Виконання державних і громадських обов’язків у робочий час (частина 2)

Як зазначалося у статті¹ попереднього номера журналу, на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку (ч. перша ст. 119 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП).

Оскільки чинні нормативно-правові акти не визначають, які обов’язки є державними або громадськими, в цьому питанні, а також в питаннях обов’язковості увільнення працівників від роботи у зв’язку з викликом до правоохоронних (державних) органів і збереження за ними середнього заробітку на час відвідування зазначених органів необхідно керуватися нормами спеціальних законодавчих або підзаконних актів, що регулюють відповідні правовідносини або діяльність правоохоронних (державних) органів.

Виклик працівника до суду може бути здійснений в рамках розгляду трудового спору між працівником і роботодавцем. Крім того, до суду, прокуратури та інших правоохоронних органів можуть викликати працівника як громадянина (як сторону спору, потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста, перекладача і т. д.) при розгляді цивільних, господарських та кримінальних справ.

Посадові особи підприємств, організацій, установ можуть відвідувати правоохоронні органи як представники юридичної особи, яка є стороною (позивачем або відповідачем) в господарському спорі. Також посадова особа може викликатися до державного органу, в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, або до суду як законний представник юридичної особи в адміністративному процесі.

Випадки і порядок виклику громадян до суду та державних органів

Обов’язкове відвідування громадянами судів, прокуратури, інших правоохоронних і державних органів передбачено декількома законодавчими актами, що регулюють, зокрема, цивільне судочинство, судочинство у господарських спорах, адміністративне судочинство, порядок кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Цивільне судочинство

При розгляді цивільних спорів відповідно до пункту 3 частини 2 статті 43, статей 66, 69 – 72 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПКУ) учасники справи (позивач, відповідач, треті особи), свідок, експерт, спеціаліст, перекладач зобов’язані з’явитися до суду за його викликом у визначений час, якщо їх явка визнана судом обов’язковою. Зазначеним особам направляються судові повістки про виклик до суду, а також ці особи можуть бути повідомлені або викликані до суду телефонограмою, телеграмою, факсом, електронною поштою або через інші засоби зв’язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання (ч. 3, 5, 9 ст. 128 ЦПКУ).

Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку (ч. 6 ст. 128 ЦПКУ).

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 58 ЦПКУ).

Господарське судочинство

При розгляді господарських спорів відповідно до пункту 3 частини 2 статті 42, статей 66, 69 – 72 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПКУ), учасники справи (позивач, відповідач, треті особи), свідок, експерт, спеціаліст, перекладач зобов’язані з’явитися до суду за його викликом у визначений час. Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов’язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов’язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому ГПКУ для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п’ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених ГПКУ, — також учасників справи телефонограмою, телеграмою, факсом, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв’язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (ч. 1–6 ст. 120 ГПКУ).

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 ГПКУ)

Адміністративне судочинство

При розгляді справ в межах адміністративного судочинства відповідно до пункту 3 частини 5 статті 44, статей 65, 68 – 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАСУ) учасники справи (позивач, відповідач, треті особи), свідок, експерт, спеціаліст, перекладач зобов’язані з’явитися до суду за його викликом, якщо їх явка визнана судом обов’язковою.

Згідно зі статтями 124 та 129 КАСУ судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення — учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов’язковою. Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється:

1) за наявності в особи електронного кабінету — шляхом надсилання повістки до її електронного кабінету;

2) за відсутності в особи електронного кабінету — шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур’єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки за письмовою заявою учасника судового процесу електронною поштою, факсом, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв’язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві. Учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки.

Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка може бути вручена безпосередньо в суді (ст. 126 КАСУ).

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб’єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб’єкта владних повноважень), або через представника (ч. 1, 3 ст. 55 КАСУ). Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи (п. 1 ч. 1 ст. 59 КАСУ).

Провадження у кримінальних справах

При відкритті провадження у кримінальній справі відповідно до пункту 1 частини 7 статті 42, статей 57, 61–64, 64-1, 66, 68, 69, 71 Кримінально-процесуального кодексу України (далі — КПКУ) підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, цивільний позивач (його представник), цивільний відповідач (його представник), представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, свідок, перекладач, експерт, спеціаліст зобов’язані прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

Суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов’язковою (ст. 134 КПКУ).

Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсом, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення КПКУ строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом (ч. 1, 9 ст. 135 КПКУ).

Провадження з адміністративних правопорушень

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно до статей 269, 272 – 274 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) потерпілий, свідок, експерт, перекладач зобов’язані з’явитися у встановлений час на виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Крім того, статтею 268 КпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 – 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 КпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов’язковою. Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов’язковою.

Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи в суді (в ній зазначаються дата і місце розгляду справи). Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (ст. 277-2 КпАП).

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що законодавством (ЦПКУ, ГПКУ, КАСУ, КПКУ, КпАП) чітко визначено, які категорії громадян (посадових осіб, працівників) зобов’язані з’явитися до суду, прокуратури, іншого правоохоронного (державного) органу за їхнім викликом. Враховуючи, що правоохоронні (державні) органи представляють інтереси держави і виступають від її імені, увільнення роботодавцями своїх працівників від трудових функцій на час відвідування ними зазначених органів за їхнім викликом є обов’язковим.

Підстава та документальне оформлення увільнення працівника від трудових обов’язків

Підставою для увільнення працівників від трудових (посадових) обов’язків у вищерозглянутих випадках є повістка (повідомлення) про виклик до суду (держоргану).

Пунктом 1 розділу VI «Судові виклики і повідомлення» Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу від 17.10.2023 № 485), та вище процитованими положеннями ЦПКУ, ГПКУ, КАСУ, КПКУ, КпАП передбачено відображення в повістці (повідомленні) дати, часу (в годинах, хвилинах) прибуття громадянина (початку засідання суду або іншого заходу), адреси суду (держоргану), до якого здійснюється виклик, процесуального статусу особи, яка викликається (потерпілий, свідок, експерт і т. д.).

На підставі отриманої повістки (повідомлення) про виклик до суду (держоргану) працівник повинен написати заяву на ім’я керівника підприємства, установи, організації, закладу (далі — підприємство), що містить прохання про увільнення його від виконання трудових (посадових) обов’язків із зазначенням дати, часу можливої відсутності (якщо його не можна встановити точно) з посиланням на отриману повістку (повідомлення). При визначенні періоду можливої відсутності на роботі потрібно враховувати також час, необхідний для проїзду до місця, куди здійснено виклик, і назад (особливо це актуально у випадку, коли працівникові потрібно добиратися до іншого населеного пункту). До заяви працівник повинен додати копію повістки (повідомлення) про виклик його до суду (держоргану), яка після звірки з оригіналом залишається у роботодавця.

На підставі поданих працівником заяви і повістки (повідомлення) керівник підприємства повинен видати наказ (розпорядження) про увільнення працівника від виконання трудових (посадових) обов’язків у зв’язку з викликом до суду (держоргану) в робочий час.

Оскільки громадяни можуть отримувати виклик до суду шляхом отримання відповідного повідомлення на свою електронну пошту, телефонограмою (усно), SMS-повідомленням на свій номер мобільного телефону або іншим способом (накази Державної судової адміністрації України «Про затвердження Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі» від 23.01.2023 № 28, «Про затвердження Положення про порядок використання ресурсів мережі Інтернет в ДСА України, територіальних управліннях ДСА України, місцевих та апеляційних судах, підприємствах, що входять до сфери управління ДСА України» від 15.11.2016 № 230), коли немає документа в паперовому вигляді, що підтверджує виклик, який засвідчений підписом посадової особи та печаткою суду (держоргану), то після закінчення судового засідання (відвідування держоргану) працівник повинен отримати в суді (держоргані) документ (повістку, повідомлення, довідку), що підтверджує його участь в судовому засіданні (відвідування держоргану), засвідчений належним чином, який необхідно надати роботодавцю. На підставі такого документа час відсутності працівника на роботі буде належним чином відображено в табелі обліку використання робочого часу.

У табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489, час (години, дні) відсутності працівника на роботі у зв’язку з викликом до правоохоронного (державного) органу відображається за кодом «ІН» або «22» — інший невідпрацьований час, передбачений законодавством (зокрема, виконання державних і громадських обов’язків).² Рекомендуємо використовувати цей код тільки в тому випадку, коли за працівником зберігається середній заробіток.

