Письмо Пенсионного фонда Украины «О предоставлении «больничных» и «декретных» работникам, которые во время военного положения не выходят на работу по невыясненным причинам» от 30.03.2023 № 12195-15368/У-03/8-2800/23Лист Пенсійного фонду України «Щодо надання «лікарняних» та «декретних» працівникам, які під час воєнного стану не виходять на роботу з нез’ясованих причин» від 30.03.2023 № 12195-15368/У-03/8-2800/23

ПЕНСИОННЫЙ ФОНД УКРАИНЫ

ПИСЬМО

от 30.03.2023  № 12195-15368/У-03/8-2800/23

О предоставлении «больничных» и «декретных» работникам,
которые во время военного положения не выходят на работу по невыясненным причинам

Рассмотрев Ваше обращение <…> о предоставлении пособия по временной нетрудоспособности и пособия по беременности и родам работникам, которые во время действия военного положения не выходят на работу по невыясненным причинам, Пенсионный фонд Украины сообщает.

Согласно части первой статьи 3 Закона Украины от 23.09.99 № 1105-XIV «Об общеобязательном государственном социальном страховании» (далее — Закон) социальное страхование осуществляется по принципам законодательного определения условий и порядка осуществления социального страхования.

Частью первой статьи 12 Закона определено, что право на страховые выплаты по страхованию в связи с временной утратой трудоспособности имеют застрахованные лица — граждане Украины, иностранцы, лица без гражданства и члены их семей, проживающие в Украине, если иное не предусмотрено международным договором Украины, согласие на обязательность которого предоставлено Верховной Радой Украины.

Это право возникает с наступлением страхового случая в период работы (включая время испытания и день увольнения), занятия предпринимательской и другой деятельностью, если иное не предусмотрено законом.

В соответствии с частями первой и второй статьи 15 Закона пособие по временной нетрудоспособности предоставляется застрахованному лицу в форме страховых выплат, которые полностью или частично компенсируют потерю заработной платы (дохода), в случае наступления у него страхового случая.

Пособие по временной нетрудоспособности в случаях, указанных в пунктах 1 и 7 части первой этой статьи, выплачивается уполномоченным органом управления застрахованным лицам с шестого дня нетрудоспособности за весь период до восстановления трудоспособности или установления медико-социальной экспертной комиссией инвалидности (установления другой группы, подтверждения ранее установленной группы инвалидности), независимо от увольнения, прекращения предпринимательской или другой деятельности застрахованного лица в период утраты трудоспособности, в порядке и размерах, установленных законодательством.

Оплата первых пяти дней временной нетрудоспособности в случаях, указанных в пунктах 1 и 7 части первой этой статьи, осуществляется за счет денежных средств работодателя в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.

В то же время предоставление пособия по временной нетрудоспособности за первые пять дней временной нетрудоспособности урегулировано нормами Порядка оплаты первых пяти дней временной нетрудоспособности вследствие заболевания или травмы, не связанной с несчастным случаем на производстве, за счет денежных средств работодателя, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 26.06.2015 № 440.

Частью второй статьи 1 Закона предусмотрено, что термин «застрахованное лицо» употребляется в этом Законе в значении, приведенном в Законе Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» от 08.07.2010 № 2464 (далее — Закон № 2464).

Согласно пункту 3 части первой статьи 1 Закона № 2464 застрахованное лицо — это физическое лицо, которое в соответствии с законодательством подлежит общеобязательному государственному социальному страхованию и уплачивает (уплачивало) и/или за которое уплачивается или уплачивался в установленном законом порядке единый взнос.

Следовательно, право на пособие по временной нетрудоспособности имеют исключительно застрахованные лица, то есть для получения права на указанное пособие работнику необходимо приобрести статус «застрахованного лица» в месяце наступления страхового случая путем уплаты за него работодателем единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование в сроки и размерах, определенных действующим законодательством.

С учетом вышеизложенного в указанном Вами случае, на период, когда работник не выходил на работу вследствие ведения военных действий и связанных с ними обстоятельств и за него работодателем не уплачивался единый взнос на общеобязательное государственное социальное страхование, он утрачивает статус «застрахованного лица» и в случае болезни в этот период не приобретает права на пособие по временной нетрудоспособности с шестого дня нетрудоспособности.

