Щодо можливості звільнення працівника у вихідний день

Можна, якщо всі документи працівнику видано та остаточний розрахунок з ним проведено напередодні або в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) роботодавець зобов’язаний у день звільнення:

– видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення і письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні;

– провести з працівником остаточний розрахунок (у строки, визначені статтею 116 КЗпП);

– на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника, або видати трудову книжку, якщо вона зберігалась у роботодавця.¹

Згідно зі статтею 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати, роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.²

Днем звільнення працівника вважається останній день роботи (п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58).

Останнім днем роботи слід вважати не останній день, коли працівник безпосередньо виконував трудові обов’язки (конкретну роботу), а останній день його перебування у трудових відносинах з роботодавцем. Відповідно днем звільнення (останнім днем перебування у трудових відносинах) працівника може бути будь-який календарний день (у тому числі вихідний, святковий чи неробочий день), крім випадку звільнення після хвороби в період дії воєнного стану.³

Дата звільнення зазначається в наказі про звільнення працівника (типова форма № П-4 «Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)» затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489), а також у трудовій книжці працівника (за його вимогою) та в пункті 8 розділу І особової картки працівника (її типова форма № П-2 затверджена наказом Державного комітету статистики України та Міністерства оборони України від 25.12.2009 № 495/656).

Працівника можна звільнити у день видання роботодавцем наказу про звільнення або у будь-який наступний день за днем видання наказу про звільнення (працівник не може бути звільнений «заднім» числом).⁴

КЗпП та інші нормативно-правові акти України не забороняють звільняти працівників у вихідний день, але встановлюють обов’язки роботодавця при звільненні працівника, невиконання яких є порушенням законодавства про працю. Тому якщо днем звільнення працівника, зазначеним у наказі про звільнення, є вихідний день за графіком роботи, то роботодавець може вибрати один з наступних варіантів розрахунку з працівником:

1. Здійснити розрахунок з працівником безпосередньо в день звільнення —у вихідний день (наприклад, у неділю 31 серпня).

2. Здійснити розрахунок з працівником напередодні дня звільнення, тобто в останній робочий день перед днем звільнення (наприклад, у п’ятницю 29 серпня).

Обидва ці варіанти несуть певні незручності та ризики для роботодавця і його посадових осіб.

Так, варіант 1 передбачає вихід на роботу у вихідний день всіх посадових осіб (керівника, працівників адміністрації, відділу кадрів, бухгалтерії, касира тощо), які мають оформити та видати працівнику, якого звільняють, документи, зазначені у cтатті 47 КЗпП, та провести з ним остаточний грошовий розрахунок, як вимагає стаття 116 КЗпП. Для цього керівник підприємства має видати наказ про залучення до роботи у вихідний день зазначених посадових осіб (працівників), оскільки без такого наказу вони не повинні виходити на роботу у вихідний день. До того ж залучення працівників до роботи у вихідний день передбачає надання їм компенсації у вигляді іншого дня відпочинку або оплати в подвійному розмірі (ст. 72 КЗпП). Крім того, може так статися, що працівник не вийде на роботу у день звільнення (свій вихідний день), а зробить це в будь-який наступний робочий день. Тобто в цьому варіанті у роботодавця виникають додаткові документальне навантаження і фінансові витрати, які можуть себе не виправдати.

Варіант 2 є більш прийнятним, оскільки оформлення і видача працівнику, якого звільняють, документів, зазначених у cтатті 47 КЗпП, та проведення з ним остаточного грошового розрахунку здійснюються в останній робочий день перед днем звільнення. Але ризик є в тому, що працівник, отримавши всі документи та належні йому від підприємства суми в останній робочий день перед днем звільнення (наприклад, у п’ятницю 29 серпня), може захворіти у вихідний день напередодні дня звільнення (в суботу 30 серпня) або в день звільнення (в неділю 31 серпня). В цьому випадку якщо звільнення працівника відбувається за ініціативою роботодавця, дата звільнення працівника переноситься на останній день хвороби, а в період дії воєнного стану — на перший робочий день після закінчення хвороби.⁵ Тобто може скластися ситуація, що роботодавець вважатиме працівника звільненим, а насправді цього не буде, внаслідок чого роботодавцю доведеться ще нарахувати працівнику «лікарняні».

Враховуючи вищенаведене, роботодавцю треба дуже серйозно підходити до визначення дати звільнення працівника, щоб потім не виникало вище вказаних незручностей та ризиків. Оптимальний варіант — датою звільнення працівника визначати робочий день за графіком роботи підприємства.