Обеспечение работников специальной, форменной и фирменной одеждойЗабезпечення працівників спеціальним, форменим та фірмовим одягом

Работники определенных профессий согласно законодательству об охране труда должны обеспечиваться специальной одеждой, специальной обувью и другими средствами индивидуальной защиты. Обязанность по такому обеспечению возложена на собственника или уполномоченного им органа (далее — работодатель).

Если сотрудники относятся к категориям лиц, которые обязаны находиться на работе в форменной одежде, то работодатели обязаны обеспечить их таким видом одежды.

В целях повышения корпоративной культуры некоторые предприятия предоставляют своим работникам фирменную одежду, которая, как правило, сделана в специальном стиле, содержащем либо изображение торгового знака (марки) этого предприятия, либо фирменные цвета предприятия.

Остановимся подробно на особенностях обеспечения работников каждым из вышеуказанных видов рабочей одежды.

Обеспечение работников специальной одеждой

В соответствии со статьей 163 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) и статьей 8 Закона Украины «Об охране труда» от 14.10.92 г. № 2694-XII (далее — Закон № 2694) на работах с вредными и опасными условиями труда, а также работах, связанных с загрязнением или неблагоприятными метеорологическими условиями, работникам выдаются бесплатно по установленным нормам специальная одежда, специальная обувь и другие средства индивидуальной защиты (далее вместе — спецодежда, СИЗ), а также моющие и обезвреживающие средства. Работники, привлекаемые к разовым работам, связанным с ликвидацией последствий аварий, стихийных бедствий и т. д., которые не предусмотрены трудовым договором, должны быть обеспечены указанными СИЗ. Работодатель обязан организовать комплектование и содержание СИЗ в соответствии с нормативными актами об охране труда.

Особенности обеспечения работников СИЗ определяют Минимальные требования безопасности и охраны здоровья при использовании работниками средств индивидуальной защиты на рабочем месте, которые утверждены приказом Министерства социальной политики Украины от 29.11.2018 г. № 1804 (далее — Требования № 1804).

Указанные Требования разработаны на основе Директивы Совета ЕЭС от 30.11.89 г. и устанавливают общие требования к СИЗ, которые используются работниками во время трудового процесса. Требования № 1804 распространяются на субъектов хозяйствования независимо от форм собственности и организационно-правовой формы, которые в своей деятельности используют СИЗ.

Согласно пункту 4 раздела І «Общие положения» Требований № 1804 СИЗ — это все средства, предназначенные для ношения и использования работником с целью индивидуальной защиты от одного или более рисков, которые могли бы представлять угрозу безопасности и здоровью на работе, а также любые приспособления, аксессуары или сменные компоненты, предназначенные для этой цели.

Дежурное средство индивидуальной защиты (дежурное СИЗ) — это специальная одежда, специальная обувь или другое СИЗ коллективного (безличностного) пользования, например рукавицы или калоши диэлектрические при электроустановках, тулуп или плащ непромокаемый на внешних постах, которое закреплено за определенными рабочими местами или выдается работникам только на время выполнения тех работ, для которых они предусмотрены, и передается одной сменой другой смене.

СИЗ следует использовать в случае невозможности избежать или в достаточной мере ограничить риски для жизни и здоровья работников техническими средствами коллективной защиты или мерами, методами или правилами организации работы. СИЗ используют исключительно по назначению согласно инструкциям по эксплуатации, которые должны быть понятными для работников (п.п. 5, 6 р. І Требований № 1804).

В соответствии с пунктом 1 раздела II «Общие обязанности работодателей» Требований № 1804 для обеспечения безопасности и защиты здоровья работников работодатель обязан обеспечить за свой счет приобретение, комплектование, выдачу и содержание (обеспечение работоспособности и надлежащего гигиенического состояния) СИЗ.

На работах с вредными и опасными условиями труда, а также работах, связанных с загрязнением или осуществляемых в неблагоприятных метеорологических условиях, работникам выдаются бесплатно специальная одежда, специальная обувь и другие СИЗ по установленным нормам, которые для работодателя являются обязательным минимумом бесплатной выдачи СИЗ, с определением защитных свойств СИЗ и сроков их использования (п. 3 р. II Требований № 1804).

Согласно пункту 4 раздела II Требований № 1804 работникам, профессии и должности (профессиональные названия работ) которых предусмотрены в Нормах бесплатной выдачи специальной одежды, специальной обуви и других средств индивидуальной защиты, утвержденных приказом Государственного комитета Украины по промышленной безопасности, охране труда и горному надзору от 16.04.2009 г. № 62, (далее — Нормы № 62), работникам общих (сквозных) профессий различных отраслей промышленности СИЗ выдаются независимо от вида экономической деятельности предприятия, за исключением случаев, когда эти профессии и должности (профессиональные названия работ) предусмотрены в соответствующих нормах с учетом специфических условий труда.

Обращаем внимание, что предприятие может бесплатно выдавать работникам определенные СИЗ и сверх установленных норм, если фактические условия труда таких работников (специфика производства, требования технологических процессов и т. п.) требуют их применения. Такое обеспечение должно быть предусмотрено коллективным договором (ч. четвертая ст. 8 Закона № 2694).

Порядок выдачи спецодежды работникам

Как отмечалось выше, спецодежда выдается работникам бесплатно.

Работодатель может выдавать работникам два комплекта спецодежды на два срока использования (ношения) в зависимости от условий труда и возможности обслуживания СИЗ (п. 6 р. ІІІ Требований № 1804).

Если выданная спецодежда стала непригодной до окончания установленного срока ношения не по вине работника, работодатель обязан заменить ее за свой счет (ч. вторая ст. 164 КЗоТ, ч. третья ст. 8 Закона № 2694, п. 7 р. ІІІ Требований № 1804).

Если существование более одного риска для жизни и здоровья работников определяет необходимость одновременного ношения ими более одного СИЗ, такие средства должны быть совместимыми и эффективными против существующего риска (рисков) (п. 5 р. ІІ Требований № 1804).

Работникам, которые совмещают профессии или работают по совместительству, кроме СИЗ, выдаваемых им по основной профессии, следует дополнительно выдать СИЗ для выполнения работ по профессии по совместительству или при совмещении с учетом сроков их годности (п. 10 р. ІІІ Требований № 1804).

Пунктом 8 раздела ІІ Требований № 1804 определено, что работодатель выдает СИЗ на срок ношения, который определяется с учетом уровня риска для жизни и здоровья работников, частоты нахождения работника под действием этого риска, характеристики рабочего места каждого работника и эффективности самого СИЗ, при этом срок ношения СИЗ по календарным дням исчисляется со дня их фактической выдачи и не должен превышать срок годности, определенный документами производителя (инструкциями по эксплуатации, паспортами и т. п.).

Согласно пункту 9 раздела ІІ Требований № 1804 СИЗ предназначено для личного (индивидуального) пользования. Если же одно СИЗ при определенных обстоятельствах должно использоваться несколькими работниками, работодатель перед каждым применением этого СИЗ принимает необходимые меры для предотвращения возникновения проблем для здоровья и личной гигиены пользователей, а именно:

– по восстановлению пригодности СИЗ (по процедурам относительно ремонта и замены компонентов СИЗ в соответствии с инструкциями по их эксплуатации);

– по обеспечению надлежащего гигиенического состояния (по процедурам относительно очистки (химочистки), стирки, обеспыливания, дегазации, дезактивации, дезинфекции и т. п. в соответствии с инструкциями по их эксплуатации).

Предельный срок использования таких СИЗ в зависимости от их изношенности устанавливается работодателем по согласованию с профсоюзной организацией предприятия (лицом, уполномоченным наемными работниками по вопросам охраны труда, если профсоюз на предприятии не создавался), что должно быть предусмотрено в коллективном договоре, и не может превышать сроков использования соответствующих СИЗ, выдаваемые исключительно в индивидуальное пользование.

Работодатель не должен допускать к работе работников без необходимых СИЗ, а также если СИЗ находятся в загрязненном, неисправном состоянии или с просроченными сроками периодических испытаний, проводимых в соответствии с инструкциями по их эксплуатации. Работники обязаны сообщать работодателю о любых недостатках использования СИЗ по назначению (п.п. 12, 13 р. ІІІ Требований № 1804).

Очистка (химочистка), стирка, обеспыливание, дегазация, дезактивация, дезинфекция, обезвреживание, ремонт СИЗ, замена их узлов, проверка эксплуатационных и защитных свойств СИЗ должны осуществляться работодателем в нерабочее время (в выходные дни) или во время междусменных перерывов. В случае невыполнения этого условия работодатель должен выдавать работнику несколько комплектов СИЗ, а установленный срок использования этих СИЗ соответственно увеличивается (п. 17 р. ІІІ Требований № 1804).

Обязательной химочистке подлежит вся утепленная спецодежда, а также спецодежда, обработанная защитной пропиткой, если иное не определено в инструкциях по их эксплуатации. Если работодатель не организовал своевременное химчистки или стирки спецодежды, он обязан выдать сменные СИЗ (п. 19 р. ІІІ Требований № 1804).

В случае инфекционного заболевания работника специальная одежда, специальная обувь и другие СИЗ, которыми он пользовался, и помещение, в котором они хранились, подлежат дезинфекции (п. 20 р. ІІІ Требований № 1804). То же самое рекомендуем сделать, если работник, использовавший СИЗ, заболел коронавирусом.

В случаях выполнения работы сотрудниками за пределами предприятия, учреждения, организации и в командировке, где по условиям работы вышеуказанный порядок хранения СИЗ не может быть применен (на лесозаготовках, геологоразведочных работах и т. п.), СИЗ могут оставаться в нерабочее время у работников, что должно быть оговорено в коллективном договоре или в правилах внутреннего трудового распорядка предприятия (п. 23 р. ІІІ Требований № 1804).