Что касается предоставления пособия по беременности и родам, то в соответствии с частями первой и третьей статьи 18 Закона пособие по беременности и родам предоставляется застрахованному лицу в форме страховых выплат, которые полностью или частично компенсируют потерю заработной платы за период отпуска в связи с беременностью и родами.

В случае предоставления застрахованному лицу отпуска в связи с беременностью и родами в период простоя предприятия, учреждения, организации не по вине застрахованного лица, ежегодного (основного или дополнительного) отпуска, отпуска без сохранения заработной платы, дополнительного отпуска в связи с обучением, творческого отпуска пособие по беременности и родам предоставляется со дня возникновения права на отпуск в связи с беременностью и родами.

Частью первой статьи 23 Закона предусмотрено, что основанием для назначения пособия по беременности и родам является сформированный на основе медицинского заключения о временной нетрудоспособности листок нетрудоспособности.

Статьей 17 Закона Украины «Об отпусках» определено, что на основании медицинского заключения женщинам предоставляется оплачиваемый отпуск в связи с беременностью и родами.

Согласно статье 19 Закона пособие по беременности и родам предоставляется застрахованному лицу в размере 100 процентов средней заработной платы, исчисленной в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины, и не зависит от страхового стажа.

Сумма пособия по беременности и родам в расчете на месяц не должна превышать размер максимальной величины базы начисления единого взноса, с которой уплачивались страховые взносы, и не может быть меньше размера пособия, исчисленного из минимальной заработной платы, установленной на момент наступления страхового случая.

Поэтому с учетом изложенного на основании листка нетрудоспособности с причиной нетрудоспособности «Беременность и роды» должны быть предоставлены отпуск в связи с беременностью и родами и пособие по беременности и родам.

Начальник управления страховых выплат и социальных услуг – Светлана ЗАРУБИНА

__________________________________________________________________________

КОММЕНТАРИЙ РЕДАКЦИИ: Из вышеприведенного письма следует, что если во время военного положения (вследствие ведения боевых действий и связанных с ними обстоятельств) работник не выходит на работу по невыясненным причинам, в это время ему не начисляется доход (нет базы начисления ЕСВ) и за него работодателем не уплачивается единый социальный взнос (далее — ЕСВ), то такой работник утрачивает статус застрахованного лица и в случае болезни в этот период не имеет права на пособие по временной нетрудоспособности (далее — «больничные»), выплачиваемое за счет Пенсионного фонда Украины (далее — ПФУ) с шестого дня нетрудоспособности. Обязательным условием предоставления «больничных» за счет ПФУ является уплата ЕСВ за работника в месяце наступления страхового случая.

По нашему мнению, при вышеуказанных обстоятельствах работник не приобретает права на получение «больничных» не из-за того, что за работника во время его невыхода на работу (в месяце наступления страхового случая) не уплачивается ЕСВ и он утрачивает статус застрахованного лица, а из-за того, что работник на момент наступления страхового случая не получает заработную плату, поэтому ему нечего компенсировать «больничными». То же самое касается и оплаты первых пяти дней временной нетрудоспособности, осуществляемой за счет денежных средств работодателя.

Напомним, что согласно части 1 статьи 15 Закона № 1105 пособие по временной нетрудоспособности предоставляется застрахованному лицу в форме страховых выплат, которые полностью или частично компенсируют потерю заработной платы (дохода), в случае наступления у него одного из страховых случаев, указанных в этой части.

В соответствии с пунктом 2 Порядка оплаты первых пяти дней временной нетрудоспособности вследствие заболевания или травмы, не связанной с несчастным случаем на производстве, за счет денежных средств работодателя, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 26.06.2015 № 440, оплата первых пяти дней временной нетрудоспособности осуществляется по основному месту работы застрахованного лица и по месту работы по совместительству в форме материального обеспечения, которое полностью или частично компенсирует потерю заработной платы (дохода).

