Разъяснение Восточного межрегионального управления Гоструда «Об установлении ограничений на работу по совместительству во время действия военного положения» от 04.10.2023Роз’яснення Східного міжрегіонального управління Держпраці «Щодо встановлення обмежень на роботу за сумісництвом під час дії воєнного стану» від 04.10.2023

ВОСТОЧНОЕ МЕЖРЕГИОНАЛЬНОЕ УПРАВЛЕНИЕ ГОСУДАРСТВЕННОЙ СЛУЖБЫ УКРАИНЫ ПО ВОПРОСАМ ТРУДА

РАЗЪЯСНЕНИЕ

от 04.10.2023

Об установлении ограничений на работу по совместительству
во время действия военного положения

В соответствии со статьей 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, включающее возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается.

Работники реализуют право на труд путем заключения трудового договора о работе на предприятии, в учреждении, организации или с физическим лицом (статья 2 Кодекса законов о труде Украины).

Трудовым договором является соглашение между работником и работодателем (работодателем – физическим лицом), по которому работник обязуется выполнять работу, определенную этим соглашением, а работодатель (работодатель – физическое лицо) обязуется выплачивать работнику заработную плату и обеспечивать условия труда, необходимые для выполнение работы, предусмотренные законодательством о труде, коллективным договором и соглашением сторон.

Работник имеет право реализовать свои способности к производительному и творческому труду путем заключения трудового договора на одном или одновременно на нескольких предприятиях, в учреждениях, организациях, если иное не предусмотрено законодательством, коллективным договором или соглашением сторон (ст. 21 КЗоТ).

Согласно статье 19 Закона Украины «Об оплате труда», статье 102-1 КЗоТ совместительством считается выполнение работником, кроме основной, другой оплачиваемой работы на условиях трудового договора в свободное от основной работы время на том же или ином предприятии, в учреждении, организации или у работодателя – физического лица.

Касательно ограничений работать по совместительству следует отдельно отметить, что из статьи 102-1 КЗоТ исключена норма, что условия работы по совместительству работников государственных предприятий, организаций определяет Кабинет Министров Украины, а постановлением КМУ от 22 ноября 2022 г. № 1306 признаны утратившими силу:

– постановление КМУ от 3 апреля 1993 г. № 245 «О работе по совместительству работников государственных предприятий, учреждений и организаций»,

– постановление КМУ от 4 марта 2015 г. № 81 «О работе по совместительству работников государственных предприятий, учреждений и организаций, перемещаемых из районов проведения антитеррористической операции»,

– приказ Министерства труда Украины, Министерства юстиции Украины, Министерства финансов Украины от 28 июня 1993 г. № 43 «Об утверждении Положения об условиях работы по совместительству работников государственных предприятий, учреждений и организаций».

Указанным выше нормативными актами, в частности, устанавливались ограничения по продолжительности работы по совместительству — не более четырех часов в день и полного рабочего дня в выходной день. Продолжительность работы по совместительству в течение месяца не должна была превышать половины месячной нормы рабочего времени.

Таким образом, ограничения по продолжительности рабочего времени на работе по совместительству работников государственных предприятий, учреждений, организаций отменены.

Закон Украины «О предотвращении коррупции» от 14 октября 2014 года № 1700-VII (далее — Закон № 1700-VII) обязывает применять ограничения касательно работы по совместительству к отдельным категориям работников и определяет условия, когда такие ограничения применяются. Чтобы такие ограничения в условиях военного положения были адекватными и одинаковыми для всех, НАГС предоставлены разъяснения в Методических рекомендациях. С 03.08.2022 вступил в силу Закон Украины от 08 июля 2022 года № 2381-ІХ, которым внесены изменения в Закон № 1700-VII и который, среди прочего, устанавливает особенности применения ограничений по совместительству и совмещению с другими видами деятельности в период действия военного положения.

В частности, Законом № 2381-ІХ дополнен новым п. 28 раздел XIII «Заключительные положения» Закона № 1700-VII, в котором определено, на кого из должностных лиц на период действия военного положения не распространяется ограничение по совместительству и совмещению с другими видами деятельности, установленное п. 1 ч. 1 ст. 25 Закона № 1700-VII, и при каких условиях.

Следовательно, особенности применения ограничений в период действия военного положения относятся только к отдельным категориям лиц при одновременном соблюдении следующих условий:

– запрет работать по совместительству и/или заниматься предпринимательством;

– не распространяется только на государственных служащих категорий «Б» и «В» и должностных лиц местного самоуправления, должности которых отнесены к четвертой – седьмой категории (пп. 4.1 п. 4 разъяснений);

– указанные лица находятся в отпуске без сохранения заработной платы или в простое (пп. 4.3 п. 4 Разъяснений);

– разрешается получать доход только от юридических лиц частного права или физических лиц – предпринимателей, в отношении которых соответствующие государственные служащие и должностные лица местного самоуправления в течение последнего года не осуществляли полномочия по контролю, надзору или подготовке либо принятию соответствующих решений по деятельности этих юридических лиц или физических лиц. – предпринимателей (пп. 4.4 п. 4 разъяснений);

– занятие другой оплачиваемой или предпринимательской деятельностью следует прекратить в течение 15 рабочих дней со дня прекращения простоя или окончания отпуска (пп. 4.5 п. 4 разъяснений).

