7 статті 41 Закону № 1105 встановлено, що якщо особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини ПФУ або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв’язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці» (тобто з виплатою компенсації працівникам втрати частини заробітної плати (страхової виплати) у зв’язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги).¹⁷

Оподаткування та відображення у звітності «лікарняних»,
нарахованих після звільнення працівника

Незалежно від того коли нараховуються «лікарняні» працівнику (під час перебування працівника у трудових відносинах чи після звільнення працівника), вони оподатковуються податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) та військовим збором (далі — ВЗ).¹⁸

Якщо «лікарняні» нараховуються та виплачуються працівнику під час перебування останнього у трудових відносинах з роботодавцем, то вони оподатковуються ПДФО і ВЗ на підставі підпункту 164.2.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) у складі заробітної плати¹⁹ та в додатку 4ДФ до Податкового розрахунку відображаються всією сумою в місяці їх нарахування і виплати у складі заробітної плати за ознакою доходу «101»²⁰. «Лікарняні», що припадають на два і більше суміжних місяці, з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування (тобто до місяців, за які вони нараховані) (абз. третій пп. 169.4.1 ПКУ).

На думку Державної податкової служби України (далі — ДПСУ)²¹, «лікарняні», нараховані та виплачені працівнику в наступні місяці після дати звільнення, оподатковуються ПДФО і ВЗ на підставі підпункту 164.2.20 ПКУ як інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ, та в додатку 4ДФ до Податкового розрахунку відображаються всією сумою в місяці їх нарахування та виплати за ознакою доходу «127». Податківці це пояснюють тим, що згідно з пунктом 3.2 розділу III Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, допомога по тимчасовій непрацездатності відноситься до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці. До того ж після звільнення працівника трудові відносини припинено, тому на момент нарахування «лікарняних» останні не можуть мати статус заробітної плати (виплати, що компенсує втрату заробітної плати), яка виплачується тільки за наявності трудових відносин.

Що стосується єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ), то відповідно до абзацу другого пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі — Закон № 2464) «лікарняні», що виплачуються як за рахунок роботодавця, так і рахунок ПФУ, є базою нарахування ЄСВ.²²

В додатку Д1 та загальній таблиці Податкового розрахунку «лікарняні» відображаються в місяці їх нарахування, при цьому в додатку Д1 перехідні «лікарняні» відображаються в розрізі місяців, за які вони нараховані. Тобто якщо «лікарняні» нараховані за період хвороби, що припадає на декілька суміжних місяців, то в додатку Д1 такі «лікарняні» відображаються в декількох рядках по кожному місяцю окремо (п. 1 р. ІV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4).²²

²² Детально про нарахування ЄСВ на «лікарняні» та відображення «лікарняних» в Податковому розрахунку йдеться у статті «Лікарняні та декретні: оподаткування і відображення у звітності» журналу «Все про працю і зарплату» № 12/2024, стор. 36

Якщо працівник звільнився, а «лікарняні» за дні хвороби, що припадають на період, коли працівник ще перебував у трудових відносинах з роботодавцем, а також за дні хвороби, що припадають на період після звільнення працівника, які оплачуються за рахунок ПФУ, нараховуються роботодавцем працівнику після звільнення (після формування ЛН і набуття ним статусу «готовий до сплати», прийняття рішення роботодавцем про призначення «лікарняних»), то, на думку ДПСУ²³, ЄСВ на такі «лікарняні» не нараховується. Аргументація ДПСУ така: по-перше, «лікарняні» не є платою за відпрацьований час, а згідно з абзацом другим частини 2 статті 7 Закону № 2464 після звільнення з роботи ЄСВ нараховується тільки на заробітну плату (дохід) за відпрацьований час; по-друге, після звільнення працівника роботодавець не є щодо нього страхувальником (не є платником ЄСВ), а працівник не є застрахованою особою (не є особою, за яку сплачується ЄСВ).

Хоча вищенаведена позиція ДПСУ дозволяє зекономити кошти роботодавцям (не потрібно сплачувати ЄСВ з «лікарняних»), автор з такою позицією ДПСУ не згоден, оскільки вона суперечить:

– абзацу сьомому пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464, яким встановлено, що платниками ЄСВ є підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності для осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності;

– абзацу другому пункту 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464, яким встановлено, що для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 (див. вище), ЄСВ нараховується на суму оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Також, на думку автора, абзац другий частини 2 статті 7 Закону № 2464, який посилається на абзац перший частини 2 статті 7 Закону № 2464, встановлює лише механізм визначення бази оподаткування ЄСВ у розрізі місяців (шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована) у разі нарахування працівнику після звільнення з роботи доходу за відпрацьований час, а не звільняє від сплати ЄСВ дохід за невідпрацьований час, який є базою нарахування ЄСВ згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464. Тобто абзац другий частини 2 статті 7 Закону № 2464 лише встановлює, що якщо працівнику після звільнення нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час, що включає декілька місяців (наприклад, виробничу премію за квартал, річну винагороду), то таку заробітну плату (дохід) потрібно розподіляти на кількість місяців, за які вона нарахована.

Отже, автор вважає, що якщо працівнику після звільнення вже колишнім роботодавцем нараховано «лікарняні» за дні хвороби, які припадають на період, коли працівник перебував у трудових відносинах з роботодавцем, то ЄСВ нараховується на такі «лікарняні», оскільки вони є базою нарахування ЄСВ згідно з абзацом другим пункту 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464.

В місяці нарахування роботодавцем звільненому працівнику «лікарняних» за дні хвороби, які припадають на період, коли працівник перебував у трудових відносинах з роботодавцем, такі «лікарняні» і нарахований на них ЄСВ відображаються в додатку Д1 із зазначенням в реквізиті 08 «Код категорії застрахованої особи» коду 29 (по інваліду — 36), при цьому в реквізиті 10 «Місяць та рік, за який проведено нарахування» зазначається місяць, на який припадають дні хвороби, за які нараховано «лікарняні», а в реквізиті 12 «Кількість календарних днів тимчасової непрацездатності» зазначається лише кількість календарних днів хвороби, які припадають на період трудових відносин та за які роботодавцем нараховано «лікарняні» (в тому числі за рахунок коштів ПФУ). Дні тимчасової непрацездатності, за які роботодавцем не нараховано «лікарняні» (які припадають на період після дня звільнення працівника), в реквізиті 12 не відображаються. Відображені в додатку Д1 «лікарняні», нараховані звільненому працівнику, відображаються в рядках 1.3, 2.1 розділу І загальної таблиці Податкового розрахунку, а нарахований на них ЄСВ відображається в рядку 3.1 розділу І вказаної таблиці. Не відображаються в додатку Д1 та в рядку 1.4 розділу І загальної таблиці Податкового розрахунку «лікарняні», які виплачені ПФУ безпосередньо звільненому працівнику за дні тимчасової непрацездатності, які припадають на період після дня звільнення працівника (тобто які роботодавець не нараховував і по яких заяву-розрахунок до ПФУ не подавав).