Виплата заробітної плати в натуральній формі

Згідно зі статтею 94 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та статтею 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону про оплату праці заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов’язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється.

Частиною третьою статті 23 Закону про оплату праці визначено, що колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 30% нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, крім товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищенаведеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 № 244 (далі — Постанова № 244) затверджено Перелік товарів, не дозволених для виплати заробітної плати натурою (далі — Перелік № 244).

До Переліку № 244 включено наступні товари:

– зброя, боєприпаси та інша продукція військового призначення, що випускається підприємствами оборонної промисловості;

– продукція, що має стратегічне значення за переліком, який визначається актами законодавства;

– вибухонебезпечні та отруйні речовини, наркотичні засоби;

– товари виробничо-технічного призначення;

– нафта і нафтопродукти;

– продукція хімічної промисловості, мінеральні добрива;

– продукція целюлозно-паперової промисловості;

– будівельні матеріали та вироби з них;

– лісоматеріали (крім матеріалів, одержаних під час лісозаготівель);

– товари медичної, фармацевтичної та мікробіологічної промисловості;

– благородні метали і коштовне каміння, вироби з них;

– всі види алкогольних напоїв, включаючи спирт і виноматеріали;

– непродовольчі товари народного споживання;

– продовольчі товари народного споживання промислової переробки, крім цукру, призначеного для розрахунків із сільськогосподарськими підприємствами і насінневими заводами, та водіями автотранспортних організацій, працівниками залізничного транспорту, які забезпечують перевезення цукрових буряків;

– продукція переробки ефіроолійних культур, крім олії рослинної, призначеної для розрахунків з працівниками сільськогосподарських підприємств;

– кокони шовкопряду;

– махорка, тютюн і тютюнові вироби;

– продукція звірівництва, хутро;

– вовна (сировина);

– шкіра та шкірсировина;

– сировина льону, конопель, бавовни для текстильної промисловості;

– лікарські рослини, рицина, хміль, мак;

– коренеплоди цукрових буряків і продукція їх переробки;

– продукція насінництва;

– продукція бджільництва, крім меду;

– племінне поголів’я тварин.

Як видно, Перелік № 244 включає досить багато товарів. При цьому пунктом 2 Постанови № 244 встановлено, що товари, які не входять до Переліку № 244, можуть використовуватися підприємствами для часткової виплати заробітної плати натурою.

Міністерство праці та соціальної політики України в листі від 09.04.2010 № 3701/0/14-10/13 повідомило, що до непродовольчих товарів народного споживання, які не можуть бути використані для виплати заробітної плати натурою, зокрема, можуть бути віднесені: готові тканини, одяг, взуття, головні убори, килимові та галантерейні вироби, товари культурно-побутового і господарського призначення, які використовуються безпосередньо населенням. До продовольчих товарів народного споживання, які не можуть бути використані для виплати заробітної плати натурою, належить продукція харчової промисловості, призначена для споживання населенням (без алкогольних напоїв). Тобто до непродовольчих і продовольчих товарів народного споживання відносяться готові вироби, призначені для безпосереднього використання населенням.

Звертаємо увагу, що не дозволяються для виплати заробітної плати натурою непродовольчі товари та продовольчі товари промислової переробки, крім цукру. При цьому в Переліку № 244 зазначена група товарів не розшифрована.

Але в даний час діє Номенклатура продукції промисловості (далі — НПП-2023), яка введена в дію з 1 січня 2024 року наказом Державної служби статистики України (далі — Держстат) від 08.11.2023 № 309.

НПП-2023 використовується для проведення державних статистичних спостережень стосовно виробництва промислової продукції за видами, але може бути використана і підприємствами як документ про види товарів, в тому числі які можуть (не можуть) бути виплачені в рахунок заробітної плати.

