О выплате среднего заработка за время задержки расчета с работником при увольнении, если у предприятия нет денежных средствЩодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку з працівником при звільненні, якщо у підприємства немає коштів

Согласно статье 116 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, осуществляется в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.

В соответствии со статьей 117 КЗоТ в случае невыплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ, при отсутствии спора об их размере предприятие должно выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета, но не более чем за шесть месяцев.

Вышеприведенные нормы статей 116 и 117 КЗоТ являются нормами прямого действия (императивными), поэтому должны выполняться независимо от желания работника или работодателя.

В то же время с 24 марта 2022 года вступил в силу Закон Украины «Об организации трудовых отношений в условиях военного положения» от 15.03.2022 № 2136-IX (далее — Закон № 2136), в части 3 статьи 1 которого указано, что в период действия военного положения не применяются нормы законодательства о труде, законов Украины «О государственной службе», «О службе в органах местного самоуправления», других законодательных актов, регулирующих деятельность государственных служащих, должностных лиц местного самоуправления в части отношений, урегулированных этим Законом.

Законом № 2136 на период действия военного положения приостановлено действие нескольких норм КЗоТ, но не приостановлено действие статей 116 и 117 КЗоТ.

Вместе с тем статьей 10 Закона № 2136 установлено, что работодатель освобождается от ответственности за нарушение обязательства по срокам оплаты труда, если докажет, что это нарушение произошло вследствие ведения боевых действий или действия других обстоятельств непреодолимой силы. Освобождение работодателя от ответственности за несвоевременную оплату труда не освобождает его от обязанности выплаты заработной платы. В случае невозможности своевременной выплаты заработной платы вследствие ведения боевых действий срок выплаты заработной платы может быть отсрочен до момента возобновления деятельности предприятия.

Заметим, что статья 10 Закона № 2136 не конкретизирует, от какой именно ответственности освобождается работодатель в случае нарушения обязательства по срокам оплаты труда. В то же время вышепроцитированная статья 117 КЗоТ имеет название «Ответственность за задержку расчета при увольнении». Это дает основания считать, что статья 10 Закона № 2136 при наличии определенных условий освобождает работодателя и от ответственности за задержку расчета при увольнении.

Считаем, что если из-за отсутствия денежных средств предприятие в день увольнения не выплачивает работнику суммы, которые причитаются ему от предприятия и являются заработной платой (оплатой труда), в частности, не выплачивает заработную плату за отработанное время, денежную компенсацию за все не использованные им дни ежегодного и социального дополнительного отпуска на детей, на такое предприятие распространяются нормы статьи 10 Закона № 2136. Но предприятие должно доказать, что это нарушение произошло вследствие ведения боевых действий или действия других обстоятельств непреодолимой силы. При таких условиях предприятие освобождается от ответственности в виде начисления уволенному работнику среднего заработка за все время задержки расчета при увольнении, но не более чем за шесть месяцев.

Как в случае невыплаты, так и в случае выплаты уволенному работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работник или предприятие могут получить компенсацию такого среднего заработка, поскольку согласно статье 15 Закона № 2136 возмещение работникам и работодателям связанных с трудовыми отношениями денежных сумм, утраченных вследствие вооруженной агрессии против Украины, осуществляется за счет денежных средств государства-агрессора, а также денежных средств, полученных из/от соответствующих фондов на восстановление Украины, в том числе международной, международной технической и/или возвратной или безвозвратной финансовой помощи, других источников, предусмотренных законодательством. Порядок определения и возмещения работникам и работодателям связанных с трудовыми отношениями денежных сумм, утраченных вследствие вооруженной агрессии против Украины (далее — Порядок возмещения), устанавливается Кабинетом Министров Украины.

На сегодня правительством еще не утвержден Порядок возмещения, но надеемся, что после нашей победы всем работникам и работодателям будут возмещены связанные с трудовыми отношениями денежные суммы, утраченные вследствие вооруженной агрессии против Украины, в том числе средний заработок за все время задержки расчета при увольнении.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі статтею 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Вищенаведені норми статей 116 і 117 КЗпП є нормами прямої дії (імперативними), тому повинні виконуватися незалежно від бажання працівника чи роботодавця.

Водночас з 24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136), в частині 3 статті 1 якого зазначено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Законом № 2136 на період дії воєнного стану зупинено дію декількох норм КЗпП, але не зупинено дію статей 116 і 117 КЗпП.

Разом з тим статтею 10 Закону № 2136 встановлено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Зауважимо, що стаття 10 Закону № 2136 не конкретизує, від якої саме відповідальності звільняється роботодавець у разі порушення зобов’язання щодо строків оплати праці. Водночас вищепроцитована стаття 117 КЗпП має назву «Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні». Це дає підстави вважати, що стаття 10 Закону № 2136 за наявності певних умов звільняє роботодавця й від відповідальності за затримку розрахунку при звільненні.

Вважаємо, що якщо через брак коштів підприємство в день звільнення не виплачує працівнику суми, що належать йому від підприємства і є заробітною платою (оплатою праці), зокрема, не виплачує заробітну плату за відпрацьований час, грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки та соціальної додаткової відпустки на дітей, то на таке підприємство поширюються норми статті 10 Закону № 2136. Але підприємство має довести, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. За таких умов підприємство звільняється від відповідальності у вигляді нарахування звільненому працівнику середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців.

Як у разі невиплати, так і у разі виплати звільненому працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівник або підприємство можуть отримати компенсацію такого середнього заробітку, оскільки згідно зі статтею 15 Закону № 2136 відшкодування працівникам та роботодавцям пов’язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством. Порядок визначення і відшкодування працівникам та роботодавцям пов’язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наразі Урядом ще не затверджено зазначений Порядок, але сподіваємося, що після нашої перемоги всім працівникам та роботодавцям будуть відшкодовані пов’язані з трудовими відносинами грошові суми, втрачені внаслідок збройної агресії проти України, в тому числі середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.