Якщо ж працівник за викликом відвідує суд (держорган) у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах, справах про адміністративне правопорушення, але законодавством не передбачено збереження середнього заробітку за час такого відвідування (враховуючи процесуальний статус працівника при розгляді зазначених справ), то час (години, дні) його відсутності на роботі рекомендуємо відображати за кодом «І» або «30» (інші причини неявок).

Виплати працівникам за час відвідування суду і держорганів за викликом

Здійснення виплат працівникові, в тому числі середнього заробітку, за час відвідування правоохоронних (судових, державних) органів за їх викликом залежить від того, в якому процесуальному статусі (підозрюваний, обвинувачений, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, потерпілий, свідок, перекладач, експерт, спеціаліст тощо) працівник викликаний в зазначені органи та по якій категорії справ він проходить.

Справи про адміністративні правопорушення

Під час розгляду справ про адміністративне правопорушення відповідно до статті 275 КпАП потерпілим, свідкам, експертам і перекладачам відшкодовуються у встановленому порядку витрати, що їх вони зазнали у зв’язку з явкою в орган (до посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. За особами, яких викликають як потерпілих, свідків, експертів і перекладачів, зберігається у встановленому порядку середній заробіток за місцем роботи за час їх відсутності у зв’язку з явкою в орган (до посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.

В даний час діє Інструкція про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.96 № 710 (далі — Інструкція № 710).

Згідно з пунктом 1 цієї Інструкції за свідками, потерпілими, законними представниками потерпілих, цивільними позивачами, представниками цивільних позивачів, а також експертами, спеціалістами і перекладачами зберігається середня заробітна плата за весь час, затрачений ними у зв’язку з явкою та викликом до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення. Крім того, всім зазначеним у цьому пункті особам, якщо виконання їх процесуальних функцій пов’язане з перебуванням за межами населеного пункту постійного проживання, компенсуються (відшкодовуються) такі витрати: вартість проїзду до місця виклику і назад; витрати, пов’язані з найманням житлового приміщення; добові. Такі витрати не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Пунктом 7 Інструкції № 710 встановлено, що у справах про адміністративні правопорушення виплати, зазначені в пункті 1 цієї Інструкції, провадяться органом, який зробив виклик, із коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені цілі.

Таким чином, всі виплати, зазначені в пункті 1 Інструкції № 710, здійснюються вищезазначеним учасникам процесу у справі про адміністративне правопорушення органом, який зробив виклик, за винятком середнього заробітку працюючим особам, який відповідно до статті 275 КпАП виплачується за місцем роботи, тобто роботодавцем.

Якщо працівник у справі про адміністративне правопорушення залучений як відповідач, захисник (адвокат тощо), то ні КпАП, ні Інструкції № 710 не містять норм щодо виплати (невиплати) таким особам середнього заробітку за час відвідування органу, в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. Водночас слід враховувати, що відвідування суду за його викликом є обов’язком громадянина, а суд є державним органом. Тому, вважаємо, що якщо у таких учасників судового процесу є виклик органу, в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, роботодавець не зобов’язаний, але може виплатити їм середній заробіток за час відвідування зазначеного органу на підставі частини першої статті 119 КЗпП як за час виконання державних обов’язків. Крім того, підприємство може в колективному договорі встановити додаткові випадки (крім встановлених законодавством), коли за працівником зберігається середній заробіток, оскільки зазначений документ відповідно до статті 13 КЗпП може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії.

Справи в рамках кримінального провадження

Порядок компенсації витрат особам, які є учасниками кримінального провадження, визначено КПКУ та Інструкцією № 710.

Відповідно до статті 122 КПКУ витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених КПКУ. Витрати, пов’язані з участю потерпілих у кримінальному провадженні, залученням та участю перекладачів для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснюються за рахунок коштів держбюджету в порядку, передбаченому Інструкцією № 710.

Відповідно до пункту 1 Інструкції № 710 за свідками, потерпілими, законними представниками потерпілих, цивільними позивачами, представниками цивільних позивачів, а також експертами, спеціалістами і перекладачами зберігається середня заробітна плата за весь час, затрачений ними у зв’язку з явкою та викликом до органів досудового розслідування, прокуратури, суду (далі — орган, який зробив виклик). Також усім зазначеним особам, якщо виконання їх процесуальних функцій пов’язане з перебуванням за межами населеного пункту постійного проживання, компенсуються (відшкодовуються) такі витрати: вартість проїзду до місця виклику і назад; витрати, пов’язані з найманням житлового приміщення; добові. Такі витрати не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

У кримінальних процесах виплати, зазначені в пункті 1 Інструкції № 710, провадяться органом, який зробив виклик, із коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені цілі (п. 7 Інструкції № 710).

