Индивидуальная налоговая консультация ГНСУ «Относительно уплаты НДФЛ, военного сбора и единого социального взноса с невозвращенных подотчетных денежных средств» от 19.05.2020 г. № 2097/Я/99-00-04-06-03-09/ІПКІндивідуальна податкова консультація ДПСУ «Щодо сплати ПДФО, військового збору та єдиного соціального внеску з неповернутих підзвітних коштів» від 19.05.2020 р. № 2097/Я/99-00-04-06-03-09/ІПК

ГОСУДАРСТВЕННАЯ НАЛОГОВАЯ СЛУЖБА УКРАИНЫ

ИНДИВИДУАЛЬНАЯ НАЛОГОВАЯ КОНСУЛЬТАЦИЯ

от 19.05.2020 г. № 2097/Я/99-00-04-06-03-09/ИПК

Относительно уплаты НДФЛ, военного сбора и единого социального взноса
с невозвращенных подотчетных денежных средств

(Извлечение)

Государственная налоговая служба Украины, руководствуясь ст. 52 Налогового кодекса Украины (далее — НКУ), рассмотрела обращение относительно налогообложения отдельного вида дохода и в пределах компетенции сообщает, что ответ предоставляется с учетом фактических обстоятельств, изложенных в обращении.

Налогообложение доходов физических лиц регламентируется разделом IV НКУ, согласно пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 которого объектом налогообложения резидента является общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход.

В общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход налогоплательщика не включаются денежные средства, полученные налогоплательщиком на командировку или под отчет и рассчитанные согласно п. 170.9 ст. 170 НКУ (пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 НКУ).

Освобождаются от налогообложения военным сбором доходы, которые согласно разделу IV НКУ не включаются в общий налогооблагаемый доход физических лиц (не подлежат налогообложению, облагаются по нулевой ставке), кроме доходов, указанных в подпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 НКУ (пп. 1.7 п. 16-1 подраздела 10 раздела XX НКУ).

В то же время в общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход налогоплательщика включается сумма излишне израсходованных денежных средств, полученных налогоплательщиком под отчет и не возвращенных в установленные законодательством сроки, размер которой исчисляется в соответствии с п. 170.9 ст. 170 НКУ (пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 НКУ).

Также указанный доход является объектом обложения военным сбором (пп. 1.2 п. 16-1 подраздела 10 раздела XX НКУ).

Порядок налогообложения суммы излишне израсходованных денежных средств, полученных налогоплательщиком на командировку или под отчет, не возвращенной в установленный срок, определен п. 170.9 ст. 170 НКУ.

В соответствии с пп. «б» п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 НКУ налоговым агентом налогоплательщика при налогообложении суммы, выданной налогоплательщику под отчет и не возвращенной им в течение установленного пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 НКУ срока, является лицо, выдавшее такую сумму под отчет для выполнения отдельных гражданско-правовых действий от имени и за счет лица, которое ее выдало, — в сумме, превышающей сумму фактических расходов налогоплательщика на выполнение таких действий.

Сумма налога, начисленная на сумму такого превышения, удерживается лицом, выдавшим такие денежные средства, за счет любого налогооблагаемого дохода (после его налогообложения) налогоплательщика за соответствующий месяц, а в случае недостаточности суммы дохода — за счет налогооблагаемых доходов следующих отчетных месяцев до полной уплаты суммы такого налога.

В случае если налогоплательщик прекращает трудовые или гражданско-правовые отношения с лицом, выдавшим такие денежные средства, сумма налога удерживается за счет последней выплаты налогооблагаемого дохода при проведении окончательного расчета, а в случае недостаточности суммы такого дохода непогашенная часть налога включается в налоговое обязательство налогоплательщика по результатам отчетного (налогового) года.

Учитывая изложенное, в случае получения налогоплательщиком – работником от работодателя денежных средств под отчет и не возвращенных им в течение установленного пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 НКУ срока работодатель является налоговым агентом при налогообложении указанной суммы при условии соблюдения всех требований, установленных п. 170.9 ст. 170 Кодекса.

При этом в случае прекращения трудовых или гражданско-правовых отношений с лицом, выдавшим такие денежные средства, и недостаточности суммы дохода работника непогашенная часть налога включается в налоговое обязательство налогоплательщика по результатам отчетного (налогового) года.

Законом Украины от 8 июля 2010 года № 2464-VI «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» (далее — Закон № 2464) определен перечень плательщиков единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование (далее — единый взнос), порядок начисления и уплаты единого взноса.

Согласно п. 1 части первой ст. 4 Закона № 2464 плательщиками единого взноса являются работодатели, в том числе предприятия, учреждения, организации, другие юридические лица, образованные в соответствии с законодательством Украины, независимо от формы собственности, вида деятельности и хозяйствования, использующие труд физических лиц на условиях трудового договора (контракта) или на других условиях, предусмотренных законодательством, или по гражданско-правовым договорам.

Базой начисления единого взноса для работодателей является сумма начисленной каждому застрахованному лицу заработной платы по видам выплат, которые включают основную и дополнительную заработную плату, прочие поощрительные и компенсационные выплаты, в том числе в натуральной форме, определяемые в соответствии с Законом Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР «Об оплате труда», и сумма вознаграждения физическим лицам за выполнение работ (предоставление услуг) по гражданско-правовым договорам (п. 1 части первой ст. 7 Закона № 2464).

Таким образом, полученные работником и не возвращенные денежные средства под отчет не являются базой начисления единого взноса.

Во избежание неоднозначного толкования норм налогового законодательства каждый конкретный случай возникновения налоговых отношений следует рассматривать с учетом документов (материалов), которые касаются затронутых вопросов.

Согласно п. 52.2 ст. 52 НКУ индивидуальная налоговая консультация имеет индивидуальный характер и может использоваться исключительно налогоплательщиком, которому предоставлена такая консультация.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 19.05.2020 р. № 2097/Я/99-00-04-06-03-09/ІПК

Щодо сплати ПДФО, військового збору та єдиного соціального внеску з неповернутих підзвітних коштів

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), розглянула звернення щодо оподаткування окремого виду доходу та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 ПКУ (пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).

Звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ (пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 ПКУ (пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Порядок оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк, визначено п. 170.9 ст. 170 ПКУ.

Відповідно до пп. «б» пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПКУ строку, є особа, що видала таку суму під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, — у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу — за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

У разі коли платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що видала такі кошти, сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а у разі недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до податкового зобов’язання платника податку за наслідками звітного (податкового) року.

Враховуючи викладене, у разі отримання платником податку – працівником від роботодавця коштів під звіт та не повернутих ним протягом встановленого пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПКУ строку роботодавець є податковим агентом під час оподаткування зазначеної суми за умови дотримання усіх вимог, встановлених п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

При цьому у разі припинення трудових або цивільно-правових відносин з особою, що видала такі кошти, та недостатності суми доходу працівника непогашена частина податку включається до податкового зобов’язання платника податку за наслідками звітного (податкового) року.

Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 2464) визначено перелік платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок), порядок нарахування та сплати єдиного внеску.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Отже, отримані працівником та не повернуті кошти під звіт не є базою нарахування єдиного внеску.

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів (матеріалів), які стосуються порушених питань.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.