НПП-2023 містить, зокрема, секцію C «Продукція переробної промисловості», яка включає розділ 10 «Продукти харчові» (до нього включено, зокрема: м’ясо (свіже, охолоджене і заморожене) великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, коней і тварин родини конячих інших, свійської птиці; продукти м’ясні; риба, ракоподібні та молюски, перероблені та консервовані; картопля перероблена та консервована; соки фруктові та овочеві; фрукти та овочі, перероблені та консервовані іншим способом; олія та тваринні жири; маргарин і жири харчові подібні; продукти молочні, масло та сири; морозиво; продукція борошномельно-круп’яної промисловості; крохмалі та крохмальні продукти; хліб та вироби хлібобулочні; вироби борошняні кондитерські, торти та тістечка нетривалого та тривалого зберігання; сухарі та печиво сухе; вироби макаронні, локшина, кускус та вироби борошняні подібні; цукор; какао, шоколад та вироби кондитерські цукрові; чай і кава перероблені; прянощі та приправи; їжа та страви готові; дитяче харчування та продукти харчові дієтичні; продукти харчові інші), розділ 11 «Напої» та інші розділи.

Таким чином, до непродовольчих та продовольчих товарів народного споживання, які не можуть бути використані для виплати заробітної плати натурою, відносяться готові вироби і продукти, що пройшли промислову переробку, які призначені для безпосереднього використання і споживання населенням.

Що стосується виплати заробітної плати цукром, то, як випливає з Переліку № 244, цукор може використовуватися як натура для виплати заробітної плати сільськогосподарськими підприємствами і насінневими заводами, а також може бути наданий як заробітна плата водіям автотранспортних організацій, працівникам залізничного транспорту, які забезпечують перевезення цукрових буряків.

Галуззю, де натуральна форма виплати заробітної плати зазвичай прийнятна, є сільське господарство, оскільки часто сільськогосподарські підприємства видають своїм працівникам в рахунок заробітної плати власні продукти харчування або отримані згідно з відповідними за угодами.

Наприклад, на сільськогосподарських підприємствах для натуроплати можна використовувати такі товари:

– фрукти, овочі, м’ясо (як продовольчі товари непромислової переробки);

– зерно (як непродовольчий товар виробничого споживання).

На підприємствах-елеваторах як натуроплату можна використовувати висівки, зернові відходи, комбікорм (як непродовольчі товари виробничого споживання).

Таким чином, на підприємстві заробітну плату можна виплатити натурою, якщо одночасно виконуються наступні умови:

1) натуроплата передбачена колективним договором (це виключає прийняття такого рішення роботодавцем в односторонньому порядку; якщо натуроплата не передбачена колективним договором, то виплата частини заробітної плати натурою буде порушенням трудового законодавства);

2) товар у вигляді натуральної заробітної плати повинен надаватися за цінами не вище собівартості (ця норма робить виплату заробітної плати натурою невигідною для роботодавців і не сприяє значному поширенню таких розрахунків на практиці);

3) продукція, що надається як «натуральна» заробітна плата, не повинна бути включена до Переліку № 244;

4) виплата заробітної плати натурою не повинна перевищувати 30% нарахованої заробітної плати за місяць;

5) виплата заробітної плати натурою здійснюється в тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників (сільське, рибне, лісове господарства).

Документальне оформлення виплати заробітної плати натурою

При запровадженні натуральної форми оплати праці підприємство має виходити з конкретних умов і власних фінансово-економічних можливостей.

Як випливає з частини третьої статті 23 Закону про оплату праці, умови виплати заробітної плати натурою повинні встановлюватися в колективному договорі. В цьому внутрішньому документі визначаються порядок формування фонду натуроплати, співвідношення між грошовою та натуральною формами заробітної плати, ціни товарів для нарахування заробітної плати, терміни виплати, перелік видів продукції, якими буде виплачуватися заробітна плата, крім товарів, не дозволених для виплати натурою (тобто крім товарів, включених до Переліку № 244), список працівників, яким може бути видана натура. Основними критеріями при визначенні розмірів натурального фонду повинні бути рівень виробництва продукції, забезпечення потреб громадського виробництва, розумні потреби працівників господарства в тому чи іншому виді продукції, спеціалізація господарства, наявність фінансових ресурсів тощо.¹

Крім норм колективного договору, підставою для виплати заробітної плати натурою може бути заява працівника (працівників), який відповідно до норм колективного договору бажає отримати частину заробітної плати певними товарами (якщо такі товари у підприємства є, і вони не заборонені до виплати натурою Переліком № 244), та наказ керівника підприємства, в якому деталізовано порядок виплати заробітної плати натурою.