Порядок учета и возврата работниками спецодежды

Работодатель обязан организовать на предприятии надлежащий учет и контроль за выдачей в установленные сроки СИЗ работникам (п. 8 р. ІІІ Требований № 1804).

Выдача работникам и возврат ими СИЗ должны учитываться в личной карточке учета спецодежды, спецобуви и других СИЗ, форма которой приведена в приложении 1 к Требованиям № 1804. Сроки использования СИЗ по календарным дням исчисляются со дня их фактической выдачи по нормам и не должны превышать их сроков годности (п. 9 р. ІІІ Требований № 1804).

В соответствии с пунктом 6 раздела ІІІ Требований № 1804 приобретенные СИЗ являются собственностью предприятия, учитываются как инвентарь и подлежат обязательному возврату работниками в случаях:

– увольнения с предприятия;

– перевода на том же предприятии на другую работу или другое рабочее место;

– изменения вида работ;

– введения новых технологий;

– введения новых или замены имеющихся орудий труда;

– когда использование выданных СИЗ не является необходимым;

– окончания сроков использования СИЗ (при получении вместо них новых СИЗ).

Спецодежда и спецобувь, возвращенные работниками до окончания сроков их годности, но еще пригодные для применения, должны быть очищены, отремонтированы и использованы по назначению, а не пригодные для использования — списаны в установленном законодательством порядке.

Компенсация работнику стоимости приобретенной им спецодежды

Согласно статье 164 КЗоТ, статье 8 Закона № 2694 и пункту 7 раздела ІІІ Требований № 1804 выдача вместо специальной одежды и специальной обуви материалов для их изготовления или денежных сумм для их приобретения не разрешается. Работодатель должен компенсировать работнику расходы на приобретение спецодежды и других средств индивидуальной защиты на условиях, предусмотренных коллективным договором, если установленный нормами срок выдачи этих средств нарушен и работник был вынужден приобрести их за собственные денежные средства.

В указанном случае работник обязан представить в бухгалтерию авансовый отчет об израсходованных собственных денежных средствах и приложить документы, подтверждающие стоимость приобретенной им спецодежды (кассовый чек, товарный чек, квитанция). Если документы, подтверждающие цену приобретенной работником спецодежды, отсутствуют, то компенсация расходов осуществляется по розничным ценам производителя или поставщика. Стоимость спецодежды уточняется бухгалтерией предприятия. Если расходы превышают розничные цены, компенсация разности может быть выплачена, если это оговорено в коллективном договоре.

Компенсация проводится на основании заявления работника, в котором указываются причина отсутствия документов, подтверждающих стоимость спецодежды (например, приобретение на рынке), наименование и стоимость спецодежды.

Возмещение работником стоимости утраченной спецодежды

Статьей 133 КЗоТ предусмотрена ограниченная материальная ответственность работника за порчу или уничтожение по небрежности, в частности спецодежды, выданной предприятием, в размере причиненного по его вине ущерба, но не более своего среднего месячного заработка.

Следовательно, если работник испортил или уничтожил по небрежности спецодежду, выданную ему работодателем в установленных случаях, он должен возместить фактически причиненный ущерб предприятию — внести в кассу (на счет) предприятия денежные средства в размере стоимости спецодежды с учетом ее износа или предоставить работодателю такую же спецодежду, приобретя ее за собственные денежные средства. При этом если размер ущерба превышает средний месячный заработок работника, то последний самостоятельно возвращает предприятию сумму среднемесячного заработка, внеся ее в кассу (на счет) предприятия, или же работодатель издает соответствующий приказ и отчисляет из заработной платы работника его средний месячный заработок.

Приказ о таком отчислении должен быть издан работодателем не позднее двух недель со дня обнаружения причиненного работником ущерба и обращен к исполнению не ранее 7 дней со дня уведомления об этом работника. Если работник не согласен с отчислением или его размером, трудовой спор по его заявлению рассматривается комиссией по трудовым спорам или в суде (ст. 136 КЗоТ).

Работники несут материальную ответственность в полном размере ущерба, причиненного по их вине предприятию, если такой ущерб причинен умышленными уничтожением или порчей спецодежды, выданной предприятием работнику в пользование (п. 5 ст. 134 КЗоТ). Возмещение ущерба в этом случае осуществляется путем обращения работодателя в суд (ч. третья ст. 136 КЗоТ).

Налогообложение стоимости спецодежды

НДФЛ, военный сбор и стоимость СИЗ

В соответствии с подпунктом 165.1.9 Налогового кодекса Украины (далее — НКУ) в общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход налогоплательщика не включаются стоимость специальной одежды, специальной обуви и других средств индивидуальной защиты, которыми работодатель обеспечивает налогоплательщика в соответствии с Законом № 2694, специальной (форменной) одежды и обуви, предоставляемых работодателем во временное пользование налогоплательщику, который состоит с ним в трудовых отношениях. Порядок обеспечения, перечень и предельные сроки использования специальной (в том числе форменной) одежды, специальной обуви и других средств индивидуальной защиты устанавливаются Кабинетом Министров Украины и/или отраслевыми нормами бесплатной выдачи работникам специальной (форменной) одежды, специальной обуви и других средств индивидуальной защиты.

В настоящее время действует Перечень мер и средств по охране труда, утвержденный постановлением Кабинета Министров Украины от 27.06.2003 г. № 994 (далее — Перечень № 994). В пункте 5 этого Перечня указано обеспечение работников специальной одеждой, обувью и средствами индивидуальной защиты в соответствии с нормами, установленными законодательством об охране труда и коллективным договором или соглашением (включая обеспечение моющими средствами и средствами, нейтрализующими опасное воздействие на организм или кожу вредных веществ, в связи с выполнением работ, которые не исключают возможности загрязнения этими веществами).

Перечень № 994 конкретных норм по обеспечению работников СИЗ не содержит, а имеет только отсылочное положение к «нормам, установленным законодательством об охране труда». Поэтому в данном вопросе необходимо руководствоваться отраслевыми нормами бесплатной выдачи работникам специальной одежды, специальной обуви и других средств индивидуальной защиты, а также нормами, установленными коллективным договором и соглашениями.

Отраслевых норм существует несколько десятков, при этом многие из них изданы еще в «союзные» времена (но продолжают действовать в Украине), а другие утверждены приказами Государственного комитета Украины по промышленной безопасности, охране труда и горному надзору (например, приказом Госгорпромнадзора от 16.04.2009 г. № 62 утверждены вышеупоминавшиеся Нормы № 62). В настоящее время отраслевые нормы бесплатной выдачи работникам спецодежды, спецобуви и других СИЗ утверждаются Государственной службой Украины по вопросам труда.

Таким образом, стоимость СИЗ, выданных работникам во временное пользование в случаях, предусмотренных законодательством (отраслевыми нормами), коллективным договором и соглашениями, в том числе сумма компенсации работнику, если СИЗ приобретались им за счет собственных денежных средств, не облагается налогом на доходы физических лиц (далее — НДФЛ) и военным сбором (далее — ВС). Стоимость предоставленных работникам СИЗ (сумму компенсации стоимости СИЗ) предприятие отражает как их доход в Налоговом расчете ф. № 1ДФ с указанием в разделе І признака дохода «136».¹

Если работник не возвращает работодателю спецодежду в установленных случаях (см. выше п. 6 раздела ІІІ Требований № 1804) стоимость невозвращенной спецодежды становится дополнительным благом работника и облагается НДФЛ и ВС на основании подпункта «е» пп. 164.2.17 НКУ (стоимость бесплатно полученных товаров, определенной по правилам обычной цены). При этом если дополнительные блага предоставляются в неденежной форме, база налогообложения НДФЛ исчисляется по правилам, определенным пунктом 164.5 НКУ, т. е. с применением «натурального» коэффициента.

Следовательно, со стоимости невозвращенной работником при увольнении спецодежды, увеличенной на «натуральный» коэффициент в целях обложения НДФЛ, уплачиваются НДФЛ и ВС, которые удерживаются из выплачиваемого работнику при увольнении налогооблагаемого дохода, а при его недостаточности непогашенная часть НДФЛ и ВС включается в состав налогового обязательства налогоплательщика по результатам отчетного налогового года и уплачивается им самим (пп. 169.4.4 НКУ).

Выплаченный работнику доход в виде дополнительного блага отражается в Налоговом расчете ф. № 1ДФ, при этом в разделе І указывается признак дохода «126».²

Если работник при увольнении компенсирует работодателю стоимость невозвращенной спецодежды, то она не включается в состав его налогооблагаемого дохода.²

Единый социальный взнос и стоимость СИЗ

В соответствии с пунктом 1 части 1 статьи 7 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» от 08.07.2010 г. № 2464-VI базой начисления единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование (далее — ЕСВ) является сумма начисленной каждому застрахованному лицу заработной платы по видам выплат, включающим основную и дополнительную заработную плату, прочие поощрительные и компенсационные выплаты, в том числе в натуральной форме, определяемые в соответствии с Законом Украины «Об оплате труда», сумма вознаграждения физическим лицам за выполнение работ (предоставление услуг) по ГПД, суммы оплаты первых 5 дней временной нетрудоспособности, осуществляемой за счет работодателя, пособия по временной нетрудоспособности, пособия в связи с беременностью и родами; помощи, надбавки или компенсации в соответствии с законодательством.

Согласно подпункту 5 пункта 3 раздела IV Инструкции о порядке начисления и уплаты единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование, утвержденной приказом Министерства финансов Украины от 20.04.2015 г. № 449, определение видов выплат, которые относятся к основной, дополнительной заработной плате, прочим поощрительным и компенсационным выплатам, при начислении ЕСВ предусмотрено Инструкцией по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13.01.2004 г. № 5 (далее — Инструкция № 5).

