Порядок нарахування і виплати «лікарняних»

Гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності визначає Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105).

Відповідно до пунктів 1 та 7 частини 1 статті 15 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання таких страхових випадків:

• тимчасова непрацездатність, в тому числі на період реабілітації, внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
• перебування в самоізоляції, обсервації, тимчасових закладах охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталях), закладах охорони здоров’я у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, а також на локалізацію та ліквідацію їх епідемій та спалахів на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону № 1105 оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини 1 цієї статті, здійснюється за рахунок коштів роботодавця відповідно до Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 440 (далі — Порядок № 440).

Допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини 1 статті 15 Закону № 1105, виплачується Пенсійним фондом України (далі — ПФУ) застрахованим особам з 6-го дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК), яка ще існує, інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Вичерпний перелік страхових випадків, у разі настання яких формується (видається) ЛН і застрахованій особі надається страхова виплата, визначено у статті 15 Закону № 1105. До таких страхових випадків із виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок ПФУ, крім вищезазначених страхових випадків, наведених у пунктах 1 і 7 частини 1 статті 15 Закону № 1105, належать:

• догляд за хворою дитиною — допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів. Якщо хвора дитина віком до 14 років потребує стаціонарного лікування, то допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за нею виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебування у стаціонарі разом з хворою дитиною (п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 15 Закону № 1105);
• догляд за хворим членом сім’ї — допомога по тимчасовій непрацездатності для догляду за хворим членом сім’ї (крім догляду за хворою дитиною віком до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за 3 календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім’ї та побутових обставин, — не більш як за 7 календарних днів (п. 3 ч. 1, ч. 4 ст. 15 Закону № 1105);
• догляд за дитиною віком до 3 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною — допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, з першого дня за весь період захворювання в порядку та розмірах, встановлених Законом № 1105 (п. 4 ч. 1, ч. 5 ст. 15 Закону № 1105);
• догляд за дитиною віком до 14 років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною — допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, яка доглядає за дитиною віком до 14 років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, надається за весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною, з урахуванням часу на проїзд до реабілітаційного закладу і у зворотному напрямку (п. 5 ч. 1, ч. 10 ст. 15 Закону № 1105);
• обмежувальні протиепідемічні заходи, встановлені місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування — допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини (п. 6 ч. 1, ч. 7 ст. 15 Закону № 1105);
• тимчасове переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу — допомога по тимчасовій непрацездатності надається такій особі з першого дня за час такої роботи, але не більш як за 2 місяці. Така допомога обчислюється за загальними правилами, але надається в розмірі, який разом із заробітною платою за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суму заробітної плати особи до часу переведення (п. 8 ч. 1, ч. 8 ст. 15 Закону № 1105);
• надання реабілітаційної допомоги з протезування та ортезування у стаціонарних умовах у реабілітаційних закладах, реабілітаційних відділеннях, підрозділах закладів охорони здоров’я — допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі з першого дня за весь період перебування у такому стаціонарі з урахуванням часу на проїзд до реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу і у зворотному напрямку (п. 9 ч. 1, ч. 9 ст. 15 Закону № 1105).

Звертаємо увагу: допомога по тимчасовій непрацездатності для догляду за хворою дитиною віком до 14 років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, для догляду за хворим членом сім’ї та у разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до 3 років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала у цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням або творчій відпустці (ч. 6 ст. 15 Закону № 1105).

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону № 1105 якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100% середньої заробітної плати (оподатковуваного доходу). При цьому перші 17 днів тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцем за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону № 1105 та пунктом 3 Порядку № 440 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності (далі разом — страхова виплата; «лікарняні») є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (далі — ЛН).¹

Процедура отримання страхової виплати працівником (застрахованою особою) від підприємства, установи, організації, фізичної особи – підприємця (далі разом — підприємство або роботодавець) включає наступні етапи:

1. Формування електронного ЛН (далі — е-ЛН) в Електронному реєстрі листків непрацездатності та його направлення до електронного кабінету страхувальника на порталі електронних послуг ПФУ, а при видачі лікуючим лікарем паперового ЛН — надання працівником такого ЛН уповноваженій особі підприємства.

2. Розгляд страхувальником або уповноваженими ним особами е-ЛН (паперового ЛН) та прийняття рішення про призначення працівнику страхової виплати.

3. Розрахунок бухгалтерією підприємства суми страхової виплати та оформлення заяви-розрахунку для отримання фінансування від ПФУ.

4. Подання підприємством заяви-розрахунку до ПФУ та отримання від нього фінансування на окремий рахунок підприємства.

5. Виплата підприємством «лікарняних» працівнику і направлення повідомлення ПФУ про таку виплату.

Про етапи 1, 2 і 4 детально розказано у статті попереднього номера журналу.² Найбільш складним і важливим є етап 3 — розрахунок бухгалтерією суми страхової виплати, який включає обчислення середньої заробітної плати працівника.

Нормативним документом, який визначає механізм обчислення середньої заробітної плати для визначення суми «лікарняних», є Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266).

Згідно з нормами Порядку № 1266 процес нарахування «лікарняних» працівникам включає п’ять основних етапів:

I — визначення розрахункового періоду та кількості календарних днів у ньому;

II — визначення сумарної заробітної плати в розрахунковому періоді;

III — визначення середньоденної заробітної плати в розрахунковому періоді;

IV — визначення страхового стажу та коригування середньоденної заробітної плати (за потреби);

V — розрахунок суми «лікарняних».

Зупинимося детальніше на кожному з вищенаведених етапів нарахування «лікарняних».

Розрахунковий період для нарахування «лікарняних»

Відповідно до пунктів 3, 11, 25 Порядку № 1266 розрахунковий період для нарахування «лікарняних» (у зв’язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності) становить 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку.

Пунктом 25 Порядку № 1266 визначено, що для нарахування «лікарняних» розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; для осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров’я у зв’язку з раніше отриманим ушкодженням здоров’я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі — НВВ), — перед настанням тимчасової непрацездатності.

Для нарахування страхових виплат внаслідок НВВ розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку (п. 11 Порядку № 1266).

Отже, якщо працівник захворів (отримав травму) 31 жовтня 2024 року, то розрахунковим періодом будуть останні 12 календарних місяців, що передують місяцю початку хвороби (отримання травми) — жовтню 2024 року, а саме період з 1 жовтня 2023 року по 30 вересня 2024 року.

Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи (за місцем роботи, де стався страховий випадок), розрахунковим періодом є фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа) (п.п. 11, 26 Порядку № 1266).

Наприклад, для працівника, прийнятого на роботу 18 березня 2024 року, який захворів (отримав травму) в жовтні 2024 року, розрахунковим періодом є період з 1 квітня по 30 вересня 2024 року (6 календарних місяців).

Для працівника, прийнятого на роботу 30 вересня 2024 року, який захворів 4 листопада 2024 року, розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати є період з 1 по 31 жовтня 2024 року (тобто один календарний місяць — жовтень).

У разі, якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи (за місцем роботи, де стався страховий випадок), розрахунковим періодом є фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку (п.п. 11, 27 Порядку № 1266).

Наприклад, для працівника, прийнятого на роботу 7 жовтня 2024 року, який захворів (отримав травму) 21 листопада цього ж року, розрахунковим періодом буде період з 7 жовтня по 20 листопада (45 календарних днів).

Звертаємо увагу, що в разі прийняття працівника на роботу в перший робочий, але не перший календарний день місяця, такий місяць не вважається повністю відпрацьованим місяцем (з першого до першого числа) і не включається до розрахункового періоду для нарахування страхових виплат.³

Наприклад, для працівника, прийнятого на роботу 2 вересня 2024 року (не перший календарний, хоча і перший робочий день вересня, оскільки 1 вересня 2024 року — неділя — вихідний день), який захворів (отримав травму) 4 листопада 2024 року, розрахунковим періодом є період з 1 по 31 жовтня. Тобто в даному випадку вересень не включається до розрахункового періоду, оскільки не вважається повністю відпрацьованим календарним місяцем (з першого до першого числа), незважаючи на те, що працівник у вересні відпрацював всі робочі дні за графіком роботи, а єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ) в цьому місяці сплачено з його заробітної плати за повний місяць (не менше мінімального страхового внеску).

При визначенні кількості календарних днів у розрахунковому періоді святкові та неробочі дні, встановлені статтею 73 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), не виключаються з розрахункового періоду (як у мирний час, так і в період воєнного стану), оскільки їх виключення не передбачено нормами Порядку № 1266.⁴

У той же час, виходячи з норм пункту 3 Порядку № 1266, з розрахункового періоду виключаються календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин, до яких належать:

• тимчасова непрацездатність;
• відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка);
• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та 6-річного віку за медичним висновком (далі — відпустка для догляду за дитиною);
• відпустка без збереження заробітної плати;
• призупинення дії трудового договору у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
• період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період.

Згідно з пунктом 3 Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України (далі — МОЗ) від 01.06.2021 № 1066, тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку — це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру, та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи. Тимчасова непрацездатність обраховується в календарних днях.

Таким чином, до календарних днів тимчасової непрацездатності, які виключаються з розрахункового періоду на підставі норм пункту 3 Порядку № 1266, належать як дні тимчасової непрацездатності, підтверджені ЛН, за які нараховувалися «лікарняні» (код у табелі «ТН»), так і дні тимчасової непрацездатності, коли «лікарняні» не нараховувалися (код у табелі «НН», наприклад, коли захворювання або травма сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, чи коли тимчасова непрацездатність підтверджена довідкою медичного закладу).

Наприклад, період з дати направлення документів на МСЕК і по дату огляду хворого, які вказані в ЛН, є періодом тимчасової непрацездатності застрахованої особи, календарні дні якого не відпрацьовані з поважної причини «тимчасова непрацездатність», тому виключаються з розрахункового періоду.⁵

Якщо працівнику було видано ЛН по догляду за дитиною віком до 14 років на максимальний термін (14 календарних днів), а дитина продовжувала хворіти, і такому працівнику після закінчення зазначеного максимального терміну на підставі підпункту 6 пункту 2 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.04.2008 № 189 (далі — Порядок № 189), або пункту 3.4 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 № 455 (далі — Інструкція № 455), видавалася довідка із зазначенням періоду догляду за хворою дитиною, то такий період, за який працівнику не нараховувалися «лікарняні», підлягає виключенню з розрахункового періоду як період, що не відпрацьований з поважної причини «тимчасова непрацездатність». Те ж саме стосується періодів проходження медичного обстеження з приводу встановлення причинного зв’язку захворювання з умовами праці або за направленням слідчих органів, прокуратури і суду, періоду проходження діагностичного обстеження в закладах охорони здоров’я, за відсутності ознак тимчасової непрацездатності, коли працівникам на підставі пункту 2 розділу IV Порядку № 189 або пунктів 2.17, 2.18 Інструкції № 455 медичним закладом видавалася довідка, засвідчена підписом головного лікаря (завідувача відділення) та печаткою медичного закладу.⁶

До відпусток без збереження заробітної плати, які виключаються з розрахункового періоду, належать як відпустки, зазначені в статтях 25 і 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки), так і відпустки, передбачені іншими нормативно-правовими актами.⁷ При цьому якщо відпустка без збереження заробітної плати, передбачена частиною першою статті 26 Закону про відпустки, надається тривалістю більше 30 календарних днів, що є порушенням, то всі календарні дні такої відпустки можна вважати не відпрацьованими з поважної причини і виключати з розрахункового періоду, оскільки пункт 3 Порядку № 1266 передбачає виключення з розрахункового періоду днів відпустки без збереження заробітної плати без уточнення її видів та тривалості.⁸

Час (календарні дні) перебування у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченій частиною третьою статті 26 Закону про відпустки (на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру), що на прохання працівника може надаватися йому роботодавцем без обмеження строку (тривалість такої відпустки визначається угодою сторін), у відпустці без збереження заробітної плати протягом періоду дії воєнного стану згідно з частиною 3 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136), а також у відпустці без збереження заробітної плати, що надається згідно з частиною 4 статті 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, виключається з розрахункового періоду.

Крім того, на думку Мінсоцполітики⁹, на підставі пункту 3 Порядку № 1266 період, коли працівник був увільнений від виконання трудових обов’язків за основним місцем роботи на період виконання своїх повноважень у виборчій комісії на платній основі (коли за ним не зберігалася заробітна плата за основним місцем роботи), повинен виключатися з розрахункового періоду як не відпрацьований з поважної причини.

На думку автора, вищенаведена позиція Мінсоцполітики не узгоджується з переліком поважних причин, зазначених в пункті 3 Порядку № 1266, тому враховувати чи ні думку Мінсоцполітики, роботодавець вирішує самостійно.

Не виключаються з розрахункового періоду календарні дні перебування в оплачуваних відпустках (щорічній, навчальній, творчій та інших) і календарні дні відсутності на роботі з інших причин, передбачених і не передбачених законодавством (прогул тощо, в тому числі якщо працівник був відсутній на роботі повний місяць), оскільки такі причини не зазначені в пункті 3 Порядку № 1266 як поважні причини відсутності на роботі в цілях нарахування страхових виплат.¹⁰

Якщо в календарному місяці працівник не відпрацював жодного робочого дня з поважних причин (наприклад, всі робочі дні місяці хворів та перебував у відпустці без збереження заробітної плати), але в такому календарному місяці є календарні дні (наприклад, дні прогулу, вихідні дні за графіком роботи), в які працівник не працював з неповажних причин (тобто з причин, не зазначених в пункті 3 Порядку № 1266), то такі календарні дні не виключаються з розрахункового періоду, відповідно, не весь календарний місяць виключається з розрахункового періоду.¹¹

Якщо підприємство за власним рішенням (згідно з нормами колективного договору) нараховує середній заробіток працівникам–військовослужбовцям, зазначеним у частині третій статті 119 КЗпП (призваним або прийнятим за контрактом на військову службу в особливий період), то період проходження військової служби такими працівниками не виключається з розрахункового періоду, а середній заробіток включається до виплат розрахункового періоду, оскільки з нього як із заробітної плати сплачується ЄСВ на підставі частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі — Закон № 2464).

Розрахунковий період, якщо у працівника два страхових випадки поспіль

Якщо у застрахованої особи відразу після закінчення одного страхового випадку з призначенням страхової виплати настав інший страховий випадок, і в нього виникло право на призначення іншої страхової виплати, при обчисленні середньої заробітної плати для визначення розміру іншої страхової виплати береться новий розрахунковий період.