Оскільки розмір виплачуваної натурою заробітної плати (за цінами не вище собівартості) повинен становити не більше 30% нарахованої заробітної плати за місяць, то працівнику за виконану норму праці нараховують заробітну плату у грошовій формі в розмірі не менше 70%, а після цього з урахуванням умов колективного договору та норм статті 23 Закону про оплату праці здійснюють нарахування та виплату натури.¹

Нагадаємо, що згідно зі статтею 30 Закону про оплату праці при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Отже, при виплаті заробітної плати натурою роботодавець повинен повідомити працівника в зарплатній відомості про відсоткове співвідношення між грошовою і натуральною формами заробітної плати, ціну та кількість належних до видачі товарів у рахунок заробітної плати. Працівник, у свою чергу, повинен все це отримати і розписатися в зарплатній відомості, що буде документальним підтвердженням виплати роботодавцем і отримання працівником всієї суми заробітної плати. При цьому отримання працівником натури (видача йому продукції зі складу підприємства) зазвичай здійснюється за іншим документом (накладною тощо).

Виплата заробітної плати повинна здійснюватися за місцем роботи, при цьому забороняється здійснювати виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, крім випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам (ч. четверта ст. 24 Закону про оплату праці).

Якщо підприємство перебуває у сфері дії Генеральної, галузевої, територіальної угод, то воно повинно виконувати норми цих угод, якими встановлено особливості та обмеження щодо виплати заробітної плати в натуральній формі.¹

Роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (ст. 97 КЗпП, ст. 22 Закону про оплату праці).

Оподаткування заробітної плати, що виплачується в натуральній формі

Оподаткування заробітної плати, що виплачується в натуральній формі, має певні особливості.

Пунктом 164.3 розділу IV Податкового кодексу України (далі — ПКУ) встановлено, що при визначенні бази оподаткування (тобто бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) і військовим збором (далі — ВЗ)) враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Згідно з пунктом 164.5 ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 – Сп),

де К — коефіцієнт;

Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Вищезазначений коефіцієнт (далі — «натуральний» коефіцієнт) застосовується при визначенні бази оподаткування ПДФО.

На думку ДПСУ², при визначенні бази оподаткування ВЗ, «натуральний» коефіцієнт не застосовується, оскільки пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ прямо не встановлено порядок визначення бази оподаткування для ВЗ з урахуванням особливостей, встановлених у пункті 164.5 статті 164 розділу IV ПКУ.

Автор з такою думкою ДПСУ не погоджується, оскільки згідно з підпунктом 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) ВЗ з доходів платників ВЗ, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту (тобто з доходів фізичних осіб), здійснюються в порядку, встановленому розділом IV ПКУ (який містить пункт 164.5 ПКУ; — Авт.), з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 розділу ХХ ПКУ, за ставками, визначеними підпунктом 1.3 цього пункту. До того ж ДПСУ в ІПК від 02.11.2023 № 3900/ІПК/99-00-24-03-03-06 (див. ВПЗ № 2/2024, стор. 111) вже повідомляла про необхідність застосовувати «натуральний» коефіцієнт, передбачений пунктом 164.5 ПКУ, при визначенні бази оподаткування ВЗ у разі надання доходів у негрошовій формі з посиланням на норму підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ.³

При наданні доходу в негрошовій формі (в нашому випадку — заробітної плати в натуральній формі) саме його збільшення його вартості на «натуральний» коефіцієнт дозволяє збільшити суму такого доходу і утримати (сплатити) ПДФО (ВЗ) виключно із цього доходу за його рахунок, як передбачено підпунктом 168.1.1 ПКУ, а не за рахунок інших оподатковуваних доходів працівника, що виплачуються у грошовій формі.⁴