Что касается выплаты работнику во время его невыхода на работу пособия по беременности и родам (далее — «декретные»), то это возможно, но для этого работнику на основании сформированного (выданного) листка нетрудоспособности с причиной нетрудоспособности «Беременность и роды» и поданного им заявления должен быть предоставлен отпуск в связи с беременностью и родами, за все время которого выплачиваются «декретные».¹

ПЕНСІЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 30.03.2023  № 12195-15368/У-03/8-2800/23

Щодо надання «лікарняних» та «декретних» працівникам,
які під час воєнного стану не виходять на роботу з нез’ясованих причин

Розглянувши Ваше звернення <…> про надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах працівникам, які під час дії воєнного стану не виходять на роботу з нез’ясованих причин, Пенсійний фонд України повідомляє.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України від 23.09.99 № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон) соціальне страхування здійснюється за принципами законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування.

Частиною першою статті 12 Закону визначено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи — громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї страхового випадку.

Допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас надання допомоги по тимчасовій непрацездатності за перших п’ять днів тимчасової непрацездатності врегульовано нормами Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 440.

Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що термін «застрахована особа» вживається у цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 (далі — Закон № 2464).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 2464 застрахована особа — це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Отже, право на допомогу по тимчасовій непрацездатності мають виключно застраховані особи, тобто для отримання права на зазначену допомогу працівнику необхідно набути статус «застрахованої особи» в місяці настання страхового випадку шляхом сплати за нього роботодавцем єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в строки та розмірах, визначених чинним законодавством.

З урахуванням наведеного у зазначеному Вами випадку, на період, коли працівник не виходив на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов’язаних з ними обставин і за нього роботодавцем не сплачувався єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, він втрачає статус «застрахованої особи» і у випадку хвороби в цей період не набуває права на допомогу по тимчасовій непрацездатності з шостого дня непрацездатності.

Що стосується надання допомоги по вагітності та пологах, то відповідно до частин першої та третьої статті 18 Закону допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

У разі надання застрахованій особі відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами у період простою підприємства, установи, організації не з вини застрахованої особи, щорічної (основної чи додаткової) відпустки, відпустки без збереження заробітної плати, додаткової відпустки у зв’язку з навчанням, творчої відпустки допомога по вагітності та пологах надається з дня виникнення права на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами.

Частиною першою статті 23 Закону передбачено, що підставою для призначення допомоги по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність листок непрацездатності.

Статтею 17 Закону України «Про відпустки» визначено, що на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами.

Згідно зі статтею 19 Закону допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати, обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.

Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розмір максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески, та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Тому з урахуванням зазначеного на підставі листка непрацездатності з причиною непрацездатності «Вагітність та пологи» повинна бути надана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами та допомога по вагітності та пологах.

Начальник управління страхових виплат та соціальних послуг – Світлана ЗАРУБІНА

_____________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: З вищенаведеного листа випливає, що якщо під час воєнного стану (внаслідок ведення бойових дій та пов’язаних з ними обставин) працівник не виходить на роботу з нез’ясованих причин, в цей час йому не нараховується дохід (немає бази нарахування ЄСВ) і за нього роботодавцем не сплачується єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ), то такий працівник втрачає статус застрахованої особи і у випадку хвороби в цей період не має права на допомогу по тимчасовій непрацездатності (далі — «лікарняні»), що виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України (далі — ПФУ) з шостого дня непрацездатності. Обов’язковою умовою надання «лікарняних» за рахунок ПФУ є сплата ЄСВ за працівника в місяці настання страхового випадку.

На нашу думку, за вищевказаних обставин працівник не набуває права на отримання «лікарняних» не через те, що за працівника під час його невиходу на роботу (в місяці настання страхового випадку) не сплачується ЄСВ і він втрачає статус застрахованої особи, а через те, що працівник на момент настання страхового випадку не отримує заробітну плату, тому немає що йому компенсувати «лікарняними». Це ж саме стосується і оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця («лікарняні» за перші 5 днів хвороби не виплачуються).

Нагадаємо, що згідно з частиною 1 статті 15 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного із страхових випадків, зазначених в цій частині.

Відповідно до пункту 2 Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 440, оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Що стосується виплати працівнику під час його невиходу на роботу допомоги по вагітності та пологах (далі — «декретні»), то це можливо, але для цього працівнику на підставі сформованого (виданого) листка непрацездатності з причиною непрацездатності «Вагітність та пологи» та поданої ним заяви повинна бути надана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, за весь час якої виплачуються «декретні».¹