Щодо обов’язку працівника відпрацьовувати два тижні при звільненні за власним бажанням під час воєнного стану

Відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136) у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існуванням загрози для життя і здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).

Таким чином, якщо підприємство розташоване у районах ведення бойових дій та існує загроза для життя і здоров’я працівника, то роботодавець зобов’язаний розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник у своїй заяві, за умови незалучення такого працівника до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Якщо підприємство розташоване не у районах ведення бойових дій, то виходячи з норм статті 4 Закону № 2136 наявність воєнного стану в Україні не є достатньою підставою для звільнення працівника за власним бажанням без відпрацювання двотижневого строку. Але в цьому випадку потрібно керуватися вище процитованою статтею 38 КЗпП, яка передбачає розірвання трудового договору у строк, зазначений у заяві працівника, якщо звільнення зумовлено неможливістю продовжувати роботу, зокрема, за наявності інших поважних причин, крім зазначених у цій статті. Тому якщо працівник доведе, що його звільнення з роботи за власним бажанням зумовлено поважною причиною — неможливістю продовжувати роботу на цьому підприємству через існування загрози для його життя і здоров’я (зокрема, місце роботи працівника знаходиться поблизу об’єкту критичної інфраструктури, по якому ворогом періодично наносяться ракетні удари), то роботодавець зобов’язаний розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник у своїй заяві (без відпрацювання двотижневого строку).