Роз’яснення Південно-Східного міжрегіонального управління Держпраці «Щодо можливості відмови у працевлаштуванні, якщо кандидат на посаду не має реєстрації місця проживання» від 18.04.2023

ПІВДЕННО-СХІДНЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 18.04.2023

Щодо можливості відмови у працевлаштуванні,
якщо кандидат на посаду не має реєстрації місця проживання

Чи може роботодавець відмовити у працевлаштуванні, якщо кандидат на посаду не має реєстрації місця проживання чи перебування (прописки)?

Відповідно до ст. 25 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) при укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством.

Згідно зі ст. 22 КЗпП власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, має право вільного вибору серед кандидатів на зайняття робочого місця (посади).

Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом.

На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу, власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, зобов’язані письмово повідомити про причину такої відмови, яка має відповідати частині першій цієї статті.

Крім того, виходячи з положень п. 6 частини другої ст. 232 КЗпП, у випадку, коли роботодавець не надає обґрунтовану відповідь щодо відмови у прийнятті на роботу, працівник має право звернутися до суду із позовом про порушення трудового законодавства.