Наприклад, якщо працівник був тимчасово непрацездатний внаслідок НВВ в період з 15 квітня по 17 жовтня 2024 року (перший страховий випадок), при цьому розрахунковий період за цим страховим випадком включав останні 12 календарних місяців — з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року, а з 18 жовтня 2024 року в нього виникло право на призначення «лікарняних» через хворобу (другий страховий випадок), то для розрахунку «лікарняних» за другим страховим випадком розрахунковим періодом будуть останні 12 календарних місяців — з 1 жовтня 2023 року по 30 вересня 2024 року. При цьому для другого страхового випадку з розрахункового періоду виключається період з 15 квітня по 17 жовтня 2024 року, оскільки в цей час працівник не працював з поважної причини (тимчасова непрацездатність). В цій ситуації за рахунок роботодавця оплачуються перші 17 календарних днів непрацездатності за першим страховим випадком (тимчасова непрацездатність внаслідок НВВ) та перші 5 календарних днів непрацездатності за другим страховим випадком (тимчасова непрацездатність, не пов’язана з НВВ).

Іноді трапляється, що працівник одужав і повинен стати до роботи, але в перший день роботи захворює іншою хворобою. Тобто якщо працівнику видано (по ньому сформовано) два ЛН, при цьому між першим і другим ЛН немає календарних днів, а в заключному висновку першого ЛН зазначено, що працівник має стати до роботи (в паперовому ЛН вказано код-1 або сформовано новий медичний висновок з відміткою про початок нового випадку тимчасової непрацездатності, що не пов’язаний та не є наслідком попереднього — номер випадку непрацездатності (перша частина унікального номера) е-ЛН відрізняється), то другий випадок захворювання вважається іншим страховим випадком, тому при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку «лікарняних» по другому ЛН береться новий розрахунковий період. Перші 5 днів хвороби за другим ЛН (як і за першим ЛН) оплачуються роботодавцем.¹²

Також по другому ЛН перші 5 днів хвороби оплачуються роботодавцем, а з 6-го дня хвороби — ПФУ в ситуації, коли перший день непрацездатності по новому (іншому) захворюванню, зазначений у другому ЛН, з якихось причин збігається з останнім днем непрацездатності попереднього захворювання, зазначеним у першому ЛН, тобто нове захворювання є початком нового страхового випадку, а відлік днів нової хвороби починається з першого (не з другого) дня хвороби, зазначеного у другому ЛН. В цій ситуації подвійного нарахування «лікарняних» за один і той же календарний день хвороби бути не повинно — Законом № 1105 це не передбачено.¹³

Якщо в заключному висновку першого ЛН, виданого (сформованого по) працівнику, зазначено, що працівник продовжує хворіти (в паперовому ЛН вказано код-2), то виданий (сформований по) працівнику другий ЛН з тим самим діагнозом (номер випадку непрацездатності (перша частина унікального номера) другого е-ЛН такий самий як і в першому е-ЛН, а номер версії (третя частина унікального номера) другого е-ЛН збільшений на одиницю) вважається продовженням попереднього і оплачується за рахунок ПФУ. У такому випадку для розрахунку «лікарняних» по другому ЛН береться той же розрахунковий період, за яким обчислювалися «лікарняні» за першим ЛН.¹⁴

Наприклад, у листопаді 2024 року працівниця надала підприємству два паперових ЛН:

– в першому ЛН вказані дні хвороби з 23 вересня по 14 жовтня 2024 року;

– у другому ЛН з іншим діагнозом (код-1) вказані дні хвороби з 15 жовтня по 8 листопада 2024 року.

У цьому випадку за першим ЛН розрахунковим періодом буде період з 1 вересня 2023 року по 31 серпня 2024 року, а за другим ЛН — з 1 жовтня 2023 року по 30 вересня 2024 року.

Якби у другому ЛН був підкреслений текст «Продовження листка № …», тобто працівник продовжує хворіти (код-2) з тим самим діагнозом, то розрахунковим періодом за обома ЛН був би період з 1 вересня 2023 року по 31 серпня 2024 року.

У всіх е-ЛН, сформованих у межах одного страхового випадку, збігається перша частина унікального номера е-ЛН — номер випадку непрацездатності (тобто номер до першого дефісу). Третя частина унікального номера е-ЛН — номер версії (тобто номер після другого дефісу) — за новим страховим випадком позначається цифрою «1», а при створенні нового е-ЛН за цим же страховим випадком, у тому числі при створенні е-ЛН як продовження, номер версії збільшується по порядку («2», «3» і далі).

Якщо працівнику видано (по ньому сформовано) два ЛН поспіль за однією хворобою (одним страховим випадком), але між ними є календарні дні (через несвоєчасну явку працівника на прийом до лікаря), при цьому другий ЛН оформлений як продовження попереднього (код-2), а у висновку першого ЛН зазначено, що працівник продовжує хворіти, то розрахунковий період для визначення суми «лікарняних» за обома ЛН буде однаковим, але дні неявки до лікаря (порушення режиму) працівнику не оплачуються.

Наприклад, якщо перший ЛН видано працівнику з 23 вересня по 11 жовтня 2024 року, а другий ЛН видано з 14 жовтня 2024 року як продовження попереднього, тобто між двома ЛН існує два дні перерви (12 і 13 жовтня — субота і неділя), то в цьому випадку правомірним буде провести оплату ЛН, виданого з 14 жовтня, як продовження попереднього ЛН — за рахунок ПФУ (але без оплати 12 і 13 жовтня) з єдиним розрахунковим періодом: вересень 2023 – серпень 2024 року.

Якщо по працівнику оформлено ЛН, наприклад з 30 жовтня 2024 року, але він 30 і 31 жовтня працював, а на «лікарняний» пійшов з 1 листопада, то за два відпрацьованих дні 30 і 31 жовтня «лікарняні» йому не нараховуються (нараховується лише заробітна плата), але відлік 5 днів хвороби для нарахування «лікарняних» за рахунок роботодавця ведеться з першого (не з третього) дня хвороби, вказаного у ЛН, а розрахунковим періодом є період з 1 жовтня 2023 року по 30 вересня 2024 року.

Розрахунковий період при реорганізації і переведенні на інше підприємство

Якщо на підприємстві має місце реорганізація, то необхідно враховувати норму частини шостої статті 36 КЗпП, згідно з якою у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. першої ст. 40 КЗпП).

При реорганізації підприємства до трудової книжки працівника (за його бажанням) вноситься запис за аналогією із записом про перейменування підприємства, наприклад, такого змісту: «ТОВ «Венера» з 01.03.2023 реорганізовано в ТОВ «Юпітер», а у графі 4 зазначається підстава реорганізації — наказ (його дата і номер) (п. 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.93 № 58).

Якщо при реорганізації підприємства деякі працівники хворіють, то при призначенні страхових виплат таким особам виправлення назви підприємства в паперовому ЛН не провадиться. Тобто якщо за одним страховим випадком працівнику видано перший ЛН з назвою підприємства, яке при реорганізації ліквідовано, а потім під час роботи вже на іншому підприємстві (до якого приєднано ліквідоване підприємство) працівнику видано другий ЛН, який є продовженням попереднього, і в такому (другому) ЛН вказано назву вже нового підприємства, на яке переведено працівника, то виправляти назву підприємств в ЛН (робити його однаковим в обох ЛН) не потрібно.¹⁵

Якщо у разі реорганізації підприємства дія трудового договору з працівником продовжується (трудові відносини працівника з підприємством не припиняються), то при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат до розрахункового періоду включається період роботи працівника до такої реорганізації, тобто останні 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку.¹⁶

Водночас пунктом 5 статті 36 КЗпП передбачено, що підставою припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство. При такому переведенні трудовий договір працівника з одним підприємством (колишнім роботодавцем) припиняється, і працівник з нього звільняється, а з іншим підприємством укладається новий трудовий договір. В цьому випадку при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат після переведення розрахунковий період буде включати тільки період роботи на новому підприємстві (за останнім основним місцем роботи).¹⁶

Якщо на дату формування ЛН новим роботодавцем працівника не були подані повідомлення про прийняття на роботу працівника, Податковий розрахунок або допущені помилки у Податковому розрахунку, внаслідок чого ЛН не потрапив до електронного кабінету страхувальника (роботодавця) на порталі електронних послуг ПФУ, то після подання відповідних повідомлення про прийняття на роботу або Податкового розрахунку можна направити до ПФУ запит щодо зміни страхувальника у вже сформованих ЛН.¹⁷

Аналогічний запит може бути поданий правонаступником колишнього роботодавця працівника, якщо до його електронного кабінету страхувальника (роботодавця) на порталі електронних послуг ПФУ не потрапляють ЛН, які є продовженням раніше сформованих ЛН по одному страховому випадку.

Визначення сумарної заробітної плати в розрахунковому періоді

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований ЄСВ та/або страхові внески на відповідні види загальнообов’язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування — період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов’язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин.

Відповідно до пункту 32 Порядку № 1266 середня заробітна плата для розрахунку «лікарняних» обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — Податковий розрахунок), які подаються до Державної податкової служби України.

Таким чином, з норм пунктів 3, 32 Порядку № 1266 випливає, що при обчисленні середньої заробітної плати в розрахунковому періоді враховуються всі виплати, з яких сплачено ЄСВ. Для визначення розміру виплат, які були нараховані працівнику в розрахунковому періоді та з яких було сплачено ЄСВ, необхідно використовувати дані додатка Д1 Податкового розрахунку, в якому відображаються відомості про нараховані доходи кожному працівнику і сплачений з них ЄСВ.

Складові фонду оплати праці (далі — ФОП), в тому числі складові заробітної плати з метою обкладення ЄСВ, визначено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5).

Виплати, які не обкладаються ЄСВ, і, відповідно, не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних», наведено в Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1170 (далі — Перелік № 1170).

Таким чином, при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» враховуються лише ті виплати, на які нараховується ЄСВ: належать до заробітної плати (ФОП) згідно з Інструкцією № 5 і не включені до Переліку № 1170. Але при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються «лікарняні» і допомога по вагітності та пологах (далі — «декретні»), оскільки вони нараховуються за календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин (тимчасова непрацездатність, «декретна» відпустка), які виключаються з розрахункового періоду.

Крім того, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються всі виплати, включаючи разові (в тому числі з яких сплачено ЄСВ), нараховані в місяцях, які виключаються з розрахункового періоду.¹⁸

Наприклад, якщо працівник захворів у листопаді 2024 року, а в розрахунковому періоді (листопад 2023 року – жовтень 2024 року) йому виробничу премію за серпень 2024 року нараховано у вересні 2024 року, але весь вересень 2024 року працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати (поважна причина), то весь вересень виключається з розрахункового періоду, а виробнича премія за серпень 2024 року, нарахована у вересні 2024 року, не враховується в сумарному заробітку розрахункового періоду.¹⁹

Якщо в календарному місяці працівник не працював як з поважних, так і з неповажних причин (цей місяць не виключається з розрахункового періоду), і в такому місяці йому нараховано виплати, з яких сплачено ЄСВ (премії, винагороди, разові виплати тощо), то вони в повній сумі враховуються в сумарному заробітку розрахункового періоду.²⁰

Наприклад, якщо працівник захворів у жовтні 2024 року, а в розрахунковому періоді (жовтень 2023 року – вересень 2024 року) йому премію за липень 2024 року нараховано в серпні 2024 року, то така премія, з якої сплачено ЄСВ, включається до заробітку серпня. Якщо в серпні працівник не відпрацював жодного дня, оскільки в період з 1 по 16 серпня перебував у відпустці без збереження заробітної плати (поважна причина), 17 і 18 серпня (субота і неділя) є вихідними днями, з 19 по 23 серпня (з понеділка по п’ятницю) працівник хворів (поважна причина), 24 і 25 серпня (субота і неділя) є вихідними днями, з 26 по 30 серпня (з понеділка по п’ятницю) працівник був тимчасово непрацездатним у зв’язку з доглядом за хворою дитиною до 14 років (поважна причина), 31 серпня (субота) є вихідним днем, то нарахована у серпні премія, з якої сплачено ЄСВ, в повній сумі враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» у жовтні 2024 року, оскільки з розрахункового періоду виключається не весь серпень 2024 року, а лише календарні дні з 1 по 16 серпня, з 19 по 23 серпня, з 26 по 30 серпня 2024 року. При цьому з розрахункового періоду не виключаються календарні дні 17 і 18 серпня (субота і неділя), 24 і 25 серпня (субота і неділя) та 31 серпня (субота) 2024 року, які є вихідними днями, в які працівник не працював не з поважних причин.²¹ Оскільки 5 календарних днів серпня не виключаються з розрахункового періоду, то премія, нарахована в серпні, включається до заробітку розрахункового періоду та враховується при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку «лікарняних» у жовтні 2024 року.

Якщо працівник захворів у жовтні 2024 року, а в місяці розрахункового періоду — січні 2024 року йому були нараховані виробнича премія за грудень (IV квартал) 2023 року та річна винагорода за 2023 рік, з яких сплачено ЄСВ, при цьому працівник з 2 по 31 січня 2024 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати, то січень, а саме 1 січня 2024 року, не виключається з розрахункового періоду, а виробнича премія за грудень (IV квартал) 2023 року та річна винагорода за 2023 рік в повній сумі включаються до виплат розрахункового періоду, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» у жовтні 2024 року.

Всі виплати для розрахунку «лікарняних» враховуються в місяці їх нарахування (в місяці їх відображення у Податковому розрахунку), за винятком «перехідних» відпускних. Це узгоджується з нормою частини 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV, якою передбачено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.²²

Наприклад, якщо в кінці жовтня 2024 року працівнику нараховано і виплачено допомогу на оздоровлення, яка надається до відпустки, що починається 1 листопада 2024 року, то при нарахуванні «лікарняних» у листопаді, грудні 2024 року і місяцях 2025 року зазначену допомогу на оздоровлення слід відносити до виплат жовтня 2024 року (незалежно від періоду перебування працівника у відпустці).²³

Якщо працівник захворів у жовтні 2024 року, а в розрахунковому періоді (жовтень 2023 року – вересень 2024 року) йому премію за IІ квартал 2024 року нараховано в липні 2024 року, то така премія включається до заробітку липня. Якщо весь липень працівник не працював з поважних причин (наприклад, з 1 по 31 липня перебував у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану), то нарахована в липні премія за IІ квартал 2024 року не враховується при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку «лікарняних» у жовтні 2024 року, оскільки весь липень (з 1 по 31 число) 2024 року виключається з розрахункового періоду.

Відпускні та інші «середньозарплатні» виплати, які обчислюються відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100, враховуються в сумарному заробітку розрахункового періоду.