В соответствии с пунктом 3.19 Инструкции № 5 стоимость выданных согласно действующим нормам спецодежды, спецобуви и других средств индивидуальной защиты, моющих и обезвреживающих средств или возмещение расходов работникам за приобретение ими спецодежды и других средств индивидуальной защиты в случае невыдачи их администрацией не включается в фонд оплаты труда. Эта же стоимость и возмещение указаны в пункте 5 раздела II Перечня видов выплат, осуществляемых за счет денежных средств работодателей, на которые не начисляется единый взнос на общеобязательное государственное социальное страхование, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 22.12.2010 г. № 1170.

Следовательно, на стоимость выданных работнику во временное пользование СИЗ (сумму компенсации работнику стоимости СИЗ) ЕСВ не начисляется, а на стоимость невозвращенных им СИЗ при увольнении ЕСВ начисляется (пп. 2.2.11 Инструкции № 5).

Бухгалтерский и налоговый учет спецодежды

Операции по приобретению, передаче в эксплуатацию, выбытию (списанию) спецодежды, спецобуви и прочих средств индивидуальной защиты (СИЗ) оформляются с применением Типовых форм первичных учетных документов по учету малоценных и быстроизнашиваемых предметов, утвержденных приказом Министерства статистики Украины от 22.05.96 г. № 145:

Карточка учета малоценных и быстроизнашиваемых предметов (далее — МБП; типовая форма № МШ-2) — применяется для учета СИЗ, выданных для длительного пользования работнику или бригадиру (для бригады) под подпись из раздаточной кладовой цеха;

Акт выбытия малоценных и быстроизнашиваемых предметов (типовая форма № МШ-4) — применяется для оформления утери (порчи) СИЗ. Составляется в одном экземпляре мастером и начальником цеха (участка) на одного или нескольких работников. При порче и утере СИЗ по вине работника акт составляется в двух экземплярах. Один экземпляр остается в цехе (на участке), а второй направляется в расчетную часть бухгалтерии для отчисления в установленном порядке с работника стоимости СИЗ. При предъявлении работником акта выбытия ему вместо непригодного или утраченного СИЗ выдается пригодное и записывается в карточку учета МБП (форма № МБ-2). Акты выбытия потом прикладываются к актам списания (формы № МШ-5 и МШ-8);

Личная карточка учета спецодежды, спецобуви и защитных средств (типовая форма № МШ-6) — применяется для учета спецодежды, спецобуви и защитных средств, которые выдаются работникам предприятия в индивидуальное пользование по установленным нормам. В случае утери полученных предметов спецодежды, спецобуви и защитных средств в личной карточке типовой формы № МШ-6 в строке утерянного предмета в разделе «Возвращено» делается запись: «Акт выбытия № ____ » и проставляется дата. При автоматизированной обработке данных по учету МБП личная карточка не ведется.

Дежурные спецодежда, спецобувь и защитные средства коллективного использования, которые выдаются работникам только на время выполнения определенных работ, должны храниться в кладовых и выдаваться под ответственность мастеров и других работников, перечень которых утверждается руководителем предприятия. Дежурные спецодежда, спецобувь и защитные средства записываются на отдельные карточки с отметкой «Дежурная».

Ведомость учета выдачи (возврата) спецодежды, спецобуви и защитных устройств (типовая форма № МШ-7) — применяется для учета выдачи спецодежды, спецобуви и защитных средств работникам предприятий в  индивидуальное пользование по установленным нормам. По этой форме осуществляется также учет принятых от работников спецодежды, спецобуви на стирку, дезинфекцию, ремонт и на летнее хранение. Форма заполняется отдельно на выдачу и возврат кладовщиком цеха;

Акт на списание малоценных и быстроизнашиваемых предметов (типовая форма № МШ-8) — применяется для оформления списания морально устаревших, изношенных и непригодных для дальнейшего использования спецодежды, спецобуви и прочих СИЗ по окончании срока использования (ношения) и сдачи их в кладовую для утилизации. Акт составляется комиссией в одном экземпляре. После сдачи списанных предметов в кладовую для утилизации акт с подписью кладовщика сдается в бухгалтерию. На разные виды СИЗ акты на списание составляются отдельно.

Бухгалтерский учет операций со спецодеждой зависит от срока ее эксплуатации.

Если срок полезного использования спецодежды не более 1 года, то такая спецодежда относится к МБП в составе запасов (п. 6 НП(С)БУ 9 «Запасы») и учитывается на счете 22 «Малоценные и быстроизнашиваемые предметы». Стоимость спецодежды, переданной в эксплуатацию, списывается с баланса с последующей организацией оперативного количественного учета по местам ее эксплуатации и по подотчетным лицам в течение срока ее фактического использования (п. 23 НП(С)БУ 9). В случае если спецодежда, пригодная к эксплуатации, возвращается на склад, она оприходуется по дебету счета 22 «Малоценные и быстроизнашиваемые предметы» и кредиту субсчета 716 «Возмещение ранее списанных активов» по стоимости, равной первичной, за вычетом суммы износа.

Если срок полезного использования спецодежды более 1 года, то такая спецодежда учитывается как объект основных средств (п. 4 НП(С)БУ 7 «Основные средства»). В зависимости от стоимостного предела, установленного в приказе об учетной политике, она учитывается либо на субсчете 112 «Малоценные необоротные материальные активы» (МНМА), либо — в случае если ее стоимость больше стоимостного предела, установленного для МНМА, — на субсчете 109 «Прочие основные средства».

С месяца, следующего за месяцем передачи спецодежды в эксплуатацию, ее стоимость амортизируется (п. 29 НП(С)БУ 7). На стоимость спецодежды, относящейся к МНМА (учитывается на субсчете 112), амортизация начисляется в размере 100% ее стоимости в первом месяце использования или в размере 50% ее стоимости в первый месяц использования и оставшиеся 50% стоимости в месяце списания спецодежды с баланса. Стоимость спецодежды, учитываемой на субсчете 109, подлежит амортизации производственным или прямолинейным методом (п. 27 НП(С)БУ 7). Методы амортизации должны быть отражены в приказе об учетной политике предприятия.

Что касается налогового учета операций по обеспечению работников спецодеждой (СИЗ), то, напомним, что налоговый учет ведется по правилам, установленным для бухгалтерского учета, с корректировкой финансового результата до налогообложения на налоговые разницы (пп. 134.1.1 НКУ).

Так, согласно пункту 138.2 НКУ финансовый результат до налогообложения уменьшается, в частности, на сумму рассчитанной амортизации основных средств в соответствии с пунктом 138.3 НКУ. Расчет амортизации основных средств осуществляется в соответствии с НП(С)БУ или МСФО с учетом ограничений, установленных подпунктом 14.1.138 НКУ (основные средства — это материальные активы стоимостью выше 6000 грн. и сроком полезного использования более одного года), подпунктами 138.3.2 – 138.3.4 НКУ. При этом применяются методы начисления амортизации, предусмотренные НП(С)БУ, кроме «производственного» метода (пп. 138.3.1 НКУ).

Для МНМА (11 группа основных средств) минимально допустимый срок полезного использования и стоимостной предел НКУ не установлены, поэтому они определяются в приказе об учетной политике.

Что касается НДС, то при выдаче СИЗ работникам поставка товара не происходит (СИЗ остаются собственностью работодателя), поэтому нет и объекта для начисления НДС. Если работник при увольнении не возвращает СИЗ, то имеет место поставка товара (переход права собственности на СИЗ к работнику), поэтому на остаточную стоимость СИЗ начисляется НДС.³

ПРИМЕР 1

Отражение в учете операций со спецодеждой,
относящейся к малоценным и быстроизнашиваемым предметам

№ п/п	Содержание операции	Бухгалтерский учет		Сумма, грн.
		Д-т	К-т
1	Оприходована спецодежда на основании накладной поставщика	22	631	800,00
2	Отражена сумма налогового кредита	641/ндс	631	160,00
3	Перечислены денежные средства поставщику	631	311	960,00
4	Выдана спецодежда в эксплуатацию работникам	23, 91–93	22	800,00
5	Возвращена из эксплуатации на склад спецодежда (с учетом износа), пригодная для использования	22	716	400,00

ПРИМЕР 2

Отражение в учете операций со спецодеждой, которая по стоимостной оценке относится к МНМА

№ п/п	Содержание операции	Бухгалтерский учет		Сумма, грн.
		Д-т	К-т
1	Оприходована спецодежда на основании накладной поставщика	153	631	2000,00
2	Отражена сумма налогового кредита	641/ндс	631	400,00
3	Перечислены денежные средства поставщику	631	311	2400,00
4	Выдана спецодежда в эксплуатацию работникам	112	153	2000,00
5	Начислен износ на переданную в эксплуатацию спецодежду	23, 91–93	132	1000,00
6	Списана стоимость спецодежды, ставшей непригодной для использования	23, 91–93 132	132 112	1000,00 2000,00

ПРИМЕР 3

Отражение в учете операций со спецодеждой,
которая по стоимостной оценке относится к основным средствам

№ п/п	Содержание операции	Бухгалтерский учет		Сумма, грн.
		Д-т	К-т
1	Оприходована спецодежда на основании накладной поставщика	152	631	7000,00
2	Отражена сумма налогового кредита	641/ндс	631	1400,00
3	Перечислены денежные средства поставщику	631	311	8400,00
4	Выдана спецодежда (срок использования 3 года) в эксплуатацию работникам	109	152	7000,00
5	Начислен износ на переданную в эксплуатацию спецодежду за первый месяц: 7000 грн. : 36 мес.	23, 91–93	131	194,44
6	Списана стоимость спецодежды, ставшей непригодной для использования	131	109	7000,00

ПРИМЕР 4

Отражение в учете операции по выплате компенсации стоимости спецодежды работнику,
который самостоятельно приобрел спецодежду

Работник — котлочистильщик цеха воздухоразделения, производства холода и сжатого воздуха предприятия, занимающегося тепловодогазопоставкой, за собственные деньги приобрел на рынке спецодежду — куртку утепленную, поскольку в установленный срок она ему не была выдана работодателем, хотя предусмотрена Нормами № 62.

