Относительно исключения периода отстранения работника от работы из расчетного периода при исчислении средней заработной платы за время отпускаЩодо виключення періоду відсторонення працівника від роботи з розрахункового періоду при обчисленні середньої заробітної плати за час відпустки

Согласно статье 46 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) отстранение работников от работы собственником или уполномоченным им органом допускается в случае: появления на работе в нетрезвом состоянии, в состоянии наркотического или токсического опьянения; отказа или уклонения от обязательных медицинских осмотров, обучения, инструктажа и проверки знаний по охране труда и противопожарной охраны; в других случаях, предусмотренных законодательством.¹

Случаями отстранения должностных лиц от работы, предусмотренными законодательством, являются, в частности, случаи, установленные в главе 14 «Отстранение от должности» (статьи 154–158) Уголовного процессуального кодекса Украины (далее — УПК).

Так, согласно статье 154 УПК отстранение от должности может быть осуществлено в отношении лица, подозреваемого или обвиняемого в совершении преступления средней тяжести, тяжкого или особо тяжкого преступления, и независимо от тяжести преступления — в отношении лица, являющегося должностным лицом правоохранительного органа. Отстранение от должности осуществляется на основании решения следственного судьи во время досудебного расследования или суда во время судебного производства на срок не более двух месяцев.

Срок отстранения от должности может быть продлен в соответствии с требованиями статьи 158 УПК, а именно:

– если обстоятельства, послужившие основанием для отстранения от должности, продолжают существовать;

– сторона обвинения не имела возможности обеспечить достижение целей, ради которых было осуществлено отстранение от должности, другими способами в течение действия предыдущего решения.

Отстранение от должности применяется, если такая мера необходима для прекращения уголовного преступления, прекращения или предотвращения противоправного поведения подозреваемого или обвиняемого, который, пребывая на должности, может уничтожить или подделать вещи и документы, имеющие значение для досудебного расследования, незаконными средствами влиять на свидетелей и других участников уголовного производства или противоправно препятствовать уголовному производству иным образом (ч. 1 ст. 157 УПК).

Копия решения об отстранении работника от работы направляется следственным судьей или судом подозреваемому или обвиняемому, другим заинтересованным лицам (в том числе по месту работы работника) не позднее дня, следующего за днем его принятия, и подлежит немедленному исполнению в порядке, предусмотренном для исполнения судебных решений (ч. 4 ст. 157 УПК).

Получение указанной копии решения является основанием для издания собственником или уполномоченным им органом распоряжения (приказа) об отстранении должностного лица от должности. В табеле учета использования рабочего времени период отстранения работника от работы отражается по коду «І» или «30» — прочие причины неявок.

Отстранение от должности может быть отменено постановлением следственного судьи во время досудебного расследования или суда во время судебного разбирательства по ходатайству прокурора или подозреваемого или обвиняемого, который был отстранен от должности, если в дальнейшем применении этой меры отпала необходимость (ч. 3 ст. 158 УПК).

Получение копии решения следственного судьи или суда об отмене отстранения должностного лица от должности является основанием для издания собственником или уполномоченным им органом распоряжения (приказа) о допуске должностного лица к выполнению должностных обязанностей.

За период отстранения от должности заработная плата должностному лицу не выплачивается, поскольку во время такого отстранения он свою работу (должностные обязанности) не выполняет. Однако специальным законодательством установлены отдельные случаи, когда работнику в случае его отстранения от работы (должности) могут быть осуществлены компенсационные выплаты.

Так, в соответствии со статьями 1 – 4 Закона Украины «О порядке возмещения ущерба, причиненного гражданину незаконными действиями органов, осуществляющих оперативно-розыскную деятельность, органов досудебного расследования, прокуратуры и суда» от 01.12.94 г. № 266/94-ВР в случаях вынесения оправдательного приговора суда, установления в обвинительном приговоре суда или ином решении суда (кроме постановления суда о назначении нового рассмотрения) факта незаконного сообщения о подозрении в совершении уголовного правонарушения, незаконного взятия и содержания под стражей, незаконного отстранения от работы (должности) и других процессуальных действий, ограничивающих или нарушающих права и свободы граждан, закрытия уголовного производства за отсутствием события уголовного правонарушения, отсутствием в деянии состава уголовного правонарушения или неустановлением достаточных доказательств для доказательства виновности лица в суде и исчерпанием возможностей их получить гражданину возмещаются заработок и другие денежные доходы, которые он утратил в результате незаконных действий, за счет денежных средств государственного бюджета. Размер сумм, подлежащих возмещению, определяется с учетом заработка, не полученного гражданином за время отстранения от работы (должности), за время отбывания уголовного наказания.

Таким образом, в случае отстранения работника (руководителя предприятия) от работы решением следственного судьи или суда с последующей отменой такого отстранения решением следственного судьи или суда работодатель за время такого отстранения никакие выплаты работнику (руководителю предприятия) не осуществляет, поскольку последним работа в это время не выполняется (компенсация утраченного заработка может быть выплачена работнику за счет денежных средств государственного бюджета).

Что касается начисления отпускных, то в соответствии с пунктом 2 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.95 г. № 100 (далее — Порядок № 100), исчисление средней заработной платы для оплаты времени ежегодного отпуска осуществляется исходя из выплат за последние 12 календарных месяцев работы, предшествующих месяцу предоставления отпуска.

Время, в течение которого работники согласно действующему законодательству или по другим уважительным причинам не работали и за ними не сохранялся заработок или сохранялся частично, исключается из расчетного периода (абз. шестой п. 2 Порядка № 100). К этому времени (который исключается из расчетного периода) относится время отстранения работника от работы в случаях, предусмотренных статьей 46 КЗоТ, если в это время за работником не сохранялся заработок по месту работы.

