Разъяснение Государственной службы Украины по вопросам труда «О подтверждении права на дополнительный отпуск работникам, имеющим детей» от 23.06.2023Роз’яснення Держпраці «Щодо підтвердження права на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей» від 23.06.2023

ГОСУДАРСТВЕННАЯ СЛУЖБА УКРАИНЫ ПО ВОПРОСАМ ТРУДА

РАЗЪЯСНЕНИЕ

от 23.06.2023

О подтверждении права на дополнительный отпуск работникам, имеющим детей

(Извлечение)

<…>

Законом Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно обеспечения равных возможностей матери и отца в уходе за ребенком», вступившим в силу 09.05.2021, внесены изменения в часть первую статьи 19 Закона Украины «Об отпусках» (далее — Закон), а именно слова «Женщине, которая работает и имеет» заменены словами «Один из родителей, которые имеют», слова «которая усыновила» — словами «которые усыновили», а слова «матери лица с инвалидностью» — словами «матери (отца) лица с инвалидностью».

Согласно части первой статьи 19 Закона одному из родителей, которые имеют двоих или более детей в возрасте до 15 лет, или ребенка с инвалидностью, или которые усыновили ребенка, матери (отцу) лица с инвалидностью с детства подгруппы А I группы, одинокой матери, отцу ребенка или лица с инвалидностью с детства подгруппы А I группы, воспитывающему их без матери (в том числе в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении), а также лицу, взявшему под опеку ребенка или лицо с инвалидностью с детства подгруппы А I группы, или одному из приемных родителей предоставляется ежегодно дополнительный оплачиваемый отпуск продолжительностью 10 календарных дней без учета праздничных и нерабочих дней (статья 73 Кодекса законов о труде Украины).

При наличии нескольких оснований для предоставления этого отпуска его общая продолжительность не может превышать 17 календарных дней.

Учитывая изложенное, со дня вступления в силу Закона Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно обеспечения равных возможностей матери и отца в уходе за ребенком» законодательством о труде предусмотрено предоставление дополнительного отпуска одному из родителей, имеющих детей, и не установлены требования по отработке рабочих дней работником в отчетном периоде для получения такого отпуска.

Частью седьмой статьи 20 Закона определено, что дополнительные отпуска работникам, имеющим детей или совершеннолетнего ребенка – лицо с инвалидностью с детства подгруппы А I группы, предоставляются свыше ежегодных отпусков, предусмотренных статьями 6, 7 и 8 этого Закона, а также свыше ежегодных отпусков, установленных другими законами и нормативно-правовыми актами, и переносятся на другой период или продолжаются в порядке, определенном статьей 11 этого Закона.

Согласно части первой статьи 24 Закона в случае увольнения работника ему выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные им дни ежегодного отпуска, а также дополнительного отпуска работникам, имеющим детей или совершеннолетнего ребенка – лицо с инвалидностью с детства подгруппы А I группы.

Таким образом, приобретение права на получение вышеуказанного отпуска наступает с первого дня календарного года при условии, что другой из родителей в текущем календарном году не воспользовался своим правом на такой отпуск. В случае увольнения работника ему выплачивается денежная компенсация, в том числе за не использованные дни дополнительного социального отпуска, предусмотренного статьей 19 Закона, при условии, что другой родитель в текущем календарном году не воспользовался своим правом на такой отпуск.

Поскольку действующим законодательством не определен конкретный перечень документов, которые следует предъявить одному из родителей для подтверждения того, что он не воспользовался правом на дополнительный социальный отпуск, работодателю может быть предоставлен любой надлежаще оформленный и удостоверенный в установленном порядке документ, в котором подтверждается, что другому из родителей ребенка не предоставлялся такой социальный отпуск.¹

<…>

Вместе с тем сообщаем, что письма министерств, других центральных органов исполнительной власти не являются нормативно-правовыми актами, имеют лишь информационный характер и не устанавливают правовых норм.

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 23.06.2023

Щодо підтвердження права на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей

(Витяг)

<…>

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною», який набрав чинності 09.05.2021, внесені зміни у частину першу статті 19 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон), а саме слова «Жінці, яка працює і має» замінено словами «Одному з батьків, які мають», слова «яка усиновила» — словами «які усиновили», а слова «матері особи з інвалідністю» — словами «матері (батьку) особи з інвалідністю».

Відповідно до частини першої статті 19 Закону одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Враховуючи зазначене, з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» законодавством про працю передбачено надання додаткової відпустки одному із батьків, які мають дітей, та не встановлено вимоги щодо відпрацювання робочих днів працівником у звітному періоді для отримання такої відпустки.

Частиною сьомою статті 20 Закону визначено, що додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Таким чином, набуття права на отримання вищезазначеної відпустки наступає з першого дня календарного року за умови, що інший з батьків у поточному календарному році не скористався своїм правом на таку відпустку. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація, в тому числі за не використані дні додаткової соціальної відпустки, передбаченої статтею 19 Закону, за умови, що інший з батьків у поточному календарному році не скористався своїм правом на таку відпустку.

Оскільки діючим законодавством не визначено конкретного переліку документів, які слід пред’явити одному з батьків для підтвердження того, що він не скористався правом на додаткову соціальну відпустку, роботодавцю може бути надано будь-який належно оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому підтверджується, що іншому з батьків дитини не надавалася така соціальна відпустка.¹

<…>

Разом із тим повідомляємо, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, мають лише інформаційний характер та не встановлюють правових норм.