Работник представил в бухгалтерию авансовый отчет вместе с товарным чеком, согласно которому стоимость куртки составляет 1000 грн. Срок ношения — 12 месяцев.

Уточненная розничная цена куртки у предприятия-производителя составляет 1200 грн., в том числе НДС — 200 грн.

Работнику компенсируется стоимость приобретенной спецодежды на основании представленного товарного чека.

№ п/п	Содержание операции	Бухгалтерский учет		Сумма, грн.
		Д-т	К-т
1	Оприходована куртка утепленная	22	372	1000,00
2	Выдана куртка утепленная работнику	23	22	1000,00
3	Выплачена работнику из кассы сумма компенсации за спецодежду	372	301	1000,00

Обеспечение работников форменной одеждой

Форменная одежда — это одежда, которая выдается работникам определенных категорий, профессий и должностей, и имеет, как правило, единый стиль. Форменная одежда используется для обозначения принадлежности работников к определенным государственным органам (работники налоговой, таможенной службы, прокуратуры, судов, полицейские, военнослужащие, лица начальствующего и рядового состава органов внутренних дел и т. д.) или отрасли народного хозяйства (работники железнодорожного, авиационного транспорта и т. д.), для которых предусмотрено ношение форменной одежды в соответствии с законодательством.

Порядок использования форменной одежды (нормы выдачи, перечень должностей работников, которые имеют право (обязаны) ее носить, сроки ношения и перечень форменной одежды) устанавливается нормативными документами (постановлениями Кабинета Министров Украины, приказами центральных органов исполнительной власти), требования которых распространяются как на государственные, так и негосударственные организации отрасли.

Выдача форменной одежды работникам может быть предусмотрена санитарными требованиями. Так, работники субъекта хозяйственной деятельности независимо от форм собственности, осуществляющие на территории Украины розничную продажу продовольственных товаров, должны быть одеты в форменную или другую одежду, соответствующую санитарным требованиям (п. 9 Правил розничной торговли продовольственными товарами, утвержденных приказом Министерства экономики и по вопросам европейской интеграции Украины от 11.07.2003 г. № 185).

Работники мелкорозничной торговой сети при выполнении своих обязанностей должны быть опрятно одеты в форменную или санитарную одежду и головные уборы (п. 11 Правил работы мелкорозничной торговой сети, утвержденных приказом Министерства внешних экономических связей и торговли Украины (далее — МВЭС) от 08.07.96 г. № 369).

Администрация субъекта хозяйствования в сфере розничной и оптовой торговли, а также ресторанного хозяйства на торговом объекте, в котором осуществляется продажа продовольственных товаров, обязана обеспечить каждого работника одеждой, соответствующей санитарным нормам (п. 32 Порядка осуществления торговой деятельности и правил торгового обслуживания на рынке потребительских товаров, утвержденных постановлением Кабинета Министров Украины от 15.06.2006 г. № 833).

Также могут носить форменную одежду работники предприятий в сфере розничной торговли непродовольственными товарами (п. 8 Правил розничной торговли непродовольственными товарами, утвержденных приказом Министерства экономики Украины от 19.04.2007 г. № 104).

Обязательное обеспечение форменной одеждой, дифференцированной по службам, обслуживающего персонала гостиниц установлено подпунктом 1 пункта 134 таблицы 1 ГСТУ 4269:2003 «Услуги туристические. Классификация гостиниц».

МВЭС в пунктах 3.1 и 4.2 Характеристик предприятий общественного питания по типам и классам, изложенных в письме от 09.09.98 г. № 15-03/29-577а, указало, что в соответствии с требованиями к ресторанам класса «люкс», барам класса «первый» обслуживающий персонал должен быть одет в форменную одежду и обувь единого образца. Форменная одежда швейцара, гардеробщика, метрдотеля, официанта и бармена должна обеспечивать стилевое единство ресторана.

Таким образом, форменная одежда может быть:

– обязательной для ношения сотрудниками в профессиональной деятельности (в рабочее время), если это установлено законодательством;

– рекомендованной к использованию предприятиями отдельных отраслей согласно разъяснениям уполномоченных государственных органов.

Выдача форменной одежды в первом случае осуществляется в соответствии с установленными законодательством нормами (согласно номенклатурному перечню, установленному для определенных должностей (профессий), нормативным срокам использования и т. д.). Выполняя требования нормативных документов, конкретные порядок, нормы выдачи, сроки и правила ношения форменной одежды работниками отдельного предприятия можно отразить в коллективном договоре (приложении к нему). В нем следует определить составляющие комплекта форменной одежды, ее цвет, обязательные предметы, а также варианты замены необязательных предметов.

Во втором случае все аспекты обеспечения работников форменной одеждой устанавливаются предприятиями самостоятельно, поэтому желательно их отразить в коллективном договоре. Это согласуется с нормами статьи 13 КЗоТ и статьи 7 Закона Украины «О коллективных договорах и соглашениях» от 01.07.93 г. № 3356-XII, которыми предусмотрено установление в коллективном договоре взаимных обязательств сторон относительно регулирования производственных, трудовых, социально-экономических отношений, в частности условий и охраны труда. Также в указанных статьях определено, что коллективный договор может предусматривать дополнительные по сравнению с действующим законодательством и соглашениями гарантии, социально-бытовые льготы.

Если коллективный договор на предприятии не заключен, порядок обеспечения работников форменной одеждой можно отразить в специальном положении, утвержденном приказом руководителя предприятия, а также в трудовых договорах с работниками.

Налогообложение стоимости форменной одежды

В соответствии с подпунктом 165.1.9 НКУ в общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход налогоплательщика не включается стоимость специальной (форменной) одежды и обуви, предоставляемых работодателем во временное пользование налогоплательщику, который находится с ним в трудовых отношениях. Порядок обеспечения, перечень и предельные сроки использования специальной (в том числе форменной) одежды устанавливаются Кабинетом Министров Украины и/или отраслевыми нормами бесплатной выдачи работникам специальной (форменной) одежды.

Таким образом, форменная одежда в вопросах налогообложения приравнена в правах со специальной, поэтому, как и в случае с СИЗ, если существуют отраслевые нормы бесплатной выдачи работникам форменной одежды (обуви), то стоимость выданной согласно указанным нормам форменной одежды (обуви, обмундирования) не подлежит обложению НДФЛ и ВС.

Если же таких норм нет, но предприятие обеспечивает своих работников форменной одеждой (обувью), то стоимость полученной работником от работодателя форменной одежды (обуви) является дополнительным благом, которое подлежит обложению НДФЛ и ВС, при этом база обложения НДФЛ увеличивается на «натуральный» коэффициент. Если же документально оформить (в коллективном договоре, трудовых договорах), что форменная одежда остается в собственности предприятия, а работникам предоставляется только на время выполнения трудовых обязанностей — обусловлено выполнением ими трудовой функции, то налогооблагаемого дохода у работников не будет (пп. «а» пп. 164.2.17 НКУ).

При порче, уничтожении, невозвращении при увольнении работником форменной одежды порядок обложения НДФЛ и ВС ее стоимости аналогичен порядку, установленному для СИЗ.⁴

Что касается ЕСВ, то здесь не все так радужно, как со спецодеждой.

Согласно подпункту 2.2.11 Инструкции № 5 стоимость бесплатно предоставленных работникам форменной одежды, обмундирования, которые могут использоваться вне рабочего места и остаются в личном постоянном пользовании, или сумма скидки в случае продажи форменной одежды по сниженным ценам, включаются в фонд дополнительной заработной платы ФОТ.

Поскольку, как упоминалось выше, определение видов выплат, которые относятся к заработной плате, при начислении ЕСВ предусмотрено Инструкцией № 5, то на стоимость форменной одежды, обмундирования, которые могут использоваться вне рабочего места и остаются в личном постоянном пользовании работников (на сумму скидки в случае продажи форменной одежды по сниженным ценам), как на составляющую заработной платы (ФОТ), начисляется ЕСВ.⁵

Соответственно, не облагается ЕСВ стоимость таких форменной одежды и обмундирования, которые не могут использоваться вне рабочего места и не остаются в личном постоянном пользовании работников, а выдаются им по мере необходимости на период выполнения профессиональных (трудовых) обязанностей.

В бухгалтерском (налоговом) учете предприятия расходы на обеспечение работников форменной одеждой отражаются в том же порядке, что и расходы на спецодежду (СИЗ).

Сумма НДС, уплаченная в составе стоимости форменной одежды, которая выдается работникам во временное пользование в пределах установленных норм, включается в налоговый кредит, но не является объектом обложения НДС. Если форменная одежда переходит в собственность работника во время его работы или при увольнении, то происходит поставка товара, поэтому на ее стоимость начисляется НДС.

Если форменная одежда переходит в собственность работника во время его работы или при увольнении, то происходит поставка товара, поэтому на ее стоимость начисляется НДС.