«Перехідні» відпускні (що припадають на два і більше суміжних місяці) належать до місяців, за які вони нараховані (як і з метою визначення бази нарахування ЄСВ). Це випливає з підпункту 1.6.1 Інструкції № 5, яким встановлено, що суми нарахувань за час відпусток, на відміну від порядку їхньої фактичної виплати, розподіляються пропорційно часу, що припадає на дні відпустки у відповідному місяці.²⁴

Якщо працівник був незаконно звільнений з роботи, а суд через деякий час поновив його на роботі з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, то оскільки з такого середнього заробітку сплачується ЄСВ (абз. другий ч. 2 ст. 7 Закону № 2464), він враховується з розподілом по місяцях, за які нарахований, при визначенні сумарної заробітної плати в розрахунковому періоді для нарахування «лікарняних».²⁵

Що стосується врахування оплати простою не з вини працівника (який відповідно до частин першої та третьої статті 113 КЗпП оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду або в розмірі середнього заробітку), то така оплата за невідпрацьований час відповідно до підпункту 2.2.12 Інструкції № 5 включається до додаткової заробітної плати ФОП, тому з неї сплачується ЄСВ, і, відповідно, оплату простою необхідно враховувати при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних».²⁵

Стосовно нарахування «лікарняних» не за основним місцем роботи, то пункт 30 Порядку № 1266 визначає наступне.

У разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, на умовах цивільно-правового договору, провадить підприємницьку або іншу діяльність, пов’язану з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності, обчислення середньої заробітної плати (суми заробітної плати) здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи, за сумісництвом та за місцем (місцями) провадження іншого виду (видів) діяльності. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо.

Страхові виплати, в тому числі «лікарняні» за рахунок роботодавця, здійснюються на підставі виданого в установленому порядку ЛН (у разі видачі ЛН у формі документа на папері — на підставі його копії, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою (у разі наявності) за основним місцем роботи) та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом. У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ.

Вищенаведені норми абзацу другого пункту 30 Порядку № 1266 в частині можливості нарахування страхових виплат сумісникам одночасно за декількома місцями роботи наразі застаріли, оскільки згідно з абзацом другим частини 1 статті 22 Закону № 1105 «лікарняні» застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи або за місцем роботи за сумісництвом. Тобто наразі виплата «лікарняних» може бути здійснена лише за одним місцем роботи, тому немає підстав надавати роботодавцю, який нараховує «лікарняні», довідки про середню заробітну плату з інших місць роботи (детально про виплату «лікарняних» сумісникам йдеться нижче).

Визначення середньоденної заробітної плати

Виходячи з норм пункту 3 Порядку № 1266, при розрахунку середньоденної заробітної плати для нарахування «лікарняних» сумарний заробіток розрахункового періоду ділиться на кількість календарних днів зайнятості в розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин (їх перелік див. вище). При цьому не має значення режим роботи працівника, кількість відпрацьованих ним робочих днів або годин у розрахунковому періоді, вид обліку робочого часу, оскільки для всіх працівників обчислюється тільки середньоденна заробітна плата.

Звертаємо увагу, що при обчисленні середньоденної заробітної плати з розрахункового періоду виключаються лише календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин. Якщо працівник повністю відпрацював робочий день, але в кінці цього дня звернувся до лікарні та був визнаний хворим з оформленням ЛН з цього дня, то такий день (за який йому нараховано заробітну плату), не виключається з розрахункового періоду, оскільки не є невідпрацьованим днем з поважної причини (є відпрацьованим днем).²⁶

Календарні дні, не відпрацьовані з усіх інших (неповажних) причин (наприклад, через прогули, роботу на умовах неповного робочого тижня, простій, перебування в оплачуваних відпустках тощо), не виключаються з розрахункового періоду.

ПРИКЛАД 1

Визначення середньоденної заробітної плати, якщо розрахунковий період становить 12 місяців

Працівник захворів 21 жовтня 2024 року. В розрахунковому періоді (останні 12 календарних місяців: жовтень 2023 року – вересень 2024 року), що включає 366 календарних днів (далі — к. д.), він працював, перебував у щорічній відпустці 24 к. д., у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану 30 к. д. (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136), хворів протягом 19 к. д., з ним призупинявся трудовий договір на 61 к. д. (ст. 13 Закону № 2136), тобто працівник був відсутній на роботі з поважних причин сумарно протягом 110 (30 + 19 + 61) к. д. Загальний дохід працівника в розрахунковому періоді без урахування «лікарняних», але з урахуванням відпускних і всіх інших виплат, з яких сплачено ЄСВ, що враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних», дорівнює 95 786,43 грн.

Середньоденна заробітна плата у працівника становить:

95 786,43 грн : (366 к. д. – 110 к. д.) = 374,17 грн

ПРИКЛАД 2

Визначення середньоденної заробітної плати, якщо розрахунковий період становить менше 12 місяців

Працівник, прийнятий на роботу 2 січня 2024 року, захворів 1 листопада 2024 року. Січень 2024 року не включається до розрахункового періоду, оскільки працівник прийнятий на роботу не з 1-го числа цього місяця. В розрахунковому періоді (9 календарних місяців: лютий – жовтень 2024 року), який первісно включає 274 календарних дні, сумарна заробітна плата працівника, з якої сплачено ЄСВ, становить 75 824,96 грн. У розрахунковому періоді працівник працював, 2 робочих дні прогуляв, 15 робочих днів не працював через простій, введений з ініціативи роботодавця, з нарахуванням оплати за весь час простою в розмірі 2/3 окладу, а також йому надавалася відпустка без збереження заробітної плати тривалістю 20 календарних днів (ч. перша ст. 26 Закону про відпустки).

З розрахункового періоду виключаються тільки 20 календарних днів перебування у відпустці без збереження заробітної плати (поважна причина відсутності на роботі).

Не відпрацьовані календарні (робочі) дні внаслідок прогулу і простою не виключаються з розрахункового періоду, оскільки не включені до переліку поважних причин відсутності на роботі, зазначених у пункті 3 Порядку № 1266.

Середньоденна заробітна плата працівника в розрахунковому періоді становить:

75 824,96 грн : (274 к. д. – 20 к. д.) = 298,52 грн

ПРИКЛАД 3

Визначення середньоденної заробітної плати,
якщо розрахунковий період становить менше ніж календарний місяць

Працівник, прийнятий на роботу 2 вересня 2024 року, захворів 31 жовтня 2024 року. Оскільки у працівника перед настанням страхового випадку немає повністю відпрацьованого календарного місяця (з 1-го до 1-го числа), розрахунковий період включає фактично відпрацьований час до настання страхового випадку — з 2 вересня по 30 жовтня 2024 року, що включає 59 календарних днів. У розрахунковому періоді у працівника немає календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин. Посадовий оклад працівника — 14 000 грн, тому сумарна заробітна плата, з якої сплачено ЄСВ, в розрахунковому періоді становила:

14 000 грн : 21 р. д. х 20 відпрац. д. (зарплата за вересень) + 14 000 грн : 23 р. д. х 22 відпрац. д. (зарплата за жовтень) = 13 333,33 + 13 391,30 = 26 724,63 грн

Середньоденна заробітна плата:

26 724,63 грн : 59 к. д. = 452,96 грн

ПРИКЛАД 4

Визначення середньоденної заробітної плати, якщо розрахунковий період
менше ніж календарний місяць і працівнику нараховано квартальну премію

Працівника прийнято на роботу 5 серпня 2024 року, а 30 вересня він захворів. Оклад працівника — 20 000 грн. Крім окладу, працівнику згідно з колективним договором підприємства щокварталу виплачується виробнича премія в розмірі 30% окладу пропорційно відпрацьованому часу в кварталі. Ця премія виплачується в останньому місяці кварталу разом із заробітною платою за такий місяць. Оскільки підприємство працює з 5-денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю, для розрахунку суми премії за ІІІ квартал 2024 року використовується норма робочого часу в цьому кварталі, яка становить 66 робочих днів (23 р. д. (липень) + 22 р. д. (серпень) + 21 р. д. (вересень)), з яких працівник відпрацював 40 робочих днів у період з 5 серпня по 29 вересня 2024 року.

Оскільки у працівника немає повністю відпрацьованого календарного місяця (з 1-го до 1-го числа), розрахунковий період включає фактично відпрацьований час до настання страхового випадку — з 5 серпня по 29 вересня 2024 року. У розрахунковому періоді у працівника немає календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин.

Якщо у працівника немає повністю відпрацьованого календарного місяця, середньоденна заробітна плата обчислюється із заробітної плати, нарахованої за фактично відпрацьований час, шляхом її ділення на кількість календарних днів у цьому періоді. Сума квартальної премії у зазначеному випадку враховується для розрахунку розміру страхової виплати в частині, що припадає на дні розрахункового періоду.²⁷

Фактично працівник до настання страхового випадку відпрацював на підприємстві:

– з 5 по 31 серпня — 27 календарних днів, з яких 20 робочих днів (норма робочого часу в серпні — 22 робочих дні);

– з 1 по 29 вересня — 29 календарних днів, з яких 20 робочих днів (норма робочого часу у вересні — 21 робочий день).

За дні розрахункового періоду працівнику було нараховано та виплачено:

у серпні:

• – заробітну плату за відпрацьований час виходячи з окладу в сумі 18 181,82 грн (20 000 грн : 22 р. д. х 20 відпрац. д.);

у вересні:

• – заробітну плату за відпрацьований час виходячи з окладу в сумі 19 047,62 грн (20 000 грн : 21 р. д. х 20 відпрац. д.);

– виробничу премію за ІІІ квартал в сумі 3636,36 грн (20 000 грн х 30% : 66 р. д. х 40 відпрац. д.).

Сумарна заробітна плата працівника в розрахунковому періоді, з якої сплачено ЄСВ:

18 181,82 + 19 047,62 + 3636,36 = 40 865,80 грн

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді:

27 к. д. (серпень) + 29 к. д. (вересень) = 56 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

40 865,80 грн : 56 к. д. = 729,75 грн²⁸

__________________________________________________________________________

Відсутність заробітку в розрахунковому періоді

Відповідно до пункту 28 Порядку № 1266 якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи (для розрахунку «лікарняних», в тому числі внаслідок НВВ), середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку. Якщо тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлюється, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання страхового випадку.

Таким чином, для осіб, яким місячна тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена (до них належать, зокрема, працівники, оплата праці яких залежить від виручки), передбачено верхнє обмеження для нарахування «лікарняних».

Механізм розрахунку страхових виплат внаслідок НВВ, встановлений пунктом 12 Порядку № 1266, є аналогічним механізму розрахунку «лікарняних» у випадках, не пов’язаних з НВВ, встановленому пунктом 28 Порядку № 1266.

Дуже важливою для розрахунку середньоденної заробітної плати, в т. ч. з урахуванням встановлених обмежень, є норма пункту 5 Порядку № 1266, якою встановлено, що у разі, якщо середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється відповідно до пунктів 9, 10, 12, 20, 28 і 29 цього Порядку, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) за один календарний день визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), мінімальної заробітної плати або їх частини (у разі, якщо особа працює у режимі неповного робочого дня або тижня), двократного розміру мінімальної заробітної плати на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).²⁹

ПРИКЛАД 5

Визначення середньоденної заробітної плати, якщо немає заробітку в розрахунковому періоді

Працівниця з 2021 року по 4 листопада 2024 року перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років. Вона повинна була вийти на роботу 5 листопада 2024 року, але в цей день захворіла, тому на роботу не вийшла. У розрахунковому періоді (листопад 2023 року – жовтень 2024 року) вона не працювала і не мала заробітку з поважної причини (відпустка для догляду за дитиною до 3 років). Посадовий оклад працівниці в місяці початку хвороби (листопаді) — 12 000 грн.

Середньоденна заробітна плата для нарахування «лікарняних», що обчислюється виходячи з посадового окладу, встановленого на день настання страхового випадку, становить:

12 000 грн : 30,44 = 394,22 грн

ПРИКЛАД 6

Визначення середньоденної заробітної плати, якщо хвороба настала в перший день роботи

Працівник наказом роботодавця, виданим 1 листопада 2024 року (п’ятниця), був прийнятий на роботу з 4 листопада 2024 року (понеділок), але в цей день він на роботу не вийшов, оскільки захворів. Посадовий оклад йому не встановлений, оскільки працівник як агент торговельний отримує комбіновану заробітну плату, розмір якої залежить від виручки.

Середньоденна заробітна плата для нарахування «лікарняних» обчислюється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої в листопаді 2024 року (місяць настання страхового випадку) і середньомісячної кількості календарних днів (30,44):

8000 грн : 30,44 = 262,81 грн

ПРИКЛАД 7

Визначення середньоденної заробітної плати, якщо хвороба настала
в перший день роботи, а працівнику встановлено неповний робочий час

Працівника прийнято на роботу на 0,5 посади — робота на умовах неповного робочого дня (4 години в день) з 1 листопада 2024 року, але в перший день роботи він захворів. Оклад за «повною» посадою працівника — 10 000 грн, оклад працівника пропорційно встановленому режиму роботи — 5000 грн (10 000 грн х 0,5).

Оскільки працівник працює на умовах неповного робочого дня, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення частини посадового окладу на середньомісячну кількість календарних днів (30,44):

5000 грн : 30,44 = 164,26 грн

_____________________________________________________________________________

Якщо працівнику встановлена погодинна оплата праці, то тарифна ставка в розрахунку на місяць обчислюється як добуток годинної тарифної ставки в місяці настання страхового випадку і норми робочого часу в годинах в цьому місяці.³⁰

ПРИКЛАД 8

Визначення середньоденної заробітної плати, якщо хвороба настала в перший день роботи,
а працівнику встановлено погодинну оплату праці

Працівник, якому встановлена погодинна оплата праці з годинною тарифною ставкою — 70 грн, захворів в перший день роботи на підприємстві — 11 листопада 2024 року.

Працівнику встановлений 40-годинний 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю, тому норма робочого часу в листопаді 2024 року становить 168 робочих годин.

Для оплати днів хвороби місячна тарифна ставка у листопаді 2024 року (місяць настання страхового випадку) для працівника розраховується як добуток годинної тарифної ставки та норми робочого часу в цьому місяці, тому становить:

70 грн х 168 р. г. = 11 760 грн

Середньоденна заробітна плата:

11 760 грн : 30,44 = 386,33 грн

_____________________________________________________________________________

Якщо працівнику встановлена відрядна оплата праці, то тарифна ставка в розрахунку на місяць обчислюється як добуток відрядної розцінки (відрядних розцінок) в місяці настання страхового випадку і норми виробітку в цьому місяці.

Наприклад, якщо працівник протягом місяця — листопада за нормою виробітку має виготовити вироби двох видів, при цьому кількість виробів І виду становить 150 одиниць з відрядною розцінкою — 50 грн за виріб, а кількість виробів ІІ виду становить 100 одиниць з відрядною розцінкою — 60 грн за виріб, то тарифна ставка в розрахунку на місяць — листопад у працівника становить:

150 вир. х 50 грн + 100 вир. х 60 грн = 7500 + 6000 = 13 500 грн

Середньоденна заробітна плата:

13 500 грн : 30,44 = 443,50 грн

Також звертаємо увагу на такий нюанс: вищепроцитований пункт 28 Порядку № 1266 передбачає обчислення середньої заробітної плати з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини лише у випадку, якщо працівник у розрахунковому періоді не мав заробітку з поважних причин.

