Относительно вариантов оплаты времени простоя, введенного работодателем для работников на период карантинаЩодо варіантів оплати часу простою, введеного роботодавцем для працівників на період карантину

В соответствии со статьей 34 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) простой — это приостановление работы, вызванное отсутствием организационных или технических условий, необходимых для выполнения работы, неотвратимой силой или другими обстоятельствами.

Согласно статье 14-1 Закона Украины «О торгово-промышленных палатах в Украине» от 02.12.97 г. № 671/97-ВР, которая с 17 марта 2020 года изложена в новой редакции, форс-мажорными обстоятельствами (обстоятельствами непреодолимой силы) являются чрезвычайные и неотвратимые обстоятельства, которые объективно делают невозможным выполнение обязательств, предусмотренных условиями договора (контракта, соглашения и т. п.), обязанностей по законодательным и другим нормативным актам, в частности, введение карантина, установленного Кабинетом Министров Украины.

Следовательно, карантин, введенный с 12 марта до 11 мая 2020 года на всей территории Украины постановлением Кабинета Министров Украины «О предотвращении распространения на территории Украины острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавирусом SARS-CoV-2» от 11.03.2020 г. № 211 с изменениями (далее — Постановление № 211), является форс-мажорным обстоятельством (обстоятельством непреодолимой силы), из-за которого на предприятии может быть введен простой.

Порядок оплаты времени простоя установлен статьей 113 КЗоТ.

Согласно части первой статьи 113 КЗоТ время простоя не по вине работника, в том числе на период объявления карантина, установленного Кабинетом Министров Украины, оплачивается из расчета не ниже двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада).

Обращаем внимание, что текстом «на период объявления карантина, установленного Кабинетом Министров Украины» часть первая статьи 113 КЗоТ была дополнена только с 2 апреля 2020 года.

Следовательно, если на период карантина, установленного Постановлением № 211, работодателем был введен простой на всем предприятии или для некоторых структурных подразделений или для отдельных работников, то за время простоя работникам начисляется заработная плата в размере не ниже 2/3 тарифной ставки (оклада).

Оплата простоя в размере 2/3 тарифной ставки (оклада) является минимальной государственной гарантией в оплате труда (ч. первая ст. 12 Закона Украины «Об оплате труда» от 24.03.95 г. № 108/95-ВР; далее — Закон об оплате труда). Однако работодатель при наличии финансовой возможности может оплачивать работникам период простоя и в большем размере, например, в размере 3/4 (4/5, 5/6 и больше) тарифной ставки (оклада), а также в размере полной тарифной ставки (полного оклада).

Согласно части третьей статьи 113 КЗоТ за время простоя, когда возникла производственная ситуация, опасная для жизни или здоровья работника или для людей, которые его окружают, и окружающей природной среды не по вине работника, за ним сохраняется средний заработок.

Таким образом, если дальнейшее выполнение работниками должностных (трудовых) обязанностей несет опасность для жизни или здоровья таких работников или для людей, которые их окружают, то на период простоя во время карантина работодатель может выплачивать работникам средний заработок как бо́льшая гарантия, чем предусмотрено частью первой статьи 113 КЗоТ. Это согласуется со статьей 97 КЗоТ и статьей 15 Закона об оплате труда, согласно которым условия введения и размеры компенсационных и гарантийных выплат устанавливаются предприятиями в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральным, отраслевыми (межотраслевыми) и территориальными соглашениями. В случае, когда коллективный договор на предприятии не заключен, работодатель обязан согласовать эти вопросы с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем), который представляет интересы большинства работников, а в случае его отсутствия — с другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом.

Коллективный договор может предусматривать дополнительные по сравнению с действующим законодательством и соглашениями гарантии (ч. третья ст. 13 КЗоТ, ч. третья ст. 7 Закона Украины «О коллективных договорах и соглашениях» от 01.07.93 г. № 3356-XII).

О порядке оплаты времени простоя работников указывается в приказе о введении простоя.

Обращаем внимание, что премии, доплаты, надбавки и другие выплаты, которые начисляются пропорционально отработанному времени, за время простоя не выплачиваются, поскольку работником в это время работа не выполняется.

Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) простій — це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 р. № 671/97-ВР, яку з 17 березня 2020 року викладено в новій редакції, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Отже, карантин, введений з 12 березня 2020 р. до 11 травня 2020 р. на всій території України постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 р. № 211 із змінами (далі — Постанова № 211), є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), через яку на підприємстві може бути введено простій.

Порядок оплати часу простою встановлено статтею 113 КЗпП.

Відповідно до частини першої статті 113 КЗпП час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Звертаємо увагу, що текстом «на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України» частина перша статті 113 КЗпП була доповнена лише з 2 квітня 2020 року.

Отже, якщо на період карантину, встановленого Постановою № 211, роботодавцем був введений простій на всьому підприємстві або для деяких структурних підрозділів або для окремих працівників, то за час простою працівникам нараховується заробітна плата в розмірі не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу).

Оплата простою в розмірі 2/3 тарифної ставки (окладу) є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (ч. перша ст. 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР). Проте роботодавець за наявності фінансової можливості може оплачувати працівникам період простою і в більшому розмірі, наприклад, в розмірі 3/4 (4/5, 5/6 і більше) тарифної ставки (окладу), а також в розмірі повної тарифної ставки (повного окладу).

Згідно з частиною третьою статті 113 КЗпП за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Таким чином, якщо подальше виконання працівниками посадових (трудових) обов’язків несе небезпеку для життя чи здоров’я таких працівників або для людей, які їх оточують, то на період простою під час карантину роботодавець може виплачувати працівникам середній заробіток як більша гарантія, ніж передбачено частиною першою статті 113 КЗпП. Це узгоджується зі статтею 97 КЗпП та статтею 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР, відповідно до яких умови запровадження та розміри компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії (ч. третя ст. 13 КЗпП, ч. третя ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII).

Про порядок оплати часу простою працівників зазначається в наказі про введення простою.

Звертаємо увагу, що премії, доплати, надбавки та інші виплати, які нараховуються пропорційно відпрацьованому часу, за час простою не виплачуються, оскільки працівником в цей час робота не виконується.