Разъяснение ГУ ГНС в Запорожской области «О возмещении предприятием стоимости билета, в котором местом выбытия в командировку является место дистанционной работы работника» от 01.09.2023Роз’яснення ГУ ДПС у Запорізькій області «Щодо відшкодування підприємством вартості квитка, в якому місцем вибуття у відрядження є місце дистанційної роботи працівника» від 01.09.2023

ГЛАВНОЕ УПРАВЛЕНИЕ ГНС В ЗАПОРОЖСКОЙ ОБЛАСТИ

РАЗЪЯСНЕНИЕ

от 01.09.2023

О возмещении предприятием стоимости билета, в котором местом выбытия
в командировку является место дистанционной работы работника

Будет ли дополнительным благом работника, направленного в командировку, возмещенная финансируемым из бюджета предприятием стоимость билета, в котором местом выбытия является место дистанционной работы работника?

Статьей 60-2 Кодекса законов о труде Украины определено, что дистанционная работа — это форма организации труда, при которой работа выполняется работником вне рабочих помещений или территории работодателя, в любом месте по выбору работника и с использованием информационно-коммуникационных технологий. Типовая форма трудового договора о дистанционной работе утверждается центральным органом исполнительной власти, обеспечивающим формирование государственной политики в сфере трудовых отношений.

На время угрозы распространения эпидемии, пандемии, необходимости самоизоляции работника в случаях, установленных законодательством, и/или при возникновении угрозы вооруженной агрессии, чрезвычайной ситуации техногенного, природного или иного характера дистанционная работа может вводиться приказом (распоряжением) работодателя без обязательного заключения трудового договора о дистанционной работе в письменной форме.

Согласно пункту 6 статьи 31-1 Закона Украины от 10 декабря 2015 года № 889-VIII «О государственной службе» условия контракта о прохождении государственной службы могут предусматривать выполнение государственным служащим работы дистанционно (вне помещения государственного органа), в том числе с возможностью удаленного доступа с помощью информационно-коммуникационных технологий.

Основным документом, регулирующим командировку работников органов государственной власти, предприятий, учреждений и организаций, которые полностью или частично финансируются за счет бюджетных денежных средств, является Инструкция о служебных командировках в пределах Украины и за границу, утвержденная приказом Министерства финансов Украины от 13.03.1998 № 59. При этом другие предприятия и организации указанный документ могут использовать как вспомогательный (справочный).

Пунктом 1 раздела ІІ «Порядок командировки в пределах Украины» и пунктом 1 раздела ІІІ «Порядок командировки за границу» Инструкции № 59, в частности, определено, что направление работника предприятия в командировку осуществляет руководитель этого предприятия (направление в командировку государственного служащего осуществляет руководитель государственной службы) и оформляет приказом (распоряжением), в котором указываются цель выезда, задание (при необходимости), пункт назначения (город или города назначения, другие населенные пункты, наименование предприятия, учреждения или организации, государство или государства, куда командируется работник), срок (дата выбытия в командировку и дата прибытия из командировки), источник финансового обеспечения расходов на командировку.

Расходы на командировку возмещаются только при наличии документов, удостоверяющих стоимость этих расходов, в частности, транспортных билетов или транспортных счетов (багажных квитанций), в том числе электронных билетов при наличии посадочного талона, если его обязательность предусмотрена правилами перевозки на соответствующем виде транспорта, и расчетных документов об их приобретении по всем видам транспорта, в том числе на чартерные рейсы (пункт 12 раздела II и пункт 7 раздела III Инструкции № 59).

В соответствии с пунктом 7 раздела I «Общие положения» Инструкции № 59 днем выбытия в командировку считается день отправления поезда, самолета, автобуса или другого транспортного средства с места постоянной работы командированного работника, а днем прибытия из командировки — день прибытия транспортного средства к месту постоянной работы командированного работника. Дата на транспортном билете (выбытие транспортного средства с места постоянной работы командированного работника) должна совпадать с датой выбытия работника в командировку согласно приказу о командировке. Дата на транспортном билете (прибытие транспортного средства к месту постоянной работы командированного работника) должна совпадать с датой прибытия работника из командировки согласно приказу о командировке.

