Письмо Министерства экономики Украины «Относительно определения основного места работы и места работы по совместительству» от 22.10.2021 № 4706-01/51196-09Лист Міністерства економіки України «Щодо визначення основного місця роботи та місця роботи за сумісництвом» від 22.10.2021 № 4706-01/51196-09

МИНИСТЕРСТВО ЭКОНОМИКИ УКРАИНЫ

ПИСЬМО

от 22.10.2021 № 4706-01/51196-09

Относительно определения основного места работы и места работы по совместительству

Министерство экономики Украины рассмотрело Ваше письмо по некоторым вопросам отношений работника и работодателя и сообщает следующее.

Частью второй статьи 21 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) предусмотрено, что работник имеет право реализовать свои способности к производительному и творческому труду путем заключения трудового договора на одном или одновременно на нескольких предприятиях, в учреждениях, организациях, если иное не предусмотрено законодательством, коллективным договором или соглашением сторон.

Указанная норма КЗоТ дает право работникам заключать трудовые договоры как по основному месту работы, так и при выполнении работы по совместительству.

В соответствии с пунктом 12 части первой статьи l Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» (далее — Закон № 2464) основное место работы — место работы, где работник работает на основании заключенного трудового договора и определено им как основное в соответствии с поданным заявлением (до отзыва) и сведениями, учитываемыми в реестре застрахованных лиц Государственного реестра на его основании.

Согласно пункту l Положения об условиях работы по совместительству работников государственных предприятий, учреждений и организаций, утвержденного приказом Министерства труда Украины, Министерства юстиции Украины, Министерства финансов Украины от 28.06.93 № 43, совместительством считается выполнение работником, кроме своей основной, другой регулярной оплачиваемой работы на условиях трудового договора в свободное от основной работы время на том же или другом предприятии, в учреждении, организации или у гражданина (предпринимателя, частного лица) по найму.

Таким образом, при заключении трудового договора по основному месту работы другая работа, выполняемая по другому трудовому договору, по нашему мнению, должна быть оформлена как работа по совместительству.

При этом законодательством о труде не предусмотрены ограничения в праве работника изменять основное место работы. Если работник, работающий у работодателя по основному месту работы, желает работать у этого работодателя по совместительству, то такую процедуру, по нашему мнению, следует реализовать через механизм увольнения работника с основного места работы и принятия его на работу по совместительству. Это связано с тем, что законодательство о труде не содержит механизмов перевода работников с основного места работы на работу по совместительству. Вместе с тем считаем, что работник не может работать по совместительству, не имея при этом основного места работы.

Следует отметить, что законодательство о труде не содержит норм, содержание которых позволяет утверждать о наличии у работника права заключать несколько трудовых договоров о выполнении работы по основному месту.

Вместе с тем законодательство о труде не содержит также норм об ответственности работника, который при наличии у него основного места работы подал работодателю заявление, в котором среди прочего отметил, что это место работы будет его основным. Одновременно с этим законодательство о труде не содержит также и норм об ответственности работодателя, который принял на основное место работы работника, уже имеющего другое основное место работы.

Согласно части первой статьи 21 КЗоТ трудовым договором является соглашение между работником и собственником предприятия, учреждения, организации или уполномоченным им органом или физическим лицом, по которому работник обязуется выполнять работу, определенную этим соглашением, а собственник предприятия, учреждения, организации или уполномоченный им орган или физическое лицо обязуется выплачивать работнику заработную плату и обеспечивать условия труда, необходимые для выполнения работы, предусмотренные законодательством о труде, коллективным договором и соглашением сторон.

Сторонами трудового договора являются работник и собственник предприятия, учреждения, организации или уполномоченный им орган или физическое лицо.

При этом, прежде чем заключить трудовой договор, стороны определяют его условия (в том числе относительно работы по основному месту или по совместительству), после чего личными подписями подтверждают взятые на себя обязательства и удостоверяют достоверность изложенной в трудовом договоре информации.

Дополнительно информируем, что в соответствии со статьей 650-1 Гражданского кодекса Украины стороны договора могут согласовать перечень заверений, предоставляемых стороной или сторонами об обстоятельствах, имеющих значение для заключения, выполнения или прекращения такого договора.

Сторона, умышленно или по неосторожности предоставившая другой стороне неправдивые заверения об обстоятельствах, имеющих значение для заключения, выполнения или прекращения договора, обязана возместить стороне, которая полагалась на такие заверения, ущерб, причиненный в связи с неправдивостью таких заверений, если иное не предусмотрено договором.

Согласно части первой статьи 9 Гражданского кодекса Украины, положения этого Кодекса применяются к урегулированию отношений, возникающих в сферах использования природных ресурсов и охраны окружающей среды, а также к трудовым и семейным отношениям, если они не урегулированы другими актами законодательства.

Заместитель Министра экономики Украины                 Светлана ГЛУЩЕНКО

__________________________________________________________________________

КОММЕНТАРИЙ РЕДАКЦИИ: Из вышеприведенного письма можно сделать следующие выводы:

1. Если работник заключил трудовой договор по основному месту работы, что подтверждено его заявлением, то другая работа, выполняемая по другому трудовому договору, должна быть оформлена как работа по совместительству. То есть у работника не может быть больше одного трудового договора о выполнении работы по основному месту.