Працюючим потерпілим, цивільним позивачам, свідкам виплачується компенсація за втрачений заробіток, яка обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку. Сума компенсації (відшкодування) за втрачений заробіток обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу четвертого пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100), тобто виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи. Загальний розмір виплати не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час виходячи з трикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (далі — ПМПО) (ч. 3 ст. 122 КПКУ, п. 2 Інструкції № 710).

Експертам, спеціалістам і перекладачам повинна бути сплачена винагорода за виконану роботу, якщо це не є їх службовим обов’язком (ч. 4 ст. 122 КПКУ, п. 4 Інструкції № 710).

Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам з держбюджету (ч. 2 ст. 122 КПКУ).

Згідно зі статтею 121 КПКУ витрати, пов’язані з прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження підозрюваного, обвинуваченого, він несе самостійно. Витрати, пов’язані з прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження захисника, несе підозрюваний, обвинувачений. До таких витрат належать витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту, найманням житла, виплатою добових (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також втрачений заробіток. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку. Витрати, пов’язані з прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження представника, несе особа, яку він представляє. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат, пов’язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, встановлено Інструкцією № 710.

Таким чином, КПКУ (зокрема, його статті 121, 122) не містить норм про необхідність збереження за працівниками — учасниками кримінального провадження середнього заробітку за місцем роботи, а тільки визначає, що працівникам, які мають процесуальний статус потерпілих, цивільних позивачів, свідків, спеціалістів, перекладачів і експертів, виплачується компенсація за втрачений заробіток за рахунок держбюджету або сторони кримінального провадження. Пункт 1 Інструкції № 710 визначає, що за вказаними учасниками кримінального провадження зберігається середня заробітна плата за весь час, затрачений ними у зв’язку з явкою та викликом до органів досудового розслідування, прокуратури, суду. Але ані в цьому пункті, ані в інших нормах Інструкції № 710 не йдеться про те, що така середня заробітна плата зберігається за місцем роботи (як, наприклад, це зазначено у статті 275 КпАП). Водночас пунктом 7 Інструкції № 710 чітко встановлено, що у кримінальних провадженнях виплати, зазначені в пункті 1 цієї Інструкції, провадяться органом, який зробив виклик, із коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені цілі. Тобто Інструкція № 710 не містить норм про необхідність виплати за рахунок роботодавця вищезазначеним особам середньої заробітної плати. Тому остання виплачується органом, який зробив виклик, а роботодавець повинен тільки надати такому органу довідку про розмір середнього заробітку працівника виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи.

Водночас слід враховувати, що відвідування органу, який зробив виклик у кримінальному провадженні, є обов’язком громадянина, а такий орган є державним органом. Тому роботодавець не зобов’язаний, але може за свій рахунок виплатити працівникові — учаснику кримінального провадження середній заробіток за час відвідування органу, який зробив виклик, на підставі частини першої статті 119 КЗпП як за час виконання державних обов’язків, а потім звернутися до такого органу з метою отримання від нього компенсації виплаченого працівнику середнього заробітку.

Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями судів або діями держорганів

Відповідно до статей 1 і 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.94 № 266/94-ВР (далі — Закон № 266) у випадках, зокрема, постановлення виправдувального вироку суду, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, закриття справи про адміністративне правопорушення підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

У вищенаведених випадках за рахунок коштів держбюджету громадянину відшкодовуються, зокрема, заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а їхній розмір визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення (ст. 3, 4 Закону № 266).

Згідно зі статтею 6 Закону № 266 громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв’язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв’язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі, посаді) — йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше ніж через один місяць з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з дня набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримати. У зазначених випадках роботодавець видає наказ (розпорядження) про визнання недійсним наказу (розпорядження), згідно з яким громадянин звільнений з роботи (посади) у зв’язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв’язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, та подає уточнюючий Податковий розрахунок про визнання недійсним звільнення з роботи (посади) працівника. На вимогу громадянина роботодавець у триденний строк з дня звернення видає йому копію наказу (розпорядження) про визнання недійсним наказу (розпорядження), згідно з яким громадянин звільнений з роботи (посади) у зв’язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв’язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

Термін перебування під вартою, термін відбуття покарання, а також час, протягом якого громадянин не працював у зв’язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховуються як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу (ст. 7 Закону № 266).