Налогообложение доходов физических лиц регламентируется разделом IV НКУ, согласно подпункту 165.1.11 пункта 165.1 статьи 165 которого в общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход плательщика налога не включаются, в частности, денежные средства, полученные плательщиком налога на командировку или под отчет и рассчитанные согласно пункту 170.9 статьи 170 НКУ.

Подпунктом «а» подпункта 170.9.1 пункта 170.9 статьи 170 НКУ предусмотрено, что не является доходом плательщика налога – физического лица, состоящегося в трудовых отношениях со своим работодателем или являющегося членом руководящих органов предприятий, учреждений, организаций, сумма возмещенных ему в установленном законодательством порядке расходов на командировку в пределах фактических расходов, в частности, на проезд (в том числе перевозку багажа, бронирование транспортных билетов) как к месту командировки и обратно, так и по месту командировки (в том числе на арендованном транспорте). Указанные расходы не являются объектом обложения налогом на доходы физических лиц и военным сбором только при наличии подтверждающих документов, удостоверяющих стоимость этих расходов.

При этом любые расходы на командировку не включаются в налогооблагаемый доход плательщика налога при наличии документов, подтверждающих связь такой командировки с хозяйственной деятельностью работодателя/стороны, которая командирует.

Согласно подпункту «г» подпункта 164.2.17 пункта 164.2 статьи 164 НКУ в общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход плательщика налога включается доход, полученный плательщиком налога как дополнительное благо (кроме случаев, предусмотренных статьей 165 НКУ) в виде стоимости суммы денежного или имущественного возмещения каких-либо расходов или потерь плательщика налога, кроме тех, которые обязательно возмещаются по закону за счет бюджета или освобождаются от налогообложения согласно разделу IV НКУ.

Следовательно, если с разрешения руководителя юридического лица, которое полностью или частично финансируется за счет бюджетных денежных средств, наемному работнику возмещаются расходы в виде стоимости билета, в котором местом выбытия является место дистанционной работы такого работника, которое не соответствует месту его постоянной работы, то сумма таких расходов включается в общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход такого работника как дополнительное благо и облагается налогом на доходы физических лиц на общих основаниях.

В то же время если по условиям контракта о прохождении государственной службы предусмотрено выполнение государственным служащим работы дистанционно (вне помещения государственного органа), то возмещенная работнику, направленному в командировку, стоимость билета, в котором местом выбытия является место его дистанционной работы, не является доходом в виде дополнительного блага плательщика налога и не облагается налогом на доходы физических лиц при условии выполнения требований, установленных пунктом 170.9 статьи 170 НКУ.

_____________________________________________________________________________

КОММЕНТАРИЙ РЕДАКЦИИ: В случае введения дистанционной работы работник самостоятельно определяет рабочее место, которое должно находиться вне рабочих помещений или территории работодателя (ст. 60-2 КЗоТ).¹

Из вышеприведенного разъяснения налоговиков следует, что если с работником хозрасчетного предприятия заключен договор о дистанционной работе или во время действия военного положения работнику приказом руководителя предприятия введена дистанционная работа, а в Положении о командировке, утвержденном на хозрасчетном предприятии, предусмотрено возмещение расходов в виде стоимости билета, в котором местом выбытия в командировку является место дистанционной работы работника, которое не соответствует месту его постоянной работы, то в случае возмещения стоимости такого билета у работника не будет налогооблагаемого дохода (дополнительного блага). Во всех других случаях (в частности, если на хозрасчетном предприятии нет Положения о командировке или в нем нет нормы о возмещении расходов в виде стоимости билета, в котором местом выбытия в командировку является место дистанционной работы работника, не соответствующее месту его постоянной работы) есть риск того, что налоговики при проверке указанного возмещения будут ссылаться на нормы Инструкции № 59 и настаивать на том, что возмещенная стоимость такого билета является дополнительным благом работника, подлежащим обложению НДФЛ и военным сбором на основании подпункта «г» пп. 164.2.17 НКУ (суммы денежного возмещения любых расходов плательщика налога, кроме обязательно возмещаемых по закону за счет бюджета или освобождаемых от налогообложения согласно разделу IV НКУ).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 01.09.2023

Щодо відшкодування підприємством вартості квитка, в якому місцем вибуття
у відрядження є місце дистанційної роботи працівника

Чи буде додатковим благом працівника, направленого у відрядження, відшкодована підприємством, яке фінансується з бюджету, вартість квитка, в якому місцем вибуття є місце дистанційної роботи працівника?