Учитывая содержание вопроса, поскольку работник (руководитель предприятия) по решению суда был отстранен от работы с 15 октября по 6 декабря 2019 года без начисления заработной платы, то время такого отстранения (53 календарных дня) исключается из расчетного периода при исчислении средней заработной платы за время отпуска.

Например, если суммарная заработная плата работника (руководителя предприятия) в расчетном периоде (май 2019 года – апрель 2020 года) составляет 250 000 грн., при этом у него, кроме периода отстранения от работы (53 к. д.), нет других периодов, которые исключаются из расчетного периода, то среднедневная заработная плата работника составляет:

250 000 грн. : (366 к. д. – 11 празд. д. – 53 к. д. отстранения от работы) = 827,81 грн.

Сумма отпускных:

827,81 грн. х 24 к. д. = 19 867,44 грн.

Что касается зачисления периода отстранения работника от работы в стаж работы, дающий право на ежегодный основной отпуск (далее — «отпускной» стаж), то в этом вопросе следует руководствоваться нормами статьи 9 Закона Украины «Об отпусках» от 15.11.96 г. № 504/96-ВР. Этой статьей не предусмотрено включение в «отпускной» стаж периода отстранения работника от работы, за время которого за работником не сохранялась заработная плата по месту работы.

Таким образом, период отстранения работника от работы, за время которого за работником не сохраняется заработная плата по месту работы, не включается в «отпускной» стаж.

Відповідно до статтi 46 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.¹

Випадками відсторонення посадових осіб від роботи, передбаченими законодавством, є, зокрема, випадки, встановлені у главі 14 «Відсторонення від посади» (статті 154–158) Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПКУ).

Так, згідно зі статтею 154 КПКУ відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину — щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців.

Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 КПКУ, а саме:

– якщо обставини, які стали підставою для відсторонення від посади, продовжують існувати;

– сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади, іншими способами протягом дії попередньої ухвали.

Відсторонення від посади застосовується, якщо такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (ч. 1 ст. 157 КПКУ).

Копія ухвали про відсторонення працівника від роботи надсилається слідчим суддею або судом підозрюваному чи обвинуваченому, іншим заінтересованим особам (в тому числі за місцем роботи працівника) не пізніше дня, наступного за днем її постановлення, та підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень (ч. 4 ст. 157 КПКУ).

Отримання зазначеної копії ухвали є підставою для видання власником або уповноваженим ним органом розпорядження (наказу) про відсторонення посадової особи від посади. У табелі обліку використання робочого часу період відсторонення працівника від роботи відображається за кодом «І» або «30» — інші причини неявок.

Відсторонення від посади може бути скасовано ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, якого було відсторонено від посади, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба (ч. 3 ст. 158 КПКУ).

Отримання копії ухвали слідчого судді або суду про скасування відсторонення посадової особи від посади є підставою для видання власником або уповноваженим ним органом розпорядження (наказу) про допуск посадової особи до виконання посадових обов’язків.

За період відсторонення від посади заробітна плата посадовій особі не виплачується, оскільки під час такого відсторонення він свою роботу (посадові обов’язки) не виконує. Однак спеціальним законодавством встановлені окремі випадки, коли працівнику в разі його відсторонення від роботи (посади) можуть бути здійснені компенсаційні виплати.

Так, відповідно до статей 1 – 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.94 р. № 266/94-ВР у випадках постановлення виправдувального вироку суду, встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати громадянинові відшкодовуються заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання.

Таким чином, у разі відсторонення працівника (керівника підприємства) від роботи ухвалою слідчого судді чи суду з подальшим скасуванням такого відсторонення ухвалою слідчого судді чи суду роботодавець за час такого відсторонення жодні виплати працівнику (керівнику підприємства) не здійснює, оскільки останнім робота в цей час не виконується (компенсація втраченого заробітку може бути виплачена працівнику за рахунок коштів державного бюджету).

Що стосується нарахування відпускних, то відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абз. шостий п. 2 Порядку № 100). До цього часу (який виключається з розрахункового періоду) належить час відсторонення працівника від роботи у випадках, передбачених статтею 46 КЗпП, якщо в цей час за працівником не зберігався заробіток за місцем роботи.

Зважаючи на зміст запитання, оскільки працівник (керівник підприємства) за рішенням суду був відсторонений від роботи з 15 жовтня по 6 грудня 2019 року без нарахування заробітної плати, то час такого відсторонення (53 календарні дні) виключається з розрахункового періоду при обчисленні середньої заробітної плати за час відпустки.

Наприклад, якщо сумарна заробітна плата працівника (керівника підприємства) в розрахунковому періоді (травень 2019 року – квітень 2020 року) становить 250 000 грн., при цьому у нього, крім періоду відсторонення від роботи (53 к. д.), немає інших періодів, які виключаються з розрахункового періоду, то середньоденна заробітна плата працівника становить:

250 000 грн. : (366 к. д. – 11 святк. д. – 53 к. д. відсторонення від роботи) = 827,81 грн.

Сума відпускних:

827,81 грн. х 24 к. д. = 19 867,44 грн.

Що стосується зарахування періоду відсторонення працівника від роботи до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (далі — «відпускний» стаж), то в цьому питанні слід керуватися нормами статті 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР. Цією статтею не передбачено включення до «відпускного» стажу періоду відсторонення працівника від роботи, за час якого за працівником не зберігалася заробітна плата за місцем роботи.

Отже, період відсторонення працівника від роботи, за час якого за працівником не зберігається заробітна плата за місцем роботи, не включається до «відпускного» стажу.