Якщо в розрахунковому періоді (протягом останніх 12 календарних місяців перед місяцем настання страхового випадку) працівник не працював як з поважних, так і з неповажних причин, і в нього немає заробітної плати (доходу), з якої сплачено ЄСВ, то сумарна фактично нарахована заробітна плата (дохід) в розрахунковому періоді дорівнює 0 грн, відповідно середньоденна заробітна плата дорівнює 0 грн, внаслідок чого «лікарняні» за дні тимчасової непрацездатності працівнику не нараховуються.³¹

ПРИКЛАД 9

Визначення середньоденної заробітної плати, якщо в розрахунковому
періоді працівник не працював як з поважних, так і з неповажних причин

Працівник хворів з 11 по 22 листопада 2024 року, а в розрахунковому періоді (листопад 2023 року – жовтень 2024 року) в нього відбулися наступні події:

– з 1 листопада 2023 року по 20 жовтня 2024 року працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136);

– з 21 по 31 жовтня 2024 року працівник не виходив на роботу з власної вини (оформлено прогул).

З розрахункового періоду (листопад 2023 року – жовтень 2024 року) виключається період з 1 листопада 2023 року по 20 жовтня 2024 року, коли працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану (поважна причина).

Період з 21 по 31 жовтня 2024 року, коли працівник не виходив на роботу з власної вини (оформлено прогул), не належить до поважних причин відсутності на роботі, тому цей період не виключається з розрахункового періоду.

Отже, розрахунковий період включає лише період з 21 по 31 жовтня 2024 року (11 календарних днів). Оскільки у працівника в жовтні — єдиному місяці розрахункового періоду немає жодного відпрацьованого дня, то заробітна плата йому в жовтні не нараховувалась. Також в жовтні працівнику не нараховувались й інші виплати, з яких сплачено ЄСВ.

В цьому випадку в розрахунковому періоді заробітна плата (дохід) становить 0 грн, середньоденна заробітна плата (дохід) дорівнює 0 грн (0 грн : 11 к. д.), відповідно, і сума «лікарняних» у листопаді 2024 року становить 0 грн (0 грн х 12 к. д. хвороби), тобто «лікарняні» працівнику за дні хвороби у листопаді 2024 року не нараховуються.

_____________________________________________________________________________

Врахування страхового стажу працівника при обчисленні середньоденної заробітної плати

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону № 1105 страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску. Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону № 1105 та пунктом 5 Порядку № 440 «лікарняні» у випадках, не пов’язаних з НВВ, виплачуються застрахованим особам залежно від страхового стажу (див. таблицю).

Таблиця

Залежність розміру «лікарняних» від страхового стажу

Страховий стаж застрахованих осіб (категорії застрахованих осіб)	Розмір «лікарняних» у відсотках до середньої заробітної плати
Страховий стаж до 3 років	50%
Страховий стаж від 3 до 5 років	60%
Страховий стаж від 5 до 8 років	70%
Страховий стаж понад 8 років	100%
Особи, віднесені до 1–3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи	100% (незалежно від страхового стажу)
Один з батьків або особа, яка їх замінює, які доглядають хвору дитину віком до 14 років, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи
Ветерани війни, постраждалі учасники Революції Гідності та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України
Особи, віднесені до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 № 1584-ІІІ
Донори, які мають право на пільгу, передбачену статтею 20 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» від 30.09.2020 № 931-IX *
Особи, реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 – 1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу

* Донорам, які протягом року безоплатно здійснили донацію крові в сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам (тобто здали 900 мл крові — 450 мл х 2), або плазми крові в сумарній кількості, що дорівнює чотирьом разовим максимально допустимим дозам, заготовленим методом аферезу, або тромбоцитів у двох разових донаціях методом аферезу, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100% середньої заробітної плати донора незалежно від стажу роботи протягом року після донації крові та/або компонентів у зазначених кількостях.³²

Таким чином, для осіб, у яких страховий стаж становить менше 8 років і які не належать до зазначених в таблиці категорій осіб, що мають право на 100%-ве нарахування «лікарняних», кінцева середньоденна заробітна плата визначається шляхом множення розрахованої виходячи з даних розрахункового періоду середньоденної заробітної плати на відсоток, який залежить від страхового стажу (п. 2 Порядку № 1266).

Особам, які перебувають в самоізоляції, обсервації, тимчасових закладах охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталях), закладах охорони здоров’я у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, а також на локалізацію та ліквідацію їх епідемій та спалахів, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, «лікарняні» виплачуються у розмірі 50% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу, крім медичних працівників та фахівців з реабілітації, яким «лікарняні» у таких випадках виплачуються в розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу, та працівників і гіг-спеціалістів резидентів Дія Сіті, яким «лікарняні» у таких випадках виплачуються в розмірі заробітної плати (доходу) таких осіб, з якого фактично сплачено страхові внески, незалежно від страхового стажу (ч. 2 ст. 17 Закону № 1105).

Звертаємо увагу, що Законом № 1105 не передбачена виплата «лікарняних» за рахунок коштів ПФУ у розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу дружинам (чоловікам) військовослужбовців, хоча таку норму й містить частина 2 статті 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 № 2011–XII (далі — Закон № 2011). Забезпечення виконання Закону № 2011, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Фінансове забезпечення витрат, пов’язаних з реалізацією Закону № 2011, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені Законом № 2011 надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ (ст. 4, 23 Закону № 2011). Отже, на думку ПФУ³³, дружинам (чоловікам) військовослужбовців «лікарняні» за рахунок коштів ПФУ виплачуються на загальних підставах залежно від страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Держреєстр соцстрахування), а за періоди до 1 липня 2000 року — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 2 ст. 14 Закону № 1105).

У зв’язку з вищевикладеним, нагадаємо, що по 27.02.2001 загальний трудовий стаж обчислювався згідно із записами у трудовій книжці. Відповідно до чинних на той час Правил обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.98 № 1658 (далі — Правила № 1658), до загального трудового стажу для нарахування «лікарняних», крім періоду роботи, зараховувалися й інші періоди, зокрема:

• служба у Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах, СБУ, внутрішніх військах МВС, військах цивільної оборони та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, а також в органах внутрішніх справ;
• час «декретної» відпустки, частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку і відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком;
• період отримання допомоги по безробіттю;
• час навчання в професійно-технічному навчальному закладі;
• час роботи або виробничої практики на робочих місцях і посадах, які оплачуються, в період навчання у вищому навчальному закладі (далі — виш).

Водночас не враховувався в загальному трудовому стажі для призначення «лікарняних» час навчання у виші (в тому числі на підготовчих відділеннях), в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі з денною (очною) формою навчання.

Оскільки по 27.02.2001 документальним підтвердженням даних, на підставі яких здійснюється обчислення страхового стажу, є записи в трудовій книжці про періоди перебування застрахованої особи в трудових відносинах із роботодавцем, то у разі відсутності таких записів в трудовій книжці перебування в трудових відносинах у вказаному періоді підтверджується відповідною довідкою зазначеного роботодавця про трудові відносини або копіями наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи, або відповідною довідкою архівної установи, що підтверджує трудові відносини за цей період.³⁴

З 28.02.2001 (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 № 2240-III; далі — Закон № 2240) по 31.12.2010 до загального трудового стажу, набутого за попередні періоди, додається страховий стаж. До страхового стажу в цей період згідно зі статтею 7 Закону № 2240 (в редакції, що діяла в той час) включалися період роботи зі сплатою страхових внесків до ФСС з ТВП, а також періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у «декретній» відпустці, час перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування (зокрема, по безробіттю), крім пенсій усіх видів. При цьому період навчання в навчальних закладах, відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком, а також ціла низка інших періодів, вказаних у Правилах № 1658, скасованих у 2001 році, в період з 28.02.2001 по 31.12.2010 не включалися до страхового стажу. Обчислення страхового стажу в цей період необхідно здійснювати за даними, вказаними у трудовій книжці працівника.³⁴

З 01.01.2011 (дата введення Держреєстру соцстрахування) страховий стаж визначається за даними реєстру застрахованих осіб Держреєстру соцстрахування. З вказаної дати до раніше набутого працівником страхового (трудового) стажу додається страховий стаж, який залежить від розміру сплаченого за працівника (ним, його роботодавцем) ЄСВ, частина якого спрямовується на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. До страхового стажу також зараховуються період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування (зокрема, допомоги з безробіття) і пенсії по інвалідності.³⁴

Звертаємо увагу, що з 01.01.2016 період сплати ЄСВ із грошового забезпечення за осіб, які проходять військову службу, службу в органах МВС, державної допомоги при народженні дитини за осіб, які не перебувають у трудових відносинах, державної соціальної допомоги на догляд за дитиною з інвалідністю зараховується до страхового стажу при призначенні застрахованим особам страхових виплат за рахунок коштів ПФУ. Період служби з 28.01.2001 по 31.12.2015, а отримання допомоги — по 31.12.2015, не зараховується до страхового стажу, оскільки вищезазначені особи в цей період не підлягали загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.³⁵

Виходячи з визначення страхового стажу (див. вище), повний місяць включається до страхового стажу працівника, якщо сума сплаченого ЄСВ за такий місяць становить не менше мінімального страхового внеску (далі — МСВ), що обчислюється як добуток розміру мінімальної заробітної плати та ставки ЄСВ. З 1 квітня 2024 року розмір МСВ становить 1760 грн (8000 грн х 22%).

Нагадаємо, що з 01.01.2016 (дата введення єдиної ставки ЄСВ — 22%) розмір МСВ став однаковим як для працівників, які працюють за трудовим договором, так і для фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами (далі — ЦПД). Тому якщо фізична особа не перебувала у трудових відносинах (не була найманим працівником), але виконувала роботи (надавала послуги) згідно з ЦПД, і сума сплаченого ЄСВ з її винагороди за ЦПД в місяцях виконання робіт (надання послуг) становила не менше МСВ, то такі місяці повністю включаються до страхового стажу, який обчислюється для цілей нарахування «лікарняних». Це пояснюється тим, що частина ЄСВ, сплаченого з винагороди за виконані роботи (надані послуги) за ЦПД (так само як і частина ЄСВ, сплаченого із заробітної плати працівників), спрямовується на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Якщо сума сплаченого за відповідний місяць ЄСВ менше МСВ, цей місяць зараховується до страхового стажу за спеціальною формулою, наведеною в частині 3 статті 14 Закону № 1105. Ця формула дозволяє зарахувати до страхового стажу частину місяця пропорційно до сплаченої суми ЄСВ у такому місяці.

Наприклад, якщо за фізичну особу (працівника) за листопад 2024 року сплачено ЄСВ в сумі 1000 грн, коли МСВ в цьому місяці становить 1760 грн, то страховий стаж такої особи в листопаді складе:

1000 грн : 1760 грн = 0,57 (місяця)

Страховий стаж, який відповідно до частини 3 статті 14 Закону № 1105 обчислюється в місяцях, підтверджується довідкою ПФУ, що є адміністратором Держреєстру соцстрахування. Довідка про страховий стаж для нарахування «лікарняних» видається застрахованій особі або страхувальнику за однією з форм, наведених у додатках до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 № 10-1 (далі — Положення № 10-1), зокрема:

– форма ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (додаток 5) — формується за період, починаючи з 2011 року, і містить відомості про фактичні суми заробітку/доходу, з яких сплачено ЄСВ, і страховий стаж (для нарахування страхових виплат);

– форма «Дані про трудовий та страховий стаж» (додаток 9) — містить відомості про трудовий і страховий стаж.

Згідно з пунктами 2, 8 і 9 розділу V Положення № 10-1 інформацію (довідки) про страховий стаж ПФУ надає в паперовій та/або електронній формі:

• застрахованій особі, яка особисто звернулася до органу ПФУ;
• страхувальнику про застрахованих осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, виключно за період перебування особи у трудових відносинах із страхувальником, про страховий стаж цих застрахованих осіб для призначення соціальних виплат (в т. ч. «лікарняних»).

Розрахунок страхового стажу кожного працівника повинен робити роботодавець на підставі інформації з Держреєстру соцстрахування, наданої працівником у вигляді довідки, виданої органом ПФУ, та/або отриманої роботодавцем самостійно безпосередньо від органу ПФУ в паперовій формі або в електронному вигляді через веб-портал послуг ПФУ.

Якщо роботодавець формує заяву-розрахунок в електронній формі через кабінет страхувальника на веб-порталі послуг ПФУ, то йому надано можливість визначити страховий стаж працівника автоматично на підставі даних Держреєстру соцстрахування.

Якщо при поданні роботодавцем заяви-розрахунку в електронній формі страховий стаж працівника, який обчислюється автоматично на підставі даних Держреєстру соцстрахування, відрізняється від фактичного страхового стажу працівника на момент настання страхового випадку, обчисленого роботодавцем самостійно (у Держреєстрі соцстрахування може бути відсутня інформація про зарахування до страхового стажу працівника місяців останнього чи поточного кварталу, оскільки вона вноситься до Держреєстру соцстрахування тільки після подання роботодавцем Податкового розрахунку), то роботодавець повинен додати до заяви-розрахунку скан-копії документів, які підтверждують фактичний страховий стаж працівника і розраховану суму «лікарняних».³⁶ Якщо це з будь-яких причин здійснити неможливо, то заява-розрахунок подається з урахуванням страхового стажу на підставі даних Держреєстру соцстрахування, а після оновлення даних про страховий стаж працівника в Держреєстрі соцстрахування роботодавець може здійснити перерахунок «лікарняних» і подати корегуючу заяву-розрахунок.³⁷

Звертаємо увагу, що до страхового стажу зараховуються тільки ті періоди трудової діяльності, за які повністю сплачено ЄСВ. Період, за який наявна заборгованість з ЄСВ (тобто ЄСВ нараховано, але не сплачено), не буде зарахованим до страхового стажу до повного погашення боргу. Переглянути інформацію щодо заборгованості зі сплати ЄСВ платник ЄСВ може в електронному кабінеті платника (https://cabinet.tax.gov.ua/), обравши в меню приватної частини кабінету «Стан розрахунків з бюджетом».³⁸

Таким чином, загальний страховий стаж для нарахування «лікарняних» визначається в трьох часових періодах (по 27.02.2001, з 28.02.2001 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по день, що передує дню настання страхового випадку) і підсумовується, після чого визначається відсоток, який буде застосований до середньоденної заробітної плати.

Від пільгових категорій громадян, які мають право на «лікарняні» у розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу (див. вище таблицю), рекомендуємо роботодавцям вимагати копії відповідних посвідчень чи інші документи, що підтверджують право на пільгу.

Наприклад, підставою для виплати «лікарняних» в розмірі 100% середньої заробітної плати працівникам, віднесеним до 1–3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є копія відповідного посвідчення, виданого згідно з нормами Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551.

