Роз’яснення Східного міжрегіонального управління Держпраці «Щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати» від 17.07.2023

СХІДНЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 17.07.2023

Щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати

Конституція України (стаття 43) гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку вільно погоджується. Для цього держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці та заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Конституційний Суд України в рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід’ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Визначення терміну «заробітна плата» наведене у конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, яка ратифікована Україною 30.06.1961, статті 94 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України), статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Однак непоодинокі випадки, коли таке право роботодавцем порушується. Це може бути несвоєчасна виплата заробітної плати/авансу працюючим працівникам чи затримка розрахунку з працівником при звільненні. Передумови таких порушень різні — від нехтування роботодавцем своїм обов’язком та строками виплати заробітної плати до об’єктивних причин, які впливають на можливість роботодавця оплачувати роботу найманих працівників і своєчасно розрахуватись з тими, хто звільняється.

Заборгованість із виплати заробітної плати — це сума своєчасно невиплаченої заробітної плати всім категоріям працівників, а саме: штатним працівникам, особам, які не перебувають в обліковому складі підприємства, — сумісникам і працюючим за договорами, а також звільненим працівникам. Заборгованою вважається сума, яка включає всі нарахування в грошовій і натуральній формі з фонду оплати праці, за винятком обов’язкових утримань (податок із доходів фізичних осіб та суми єдиного внеску працівників на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), строк виплати якої минув до кінця місяця, у якому вона повинна бути виплачена (Методологічні положення з організації державного статистичного спостереження «Стан виплати заробітної плати», затверджені наказом Державного комітету статистики України від 20.10.2011 № 264).

Згідно з частиною 5 статті 97 КЗпП України оплату праці працівників здійснюють першочергово. Усі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов’язань щодо оплати праці. До того ж своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть залежати від інших платежів та їхньої черговості (частина 6 статті 24 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції «Про захист заробітної плати» заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника та його сім’ї.

Слід нагадати, що за порушення строків виплати заробітної плати чи її виплату не в повному обсязі для роботодавців передбачена адміністративна і кримінальна відповідальність. Так, стаття 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати відповідальність у вигляді штрафу від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо роботодавець допустить таке протиправне діяння повторно протягом року, або таке правопорушення буде зачіпати права неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері чи особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, розмір штрафу вже буде складати від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі встановлення безпідставної невиплати заробітної плати працівникам більш як за місяць, що вчинена роботодавцем умисно, настає вже кримінальна відповідальності за статтею 175 Кримінального кодексу України. Покарання за такі дії передбачають сплату штрафу від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 2 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Ті самі дії роботодавця, вчинені внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, будуть покарані штрафом від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на строк до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Роботодавець може бути звільнений від кримінальної відповідальності за умови, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності ним буде здійснено виплату заробітної плати.

Згідно з вимогами статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплати їх не в повному обсязі — у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.

Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.

У разі неможливост своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Шановні роботодавці! Не чекайте на візит інспектора праці! Виплачуйте заробітну плату відповідно до вимог законодавства!

Варто пам’ятати, що дотримання трудових прав — це не лише ваш обов’язок, а й показник поваги до людини, яка поряд з вами в цей складний час, є безцінною опорою трудового фронту та своєю працею підтримує економіку нашої країни, свої сім’ї та дітей.