Лист Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України «Щодо надання додаткової відпустки на дітей за період перебування в інших відпустках» від 05.08.2025 № 4701-05/51947-06

МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ, ДОВКІЛЛЯ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 05.08.2025  № 4701-05/51947-06

Щодо надання додаткової відпустки на дітей
за період перебування в інших відпустках

(Витяг)

Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України розглянуло звернення <…> щодо деяких питань законодавства про працю та в межах компетенції повідомляє.

<…>

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи A I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи A I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи A I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

З огляду на положення статті 19 Закону № 504 кожний з батьків дитини може скористатися такою відпусткою, якщо інший її не використав.

Тобто, при розгляді питання щодо надання соціальної відпустки за підставою «один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років» одному з батьків може бути надано таку відпустку у разі документального підтвердження того, що інший з батьків у поточному році не скористався такою відпусткою за цією ж підставою.

Оскільки законодавством не визначено конкретного переліку таких документів, на нашу думку, роботодавцю може бути надано будь-який документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується, що іншому із батьків відповідна відпустка не надавалась.

Рішення про надання додаткової оплачуваної відпустки приймається керівником з урахуванням наданих документів.

Щодо набуття права на додаткову соціальну відпустку, передбачену статтею 19 Закону № 504, під час знаходження в інших відпустках, зазначаємо, що Закон № 504, серед іншого, визначає умови, тривалість і порядок надання відпусток працівникам, зокрема, для виховання та догляду за дітьми з метою належного поєднання ними сімейних і трудових обов’язків.

Зауважуємо, що законодавством про працю не передбачено надання двох відпусток, що надаються одночасно за один і той же самий період.

Право на виплату компенсації за відпустку, передбачену статтею 19 Закону № 504, виникає лише у разі наявності права на таку відпустку.

Іншого законодавством не передбачено.

Одночасно повідомляємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційно-рекомендаційний характер.

Заступник Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України – Дарія МАРЧАК

_____________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: Нагадаємо законодавчу передісторію надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (далі — додаткова відпустка на дітей), передбачену статтею 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон № 504).

До 09.05.2021 статтею 19 Закону № 504 було встановлено, що «Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину <…> надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України)».

Отже, до 09.05.2021 для отримання додаткової відпустки на дітей жінці недостатньо було мати дітей віком до 15 років або дитину-інваліда тощо — вона ще мала працювати (виконувати свої трудові обов’язки) у календарному році, а не лише перебувати у трудових відносинах. Право на отримання додаткової відпустки на дітей у працівниці наступало тільки після фактичного виходу на роботу та відпрацювання у календарному році хоча б одного дня. Тобто до 09.05.2021 за календарні роки, в яких працівниця весь рік перебувала у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка), у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку на підставі медичного висновку (далі — відпустка для догляду за дитиною до 3 (6) років), тобто за календарні роки, в яких працівниця не відпрацювала жодного робочого дня, додаткова відпустка на дітей не надавалась і, відповідно, за неї за ці роки при звільненні грошова компенсація не виплачувалась.¹

З 09.05.2021 з частини першої статті 19 Закону № 504 виключено текст «жінка, яка працює», внаслідок чого тепер додаткова відпустка на дітей надається одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, за календарний рік незалежно від наявності відпрацьованого часу в такому календарному році. Право на отримання додаткової відпустки на дітей наступає з першого дня календарного року. Якщо додатковою відпусткою на дітей не скористатися в календарному році, то вона з кожного 01 січня накопичується (за умови, що інший з батьків у цьому календарному році не скористався своїм правом на таку відпустку), а в разі звільнення, незалежно від підстав, працівнику має бути виплачена грошова компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки на дітей (ч. перша ст. 24 Закону № 504).²

Крім того, якщо працівник (один з батьків) перебуває у відпустці для догляду за дитиною до 3 (6) років, то він має право в будь-який час подати роботодавцю заяву про припинення (фактично переривання) неоплачуваної відпустки для догляду за дитиною до 3 (6) років і надання йому оплачуваної додаткової відпустки на дітей, а після використання останньої може знову подати заяву про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3 (6) років.

Мінекономіки у коментованому листі, а також в інших своїх листах³ стверджує, що законодавством про працю не передбачено надання двох відпусток, що надаються одночасно за один і той же самий період. Працівниця не набуває права на відпустку, передбачену статтею 19 Закону № 504, за період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та у відпустці без збереження заробітної плати, визначеної пунктом 3 частини першої статті 25 Закону № 504.

Ми з таким висновком Мінекономіки не погоджуємося, оскільки, як зазначалося вище, додаткова відпустка на дітей надається за календарний рік незалежно від наявності у працівника відпрацьованого часу в такому календарному році, а «декретна» відпустка та відпустка для догляду за дитиною до 3 (6) років надаються не за календарний рік, а при настанні певної події (вагітність та пологи, догляд за дитиною до 3 (6) років) на період її тривалості. Тому незалежно від того, на який календарний рік припадає така подія, за цей календарний рік працівник має право отримати додаткову відпустку на дітей, навіть якщо весь такий календарний рік працівник перебував у «декретній» відпустці та/або у відпустці для догляду за дитиною до 3 (6) років. Законодавство (у тому числі КЗпП, Закон № 504) не містить норми, яка позбавляє працівника права на отримання додаткової відпустки на дітей (грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку на дітей) за календарний рік, в якому працівник повністю перебував у «декретній» відпустці та/або у відпустці для догляду за дитиною до 3 (6) років.

Враховуючи вищевикладене, на нашу думку, додаткова відпустка на дітей одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, надається у тому числі за календарний рік, в якому працівник повністю перебував у «декретній» відпустці та/або у відпустці для догляду за дитиною до 3 (6) років і не має відпрацьованих днів.⁴

Якщо Мінекономіки наполягає на іншому підході, то замість вигадування обмежень, не передбачених законодавством (листи міністерств мають лише інформаційно-рекомендаційний характер і не встановлюють нових правових норм, оскільки не є нормативно-правовими актами), це міністерство може ініціювати внесення змін до статті 19 Закону № 504, якими чітко встановити випадки, коли працівник позбавляється права на отримання додаткової відпустки на дітей за календарний рік. Також бажано у статті 19 Закону № 504 визначити конкретний перелік документів, які працівник (один з батьків) може надати роботодавцю як підтвердження того, що іншому з батьків додаткова відпустка на дітей за цей календарний рік не надавалась.