ПРИКЛАД 10

Визначення середньоденної заробітної плати з урахуванням страхового стажу

Працівник, який був прийнятий на роботу у 2020 році, захворів 6 листопада 2024 року. Страховий стаж працівника за даними Держреєстру соцстрахування станом на 5 листопада 2024 року (включно) становить 4 роки і 3,5 місяця, тому «лікарняні» виплачуються йому в розмірі 60% середньої заробітної плати.

У розрахунковому періоді (листопад 2023 року – жовтень 2024 року), що включає 366 календарних днів, працівник був відсутній на роботі з поважних причин 42 календарних дні (далі — к. д.), в тому числі 12 к. д. він хворів, а 30 к. д. перебував у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136). Отже, 42 календарних дні виключаються з розрахункового періоду. Сумарна заробітна плата працівника в розрахунковому періоді, з якої сплачено ЄСВ, становить 95 836,24 грн (без урахування «лікарняних»).

Середньоденна заробітна плата виходячи з даних розрахункового періоду:

95 836,24 грн : (366 к. д. – 42 к. д.) = 295,79 грн

Середньоденна заробітна плата з урахуванням страхового стажу:

295,79 грн х 60% = 177,47 грн

Таким чином, для оплати днів хвороби необхідно використовувати середньоденну заробітну плату в розмірі 177,47 грн.

_____________________________________________________________________________

У разі тимчасової втрати працездатності внаслідок НВВ виплата «лікарняних» здійснюється в розмірі 100% середньої заробітної плати (оподатковуваного доходу) незалежно від страхового стажу працівника (абз. третій ч. 3 ст. 36 Закону № 1105).

Обмеження розміру середньоденної заробітної плати

При обчисленні середньоденної заробітної плати необхідно враховувати декілька обмежень, встановлених Законом № 1105 і Порядком № 1266.

Так, згідно з пунктом 4 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) не може перевищувати максимальну величину бази нарахування ЄСВ з розрахунку на один календарний день (далі — максимальна середньоденна зарплата), яка обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).

У 2024 році максимальна величина бази нарахування ЄСВ становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати, тому з 1 квітня 2024 року вона дорівнює 120 000 грн (15 х 8000 грн).

Отже, якщо працівник захворів, наприклад 4 листопада 2024 року (розрахунковий період: листопад 2023 року – жовтень 2024 року), то максимальна середньоденна зарплата, розрахована виходячи з максимальної величини бази нарахування ЄСВ у жовтні 2024 року, який є останнім місяцем розрахункового періоду, становить:

120 000 грн : 30,44 = 3942,18 грн

Якщо у 2025 році максимальна величина бази нарахування ЄСВ становитиме 20 розмірів мінімальної заробітної плати, а мінімальна заробітна плата становитиме 8000 грн, то у 2025 році максимальна величина бази нарахування ЄСВ дорівнюватиме 160 000 грн (20 х 8000 грн), а максимальна середньоденна зарплата становитиме:

160 000 грн : 30,44 =  5256,24 грн

Крім того, згідно з пунктом 1 частини 4 статті 12 Закону № 1105 застраховані особи, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Держреєстру соцстрахування мають страховий стаж менше 6 місяців, мають право на страхові виплати відповідно до цього Закону у вигляді допомоги по тимчасової непрацездатності в розмірі, розрахованому виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Аналогічну норму (тільки в дещо застарілій редакції) містять також абзац другий пункту 29 Порядку № 1266 (за винятком розрахунку страхових виплат внаслідок НВВ) і абзац другий пункту 5 Порядку № 440.

Таким чином, як Законом № 1105, так і Порядками № 440 і № 1266 передбачено верхнє обмеження для сум «лікарняних» у разі, якщо працівник протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку має страховий стаж менше 6 місяців. При цьому для застосування зазначеного обмеження не має значення загальний страховий стаж працівника.

Порядок обчислення 6-місячного страхового стажу протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку аналогічний порядку обчислення загального страхового стажу (зокрема, період перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку зараховується до страхового стажу).

Регіональне відділення Фонду соціального страхування України роз’яснило³⁹, що обчислення 6-місячного страхового стажу необхідно здійснювати протягом останніх 12 місяців перед місяцем (не днем) настання страхового випадку. На думку автора, такий висновок неправомірний, оскільки в частині 4 статті 12 Закону № 1105 не йдеться про розрахунок страхового стажу протягом 12 місяців перед місяцем настання страхового випадку, а йдеться про 12 місяців перед настанням страхового випадку, що, на думку автора, тотожне нормі «протягом 12 місяців перед днем настання страхового випадку». Тобто для нарахування «лікарняних» без обмеження їхньої суми мінімальною заробітною платою працівник повинен мати протягом останніх 12 місяців, а саме протягом останніх 365 (у високосному році — 366) календарних днів, перед днем настання страхового випадку страховий стаж сумарно не менше 6 місяців (183 календарних днів). Це безумовно потребує більш ретельного підрахунку кількості календарних днів страхового стажу, але це на користь працівника, оскільки в місяці настання страхового випадку дні цього місяця, які передують дню настання страхового випадку, працівник зазвичай відпрацьовує, за них нараховується заробітна плата, з якої сплачується ЄСВ, тому ці дні включаються до страхового стажу працівника. Якщо відпрацьовані календарні дні місяця настання страхового випадку виключати, то штучно буде зменшуватися страховий стаж працівника, що може привести до застосування «верхнього» обмеження при розрахунку суми «лікарняних».

Наприклад, якщо працівника прийнято на роботу 15 травня 2024 року (до цього він більше півроку не працював), а 18 листопада 2024 року він захворів, то якщо роботодавець сплатив ЄСВ з доходу працівника в розмірі не менше МСВ за червень, липень, серпень, вересень, жовтень (5 місяців), в розмірі не менше половини МСВ за відпрацьований працівником період з 15 по 31 травня, в розмірі не менше половини МСВ за відпрацьований працівником період з 1 по 17 листопада 2024 року (місяць настання страхового випадку), то у працівника страховий стаж за останні 12 місяців (останні 366 календарних днів) перед днем настання страхового випадку буде становити не менше 6 місяців (не менше 183 календарних днів). В цьому випадку на працівника не буде поширюватися обмеження суми «лікарняних» мінімальною заробітною платою, встановлене пунктом 1 частини 4 статті 12 Закону № 1105.

Якщо за вищезазначених умов припустити, що обчислення 6-місячного страхового стажу необхідно здійснювати протягом останніх 12 місяців перед місяцем (не днем) настання страхового випадку, то страховий стаж у працівника протягом останніх 12 місяців (листопад 2023 року – жовтень 2024 року) буде становити менше 6 місяців (приблизно 5,5 місяців: з 15 травня по 31 жовтня 2024 року), і на нього буде поширюватися обмеження суми «лікарняних» мінімальною заробітною платою, встановлене пунктом 1 частини 4 статті 12 Закону № 1105.

Що стосується механізму розрахунку середньоденної заробітної плати у випадку застосування обмеження розміру «лікарняних» мінімальною заробітною платою, то він визначений процитованим вище пунктом 5 Порядку № 1266, тобто у разі коли середня заробітна плата обчислюється відповідно до пункту 29 цього Порядку (відповідно до пункту 1 частини 4 статті 12 Закону № 1105), середньоденна заробітна плата за один календарний день визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), мінімальної заробітної плати або їх частини (у разі, коли особа працює в режимі неповного робочого дня або тижня) на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).

ПРИКЛАД 11

Визначення середньоденної заробітної плати для нарахування
«лікарняних» виходячи з мінімальної заробітної плати

Працівник, прийнятий на роботу 6 травня 2024 року, захворів 28 жовтня 2024 року. Протягом останніх 12 місяців (366 календарних днів) перед настанням страхового випадку працівник працював і мав дохід, з якого сплачено ЄСВ, тільки в період з 6 травня по 27 жовтня 2024 року, тому страховий стаж працівника за даними Держреєстру соцстрахування склав сумарно менше 6 місяців, а саме 5 місяців і 22 календарних дні або 5,71 місяця. Загальний страховий стаж працівника — 7 років. У розрахунковому періоді (червень – вересень 2024 року) працівнику нараховано заробітну плату сумарно в розмірі 48 000 грн (12 000 грн х 4 місяці).

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді:

30 к. д. (червень) + 31 к. д. (липень) + 31 к. д. (серпень) + 30 к. д. (вересень) = 122 к. д.

Середньоденна заробітна плата, розрахована виходячи з нарахованої заробітної плати в розрахунковому періоді:

48 000 грн : 122 к. д. = 393,44 грн

Середньоденна заробітна плата, розрахована з урахуванням загального страхового стажу працівника:

393,44 грн х 70% = 275,408 грн

Оскільки протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку (хвороби) страховий стаж у працівника становить менше 6 місяців, на нього поширюється обмеження суми «лікарняних» розміром мінімальної заробітної плати. У цьому випадку застосовується обмеження у вигляді максимальної середньоденної зарплати, яка розраховується виходячи з мінімальної заробітної плати (8000 грн), встановленої в жовтні 2024 року (місяць настання страхового випадку), незалежно від загального страхового стажу працівника.

Максимальна середньоденна зарплата:

8000 грн : 30,44 = 262,81 грн

Оскільки максимальна середньоденна зарплата є нижчою за середньоденну заробітну плату, обчислену в розрахунковому періоді з урахуванням страхового стажу працівника (262,81 грн < 275,408 грн), для розрахунку суми «лікарняних» використовується максимальна середньоденна зарплата (262,81 грн).

ПРИКЛАД 12

Визначення середньоденної заробітної плати для нарахування
«лікарняних» при роботі з неповним робочим часом

Працівник, прийнятий на роботу 19 серпня 2024 року, захворів 21 листопада 2024 року. Він працює на умовах неповного робочого дня — 5 робочих годин в день при 8-годинному робочому дні на підприємстві, тобто у працівника ставка становить 0,625 (5/8) посади. Оклад за повною посадою працівника — 14 000 грн, оклад працівника пропорційно до режиму його роботи — 8750 грн (14 000 грн х 0,625).

Середньоденна заробітна плата працівника, обчислена виходячи з нарахованих йому виплат в розрахунковому періоді (вересень – жовтень 2024 року) і його загального страхового стажу — 4 роки, становить:

(8750 грн + 8750 грн) : (30 к. д. + 31 к. д.) х 60% = 172,13 грн

Страховий стаж працівника протягом останніх 12 місяців становить менше 6 місяців, тому для нарахування «лікарняних» застосовується обмеження у вигляді максимальної середньоденної зарплати, що розраховується з мінімальної заробітної плати, встановленої у листопаді 2024 року (місяць настання страхового випадку), незалежно від загального страхового стажу працівника.

Максимальна середньоденна зарплата:

8000 грн : 30,44 = 262,81 грн

Оскільки середньоденна заробітна плата у розрахунковому періоді є меншою за максимальну середньоденну зарплату (172,13 грн < 262,81 грн), для розрахунку суми «лікарняних» використовується середньоденна заробітна плата у розрахунковому періоді (172,13 грн).

_____________________________________________________________________________

Визначення суми «лікарняних»

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1266 сума «лікарняних» обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.

Таким чином, «лікарняні» за рахунок роботодавця і ПФУ нараховуються за календарні дні, що припадають на період страхового випадку (тимчасової непрацездатності).

Якщо на період тимчасової непрацездатності працівника припадають святкові та неробочі дні, встановлені статтею 73 КЗпП (як в мирний час, так і в період дії воєнного стану), а також дні, в які працівник не працював через встановлення йому неповного робочого тижня або роботи вахтовим методом, то за такі дні «лікарняні» виплачуються в загальному порядку.⁴⁰

ПРИКЛАД 13

Розрахунок суми «лікарняних», якщо загальний страховий стаж працівника становить понад 6 років

Працівник хворів з 14 жовтня по 11 листопада 2024 року (29 календарних днів). Його середньоденна заробітна плата, обчислена в розрахунковому періоді (жовтень 2023 року – вересень 2024 року), становить 365,47 грн. Загальний страховий стаж працівника — 6,5 років («лікарняні» нараховуються в розмірі 70% середньої заробітної плати). Протягом останніх 12 місяців перед днем настання страхового випадку (хвороби) страховий стаж працівника становить більше 6 місяців, тому обмеження для суми «лікарняних», встановлене пунктом 1 частини 4 статті 12 Закону № 1105, до нього не застосовується.

Середньоденна заробітна плата, розрахована з урахуванням загального страхового стажу працівника:

365,47 грн х 70% = 255,83 грн

Загальна сума «лікарняних»:

255,83 грн х 29 к. д. хвороби = 7419,07 грн, в тому числі:

– сума «лікарняних» за рахунок роботодавця (перші 5 календарних днів хвороби: з 14 по 18 жовтня): 255,83 грн х 5 к. д. хвороби = 1279,15 грн

– сума «лікарняних» за рахунок ПФУ (починаючи з 6-го дня хвороби: з 19 жовтня по 11 листопада — 24 календарних дні): 255,83 грн х 24 к. д. хвороби = 6139,92 грн

ПРИКЛАД 14

Розрахунок суми «лікарняних», якщо працівник працює
на умовах неповного робочого тижня, а страховий стаж становить 4 роки

Працівник, який працює на умовах неповного робочого тижня з 3 робочими днями на тиждень (понеділок, середа, п’ятниця), хворів в період з 4 по 8 листопада 2024 року (5 календарних днів), на який припадають за графіком роботи працівника 3 робочих дні (понеділок — 4 листопада, середа — 6 листопада, п’ятниця — 8 листопада) та 2 вихідних дні (5 та 7 листопада). За всі 5 к. д. хвороби працівнику працівнику виплачуються «лікарняні» за рахунок роботодавця.

Середньоденна заробітна плата працівника, обчислена в розрахунковому періоді (листопад 2023 року – жовтень 2024 року), становить 423,75 грн. Загальний страховий стаж працівника — 4 роки 8 місяців, тому «лікарняні» нараховуються в розмірі 60% середньої заробітної плати. Протягом останніх 12 місяців страховий стаж працівника становить більше 6 місяців, тому обмеження для суми «лікарняних», встановлене пунктом 1 частини 4 статті 12 Закону № 1105, до нього не застосовується.

