Разъяснение Пенсионного фонда Украины «Об оплате листка нетрудоспособности во время простоя» от 02.06.2023Роз’яснення Пенсійного фонду України «Щодо оплати листка непрацездатності під час простою» від 02.06.2023

ПЕНСИОННЫЙ ФОНД УКРАИНЫ

РАЗЪЯСНЕНИЕ

от 02.06.2023

Об оплате листка нетрудоспособности во время простоя

Можно ли оформить больничный во время простоя?

Простой — это остановка работы, вызванная отсутствием организационных или технических условий, необходимых для выполнения работы, или другими обстоятельствами (статья 34 Кодекса законов о труде Украины).

В свою очередь условия предоставления пособия по временной нетрудоспособности определяет Закон Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании».

Пособие по временной нетрудоспособности предоставляется как полная или частичная компенсация потери заработной платы в случае наступления страхового случая, ведь заработная плата — это вознаграждение, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную работу.

При этом оплата простоя не по вине работника отнесена к гарантийным и компенсационным выплатам фонда дополнительной заработной платы в составе оплаты за неотработанное время. То есть при объявлении простоя не по вине работника работодатель обязан выплачивать человеку заработную плату из расчета не ниже двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада) за период пребывания работника в простое.

Следует учитывать, что временная нетрудоспособность человека в соответствии с медицинским заключением — это нетрудоспособность вследствие заболевания, травмы или других причин (беременность и роды, карантин и т. п.), которая имеет временный обратный характер под влиянием лечения, реабилитации, других мер медицинского характера и продолжается до восстановления трудоспособности или до окончания причин, исключающих возможность выполнения работы. А поскольку при простое происходит остановка работы, у работника в случае болезни или травмы, продолжительность которой совпадает с периодом простоя, состояние временной нетрудоспособности не наступает.

Кроме того, в случае наступления страхового случая в период пребывания работника в простое утраты заработной платы не происходит, поэтому осуществлять выплату пособия по временной нетрудоспособности как компенсацию утраченного заработка нет оснований.

В то же время при необходимости выхода работника на работу во время простоя предприятия согласно графику работы и наступления в этот день временной нетрудоспособности, в результате которой работник утрачивает за эти дни заработную плату, пособие по временной нетрудоспособности должно выплачиваться работнику на общих основаниях.

_____________________________________________________________________________

КОММЕНТАРИЙ РЕДАКЦИИ: Вышеприведенное разъяснение ПФУ фактически является повторением позиции, изложенной в письме ПФУ от 22.02.2023 № 2800-030401-8/9101 (см. ВТЗ № 3/2023, стр. 98), которая заключается в том, что при простое не по вине работника «больничные» работнику не выплачиваются, поскольку в период такого простоя работник работу не выполняет, а ему предоставляется гарантийная и компенсационная выплата — оплата простоя из расчета не ниже 2/3 тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада).

Это уже не первое разъяснение ПФУ (после того, как он стал страховщиком в сфере общеобязательного государственного социального страхования), где высказывается позиция, согласно которой в случае если работник не работает, но за ним сохраняется полностью или частично заработная плата (в частности, оплата простоя) или сохраняется средний заработок (в частности, за время повышения квалификации), то «больничные» работнику не выплачиваются. Такие разъяснения преследуют единственную цель — сэкономить страховые средства и переложить на работодателя обязанность осуществлять выплаты работнику во время его временной нетрудоспособности. При этом ни в одном из своих разъяснений ПФУ не вспоминает почему-то о том, что исчерпывающий перечень случаев, когда «больничные» не выплачиваются (основания для отказа в предоставлении «больничных»), приведен в статье 16 Закона № 1105. Эта статья не содержит нормы, согласно которой «больничные» не выплачиваются за время простоя или за время, когда на момент наступления страхового случая работник не работал, но за ним сохранялась заработная плата полностью или частично или сохранялся средний заработок. То есть вместо того, чтобы ссылаться на прямые нормы Закона № 1105, ПФУ выискивает косвенные нормы Закона № 1105 или нормы других нормативно-правовых актов и пытается ими обосновать свое нежелание выплачивать «больничные» работникам за счет страховых средств.

Позиция нашей редакции неизменна — за период временной нетрудоспособности при простое не по вине работника «больничные» работнику должны выплачиваться.

Аргументация следующая: оплата простоя является гарантийной и компенсационной выплатой, предусмотренной действующим законодательством (частями первой и третьей статьи 113 КЗоТ), которая относится к дополнительной заработной плате (ч. вторая ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда», пп. 2.2.12 Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13.01.2004 № 5).

Частью 1 статьи 15 Закона № 1105 установлено, что «больничные» предоставляются застрахованному лицу в форме страховой выплаты, которая полностью или частично компенсирует потерю заработной платы (дохода), в случае наступления у него страхового случая.