Статтею 60-2 Кодексу законів про працю України визначено, що дистанційна робота — це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі.

Згідно з пунктом 6 статті 31-1 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» умови контракту про проходження державної служби можуть передбачати виконання державним службовцем роботи дистанційно (поза приміщенням державного органу), у тому числі з можливістю віддаленого доступу за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.

Основним документом, який регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59. При цьому інші підприємства та організації зазначений документ можуть використовувати як допоміжний (довідковий).

Пунктом 1 розділу ІІ «Порядок відрядження у межах України» та пунктом 1 розділу ІІІ «Порядок відрядження за кордон» Інструкції № 59, зокрема, визначено, що направлення працівника підприємства у відрядження здійснює керівник цього підприємства (направлення у відрядження державного службовця здійснює керівник державної служби) і оформлює наказом (розпорядженням), у якому зазначаються мета виїзду, завдання (за потреби), пункт призначення (місто або міста призначення, інші населені пункти, найменування підприємства, установи або організації, держава або держави, куди відряджається працівник), строк (дата вибуття у відрядження та дата прибуття з відрядження), джерело фінансового забезпечення витрат на відрядження.

Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів, що засвідчують вартість цих витрат, зокрема, транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов’язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі на чартерні рейси (пункт 12 розділу ІІ та пункт 7 розділу ІІІ Інструкції № 59).

Відповідно до пункту 7 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 59 днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження — день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. Дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою вибуття працівника у відрядження згідно з наказом про відрядження. Дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі — ПКУ), згідно з підпунктом 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно з пунктом 170.9 статті 170 ПКУ.

Підпунктом «а» підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПКУ передбачено, що не є доходом платника податку – фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті). Зазначені витрати не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат.

При цьому будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Згідно з підпунктом «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 ПКУ) у вигляді вартості суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом ІV ПКУ.

Отже, якщо з дозволу керівника юридичної особи, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджетних коштів, найманому працівнику відшкодовуються витрати у вигляді вартості квитка, в якому місцем вибуття є місце дистанційної роботи такого працівника, яке не відповідає місцю його постійної роботи, то сума таких витрат включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого працівника як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.

Водночас, якщо за умовами контракту про проходження державної служби передбачено виконання державним службовцем роботи дистанційно (поза приміщенням державного органу), то відшкодована працівнику, направленому у відрядження, вартість квитка, в якому місцем вибуття є місце його дистанційної роботи, не є доходом у вигляді додаткового блага платника податку та не оподатковується податком на доходи фізичних осіб за умови виконання вимог, встановлених пунктом 170.9 статті 170 ПКУ.

_____________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце, яке має бути поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця (ст. 60-2 КЗпП).¹

З вищенаведеного роз’яснення податківців випливає, що якщо з працівником госпрозрахункового підприємства укладено договір про дистанційну роботу або під час дії воєнного стану працівнику наказом керівника підприємства запроваджено дистанційну роботу, а в Положенні про відрядження, яке затверджено на госпрозрахунковому підприємстві, передбачено відшкодування витрат у вигляді вартості квитка, в якому місцем вибуття у відрядження є місце дистанційної роботи працівника, що не відповідає місцю його постійної роботи, то у разі відшкодування вартості такого квитка у працівника не буде оподатковуваного доходу (додаткового блага). У всіх інших випадках (зокрема, якщо на госпрозрахунковому підприємстві немає Положення про відрядження або в ньому немає норми про відшкодування витрат у вигляді вартості квитка, в якому місцем вибуття у відрядження є місце дистанційної роботи працівника, що не відповідає місцю його постійної роботи) є ризик того, що податківці при перевірці вказаного відшкодування будуть посилатися на норми Інструкції № 59 та наполягати на тому, що відшкодована вартість такого квитка є додатковим благом працівника, яке підлягає оподаткуванню ПДФО і військовим збором на підставі підпункту «г» пп. 164.2.17 ПКУ (суми грошового відшкодування будь-яких витрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV ПКУ).