Щодо виключення періоду відсторонення працівника від роботи з розрахункового періоду при обчисленні середньої заробітної плати за час відпустки

Відповідно до статтi 46 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.¹

Випадками відсторонення посадових осіб від роботи, передбаченими законодавством, є, зокрема, випадки, встановлені у главі 14 «Відсторонення від посади» (статті 154–158) Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПКУ).

Так, згідно зі статтею 154 КПКУ відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину — щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців.

Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 КПКУ, а саме:

– якщо обставини, які стали підставою для відсторонення від посади, продовжують існувати;

– сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади, іншими способами протягом дії попередньої ухвали.

Відсторонення від посади застосовується, якщо такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (ч. 1 ст. 157 КПКУ).

Копія ухвали про відсторонення працівника від роботи надсилається слідчим суддею або судом підозрюваному чи обвинуваченому, іншим заінтересованим особам (в тому числі за місцем роботи працівника) не пізніше дня, наступного за днем її постановлення, та підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень (ч. 4 ст. 157 КПКУ).

Отримання зазначеної копії ухвали є підставою для видання власником або уповноваженим ним органом розпорядження (наказу) про відсторонення посадової особи від посади. У табелі обліку використання робочого часу період відсторонення працівника від роботи відображається за кодом «І» або «30» — інші причини неявок.

Відсторонення від посади може бути скасовано ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, якого було відсторонено від посади, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба (ч. 3 ст. 158 КПКУ).

Отримання копії ухвали слідчого судді або суду про скасування відсторонення посадової особи від посади є підставою для видання власником або уповноваженим ним органом розпорядження (наказу) про допуск посадової особи до виконання посадових обов’язків.

За період відсторонення від посади заробітна плата посадовій особі не виплачується, оскільки під час такого відсторонення він свою роботу (посадові обов’язки) не виконує. Однак спеціальним законодавством встановлені окремі випадки, коли працівнику в разі його відсторонення від роботи (посади) можуть бути здійснені компенсаційні виплати.

Так, відповідно до статей 1 – 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.94 р. № 266/94-ВР у випадках постановлення виправдувального вироку суду, встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати громадянинові відшкодовуються заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання.

Таким чином, у разі відсторонення працівника (керівника підприємства) від роботи ухвалою слідчого судді чи суду з подальшим скасуванням такого відсторонення ухвалою слідчого судді чи суду роботодавець за час такого відсторонення жодні виплати працівнику (керівнику підприємства) не здійснює, оскільки останнім робота в цей час не виконується (компенсація втраченого заробітку може бути виплачена працівнику за рахунок коштів державного бюджету).

Що стосується нарахування відпускних, то відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абз. шостий п. 2 Порядку № 100). До цього часу (який виключається з розрахункового періоду) належить час відсторонення працівника від роботи у випадках, передбачених статтею 46 КЗпП, якщо в цей час за працівником не зберігався заробіток за місцем роботи.

Зважаючи на зміст запитання, оскільки працівник (керівник підприємства) за рішенням суду був відсторонений від роботи з 15 жовтня по 6 грудня 2019 року без нарахування заробітної плати, то час такого відсторонення (53 календарні дні) виключається з розрахункового періоду при обчисленні середньої заробітної плати за час відпустки.

Наприклад, якщо сумарна заробітна плата працівника (керівника підприємства) в розрахунковому періоді (травень 2019 року – квітень 2020 року) становить 250 000 грн., при цьому у нього, крім періоду відсторонення від роботи (53 к. д.), немає інших періодів, які виключаються з розрахункового періоду, то середньоденна заробітна плата працівника становить:

250 000 грн. : (366 к. д. – 11 святк. д. – 53 к. д. відсторонення від роботи) = 827,81 грн.

Сума відпускних:

827,81 грн. х 24 к. д. = 19 867,44 грн.

Що стосується зарахування періоду відсторонення працівника від роботи до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (далі — «відпускний» стаж), то в цьому питанні слід керуватися нормами статті 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР. Цією статтею не передбачено включення до «відпускного» стажу періоду відсторонення працівника від роботи, за час якого за працівником не зберігалася заробітна плата за місцем роботи.

Отже, період відсторонення працівника від роботи, за час якого за працівником не зберігається заробітна плата за місцем роботи, не включається до «відпускного» стажу.