Щодо звільнення працівника у разі відмови від суміщення посад
Чи може роботодавець у разі відмови працівника від суміщення посад звільнити його за пунктом 6 статті 36 КЗпП (відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці)?
Ні, не може.
Виходячи з положень статті 105 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та відповідно до пункту 2 постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 04.12.81 № 1145, яка продовжує діяти на території України в частині визначення поняття «суміщення професій (посад)» і необхідності видання наказу про доручення працівнику додаткових обов’язків, випливає, що суміщення професій (посад) — це виконання працівником поряд із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) на одному і тому ж підприємстві за згодою працівника протягом установленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни), якщо це економічно доцільно і не призводить до погіршення якості продукції, виконуваних робіт, обслуговування населення.
Отже, суміщення посад (професій) можливе лише за згодою працівника, оскільки передбачає виконання додаткової роботи за іншою вакантною посадою (професією).1
Нагадаємо, що згідно зі статтею 31 КЗпП роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.
Роботодавець може звільнити працівника за пунктом 6 статті 36 КЗпП лише у випадку, якщо за основною посадою працівника змінюються істотні умови праці (зокрема, вводяться додаткові трудові обов’язки, зменшується розмір заробітної плати), а працівник на це не погоджується (ч. третя, четверта ст. 32 КЗпП).
Таким чином, роботодавець може лише запропонувати працівнику суміщення професій (посад), а в разі відмови працівника від такої додаткової роботи суміщення не запроваджується.