Обеспечение работников фирменной одеждой

Фирменная одежда — это одежда, элементы которой создают стиль предприятия или формируют его имидж. На ней, как правило, имеется логотип или товарный знак (торговая марка) предприятия, иногда она имеет корпоративные цвета. Обеспечение работников фирменной одеждой способствует повышению корпоративного духа, раскрытию творческого потенциала работников и повышению продуктивности их труда.

В отличие от специальной и форменной одежды, нормативная база по обеспечению работников фирменной одеждой (в частности типовые отраслевые нормы) отсутствует. О фирменной одежде упоминается только в некоторых документах и рекомендательных письмах. Так, общими положениями Рекомендаций по организации работы фирменного магазина, утвержденных приказом Министерства экономики Украины от 18.01.2001 г. № 12, установлено, что стилевой образ фирменного магазина, в т. ч. элементы одежды сотрудников, должен создаваться с использованием стилеобразующих компонентов образа соответствующего предприятия-производителя.

Таким образом, работники сети фирменных магазинов (других объектов торговли) могут иметь одинаковую фирменную одежду.

Учитывая вышеизложенное, предприятия при обеспечении работников фирменной одеждой могут руководствоваться либо положениями отраслевых типовых норм по обеспечению работников форменной одеждой, либо должны отразить вопросы указанного обеспечения в коллективном (трудовом) договоре или в приказе по предприятию, а именно указать: категории работников, имеющих право на ношение фирменной одежды (или обязанных носить фирменную одежду), перечень (виды), стоимость, нормы выдачи и сроки ношения фирменной одежды.

Что касается обложения стоимости фирменной одежды НДФЛ и ВС, то если на предприятии документально оформить, что предоставление работникам такой одежды возможно только на время выполнения трудовых обязанностей (обусловлено выполнением ими трудовой функции), то налогооблагаемого дохода у работников не будет (пп. «а» пп. 164.2.17 НКУ). Если же такого документального обоснования не будет или фирменная одежда будет предоставляться работнику в постоянное (личное) пользование, стоимость этой одежды будет дополнительным благом работника, которое подлежит обложению НДФЛ и ВС, при этом база налогообложения НДФЛ увеличивается на «натуральный» коэффициент.

Поскольку Инструкция № 5 прямых норм о включении стоимости фирменной одежды в ФОТ не содержит, то нет оснований облагать ее стоимость ЕСВ.

В бухгалтерском (налоговом) учете предприятия расходы на обеспечение работников фирменной одеждой отражаются в том же порядке, что и расходы на обеспечение работников форменной и специальной одеждой. То же самое и с НДС.

Працівники певних професій відповідно до законодавства про охорону праці повинні забезпечуватися спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту. Обов’язок по такому забезпеченню покладено на власника або уповноважений ним орган (далі — роботодавець).

Якщо працівники належать до категорій осіб, які зобов’язані перебувати на роботі в форменому одязі, то роботодавці зобов’язані забезпечити їх таким видом одягу.

З метою підвищення корпоративної культури деякі підприємства надають своїм працівникам фірмовий одяг, який зазвичай зроблений в спеціальному стилі, що містить або зображення торгового знаку (марки) цього підприємства, або фірмові кольори підприємства.

Зупинимося детально на особливостях забезпечення працівників кожним з вищевказаних видів робочого одягу.

Забезпечення працівників спеціальним одягом

Відповідно до статті 163 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і статті 8 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-XII (далі — Закон № 2694) на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту (далі разом — спецодяг, ЗІЗ), а також миючі та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними ЗІЗ. Роботодавець зобов’язаний організувати комплектування та утримання ЗІЗ відповідно до нормативних актів про охорону праці та колективного договору.

Особливості забезпечення працівників ЗІЗ визначають Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, які затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 р. № 1804 (далі — Вимоги № 1804).

Зазначені Вимоги розроблено на основі Директиви Ради ЄЕС від 30.11.89 р. Вони встановлюють загальні вимоги до ЗІЗ, що використовуються працівниками під час трудового процесу. Вимоги № 1804 поширюються на суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, які у своїй діяльності використовують ЗІЗ.

Згідно з пунктом 4 розділу І «Загальні положення» Вимог № 1804 засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) — це всі засоби, які призначені для носіння і використання працівником з метою індивідуального захисту від одного або більше ризиків, які могли б становити загрозу безпеці та здоров’ю на роботі, а також будь-які пристосування, аксесуари чи змінні компоненти, призначені для цієї мети.

Черговий засіб індивідуального захисту (черговий ЗІЗ) — це спеціальний одяг, спеціальне взуття чи інший ЗІЗ колективного (безособового) користування, як-от рукавиці чи калоші діелектричні при електроустановках, кожух або плащ непромокальний на зовнішніх постах, що закріплений за певними робочими місцями чи видається працівникам тільки на час виконання тих робіт, для яких вони передбачені, та передається однією зміною іншій зміні.

ЗІЗ слід використовувати у разі неможливості уникнути або в достатній мірі обмежити ризики для життя та здоров’я працівників технічними засобами колективного захисту або заходами, методами чи правилами організації роботи. ЗІЗ використовують виключно за призначенням згідно з інструкціями з експлуатації, які мають бути зрозумілими для працівників (п.п. 5, 6 р. І Вимог № 1804).

Відповідно до пункту 1 розділу II «Загальні обов’язки роботодавців» Вимог № 1804 для забезпечення безпеки та захисту здоров’я працівників роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання (забезпечення працездатності та належного гігієнічного стану) ЗІЗ.

На роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, що пов’язані із забрудненням або тих, що здійснюються у несприятливих метеорологічних умовах, працівникам видаються безоплатно спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші ЗІЗ відповідно до встановлених норм, які для роботодавця є обов’язковим мінімумом безплатної видачі ЗІЗ, з визначенням захисних властивостей ЗІЗ та строків їх використання (п. 3 р. II Вимог № 1804).

Згідно з пунктом 4 розділу II Вимог № 1804 працівникам, професії та посади (професійні назви робіт) яких передбачені в Нормах безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16.04.2009 р. № 62 (далі — Норми № 62), працівникам загальних (наскрізних) професій різних галузей промисловості ЗІЗ видаються незалежно від виду економічної діяльності підприємства, за винятком випадків, коли ці професії та посади (професійні назви робіт) передбачені у відповідних Нормах безоплатної видачі ЗІЗ з урахуванням специфічних умов праці.

Звертаємо увагу, що підприємство може безоплатно видавати працівникам певні ЗІЗ і понад установлені норми, якщо фактичні умови праці таких працівників (специфіка виробництва, вимоги технологічних процесів тощо) вимагають їх застосування. Таке забезпечення повинне бути передбачено колективним договором (ч. четверта ст. 8 Закону № 2694).

Порядок видачі спецодягу працівникам

Як зазначалося вище, спецодяг видається працівникам безоплатно.

Роботодавець може видавати працівникам два комплекти спецодягу на два строки використання (носіння) залежно від умов праці та можливості обслуговування ЗІЗ (п. 6 р. ІІІ «Інші положення» Вимог № 1804).

Якщо виданий спецодяг (ЗІЗ) став непридатним до закінчення встановленого строку носіння (передчасно зносився) не з вини працівника, роботодавець зобов’язаний замінити його за свій рахунок (ч. друга ст. 164 КЗпП, ч. третя ст. 8 Закону № 2694, п. 7 р. ІІІ Вимог № 1804).

Якщо існування більше одного ризику для життя та здоров’я працівників визначає необхідність одночасного носіння ними більше одного ЗІЗ, такі засоби мають бути сумісними та ефективними проти існуючого ризику (ризиків) (п. 5 р. ІІ Вимог № 1804).

Працівникам, які суміщають професії або працюють за сумісництвом, крім ЗІЗ, що видаються їм за основною професією, слід додатково видати ЗІЗ для виконання робіт за професією за сумісництвом або при суміщенні з урахуванням строків їх придатності (п. 10 р. ІІІ Вимог № 1804).

Пунктом 8 розділу ІІ Вимог № 1804визначено, що роботодавець видає ЗІЗ на строк носіння, який визначається з урахуванням рівня ризику для життя та здоров’я працівників, частоти знаходження працівника під дією цього ризику, характеристики робочого місця кожного працівника та ефективності самого ЗІЗ, при цьому строк носіння ЗІЗ за календарними днями обчислюється з дня їх фактичної видачі та не має перевищувати строк придатності, визначений документами виробника (інструкціями з експлуатації, паспортами тощо).

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ Вимог № 1804 ЗІЗ призначений для особистого (індивідуального) користування. Якщо один ЗІЗ за певних обставин має використовуватися кількома працівниками, роботодавець перед кожним застосуванням цього ЗІЗ вживає заходів, необхідних для запобігання виникненню проблем для здоров’я та особистої гігієни користувачів, а саме:

– з відновлення придатності ЗІЗ (за процедурами щодо ремонту та заміни компонентів ЗІЗ відповідно до інструкцій з їх експлуатації);

– із забезпечення належного гігієнічного стану (за процедурами щодо очищення (хімочищення), прання, обезпилювання, дегазації, дезактивації, дезінфекції тощо відповідно до інструкцій з їх експлуатації).

Граничний строк використання таких ЗІЗ залежно від їх зношеності встановлюється роботодавцем за погодженням з профспілковою організацією підприємства (особою, уповноваженою найманими працівниками з питань охорони праці, якщо профспілка на підприємстві не створювалася), що має бути передбачено у колективному договорі, та не може перевищувати строків використання відповідних ЗІЗ, що видаються виключно в індивідуальне користування.

Роботодавець не повинен допускати до роботи працівників без необхідних ЗІЗ, а також якщо ЗІЗ знаходяться в забрудненому, несправному стані або з простроченими строками періодичних випробувань, що проводяться відповідно до інструкцій з їх експлуатації. Працівники зобов’язані повідомляти роботодавця про будь-які недоліки використання ЗІЗ за призначенням (п.п. 12, 13 р. ІІІ Вимог № 1804).

