Роз’яснення Південно-Східного міжрегіонального управління Держпраці «Щодо норми тривалості робочого часу» від 15.08.2024

ПІВДЕННО-СХІДНЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 15.08.2024

Щодо норми тривалості робочого часу

Статтею 50 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) передбачено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства та організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Частина друга статті 52 КЗпП зазначає, що на тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.

Частиною другою статті 53 КЗпП передбачено, що напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

Частина перша статті 67 КЗпП передбачає, що при п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні — один вихідний день.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців (частина перша статті 2 Закону України «Про оплату праці»).

Чинним законодавством України не передбачено встановлювати єдину норму тривалості робочого часу на місяць чи рік. Ця норма може бути відмінна залежно від того, який робочий тиждень встановлений на підприємстві (п’ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлені вихідні дні, а тому на підприємствах, в установах і організаціях рішення щодо встановлення норми тривалості робочого часу на місяць чи рік приймається самостійно з дотримання норм статей 50−53, статті 67 КЗпП (роз’яснення Міністерства економіки України від 19.08.2021 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу).

Листи-роз’яснення, розміщені на сайті Мінекономіки, з визначенням норми тривалості робочого часу на відповідний рік не реєструються в Міністерстві юстиції України в установленому порядку, а тому не є нормативним актом. Вони служать як рекомендації або, враховуючи те, що в них визначені всі нормо утворюючі фактори, як методичний посібник при розрахунку норми тривалості робочого часу на місяць чи рік безпосередньо на підприємстві, в установі, організації (лист Міністерства економіки України від 22.12.2023 № 4706-05/70902-09).

Таким чином, законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу, вона може бути різною, залежно від графіка роботи роботодавця, тому обраховується ним самостійно.

_____________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: До вищенаведеного додамо, що в період дії воєнного стану при визначенні норми тривалості робочого часу на місяць, квартал, рік потрібно враховувати норми Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136).

Так, відповідно до статі 6 Закону № 2136 нормальна тривалість робочого часу в період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).

Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу в період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.

У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу відповідно до вищенаведених положень понад норму, встановлену відповідно до законодавства (статей 50–53 КЗпП), оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.

Крім того, у період дії воєнного стану п’ятиденний або шестиденний робочий тиждень, час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) встановлюються роботодавцем, а тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин (в мирний час становить не менше 42 годин — ст. 70 КЗпП).

Також у період дії воєнного стану не застосовуються норми:

– статті 53 КЗпП — стосовно скорочення на одну годину тривалості роботи працівників напередодні святкових і неробочих днів при п’ятиденному та шестиденному робочому тижні та не перевищення тривалості роботи у 5 годин напередодні вихідних днів при шестиденному робочому тижні;

– частини першої статті 65 КЗпП — стосовно не перевищення надурочної роботи для кожного працівника 4 годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік;

– частин третьої – п’ятої статті 67 КЗпП — стосовно перенесення вихідного дня на наступний після святкового або неробочого, якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, та перенесення вихідних та робочих днів на умовах, визначених трудовим та/або колективним договором, а у разі відсутності відповідного положення у трудовому та/або колективному договорі — за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з профспілкою, а в разі її відсутності — з представниками (представником) працівників;

– статті 71 КЗпП — стосовно заборони роботи у вихідні дні та залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні лише у виняткових випадках, встановлених частиною другою цієї статті;

– статті 73 КЗпП — стосовно святкових і неробочих днів;

– статті 78-1 КЗпП та частини другої статті 5 Закону України «Про відпустки» — стосовно не врахування святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП) при визначенні тривалості щорічних відпусток.