Справи про господарські спори

Стаття 123 ГПКУ до судових витрат відносить судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи. До останніх належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов’язані із: залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Для учасників судового процесу в господарських спорах, до яких ГПКУ відносить сторони спору (позивача і відповідача), представників сторін та третіх осіб, експертів, спеціалістів, перекладачів, компенсація судових витрат здійснюється в порядку, встановленому статтями 124–130 ГПКУ.

Відповідно до частини 4 статті 129 ГПКУ інші судові витрати (крім судового збору), пов’язані з розглядом справи, покладаються:

– у разі задоволення позову — на відповідача;

– у разі відмови в позові — на позивача;

– у разі часткового задоволення позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі статтею 127 ГПКУ свідку у зв’язку з викликом до суду відшкодовуються витрати, що пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту та наймом житла, а також виплачується компенсація за втрачений заробіток. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку.

Експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов’язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов’язків. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених ГПКУ.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Про віднесення до судових витрат або про необхідність компенсації роботодавцем втраченого заробітку посадових осіб та інших працівників підприємства, які в робочий час на підставі норм пункту 3 частини 2 статті 42, статей 66, 69 – 72 ГПКУ з’являлись до суду за викликом для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду господарської справи, ГПКУ замовчує. Також немає в ГПКУ норм про необхідність компенсації втраченого заробітку працівникам, які в статусі експерта, спеціаліста, перекладача викликалися судом в господарському спорі.

Враховуючи викладене, вважаємо, що питання збереження (незбереження) середнього заробітку за працівником на час відвідування ним господарського суду за викликом вирішується його роботодавцем самостійно. Наприклад, якщо підприємство є стороною в господарському спорі і його посадові особи (в тому числі посадова особа, яка є представником підприємства в суді) або інші працівники викликаються до суду, то роботодавець в наказі про увільнення працівника від посадових (трудових) обов’язків на підставі виклику суду може вказати про необхідність нарахування таким посадовим особам (працівникам) середнього заробітку за час відвідування судового органу на підставі частини першої статті 119 КЗпП як за час виконання державних обов’язків.

Справи в цивільному судочинстві

Відповідно до статті 133 ЦПКУ судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов’язані із: залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 138 ЦПКУ визначено, що витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною (що програла) компенсація за втрачений заробіток, що обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку.

Згідно зі статтею 139 ЦПКУ свідку у зв’язку з викликом до суду відшкодовуються витрати, що пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту та наймом житла, а також виплачується компенсація за втрачений заробіток. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку.

Експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов’язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов’язків. Суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов’язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених ЦПКУ.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 № 590 (далі — Постанова № 590) затверджено Граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ (далі — Граничні розміри компенсації).

Згідно з пунктом 2 Постанови № 590 коли обидві сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат (крім судового збору), вони компенсуються за рахунок держави в їх фактичному розмірі, але не більше Граничних розмірів компенсації. Підставою для компенсації судових витрат (крім судового збору) є судове рішення.

Компенсація судових витрат (крім судового збору) у цивільних та адміністративних справах здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань судів, якими винесено відповідне рішення (п. 4 Постанови № 590).

Граничними розмірами компенсації встановлено, що компенсація у цивільних справах за втрачений заробіток стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові у зв’язку з явкою до суду обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу четвертого пункту 2 Порядку № 100 (тобто виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи), а загальний розмір виплати не може перевищувати суми, розрахованої за відповідний час, виходячи із трикратного розміру ПМПО.

Витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Якщо у справах окремого провадження виклик свідків, призначення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у випадках звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок держбюджету (ч. 10 ст. 139 ЦПКУ).