Загальна сума «лікарняних» становить:

423,75 грн х 60% х 5 к. д. хвороби = 1271,25 грн

_________________________________________________________________________

Обмеження суми «лікарняних» мінімальною заробітною платою

Розрахунок суми «лікарняних» у разі, якщо працівник протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку має страховий стаж менше 6 місяців, необхідно здійснювати в такій послідовності:

1) розраховується середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді виходячи з фактичних виплат;

2) розраховується сума денної виплати (середньоденна заробітна плата множиться на відсоток, що відповідає загальному страховому стажу працівника);

3) порівнюється сума денної виплати з максимальною середньоденною зарплатою, розрахованою з мінімальної заробітної плати;

4) якщо сума денної виплати не перевищує максимальну середньоденну зарплату, розраховану з мінімальної заробітної плати, то сума «лікарняних» визначається шляхом множення денної виплати на кількість днів, які підлягають оплаті;

5) якщо сума денної виплати перевищує максимальну середньоденну зарплату, розраховану з мінімальної заробітної плати, то сума «лікарняних» визначається шляхом множення зазначеної максимальної середньоденної зарплати на кількість днів, які підлягають оплаті, тобто з урахуванням обмеження, встановленого пунктом 1 частини 4 статті 12 Закону № 1105, але без урахування загального страхового стажу працівника (на відсоток, що відповідає загальному страховому стажу працівника, сума максимальної середньоденної зарплати, розрахованої з мінімальної заробітної плати, не множиться).⁴¹

Звертаємо увагу ще на такий нюанс: якщо працівнику нараховуються «лікарняні», які розраховуються виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої в місяці настання страхового випадку (на виконання норми пункту 1 частини 4 статті 12 Закону № 1105, абзацу другого пункту 29 Порядку № 1266 та абзацу другого пункту 5 Порядку № 440), за період хвороби, який включає повний місяць (наприклад, за період хвороби з 28 вересня по 4 листопада, який включає повний місяць — жовтень), і в повному місяці хвороби (жовтні) сума «лікарняних» є більшою за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений в місяці настання страхового випадку (вересні) або повному місяці хвороби (жовтні — це зазвичай буває в місяцях, які мають 31 календарний день), то коригування «лікарняних», що припадають на такий місяць (жовтень), вже не провадиться, а їхня сума розміром мінімальної заробітної плати не обмежується, оскільки «лікарняні» вже обчислені з мінімальної заробітної плати.

ПРИКЛАД 15

Визначення суми «лікарняних», розрахованих з мінімальної заробітної плати,
якщо працівник хворів весь місяць

Працівник хворів у період з 23 вересня по 31 жовтня 2024 року. Середньоденна заробітна плата, розрахована виходячи з нарахованих йому виплат в розрахунковому періоді, з урахуванням загального страхового стажу працівника становить 346,87 грн. Працівник протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку має страховий стаж менше 6 місяців. В цьому випадку для нарахування «лікарняних» застосовується обмеження у вигляді максимальної середньоденної зарплати, яка розраховується з мінімальної заробітної плати (8000 грн), встановленої у вересні 2024 року (місяць настання страхового випадку) незалежно від загального страхового стажу працівника.

Максимальна середньоденна зарплата:

8000 грн : 30,44 = 262,81 грн

Оскільки максимальна середньоденна зарплата є меншою за середньоденну заробітну плату в розрахунковому періоді (262,81 грн < 346,87 грн), для розрахунку суми «лікарняних» використовується максимальна середньоденна зарплата (262,81 грн).

Сума «лікарняних», що припадають на вересень 2024 року (за 8 календарних днів хвороби з 23 по 30 вересня):

262,81 грн х 8 к. д. хвороби = 2102,48 грн

Сума «лікарняних», що припадають на жовтень 2024 року (за 31 календарний день хвороби з 1 по 31 жовтня):

262,81 грн х 31 к. д. хвороби = 8147,11 грн

Як видно, сума «лікарняних», що припадають на жовтень, перевищила розмір мінімальної заробітної плати, встановлений як у вересні 2024 року (місяці настання страхового випадку), так і в жовтні (повному місяці хвороби): 8147,11 грн > 8000 грн. Однак це не є підставою для зменшення працівнику суми «лікарняних», що припадають на жовтень, і загальної суми «лікарняних» за весь період хвороби.

Загальна сума «лікарняних» за весь період хвороби (з 23 вересня по 31 жовтня):

2102,48 грн (за дні хвороби у вересні) + 8147,11 грн (за дні хвороби в жовтні) = 10 249,59 грн

ПРИКЛАД 16

Визначення суми «лікарняних», розрахованих з мінімальної заробітної плати,
якщо немає заробітку в розрахунковому періоді

Працівниця з 9 листопада 2021 року по 8 листопада 2024 року (п’ятниця) перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком. Вона повинна була вийти на роботу в понеділок 11 листопада 2024 року, але в цей день захворіла і хвороба тривала по 25 листопада (15 календарних днів). У розрахунковому періоді (листопад 2023 року – жовтень 2024 року) вона не працювала і не мала доходу, з якого сплачується ЄСВ. Посадовий оклад працівниці в листопаді — 12 000 грн. Загальний страховий стаж працівниці на день настання страхового випадку становить 4 роки 9 місяців і 12 днів, тому «лікарняні» їй виплачуються в розмірі 60% середньої заробітної плати.

Оскільки в розрахунковому періоді працівниця не працювала з поважної причини — перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком, то середня заробітна плата для нарахування «лікарняних» обчислюється виходячи з посадового окладу, встановленого працівниці на день настання страхового випадку (п. 28 Порядку № 1266).⁴²

Середньоденна заробітна плата з урахуванням загального страхового стажу працівниці:

12 000 грн : 30,44 х 60% = 236,53 грн

Враховуючи, що протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку працівниця має страховий стаж менше 6 місяців (період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком не включається до страхового стажу), для нарахування «лікарняних» застосовується обмеження у вигляді максимальної середньоденної зарплати, яка розраховується з мінімальної заробітної плати (8000 грн), встановленої в листопаді 2024 року (місяць настання страхового випадку) незалежно від загального страхового стажу працівниці.

Максимальна середньоденна зарплата:

8000 грн : 30,44 = 262,81 грн

Оскільки середньоденна заробітна плата, обчислена в розрахунковому періоді з урахуванням загального страхового стажу працівниці, є меншою за максимальну середньоденну зарплату (236,53 грн < 262,81 грн), для розрахунку суми «лікарняних» використовується середньоденна заробітна плата, обчислена в розрахунковому періоді (236,53 грн).

Сума «лікарняних» за період хвороби, яка підлягає нарахуванню працівниці:

236,53 грн х 15 к. д. хвороби = 3547,95 грн

_____________________________________________________________________________

Працівники, які за основним місцем роботи працюють менше 6 місяців перед настанням страхового випадку, для підтвердження страхового стажу повинні надати роботодавцю інформацію з Держреєстру соцстрахування про страховий стаж за минулий період у вигляді довідки, виданої органом ПФУ (про форми довідок див. вище), якщо роботодавець не може (не хоче) отримати таку інформацію (довідку) самостійно через веб-портал ПФУ.

Якщо працівник не надасть зазначену довідку роботодавцю, а останній не зможе її отримати у ПФУ, то у роботодавця не буде достовірної інформації, яка б підтверджувала наявність у такого працівника 6-місячного страхового стажу в 12-місячному періоді перед настанням страхового випадку, тому «лікарняні» працівнику необхідно нарахувати з мінімальної заробітної плати, встановленої в місяці настання страхового випадку. Якщо працівник надасть зазначену довідку після нарахування йому «лікарняних» і підтвердить наявність 6-місячного страхового стажу в 12-місячному періоді перед настанням страхового випадку, «лікарняні» підлягають перерахунку (донарахуванню) незалежно від того, коли працівником надана довідка: до закінчення 6 місяців з дня відновлення працездатності або після закінчення цього строку, оскільки звернення за призначенням «лікарняних» надійшло вчасно — в строк, передбачений частиною 5 статті 24 Закону № 1105 (не пізніше 6 календарних місяців з дня відновлення працездатності або встановлення інвалідності).⁴³

Обмеження суми «лікарняних» максимальною величиною бази нарахування ЄСВ

Згідно з частиною 3 статті 17 Закону № 1105 і абзацом другим пункту 2 Порядку № 1266 сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ, з якої сплачено страхові внески (ЄСВ), а для працівників та гіг-спеціалістів резидентів Дія Сіті не має перевищувати розмір заробітної плати (доходу) таких осіб, з якого фактично сплачено страхові внески (ЄСВ).

Абзацом третім пункту 5 Порядку № 440 також встановлено, що сума оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ, з якої сплачувалися страхові внески (ЄСВ).

Звертаємо увагу, що в частині 3 статті 17 Закону № 1105 і абзаці другому пункту 2 Порядку № 1266, а також в інших нормах цих документів, механізм застосування обмеження «лікарняних» максимальною величиною бази нарахування ЄСВ не роз’яснено.

У процитованому вище пункті 5 Порядку № 1266, що роз’яснює механізм розрахунку середньоденної заробітної плати, не вказано, що цей механізм застосовується і для пункту 2 цього Порядку (вказано, що він застосовується лише для пунктів 9, 10, 12, 20, 28 і 29 цього Порядку).

Отже, для цілей реалізації норм частини 3 статті 17 Закону № 1105, абзацу другого пункту 2 Порядку № 1266, абзацу третього пункту 5 Порядку № 440 в частині застосування обмеження «лікарняних» максимальною величиною бази нарахування ЄСВ немає підстав використовувати механізм, наведений в пункті 5 Порядку № 1266. Тобто обмежувати зверху середньоденну заробітну плату в місяці настання страхового випадку максимальною середньоденною зарплатою, що розраховується шляхом ділення максимальної величини бази нарахування ЄСВ у такому місяці на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) або на кількість календарних днів у такому місяці не можна, оскільки верхнє обмеження для середньоденної заробітної плати вже передбачено пунктом 4 Порядку № 1266 (див. вище) на підставі даних останнього місяця розрахункового періоду.

Враховуючи вищевикладене, якщо в повному місяці хвороби розмір «лікарняних», обчислених з урахуванням норм пункту 4 Порядку № 1266, в розрахунку на місяць є більшим за максимальну величину бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду (за аналогією з використанням даних цього місяця для обчислення максимальної середньоденної зарплати), то сума її перевищення працівнику не виплачується.⁴⁴

Сума «лікарняних» з урахуванням обмеження максимальною величиною бази нарахування ЄСВ визначається за таким алгоритмом:

1) розраховується середньоденна заробітна плата виходячи з фактичних виплат;

2) порівнюється розрахована середньоденна заробітна плата з максимальною середньоденною зарплатою, обчисленою з максимальної величини бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду;

3) якщо розрахована середньоденна заробітна плата не перевищує максимальну середньоденну зарплату, то перша величина множиться на кількість днів, які підлягають оплаті;

4) якщо розрахована середньоденна заробітна плата перевищує максимальну середньоденну зарплату, то остання величина множиться на кількість днів, які підлягають оплаті. Якщо в повному місяці тимчасової непрацездатності обчислена сума «лікарняних» перевищує максимальну величину бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду, то сума «лікарняних» в цьому місяці обмежується вказаною максимальною величиною (зменшується загальна сума «лікарняних»).⁴⁵

Висновок про те, що сума «лікарняних» обмежується максимальною величиною бази нарахування ЄСВ, якщо в повному місяці тимчасової непрацездатності обчислена сума «лікарняних» перевищує максимальну величину бази нарахування ЄСВ, випливає з прикладу, наведеного в пункті 4 розділу III Прикладів обчислення середньої заробітної плати (доходу) за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 21.10.2015 № 1022 (далі — Приклади № 1022), які не скасовано, хоча вони і не згадуються в Порядку № 1266.

ПРИКЛАД 17

Нарахування «лікарняних», якщо в одному з місяців хвороби їхня сума
перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного соціального внеску

Працівник (директор підприємства), прийнятий на роботу 6 травня 2024 року, хворів у період з 26 вересня по 4 листопада 2024 року (40 календарних днів). У розрахунковому періоді (червень – серпень 2024 року) працівник щомісяця отримував заробітну плату в розмірі окладу — 150 000 грн і не має періодів, не відпрацьованих з поважних причин. Загальний страховий стаж працівника — 25 років, протягом останніх 12 місяців — більше 6 місяців.

Оскільки заробітна плата працівника в кожному місяці розрахункового періоду перевищувала максимальну величину бази нарахування ЄСВ (150 000 грн > 120 000 грн), визначимо сумарну заробітну плату працівника в розрахунковому періоді, з якої сплачено ЄСВ:

120 000 грн (червень) + 120 000 грн (липень) + 120 000 грн (серпень) = 360 000 грн

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді:

30 к. д. (червень) + 31 к. д. (липень) + 31 к. д. (серпень) = 92 к. д.

Середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді з урахуванням загального страхового стажу:

360 000 грн : 92 к. д. х 100% = 3913,04 грн

Максимальна середньоденна зарплата (обчислюється виходячи з максимальної величини бази нарахування ЄСВ у серпні — останньому місяці розрахункового періоду):

120 000 грн : 30,44 = 3942,18 грн

Оскільки середньоденна заробітна плата, обчислена в розрахунковому періоді з урахуванням загального страхового стажу працівника, менше ніж максимальна середньоденна зарплата (3913,04 грн < 3942,18 грн), для розрахунку суми «лікарняних» використовується середньоденна заробітна плата, обчислена в розрахунковому періоді (3913,04 грн).

Сума «лікарняних», яка припадає на вересень (5 к. д.):

3913,04 грн х 5 к. д. хвороби = 19 565,20 грн

Сума «лікарняних», яка припадає на повний місяць хвороби — жовтень (31 к. д.):

3913,04 грн х 31 к. д. хвороби = 121 304,24 грн

Сума «лікарняних», яка припадає на жовтень, перевищила максимальну величину бази нарахування ЄСВ у серпні — останньому місяці розрахункового періоду (121 304,24 грн < 120 000 грн), тому за дні хвороби у жовтні «лікарняні» виплачуються в сумі 120 000 грн, а «лікарняні», що перевищують цю суму, працівнику не виплачуються.

Сума «лікарняних», яка припадає на листопад (4 к. д.):

3913,04 грн х 4 к. д. хвороби = 15 652,16 грн

Загальна сума «лікарняних» за весь період хвороби (з 26 вересня по 4 листопада), що підлягає нарахуванню працівнику:

19 565,20 грн («лікарняні» за дні хвороби у вересні) + 120 000 грн («лікарняні» за дні хвороби в жовтні) + 15 652,16 грн («лікарняні» за дні хвороби в листопаді) = 155 217,36 грн

Сума «лікарняних», яка виплачується за рахунок роботодавця — за перші 5 днів хвороби з 26 по 30 вересня:

3913,04 грн. х 5 к. д. хвороби = 19 565,20 грн

Сума «лікарняних», яка виплачується за рахунок ПФУ починаючи з 6-го дня хвороби — за 35 днів хвороби з 1 жовтня по 4 листопада:

120 000 грн («лікарняні» за дні хвороби в жовтні) + 15 652,16 грн («лікарняні» за дні хвороби в листопаді) = 135 652,16 грн

ПРИКЛАД 18

Нарахування «лікарняних», якщо їхня сума в повному місяці хвороби
не перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного соціального внеску

Працівник був прийнятий на роботу фінансовим директором 12 серпня 2024 року. В період з 28 жовтня по 30 листопада 2024 року (34 календарних дні) він хворів. У розрахунковому періоді, який включає лише один місяць — вересень 2024 року, він відпрацював усі робочі дні, передбачені графіком роботи, і отримав в цьому місяці заробітну плату в розмірі окладу — 130 000 грн. Загальний страховий стаж працівника становить 20 років, страховий стаж протягом останніх 12 місяців — більше 6 місяців.

