Лист Міністерства економіки України «Щодо скорочення робочого дня напередодні святкових, неробочих і вихідних днів та встановлення режиму роботи» від 15.10.2024 № 4701-05/74155-09

МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 15.10.2024  № 4701-05/74155-09

Щодо скорочення робочого дня напередодні святкових, неробочих і вихідних днів та встановлення режиму роботи

(Витяг)

Міністерство економіки України розглянуло запит <…> та в межах компетенції повідомляє.

Частиною першою статті 53 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) встановлено, що напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 КЗпП, скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин (частина друга статті 53 КЗпП).

Поняття «святковий та неробочий день» слід відрізняти від поняття «вихідний день».

Святкові та неробочі дні встановлено статтею 73 КЗпП. В свою чергу, вихідні дні визначені статтею 67 КЗпП.

Таким чином, скорочення тривалості роботи напередодні вихідних днів КЗпП не передбачено.

Стосовно складення графіку роботи повідомляємо, що згідно з частиною першою статті 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Відповідно до частини першої статті 52 КЗпП для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня, зокрема, встановленого частиною першою статті 50 КЗпП.

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством (стаття 57 КЗпП).

Крім цього, згідно зі статтею 142 КЗпП трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.¹

Разом з тим статтею 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема, режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.

Відповідно до зазначеного, режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку встановлюються роботодавцем самостійно у правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі. Основною умовою запровадження відповідного режиму роботи є додержання тривалості робочого часу, передбаченого статтею 50 КЗпП.

Звертаємо увагу, що згідно з частиною шостою статті 6 Закону України від 15.06.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період воєнного стану не застосовуються, серед іншого, норми статті 53 (щодо тривалості роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів) та статті 73 КЗпП (щодо встановлених святкових днів).

<…>

Одночасно повідомляємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційно-рекомендаційний характер.

<…>

Заступник Міністра економіки України                                                 Тетяна БЕРЕЖНА

_____________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: До вищенаведеного додамо, що на період дії воєнного стану статтею 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.06.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136) визначено особливості встановлення та обліку часу роботи та часу відпочинку, які полягають в наступному:

– нормальна тривалість робочого часу в період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо). В цьому випадку оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці;

– для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу в період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень. В цьому випадку оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці;

– тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

Вищенаведені норми не застосовуються до праці неповнолітніх.

Також статтею 6 Закону № 2136 визначено, що на період дії воєнного стану 5-денний або 6-денний робочий тиждень, час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) встановлюються роботодавцем (тобто без погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства; далі — профспілка підприємства).

Крім того, частиною 6 статті 6 Закону № 2136 встановлено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми:

– статті 53 КЗпП (нею встановлено, що напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 КЗпП (тобто крім працівників, яким встановлюється скорочена тривалість робочого часу), скорочується на одну годину як при 5-денному, так і при 6-денному робочому тижні, а напередодні вихідних днів тривалість роботи при 6-денному робочому тижні не може перевищувати 5 годин);

– частини першої статті 65 КЗпП (нею встановлено, що надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік);

– частин третьої – п’ятої статті 67 КЗпП (ними встановлено, що у випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73 КЗпП) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Перенесення вихідних та робочих днів, крім випадків, встановлених КЗпП, визначається трудовим та/або колективним договором, а у разі відсутності відповідного положення в них — за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з виборним органом профспілки підприємства, а в разі її відсутності — з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників);

– статті 71 КЗпП (нею передбачено, що робота у вихідні дні забороняється, а залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу профспілки підприємства і лише у виняткових випадках, що наведені у частині другій цієї статті);

– статті 73 КЗпП (нею визначено святкові та неробочі дні);

– статті 78-1 КЗпП та частини другої статті 5 Закону України «Про відпустки» (ними передбачено, що святкові і неробочі дні (стаття 73 КЗпП) при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються).