Разъяснение ГНСУ «О трудовых договорах (соглашениях) по совместительству» от 07.07.2023Роз’яснення ДПСУ «Щодо трудових договорів (угод) за сумісництвом» від 07.07.2023

ГОСУДАРСТВЕННАЯ НАЛОГОВАЯ СЛУЖБА УКРАИНЫ

РАЗЪЯСНЕНИЕ

от 07.07.2023

О трудовых договорах (соглашениях) по совместительству

В соответствии со статьей 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, включающее возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается.

Согласно части второй статьи 21 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) работник имеет право реализовать свои способности к производительному и творческому труду путем заключения трудового договора на одном или одновременно на нескольких предприятиях, в учреждениях, организациях, если иное не предусмотрено законодательством, коллективным договором или соглашением сторон.

Это позволяет работникам, кроме основного трудового договора, дополнительно заключать трудовые договоры (соглашения) по совместительству.

Постановлением Кабинета Министров Украины от 22 ноября 2022 года № 1306 «О признании утратившими силу некоторых постановлений Кабинета Министров Украины по вопросам работы по совместительству работников государственных предприятий, учреждений и организаций» признаны утратившими силу, а именно:

– постановление Кабинета Министров Украины от 3 апреля 1993 г. № 245 «О работе по совместительству работников государственных предприятий, учреждений и организаций»;

– постановление Кабинета Министров Украины от 4 марта 2015 г. № 81 «О работе по совместительству работников государственных предприятий, учреждений и организаций, которые перемещаются из районов проведения антитеррористической операции».

Оплата труда по совместительству регулируется КЗоТ.

Согласно требованиям статьи 102-1 КЗоТ и статьи 19 Закона Украины «Об оплате труда» совместительством считается выполнение работником, кроме основной, другой оплачиваемой работы на условиях трудового договора в свободное от основной работы время на том же или ином предприятии, в учреждении, организации или у работодателя – физического лица.

Работники, работающие по совместительству, получают заработную плату за фактически выполненную работу.

Дополнительно сообщаем, что лицо не может выполнять свои трудовые обязанности одновременно (в одни и те же часы) по основному месту работы и месту работы по совместительству.¹

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 07.07.2023

Щодо трудових договорів (угод) за сумісництвом

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з частиною другою статті 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Це дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, додатково укладати трудові договори (угоди) за сумісництвом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2022 року № 1306 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» визнано такими, що втратили чинність, а саме:

– постанову Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»;

– постанову Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 81 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції».

Наразі оплата праці за сумісництвом регулюється КЗпП.

Згідно із вимогами статті 102-1 КЗпП та статті 19 Закону України «Про оплату праці» сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Додатково повідомляємо, що особа не може виконувати свої трудові обов’язки одночасно (в одні й ті ж години) за основним місцем роботи і місцем роботи за сумісництвом.¹