Таким чином, якщо працівникам заробітна плата надається натурою, то вартість такої натури, розрахована за звичайними цінами, з метою обкладення ПДФО збільшується на «натуральний» коефіцієнт, який при застосуванні ставки ПДФО в розмірі 18% становить:

К = 100 : (100 – 18) = 1,219512

Якщо працівникам заробітна плата надається натурою, то вартість такої натури, розрахована за звичайними цінами, з метою обкладення ВЗ збільшується на «натуральний» коефіцієнт, який при застосуванні ставки ВЗ в розмірі 5% становить:

К = 100 : (100 – 5) = 1,052631

Сумарний «натуральний» коефіцієнт, який розраховується як сума «натурального» коефіцієнта для визначення бази оподаткування ПДФО (дорівнює 1,219512) і «натурального» коефіцієнта для визначення бази оподаткування ВЗ (дорівнює 1,052632), зменшена на одиницю, становить:

К = 1,219512 + 1,052632 – 1 = 1,272144

Наприклад, якщо сума (вартість) нарахованого «натурального» доходу становить 5000 грн, то база оподаткування ПДФО дорівнює 6097,56 грн (5000 грн х 1,219512), а база оподаткування ВЗ дорівнює 5263,16 грн (5000 грн х 1,052631). При цьому в графах 3а та 3 розділу І додатка 4ДФ Податкового розрахунку відображається сума нарахованого та виплаченого «натурального» доходу, збільшена на сумарний «натуральний» коефіцієнт, який дорівнює 1,272144, а саме 6360,72 грн (5000 грн х 1,272144), у графах 4а та 4 — нарахований і перерахований ПДФО в сумі 1097,56 грн (5000 грн х 1,219512 х 18%), у графах 5а та 5 — нарахований і перерахований ВЗ в сумі 263,16 грн (5000 грн х 1,052632 х 5%). В цьому випадку вартість натури дорівнює різниці між вартістю натурального доходу, збільшеною на сумарний «натуральний» коефіцієнт, та сумами ПДФО і ВЗ, що з неї утримуються:

6360,72 грн – 1097,56 грн (ПДФО) – 263,16 грн (ВЗ) = 5000 грн

Зауважимо, що при обчисленні сумарного «натурального» коефіцієнта не можна застосовувати сумарну ставку ПДФО і ВЗ в розмірі 23% (18% + 5%) для формули обчислення «натурального» коефіцієнта, наведеної в пункті 164.5 ПКУ, оскільки в цьому випадку сумарний «натуральний» коефіцієнт буде спотворюватися і становити не 1,272144, а 1,298701 (100 : (100 – 23)), що не відповідатиме сумі «натуральних» коефіцієнтів, обчислених окремо для баз оподаткування ПДФО і ВЗ за формулою, наведеною в пункті 164.5 ПКУ, та не відповідатиме фактичній сумі нарахованого доходу, яку потрібно зазначати у графах 3а та 3 розділу І додатка 4ДФ Податкового розрахунку та з якої потрібно утримати ПДФО і ВЗ.

Якщо застосовувати підхід ДПСУ, згідно з яким при визначенні бази оподаткування ВЗ «натуральний» коефіцієнт не застосовується, то при виплаті «натуральної» заробітної плати нарахований на неї ВЗ підприємство як податковий агент спочатку має сплатити за свій рахунок, а потім вирішити з працівником питання щодо внесення ним до каси (перерахування на рахунок підприємства) або утримання з іншого оподатковуваного доходу працівника зазначеної суми ВЗ. Якщо працівник не погоджується компенсувати підприємству сплачений ним ВЗ, то підприємство як податковий агент має сплатити за свій рахунок ВЗ з «натуральної» заробітної плати працівника, але в цьому випадку є ризик того, що податківці визнають зазначений дохід (суму сплаченого ВЗ підприємством за свій рахунок) додатковим благом працівника.⁵

У випадку, коли при визначенні бази оподаткування ВЗ «натуральний» коефіцієнт не застосовується, у графах 3а та 3 розділу І додатка 4ДФ Податкового розрахунку частина заробітної плати, що надається натурою, відображається зі збільшенням тільки на «натуральний» коефіцієнт, що застосовується для визначення бази оподаткування ПДФО (дорівнює 1,219512).⁶

При виплаті заробітної плати натурою (наданні доходу у негрошовій формі) ПДФО і ВЗ сплачуються (перераховуються) до бюджету протягом трьох операційних днів з дня, наступного за днем такого нарахування (виплати, надання) (пп. 168.1.4 ПКУ).