Таким образом, если работнику во время простоя начисляется оплата простоя в случаях, предусмотренных частями первой и третьей статьи 113 КЗоТ, то есть начисляется заработная плата, а работник во время такого простоя заболел, то ему за период болезни должны быть начислены «больничные» как компенсация потери заработной платы (оплаты простоя).

Время простоя по вине работника не оплачивается (ч. четвертая ст. 113 КЗоТ). Следовательно, если работник заболел во время неоплачиваемого простоя, то ему за период болезни «больничные» не начисляются, поскольку нечего компенсировать (нет заработной платы в виде оплаты простоя).

ПЕНСІЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 02.06.2023

Щодо оплати листка непрацездатності під час простою

Чи можна оформити лікарняний під час простою?

Простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних чи технічних умов, необхідних для виконання роботи, або іншими обставинами (стаття 34 Кодексу законів про працю України).

У свою чергу умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності визначає Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається як повна або часткова компенсація втрати заробітної плати у разі настання страхового випадку, адже заробітна плата — це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

При цьому оплата простою не з вини працівника віднесена до гарантійних і компенсаційних виплат фонду додаткової заробітної плати у складі оплати за невідпрацьований час. Тобто при оголошенні простою не з вини працівника роботодавець зобов’язаний виплачувати людині заробітну плату з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за період знаходження працівника в простої.

Слід враховувати те, що тимчасова непрацездатність людини відповідно до медичного висновку — це непрацездатність внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи. А оскільки під час простою відбувається зупинення роботи, у працівника у разі хвороби або травми, тривалість якої співпадає з часом простою, стан тимчасової непрацездатності не настає.

Крім того, у разі настання страхового випадку в період перебування працівника у простої втрати заробітної плати не відбувається, тому здійснювати виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності як компенсацію втраченого заробітку немає підстав.

Водночас у разі необхідності виходу працівника на роботу під час простою підприємства згідно з графіком роботи та настання у цей день тимчасової непрацездатності, внаслідок якої працівник втрачає за ці дні заробітну плату, допомога по тимчасовій непрацездатності має оплачуватися працівнику на загальних підставах.

_____________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: Вищенаведене роз’яснення ПФУ фактично є повторенням позиції, викладеної у листі ПФУ від 22.02.2023 № 2800-030401-8/9101 (див. ВПЗ № 3/2023, стор. 98), яка полягає в тому, що під час простою не з вини працівника «лікарняні» працівнику не виплачуються, оскільки в період такого простою працівник роботу не виконує, а йому надається гарантійна і компенсаційна виплата — оплата простою з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Це вже не перше роз’яснення ПФУ (після того як він став страховиком у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування), де вислювлюється позиція, згідно з якою у разі якщо працівник не працює, але за ним зберігається повністю або частково заробітна плата (зокрема, оплата простою) чи зберігається середній заробіток (зокрема, за час підвищення кваліфікації), то «лікарняні» працівнику не виплачуються. Такі роз’яснення мають єдину мету — зекономити страхові кошти і перекласти на роботодавця обов’язок здійснювати виплати працівнику під час його тимчасової непрацездатності. При цьому в жодному зі своїх роз’яснень ПФУ не згадує чомусь про те, що вичерпний перелік випадків, коли «лікарняні» не виплачуються (підстави для відмови в наданні «лікарняних»), наведено у статті 16 Закону № 1105. Ця стаття не містить норми, згідно з якою «лікарняні» не виплачуються за час простою або за час, коли на момент настання страхового випадку працівник не працював, але за ним зберігалася заробітна плата повністю або частково чи зберігався середній заробіток. Тобто замість того щоб посилатися на прямі норми Закону № 1105, ПФУ вишукує непрямі норми Закону № 1105 або інших законів, якими намагається обґрунтувати своє небажання виплачувати «лікарняні» працівникам за рахунок страхових коштів.

Позиція нашої редакції незмінна — за час тимчасової непрацездатності під час простою не з вини працівника «лікарняні» працівнику мають виплачуватися.

Аргументація така: оплата простою є гарантійною і компенсаційною виплатою, передбаченою чинним законодавством (частинами першою та третьою статті 113 КЗпП), що належить до додаткової заробітної плати (ч. друга ст. 2 Закону України «Про оплату праці», пп. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5).

Частиною 1 статті 15 Закону № 1105 встановлено, що «лікарняні» надаються застрахованій особі у формі страхової виплати, яка повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї страхового випадку.

Таким чином, якщо працівнику під час простою нараховується оплата простою у випадках, передбачених частинами першою і третьою статті 113 КЗпП, тобто нараховується заробітна плата, а працівник під час такого простою захворів, то йому за період хвороби мають бути нараховані «лікарняні» як компенсація втрати заробітної плати (оплати простою).

Час простою з вини працівника не оплачується (ч. четверта ст. 113 КЗпП). Отже, якщо працівник під час неоплачуваного простою захворів, то йому за період хвороби «лікарняні» не нараховуються, оскільки немає що компенсувати (немає заробітної плати у вигляді оплати простою).