2. Работник не может работать по совместительству (не может указывать в заявлении, что место работы будет по совместительству), если у него нет основного места работы. Такая ситуация может привести, в частности, к занижению уплаты ЕСВ, если размер месячной заработной платы (дохода) работника меньше минимальной заработной платы (далее — МЗП), поскольку по совместительству ЕСВ уплачивается с фактически начисленной заработной платы (дохода), а не с МЗП.

3. Законодательством не установлена ответственность работника, который при наличии у него основного места работы подал другому работодателю заявление, в котором указал, что это место работы будет его основным.

4. Законодательством не установлена ответственность работодателя, принявшего на основное место работы работника, уже имеющего другое основное место работы.

5. Если работник, работающий у работодателя по основному месту работы, желает работать у него по совместительству, такую процедуру следует реализовать через механизм увольнения работника с основного места работы и принятия его на работу по совместительству, поскольку законодательство о труде не содержит механизмов перевода работников с основного места работы на работу по совместительству.¹

МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 22.10.2021  № 4706-01/51196-09

Щодо визначення основного місця роботи та місця роботи за сумісництвом

Міністерство економіки України розглянуло Ваш лист щодо деяких питань відносин працівника і роботодавця та повідомляє наступне.

Частиною другою статті 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) передбачено, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Зазначена норма КЗпП дає право працівникам укладати трудові договори як зa основним місцем роботи, так і при виконанні роботи за сумісництвом.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті l Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 2464) основне місце роботи — місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.

Відповідно до пункту l Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 № 43, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Таким чином, при укладенні трудового договору за основним місцем роботи інша робота, яка виконується за іншим трудовим договором, на нашу думку, має бути оформлена як робота за сумісництвом.

При цьому законодавством про працю не передбачено обмежень у праві працівника змінювати основне місце роботи. Якшо працівник, який працює у роботодавця за основним місцем роботи, бажає працювати у цього роботодавця за сумісництвом, то таку процедуру, на нашу думку, слід реалізувати через механізм звільнення працівника з основного місця роботи та прийняття його на роботу за сумісництвом. Це пов’язано з тим, що законодавство про працю не містить механізмів переведення працівників з основного місця роботи на роботу за сумісництвом. Разом з тим, вважаємо, що працівник не може працювати за сумісництвом, не маючи при цьому основного місця роботи.

Варто зазначити, що законодавство про працю не містить норм, зміст яких дозволяє стверджувати про наявність y працівника права укладати декілька трудових договорів про виконання роботи за основним місцем.

Разом з тим, законодавство про працю не містить також норм щодо відповідальності працівника, який за наявності у нього основного місця роботи подав роботодавцю заяву, в якій серед іншого зазначив, що це місце роботи буде його основним. Одночасно з цим законодавство про працю не містить також і норм щодо відповідальності роботодавця, який прийняв на основне місце роботи працівника, який вже має інше основне місце роботи.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Сторонами трудового договору є працівник та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа.

При цьому, перш ніж укласти трудовий договір, сторони визначають його умови (в тому числі щодо роботи за основним місцем чи за сумісництвом), після чого особистими підписами підтверджують взяті на себе зобов’язання та засвідчують достовірність викладеної y трудовому договорі інформації.

Додатково інформуємо, що відповідно до статті 650-1 Цивільного кодексу України сторони договору можуть погодити перелік запевнень, що надаються стороною або сторонами щодо обставин, які мають значення для укладення, виконання або припинення такого договору.

Сторона, яка умисно або з необережності надала іншій стороні неправдиві запевнення про обставини, що мають значення для укладення, виконання або припинення договору, зобов’язана відшкодувати стороні, яка покладалася на такі запевнення, збитки, завдані у зв’язку з неправдивістю таких запевнень, якщо інше не передбачено договором.

Згідно з частиною першою статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Заступник Міністра економіки України                           Світлана ГЛУЩЕНКО

__________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: З вищенаведеного листа можна зробити такі висновки:

1. Якщо працівник уклав трудовий договір за основним місцем роботи, що підтверджено його заявою, то інша робота, яка виконується за іншим трудовим договором, має бути оформлена як робота за сумісництвом. Тобто у працівника не може бути більше одного трудового договору про виконання роботи за основним місцем.

2. Працівник не може працювати за сумісництвом (не може вказувати в заяві, що це місце роботи буде за сумісництвом), якщо в нього немає основного місця роботи. Така ситуація може привести, зокрема, до заниження сплати ЄСВ, якщо розмір місячної заробітної плати (доходу) працівника менше мінімальної заробітної плати (далі — МЗП), оскільки за сумісництвом ЄСВ сплачується з фактично нарахованої заробітної плати (доходу), а не з МЗП.

3. Законодавством не встановлено відповідальність працівника, який за наявності у нього основного місця роботи подав іншому роботодавцю заяву, в якій зазначив, що це місце роботи буде його основним.

4. Законодавством не встановлено відповідальність роботодавця, який прийняв на основне місце роботи працівника, який вже має інше основне місце роботи.

5. Якшо працівник, який працює у роботодавця за основним місцем роботи, бажає працювати у нього за сумісництвом, то таку процедуру слід реалізувати через механізм звільнення працівника з основного місця роботи та прийняття його на роботу за сумісництвом, оскільки законодавство про працю не містить механізмів переведення працівників з основного місця роботи на роботу за сумісництвом.¹