Застосування «натурального» коефіцієнта при визначенні бази нарахування єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон № 2464) не передбачено,⁷ тому «натуральна» частина заробітної плати не збільшується на «натуральний» коефіцієнт з метою визначення бази нарахування ЄСВ.

Сплата ЄСВ із заробітної плати, що виплачується як у грошовій, так і в натуральній формі, здійснюється в день її виплати (надання) (абз. другий ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

В податковому обліку витрати на виплату заробітної плати в натуральній формі відображаються в тому ж порядку, що і в бухгалтерському обліку, при цьому різниць немає.

Структура заробітної плати встановлена статтею 2 Закону про оплату праці і деталізована в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5).

Згідно з підпунктом 2.1.7 Інструкції № 5 вартість продукції, виданої працівникам при натуральній формі оплати праці, включається до фонду основної заробітної плати фонду оплати праці (далі — ФОП).

Таким чином, «натуральна» частина заробітної плати є основною заробітною платою (ФОП), тому (як і грошова частина заробітної плати) включається до витрат в бухгалтерському (податковому) обліку за категоріями працівників.

Що стосується виникнення доходів у підприємства в момент виплати працівникам «натуральної» заробітної плати, то, з одного боку, виходячи з визначення операції продажу (реалізації) товару, наведеного в підпункті 14.1.202 ПКУ, зазначена виплата, яка здійснюється в рамках трудового договору, до операції продажу товару не має жодного відношення. З іншого боку, при виплаті заробітної плати натурою (товаром) відбувається передача права власності на натуру (товар) від підприємства до працівника, при цьому роботодавець отримує компенсацію у вигляді виконаної роботи (праці) працівником. Тому, вважаємо, що в даному випадку для цілей оподаткування має місце операція продажу товару, а дохід від реалізації товару в бухгалтерському (податковому) обліку включається до складу доходу платника податку (підприємства), при цьому такий дохід повинен бути відображений виходячи з ціни товару, але не нижче звичайної ціни. Дохід і витрати виникають за датою фактичного надання «натуральної» заробітної плати.

При виплаті «натуральної» заробітної плати відбувається постачання товарів, тому на підставі підпункту «а» пункту 185.1 ПКУ в підприємства виникають податкові зобов’язання з ПДВ (якщо підприємство — платник ПДВ). У разі постачання самостійно виготовлених товарів в рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з платником ПДВ, база оподаткування не може бути нижче звичайних цін (абз. другий п. 188.1, пп. 14.1.71 ПКУ).

Звертаємо увагу, що стаття 23 Закону про оплату праці, яка визначає максимальний розмір часткової виплати заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) не більше 30% нарахованої за місяць заробітної плати, не конкретизує, як зазначене обмеження береться для собівартості: з ПДВ чи без ПДВ. Отже, поширювати обмеження на собівартість (ціну) натури можна як без суми ПДВ (працівник отримує зарплату, а не купляє на вільному ринку натуру з ПДВ), так і з сумою ПДВ (пп. 194.1.1 ПКУ) за звичайними цінами.