Таким чином, якщо працівник підприємства викликається до суду як сторона або представник сторони у цивільній справі і ця сторона виграє спір, а також якщо працівник викликається до суду як свідок, то компенсація за втрачений таким працівником за місцем роботи заробіток і добові (при переїзді до іншого населеного пункту) виплачуються (відшкодовуються) стороною, що програла, або за рахунок держбюджету, якщо виклик свідків та залучення спеціалістів здійснюється за ініціативою суду. У цьому випадку підприємство повинно видати працівникові тільки довідку про середню заробітну плату, на підставі якої йому і буде здійснюватися зазначене відшкодування.

Якщо працівник викликається до суду як сторона або представник сторони у цивільній справі і ця сторона програє спір, то питання збереження (незбереження) середнього заробітку за працівником на час відвідування суду за викликом вирішується його роботодавцем самостійно, при цьому працівнику може бути виплачений середній заробіток на підставі частини першої статті 119 КЗпП як за час виконання державних обов’язків.

Справи в адміністративному судочинстві

Склад судових витрат у справах в адміністративному провадженні, наведений у статті 132 КАСУ, є аналогічним складу судових витрат у справах в цивільному судочинстві, наведеному у статті 133 ЦПКУ, але додано витрати сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду. Також є однаковим встановлений статтею 135 КАСУ та статтею 138 ЦПКУ, а також статтею 137 КАСУ та статтею 139 ЦПКУ порядок відшкодування сторонами витрат, в тому числі пов’язаних з переїздом до іншого населеного пункту сторін, їх представників, свідків (витрати компенсує сторона, що програла).

Граничний розмір компенсації витрат сторін та їх представників, пов’язаних з явкою до суду, у справах в адміністративному (як і в цивільному) провадженні встановлений Постановою № 590, про норми якої йдеться вище.

Оскільки у межах адміністративного судочинства однією із сторін спору є суб’єкт владних повноважень (або його посадова чи службова особа), то при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАСУ, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 1, 2 ст. 139 КАСУ).

Отже, якщо в адміністративній справі працівник підприємства викликається до суду як сторона або представник сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, і ця сторона виграє спір, а також якщо працівник викликається до суду як свідок, то компенсація за втрачений заробіток таким працівником за місцем роботи і добові (при переїзді до іншого населеного пункту) виплачуються (відшкодовуються) стороною, що програла (за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень). У цьому випадку підприємство має видати працівнику лише довідку про середню заробітну плату, на підставі якої йому і буде виплачена зазначена компенсація.

Якщо в адміністративній справі працівник викликається до суду як сторона або представник сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, і ця сторона програє спір, а також якщо працівник такої сторони викликається до суду як свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, то роботодавець не зобов’язаний, але може виплатити такому працівникові середній заробіток за час відвідування адміністративного суду за викликом на підставі частини першої статті 119 КЗпП.

Нарахування середнього заробітку за час відвідування суду і держорганів

У разі виклику працівника до суду (держоргану), коли згідно із законодавством або за рішенням роботодавця за ним зберігається середній заробіток за місцем роботи, на підставі наказу керівника підприємства працівнику необхідно нарахувати такий середній заробіток, який розраховується згідно з Порядком № 100. Якщо середній заробіток виплачується працівнику за рахунок держбюджету або інших осіб (наприклад, за рахунок сторони, що програла судовий спір), то його необхідно обчислити, як зазначалося вище, відповідно до абзацу четвертого пункту 2 Порядку № 100 для відображення в довідці, яка видається працівнику для її подання до суду (держоргану). Середній заробіток в зазначеному випадку обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому працівник викликався до суду (держоргану).

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2 місяців (в розрахунковому періоді) робочі дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин) в цьому періоді. Нарахування середнього заробітку здійснюється шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на кількість робочих днів/годин, протягом яких працівник був відсутній на роботі у зв’язку з відвідуванням суду (держоргану) за викликом.³

ПРИКЛАД 1

Нарахування середнього заробітку за час відвідування державного органу, яке становило два повні робочі дні

Працівник підприємства з 5-денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю 10 вересня 2024 року отримав повідомлення про виклик 17 вересня 2024 року до державного органу контролю, в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. У повідомленні зазначено, що держорган викликає працівника як експерта на 2 робочі дні — 17 і 18 вересня 2024 року. На підставі заяви працівника та повідомлення держоргану наказом керівника підприємства цей працівник 17 і 18 вересня 2024 року був увільнений від виконання посадових обов’язків. У розрахунковому періоді (липень – серпень) працівник, оклад якого становить 20 000 грн, відпрацював всі робочі дні (далі — р. д.), передбачені графіком роботи (в липні — 23 р. д., в серпні — 22 р. д.), тому в кожному місяці розрахункового періоду отримав заробітну плату в розмірі окладу — 20 000 грн. Оскільки працівник був відсутній на роботі повних 2 робочих дні, обчислимо середньоденну заробітну плату.

Середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді:

(20 000 грн + 20 000 грн) : (23 відпрац. д. + 22 відпрац. д.) = 888,89 грн

Оскільки працівник був відсутній на роботі у зв’язку з викликом до державного органу 2 робочі дні, підприємство за ці дні має нарахувати йому середній заробіток в такому розмірі:

888,89 грн х 2 р. д. = 1777,78 грн

Припустимо, що працівник решту робочих днів у вересні відпрацював (за графіком роботи у вересні — 21 робочий день, відпрацьовано — 19 робочих днів), тому його заробітна плата за цей місяць з урахуванням середнього заробітку (за 2 робочі дні) становить:

(20 000 грн : 21 р. д. х 19 відпрац. д.) + 1777,78 грн = 18 095,24 + 1777,78 = 19 873,02 грн

ПРИКЛАД 2

Нарахування середнього заробітку за час відвідування працівником суду,
якщо таке відвідування становило кілька годин протягом двох днів

На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю і тривалістю робочого дня 8 годин. У вересні 2024 року норма робочого часу становить 21 робочий день або 168 робочих годин (21 р. д. х 8 р. г.). Працівник підприємства отримав виклик з’явитися 12 вересня 2024 року на 10.00 до суду як потерпілий у кримінальній справі. На підставі заяви працівника та виклику суду наказом керівника підприємства цей працівник 12 вересня був увільнений від виконання трудових обов’язків. Фактично працівник був відсутній в цей день на роботі тільки 3 робочих години (з 9.00 до 12.00), оскільки після відвідування суду повернувся на роботу і відпрацював 5 годин (з 12.00 до 13.00 і з 14.00 до 18.00). Крім того, працівник отримав повістку з’явитися до суду 19 вересня 2024 року на 10.00. Наказом керівника підприємства працівник 19 вересня був увільнений від виконання трудових обов’язків. Фактично працівник був відсутній в цей день на роботі 4 робочих години (з 9.00 до 13.00), оскільки після відвідування суду повернувся на роботу і відпрацював 4 години (з 14.00 до 18.00). В результаті працівник був відсутній у вересні на роботі у зв’язку з викликом до суду сукупно 7 робочих годин (3 р. г. + 4 р. г.). Оклад працівника — 12 000 грн.

В розрахунковому періоді (липень – серпень) працівнику виплачено оклад за липень і серпень, оскільки в цих місяцях він відпрацював всі робочі дні (години) за графіком роботи: в липні — 23 робочих дні або 184 робочих години, в серпні — 22 робочих дні або 176 робочих годин.

Рішенням керівника підприємства працівнику виплачується середній заробіток за час відвідування суду в кримінальному провадженні на підставі частини першої статті 119 КЗпП.

Оскільки працівнику виплачується середній заробіток не за весь робочий день, а тільки за 7 робочих годин (3 р. г. + 4 р. г.) перебування в суді протягом 2 робочих днів у вересні, обчислимо його середньогодинну заробітну плату в розрахунковому періоді, яка становить:

(12 000 грн + 12 000 грн) : (184 відпрац. г. + 176 відпрац. г.) = 66,67 грн

Середній заробіток працівника за 7 годин перебування в суді 12 і 19 вересня:

66,67 грн х 7 р. г. = 466,69 грн

Крім відпрацьованих 9 робочих годин (5 р. г. + 4 р. г.) в робочі дні 12 і 19 вересня, коли працівника викликали до суду, він також відпрацював повністю решту 19 робочих днів вересня.

Заробітна плата працівника за вересень з урахуванням середнього заробітку (за 7 р. г.):

(12 000 грн : 21 р. д. х 19 відпрац. д.) + (12 000 грн : 168 р. г. х 9 відпрац. г.) + 466,69 грн = 10 857,14 + 642,86 + 466,69 = 11 966,69 грн

_____________________________________________________________________________