Очищення (хімочищення), прання, обезпилювання, дегазація, дезактивація, дезінфекція, знешкодження, ремонт ЗІЗ, заміна їх вузлів, перевіряння експлуатаційних і захисних властивостей ЗІЗ мають здійснюватись роботодавцем в неробочий час (у вихідні дні) або під час міжзмінних перерв. У разі невиконання цієї умови роботодавець повинен видавати працівникові декілька комплектів ЗІЗ, а встановлений строк використання цих ЗІЗ відповідно збільшується (п. 17 р. ІІІ Вимог № 1804).

Обов’язковому хімочищенню підлягає весь утеплений спецодяг, а також спецодяг, оброблений захисним просоченням, якщо інше не визначено в інструкціях з їх експлуатації. Якщо роботодавець не організував своєчасне хімочищення або прання спецодягу, він зобов’язаний видати змінні ЗІЗ (п. 19 р. ІІІ Вимог № 1804).

У разі інфекційного захворювання працівника спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші ЗІЗ, якими він користувався, та приміщення, в якому вони зберігались, підлягають дезінфекції (п. 20 р. ІІІ Вимог № 1804). Те ж саме рекомендуємо зробити, якщо працівник, який використовував ЗІЗ, захворів коронавірусом.

Прийняті на зберігання теплий спеціальний одяг і спеціальне взуття, що були в ужитку, слід продезінфікувати, ретельно очистити від забруднень і пилу, висушити і відремонтувати. Під час зберігання їх необхідно періодично оглядати (п. 22 р. ІІІ Вимог № 1804).

У випадках виконання роботи працівниками за межами підприємства, установи, організації та у відрядженні, де за умовами роботи вищевказаний порядок зберігання ЗІЗ не може бути застосований (на лісозаготівлях, геологорозвідувальних роботах тощо), ЗІЗ можуть залишатися в неробочий час у працівників, що має бути обумовлено в колективному договорі або в правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства (п. 23 р. ІІІ Вимог № 1804).

Порядок обліку та повернення працівниками спецодягу

Роботодавець зобов’язаний організувати на підприємстві належний облік і контроль за видачею у встановлені строки ЗІЗ працівникам (п. 8 р. ІІІ Вимог № 1804).

Видача працівникам і повернення ними ЗІЗ має обліковуватися в особистій картці обліку спеціального одягу, спеціального взуття та інших ЗІЗ, форма якої наведена у додатку 1 до Вимог № 1804. Строки використання ЗІЗ за календарними днями обчислюються з дня їх фактичної видачі за нормами безоплатної видачі ЗІЗ та не мають перевищувати їх строків придатності (п. 9 р. ІІІ Вимог № 1804).

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Вимог № 1804 придбані ЗІЗ є власністю роботодавця, обліковуються як інвентар і підлягають обов’язковому поверненню працівниками у випадках:

– звільнення з підприємства;

– переведення на тому самому підприємстві на іншу роботу або інше робоче місце;

– зміни виду робіт;

– введення нових технологій;

– введення нових або заміни наявних знарядь праці;

– коли використання виданих ЗІЗ не є необхідним;

– закінчення строків використання ЗІЗ (при одержанні замість них нових ЗІЗ).

Спецодяг та спецвзуття, повернені працівниками до закінчення строків їх придатності, але ще придатні для застосування, повинні бути очищені, відремонтовані та використані за призначенням, а не придатні для використання — списані в установленому законодавством порядку.

Компенсація працівнику вартості придбаного ним спецодягу

Згідно зі статтею 164 КЗпП, статтею 8 Закону № 2694 та пунктом 7 розділу ІІІ Вимог № 1804 видача замість спеціального одягу і спеціального взуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється. Роботодавець повинен компенсувати працівникові всі витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту на умовах, передбачених колективним договором, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти.

У зазначеному випадку працівник зобов’язаний подати до бухгалтерії авансовий звіт про витрачені ним власні кошти і додати документи, що підтверджують вартість придбаного ним спецодягу (касовий чек, товарний чек, квитанція). Якщо документи, що підтверджують вартість придбаного працівником спецодягу, відсутні, то компенсація витрат здійснюється за роздрібними цінами виробника або постачальника. Вартість спецодягу уточнюється бухгалтерією підприємства. Якщо витрати перевищують роздрібні ціни, компенсація різниці може бути виплачена, якщо це обумовлено в колективному договорі.

Компенсація проводиться на підставі заяви працівника, в якій зазначаються причина відсутності документів, що підтверджують вартість спецодягу (наприклад, придбання на ринку), найменування та вартість спецодягу.

Відшкодування працівником вартості втраченого спецодягу

Статтею 133 КЗпП передбачена обмежена матеріальна відповідальність працівника за зіпсуття або знищення через недбалість, зокрема спецодягу, виданого підприємством, у розмірі заподіяної з його вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Отже, якщо працівник зіпсував або знищив через недбалість спецодяг, виданий йому роботодавцем у встановлених випадках, він повинен відшкодувати фактично заподіяну з його вини шкоду роботодавцю — внести до каси (на рахунок) підприємства кошти в розмірі вартості спецодягу з урахуванням його зносу або надати роботодавцю такий самий спецодяг, придбавши його за власні кошти. В цьому випадку якщо розмір заподіяної роботодавцю шкоди перевищує середній місячний заробіток працівника, то останній самостійно повертає підприємству суму середньомісячного заробітку шляхом внесення її до каси (на рахунок) підприємства, або ж роботодавець видає відповідний наказ і відраховує із заробітної плати працівника його середній місячний заробіток.

Наказ про таке відрахування має бути виданий роботодавцем не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше 7 днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається комісією по трудових спорах або в суді (ст. 136 КЗпП).

Працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, коли такої шкоди завдано умисними знищенням або зіпсуттям спецодягу, виданого підприємством працівникові в користування (п. 5 ст. 134 КЗпП). Відшкодування шкоди в цьому випадку провадиться шляхом подання роботодавцем позову до суду (ч. третя ст. 136 КЗпП).

Оподаткування вартості спецодягу

ПДФО, військовий збір і вартість ЗІЗ

Відповідно до підпункту 165.1.9 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються вартість спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону № 2694, спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах. Порядок забезпечення, перелік та граничні строки використання спеціального (у тому числі форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального (форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.

В даний час діє Перелік заходів та засобів з охорони праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 р. № 994 (далі — Перелік № 994). У пункті 5 цього Переліку зазначено забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до норм, установлених законодавством про охорону праці та колективним договором або угодою (включаючи забезпечення мийними засобами та засобами, що нейтралізують небезпечну дію на організм або шкіру шкідливих речовин, у зв’язку з виконанням робіт, які не виключають можливості забруднення цими речовинами).

Перелік № 994 конкретних положень щодо забезпечення працівників ЗІЗ не містить, а має тільки відсилання до «норм, установлених законодавством про охорону праці». Тому в даному питанні необхідно керуватися галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, а також нормами, встановленими колективним договором та угодами.

Галузевих норм наразі існує кілька десятків, при цьому деякі з них видані ще в «союзні» часи (але продовжують діяти в Україні), а інші затверджені наказами Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (наприклад, наказом Держгірпромнагляду від 16.04.2009 р. № 62 затверджено вишезгадані Норми № 62). В даний час галузеві норми безоплатної видачі працівникам спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ затверджуються Державною службою України з питань праці.

Таким чином, вартість ЗІЗ, виданих працівникам у тимчасове користування у випадках, передбачених законодавством (галузевими нормами), колективним договором та угодами, в тому числі сума компенсації працівникові, якщо ЗІЗ купувалися ним вимушено за рахунок власних коштів, не обкладається податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) і військовим збором (далі — ВЗ). Вартість наданих працівнику ЗІЗ (суму компенсації вартості ЗІЗ) підприємство відображає як його дохід в Податковому розрахунку ф. № 1ДФ із зазначенням в розділі І ознаки доходу «136».¹

Якщо працівник не повертає роботодавцю спецодяг у встановлених випадках (зокрема, при звільненні з підприємства, — див. вище п. 6 розділу ІІІ Вимог № 1804), вартість неповерненого спецодягу стає додатковим благом працівника і обкладається ПДФО і ВЗ на підставі підпункту «е» пп. 164.2.17 ПКУ (вартість безоплатно отриманих товарів, визначеної за правилами звичайної ціни). При цьому якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, база оподаткування ПДФО обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 ПКУ, тобто із застосуванням «натурального» коефіцієнта.

Отже, з вартості неповерненого працівником при звільненні спецодягу (з метою обкладення ПДФО — вартості, збільшеної на «натуральний» коефіцієнт) сплачуються ПДФО і ВЗ, що утримуються з оподатковуваного доходу, який виплачується працівнику при звільненні, а у разі його недостатності непогашена частина ПДФО і ВЗ включається до складу податкового зобов’язання платника податку за наслідками звітного податкового року та сплачується самим платником (пп. 169.4.4 ПКУ).

Виплачений працівнику дохід у вигляді додаткового блага відображається в Податковому розрахунку ф. № 1ДФ, при цьому в розділі І зазначається ознака доходу «126».²

Якщо працівник при звільненні відшкодовує роботодавцю вартість неповерненого спецодягу, то вона не включається до складу його оподатковуваного доходу.²

Єдиний соціальний внесок і вартість ЗІЗ

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ) для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, суми оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.

Згідно з підпунктом 5 пункту 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449, визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄСВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5).