ПРИКЛАД

Нарахування заробітної плати в натуральній формі

Працівнику сільськогосподарського підприємства – платника податку на прибуток та ПДВ нараховано за місяць заробітну плату в сумі 20 000 грн, у тому числі 14 000 грн виплачується у грошовій формі, а 6000 грн (собівартість продукції з урахуванням ПДВ) — в натуральній формі (зерно пшениці). Розмір заробітної плати в натуральній формі, розрахований виходячи із звичайних цін — 6000 грн (у т. ч. ПДВ = 1000 грн), не перевищує 30% від загальної суми нарахованої заробітної плати, що становить 6000 грн (20 000 грн х 30%). Звичайна (ринкова) ціна 1 кг зерна становить 6 грн (у т. ч. ПДВ = 1 грн). Працівникові в рахунок заробітної плати надано 1000 кг зерна за вартістю 6000 грн (1000 кг х 6 грн).

База нарахування ЄСВ — 20 000 грн.

База оподаткування ПДФО: 14 000 + (6000 х 1,219512) = 14 000 + 7317,07 = 21 317,07 грн.

База оподаткування ВЗ: 14 000 + (6000 х 1,052631) = 14 000 + 6315,79 = 20 315,79 грн.

В обліку операція виплати заробітної плати відображається таким чином:

_____________________________________________________________________________

Згідно з підпунктом 2.1.7 Інструкції № 5 у разі виплати заробітної плати натурою відповідно до статті 23 Закону про оплату праці для відображення у статистичних звітах видана продукція оцінюється за цінами не вище собівартості в розмірі, що не перевищує 50% нарахованої заробітної плати за місяць. У формах державних статистичних спостережень, крім показника оплати праці, у натуральній формі міститься показник проданої продукції в рахунок заробітної плати. Він заповнюється у разі, якщо в рахунок грошової оплати працівникам підприємства застосовують продаж продукції як власного виробництва, так і отриманої за бартером або безготівкові розрахунки за послуги, надані працівникам (комунальні та інші). При цьому заповнення показника ФОП здійснюється згідно з нарахуваннями.

Продаж продукції в рахунок виплати заробітної плати

Практика застосування виплати заробітної плати в натуральній формі свідчить про те, що вона є характерною в основному для сільського, лісового і рибного господарства. При цьому такий вид виплати заробітної плати є однією з основних форм матеріального стимулювання працівників цих галузей економіки.⁸ Крім того, виплата заробітної плати натурою дозволяє не допускати заборгованості по заробітній платі, оскільки підприємства видають своїм працівникам в рахунок заробітної плати власну продукцію (якщо вона не включена до Переліку № 244).

Від виплати заробітної плати в натуральній формі слід відрізняти реалізацію (продаж) продукції в рахунок заробітної плати, яка зазвичай здійснюється за цінами реалізації. Перелік товарів, дозволених до такої реалізації, законодавством не затверджений. В зазначеному випадку продукція реалізується так само, як і здійснюється натуроплата, за заявою працівника, але колективним договором не регулюється. Цей спосіб розрахунків з працівниками трудовим законодавством не передбачено. В даному випадку фактично одночасно відбуваються дві події:

1. Нарахування та виплата заробітної плати у звичайній (грошовій) формі, яка регулюється трудовим законодавством;

2. Правочин купівлі-продажу товару, який здійснюється між фізичною особою (працівником) і юридичною особою (підприємством) згідно з договором купівлі-продажу, сфера укладення та виконання якого регулюється главою 54 Цивільного кодексу України.

В цій ситуації одночасно погашаються заборгованість підприємства перед працівником по заробітній платі (працівник розписується в зарплатній відомості про отримання заробітної плати) і заборгованість працівника перед підприємством за отриманий товар (працівнику видається накладна про продаж (передачу) йому товару).

Нагадаємо, що згідно зі статтею 25 Закону про оплату праці забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

У зв’язку з цим, вважаємо, що в рахунок заборгованості по заробітній платі дозволяється продаж підприємством товарів працівникам виключно за бажанням працівника, без будь-якого примусу, за справедливими і розумними цінами, встановленими не з метою отримання прибутку, а в інтересах працівника.

Водночас за згодою працівника підприємство в рахунок його заробітної плати може реалізувати (продати) йому будь-яку продукцію (майно, засоби виробництва, паливно-мастильні матеріали, будівельні матеріали, техніку, інвентар та інше), якщо її вартість влаштовує працівника.