Законодательство разрешает (ч. 2 ст. 21 КЗоТ) установить коллективным договором или трудовым договором отдельные ограничения для работы по совместительству. Установление таких ограничений может быть обоснованным в случаях, когда работа по совместительству не может быть объединена с работой по основному месту работы, ведет к излишней перегрузке и переутомлению работника, при выполнении тяжелых работ и работ с вредными и опасными условиями труда и с учетом других условий. Например, водитель транспортных средств, работающий по основному месту работы при суммированном учете рабочего времени 10 часов, принял решение работать водителем на другом предприятии в ночную смену. Очевидно, что такое желание работника заработать больше денег представляет угрозу не только для его собственного здоровья, но и создает опасность для окружающих.

Поэтому, принимая решение о заключении трудового договора о работе по совместительству, сторонам трудового договора необходимо подробно обсудить и определить все его условия, объективно оценить реальные возможности работника выполнять такую работу без риска создания угрозы для безопасности и здоровья на рабочем месте, а также причинения ущерба здоровью самого работника или интересам производства.

СХІДНЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 04.10.2023

Щодо встановлення обмежень на роботу за сумісництвом під час дії воєнного стану

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою (стаття 2 Кодексу законів про працю України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем – фізичною особою), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець – фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ст. 21 КЗпП).

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про оплату праці», статтею 102-1 КЗпП сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи.

Щодо обмежень працювати за сумісництвом слід окремо зазначити, що зі статті 102-1 КЗпП виключена норма, що умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, організацій визначає Кабінет Міністрів України, а постановою КМУ від 22 листопада 2022 р. № 1306 визнано такими, що втратили чинність:

– постанову КМУ від 3 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»,

– постанову КМУ від 4 березня 2015 р. № 81 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції»,

– наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».

Зазначеним вище нормативними актами, зокрема встановлювались обмеження щодо тривалості роботи за сумісництвом — не більше чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна була перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Таким чином, обмеження щодо тривалості робочого часу на роботі за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій скасовані.

Закон України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII зобов’язує застосовувати обмеження щодо роботи за сумісництвом до окремих категорій працівників та визначає умови, коли такі обмеження застосовуються. Щоб такі обмеження в умовах воєнного стану були адекватними та однаковими для всіх, НАДС надані роз’яснення у Методичних рекомендаціях. З 03.08.2022 набрав чинності Закон України від 08 липня 2022 року № 2381-ІХ, яким внесено зміни до Закону № 1700-VII та який, серед іншого, встановлює особливості застосування обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності у період дії воєнного стану.

Зокрема, Законом № 2381-ІХ доповнено новим п. 28 розділ ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1700-VII, у якому визначено, на кого з посадовців на період дії воєнного стану не поширюється обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, встановлене п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону № 1700-VII, та за яких умов.

Отже, особливості застосування обмежень у період дії воєнного стану стосуються лише окремих категорій осіб за одночасного дотримання таких умов:

– заборона працювати за сумісництвом та/або займатись підприємництвом;

– не поширюється лише на державних службовців категорій «Б» та «В» та посадових осіб місцевого самоврядування, посади яких віднесені до четвертої – сьомої категорій (пп. 4.1 п. 4 Роз’яснень);

– вказані особи перебувають у відпустці без збереження заробітної плати або у простої (пп. 4.3 п. 4 Роз’яснень);

– дозволяється отримувати дохід лише від юридичних осіб приватного права або фізичних осіб – підприємців, стосовно яких відповідні державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування протягом останнього року не здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців (пп. 4.4 п. 4 Роз’яснень);

– зайняття іншою оплачуваною чи підприємницькою діяльністю слід припинити протягом 15 робочих днів з дня припинення простою або закінчення відпустки (пп. 4.5 п. 4 Роз’яснень).

Законодавство дозволяє (ч. 2 ст. 21 КЗпП) встановити колективним договором чи трудовим договором окремі обмеження для роботи за сумісництвом. Встановлення таких обмежень може бути обґрунтованим у випадках, коли робота за сумісництвом не може бути поєднана з роботою за основним місцем роботи, веде до надмірного перевантаження і перевтоми працівника/ці, при виконанні важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці та з урахуванням інших умов. Наприклад водій транспортних засобів, що працює за основним місцем роботи за підсумованого обліку робочого часу 10 годин, прийняв рішення працювати водієм на іншому підприємстві в нічну зміну. Очевидно, що таке бажання працівника заробити більше коштів становить загрозу не лише для його власного здоров’я, а й створює небезпеку для оточуючих.

Тому, приймаючи рішення про укладення трудового договору про роботу за сумісництвом, сторонам трудового договору слід докладно обговорити та визначити всі його умови, об’єктивно оцінити реальні можливості працівника виконувати таку роботу без ризику створення загрози для безпеки і здоров’я на робочому місці, а також завдання шкоди здоров’ю самого працівника чи інтересам виробництва.