Відповідно до пункту 3.19 Інструкції № 5 вартість виданих згідно з діючими нормами спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу та інших засобів індивідуального захисту в разі невидачі їх адміністрацією не включається до фонду оплати праці (далі — ФОП). Ці ж вартість і відшкодування вказані в пункті 5 розділу II Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 р. № 1170.

Отже, на вартість виданих працівникові у тимчасове користування ЗІЗ (суму компенсації працівникові вартості ЗІЗ) ЄСВ не нараховується, а на вартість неповернених ним ЗІЗ при звільненні ЄСВ нараховується.

Бухгалтерський і податковий облік спецодягу

Операції з придбання, передачі в експлуатацію, вибуття (списання) спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) оформляються із застосуванням Типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22.05.96 р. № 145:

Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів (далі — МШП; типова форма № МШ-2) — застосовується для обліку ЗІЗ, виданих для тривалого користування робітнику чи бригадиру (для бригади) під підпис із роздавальної кладової цеху;

Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів (типова форма № МШ-4) — застосовується для оформлення втрати (зіпсуття) ЗІЗ. Складається в одному примірнику майстром і начальником цеху (дільниці) на одного або декількох робітників. При псуванні та втраті ЗІЗ з вини робітника акт складається у двох примірниках. Один примірник залишається в цеху (на дільниці), а другий направляється у розрахункову частину бухгалтерії для відрахування в установленому порядку з робітника вартості зіпсованого чи втраченого ЗІЗ. При пред’явленні робітником акту вибуття йому замість непридатного чи втраченого ЗІЗ видається придатний і записується до картки обліку МШП (форма № МШ-2). Акти вибуття потім прикладаються до актів списання (форми № МШ-5 і МШ-8);

Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів (типова форма № МШ-6) — застосовується для обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів, які видаються працівникам підприємства в індивідуальне користування за встановленими нормами. У разі втрати отриманих предметів спецодягу, спецвзуття або запобіжних засобів в особовій картці типової форми № МШ-6 в рядку загубленого предмета в розділі «Повернено» робиться запис: «Акт вибуття № ____» і проставляється дата. При автоматизованій обробці даних з обліку МШП особова картка не ведеться.

Чергові спецодяг, спецвзуття та запобіжні засоби колективного використання, видані працівникам тільки на час виконання певних робіт, повинні знаходитися у коморах і видаватися під відповідальність майстрів та інших працівників, перелік яких затверджується керівником підприємства. Чергові спецодяг, спецвзуття та запобіжні засоби записуються на окремі картки з поміткою «Чергова».

Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв (типова форма № МШ-7) — застосовується для обліку видачі спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів робітникам підприємств в індивідуальне користування за встановленими нормами. За цією формою ведеться також облік прийнятих від робітників спецодягу, спецвзуття на прання, дезінфекцію, ремонт та на літнє зберігання. Форма заповнюється окремо на видачу і на повернення комірником цеху (відділу, дільниці);

Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів (типова форма № МШ-8) — застосовується для оформлення списання морально застарілих, зношених і непридатних для подальшого використання спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ після закінчення строку використання (носіння) і здачі їх у комору для утилю. Акт складається комісією в одному примірнику. Після здачі списаних предметів до комори для утилю акт з підписом комірника здається до бухгалтерії. На різні види ЗІЗ акти на списання складаються окремо.

Бухгалтерський облік операцій зі спецодягом залежить від строку його експлуатації.

Якщо строк корисного використання спецодягу не більше 1 року, то такий спецодяг належить до МШП у складі запасів (п. 6 НП(С)БО 9 «Запаси») і обліковується на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети». Вартість спецодягу, переданого в експлуатацію, списується з балансу з подальшою організацією оперативного кількісного обліку такого спецодягу за місцями його експлуатації і за підзвітними особами протягом строку його фактичного використання (п. 23 НП(С)БО 9). У разі якщо спецодяг, придатний до експлуатації, повертається на склад, він обліковується за дебетом рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» та кредитом субрахунку 716 «Відшкодування раніше списаних активів» за вартістю, яка дорівнює первинній, за вирахуванням суми зносу.

Якщо строк корисного використання спецодягу більше 1 року, то такий спецодяг обліковується як об’єкт основних засобів (п. 4 НП(С)БО 7 «Основні засоби»). Залежно від вартісної межі, встановленої в наказі про облікову політику, він обліковується або на субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» (МНМА), або — в разі, якщо його вартість більше вартісної межі, встановленої для МНМА, — на субрахунку 109 «Інші основні засоби».

З місяця, наступного за місяцем передачі спецодягу в експлуатацію, його вартість амортизується (п. 29 НП(С)БО 7). На вартість спецодягу, що належить до МНМА і обліковується на субрахунку 112, амортизація нараховується в розмірі 100% його вартості в першому місяці використання або в розмірі 50% його вартості в перший місяць використання та решта 50% вартості в місяці списання спецодягу з балансу. Вартість спецодягу, який обліковується на субрахунку 109, підлягає амортизації виробничим або прямолінійним методом (п. 27 НП(С)БО 7). Методи амортизації необоротних матеріальних активів також повинні бути відображені в наказі про облікову політику підприємства.

Що стосується податкового обліку операцій із забезпечення працівників спецодягом (ЗІЗ), то, нагадаємо, що податковий облік ведеться за правилами, встановленими для бухгалтерського обліку, з коригуванням фінансового результату до оподаткування на податкові різниці (пп. 134.1.1 ПКУ).

Так, згідно з пунктом 138.2 ПКУ фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема, на суму розрахованої амортизації основних засобів відповідно до пункту 138.3 ПКУ. Розрахунок амортизації основних засобів здійснюється відповідно до НП(С)БО або МСФЗ з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 ПКУ (основні засоби — це матеріальні активи вартістю вище 6000 грн. і строком корисного використання більше одного року), підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 ПКУ. При цьому застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені НП(С)БО, крім «виробничого» методу (пп. 138.3.1 ПКУ).

Для МНМА (11 група основних засобів) мінімально допустимий строк корисного використання та вартісна межа ПКУ не встановлені, тому вони визначаються в наказі про облікову політику підприємства.

Що стосується ПДВ, то при видачі ЗІЗ працівникам поставка товару не відбувається (ЗІЗ залишаються власністю роботодавця), тому немає і об’єкта для нарахування ПДВ. Якщо працівник при звільненні не повертає ЗІЗ, то має місце поставка товару (перехід права власності на ЗІЗ до працівника), тому на залишкову вартість ЗІЗ нараховується ПДВ.³

ПРИКЛАД 1

Відображення в обліку операцій зі спецодягом,
який належить до малоцінних і швидкозношуваних предметів

№ з/п	Зміст операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.
		Д-т	К-т
1	Перераховано кошти постачальнику	631	311	960,00
2	Оприбутковано спецодяг на підставі накладної постачальника	22	631	800,00
3	Відображено суму податкового кредиту	641/пдв	631	160,00
4	Видано спецодяг в експлуатацію працівникам	23, 91–93	22	800,00
5	Повернено з експлуатації на склад спецодяг (з урахуванням зносу), придатний для використання	22	716	400,00

ПРИКЛАД 2

Відображення в обліку операцій зі спецодягом,
який по вартісній оцінці належить до МНМА

 

№ з/п	Зміст операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.
		Д-т	К-т
1	Перераховано кошти постачальнику	631	311	2400,00
2	Оприбутковано спецодяг на підставі накладної постачальника	153	631	2000,00
3	Відображено суму податкового кредиту	641/пдв	631	400,00
4	Видано спецодяг в експлуатацію працівникам	112	153	2000,00
5	Нараховано знос на переданий в експлуатацію спецодяг	23, 91–93	132	1000,00
6	Списано вартість спецодягу, що став непридатним для використання	23, 91–93 132	132 112	1000,00 2000,00

ПРИКЛАД 3

Відображення в обліку операцій зі спецодягом,
який по вартісній оцінці належить до основних засобів

№ з/п	Зміст операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.
		Д-т	К-т
1	Перераховано кошти постачальнику	631	311	8400,00
2	Оприбутковано спецодяг на підставі накладної постачальника	152	631	7000,00
3	Відображено суму податкового кредиту	641/пдв	631	1400,00
4	Видано спецодяг (строк використання 3 роки) в експлуатацію працівникам	109	152	7000,00
5	Нараховано знос на переданий в експлуатацію спецодяг за перший місяць: 7000 грн. : 36 міс.	23, 91–93	131	194,44
6	Списано вартість спецодягу, що став непридатним для використання	131	109	7000,00

ПРИКЛАД 4

Відображення в обліку операції по виплаті компенсації вартості спецодягу працівнику,
який самостійно придбав спецодяг

Працівник — котлочистильник цеху повітроподілу, виробництва холоду та стисненого повітря підприємства, що займається тепловодогазопостачанням, за власні кошти придбав на ринку спецодяг — куртку утеплену, оскільки в установлений строк вона йому не була видана роботодавцем, хоча передбачена Нормами № 62.

Працівник подав до бухгалтерії авансовий звіт разом з товарним чеком, згідно з яким вартість куртки становить 1000 грн. Строк носіння — 12 місяців.

Уточнена роздрібна ціна куртки у підприємства-виробника становить 1200 грн., в тому числі ПДВ — 200 грн.

Працівникуі компенсується вартість придбаного спецодягу на підставі поданого товарного чека.