Оскільки заробітна плата працівника в місяці розрахункового періоду (вересні) перевищила максимальну величину бази нарахування ЄСВ (130 000 грн > 120 000 грн), то заробітна плата працівника в розрахунковому періоді (вересні), з якої сплачено ЄСВ, становить 120 000 грн. Кількість календарних днів у розрахунковому періоді — 30 к. д. (всі календарні дні вересня).

Середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді (вересні) з урахуванням загального страхового стажу:

120 000 грн : 30 к. д. х 100% = 4000 грн

Максимальна середньоденна зарплата (обчислюється з максимальної величини бази нарахування ЄСВ у вересні — останньому і єдиному місяці розрахункового періоду):

120 000 грн : 30,44 = 3942,18 грн

Враховуючи, що середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді є більшою за максимальну середньоденну зарплату (4000 грн > 3942,18 грн), для розрахунку суми «лікарняних» використовується максимальна середньоденна зарплата (3942,18 грн).

Сума «лікарняних», яка припадає на жовтень (4 к. д.):

3942,18 грн х 4 к. д. хвороби = 15 768,72 грн

Сума «лікарняних», яка припадає на повний місяць хвороби — листопад (30 к. д.):

3942,18 грн х 30 к. д. хвороби = 118 265,40 грн

Сума «лікарняних», яка припадає на листопад, не перевищила максимальну величину бази нарахування ЄСВ у вересні — останньому і єдиному місяці розрахункового періоду (118 265,40 грн < 120 000 грн), тому за дні хвороби у листопаді «лікарняні» виплачуються працівнику в повній сумі.

Загальна сума «лікарняних» за весь період хвороби (з 28 жовтня по 30 листопада):

3942,18 грн х 34 к. д. хвороби = 134 034,12 грн, в тому числі:

– за рахунок роботодавця (за перші 5 днів хвороби з 28 жовтня по 1 листопада):

3942,18 грн х 5 к. д. хвороби = 19 710,9 грн

– за рахунок ПФУ (за 29 днів хвороби з 2 по 30 листопада):

3942,18 грн х 29 к. д. хвороби = 114 323,22 грн

_________________________________________________________________________

Сума «лікарняних» при звільненні працівника

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 1105 право на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законодавством.

Враховуючи вищевикладене, якщо працівник звільняється, наприклад, згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП (за угодою сторін), але в останній день роботи (в день звільнення) захворів, то він має право на оплату ЛН (отримання «лікарняних») за цей день, оскільки, як зазначено вище, таке право виникає з настанням непрацездатності в період роботи, включаючи день звільнення.

У разі звільнення працівника не з ініціативи роботодавця під час тимчасової непрацездатності «лікарняні» нараховуються за перші 5 днів хвороби роботодавцем по день звільнення, а в подальшому — з 6-го дня тимчасової непрацездатності — за рахунок ПФУ за весь період до відновлення працездатності або встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи (ч. 2 ст. 15 Закону № 1105).⁴⁶ Кількість ЛН, що підлягають оплаті при звільненні, має визначатися за принципом, що вони видані за одним страховим випадком, що настав у період роботи.⁴⁷

Наприклад, якщо в мирний час останній день роботи і день звільнення працівника, що здійснюється з ініціативи роботодавця (наприклад, за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП у зв’язку із скороченням штату), — 8 листопада, але працівник захворів у цей день і хворів по 22 листопада цього ж року (в даному випадку дата звільнення працівника переноситься на останній день його непрацездатності за цим страховим випадком — ч. третя ст. 40 КЗпП), то роботодавець і ПФУ зобов’язані оплатити ЛН, виданий працівнику на період хвороби з 8 по 22 листопада, а також ЛН, що є його продовженням. Якщо працівнику буде виданий (по працівнику буде сформований) новий (первинний) ЛН з 23 листопада за новим страховим випадком, то він не оплачується, оскільки виданий після дати звільнення працівника (після 22 листопада).

Якщо працівник звільняється за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) або за власним бажанням (ст. 38 і 39 КЗпП), при цьому видано наказ про його звільнення, наприклад, 1 листопада, але в цей день працівник захворів, і хвороба тривала по 12 листопада цього ж року, то за рахунок роботодавця оплачується тільки день хвороби 1 листопада, оскільки в цей день працівник перебував у трудових відносинах з роботодавцем (в цьому випадку дата звільнення працівника не переноситься на останній день його непрацездатності). Дні хвороби працівника з 2 по 5 листопада, що припадають на перші 5 календарних днів тимчасової непрацездатності, роботодавцем не оплачуються, оскільки припадають на період, коли працівник вже не перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, а період хвороби з 6 по 12 листопада оплачується за рахунок ПФУ, як період, починаючи з 6-го дня тимчасової непрацездатності за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення працівника.⁴⁸

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 2136 у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність.

Отже, якщо під час дії воєнного стану видано наказ про звільнення працівника з ініціативи роботодавця (наприклад, за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я), — 1 листопада 2024 року, але працівник захворів у цей день і хворів по 15 листопада 2024 року (в даному випадку дата звільнення працівника переноситься на перший робочий день, наступний за днем закінчення хвороби), то роботодавець і ПФУ зобов’язані оплатити ЛН, виданий працівнику на період хвороби з 1 по 15 листопада.

Сума «лікарняних» при донарахуванні та сторнуванні заробітної плати

Згідно з підпунктом 1.6.2 Інструкції № 5 якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у фонді оплати праці того місяця, в якому були здійснені нарахування.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, у разі нарахування заробітної плати за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми з метою обкладення ЄСВ включаються до заробітної плати того місяця, в якому були здійснені нарахування.

Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, при заповненні додатка Д1 Податкового розрахунку якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній звітний період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, суми донарахованої заробітної плати включаються до заробітної плати місяця, в якому були здійснені такі донарахування.

Як зазначалося вище, середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до Податкового розрахунку (п. 32 Порядку № 1266).

Отже, донарахування заробітної плати в поточному місяці за попередні місяці не впливає на суму (не вимагає донарахування) «лікарняних», виплачених за попередні періоди, оскільки при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» враховується тільки заробітна плата (дохід), з якої в розрахунковому періоді сплачені страхові внески (ЄСВ).⁴⁹

Водночас якщо, наприклад, в першому місяці розрахункового періоду працівнику донарахували заробітну плату за попередній місяць, який не включається до розрахункового періоду, то така донарахована заробітна плата включається до заробітної плати першого місяця розрахункового періоду (тобто місяця, в якому здійснено донарахування), і, відповідно, включається до складу виплат розрахункового періоду, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» (див. приклад в п. 6 розділу III Прикладів № 1022).

Якщо в останньому місяці розрахункового періоду працівник хворів (наприклад, з 22 по 31 жовтня), але йому помилково за робочі дні хвороби в такому місяці була нарахована заробітна плата (замість «лікарняних») і її сума відображена у Податковому розрахунку за цей місяць (грудень), то вся сума такої помилково нарахованої заробітної плати, з якої сплачено ЄСВ, включається до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» в наступних місяцях (листопаді, грудні і т. д.), але виключаються календарні дні хвороби в такому місяці (грудні) як не відпрацьовані з поважної причини (див. приклад в п. 6 розділу III Прикладів № 1022).⁵⁰

У разі сторнування заробітної плати в місяці розрахункового періоду при обчисленні середньоденної заробітної плати для розрахунку «лікарняних» включається нарахована заробітна плата за мінусом її сторнованої суми в місяці такого сторнування.

Наприклад, якщо працівник захворів, наприклад, у листопаді, а в місяці розрахункового періоду — жовтні сторновано суму заробітної плати через допущену помилку в попередньому місяці — вересні, який теж включається до розрахункового періоду, і в цьому місяці (вересні) працівник частину місяця не працював через хворобу, але йому помилково нараховано заробітну плату (замість «лікарняних») як за повністю відпрацьований місяць, то для розрахунку «лікарняних» у листопаді та наступних місяцях (не пізніше жовтня наступного року) до складу виплат місяця виправлення помилки — жовтня включається сума, зменшена на помилково нараховану суму заробітної плати в попередньому місяці — вересні. Помилково нарахована сума заробітної плати в місяці хвороби — вересні включається до доходів цього місяця і в їхньому складі враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» в наступних місяцях. Але з кількості календарних днів розрахункового періоду виключаються календарні дні хвороби в такому місяці — вересні, оскільки ці дні не відпрацьовані з поважної причини (див. приклад в п. 6 розділу III Прикладів № 1022).

Особливості призначення та виплати «лікарняних» в окремих випадках

Випадки та календарні дні хвороби, за які «лікарняні» не виплачуються, встановлено у статті 16 Закону № 1105. Згідно з цією статтею допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:

1) у разі одержання застрахованою особою травми або її захворювання при вчиненні нею кримінального правопорушення;

2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;

3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

4) за час примусового лікування, призначеного за судовим рішенням;

5) у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних із таким сп’янінням;

6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням;

7) за період тимчасової непрацездатності, зазначений у листку непрацездатності, визнаному необґрунтованим.

Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений лікарем, не виконують інструкцій, рекомендацій фахівців з реабілітації, необхідних для надання реабілітаційної допомоги відповідно до індивідуального реабілітаційного плану, погодженому цією особою, або не з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі лікарсько-консультативною комісією (далі — ЛКК) чи МСЕК, втрачають право на таку допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Звертаємо увагу, що «лікарняні» не виплачуються за дні хвороби, які припадають на період перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, творчій та навчальній відпустках (п. 6 ч. 1 ст. 16 Закону № 1105).

Крім того, допомога по тимчасовій непрацездатності для догляду за хворою дитиною віком до 14 років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, для догляду за хворим членом сім’ї та у разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала у цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням або творчій відпустці (ч. 6 ст. 15 Закону № 1105).

Водночас якщо у працівниці, яка працює неповний робочий час у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, настає страховий випадок — тимчасова непрацездатність, догляд за хворою дитиною, то допомога по тимчасовій непрацездатності (у тому числі допомога по догляду за хворою дитиною) надається їй на загальних підставах.⁵¹

Відповідно до частин других статті 80 КЗпП і статті 11 Закону про відпустки щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.⁵²

Згідно з абзацом третім частини 2 статті 15 Закону № 1105 у разі настання тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 (тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з НВВ, тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з НВВ) і 7 (перебування в самоізоляції, обсервації, тимчасових закладах охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталях), закладах охорони здоров’я у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, а також на локалізацію та ліквідацію їх епідемій та спалахів на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України) частини 1 статті 15 цього Закону, під час перебування у щорічній (основній чи додатковій) відпустці допомога надається у порядку та розмірах, установлених Законом № 1105.

Отже, якщо під час перебування в щорічній відпустці працівник захворів і в нього є документальне підтвердження — листок непрацездатності, невикористані дні такої відпустки повинні бути йому надані шляхом продовження відпустки або шляхом перенесення залишку відпустки на інший період.⁵³ Рішення про продовження або перенесення відпустки приймається за згодою між працівником та роботодавцем. Відпустку продовжують або переносять на кількість календарних днів хвороби, що припадають на період відпустки.⁵⁴

Виплата «лікарняних» за час, коли працівник не працює

Стосовно виплати працівнику «лікарняних» під час простою ПФУ у своїх листах⁵⁵ повідомив наступне. Під час простою відбувається зупинення роботи, яке унеможливлює виконання працівником роботи. В період перебування у простої, тобто в період зупинення, невиконання роботи, працівник отримує компенсаційну виплату за невідпрацьований час у розмірі не нижче від 2/3 тарифної ставки. У разі настання у працівника одного із страхових випадків, визначених пунктами 1 – 9 частини 1 статті 15 Закону № 1105, в період перебування у простої не з вини працівника втрати заробітної плати не відбувається, а тому здійснювати виплату «лікарняних» як компенсацію втраченого заробітку немає підстав.

Враховуючи вищенаведену позицію ПФУ, роботодавці можуть діяти так, як роз’яснює ПФУ, тобто не виплачувати «лікарняні» за період простою, за який працівнику нараховується оплата простою. Але, на думку автора, вищенаведений висновок та аргументація ПФУ не відповідають чинному законодавству. Справа в тому, що оплата простою є гарантійною і компенсаційною виплатою, передбаченою чинним законодавством (частинами першою і третьою статті 113 КЗпП), що належить до додаткової заробітної плати (ч. друга ст. 2 Закону України «Про оплату праці», пп. 2.2.12 Інструкції № 5). «Лікарняні», як зазначалося вище, надаються застрахованій особі у формі страхової виплати, яка повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї страхового випадку (ч. 1 ст. 15 Закону № 1105). Право на страхову виплату за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням страхового випадку в період роботи (ч. 1 ст. 12 Закону № 1105). Під періодом роботи в цій нормі слід розуміти період перебування працівника у трудових відносинах, а не період безпосереднього виконання роботи (трудових обов’язків).

Таким чином, на думку автора, якщо працівнику під час простою нараховується оплата простою у випадках, передбачених частинами першою і третьою статті 113 КЗпП, тобто нараховується заробітна плата, а працівник під час такого простою став тимчасово непрацездатним (захворів тощо), то йому за період тимчасової непрацездатності мають бути нараховані «лікарняні» як компенсація втрати заробітної плати (оплати простою).

Час простою з вини працівника не оплачується (ч. четверта ст. 113 КЗпП). Отже, якщо працівник під час неоплачуваного простою захворів, то йому за період хвороби «лікарняні» не нараховуються, оскільки немає що компенсувати (немає заробітної плати у вигляді оплати простою).

Зауважимо, що після того як ПФУ став страховиком у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування, він надав роз’яснення про фінансування тимчасової непрацездатності працівника не за рахунок страховика (ПФУ), а за рахунок роботодавця не тільки під час простою, а й під час підвищення кваліфікації працівника⁵⁶, за час якої за працівником зберігається середній заробіток. Тобто ПФУ вважає, що якщо працівник не працює, але за ним зберігається повністю або частково заробітна плата (зокрема, оплата простою) чи зберігається середній заробіток (зокрема, за час підвищення кваліфікації), то «лікарняні» працівнику не виплачуються. Такі роз’яснення ПФУ мають єдину мету — зекономити страхові кошти і перекласти на роботодавця обов’язок здійснювати виплати працівнику під час його тимчасової непрацездатності. При цьому в жодному зі своїх роз’яснень ПФУ чомусь не згадує про те, що вичерпний перелік випадків, коли «лікарняні» не виплачуються (підстави для відмови в наданні «лікарняних»), наведено у статті 16 Закону № 1105 (див. вище). Ця стаття не містить норми, згідно з якою «лікарняні» не виплачуються за час простою або за час, коли на момент настання страхового випадку працівник не працював, але за ним зберігалася заробітна плата повністю або частково чи зберігався середній заробіток. Тобто замість того щоб посилатися на прямі норми Закону № 1105, ПФУ вишукує непрямі норми Закону № 1105 або інших законів, якими намагається обґрунтувати своє небажання виплачувати «лікарняні» працівникам за рахунок страхових коштів.

