Роз’яснення Східного міжрегіонального управління Держпраці «Щодо припинення трудового договору на вимогу працівника, якщо підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території» від 29.03.2024

СХІДНЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 29.03.2024

Щодо припинення трудового договору за бажанням працівника,
якщо підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 15.12.2022 року по справі № 615/1225/22 було припинено трудові відносини між працівницею та товариством з огляду на те, що підприємство знаходилось на тимчасово окупованій території.

У цій ситуації з початком повномасштабного вторгнення підприємство опинилось на тимчасово окупованій території. З цих же причин підприємство фактично призупинило свою роботу, не здійснювало господарську діяльність, заробітна плата не нараховувалась і не виплачувалась. Відповідних документів про призупинення діяльності чи про простій на підприємстві не було.

Сама працівниця через відсутність заробітку та необхідність пошуку роботи вважала необхідним розірвати трудовий договір, з чим звернулася до керівництва ТОВ, написала заяву про звільнення, яку направила засобами поштового зв’язку та Viber, але лист повернуто у зв’язку із закінченням терміну зберігання, а заява про звільнення розглянута не була.

Такі дії роботодавця неправомірні, що вплинуло на психологічний стан працівниці, оскільки остання не мала змоги самостійно розпоряджатися правом на працю та обирати місце роботи, не могла забезпечити сім’ю грошовими коштами, що звичайно погіршило матеріальне становище.

Суд зауважив, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон) визначає, крім іншого, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (ч. 1 ст. 1 Закону).

Стаття 4 Закону встановлює особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника, а саме у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника, який може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).

Отже, у зв’язку із веденням бойових дій у районах, де розташоване підприємство, та через загрозу для життя та здоров’я працівник може розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження, як це передбачено статтею 38 КЗпП.

До того ж працівником було надано докази, які свідчать про те, що трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно не виконана, у працівника відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, крім звернення до суду, оскільки його заява про звільнення за власним бажанням залишена без реагування.

З метою відновлення права працівника на працю, суд визнав за необхідне припинити трудові відносини з підприємством.

_____________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: Працівник, який бажає розірвати трудовий договір зі своїм підприємством (роботодавцем), яке перебуває на тимчасово окупованій території або на території, де ведуться бойові дії, крім звернення до суду, може вибрати й інший варіант дій, а саме розірвати трудовий договір в односторонньому порядку.

Так, згідно з абзацом сімнадцятим пункту 5-2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI для отримання статусу безробітного внутрішньо переміщені особи, а також особи, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії, у яких не розірвані трудові договори з роботодавцем, подають особисто під час безпосереднього відвідування або в електронній формі за допомогою засобів Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, веб-порталу Державної служби зайнятості (далі — ДСЗ) або за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку до територіального органу ДСЗ заяву на ім’я роботодавця про припинення трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 36 або статей 38, 39 КЗпП за формою, визначеною ДСЗ, про що ДСЗ повідомляє роботодавця (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними), територіальний орган ДПСУ та територіальний орган Пенсійного фонду України. Ці положення не поширюються на припинення трудових договорів із керівниками підприємств, установ, організацій всіх форм власності, а також особами, які обіймають виборні посади. У разі якщо у таких осіб не припинені трудові договори з роботодавцем, який перебуває на непідконтрольній території або щодо якого відсутня інформація про місце перебування, заява зберігається у територіальному органі ДСЗ на підконтрольній території до моменту деокупації (розблокування) відповідних територій, після чого протягом 7 календарних днів повідомляється роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними).

Таким чином, для розірвання трудового договору з попереднім роботодавцем та працевлаштування на нове основне місце роботи працівник повинен звернутися до територіального органу ДСЗ із заявою на ім’я роботодавця про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 (за угодою сторін) або статтями 38, 39 (з ініціативи працівника) КЗпП. На підставі такої заяви територіальний орган ДСЗ надає працівникові статус безробітного, після чого громадянин може бути працевлаштований на нове основне місце роботи (обов’язок працівника повідомляти попереднього роботодавця про припинення трудових відносин з ним покладається на територіальний орган ДСЗ, до якого працівник подав заяву про припинення трудового договору). Без подання зазначеної заяви до територіального органу ДСЗ працівник може бути прийнятий на роботу тільки як сумісник, оскільки у нього є основне місце роботи (у працівника не може бути два основних місця роботи), незважаючи на те що фактично він там не працює.¹