В бухгалтерському обліку зазначені операції відображаються наступним чином:

№ з/п	Зміст операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.
		Д-т	К-т
1	Оприбутковано куртку утеплену	22	372	1000,00
2	Видано куртку утеплену працівнику	23	22	1000,00
3	Виплачено працівнику з каси суму компенсації за спецодяг	372	301	1000,00

Забезпечення працівників форменим одягом

Формений одяг — це одяг, що видається працівникам певних категорій, професій та посад, і має, як правило, єдиний стиль. Формений одяг використовується для позначення приналежності працівників до певних державних органів (зокрема, працівники податкової, митної служби, прокуратури, судів, поліцейські, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та інші) або галузі народного господарства (працівники залізничного, авіаційного, морського транспорту та інші), для яких передбачено носіння форменого одягу відповідно до законодавства.

Порядок використання форменого одягу (норми видачі, перелік посад працівників, які мають право (зобов’язані) його носити, строки носіння і перелік форменого одягу) встановлюється нормативними документами (постановами Кабінету Міністрів України, наказами центральних органів виконавчої влади), вимоги яких поширюються як на державні, так і недержавні організації галузі.

Видача форменого одягу працівникам може бути передбачена санітарними вимогами. Так, працівники суб’єктів господарської діяльності незалежно від форм власності, які здійснюють на території України роздрібний продаж продовольчих товарів, повинні бути одягнені у формений чи інший одяг, що відповідає санітарним вимогам (п. 9 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 р. № 185).

Працівники дрібнороздрібної торговельної мережі під час виконання своїх обов’язків повинні бути охайно одягнені в формений чи санітарний одяг і головні убори (п. 11 Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України (далі — МЗЕЗ) від 08.07.96 р. № 369).

Адміністрація суб’єкта господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі, а також ресторанного господарства на торговельному об’єкті, в якому здійснюється продаж продовольчих товарів, зобов’язана забезпечити кожного працівника одягом, що відповідає санітарним нормам. Для зберігання верхнього одягу та особистих речей працівників обладнується окреме приміщення (п. 32 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. № 833).

Також можуть носити формений одяг працівники підприємств у сфері роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (п. 8 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 р. № 104).

Обов’язкове забезпечення форменим одягом, диференційованим за службами, обслуговуючого персоналу готелів встановлено підпунктом 1 пункту 134 таблиці 1 ДСТУ 4269:2003 «Послуги туристичні. Класифікація готелів».

МЗЕЗ в пунктах 3.1 та 4.2 Характеристик підприємств громадського харчування за типами та класами, викладених в листі від 09.09.98 р. № 15-03/29-577а, зазначило, що відповідно до вимог до ресторанів класу «люкс», барів класу «перший» обслуговуючий персонал повинен бути одягнений у формений одяг і взуття єдиного зразка. Формений одяг швейцара, гардеробника, метрдотеля, офіціанта і бармена повинен забезпечувати стильову єдність ресторану.

Таким чином, формений одяг може бути:

– обов’язковим для носіння працівниками в професійній діяльності (в робочий час), якщо це встановлено законодавством;

– рекомендованим до використання підприємствами окремих галузей відповідно до роз’яснень уповноважених державних органів.

Видача форменого одягу в першому випадку здійснюється відповідно до встановлених законодавством норм (згідно з номенклатурним переліком, встановленим для певних посад (професій), нормативними строками використання тощо). На виконання вимог нормативних документів конкретні порядок, норми видачі, строки і правила носіння форменого одягу працівниками окремого підприємства можна відобразити в колективному договорі (додатку до нього). В ньому слід визначити складові комплекту форменого одягу, його колір, обов’язкові предмети, а також варіанти заміни необов’язкових предметів.

У другому випадку всі аспекти забезпечення працівників форменим одягом встановлюються підприємствами самостійно, тому бажано їх відобразити в колективному договорі. Це узгоджується з нормами статті 13 КЗпП і статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII, якими передбачено встановлення в колективному договорі взаємних зобов’язань сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема умов і охорони праці. Також в зазначених статтях встановлено, що колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, порядок забезпечення працівників форменим одягом можна відобразити в спеціальному положенні, затвердженому наказом керівника підприємства, а також у трудових договорах з працівниками.

Оподаткування вартості форменого одягу

Відповідно до підпункту 165.1.9 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається вартість спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах. Порядок забезпечення, перелік та граничні строки використання спеціального (у тому числі форменого) одягу встановлюються Кабінетом Міністрів України та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального (форменого) одягу.

Таким чином, формений одяг (взуття) в питаннях оподаткування прирівняно в правах зі спеціальним одягом, тому, як і у випадку з ЗІЗ, якщо існують галузеві норми безоплатної видачі працівникам форменого одягу (взуття), то вартість виданого згідно з зазначеними нормами форменого одягу (взуття, обмундирування) не підлягає обкладенню ПДФО і ВЗ.

Якщо ж таких норм немає, але підприємство забезпечує своїх працівників форменим одягом (взуттям), то вартість отриманого працівником від роботодавця форменого одягу (взуття) є додатковим благом, яке підлягає оподаткуванню ПДФО і ВЗ, при цьому база оподаткування ПДФО збільшується на «натуральний» коефіцієнт. Якщо ж документально оформити (в колективному договорі, трудових договорах), що формений одяг залишається у власності підприємства, а працівникам надається тільки на час виконання трудових обов’язків — зумовлено виконанням ними трудової функції, то оподатковуваного доходу у працівників не буде (пп. «а» пп. 164.2.17 ПКУ).

При псуванні, знищенні, неповерненні при звільненні працівником форменого одягу порядок обкладення ПДФО і ВЗ його вартості аналогічний порядку, встановленому для ЗІЗ.⁴

Що стосується ЄСВ, то тут не все так весело, як зі спецодягом.

Згідно з підпунктом 2.2.11 Інструкції № 5 вартість безкоштовно наданих працівникам форменого одягу, обмундирування, що може використовуватися поза робочим місцем та залишається в особистому постійному користуванні, або сума знижки у разі продажу форменого одягу за зниженими цінами, включаються до фонду додаткової заробітної плати ФОП.

Оскільки, як згадувалося вище, визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄСВ передбачено Інструкцією № 5, то на вартість форменого одягу, обмундирування, які можуть використовуватися поза робочим місцем та залишаються в особистому постійному користуванні працівників (на суму знижки у разі продажу форменого одягу за зниженими цінами), як на складову заробітної плати (ФОП), нараховується ЄСВ.⁵

Відповідно, не обкладається ЄСВ вартість таких форменого одягу та обмундирування, які не можуть використовуватися поза робочим місцем і не залишаються в особистому постійному користуванні працівників, а видаються їм за потреби на період виконання професійних (трудових) обов’язків.

У бухгалтерському (податковому) обліку підприємства витрати на забезпечення працівників форменим одягом відображаються в тому ж порядку, що і витрати на спецодяг (ЗІЗ).

Сума ПДВ, сплачена у складі вартості форменого одягу, що видається працівникам у тимчасове користування в межах встановлених норм, включається до податкового кредиту, але не є об’єктом оподаткування ПДВ. Якщо формений одяг переходить у власність працівника під час його роботи або при звільненні, то відбувається поставка товару, тому на вартість такого одягу нараховується ПДВ.

Забезпечення працівників фірмовим одягом

Фірмовий одяг — це одяг, елементи якого створюють стиль підприємства або формують його імідж. На ньому, як правило, є логотип або товарний знак (торгова марка) підприємства, іноді вона має корпоративні кольори. Вважається, що забезпечення працівників фірмовим одягом сприяє підвищенню корпоративного духу, розкриттю творчого потенціалу працівників і підвищенню продуктивності їхньої праці.

На відміну від спеціального і форменого одягу, нормативна база щодо забезпечення працівників фірмовим одягом (зокрема типові галузеві норми) відсутня. Про фірмовий одяг згадується тільки в деяких документах і рекомендаційних листах. Так, загальними положеннями Рекомендацій щодо організації роботи фірмового магазину, затверджених наказом Міністерства економіки України від 18.01.2001 р. № 12, встановлено, що стильовий образ фірмового магазину, в т. ч. елементи одягу співробітників, повинен створюватися з використанням стилеутворюючих компонентів образу відповідного підприємства-виробника.

Таким чином, працівники мережі фірмових магазинів (інших об’єктів торгівлі) можуть мати однаковий фірмовий одяг.

Враховуючи вищевикладене, підприємства при забезпеченні працівників фірмовим одягом можуть керуватися або положеннями галузевих типових норм щодо забезпечення працівників форменим одягом, або повинні відобразити питання зазначеного забезпечення в колективному (трудовому) договорі або в наказі по підприємству, а саме вказати: категорії працівників, які мають право на носіння фірмового одягу (або зобов’язані носити фірмовий одяг), перелік (види), вартість, норми видачі та строки носіння фірмового одягу.

Що стосується оподаткування вартості фірмового одягу ПДФО і ВЗ, то якщо на підприємстві документально оформити, що надання працівникам такого одягу можливе тільки на час виконання трудових обов’язків (зумовлено виконанням ними трудової функції), то оподатковуваного доходу у працівників не буде (пп. «а» пп. 164.2.17 ПКУ). Якщо ж такого документального обґрунтування не буде, або фірмовий одяг буде надаватися працівнику в постійне (особисте) користування, то вартість цього одягу буде додатковим благом працівника, яке підлягатиме оподаткуванню ПДФО і ВЗ, при цьому база оподаткування ПДФО збільшується на «натуральний» коефіцієнт.

Оскільки Інструкція № 5 прямих норм про включення вартості фірмового одягу до ФОП не містить, то немає підстав обкладати вартість такого одягу ЄСВ.

У бухгалтерському (податковому) обліку підприємства витрати на забезпечення працівників фірмовим одягом відображаються в тому ж порядку, що і витрати на забезпечення працівників форменим та спеціальним одягом. Те ж саме стосується і нарахування ПДВ.