Якщо наказом керівника підприємства працівник відсторонений від роботи без нарахування заробітної плати у зв’язку з початком щодо нього досудового розслідування відповідно до Кримінального кодексу України, то «лікарняні» працівникові за дні тимчасової непрацездатності, які припадають на період такого відсторонення від роботи, не нараховуються, оскільки, як зазначено вище, «лікарняні» виплачуються застрахованій особі як компенсація втрати заробітної плати, яка в зазначеному випадку працівнику не нараховується.⁵⁷

ПФУ та Держпраці роз’яснили⁵⁸, що якщо у працівника, призваного (прийнятого за контрактом) на військову службу, за яким за місцем роботи на період військової служби зберігається лише місце роботи і посада, настає тимчасова непрацездатність, то «лікарняні» працівнику за місцем роботи не виплачуються, оскільки не відбувається втрати заробітної плати за період хвороби. Для військовослужбовців діють інші норми соціального захисту на випадок тимчасової втрати працездатності, зокрема таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Згідно з абзацом другим пункту 9 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов’язків у зв’язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою (відпустці за станом здоров’я), але не більше 4 місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

На думку ПФУ⁵⁹, якщо під час воєнного стану (внаслідок ведення бойових дій та пов’язаних з ними обставин) працівник не виходить на роботу з нез’ясованих причин, в цей час йому не нараховується дохід (немає бази нарахування ЄСВ) і за нього роботодавцем не сплачується ЄСВ, то такий працівник втрачає статус застрахованої особи і у випадку хвороби в цей період працівник не має права на «лікарняні», що виплачуються за рахунок коштів ПФУ з 6-го дня непрацездатності. Обов’язковою умовою надання «лікарняних» за рахунок ПФУ є сплата ЄСВ за працівника в місяці настання страхового випадку.

На думку автора, за вищевказаних обставин працівник не набуває права на отримання «лікарняних» за рахунок коштів ПФУ не через те, що за працівника під час його невиходу на роботу (в місяці настання страхового випадку) не сплачується ЄСВ і він втрачає статус застрахованої особи, а через те, що працівник на момент настання страхового випадку не отримує заробітну плату (дохід), тому немає що йому компенсувати «лікарняними». Це ж саме стосується і оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця (тобто «лікарняні» за перші 5 днів хвороби не виплачуються).

Що стосується нарахування «лікарняних» працівнику за день проходження медогляду за направленням територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі — ТЦКСП), що підтверджується довідкою медичного закладу, то ПФУ роз’яснив⁶⁰ таке.

Частиною 1 статті 23 Закону № 1105 передбачено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність ЛН. Підпунктом 4 пункту 2 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОЗ від 09.04.2008 № 189, передбачено, що лікарі суб’єктів господарювання видають документ, що засвідчує тимчасову непрацездатність особи для пред’явлення за місцем вимоги у вигляді довідки довільної форми, засвідченої підписом лікаря й печаткою суб’єкта господарювання, особам, які проходять обстеження у суб’єктів господарювання за направленням ТЦКСП. З урахуванням зазначеного, надання допомоги по тимчасовій непрацездатності за період проходження обстеження за направленням ТЦКСП не передбачено нормами Закону № 1105.

Виплата «лікарняних» сумісникам

З 1 січня 2023 року Закон № 1105 був викладений в новій редакції⁶¹, після чого абзац другий частини 1 статті 22 цього Закону отримав таку редакцію:

«Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Нагадаємо, що до 1 січня 2023 року в абзаці другому частини 1 статті 30 Закону № 1105 була така сама норма, але замість сполучника «або» використовувався сполучник «та».

Після оновлення абзацу другого частини 1 статті 22 Закону № 1105 були внесені зміни і до пункту 30 Порядку № 1266, де йдеться про надання страхових виплат сумісникам, але у вказаному пункті по сумісниках практично нічого не змінилося.⁶² Як зазначалося вище, пункт 30 Порядку № 1266 передбачає нарахування страхових виплат як за основним місцем роботи, так і за місцем (місцями) роботи за сумісництвом, при цьому розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо. Як і раніше, страхові виплати за сумісництвом мають нараховуватися на підставі виданого ЛН (у разі видачі ЛН у формі документа на папері — на підставі його копії, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою (у разі наявності) за основним місцем роботи) та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом. У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ.

Таким чином, Порядку № 1266 не містить норм, які передбачають надання страхових виплат сумісникам лише за одним місцем роботи — за основним чи за сумісництвом. Більш того, Мінсоцполітики повідомило⁶³, що механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, визначений Порядком № 1266, дозволяє здійснювати розрахунок середньої заробітної плати (доходу) як за одним, так і за декількома місцями роботи (діяльності).

Водночас ПФУ в декількох своїх листах⁶⁴ повідомив, що в абзаці другому частини 1 статті 22 Закону № 1105 в словосполученні «надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом)» використано сполучник «або», який уживається на означення того, що з ряду перелічуваних предметів (явищ і т. ін.) можливий тільки один. У свою чергу згідно з абзацом першим частини 1 статті 22 Закону № 1105 страхова виплата у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності). Отже, частиною 1 статті 22 Закону визначено першочерговість реалізації права застрахованих осіб на страхову виплату за основним місцем роботи (діяльності), і лише у разі не реалізації застрахованою особою права на таку виплату за основним місцем роботи (відмови страхувальником в призначені страхової виплати за основним місцем роботи) вона надається за місцем роботи за сумісництвом. Реалізація права на страхову виплату у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за сумісництвом передбачена лише за одним місцем роботи за сумісництвом. Тому в разі наявності у застрахованої особи на момент настання страхового випадку декількох місць роботи за сумісництвом застрахована особа реалізує своє право на страхову виплату шляхом подання до одного з місць роботи за сумісництвом рішення страхувальника або уповноважених ним осіб з основного місця роботи про відмову в призначенні страхової виплати.

Враховуючи вищенаведену позицію ПФУ, який є страховиком, та норму абзацу другого частини 1 статті 22 Закону № 1105 (наявність в ній сполучника «або» замість сполучника «та»), наразі маємо ситуацію, коли застрахована особа не має права на отримання страхових виплат одночасно за кожним місцем роботи за трудовим договором. Щоб такого не було, потрібно внести зміни до абзацу другого частини 1 статті 22 Закону № 1105 (наприклад, замість сполучника «або» повернути сполучник «та»). Ще півтора роки тому у Верховній Раді України було зареєстровано законопроект № 9214 від 17.04.2023 «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо підвищення рівня соціального захисту застрахованих осіб та потерпілих внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, особливо осіб з інвалідністю». Цей законопроект передбачає низку змін до Закону № 1105, в тому числі повернення права застрахованих осіб на отримання страхових виплат за кожним місцем роботи (як за основним місцем роботи, так і за місцем (місцями) роботи за сумісництвом).

До моменту внесення змін до абзацу другого частини 1 статті 22 Закону № 1105 або до пункту 30 Порядку № 1266 роботодавець не має права нараховувати страхову виплату за сумісництвом, якщо її нараховано за основним місцем роботи, і, навпаки, має право нараховувати страхову виплату за сумісництвом, якщо її не нараховано за основним місцем роботи (на підставі заяви працівника, довідки з основного місця роботи про ненарахування страхової виплати).

У разі подання до ПФУ заяви-розрахунку по страховій виплаті роботодавцем, у якого працівник працює за сумісництвом, система заблокує прийняття (обробку) такої заяви-розрахунку, якщо страхову виплату за цим же страховим випадком вже призначено за основним місцем роботи.

Як наслідок, маємо ситуацію, за якою сумісник, якому при настанні страхового випадку завжди буде нараховуватися страхова виплата за основним місцем роботи, ніколи не отримає страхових виплат за місцем роботи за сумісництвом, незважаючи на те, що з його заробітної плати (доходу), нарахованої за місцем роботи за сумісництвом, роботодавцем сплачувався ЄСВ.

Все вищевикладене не стосується виплати «лікарняних» за перші 5 днів хвороби за рахунок роботодавця, оскільки відповідно до пункту 2 Порядку № 440 оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом (в абзаці другому частини 1 статті 22 Закону № 1105, яка містить сполучник «або», йдеться лише про виплату допомог («лікарняних», «декретних»), які фінансуються за рахунок ПФУ. Тобто роботодавець працівника за місцем роботи за сумісництвом зобов’язаний за власний рахунок нараховувати йому «лікарняні» за перші 5 днів хвороби.⁶⁵

ПФУ роз’яснив⁶⁶, що згідно з частиною 3 статті 22 Закону № 1105 страхувальник або уповноважені ним особи приймають рішення про призначення страхової виплати або про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково). Отже, документальним підтвердженням не реалізації права працівника на страхову виплату буде вмотивоване рішення страхувальника або уповноважених ним осіб про відмову в призначенні страхової виплати. Страхувальник за місцем роботи за сумісництвом працівника для реалізації права застрахованої особи на страхову виплату може керуватися інформацією з основного місця роботи працівника про припинення діяльності страхувальника, оголошення простою, призупинення дії трудового договору, що підтверджується відповідними копіями наказів роботодавця за основним місцем роботи працівника.

Отже, лише після отримання довідки про середню заробітну плату (в разі ненадання страхової виплати — копії відповідного наказу та довідки про відмову в наданні страхової виплати) від роботодавця за основним місцем роботи працівник може реалізувати своє право на страхову виплату за місцем роботи за сумісництвом. Для цього він має подати заяву роботодавцю за місцем роботи за сумісництвом з проханням призначити страхову виплату та надати йому вищевказані документи з основного місця роботи.⁶⁷

Порядок призначення та виплати «лікарняних»

У разі настання у застрахованої особи страхового випадку на підставі сформованого електронного ЛН або поданого нею паперового ЛН⁶⁸  страхувальник або уповноважені ним особи приймають рішення про призначення страхової виплати застрахованій особі (ч. 3 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону № 1105).

Документи (електронний або паперовий ЛН, а за місцем роботи за сумісництвом — заява, довідки і накази від «основного» роботодавця) для призначення «лікарняних» розглядаються не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні «лікарняних» із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові (працівнику) не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення (ч. 1 ст. 24 Закону № 1105).

Своє рішення про призначення страхової виплати уповноважені особи страхувальника можуть оформляти протоколом, актом тощо, а страхувальник — наказом, розпорядженням, рішенням тощо.

На підставі прийнятого рішення про призначення працівнику страхової виплати роботодавець за власний рахунок оплачує перші 5 календарних днів тимчасової непрацездатності, не пов’язаної з НВВ, та перші 17 календарних днів тимчасової непрацездатності, пов’язаної з НВВ (ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 36 Закону № 1105, п. 1 Порядку № 440).

Що стосується виплати працівнику «лікарняних» за рахунок коштів ПФУ, то згідно зі статтею 26 Закону № 1105 фінансування страхувальників для надання страхових виплат застрахованим особам здійснюється територіальними органами ПФУ в порядку, встановленому правлінням ПФУ. Але до затвердження ПФУ такого порядку згідно з пунктом 1 постанови правління ПФУ «Деякі питання фінансування для здійснення виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 21.12.2022 № 28-3 (далі — Постанова № 28-3) необхідно керуватися Порядком фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженим постановою правління ФССУ від 19.07.2018 № 12 (далі — Порядок № 12).

Підставою для фінансування страхувальників територіальними органами ПФУ є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами. Форма заяви-розрахунку наведена у додатку 1 до Порядку № 12.

Заява-розрахунок оформляється на підставі рішення страхувальника або уповноважених ним осіб про призначення страхової виплати та подається до територіального органу ПФУ через портал електронних послуг ПФУ чи Портал «Дія» або у паперовій формі разом з електронною формою на електронному носії інформації не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття такого рішення (п.п. 2, 4 Порядку № 12, п. 1 Постанови № 28-3).

Територіальні органи ПФУ протягом 3 робочих днів після надходження заяви-розрахунку, в тому числі в електронній формі, здійснюють фінансування страхувальників (ч. 1 ст. 26 Закону № 1105).

Страхувальник відкриває у банку окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів від ПФУ. Страхувальник, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів у відповідному органі Державної казначейської служби України. Кошти, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок страхувальника, можуть бути використані страхувальником виключно на здійснення застрахованим особам страхових виплат (ч. 2 ст. 26 Закону № 1105).

Після надходження суми коштів, зазначеної у заяві-розрахунку, на окремий рахунок страхувальник зобов’язаний виплатити «лікарняні» працівникам у найближчий після дня їх призначення (отримання від ПФУ) строк, встановлений для виплати заробітної плати (ч. 2 ст. 24 Закону № 1105, п. 9 Порядку № 12).

Наприклад, якщо гроші від ПФУ надійшли на окремий рахунок 11 листопада, а найближчий строк виплати заробітної плати на підприємстві — 22 листопада, то «лікарняні» необхідно виплатити працівникам не пізніше 22 листопада.⁷⁰

Згідно з пунктом 10 Порядку № 12 протягом місяця з дня проведення виплат за рахунок коштів ПФУ страхувальник надсилає ПФУ повідомлення про проведення виплат за формою, наведеною у додатку 2 до Порядку № 12. Таке повідомлення подається страхувальником до ПФУ через портал електронних послуг ПФУ чи Портал «Дія» або у паперовій формі разом з електронною формою на електронному носії інформації⁶⁹ (п. 1 Постанови № 28-3).⁷⁰

Звертаємо увагу, що в заяві-розрахунку страхувальнику необхідно вказувати повну нараховану суму «лікарняних» з урахуванням обов’язкових утримань (ПДФО, військовий збір). ПФУ здійснює фінансування нарахованої суми «лікарняних» з урахуванням обов’язкових утримань. Після надходження від ПФУ на окремий рахунок суми коштів, яка зазначена в заяві-розрахунку, страхувальник зобов’язаний виплатити «лікарняні» у вищезазначений строк, а частина отриманих страхових коштів спрямовується на сплату ПДФО, військового збору та інших обов’язкових платежів. При цьому фінансування страхувальниками за рахунок власних коштів страхових виплат застрахованим особам і сплата з них суми обов’язкових утримань (ПДФО, військовий збір) з наступним відшкодуванням (погашенням) цих витрат ПФУ Законом № 1105 не передбачено.⁷¹

У разі якщо сума отриманих страхувальником від територіальних органів ПФУ страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання страхових виплат, невикористані страхові кошти повертаються до територіального органу ПФУ, що здійснив фінансування, протягом 3 робочих днів (ч. 1 ст. 26 Закону № 1105, п. 12 Порядку № 12).