Роз’яснення Східного міжрегіонального управління Держпраці «Щодо випадків виплати вихідної допомоги при звільненні» від 16.04.2024

СХІДНЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 16.04.2024

Щодо випадків виплати вихідної допомоги при звільненні

На жаль, у сьогоднішніх реаліях звільнення не за власним бажанням стає буденністю, тож для захисту працівника у разі втрати місця роботи функціонує такий інструмент як вихідна допомога. Вихідна допомога — це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами.

Підстави та розмір виплати вихідної допомоги визначені у статті 44 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).

Працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку у разі:

– відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці (пункт 6 статті 36 КЗпП);

– у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП);

– виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (пункт 2 статті 40 КЗпП);

– поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (пункт 6 статті 40 КЗпП);

– неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій (пункт 6 частини першої статті 41 КЗпП).

У розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку:

– внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39 КЗпП).

У розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток:

– у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП (припинення повноважень посадових осіб).¹